Служба на фронті як фактор затримки судового процесу у справі про розтрату державних коштів

Щороку наприкінці зими або на самому порозі весни в Україні настає Масляний тиждень — одне з найколоритніших і найулюбленіших народних свят. Для наших предків цей період був особливим часом радості, гучних забав, гостин і символічного прощання з холодною порою року. Саме під час Масляної люди прагнули наповнити дні сміхом, музикою та спільними застіллями, вірячи, що так можна швидше наблизити тепло й добробут.

В українській традиції Масляний тиждень мав не лише розважальний, а й глибокий символічний зміст. Кожен день мав своє значення: від гостин і відвідин родичів до загальних гулянь та примирення. Особливу увагу приділяли сімейним стосункам, адже вважалося, що сварки, не залагоджені під час Масляної, можуть тягнутися весь рік. Саме тому люди намагалися просити вибачення, миритися та підтримувати добрі взаємини.

У 2026 році Масляний тиждень триватиме з 16 по 22 лютого. Саме в ці дні в Україні традиційно проводять обрядові гуляння, готують святкові страви та дотримуються давніх звичаїв.

В українській традиції це свято має багато назв: Масниця, Колодій, Запусти, Сирний або Сиропустний тиждень, Бабський тиждень. Масляна виникла ще в дохристиянські часи й була присвячена завершенню зими та приходу весни. Для селян цей період мав особливе значення, адже зима була найважчим часом року.

З приходом християнства Масляну включили до церковного календаря та пов’язали з підготовкою до посту. Водночас більшість обрядів зберегла язичницький характер і дійшла до наших днів майже без змін. Подібні святкування існують і в інших слов’янських народів, однак українська Масляна має власні, унікальні риси.

В українській традиції Колодій вважався передусім жіночим святом. Протягом тижня чоловіки мали слухатися жінок, не сперечатися та брати участь у жартівливих обрядах. Особливої уваги зазнавали неодружені юнаки. Їм могли прив’язувати до ноги дерев’яну колодку й змушувати ходити з нею, доки хлопець не «відкупиться» частуванням або не пообіцяє одружитися.

Масляний тиждень вважався останньою можливістю зіграти весілля перед Великим постом, адже під час посту шлюбів не укладали. Заміжні жінки протягом тижня збиралися на посиденьки та виконували обрядові дійства з колодкою. Кожен день мав символічне значення: на початку тижня колодка «народжувалася», далі «хрестилася», «вмирала», «хоронилася» та «оплакувалася», а неділя ставала кульмінацією святкувань.

Українська Масляна тісно пов’язана з молочними продуктами — маслом, сиром, молоком, сметаною. Вони символізували достаток, родючість і ситість перед постом. Головною стравою на Масницю в Україні були не млинці, а вареники, насамперед із сиром. Також готували налисники, пироги, сирні запіканки.

На столі були й солоні страви: холодець, капусняк, тушкована капуста, рибний борщ. Святкування супроводжувалися спільними застіллями, піснями та жартами.

Одна з важливих традицій Масляного тижня — примирення. У цей період було прийнято просити пробачення, миритися з тими, з ким були сварки, та збиратися всією родиною. Зяті пригощали тещ, а невістки — свекрух, що мало зміцнити родинні стосунки перед початком посту.

У 2024 році столична влада спрямувала понад 1,12 мільярда гривень на придбання 15 когенераційних установок, метою яких було забезпечення Києва резервним теплом та електроенергією під час російських атак на енергетичну інфраструктуру. Ці установки здатні одночасно виробляти електрику та тепло, що робить їх критично важливими для безперебійного функціонування міських систем життєзабезпечення у складних умовах.

Процес закупівлі включав тендери та оцінку технічних характеристик обладнання, яке мало відповідати сучасним стандартам ефективності та надійності. За планом, нові когенераційні блоки дозволяли не лише покривати частину енергетичних потреб столиці під час аварійних відключень, а й зменшувати навантаження на основні електромережі та теплові мережі.

