Скандал у елітному кінному клубі: жорстоке побиття підлітків та суспільний резонанс

Українська держава опинилася перед складним завданням — забезпечити умови для проведення виборів, які відповідали б міжнародним стандартам прозорості та легітимності. Заступник голови Центральної виборчої комісії Сергій Дубовик у розмові з телеканалом CNN підкреслив, що для повноцінної підготовки необхідно щонайменше пів року. Чинні обставини, за його словами, не дають можливості організувати виборчий процес якісно та без ризиків для достовірності результатів.

Однією з головних проблем залишається безпрецедентна міграція населення. Дані Організації Об’єднаних Націй свідчать, що понад 5,9 мільйона громадян України нині перебувають за кордоном, шукаючи тимчасового прихистку. Ще 4,4 мільйона осіб вимушено змінили місце проживання в межах країни. Такий масштабний рух людей суттєво ускладнює оновлення виборчих реєстрів та контроль за їх актуальністю.

Війна суттєво вплинула й на виборчу інфраструктуру. Заступник голови ЦВК зазначив, що в Україні працює лише 75% виборчих дільниць, адже частина з них зруйнована, перебуває у зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. Це створює додаткові перешкоди для організації процесу голосування.

Одним із ключових факторів Дубовик назвав ситуацію на фронті: майже один мільйон українців служить у Збройних силах, значна частина — безпосередньо на лінії бойових дій. «Важко уявити, як вони зможуть проголосувати без гарантії припинення бойових дій», — підкреслив він.

За його словами, для того щоб забезпечити вільні та чесні вибори, Україні необхідно щонайменше шість місяців підготовки. Якщо ж голосування провести раніше, «повністю гарантувати відповідність усім міжнародним стандартам буде неможливо».

Напередодні Президент Володимир Зеленський повідомив, що обговорював із народними депутатами можливість виборів під час воєнного стану. Глава держави наголосив, що політичні та юридичні виклики мають отримати відповіді всередині країни, тоді як безпекові значною мірою залежать від міжнародних партнерів.

Президент США Дональд Трамп своєю чергою закликав Київ провести вибори навіть попри війну. Він заявив, що українцям слід дати можливість обрати свого лідера та звинуватив українську владу у використанні воєнного стану для відтермінування виборів.

Дискусія щодо можливості виборів у період повномасштабної війни триває, однак у ЦВК наголошують: без підготовки і гарантій безпеки провести чесне голосування неможливо.

Командування російських окупаційних військ дедалі виразніше розглядає район Лимана як стратегічно важливу точку для подальшого просування у напрямку Слов’янська. Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW), який фіксує помітне зростання інтенсивності бойових дій на цьому відтинку фронту. Аналітики вказують, що саме контроль над Лиманом може відкрити противнику додаткові логістичні можливості та створити умови для тиску на українську оборону в північній частині Донеччини.

За оцінками ISW, ситуація на Лиманському напрямку залишається динамічною та напруженою. Просування фіксується з обох сторін: Сили оборони України зосереджуються на укріпленні позицій, стабілізації лінії фронту та поверненні раніше втрачених ділянок, тоді як російські підрозділи намагаються виявити вразливі місця в обороні, щоб розвинути наступальні дії. Такі маневри супроводжуються постійними спробами змінити тактичну обстановку на користь кожної зі сторін.

Особлива увага прикута до району Серебрянського лісництва, де ворог намагається реалізувати тактику оточення. Речник 11-го армійського корпусу ЗСУ полковник Дмитро Запорожець пояснює, що росіяни намагаються зайти до Ямполя з флангів — як з півночі, так і з півдня. Якщо ці маневри продовжаться, ситуація в самому Ямполі може суттєво погіршитися. Погодні умови значно ускладнюють оборону для українських підрозділів, тоді як для росіян основною проблемою залишаються водні перешкоди, включно з руслом Сіверського Дінця. Саме вони не дозволяють окупантам повноцінно підтримувати свої сили в районах Серебрянки та Дронівки.

Напруженою залишається й ситуація на Покровському напрямку. Російські війська продовжують штурмові спроби, проте за останню добу немає підтверджених змін лінії фронту. Аналітики ISW звернули увагу на відео з присутністю російських штурмових груп у центрі Мирнограда, однак оцінюють це не як захоплення території, а як інфільтраційну операцію без можливості закріплення. Попри заяви російських «воєнкорів» про успіхи, фактична ситуація свідчить радше про локальні проникнення, які не впливають на конфігурацію фронту.

