ІНСАЙДИ:

Території в обмін на деескалацію: що готують переговори в Абу-Дабі

За інформацією наших джерел, під час тристоронньої зустрічі української, російської та американської переговорних груп в Абу-Дабі будуть обговорюватись “питання територій та припинення ударів по критичній інфраструктурі України”. “Попередньо Москва готова на припинення ударів по критичній інфраструктурі України в обмін на припинення ударів по НПЗ та військовим заводам вглиб території РФ” – зазначає джерело. Водночас, за […]

Запит на ППО проігнорували: що насправді відбулося у Давосі

Попри очікування Києва, повноцінних переговорів між українською стороною та Дональдом Трампом у Давосі фактично не відбулося. За інформацією джерел з Офісу президента, контакт обмежився жорстким політичним сигналом, який у Києві сприйняли як черговий ультиматум, а не як початок діалогу. За словами співрозмовників, розрахунок на предметну розмову щодо безпекової підтримки України не справдився. Зокрема, прохання Володимира […]

Кадрові зміни в СБУ: головою стане Олександр Поклад. Джерела

За інформацією джерел видання 360ua.news, Головою Служби безпеки України стане Олександр Поклад. Водночас Василь Малюк піде на посаду голови Служби зовнішньої розвідки. За оцінками джерела, ймовірність даного сценарію складає 90%. Нагадаємо, Указом Президента від 5 січня 2026 року Олександр Поклад був призначений першим заступником Голови Служби безпеки України. Олександр Поклад обіймав посаду начальника департаменту контррозвідки СБУ з листопада […]

Солене питання: Як Україні відмовитися від імпортованої солі і забезпечити власне споживання?

Україна, колись самодостатня у виробництві стратегічно важливого продукту – солі, нині стикається з проблемою імпорту та зростанням цін. Після втрати соляних шахт у Донбасі, країна швидко перейшла на імпорт, але попит залишається високим, викликаючи хвилю нервовості серед населення, особливо за поширенням фейків від російських ЗМІ.

Ситуація з сольовим дефіцитом, разом із дефіцитом пального, виявилася однією з перших проблем після початку війни. Зараз солі вистачає, проте Україна активно працює над зменшенням залежності від імпорту та власним виробництвом. Зокрема, Закарпаття виражає намір значно збільшити виробництво та стати власним постачальником солі для країни. Вже перевезли фахівців з Донбасу, демонструючи важливі кроки у відновленні виробництва.

Доповідь ВВС розглядає можливість функціонування України без відомої “Артемсолі”, аналізує джерела імпортної солі та розглядає перспективи самодостатнього забезпечення ринку власним продуктом у найближчому майбутньому.

Перед початком війни Україна, завдяки “Артемсолі”, була лідером у виробництві та експорті солі в Європі. Однак російське вторгнення спричинило втрату шахт та змусило країну переглянути свою ситуацію. Спроби реформ “Артемсолі” та інших підприємств, що виробляли сіль в різних областях, свідчать про стратегічний план зменшення залежності від імпорту та відновлення власного виробництва.

Вже у перший місяць війни, підприємство “Артемсоль” стало мішенню обстрілів, а видобуток солі припинився в квітні. Незважаючи на це, до травня 2022 року підприємство продовжувало виплачувати зарплати працівникам, але в червні його діяльність було зупинено. Наслідком військових дій стали пожежі, зруйноване обладнання та пошкоджені будівлі. Багато співробітників були змушені покинути свої домівки. Район соляних копалень — Бахмут та Соледар — перетворився на поле бою від липня 2022 року до січня 2023 року.

У січні 2023 року Збройні сили України повністю відступили з Соледара, залишивши його під російською окупацією. Після зупинки “Артемсолі”, яке забезпечувало 90% видобутку, ціни на сіль в Україні стрімко зросли. Країна, колишній великий експортер солі, нині змушена імпортувати цей продукт. З початком імпорту ціни почали зменшуватися, але сіль від “Артемсолі” зникла з магазинів і стала своєрідним сувеніром. За допомогою проєкту UNITED24, прибуток від продажу цієї солі був відданий на потреби української армії, збираючи понад 1,6 мільйона доларів для придбання безпілотників для українських розвідників.

