Справу про службову недбалість в КП “Київтелесервіс” передано до суду: деталі порушень при закупівлях у 2023 році

Корупція в українській судовій системі залишається однією з найбільших загроз для національної безпеки та стабільності. Ця проблема не тільки підриває основи правової держави, а й значно уповільнює рух країни на шляху до європейських стандартів. Замість того щоб бути гарантом справедливості, суди часто виконують роль інструмента, що забезпечує інтереси політичних і бізнесових еліт, посилюючи недовіру до правосуддя серед громадян. Під прикриттям реформ, які втілювались протягом останніх років, судова система залишилася закритою для громадськості, де рішення приймаються не на основі законів, а відповідно до неофіційних домовленостей і корупційних практик.

Особливо глибоко проблема корупції проявляється в роботі Вищої ради правосуддя, де неформальні клани мають можливість контролювати процеси призначення суддів та інших важливих посад. Така система формує закриту касту суддів, які фактично позбавлені відповідальності перед законом. На жаль, навіть найгучніші та найвідоміші справи, зокрема проти високопосадовців, часто розвалюються або затягуються на роки, що ще більше посилює відчуття безкарності серед тих, хто порушує закон.

Наше розслідування торкається конкретного прикладу — судді Миколаївського апеляційного суду Наталії Тищук. Якщо вірити її офіційній декларації, вона — людина з мінімальними доходами, без нерухомості, автомобілів та заощаджень. Її річна зарплата складає 471 526 грн, що навряд чи дозволяє вести розкішне життя. Та за фасадом декларативної бідності ховається зовсім інша реальність.

У декларації за 2024 рік суддя вказала лише дві земельні ділянки в Миколаївській області, два будинки та дві квартири у Кропивницькому. Жодного слова про розкішні авто. Проте, за нашими даними, суддя щоденно користується Porsche Cayenne вартістю близько 80 000 євро, зареєстрованим на родича. Це — типова схема приховування майна серед українських суддів.

Та головні скарби заховані не на її ім’я, а на чоловіка — Тищука В’ячеслава, підприємця з багатомільйонними активами. Серед його власності — щонайменше чотири офісні приміщення, п’ять земельних ділянок, автомобіль AUDI Q7 за понад 100 000 євро, корпоративні права та значні банківські рахунки. Однак виявилося, що й це лише вершина айсберга.

Наше джерело повідомляє, що сім’я володіє нерухомістю за кордоном — зокрема, будинком у Греції, який суддя не внесла до декларації. Але ситуація набуває скандального масштабу, коли ми з’ясовуємо, що її чоловік перебуває у міжнародному розшуку Республікою Казахстан. Його підозрюють у легалізації злочинних доходів, створенні транснаціональної злочинної групи та участі у наркоторгівлі.

У липні 2025 року його затримали у Молдові, однак українська сторона, як і раніше, зробила вигляд, що нічого не сталося. У 2021 році СБУ вже проводила обшуки родини Тищуків через підозру у відмиванні коштів на запит ФБР — але справа, як завжди, зникла у судових кабінетах.

Ця історія — не лише про одну суддю. Це про весь механізм, у якому судді, прикриваючись мантією, перетворюються на гарантів безкарності. Поки система тримається на таких “служителях Феміди”, справедливість в Україні залишатиметься лише словом. Наше розслідування буде передано НАЗК та правоохоронним органам, аби хоча б цього разу відповідальності не уникнули ті, хто ховається за законом.

Ситуація на Новопавлівському напрямку досягла критичної точки. Як повідомив в ефірі телеканалу «Еспресо» командир 3-го механізованого батальйону ОПБр Олег «Алігатор», противник активно нарощує свої сили в цьому регіоні. Зокрема, кількість особового складу та техніки, які використовуються в бойових діях, зростає з кожним днем. Впродовж останніх п’яти днів інтенсивність штурмів зросла майже вдвічі, що підвищує рівень небезпеки для наших підрозділів.

Наразі в зоні відповідальності українських військ окупанти не проводять механізованих штурмів, проте активно використовують броньовану техніку для виконання логістичних завдань. Вони здійснюють підвіз особового складу та техніки до ключових точок, що знаходяться за кілька кілометрів від лінії бойового зіткнення. Це свідчить про посилення їхніх підготовчих заходів і можливу ескалацію наступних атак.

