Сімейна трагедія в Бельгії: сина підозрюють у вбивстві матері й сестри

Вищий антикорупційний суд поставив крапку в резонансній справі щодо масштабного розкрадання коштів у комунальному підприємстві «Харківські теплові мережі». Суд затвердив обвинувальні вироки стосовно двох ключових фігурантів — топменеджера підприємства Сергія Волика та колишнього керівника відділу закупівель Валерія Морозова. За матеріалами провадження, їхні дії призвели до привласнення 128 мільйонів гривень, що складалися з бюджетних коштів та кредитних ресурсів Світового банку.

Слідство встановило, що протягом тривалого часу на підприємстві діяла добре продумана схема зловживань у сфері публічних закупівель. Посадовці використовували своє службове становище для організації тендерів таким чином, щоб переможцями ставали заздалегідь визначені компанії. Ці структури були пов’язані з організаторами схеми та фактично перебували під їхнім контролем.

Частина цих коштів була надана Харкову у вигляді позики Світового банку на модернізацію інфраструктури, інша — це кошти місцевого бюджету, тобто гроші харків’ян. За оцінками слідства, місто через цю схему втратило понад 100 мільйонів гривень.

У центрі схеми перебував колишній перший віцепрезидент футбольного клубу «Металіст», який за кілька років до повномасштабного вторгнення неочікувано очолив один із ключових напрямів у «Харківських тепломережах». Саме через його зв’язки з бізнес-структурами, пов’язаними з оточенням бізнесмена Олександра Ярославського, контракти масово отримували «свої» фірми. Організатора цієї схеми, якого в матеріалах слідства ідентифікують ініціалами «К. С. О.», досі не затримали.

Водночас Сергій Волик і Валерій Морозов уклали з прокуратурою угоди про визнання винуватості. Суд їх затвердив, що дозволило обом уникнути реального тюремного ув’язнення. Після оголошення вироків фігуранти вийшли на свободу.

Рішення ВАКСу викликало резонанс, оскільки йдеться про кошти, які мали бути спрямовані на відновлення критичної інфраструктури Харкова в умовах війни, але натомість опинилися у приватних кишенях через схеми із завищеними закупівлями.

Незважаючи на декларовану відкритість і прозорість оборонних закупівель, система постачання продуктів харчування для Збройних сил України фактично сформувала замкнений механізм розподілу багатомільярдних контрактів між вузьким колом компаній. Центральну роль у цій схемі відіграє Державний оператор тилу (ДОТ), на який покладено відповідальність за організацію закупівель продовольства для потреб армії.

Аналіз даних системи Prozorro та матеріалів судових реєстрів за 2024–2025 роки свідчить про повторюваний сценарій. Формально ДОТ оголошує відкриті тендери, у яких перемогу здобувають реальні виробники або постачальники, зокрема компанії на кшталт ТОВ «Гарна Страва» чи ТОВ «Охтирка М’ясопродукт». На цьому етапі процес виглядає конкурентним і таким, що відповідає законодавчим вимогам.

«Міт Пром» починає масово оскаржувати результати тендерів у судах. Формальні підстави — площа складських приміщень, нюанси реєстрації потужностей, дрібні технічні деталі в документах конкурентів. Судові рішення у таких справах стають підставою для ДОТ дискваліфікувати переможців торгів і переписувати контракти на іншу компанію.

Таким чином, відкритий тендер у Prozorro фактично перетворюється на перший, формальний етап. Остаточний переможець визначається вже в судах.

Ситуація виглядає особливо контрастно, з огляду на те, що «Міт Пром» вже фігурує в розслідуваннях НАБУ та БЕБ. Зокрема, компанію пов’язують зі скандальними поставками продуктів для армії за завищеними цінами, у тому числі яйцями по 17 гривень за штуку, а також із можливим використанням «чорної каси» та ухиленням від сплати податків.

Попри це, фірма не просто не зникла з ринку, а навпаки — стабільно отримує нові оборонні контракти через механізм судових оскаржень.