Бої тривають у самому Покровську та на його околицях, зокрема в районах Гришиного, Родинського та Сухецького. На окремих ділянках у російських підрозділів фіксується нестача артилерійських снарядів, що знижує їхні можливості підтримувати наступальні дії. Натомість українські оператори далекобійних FPV-дронів продовжують успішно вражати скупчення живої сили окупантів у районах Мирнограда й Родинського, що суттєво впливає на бойову динаміку.

Ситуація на Лиманському та Покровському напрямках залишається напруженою, а характер боїв — маневровим і нестабільним. Аналітики ISW вказують, що найближчими днями інтенсивність зіткнень може зрости, особливо з огляду на спроби росіян отримати тактичну перевагу до погіршення погодних умов.

Служба безпеки України оприлюднила подробиці масштабної корупційної схеми, яка дала змогу колишньому голові Конституційного Суду Олександру Тупицькому незаконно залишити територію країни в перші тижні повномасштабного вторгнення. Розслідування встановило, що ключову роль у цьому відіграв волинський прикордонник Роман Гінгін, якого суд визнав винним у нелегальному переправленні осіб призовного віку через державний кордон.

За інформацією слідчих, уже у березні 2022 року на Закарпатті діяла добре організована група, до якої входили представники прикордонної служби, митниці та окремі працівники поліції. Їхня діяльність носила системний характер: за грошову винагороду вони допомагали чоловікам, які підлягали мобілізації, незаконно перетинати державний кордон та опинятися на території країн Європейського Союзу. Сума оплати залежала від маршруту та рівня «супроводу», а клієнтів знаходили через посередників або особисті контакти.

Тупицький заздалегідь домовився з учасниками схеми про виїзд до Угорщини. До кордону він їхав на задньому сидінні автомобіля Toyota Camry, за кермом якого перебував найнятий водій, що мав законні підстави для перетину кордону. Саме це дозволило уникнути детальної перевірки.

Прикордонники та митники формально перевірили документи лише водія. Тупицького та двох його супутників пропустили без огляду і не внесли до електронних баз. Таким чином вони фактично «зникли» для української системи контролю.

Автомобіль безперешкодно виїхав із пункту пропуску, а вже 17 березня 2022 року угорська сторона на пункті «Барабаш» офіційно зафіксувала в’їзд Олександра Тупицького. Згодом до нього виїхали дружина та діти, але вже на законних підставах.

У квітні цього року українські паспорти Тупицького були анульовані. Попри це, він продовжує проживати в Австрії, де переховується від українського правосуддя.

СБУ зазначає, що розслідування схеми на Закарпатті триває, а коло фігурантів може розширитися. Справу щодо Романа Гінгіна суд уже розглянув, однак інші учасники групи можуть отримати нові підозри.

У Лімассолі стрімко поглиблюється боротьба між кримінальними угрупованнями, і події останніх тижнів свідчать про формування нового центру напруження на Кіпрі. Після гучного вбивства 49-річного авторитетного фігуриста Ставроса Демосфеноса, яке сталося у жовтні, місто фактично занурилося в атмосферу відкритої війни між угрупованнями, що десятиліттями зберігали крихкий баланс впливу. Вбивство, здійснене з особливою зухвалістю, показало: хтось наважився кинути виклик існуючій мафіозній ієрархії та зруйнувати усталений порядок.

Новим каталізатором напруги став підпал елітного автопарку бізнесмена Дмитра Пуніна — власника кіпрського казино Pin-Up і фігуранта українського розшуку. Подія, яка сталася невдовзі після ліквідації Демосфеноса, підживила переконання експертів та силовиків, що між групами впливу розпочалася відкрита боротьба за ресурси та контроль над тіньовими потоками. У правоохоронних відомствах усе частіше говорять: Пунін може виявитися наступною ціллю, якщо сценарій ескалації продовжиться.

Замовлення виглядало як добре підготовлена операція: кілери використали білий фургон та мотоцикл, а на місці злочину знайшли десятки гільз від автоматичної зброї. Підозрюваних — уже вісьмох — затримано, серед них понтійські греки та ув’язнений, який, за версією слідства, віддав наказ із тюрми. Один зі свідків стверджував, що нападник був у капелюсі та темних окулярах, ніби стилізованих під Зорро.

Паралельно поліція вивчає версію, пов’язану з договірними матчами. Демосфенос був власником футбольного клубу «Карміотісса», яка перебувала під наглядом УЄФА через підозри у фіксованих іграх. Раніше клуб належав Дмитру Пуніну, власнику гемблінг-платформи Pin-Up, якого давно пов’язують з російськими кримінальними структурами. Пунін продав клуб Демосфеносу лише формально — за даними ЗМІ, вони й надалі працювали у спільних схемах.