Зараз ринок солі в Україні стабільний завдяки імпортним поставкам, хоча ціни вищі, і виникло більше морської солі. Експертка Лариса Гук вказує, що українські підприємці та торговельні мережі змінили підхід до цього ринку, використовуючи імпортні поставки та переупаковуючи сіль, що виходить більш прибутковим.

Протягом першого півріччя 2023 року Україна імпортувала понад 211 тисяч тонн солі на суму понад 46 мільйонів доларів, повідомляє Державна митна служба. Частка солі в загальному обсязі імпорту підвищилася, але залишається невеликою – всього 0,15%. У порівнянні з попереднім роком, коли Україна імпортувала майже 440 тисяч тонн солі на суму 92 мільйони доларів, видно певне зниження обсягів.

Найбільшим постачальником солі в Україну є Туреччина, яка забезпечує приблизно третину загального обсягу соляного імпорту. Також сіль постачається з Румунії та Єгипту. Зазначимо, що минулого року серед основних постачальників солі була також Польща, але її роль українського експорту значно зменшилася.

Важливо враховувати, що обговорюючи імпорт солі, необхідно враховувати два її види – харчову та технічну. Харчова сіль використовується в галузі харчової промисловості, тоді як технічна сіль застосовується в металургії, нафтопереробці, хімічній промисловості, виробництві паперу, скла, фарб та лаків, а також для обробки доріг та злітних смуг.

Враховуючи припинення діяльності “Артемсолі”, яка виробляла значні обсяги технічної солі, та знищення важливих клієнтів, таких як Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, виникає питання про внутрішні потреби України у цьому виді солі. До початку війни цей показник становив близько 907 тисяч тонн, і важливо вирішити питання щодо забезпечення цих потреб національними чи імпортними ресурсами.

На сучасному етапі видно, що потреби України в технічній солі суттєво зменшилися через руйнування ключових металургійних підприємств, таких як “Азовсталь” і “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, що на даний момент не контролюються Україною через війну. Це призвело до значного скорочення виробництва інших вітчизняних металургійних підприємств. Зменшення чисельності населення через виїзд українців за кордон та втрати від війни також вплинуло на зниження внутрішнього попиту.

Крім того, спостерігається зміна у харчових звичках, зокрема, перехід від кам’яної солі до морської. Це виявляє вплив не лише на господарства та господинь у побуті, але й на промисловість, де морська сіль, зокрема груба, виявляється ефективною. Такі зміни характеризуються не лише економічними аспектами, але й культурними та гастрономічними перетвореннями.

Попри зменшені потреби в солі, важливо враховувати, що внутрішні резерви складають значущий актив, але доступні лише заходу країни через війну та російську окупацію. Для забезпечення внутрішнього ринку важливо не лише мати наявні резерви, але й активно розвивати видобуток. На сьогоднішній день єдиним вітчизняним виробником солі залишається Дрогобицька солеварня, але важливо прискорити процес збільшення обсягів видобутку для забезпечення потреб ринку.

Окрім того, останніми місяцями чутно заяви про можливість відновлення експорту солі з України, зокрема з іншого західного регіону – Закарпаття. Закарпаття славиться своєю історією видобутку солі, і його можливість задовольнити внутрішні потреби та навіть відновити експорт стає предметом обговорення.

Солотвино, знамените своїми соляними шахтами, налічує свою історію від часів Радянського Союзу. Колись люди спускалися на глибину 300 метрів, щоб насолоджуватися корисними властивостями солоного повітря, яке легше подихати та корисне при хворобах дихальних шляхів та астмі.

Проте у 2007 році солотвинські шахти стали жертвою підтоплення, що викликало формування карстових провалень. З того часу діяльність шахт була припинена, а саме селище отримало статус зони надзвичайної ситуації. Нинішнім ландшафтом стали глибокі солоні озера, що виникли на місці колишніх провалень.