Ключовим вузлом у цій схемі є керівництво Державного оператора тилу. За інформацією з рішень судів і тендерної документації, саме ДОТ використовує судові ухвали як формальний привід, щоб не підписувати контракти з переможцями Prozorro і укладати угоди з іншими постачальниками.

У період, коли ці механізми почали працювати системно, за оборонні закупівлі відповідали команда Міністерства оборони на чолі з тодішнім міністром Рустемом Умєровим, його заступником Михайлом Шевцовим та керівництвом ДОТ, зокрема т.в.о. генерального директора Арсеном Созанським.

Саме за цієї управлінської конфігурації судові рішення стали регулярним інструментом переписування результатів тендерів.

Формально компанії, які фігурують у кримінальних провадженнях, не повинні отримувати нові державні замовлення. Але на практиці це не працює.

Податкова, аудитори та інші контролюючі органи не заважають «Міт Прому» працювати з мільярдними оборонними контрактами навіть за наявності кримінальних справ щодо податкових зловживань та легалізації коштів. Це створює підозру в існуванні неформального консенсусу між учасниками схеми та державними інституціями.

У підсумку ЗСУ отримують не систему чесної конкуренції між постачальниками, а закритий ринок, де переможець визначається не ціною чи якістю, а юридичними маніпуляціями. Реальні виробники усуваються, а бюджетні мільярди концентруються у руках компаній-фаворитів.

Фактично, замість прозорих закупівель держава отримала судово-тендерну модель, у якій кожен контракт можна «переписати» під потрібну фірму.

Суддя Господарського суду Рівненської області Ірина Пашкевич стала об'єктом уваги після того, як в її щорічній декларації за 2024 рік було вказано виграш її співмешканця в онлайн-казино. Цей виграш, на суму 164 тис. грн, був отриманий Іваном Юрнюком у казино Cosmolot, яке пов'язують із російським бізнесом. Як зазначено у декларації, зазначене казино належить ТОВ «СПЕЙСИКС» (код ЄДРПОУ 43635954), юридичному власнику, засновником якого є громадянин Російської Федерації Сергій Токарєв.

Виграш став частиною загального доходу родини Пашкевич, однак ситуація викликає певні питання щодо походження коштів та їхнього використання, зокрема через зв'язки з російським бізнесом. Це стає важливою темою для обговорення в контексті антикорупційної політики та прозорості фінансових операцій посадових осіб в Україні.

Сама Ірина Пашкевич задекларувала лише одну власну квартиру у Рівному площею 82 квадратні метри, придбану ще у 2011 році за 317 тис. грн. Водночас із 2017 року вона та Юрнюк користуються земельною ділянкою площею понад 1 тис. квадратних метрів, яка оформлена на батька судді Олександра Пашкевича. Її вартість у декларації вказана лише 100 тис. грн, що виглядає суттєво заниженим показником для міста Рівне.

З 2019 року на цій ділянці триває будівництво житлового будинку площею понад 191 квадратний метр. Суддя зазначає, що користується недобудованим будинком разом зі співмешканцем, при цьому формальним власником об’єкта також є її батько. Це означає, що після завершення будівництва житло фактично стане основним місцем проживання судді та її сім’ї, хоча юридично належатиме родичу.

У 2024 році Пашкевич придбала преміальний автомобіль Audi A6 2016 року випуску за 800 тис. грн. Її співмешканець того ж року купив старий Suzuki Vitara 1998 року за 140 тис. грн. Крім того, пара користується електромобілем Volkswagen e-Golf 2018 року, який оформлений на батька судді і оцінений у 659 тис. грн.

Заощадження родини також викликають питання. Суддя задекларувала 260 тис. грн, 23 тис. доларів і 3 тис. євро готівкою, а її співмешканець — ще 26 тис. грн і 15 тис. доларів. Окремо вказано зберігання 48 тис. грн готівки у ПриватБанку, ймовірно в індивідуальному сейфі. Банківські рахунки — як судді, так і Юрнюка — у декларації відсутні. Загальний обсяг заощаджень пари перевищує 2,1 млн грн.