Наприкінці листопада стався новий сигнал: у Лімассолі підпалили весь автопарк Пуніна. На стоянці в районі Мутаяка згоріли Lamborghini Revuelto, Porsche, Tesla та унікальний Mercedes G63 XLP Adventure вартістю понад 1 млн доларів. Камери зафіксували зловмисника у чорному одязі, який обливав авто пальним. Збитки перевищують мільйон євро.

Кіпрські медіа пов’язують підпал із або помстою за смерть Демосфеноса, або новим витком боротьби за контроль над гральним ринком і схемами легалізації коштів. Сам Пунін шість років тому прибув на Кіпр із великими амбіціями, створив PUNIN Group, скуповував ресторани, будівельні компанії, офіси та розкішні апартаменти. Головним джерелом його доходів стало онлайн-казино Pin-Up, прибутки якого виводили через кіпрські та офшорні структури.

Пунін мав надійне прикриття — Ставроса Демосфеноса. Той організовував силовий тиск на конкурентів, «вирішував» проблеми з поліцією, допомагав із документами, ліцензіями та громадянством для російських бізнесменів. Зокрема, він опікувався схемами із «золотими паспортами», які дозволили тисячам росіян отримати кіпрське громадянство за інвестиції.

Демосфенос також контролював потік «брудних» російських грошей через нерухомість, автосалони і будівельні компанії. Проте останнім часом він почав втрачати вплив, а кілька фінансових схем потрапили під перевірку. Це, на думку експертів, могло стати одним із мотивів його ліквідації.

Ліквідація Демосфеноса стала ударом по всій російсько-кіпрській кримінальній мережі. У ЗМІ активно обговорюють, що саме Пунін, який втратив головного «дахувальника», тепер перебуває у вразливому становищі. Підпал його автомобілів розглядають як попередження або початок масштабнішого тиску.

Поки правоохоронці розслідують злочини, на Кіпрі очікують великі зміни. Розпад мафіозного дуумвірату, що тримав під контролем гральний бізнес, футбольні клуби та легалізацію російських капіталів, може стати початком гучних викриттів. А головне питання залишається відкритим: чи дійде слідство до Пуніна — або ж він зникне з острова раніше, ніж розпочнеться «чистка»?

Сьогодні православна церква звертається до подвигу п’ятьох святих мучеників — Євстратія, Євгенія, Авксентія, Ореста та Мардарія, які стали символом непохитності християнської віри в один із найтрагічніших періодів її історії. Їхнє життя і смерть припали на часи правління імператора Діоклетіана, коли наприкінці III — на початку IV століття християнство зазнавало системних і жорстоких переслідувань у межах Римської імперії.

У ті роки сповідування віри в Ісуса Христа означало постійну небезпеку. Багато християн змушені були приховувати свої переконання, щоб зберегти життя та захистити близьких. Проте п’ятеро мучеників обрали інший шлях — вони відкрито засвідчили свою віру, усвідомлюючи наслідки такого рішення. Їхній приклад став викликом системі страху, яка панувала в імперії.

Авксентій, священник арабійської церкви, одним із перших зазнав переслідувань і був страчений. Воїн Євгеній, близький товариш Євстратія, переніс тяжкі катування — йому відрубали руки й ноги, після чого він загинув мученицькою смертю. Простолюдин Мардарій, вражений стійкістю інших, також відкрито визнав себе християнином і був закатований. Молодого воїна Ореста засудили до спалення на розпеченій решітці, але він прийняв смерть із молитвою, не зрікшись віри.

У православній традиції цих мучеників вважають символом незламної духовної сили, мужності та вірності Богові. У день їхньої пам’яті віряни моляться про внутрішній спокій, стійкість у випробуваннях і силу духу.

Народні прикмети на 13 грудня також мали особливе значення. Вважалося, що морозний і сухий день віщує сувору, але сніжну зиму. Туман або ожеледь обіцяли тривалі холоди, а напрямок вітру визначав характер зими: північний — до морозів і заметілей, південний — до м’якших температур і відлиг.

Цього дня існували й заборони. Не радили підмітати чи мити підлогу, щоб не «вимести» з дому достаток. Не залишали віник біля порога та уникали сварок, адже вірили, що порушення миру може накликати негаразди.