Ці установки розглядалися як ключовий елемент децентралізованої енергосистеми Києва — мережі малих електростанцій, які могли б працювати навіть у разі виведення з ладу великих ТЕЦ і ліній електропередач внаслідок російських обстрілів. У травні 2024 року Київрада навіть ухвалила спеціальну концепцію «Енергетичне відновлення: шлях до розподіленої когенерації».

Фактично ж у місті з’явилася лише одна газопоршнева установка потужністю 1,5 МВт, встановлена за допомогою USAID у межах Проєкту енергетичної безпеки. Восени 2024 року влада повідомляла, що всі інші установки мають бути введені в експлуатацію до кінця 2025 року, однак жодних публічних підтверджень постачання або монтажу обладнання з того часу не з’являлося.

Нинішні масові відключення електроенергії в Києві свідчать про відсутність у столиці заявленої резервної генерації.

За даними виконання бюджету Києва за 2024 рік, наприкінці року на рахунках міста залишалися майже 13 млрд грн. Експерти вказують, що за ці кошти столиця могла б побудувати значно потужнішу мережу розподіленої генерації, здатну покрити до половини потреб міста в електроенергії, однак пріоритети витрат були спрямовані на інші проєкти, зокрема благоустрій і рекреаційні зони.

На тлі російських атак по ТЕС, ТЕЦ, ГЕС та трансформаторах, що передають електроенергію від АЕС, відсутність реальної децентралізованої генерації робить Київ особливо вразливим до блекаутів. Журналісти зазначають, що відповідальність за це лежить як на міській владі столиці, так і на центральному уряді, який формує державну політику в енергетичній сфері.

У Сумах зареєстровано випадок хантавірусної інфекції у місцевого мешканця, який проживає у приватному будинку. Цей випадок привернув увагу медичних та епідеміологічних служб, які зараз активно працюють над проведенням необхідних протиепідемічних заходів для попередження поширення вірусу. Як повідомили у Сумському обласному центрі контролю та профілактики хвороб, фахівці здійснюють медичний нагляд за контактними особами та з’ясовують можливі шляхи інфікування.

Хантавірус є гострим інфекційним захворюванням, яке може мати серйозні наслідки для здоров’я, вражаючи судини, нирки та легені. Вірус часто спричиняє важкий перебіг хвороби, тому своєчасне виявлення та лікування є важливими для запобігання ускладненням. Одним із основних шляхів зараження є контакт з переносниками вірусу — дикими та хатніми гризунами. Людина зазвичай заражається через вдихання пилу, що містить вірус, або через прямий контакт з екскрементами гризунів.

У Центрі контролю та профілактики хвороб наголошують, що Сумська область належить до ендемічних територій щодо хантавірусної інфекції. В осінньо-зимовий період ризик захворювання зростає, оскільки гризуни масово переміщуються у житлові будинки в пошуках тепла та їжі.

Медики закликають жителів області бути особливо обережними під час прибирання нежитлових приміщень, використовувати засоби індивідуального захисту, регулярно проводити вологе прибирання та не контактувати з гризунами. У разі появи симптомів, схожих на грип, слабкості, підвищеної температури чи болю в м’язах, необхідно негайно звернутися до лікаря.

8 січня 2026 року Агентство з розшуку та менеджменту активів України продало 460 гектарів земельних ділянок на полонині Боржава в Закарпатській області за 89,5 мільйона гривень. Земля була поділена на три окремі лоти, і для кожного з них були проведені окремі торги. Торги відбувалися за процедурою так званого голландського аукціону, що передбачає поступове зниження стартової ціни до того моменту, поки перший учасник не погодиться на покупку.