При цьому за 2024 рік Пашкевич задекларувала лише 1,2 млн грн суддівської зарплати. Інших доходів у звітності вона не зазначила, хоча у вересні того ж року отримала 320 тис. грн від продажу свого автомобіля Peugeot 3008 2012 року громадянці Любові Пашковій. Ця операція в декларації за 2024 рік відсутня.

Доходи її співмешканця Івана Юрнюка за рік склали близько 600 тис. грн, включно із зарплатою у військовій частині А2943, соціальними виплатами, стипендією у Національному університеті водного господарства та природокористування, підприємницькою діяльністю та виграшем у казино Cosmolot.

Поєднання задекларованих доходів, дорогих автомобілів, користування елітною нерухомістю, а також коштів, отриманих від онлайн-казино з російським корінням, формує серйозні запитання щодо фінансової прозорості способу життя судді та її родини.

13 січня 2026 року в Україні та світі відзначають одразу кілька значущих подій, які мають особливе значення для різних культур та традицій. Цього дня православні християни святкують пам’ять святих мучеників Єрмилата і Стратоніка, які відзначаються за свою вірність і стійкість у важкі часи. Церковне свято нагадує про важливість духовної сили та відданості вірі, навіть у найбільш складних обставинах.

Крім того, 13 січня є святом суспільного радіомовлення, коли відзначається роль радіо у суспільстві, як важливого інструмента для комунікації, передачі інформації та формування громадської думки. Для багатьох людей радіо стало не лише джерелом новин, але й вірним супутником у повсякденному житті.

Яке церковне свято відзначають 13 січня

За новим церковним календарем православні християни цього дня вшановують пам’ять святих мучеників Єрмилата і Стратоніка. Вони жили на початку IV століття та загинули під час гонінь на християн за правління імператора Лікінія.

Єрмилат був дияконом християнської громади в місті Сингідон, що розташовувалося на території сучасного Белграда. За відмову зректися віри його піддали тортурам. Під час суду він відкрито засуджував язичницьких ідолів та не приховував своїх переконань.

Стратонік, який працював тюремним сторожем і був близьким другом Єрмилата, не витримав страждань мученика та відкрито визнав себе християнином. За це його також ув’язнили й катували. За церковним переданням, обох святих стратили, втопивши у водах Дунаю.

Чому кішка є символом 13 січня

У народних віруваннях день святого Єрмилата пов’язують із котами. За легендою, під час ув’язнення мученика втішала кішка, яка нібито допомагала йому витримати біль і страждання. Саме тому святого вважають покровителем котів.

Згідно з повір’ями, 13 січня не можна ображати тварин, а особливо кішок, адже це може накликати нещастя. Натомість турбота про домашніх улюбленців цього дня вважається доброю прикметою.

Що не можна робити 13 січня

За народними уявленнями, цього дня не рекомендується: – завдавати шкоди тваринам; – сваритися, проявляти агресію або жорстокість; – відмовляти в допомозі тим, хто її потребує.

Вважається, що негативні вчинки 13 січня можуть мати довготривалі наслідки.

Що дозволено і бажано робити 13 січня

День сприятливий для добрих справ, милосердя та допомоги іншим. Радять проводити більше часу з родиною, піклуватися про близьких і домашніх тварин.

Існує повір’я, що якщо в домі є хвора людина, її можна посадити на місце, де зазвичай лежить кішка — вважається, що це сприяє одужанню. Також кажуть, що сім актів допомоги іншим цього дня можуть принести духовне очищення.

Народні прикмети на 13 січня

Погода на Єрмила вказує на характер майбутньої весни. Холод і сніг — до пізньої весни. Північний вітер — до затяжної зими. Снігопад цього дня вважали добрим знаком для майбутнього рибного лову.

Які свята відзначають 13 січня у світі

Окрім церковної дати, 13 січня має кілька міжнародних і тематичних свят.

День суспільного радіомовлення присвячений ролі незалежних медіа в демократичному суспільстві. Суспільне радіо покликане інформувати, просвітлювати, підтримувати культуру та забезпечувати плюралізм думок.

День поезії на роботі заохочує людей ділитися улюбленими віршами або власною творчістю навіть у робочому середовищі. Свято покликане знизити напругу та нагадати про цінність емоцій і творчості.