Натомість 13 грудня вважався сприятливим для молитви та духовного очищення. Віряни зверталися до святих мучеників із проханням про підтримку, мужність і благословення на праведний шлях.

У мережі знову помітний сплеск нав’язливої реклами онлайн-казино, яку активно поширюють українські Telegram-канали. У таких дописах користувачам обіцяють миттєві виграші за мінімальні суми та майже гарантоване виведення коштів. За повідомленнями людей, які звернулися до редакцій із скаргами, механіка залучення побудована так, щоб за короткий час охопити якомога ширшу аудиторію, а потім — зникнути, не залишивши можливості повернути втрачені гроші.

У рекламних повідомленнях фігурують невеликі суми — зазвичай від 100 до 150 гривень. Саме за такі гроші користувачам пропонують «випробувати удачу» через безкоштовне колесо фортуни або серію бонусних обертань. Завдяки низькому порогу входу оголошення створюють ілюзію безпечної гри та легкого заробітку, хоча насправді такі майданчики часто не мають прозорих правил чи підтвердженої ліцензії.

На тлі цього зростає питання ефективності державного контролю. За нагляд за азартним ринком відповідає агентство «Плейсіті», яке очолює Геннадій Новіков, а регуляторні інструменти посилює Міністерство цифрової трансформації на чолі з Михайлом Федоровим. Однак штрафи, які офіційно оголошують відомства, накладаються лише на окремі компанії та окремі Telegram-канали. Така вибірковість створює підозри у формуванні неофіційного «тарифу лояльності», коли частина платформ залишається недоторканною попри численні порушення.

Додаткову увагу викликають казино, які самостійно публікують списки майданчиків, де розміщують рекламу. У цих переліках фігурують конкретні Telegram-канали, що може свідчити про системну співпрацю між адміністраторами майданчиків і власниками казино. Формально відповідальність за поширення незаконної реклами несуть обидві сторони, однак притягають до відповідальності зазвичай лише дрібних розповсюджувачів або незначні проєкти.

У результаті ринок онлайн-казино продовжує існувати у «сірій зоні» — між формальною забороною, частковими санкціями та відсутністю реального контролю. Для гравців це означає високі ризики втрати коштів, для держави — розмивання системи регулювання, а для суспільства — запитання про прозорість і справедливість роботи контролерів.

Поки вибіркові штрафи не переростуть у системний контроль, онлайн-казино й надалі матимуть можливість працювати поза правовим полем, використовуючи короткоживучі сайти, агресивну рекламу та безкарність як інструменти збагачення.

Команда «СтопКор» здійснила детальний моніторинг стилю життя високопосадовців у різних областях, зосередивши особливу увагу на майновому становищі родини заступника голови Івано-Франківської ОДА Миколи Палійчука. Попри відсутність у нього офіційного бізнесу чи значних задекларованих активів, найближче сімейне коло володіє цілим масивом нерухомості й транспортних засобів, що викликає низку запитань щодо відповідності такого майна офіційним доходам чиновника та прозорості його фінансової історії.

Кар’єрний шлях Палійчука видається класичним для регіонального політика: від роботи механіком до поступового входження в місцеву владу. Депутатство в обласній раді та керівництво бюджетною комісією відкрили йому доступ до внутрішніх процесів управління ресурсами області. Згодом політик неодноразово змінював партійні прапори, переходячи між силами різного ідеологічного спрямування — від «Нашої України» до «УДАРу», «УКРОПу» та інших політичних проєктів, що визначали політичний ландшафт Прикарпаття в різні роки.

Паралельно з політичною кар’єрою зростав і матеріальний статус родини Палійчука. Його діти володіють квартирами в елітних районах Івано-Франківська. Дружина Ельвіра Гринішак задекларувала щонайменше десять різних об’єктів нерухомості: від будинку площею понад 370 квадратних метрів до магазинів, квартир, нежитлових приміщень і земельних ділянок. На ній же оформлені два автомобілі Honda CR-V 2012 та 2021 року випуску загальною вартістю понад 1,6 мільйона гривень. Сам Палійчук офіційно не має у власності жодного авто.

Це не єдина особливість. До недавнього часу Палійчук був одружений з Наталією Палійчук, матір’ю трьох його дітей. Після розлучення у декларації за 2020 рік уже фігурує шестеро дітей, двоє з яких мають прізвище нової дружини. Колишня жінка чиновника фігурувала у кримінальному провадженні щодо вирощування снодійного маку, але уникла покарання через визнання вини. Вона також володіла частками компаній, якими до цього керував сам Палійчук.