У серпні 2023 року Закарпатська обласна рада заявила про 140 ділянок розвитку карстових провалень в Солотвині. Місцева влада висловила впевненість, що Закарпаття може стати постачальником солі для всієї України. Голова Закарпатської обласної влади Віктор Микита прогнозує, що протягом наступних років область зможе забезпечувати 100% технічної та харчової солі для країни. Недавно розпочатий видобуток технічної солі на Тереблянському родовищі вже дає позитивні результати.

Влада планує розширювати потужності видобутку та відновлювати славу, яку колись мав Солотвинський сільовий регіон та пов’язані з ним оздоровчі курорти. Важливо уникнути повторення помилок минулого, коли видобуток солі відбувався на занадто великій швидкості, і це призвело до негативних наслідків. Зараз колишні співробітники “Артемсолі” знайшли роботу у Солотвині та активно беруть участь у відновленні сільового виробництва.

Тереблянське родовище, яке розробляється компанією “Катіон Інвест”, вже дає свої перші плоди. Спеціальний технічний засіб, подібний комбайну, використовується для видобутку солі. Цей процес відрізняється високою вмістом натрію – близько 90%, що робить тереблянську сіль ідеальною для технічних потреб. За словами директора підприємства, Сергія Кондратьєва, співпраця з експертами з “Артемсолі” забезпечить успішне розвиток Тереблянського родовища.

Однак, незважаючи на позитивні зміни, важливо утримувати баланс і уникати повторення екологічних та виробничих помилок минулого. Здатність Закарпаття забезпечити Україну сіллю стає ключовим аспектом розвитку регіону, а привернення досвіду та фаховості колишніх співробітників “Артемсолі” грає важливу роль у цьому процесі.

Тереблянська сіль на сьогодні визнається менш якісною порівняно з Артемсольською, але експерти впевнені, що з часом якість поліпшиться. Поклади якісної харчової солі в Тереблянському родовищі великі, але для її видобутку потрібен час. Планується, що другою половиною 2024 року розпочнеться видобуток харчової солі, яка зможе задовольнити половину потреб України в “екстра” солі. Прогнози Віктора Микити говорять про повне задоволення потреб України в харчовій та технічній солі вже до 2025 року.

Запаси Тереблянського родовища оцінюються приблизно в 500 мільйонів тонн технічної солі та сто мільйонів тонн харчової. Влада розглядає цей родовище як потенційного лідера в солевидобутку, який може забезпечувати країну сіллю на десятиліття вперед. Віктор Микита висловив впевненість, що експорт солі з Закарпаття буде не тільки внутрішнім, а й здатен конкурувати на міжнародному ринку.

Однак існують виклики, які влада визнає. Логістичні питання та віддаленість родовища від транспортних мереж можуть ускладнити експорт. Розбудова і покращення інфраструктури стають актуальними завданнями для успішного вивезення солі за кордон.

Незважаючи на оптимістичні плани влади, експерти висловлюють застереження. Ксенія Оринчак, директорка Національної асоціації видобувної промисловості, вказує на складнощі відновлення видобутку солі у Солотвино, а також на інші родовища в західній частині України. Великий термін на отримання необхідних дозволів, будівництво нових шахт та технічні виклики затягнуть процес і перешкоджатимуть швидкому зростанню вітчизняного видобутку солі. Імпорт солі, ймовірно, залишиться актуальним протягом найближчих років.

У висновках можна зазначити наступне:

Тереблянське родовище солі в Закарпатті потенційно може стати важливим джерелом якісної харчової та технічної солі для України.

Якість Тереблянської солі наразі визнається менш якісною, ніж у вже довідкових Артемсольських покладах, але експерти висловлюють оптимізм щодо поліпшення цієї ситуації з часом.

Прогнози на майбутнє передбачають, що вже до другої половини 2024 року почнеться видобуток харчової солі, яка зможе задовольнити значну частину внутрішнього попиту.

Запаси Тереблянського родовища надають можливість розглядати Закарпаття як ключового гравця на ринку солі, але експорт потребує вирішення логістичних питань.

Альтернативи імпорту солі на внутрішньому ринку поки що залишаються актуальними через труднощі і терміновість відновлення вітчизняного видобутку.

Важливі завдання включають розбудову інфраструктури для полегшення експорту та вирішення технічних труднощів у відновленні видобутку солі.