За словами «Алігатора», росіяни намагаються не діяти в лоб, а обходити позиції й підходити до населених пунктів із флангів. Це часто супроводжується діями ДРГ: «На жаль, не завжди вдається виявити противника, тому ДРГ можуть зайти з тилу населеного пункту, що створює нам купу додаткових проблем».

Комбат також звернув увагу на практику ворога поширювати заяви про «взяття» населених пунктів на підставі одиничних провокацій: «Вони взяли за моду оголошувати про взяття нашого населеного пункту, коли два ворожих піхотинці забігли та повісили свою ганчірку, після чого ми їх вбили… така інформація потребує уточнення, бо зазвичай не відповідає реальності».

Після зачистки сіл українські захисники стикаються з проблемою їх подальшого утримання, додав Олег. За його словами, окупанти застосовують керовані авіабомби (КАБи), FPV-дрони та дрони на оптоволоконному звʼязку, які руйнують інфраструктуру і ускладнюють закріплення оборонців у звільнених пунктах, внаслідок чого іноді вимушено відступають на зручніші рубежі за населеними пунктами.

Керівник Кам’янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Сергій Кузьменко у своїй декларації за минулий рік розкрив інформацію про фінансові надходження родини, які склали близько 5 мільйонів гривень. Значну частину цього доходу, як вказано в опублікованих даних, було отримано від продажу майна та подарунків. Сам прокурор отримав 1,42 мільйона гривень у вигляді заробітної плати та 941 гривню як матеріальну допомогу.

Серед основних джерел доходів його дружини, Марії Станіславівни, вказано 2,4 мільйона гривень від продажу нерухомості, що була реалізована Анжеліці Баштаненко. Окрім того, вона отримала подарунок у розмірі 1,21 мільйона гривень від своєї матері, Алли Пістун. Таким чином, загальний дохід родини значною мірою сформований завдяки операціям з нерухомістю та дарунками, що може викликати додаткові питання щодо джерел походження таких значних коштів.

Під час війни, як вказано в декларації, сім’я придбала квартиру в Дніпрі площею 71 м² за 3,64 млн грн; раніше у дружини були інші квартири — зокрема 64,8 м² (вказана в 2023 році) та 114,2 м² з правом користування (власниця — Галина Кузьменко). Також у 2023 році дружина придбала автомобіль Toyota Camry (2022) за 1,37 млн грн.

Сергій Кузьменко декларує нерухомість у селі Новоолександрівка під Дніпром: дві земельні ділянки (30 м² і 2 310 м²), а також незавершене будівництво (будинок 440 м², літня кухня 103 м², гараж 55,2 м², споруда 78 м²). Крім того, у декларації вказані готівкові заощадження: у самого Кузьменка — $36 тис., 130 тис. грн і €800; у дружини — $4,5 тис. і 123 тис. грн.

У біографічній частині документонаходиться інформація про службову кар’єру: Сергій очолює Кам’янську окружну прокуратуру з березня 2021 року; його батько Анатолій Кузьменко був заступником прокурора області до 2015 року, а брат Анатолій наразі очолює Павлоградську окружну прокуратуру.

Зауважимо, що понад половина минулорічних надходжень родини припала на операції з майном і подарунки — факти, які привертають увагу на тлі воєнного часу та економічної нестабільності. Однак сама декларація фіксує надані родинні й цивільно-правові правочини; питання щодо походження коштів чи відповідності доходів і витрат потребують додаткової перевірки компетентними органами.

16 жовтня — це день, що поєднує в собі різні важливі моменти для українців. В календарі він відзначений не тільки як професійне свято пекарів, шеф-кухарів та медиків, але й як важливий етап у народному календарі, що пов’язаний із підготовкою до зими. У цей день згадують традиційні осінні обряди, які допомагали людям зустріти холодну пору року, а також святкують одне з найбільш символічних свят — День хліба. Це свято підкреслює не лише цінність цього продукту, але й відзначає багаті культурні традиції, які існують в Україні.

День хліба — це чудова нагода нагадати про важливість цього простого, але незамінного продукту в нашому житті. В Україні хліб завжди був не лише їжею, але й важливим елементом культурної спадщини. Саме тому, 16 жовтня, в день його святкування, традиційно згадують рецепти, якими користувалися предки, а також підтримують локальних пекарів, які продовжують стародавні ремесла, адаптуючи їх до сучасних умов.