Йдеться, зокрема, про ПП “Компанія Руслана” та ТОВ “Руслана”, зареєстровані у Ворохті за адресою, де працювала фірма, що надавала туристичні послуги у Карпатах. Архівні версії сайту carpathiantours.com підтверджують, що за цією адресою діяла компанія, яка організовувала гірські тури та займалася готельним бізнесом. Обидва підприємства не мають задекларованого майна чи тендерів, однак зв’язки з туристичним сектором очевидні.

Палійчук також фігурує у складі інших структур — ТДВ “Облпаливо”, ГО “Спільна праця”, а також Федерації лижного спорту Івано-Франківської області, де нині зазначений як керівник. Остання не має активів, проте її діяльність може свідчити про неформальний вплив чиновника у спортивному середовищі. Ситуація ускладнюється тим, що в базі YouControl контактний номер Палійчука збігається з номером адвоката Сторожука — юриста, пов’язаного з групою екснардепа Олександра Шевченка та бізнесом курорту Буковель.

Додаткові питання викликають закупівлі Івано-Франківської обласної ради. За останні роки вона придбала десятки дорогих наручних годинників, а також подарункові набори й книги на сотні тисяч гривень. Відповідальні комісії, які координував Палійчук, погоджували такі витрати, що виглядає як класичне нецільове використання бюджетних коштів.

Не менш показовою є історія з фінансуванням партії “УКРОП”. Палійчук переказав кошти на партійний рахунок, маючи податковий борг, що є прямим порушенням законодавства. Суд закрив провадження через строки давності, але факт порушення встановлено.

Попри численні питання до статків родини, участі в бізнес-структурах і сумнівних політичних історіях, Микола Палійчук продовжує обіймати високу посаду в області. Стиль життя його оточення, значні активи та відсутність офіційного бізнесу створюють картину, яка потребує детального вивчення антикорупційними органами.

Міністерство оборони України оголосило про запуск принципово нової цифрової системи управління процесами мобілізації та проходження служби. Йдеться про механізм під назвою «Чекін мобілізованого», який має об’єднати всі ключові етапи взаємодії військовослужбовця з державою в єдиний електронний контур. Рішення презентував керівник Головного управління інформаційних технологій Міноборони Олег Берестовий під час Digital Defence Forum у Києві, наголосивши на необхідності сучасних інструментів контролю в умовах повномасштабної війни.

Основною метою впровадження нової системи є зменшення кількості випадків самовільного залишення військових частин, проблема яких загострилася з початком активних бойових дій. За задумом розробників, цифровізація дозволить зробити облік мобілізованих прозорішим, а взаємодію між військовими, командирами та державними органами — більш оперативною та керованою. Фактично йдеться про перехід від паперових процедур до постійного електронного супроводу служби.

Уся інформація збиратиметься у систему «Оберіг», яка синхронізуватиметься з іншими цифровими базами оборонного сектору. Фактично кожен крок мобілізованого відображатиметься у режимі реального часу, створюючи прозорий цифровий слід для командування.

На наступних етапах Міноборони планує запровадити повний електронний супровід мобілізованого — від моменту направлення на медкомісію до прибуття у військову частину та подальшої служби. Йдеться про цифровізацію медичної документації, формування електронних списків для відправки у навчальні центри, автоматичну передачу інформації між системами «Оберіг» та «Імпульс», а також фіксацію прибуття до частини та подальших переміщень.

За словами Берестового, така модель генерації та аналітики даних дозволить оперативно виявляти підозрілі відхилення у переміщеннях і своєчасно реагувати на ризики СЗЧ. На його думку, це переведе контроль за військовими із суб’єктивної площини в об’єктивну — на основі інформації, а не припущень.

Разом із тим ініціатива вже викликає дискусії. Експерти визнають високий рівень диджиталізації, але зауважують: цифровий контроль потребуватиме значного збільшення штату аналітиків та операторів, які здатні працювати з потоками даних у режимі реального часу. Крім того, суспільство очікує пояснень щодо того, яким буде механізм захисту персональних даних, хто матиме доступ до інформації та як саме відбуватиметься моніторинг.

По суті, Міноборони формує систему тотального цифрового спостереження за мобілізованими, яка охоплюватиме весь їхній шлях у секторі оборони — від першої взаємодії з військкоматом до служби у частині. У відомстві вважають це необхідним кроком для зменшення випадків самовільного залишення частини, тоді як суспільна реакція свідчитиме про те, чи буде новий механізм сприйнято як ефективний інструмент контролю, чи як ризик для приватності та прав військовослужбовців.