Економічний та соціальний виграш від розвитку солевидобутку в Закарпатті вбачається як шлях до створення робочих місць та покращення економічного становища регіону.

Не пропустіть

Кадрові зміни в СБУ: головою стане Олександр Поклад. Джерела

За інформацією джерел видання 360ua.news, Головою Служби безпеки України стане Олександр Поклад. Водночас Василь Малюк піде на посаду голови Служби зовнішньої розвідки. За оцінками джерела, ймовірність даного сценарію складає 90%. Нагадаємо, Указом Президента від 5 січня 2026 року Олександр Поклад був призначений першим заступником Голови Служби безпеки України. Олександр Поклад обіймав посаду начальника департаменту контррозвідки СБУ з листопада […]

Скандал у Святошинському районі: посадовиця комунального підприємства під підозрою

У Києві правоохоронні органи повідомили про підозру посадовій особі комунального підприємства, що відповідає за утримання та ремонт дорожньої інфраструктури Святошинського району. Підставою для цього стало проведення закупівлі асфальтобетонної суміші, яка, за висновками слідства, була здійснена з порушенням принципів економічної доцільності та завдала значних фінансових збитків міському бюджету.

Розслідування встановило, що у березні 2024 року посадовиця, яка контролює процес організації та проведення закупівель, ініціювала придбання приблизно 1,5 тисячі тонн асфальтобетону. Попередня експертиза показала, що вартість закупівлі значно перевищувала ринкові ціни, а тендерні процедури мали ознаки формальності та недостатньої прозорості.

У результаті договір було укладено з приватною компанією за вартістю, що суттєво перевищувала середньоринкові показники. Проведені експертні дослідження засвідчили, що такі дії спричинили збитки територіальній громаді Києва на суму понад 450 тисяч гривень.

Правоохоронці кваліфікують дії посадовиці як службову недбалість, що призвела до тяжких наслідків. Наразі вирішується питання щодо обрання їй запобіжного заходу, а також перевіряються інші закупівлі, які могли проводитися за аналогічною схемою.

У межах досудового розслідування слідчі з’ясовують, чи були завищені ціни наслідком умисних дій або ж системних порушень у процесі планування закупівель на підприємстві. Не виключається, що коло підозрюваних у справі може розширитися.

Депутат-прогульник зберігає мандат і зарплату, повністю ігноруючи роботу парламенту

Один із народних депутатів фактично зник з публічного та парламентського життя, однак формально продовжує залишатися чинним обранцем і отримувати виплати з державного бюджету. За інформацією, оприлюдненою аналітичним ресурсом «Сірий Кардинал», упродовж усього 2025 року депутат Тарасов не відвідав жодного пленарного засідання Верховної Ради та жодного разу не з’явився на своєму робочому місці.

Йдеться не про поодинокі пропуски, пов’язані зі станом здоров’я, відрядженнями чи іншими поважними причинами. Зафіксована повна та тривала відсутність народного депутата у стінах парламенту, що виглядає як демонстративне ігнорування своїх обов’язків перед виборцями та державою. Попри це, мандат залишається чинним, а нарахування заробітної плати здійснюється у звичайному режимі.

Фактично мова йде про класичного «депутата-привида»: відсутній у сесійній залі, на робочому місці та у публічній політиці, але присутній у відомостях на виплату зарплати. Керівництво фракції «Слуга Народу» та її очільники не коментують ситуацію, що створює враження системного мовчання та спроби перечекати резонанс.

На фоні війни, дефіциту бюджету та звернень влади до дисципліни така поведінка виглядає цинічною та показовою. Ситуація з Олегом Тарасовим демонструє проблему парламентської деградації, коли мандат перетворюється на привілей, а відсутність на роботі — на норму, якщо за спиною є правильна фракція і мовчання керівництва.

Скорочення попиту на бензинові авто в Україні: зміни на авторинку в 2025 році

2025 рік став періодом помітного зниження попиту на нові легкові автомобілі з бензиновими двигунами в Україні. Загалом було зареєстровано трохи більше 26 тисяч таких автомобілів, що наочно показує спад в порівнянні з попереднім роком. Зокрема, частка бензинових автомобілів на ринку нових легковиків скоротилася з 40% у 2024 році до 32% у 2025 році.