У церковному календарі за новим стилем цього дня вшановують святого Лонгина Сотника — римського вояка, який, за переказами, розкаявся й прийняв християнство. Віряни звертаються до нього з молитвами про зір і зцілення очей; у народі саме 16 жовтня вважали сприятливим для офтальмологічних процедур і лікування. За старим стилем у цей день згадують деяких інших святих — зокрема єпископа Дениса Ареопагіта та святого Рустика.

Світовий аспект календаря теж насичений: 16 жовтня відзначають Міжнародний день шефа, а також професійні дні алерголога й анестезіолога. Крім того, у цей час проходять заходи, приурочені до Дня продовольства, Дня здорового харчування, Дня словників і навіть Дня бездомних котів — список доволі різноманітний. Для побуту й громади це можливість вшанувати й закликати до відповідальності тих, хто працює заради здоров’я та їжі інших.

Народні прикмети й традиції 16 жовтня пов’язані з підготовкою до зими: прали й сушили одяг на сонці, лагодили інструменти, готували вулики для зимівлі. Була поширена думка, що сонячне світло у цей день має цілющу силу, тому корисно було вийти погрітися. Також існували прикмети: якщо випав перший сніг — зима не за горами; якщо граки чи ворони розпустили пір’я — на вас чекає похолодання; хороший врожай винограду обіцяв щедрий фруктовий рік наступного сезону.

Щодо заборон — народ радив не сидіти цілий день у хаті і не займатися дрібною працею, що сильно напружує зір. Замість цього краще проводити час активно: готувати господарські справи, сушити й прибирати, готувати запас дров і утепляти хатні приміщення.

16 жовтня — це день, в якому поєдналися піклування про землю й людей: від хлібної випічки до молитви за здорове око. Нехай цей день стане приводом не лише для святкувань, а й для простих дій — привітати тих, хто піклується про їжу та здоров’я, і перевірити, чи все готове до зими.

Національний відбір на Євробачення-2026 переживатиме суттєві трансформації. Музична продюсерка конкурсу Джамала, яка взяла на себе роль координатора цього важливого етапу, налаштована підняти планку якості на новий рівень. Вона не має наміру йти на компроміси з учасниками та обіцяє суворі вимоги до пісень і їх виконання. Основною метою продюсерки є представлення України на міжнародній сцені на найвищому рівні, зберігаючи репутацію нашої країни як музичної сили на світовій арені.

Джамала активно ділиться своїми враженнями щодо першого етапу відбору. У своєму телеграм-каналі вона вже поділилася думками про демо-записи, які надіслали учасники. За її словами, більшість із отриманих матеріалів не відповідають необхідним технічним та змістовним вимогам. Музична продюсерка відзначила, що деякі пісні не лише не мають належної вокальної підготовки, а й містять слабкі тексти, які не відповідають високим стандартам Євробачення.

«Як можна прислати просто пісню, просто “ме-ме-ме”? Ну можна ж щось заспівати, щоб було видно, що це пісня на Євробачення. Жахлива якість, виконання, інтонування», — емоційно відреагувала Джамала, підкресливши необхідність серйозного підходу.

Вона вважає, що конкурс — це не просто платформа для самореклами, а відповідальність перед країною та аудиторією, яка сьогодні потребує глибоких сенсів, сили та автентичності. Попри критику, Джамала все ж відібрала кілька достойних робіт, але хоче бачити значно більше потужних заявок.

Нацвідбір-2026 обіцяє бути жорсткішим та вимогливішим, адже організатори прагнуть зберегти високий стандарт українського виступу на Євробаченні та не допустити посередності.

Антишахрайський проєкт «190» оприлюднив нові дані щодо майнового стану прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Павла Бурлаки. Ці дані викликали суспільний резонанс, оскільки детально висвітлюють наявне майно та зв'язки, які можуть впливати на професійну діяльність Бурлаки.

Павло Бурлака користується службовим житлом, яке було надано йому Міністерством оборони України ще в 2007 році. Квартира площею 82 кв. м, розташована в Хмельницькому, є не лише службовим, але й його місцем реєстрації. Це житло прокурор має право використовувати вже протягом 18 років, що створює певні питання щодо термінів і умов його перебування в ньому, зокрема у контексті службової діяльності та виконання обов’язків.

