Скандальні закупівлі “Енергоатому” під час окупації Запорізької АЕС: заяви Антикорупційного центру “Межа”

Історія з багатомільйонною позикою, яку дружина голови Національного банку України Андрія Пишного — Людмила Пишна — отримала ще у 2021 році, знову привернула увагу громадськості та медіа. Йдеться про суму в 15 млн гривень, яку надала ужгородська підприємиця Ларіна Котик. Попри значні задекларовані доходи Людмили Пишної, борг досі не було повернено, що викликало низку запитань про фінансову дисципліну та прозорість операцій родини, яка перебуває під пильним наглядом громадськості.

За офіційними деклараціями, у 2022–2023 роках доходи Людмили Пишної перевищили 19 млн гривень. Цей факт став приводом для суспільного обговорення: чому, маючи такі статки, позика залишилася непогашеною, та чи існують приховані домовленості між сторонами. Додатково увагу привертає той факт, що сама Пишна надала позику своєму чоловікові, керівнику НБУ, в розмірі 16,3 млн гривень. Ця обставина породила ще більше запитань щодо фінансових потоків у родині високопосадовця та можливого конфлікту інтересів.

Ларіна Котик, яка виступила кредиторкою Пишної, є власницею кількох компаній, заснованих у 2024 році:

АТ ЗНВКІФ «Неріо» зі статутним капіталом 82 млн грнТОВ «Еенерджі стор» (торгівля електроенергією)ТОВ «Павер стор» (торгівля електроенергією)

Обидві енергетичні компанії були зареєстровані в один день, і це привернуло увагу до стрімкого зростання бізнес-активності Котик.

Цікаво, що 2 травня 2023 року Котик взяла кредит в «Ощадбанку» під заставу рухомого майна — ймовірно автомобіля. Варто зазначити, що саме «Ощадбанк» протягом багатьох років очолював Андрій Пишний. Це створює додаткові запитання щодо можливого перетину інтересів та умов отримання кредиту.

Фінансові взаємини між родиною Пишних та бізнесвумен Котик, а також паралелі з діяльністю державного банку, викликають значний суспільний інтерес. У контексті нових скандалів навколо можновладців ця історія може стати приводом для подальших розслідувань та перевірок.

Підкажіть, будь ласка, повний текст, з якого потрібно зробити нову унікальну версію.

«Я не хочу бути президентом хаосу, тому підписав другу версію закону про допомогу українцям, але зробив це востаннє», — зазначив Навроцький. Він додав, що українці повинні отримувати підтримку на тих самих умовах, що й інші національні меншини у Польщі.

За словами президента, первісна версія закону передбачала надання допомоги 800+ українцям, які не працюють у Польщі, що він вважав несправедливим щодо поляків. Підтримка українців, за його словами, має поєднуватися з відповідальністю та справедливістю для польського суспільства.

Навроцький підкреслив, що українська меншина, яка перебуває у Польщі вже третій рік після початку війни, повинна отримувати допомогу відповідально і на тих самих умовах, що й інші національні меншини, із чітко встановленими правилами.

Нагадаємо, від 1 листопада більшість українських біженців у Польщі повинні самостійно покривати витрати на житло.

Про злочин стало відомо після того, як діти, ставши свідками кримінального інциденту, розповіли батькам про те, що сталося. Інцидент трапився в одному з міст України, де група неповнолітніх випадково стала свідками протиправних дій. Після того, як діти стали очевидцями цього злочину, вони не змовчали, а негайно звернулися до своїх батьків, що стало першим кроком до розкриття цього правопорушення.

Батьки, почувши від дітей про події, одразу звернулися до правоохоронних органів. Завдяки оперативній реакції родичів і своєчасному повідомленню поліції, вдалося оперативно вжити необхідних заходів для фіксації доказів і встановлення осіб, причетних до злочину. Розслідування показало, що затримані особи скоїли злочин, який стосується майна та безпеки громадян, а також має серйозні наслідки для постраждалих.