Також цього дня відзначають День здійснення мрії — символічну дату, яка нагадує, що кожна мрія починається з конкретного кроку.

Після ліквідації Окружного адміністративного суду Києва український державний бюджет уже витратив близько 157 мільйонів гривень на виплати його суддям. Хоча суд формально припинив існування ще у грудні 2022 року, фінансові зобов’язання перед його колишніми працівниками залишаються чинними й надалі лягають тягарем на платників податків.

Основна частина витрат пов’язана з виплатами суддівської винагороди, компенсацій та інших передбачених законом нарахувань. Фактично йдеться про ситуацію, коли структура, що більше не здійснює правосуддя і не має жодних функцій, продовжує коштувати державі десятки мільйонів гривень щороку. Це викликає гострі дискусії у суспільстві, особливо на тлі воєнних витрат і дефіциту бюджету.

Переломним моментом стали так звані “плівки Вовка”, оприлюднені НАБУ. З них стало відомо, як тодішній голова суду Павло Вовк та його оточення координували рішення, тиснули на суддівські органи та намагалися взяти під контроль систему суддівського врядування. Остаточною краплею стало викриття брата Вовка на отриманні хабаря у 100 тисяч доларів для передачі суддям ОАСК.

Попри ліквідацію суду, більшість його суддів зберегли статус і продовжують отримувати винагороду. Павла Вовка звільнили лише у 2025 році, однак він оскаржує це рішення у Верховному Суді й має шанси на поновлення. Понад 40 інших суддів ОАСК досі перебувають у системі: частина з них очікує вигідного моменту для повернення, інші — готуються до почесної відставки з довічними виплатами.

Матеріали “плівок Вовка” стали основою щонайменше двох кримінальних проваджень. Перше, ключове, слухається у Вищому антикорупційному суді й стосується створення злочинної організації для впливу на державні рішення. Його розгляд затягується роками через системні відводи, заміни адвокатів та неявки сторони захисту. Друге провадження, щодо блокування роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів, фактично не має перспектив через сплив строків давності.

Паралельно буксують і дисциплінарні механізми. За два роки Вища рада правосуддя остаточно звільнила лише трьох суддів ОАСК. Частина справ зависла через відсутність кворуму, інші — навіть не були відкриті. Кваліфікаційне оцінювання також масово саботується: судді роками не з’являються на іспити, використовуючи формальні підстави.

Додаткову загрозу створює Верховний Суд. Якщо він стане на бік Павла Вовка та визнає незаконним використання матеріалів негласних слідчих дій у дисциплінарних справах, це може призвести до повернення мантій не лише йому, а й десяткам інших недоброчесних суддів, фактично нівелювавши спроби очищення системи.

На цьому тлі держава готується створити нові спеціалізовані адміністративні суди замість ОАСК — це одна з ключових вимог ЄС і МВФ. Відбір суддів до них відбуватиметься за участі міжнародних експертів. Саме від цього процесу залежить, чи стане нова інституція розривом із минулим, чи черговим реваншем старої системи.

Поки ж історія ОАСК триває у вигляді мільйонних виплат, заблокованих справ і ризику повернення одіозних суддів. І лише тиск суспільства та принципова позиція органів суддівського врядування можуть не дозволити цій історії завершитися поразкою реформи.

Польща офіційно підтвердила, що тимчасовий захист для громадян України, наданий через російське вторгнення, діятиме до 4 березня 2026 року. Цей захист, який було введено на тлі війни, дозволяє українцям перебувати в Польщі на спеціальних умовах, зокрема отримувати доступ до медичних послуг, освіти та інших соціальних переваг. Після 4 березня 2026 року умови перебування для власників статусу PESEL UKR поступово зміняться, і вони будуть приведені до загальних правил для іноземців, що проживають у Польщі.

Згідно з інформацією, яку повідомило видання Visit Ukraine, після закінчення дії спеціального закону українці, які перебувають на території Польщі за статусом тимчасового захисту, зможуть залишатися в країні лише за загальними підставами, аналогічно громадянам інших третіх країн. Це означає, що для продовження перебування українці будуть змушені виконувати вимоги для іноземців, включаючи отримання відповідних дозволів на проживання та роботу.