Цей формат аукціону зазвичай використовується для того, щоб заохотити учасників до швидкої реакції та вирішення питання про купівлю на вигідних умовах. Однак у даному випадку кожен із трьох аукціонів зібрав лише одного учасника, що фактично дозволило кожному з них придбати ділянки за мінімально можливими цінами. Таким чином, усі три лоти були викуплені за значно нижчими ставками, ніж можна було очікувати на ринку землі в Закарпатті.

Так, Андрій Вінграновський придбав ділянку площею 26,7 гектара за 5,4 мільйона гривень при стартовій ціні 10,4 мільйона, а також лот у 199,1 гектара за 39,1 мільйона гривень замість початкових 75,2 мільйона. Ще 234,77 гектара за 45 мільйонів гривень при стартовій ціні 88,2 мільйона викупив Ігор Власюк.

У підсумку середня ціна однієї сотки землі в Карпатах склала близько двох тисяч гривень. Для порівняння, ще в листопаді 2024 року АРМА публічно заявляло, що очікує отримати від продажу цих земель понад один мільярд гривень.

Згідно з даними сервісу Opendatabot, Андрій Вінграновський є власником компанії «Омбрі Інвестмент», яка входить до корпоративної групи родини Льовочкіних. Він також є чоловіком Юлії Льовочкіної. Ігор Власюк, який придбав найбільший лот, є засновником ТОВ «Боржава Есет», кінцевим бенефіціаром якого також є Вінграновський.

Раніше, у серпні 2025 року, журналісти Bihus.Info повідомляли, що Сергій Льовочкін планує будівництво великого гірськолижного курорту «Боржава» саме на цій території. Продаж землі через АРМА фактично відкрив шлях для реалізації цього проєкту.

Таким чином, сотні гектарів карпатської полонини, яку екологи роками намагалися захистити від забудови, перейшли до структур, пов’язаних із впливовою політично-бізнесовою групою, за цінами, які у десятки разів нижчі від раніше озвучених державою очікувань.

Поки звичайні українці змушені пристосовуватися до періодичних перебоїв зі світлом і теплом, у самому серці енергетичного сектору держави продовжує існувати інша реальність — система закритих закупівель, де мільярдні кошти обертаються в тіні. Вона функціонує в умовах, де відсутня конкуренція та прозорість, а публічний контроль зводиться до мінімуму. Мова йде про низку контрактів, підписаних у 2024–2025 роках компаніями, які мають тісні зв’язки з ПрАТ «Укргідроенерго».

Ці «закриті» угоди зазвичай оформлюються на мільярдні суми, що піднімає питання щодо ефективності витрат державних коштів у критичній сфері енергетики. За рахунок цієї практики не тільки порушується принцип прозорості, але й підривається довіра громадян до системи, яка повинна забезпечувати національну енергетичну безпеку. Враховуючи особливу важливість енергетичних компаній для стабільності країни, ці питання потребують негайного розслідування та змін у політиці закупівель.

Центральним підрядником цієї системи, за даними розслідувань, стало ТОВ «БК “Адамант”». За період 2024–2025 років компанія отримала підряди на суму понад 5,1 млрд гривень. Найбільший із них — договір на 4,36 млрд гривень на будівництво захисних споруд Дніпровської ГЕС — був укладений з одним учасником без конкурсу.

Окремі аналітики звертають увагу, що одразу після підписання цього контракту «БК “Адамант”» почало публічно шукати працівників через оголошення про набір будівельників, що ставить під сумнів наявність у компанії власних ресурсів і спроможності виконувати роботи на об’єктах критичної інфраструктури.

Схожа картина, за наявною інформацією, спостерігалася і на Кременчуцькій ГЕС, де у 2025 році через непублічні договори було витрачено майже пів мільярда гривень. Деталі цих контрактів залишаються закритими, а суспільство не має доступу до кошторисів і переліку фактичних виконавців робіт.