“Я вдячний дівчатам, які не промовчали. У своєму дитячому віці вони сказали правду, на що не здатні деякі дорослі. З потерпілими працювали психологи, була проведена комплексна судово-психіатрична експертиза. Фахівці підтвердили: дівчатка пережили насильство, і наслідки залишили глибокий слід у їхній психіці”, – зазначив Кравченко.

Генеральний прокурор підкреслив, що вирок є сигналом: держава не дозволить перетворювати дитинство на травму. Він також закликав до змін у законодавстві та посилення покарання за сексуальні злочини проти дітей, наголошуючи, що 10 років – це лише початок справедливості.

Як повідомляють правоохоронці Одещини, у травні в одній із квартир на проспекті Шевченка стався випадок, який сколихнув місцеву громаду. За попередніми даними слідства, 45-річний чоловік повернувся додому та застав свою співмешканку не на самоті. Між парами виникла гостра суперечка, яка стрімко переросла в агресивний конфлікт.

З’ясовано, що погоджуватися зі словами жінки чоловік не захотів і, піддавшись емоціям, почав поводитися агресивно. Сварка, що мала всі шанси завершитися словесною перепалкою, перетворилася на фізичне протистояння. У ході конфлікту чоловік наніс співмешканці удари, від яких вона знепритомніла та згодом померла.

Правопорушницю затримали на місці проживання та вилучили ніж, яким спричинено поранення. Під час досудового розслідування вона зізналася у скоєному. Обвинувачення жінці було висунуте за ч. 2 ст. 121 КК України – умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя, що спричинило смерть потерпілого.

Суд, дослідивши надані докази, визнав обвинувачену винною і призначив покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

Солістка гурту The Hardkiss Юлія Саніна оприлюднила публічну реакцію на звинувачення, які висунув колишній менеджер колективу Григорій Кір’янов. Артистка зазначила, що протягом останніх місяців команда переживає значний тиск, стикаючись із маніпуляціями та спробами нашкодити як фінансово, так і репутаційно. За словами Саніної, ситуація набула такого масштабу, що музиканти були змушені винести її в публічну площину.

У своїй заяві в Instagram співачка нагадала, що домовленості про завершення співпраці з Кір’яновим були досягнуті ще в січні цього року. Проте, як стверджує вона, колишній менеджер продовжує висувати претензії, які не мають документального підтвердження й суперечать реальному перебігу подій. Саніна наголосила, що команда неодноразово намагалася вирішити питання у правовому полі, але натомість отримувала нові необґрунтовані звинувачення.

«Усі ці пости — черговий прояв деструктивної поведінки», — написала Саніна, коментуючи нещодавні публікації Кір’янова, в яких він звинуватив гурт у фінансових і професійних порушеннях.

Артистка наголосила, що після ескалації конфлікту команда The Hardkiss повністю припинила будь-яку пряму комунікацію з колишнім менеджером. Подальші контакти, за її словами, здійснюються виключно через юристів.

Саніна також емоційно висловилася щодо поведінки Кір’янова, назвавши його «відморозком», і зазначила, що втомилася від систематичних спроб тиску.

Ситуація набула публічного розвитку, і, судячи з позиції артистки, конфлікт може отримати продовження вже у юридичній площині. Сам гурт, за словами Саніної, зосереджується на роботі та не планує втягуватися у подальші публічні суперечки з екскерівником.

У Харкові правоохоронці викрили масштабну схему постачання палива низької якості до комунальних закладів, що була пов'язана з ексзаступником голови Харківської обласної державної адміністрації Олександром Скакуном та його братом Юрієм. За результатами розслідування, родина Скакунів стоїть за найбільшим нелегальним нафтопереробним заводом в Україні, що працює через ТОВ «АЕС Груп», розташоване в місті Мерефа Харківської області.