Ці зміни є свідченням важливих тенденцій, які свідчать про зміну споживчих пріоритетів українських автолюбителів. Водночас з падінням попиту на бензинові автомобілі зростає інтерес до альтернативних типів двигунів, зокрема електричних та гібридних. Це підтверджується зростанням продажів таких моделей, що відповідає глобальним тенденціям на зменшення залежності від традиційних викопних видів палива.

Найпопулярнішим новим бензиновим автомобілем року став кросовер Hyundai Tucson, який очолив рейтинг продажів у своєму сегменті. До п’ятірки лідерів також увійшли Mazda CX-5, Skoda Octavia, Renault Duster та Kia Sportage. Саме ці моделі залишаються найбільш затребуваними серед покупців, які все ж обирають нові бензинові авто.

На противагу новому сегменту, імпорт вживаних бензинових автомобілів у 2025 році зріс. Обсяги ввезення таких машин збільшилися більш ніж на десяту частину, а самі вони зайняли значну частку первинних реєстрацій на ринку автомобілів з пробігом. Попри зростання кількості, частка бензинових авто серед усіх імпортованих уживаних легковиків дещо зменшилася, що вказує на ширше різноманіття типів двигунів у цьому сегменті.

Найбільшим попитом серед імпортованих уживаних бензинових авто користувалися Volkswagen Golf і Volkswagen Tiguan. Також до лідерів увійшли Audi Q5, Nissan Rogue та Audi A4. Ці моделі залишаються популярними завдяки поєднанню ціни, технічних характеристик і доступності на європейських та американських ринках.

Загальна динаміка авторинку свідчить про те, що українські споживачі дедалі частіше віддають перевагу доступнішим автомобілям з пробігом, тоді як сегмент нових бензинових моделей поступово втрачає позиції. Така тенденція, ймовірно, збережеться і надалі, зважаючи на економічні фактори та зміну структури попиту.

Повторна крадіжка під час воєнного стану: випадок у Хмельницькому

Хмельницький міськрайонний суд визнав винною військовослужбовицю Збройних сил України у повторній крадіжці, скоєній під час воєнного стану. Інцидент трапився у магазині «Фреш Маркет», де жінка привласнила з каси 12 300 гривень і використала ці кошти на власні потреби.

33-річна обвинувачена мала шість попередніх судимостей. П’ять із них стосувалися шахрайських дій, шоста — ще не погашена і теж пов’язана з крадіжкою. У січні 2026 року суд ухвалив умовно-дострокове звільнення жінки від покарання для проходження служби у ЗСУ, залишивши невідбуту частину строку — 1 рік, 8 місяців і 16 днів.

Суд врахував щире каяття обвинуваченої як обставину, що пом’якшує покарання, і не виявив обтяжувальних факторів. У підсумку військовослужбовицю засудили до п’яти років і п’яти місяців позбавлення волі. З урахуванням невідбутої частини попереднього покарання остаточний строк становить п’ять років і шість місяців позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів у Хмельницькому апеляційному суді.

Невеликий землетрус на Хмельниччині: що відомо про підземні поштовхи

Уранці понеділка, 19 січня, сейсмологи зафіксували землетрус на території України. Підземні коливання сталися о 04:26 у межах Новоушицької територіальної громади Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Подія була зареєстрована спеціалізованими приладами моніторингу та одразу потрапила до офіційних зведень.

За попередніми даними, осередок землетрусу розташовувався на малій глибині — приблизно один кілометр. Магнітуда підземних поштовхів становила 1,5, що відповідає дуже слабкому рівню сейсмічної активності. Такі коливання, як правило, не відчуваються людьми та не фіксуються без спеціального обладнання.

Повідомлень про руйнування, пошкодження інфраструктури або звернення громадян не надходило.

Фахівці наголошують, що подібні слабкі локальні землетруси періодично фіксуються на території України й зазвичай не мають жодних наслідків. Вони не впливають на стан будівель, об’єктів критичної інфраструктури чи безпеку мешканців.