У публічному просторі ці закупівлі пов’язують із рішеннями, ухваленими в період керівництва Міністерством енергетики та менеджменту «Укргідроенерго». Однак офіційних обвинувальних вироків або рішень судів у цій справі наразі немає. Представники компаній і державних органів поки що не оприлюднили детальних пояснень щодо причин застосування закритих процедур та вибору конкретних підрядників.

Антикорупційні активісти наголошують, що використання воєнних винятків має бути чітко обмежене критичними потребами, адже мова йде про мільярди гривень державних коштів і безпеку стратегічних об’єктів енергосистеми.

Суддя Господарського суду Рівненської області Ірина Пашкевич стала об'єктом уваги після того, як в її щорічній декларації за 2024 рік було вказано виграш її співмешканця в онлайн-казино. Цей виграш, на суму 164 тис. грн, був отриманий Іваном Юрнюком у казино Cosmolot, яке пов'язують із російським бізнесом. Як зазначено у декларації, зазначене казино належить ТОВ «СПЕЙСИКС» (код ЄДРПОУ 43635954), юридичному власнику, засновником якого є громадянин Російської Федерації Сергій Токарєв.

Виграш став частиною загального доходу родини Пашкевич, однак ситуація викликає певні питання щодо походження коштів та їхнього використання, зокрема через зв'язки з російським бізнесом. Це стає важливою темою для обговорення в контексті антикорупційної політики та прозорості фінансових операцій посадових осіб в Україні.

Сама Ірина Пашкевич задекларувала лише одну власну квартиру у Рівному площею 82 квадратні метри, придбану ще у 2011 році за 317 тис. грн. Водночас із 2017 року вона та Юрнюк користуються земельною ділянкою площею понад 1 тис. квадратних метрів, яка оформлена на батька судді Олександра Пашкевича. Її вартість у декларації вказана лише 100 тис. грн, що виглядає суттєво заниженим показником для міста Рівне.

З 2019 року на цій ділянці триває будівництво житлового будинку площею понад 191 квадратний метр. Суддя зазначає, що користується недобудованим будинком разом зі співмешканцем, при цьому формальним власником об’єкта також є її батько. Це означає, що після завершення будівництва житло фактично стане основним місцем проживання судді та її сім’ї, хоча юридично належатиме родичу.

У 2024 році Пашкевич придбала преміальний автомобіль Audi A6 2016 року випуску за 800 тис. грн. Її співмешканець того ж року купив старий Suzuki Vitara 1998 року за 140 тис. грн. Крім того, пара користується електромобілем Volkswagen e-Golf 2018 року, який оформлений на батька судді і оцінений у 659 тис. грн.

Заощадження родини також викликають питання. Суддя задекларувала 260 тис. грн, 23 тис. доларів і 3 тис. євро готівкою, а її співмешканець — ще 26 тис. грн і 15 тис. доларів. Окремо вказано зберігання 48 тис. грн готівки у ПриватБанку, ймовірно в індивідуальному сейфі. Банківські рахунки — як судді, так і Юрнюка — у декларації відсутні. Загальний обсяг заощаджень пари перевищує 2,1 млн грн.

При цьому за 2024 рік Пашкевич задекларувала лише 1,2 млн грн суддівської зарплати. Інших доходів у звітності вона не зазначила, хоча у вересні того ж року отримала 320 тис. грн від продажу свого автомобіля Peugeot 3008 2012 року громадянці Любові Пашковій. Ця операція в декларації за 2024 рік відсутня.

Доходи її співмешканця Івана Юрнюка за рік склали близько 600 тис. грн, включно із зарплатою у військовій частині А2943, соціальними виплатами, стипендією у Національному університеті водного господарства та природокористування, підприємницькою діяльністю та виграшем у казино Cosmolot.

Поєднання задекларованих доходів, дорогих автомобілів, користування елітною нерухомістю, а також коштів, отриманих від онлайн-казино з російським корінням, формує серйозні запитання щодо фінансової прозорості способу життя судді та її родини.