Суть схеми полягала в постачанні комунальним установам палива низької якості, яке виготовлялося на нелегальному заводі, де порушувалися всі норми безпеки та екологічні стандарти. Це пальне не відповідає державним вимогам і здебільшого не проходило необхідних перевірок якості, що могло суттєво вплинути на функціонування техніки та обладнання в комунальних закладах. Згідно з матеріалами розслідування, завод працював без сплати акцизів та інших податків, що додатково завдавало шкоди державному бюджету.

Крім НПЗ, група контролює сонячні станції та спиртові заводи, а також ряд юридичних осіб, пов’язаних із публічними закупівлями палива. Через фіктивну конкуренцію на тендерах зловмисники просували свої підприємства, серед яких ТОВ «Брент-Інвест», «Брент ойл», «Брент ойл-98», «Гарантор», КС «МПК», ТОВ «Нафтохімснаб», «Рух-ГК», «Калам», ПП «Свей».

За даними джерел, компанії, пов’язані зі Скакунами, фігурують у кримінальних провадженнях, а діяльність групи має ознаки масштабного незаконного бізнесу із завданням шкоди державі та комунальним установам Харкова.

Козацьких гетьманів зазвичай уявляють як постатей із булавою, очільників переможних походів та творців державних традицій. Проте політична історія України XVII–XVIII століть значно складніша за романтизовані образи підручників і літературних переказів. Це була епоха, що більше нагадувала напружений політичний трилер, наповнений боротьбою за вплив, швидкими змінами союзів, втручанням великих держав і драматичними поворотами, які визначали долю козацької державності.

У цей період козацька старшина жила в умовах постійного протистояння між внутрішніми амбіціями та зовнішніми імперськими інтересами. Після визвольної війни Богдана Хмельницького на українські землі з різних боків впливали Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія та Кримське ханство, кожне з яких прагнуло підкорити або принаймні контролювати територію Гетьманщини. Гетьмани, обираючи шлях між цими силами, мусили вести тонку дипломатичну гру, де кожне рішення могло зміцнити владу або ж завершитися поразкою, вигнанням чи навіть смертю.

палацових переворотів,

замовних убивств,

інформаційних кампаній,

змов старшини,

інтриг іноземних держав,

отруєнь та розстрілів,

шпигунства та таємних агентів сусідніх імперій.

Історик Кирило Галушко зазначає, що українська політична еліта того часу жила в умовах, коли “зрада була звичайною стратегією виживання”.

Одним із яскравих прикладів стала змова проти Івана Виговського після Гадяцької угоди 1658 року. Попри спроби Виговського вирвати Україну з-під московського контролю, старшина звинуватила його у “служінні полякам”. У 1664 році гетьмана заарештували та стратили пострілом за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, який пішов на васальні відносини з Москвою, загинув у 1668 році під час зустрічі з Петром Дорошенком. Замість переговорів відбулася кривава розправа, що, за однією з версій, була частиною московської політичної гри.

У 1687 році відбувся перший український “двірцевий переворот”: гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської підтримки на користь Івана Мазепи, звинувачуючи його у зраді та амбіціях, попри відсутність реальних доказів. Самойловича заслали до Сибіру.

XVIII століття стало часом отруєнь, таємних вбивств, московських спецоперацій та суперництва серед козацької старшини. Навіть Іван Мазепа став жертвою масштабної інформаційної кампанії Москви: фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини були спрямовані на дискредитацію гетьмана.

Уроки Гетьманщини важливі й сьогодні. Політична боротьба того часу демонструє, що інтриги, фейки, змови та агентурні ігри були невід’ємною частиною української політики, а зовнішній тиск і маніпуляції залишаються актуальними і для сучасної держави.

Колишній віцепрем’єр-міністр України Павло Розенко різко відреагував на заплановану участь низки українських артистів у концерті “Єдиний квартал”, організованому студією “Квартал 95”. Причиною критики став нещодавній корупційний скандал довкола співвласника студії Тимура Міндіча. Політик наголосив, що артисти, беручи участь у заході та отримуючи гонорари, фактично заробляють на “крові і сліз українців”. Він також охарактеризував студію як частину політичного проєкту, що впливає на громадську думку і має неоднозначний суспільний резонанс.