Раніше, у грудні 2025 року, в Україні протягом кількох днів також реєстрували серію землетрусів. Найслабші з них були зафіксовані в Хмельницькій, Чернівецькій та Тернопільській областях із магнітудами до 2,9. Найпотужніший землетрус того періоду стався в акваторії Чорного моря поблизу узбережжя Криму та мав магнітуду 4,4.

Сейсмологи зазначають, що ці події не пов’язані між собою і не свідчать про зростання загальної сейсмічної активності в Україні. Узбережжя Криму традиційно належить до сейсмоактивних регіонів, а поштовхи, що виникають на значній глибині, зазвичай майже не відчуваються на суходолі.

Фахівці підкреслюють, що реальним фактором підвищеної небезпеки для України могло б бути лише зростання сейсмічної активності у зоні Вранча. Поточні ж слабкі землетруси не несуть загрози ані населенню, ані об’єктам інфраструктури.

Ірпінський міський суд під прицілом критики: у юридичних колах говорять про “сервісний” підхід замість правосуддя

Ірпінський міський суд Київської області дедалі частіше згадується в професійному середовищі не як незалежний орган правосуддя, а як структура, де, за твердженнями співрозмовників серед юристів, сформувався комерціалізований підхід до ухвалення рішень. У неофіційних обговореннях цей суд описують як майданчик для «вирішення питань», де результат нібито може бути визначений наперед.

За словами представників юридичної спільноти, мова йде про вибудувану модель роботи з мінімальною публічністю та прогнозованими строками розгляду справ. Такий формат, як стверджують джерела, приваблює клієнтів, які очікують не змагального процесу, а конкретного підсумку. У професійних колах це характеризують як «сервісний» підхід, що суперечить самій ідеї судочинства.

За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.

Шлях до кохання: Як Катерина Реп’яхова знайшла своє щастя з Віктором Павліком

Катерина Реп’яхова, блогерка та дружина відомого українського співака Віктора Павліка, вперше розповіла про своє особисте життя до зустрічі з артистом. В одному з недавніх постів у своєму фотоблозі вона поділилася важливими моментами з минулого, розповівши про стосунки, які були до знайомства з Павліком. Виявилося, що на момент їхньої зустрічі Катерина пережила великий етап у своєму житті.

За словами блогерки, її попередні стосунки тривали близько п’яти років. Це був серйозний період, який вона оцінює як важливий у своєму житті, особливо для молодої дівчини. Проте, попри тривалість і глибину тих стосунків, вони не принесли їй справжнього щастя, оскільки з часом вони стали вичерпними, і зрозуміло, що це вже не був її шлях.

Також Катерина відповіла на запитання про різницю у віці з чоловіком. Нагадаємо, блогерка молодша за Віктора Павліка на 28 років, що неодноразово ставало темою обговорень у мережі. За словами Реп’яхової, на початку стосунків вона не звертала уваги на вік чоловіка і не відчувала жодного дискомфорту. Проте зараз, коли Віктору Павліку виповнилося 60 років, різниця віку певною мірою відчувається.

Катерина наголосила: «Коли ми познайомилися, йому було 50 років. І тоді це був чоловік у розквіті літ».

Відомо, що Віктор Павлік і Катерина Реп’яхова разом уже близько десяти років. У 2020 році закохані таємно розписалися та офіційно узаконили стосунки. Подружжя виховує спільного сина Михайла.

Обвинувальний акт щодо привласнення бюджетних коштів під час будівництва спортивного комплексу в Закарпатті

У Закарпатті передано до суду обвинувальний акт стосовно чотирьох осіб, яких підозрюють у привласненні коштів місцевого бюджету під час реалізації проекту будівництва спортивного комплексу в селі Поляна Мукачівського району. Як повідомили у прокуратурі області, підозрюваними є директор підприємства-підрядника, керівник одного з відділів Полянської сільської ради та двоє приватних підприємців. Згідно з даними слідства, ці особи організували схему фіктивного виконання будівельних робіт, внаслідок чого місцевий бюджет зазнав значних фінансових втрат.