Державний ПриватБанк звернувся до своїх клієнтів із застереженням щодо необхідності регулярної актуалізації персональних даних. У разі ігнорування цієї вимоги доступ до мобільного застосунку «Приват24» та банківських рахунків може бути тимчасово обмежений у автоматичному режимі. У банку підкреслюють, що це правило поширюється на всіх без винятку клієнтів і не є внутрішньою ініціативою фінансової установи.

Необхідність оновлення інформації зумовлена чинним законодавством України у сфері фінансового моніторингу. Йдеться про виконання вимог закону щодо запобігання та протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, а також фінансуванню тероризму й поширенню зброї масового ураження. Банки зобов’язані періодично перевіряти актуальність даних клієнтів, аби забезпечити прозорість фінансових операцій і відповідність міжнародним стандартам.

Періодичність актуалізації визначається для кожного клієнта індивідуально з урахуванням ризиків і вимог постанови Національного банку України №65. Водночас банк підкреслює, що дані мають оновлюватися не рідше ніж раз на п’ять років і не частіше ніж раз на рік.

Усі клієнти, які отримали відповідне повідомлення в мобільному застосунку або вебверсії «Приват24», зобов’язані пройти процедуру навіть у тому випадку, якщо їхні персональні дані не змінювалися. У разі ігнорування вимоги банк тимчасово обмежує можливість здійснювати будь-які операції за картками та рахунками.

У ПриватБанку пояснили, що навіть за відсутності змін у документах фінансова установа повинна отримати їхнє актуальне підтвердження. До завершення перевірки клієнт не зможе користуватися своїми коштами.

Щоб уникнути блокування, клієнтам пропонують пройти актуалізацію дистанційно через «Приват24». Для цього необхідно обрати опцію оновлення інформації, підтвердити відсутність зв’язків із країнами-агресорами, ввести ПІН-код картки, заповнити анкету, додати документ через «Дію» або завантажити його фото, вказати адресу проживання та соціальний статус. Після цього документи надходять на перевірку, яку потрібно підтвердити електронним підписом.

У банку наголошують, що своєчасне проходження цієї процедури дозволяє уникнути будь-яких обмежень у користуванні рахунками та банківськими сервісами.

Ольга Корх, претендентка на керівну посаду в митній службі, потрапила під пильну увагу правоохоронців через низку резонансних справ, пов’язаних із можливими корупційними діями та розтратою державних коштів. За даними слідчих органів та опублікованих матеріалів, розслідування щодо її діяльності розпочалося ще у 2024 році, коли було зафіксовано перші порушення у використанні бюджетних ресурсів.

Зокрема, правоохоронці з’ясовують обставини проведення державних закупівель та фінансування проєктів, де фігурує ім’я Корх. У документах зафіксовані аномалії в обліку коштів, а деякі контракти підозріло завищувалися або укладалися без належного тендерного процесу. Попередні експертизи вказують на ймовірні збитки державі, які могли виникнути через такі дії, а слідчі розглядають можливість притягнення до кримінальної відповідальності.

Два директори дочірніх підприємств, призначені Корх – ДП «Львівський дорсервіс» та «Закарпатський облавтодор» – намагалися вивести з державної власності майно компаній, включно з кар’єром та обладнанням. Їх звинуватили у змові з метою доведення підприємств до банкрутства та подальшого заволодіння майном.

У 2024 році одного з керівників дочірніх підприємств затримали за отримання хабаря. Його відсторонили від посади, що свідчить про корупційні ризики в системі, яку контролювала Корх.

У 2021 році, коли Корх очолювала державне підприємство, її притягували до адміністративної відповідальності за затримку виплат працівникам. Інші випадки невиплати заробітної плати також були зафіксовані, але формально справу закрили через відсутність складу правопорушення.

Ситуація викликає питання щодо готовності Ольги Корх очолити Державну митну службу, адже під її керівництвом траплялися факти розтрати державних коштів, корупції та недбалого управління держмайном.