У соціальних мережах Розенко опублікував афішу концерту, де були анонсовані виступи таких відомих виконавців, як Надя Дорофєєва, Monatik, Drevo, Позитив, Ірина Білик, Kola, а також гурти Kazka, “Антитіла” та хор “Гомін”. Політик закликав колег по сцені усвідомити суспільну відповідальність і ретельно зважувати наслідки участі у заходах, що можуть мати політичне або етичне забарвлення.

“Ви реально будете брати участь у цьому дійстві? Після того як ми всі побачили, на які корупційні кошти існує ця компашка ім. Міндіча. Ви не “поза політикою”! Ви берете від них гонорари, які в крові і сльозах українців! Не ганьбіться!” – написав Розенко, закликаючи артистів переглянути свою участь у концерті.

Після хвилі обурення, яку викликала афіша, хор “Гомін” публічно заявив, що відмовляється від участі в концерті “Єдиний квартал”. Про це також повідомив Павло Розенко, наголосивши, що колектив не буде співпрацювати зі студією “Квартал 95” у межах цього проєкту.

На тлі критики студія “Квартал 95” опублікувала заяву, у якій дистанціювалася від політичних звинувачень і корупційних підозр щодо свого співвласника. У дописі наголошується, що “Квартал 95” існує понад 20 років, створює гумористичний контент і підтримує моральний дух країни, продовжуючи працювати навіть у найскладніші часи. Студія заявила, що не має стосунку до бізнесів своїх акціонерів та до політичних процесів, а спроби втягнути її в політичну боротьбу назвала маніпуляцією.

У “Кварталі 95” також повідомили, що не відмовляються від запланованих концертів 6–7 грудня і мають намір “говорити з публікою через творчість і гумор”. Авторам заяви йдеться про готовність “захищати себе” і продовжувати роботу, попри критику на адресу студії та її співвласника.

У відповідь на заяву Розенко опублікував новий коментар, у якому назвав дивними спроби студії позиціонувати себе як “поза політикою”. Він нагадав, що “Квартал 95” роками жорстко критикував попередню владу, а після 2019 року вихідці студії та пов’язані з нею люди опинилися на ключових державних посадах – від президента до керівництва парламенту та силових структур. На думку Розенка, той факт, що “Квартал 95” не реагував на корупційні скандали, зростання тарифів і бідність людей, але продовжував висміювати “неугодних”, демонструє політичну заангажованість проєкту.

Окремим тлом до конфлікту стала резонансна справа НАБУ і САП щодо корупції в енергетиці, де Тимур Міндіч фігурує як один із ключових підозрюваних. Детективи НАБУ провели обшуки у співвласника студії, а ЗМІ з посиланням на джерела повідомили, що він виїхав з України за кілька годин до слідчих дій, скориставшись сервісом преміум-перевезень. Антикорупційні органи заявили, що йдеться про “високорівневу злочинну організацію”, яка впливала на стратегічні підприємства, зокрема “Енергоатом”.

На цьому тлі участь відомих артистів у проєкті “Єдиний квартал” стала предметом публічної дискусії. Частина аудиторії вимагає від зірок чіткої позиції щодо співпраці зі студією, пов’язаною з фігурантом корупційної справи. Інші наголошують, що концерти “Кварталу 95” лишаються для багатьох формою емоційної підтримки під час війни, а самі артисти мають право на творчі колаборації.

Самі учасники афіші поки утримуються від гучних публічних коментарів щодо своєї участі в “Єдиному кварталі”. Водночас історія з відмовою хору “Гомін” і взаємними заявами Павла Розенка та “Кварталу 95” свідчить, що скандал навколо концерту може лише наростати, стаючи частиною ширшої дискусії про відповідальність бізнесу, шоу-бізнесу та медіа під час великої війни.