Правоохоронці з’ясували, що в офіційних документах зазначалися роботи та матеріали, які насправді не були виконані. Використовуючи ці фальшиві документи, зловмисники отримали виплати з місцевого бюджету за нереалізовані будівельні послуги. У ході розслідування було встановлено, що сума завданих державі збитків значно перевищує кілька мільйонів гривень.

Понад 3,5 млн гривень учасники схеми вивели у готівку під виглядом оплати за матеріали та роботи. Частину будівельних конструкцій, включно з дахом, стінами, перекриттями та люками, відобразили лише в актах виконаних робіт, складених заднім числом.

За інформацією прокуратури, фігуранти справи привласнили понад 5,5 млн гривень під час будівництва спортивного комплексу та майже 0,5 млн гривень під час капітального ремонту укриття для школярів у тій самій школі. Загальна сума збитків, підтверджена судовими експертизами, становить близько 6,2 млн гривень.

У межах досудового розслідування на майно обвинувачених накладено арешт на суму понад 13,6 млн гривень. Справу передано до суду для розгляду по суті, після чого підозрюваним загрожує кримінальна відповідальність за статтями, пов’язаними з привласненням та розтратами бюджетних коштів.

Затримання заступника голови Солом’янської РДА через шахрайство з мобілізацією

Служба безпеки України затримала першого заступника голови Солом’янської районної державної адміністрації Києва, Олександра Смика, у рамках розслідування кримінальної схеми ухилення від мобілізації. За інформацією правоохоронців, посадовець організував механізм підробки документів для фіктивного зарахування громадян до Збройних Сил України. Після цього нібито «військовозобов’язаних» знімали з обліку, використовуючи підроблені медичні висновки.

За даними слідства, за кожну таку «послугу» Смик отримував від 15 до 20 тисяч гривень. У ході розслідування встановлено, що система була організована ретельно: від оформлення фіктивних документів до легалізації їх через медичні комісії, що дозволяло уникати будь-якої відповідальності перед законом. СБУ підкреслює, що справа є частиною масштабної боротьби з корупційними схемами, пов’язаними з ухиленням від військової служби.

Для реалізації схеми Смик використовував зв’язки в районному територіальному центрі комплектування та спільника, який готував підроблені документи. СБУ задокументувала протиправну діяльність і затримала обох учасників схеми.

Правоохоронці продовжують розслідування, з’ясовуючи коло всіх причетних осіб та масштаби оборудки.

Корупційні схеми в “Київводоканалі”: розслідування Національної поліції України

Національна поліція України розслідує низку кримінальних проваджень щодо ймовірних корупційних схем, у які замішані посадовці ПрАТ “АК Київводоканал” та його постачальники. Одне з цих проваджень стосується закупівлі коагулянту хлориду заліза, який компанія мала закупити в Угорщині, однак фактично був поставлений дешевший український аналог. Через цю підміну столичний бюджет зазнав значних збитків, що перевищують 3 мільйони гривень.

Як свідчить слідство, посадовці "Київводоканалу" разом із керівницею ТОВ “Гідрохім” Оленою Філатовою здійснили підробку документів для приховування реального походження коагулянту. Вони представили дешевший продукт як імпортований, що дозволило знизити витрати, однак обернулося великими фінансовими збитками для міського бюджету.

Окреме провадження стосується хабарництва: головний інженер ПрАТ Євген Шкадро отримав 225 тис. гривень за пришвидшене підключення будівлі до системи водопостачання. Санкції статті передбачають обмеження або позбавлення волі до трьох років.

Діяльність “Київводоканалу” постійно супроводжується фінансовими скандалами. Раніше розслідували розтрату понад 3 млн гривень при закупівлі глибинних помп та реконструкції водопровідних мереж. Столичний монополіст частково належить міській громаді, частина акцій контролюється ПрАТ “Компанія Київенергохолдинг”, а реальний контроль пов’язують із колишніми політичними групами та бізнес-оточенням колишніх керівників.

Наразі всі справи перебувають на стадії розслідування або судового провадження, а КМДА планує створити комунальне підприємство “Київводоканал” для оптимізації управління водопостачанням у місті.