Одним із ключових варіантів стане отримання дозволу на тимчасове проживання, відомого як карта побуту. Після 30 вересня 2025 року українці зможуть подати заяву на тимчасове проживання лише один раз. Також планується запровадження спеціальної карти CUKR, яка дозволятиме легально проживати в Польщі до трьох років і буде орієнтована саме на українців зі статусом UKR.

Ще одним надійним варіантом для тих, хто планує довгострокове проживання, є статус довгострокового резидента Європейського Союзу. Для його отримання необхідно мати щонайменше п’ять років легального перебування в Польщі, стабільний дохід протягом мінімум трьох років та знання польської мови не нижче рівня B1. Попит на цей статус серед українців уже зростає, що свідчить про його привабливість для інтеграції в польське суспільство.

Крім того, українці зможуть легалізувати своє перебування через стандартні підстави, зокрема працевлаштування або ведення бізнесу, навчання у польських закладах освіти, возз’єднання сім’ї або гуманітарні причини. Кожен із цих варіантів має власні вимоги, але дозволяє зберегти безперервність легального проживання після завершення тимчасового захисту.

Експерти радять українцям заздалегідь визначитися з підставою для подальшого перебування в Польщі, щоб уникнути проблем з документами після березня 2026 року.

У мобільному застосунку Дія з’явилася нова можливість для громадян швидко інформувати про проблеми з мобільним зв’язком або доступом до інтернету. Завдяки цьому сервісу користувачі можуть у спрощеному форматі зафіксувати перебої в роботі мережі, що дає змогу операторам зв’язку та профільним службам оперативніше отримувати інформацію про масштаб і локацію несправностей.

Для надсилання повідомлення достатньо зайти до застосунку та на головному екрані обрати опцію «Відсутній звʼязок». Після цього система запропонує надати одноразовий доступ до геолокації, щоб точніше визначити місце виникнення проблеми. Далі користувач обирає свого мобільного оператора та зазначає тип несправності: відсутність інтернету, проблеми з дзвінками або повну втрату зв’язку.

Якщо інтернет тимчасово відсутній, заявка зберігається в застосунку та автоматично надсилається після відновлення з’єднання.

Новий сервіс у Дії допоможе швидше фіксувати перебої та підвищить ефективність реагування операторів на технічні проблеми.

Велика Британія оголосила про надання Україні 20 мільйонів фунтів стерлінгів для відновлення та зміцнення енергетичної інфраструктури, яка зазнала масштабних пошкоджень унаслідок російських атак. У британському уряді підкреслили, що цілеспрямовані удари по енергетичному сектору призвели до серйозних гуманітарних наслідків, залишивши сотні тисяч громадян без електроенергії та теплопостачання в розпал зимового періоду.

За оцінками міжнародних партнерів, найбільше від перебоїв постраждали соціально вразливі групи населення — діти, люди похилого віку, пацієнти лікарень, а також освітні заклади. В окремих регіонах України температура повітря опускалася до мінус 20 градусів, що значно ускладнило повсякденне життя та створило додаткові ризики для здоров’я людей. У таких умовах стабільне енергопостачання стало критично важливим фактором виживання.

У повідомленні наголошується, що виділене фінансування забезпечить екстрену підтримку для ремонту, відновлення, захисту та стабільної роботи енергосистеми по всій країні. Йдеться про підтримку електропостачання й опалення в житлових будинках, лікарнях та школах в умовах суворої зими.

Уряд Британії також підкреслив символічність дати оголошення допомоги. Про виділення коштів було заявлено 16 січня — у день, коли Україна та Велика Британія відзначають першу річницю угоди про 100-річне партнерство.

У Лондоні зазначили, що це партнерство уособлює цінності, які Росія намагається зруйнувати своєю агресією. Британська сторона наголосила на захопленні мужністю та стійкістю українців, які щодня чинять опір повномасштабному вторгненню. У заяві також підкреслюється, що Велика Британія залишатиметься поруч з Україною не лише зараз, а й у довгостроковій перспективі — як у межах двосторонніх відносин, так і на міжнародній арені.