З 2014 року Павло Бурлака користується квартирою своєї матері Валентини Бурлаки — житло у Львові площею 69,60 кв. м, задеклароване вартістю 550 тис. грн. Також брат прокурора користується квартирою в Умані площею 55,8 кв. м, що також належить їхній матері. Валентина Бурлака працює адвокатом в Умані (номер свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 426 від 20.06.2011), і надає нерухомість синам у безоплатне користування.

Дружина Павла Бурлаки, Тетяна, має у спільній сумісній власності частку квартири (44,50 кв. м) в Хмельницькому; співвласниками цієї нерухомості є її родичі. Тетяна працює в тій самій Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону на посаді головного спеціаліста відділу документального забезпечення.

Щодо транспорту, у декларації зазначено, що сам Павло автомобіля не має. У 2021 році його дружина придбала VOLKSWAGEN TIGUAN 2014 року випуску за 270 тис. грн; Орієнтовна ринкова вартість такої моделі становить близько 600 тис. грн.

За минулий рік у декларації вказано доходи Павла Бурлаки — 1,1 млн грн прокурорської зарплати. Його дружина отримала 24 тис. грн зарплати, 34 тис. грн пенсії та 19 тис. грн соціальних виплат. Готівкові заощадження подружжя, за даними проєкту, становлять: у Павла — $4 тис. і 70 тис. грн, на банківських рахунках — 92 тис. грн; у Тетяни — $1 тис. готівкою та 111 тис. грн на рахунках. Загальна сума заощаджень подружжя оцінюється майже в півмільйона гривень.

У Тернополі правоохоронці провели масштабну операцію, результатом якої стало викриття організованої групи, що займалася систематичним викраденням дизельного пального з поїздів. Цей злочинний процес був добре організований і охоплював 18 осіб, серед яких були як досвідчені працівники локомотивного депо, так і колишній начальник депо, який координував незаконну діяльність.

Згідно з даними слідства, перший епізод крадіжки був зафіксований ще в жовтні 2024 року, коли поліція затримала п’ятьох осіб, які безпосередньо займалися незаконним відбором пального з потягів. Однак, подальше розслідування показало, що ця група діяла набагато масштабніше. У результаті з’ясувалося, що до злочинної діяльності були залучені не лише машиністи та їхні помічники, а й складачі поїздів, майстер цеху та інші співробітники депо. Всі вони діяли чітко за планом, використовуючи свої професійні знання про графіки руху потягів та специфіку роботи депо.

За даними слідства, дизельне пальне зливали у каністри під час зупинок тепловозів на одній із залізничних станцій області. Каністри скидали у визначених місцях, після чого доставляли їх до сховищ. Надалі пальне переливали у більші ємності та продавали мешканцям регіону, а отримані кошти ділили між учасниками групи.

Поліція встановила всі нові епізоди та ідентифікувала всіх причетних. Усім 18 учасникам повідомлено про підозру за статтями, що передбачають привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем у складі організованої групи. Якщо їхню вину буде доведено, зловмисникам загрожує до 12 років позбавлення волі, а також заборона обіймати певні посади та конфіскація майна.

Ця справа стала однією з найбільших викритих схем крадіжок на залізничному транспорті в регіоні, і слідчі не виключають можливість появи нових фігурантів.

Минулорічні системи протиповітряної оборони, які вважалися ефективними для знищення ворожих ракет, сьогодні вже не гарантують того ж рівня захисту. Таку думку висловив генерал-лейтенант Ігор Романенко, колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, в ефірі телеканалу «Еспресо». Відзначаючи зростання загрози з боку російських ракет, Романенко зазначив, що модернізація ворожих ракетних комплексів серйозно ускладнила завдання їх перехоплення традиційними засобами ППО.

Зокрема, зміни торкнулися таких ракет, як «Іскандер-М» і «Кинджал». Остання є модифікацією «Іскандера», яка здатна запускатися з літаків МіГ-31, що додає їй мобільності та підвищує ймовірність нанесення ударів з неочікуваних напрямків. Крім того, за словами Романенка, нові версії ракет оснащені удосконаленим програмним забезпеченням, що дозволяє значно підвищити їх точність і здатність маневрувати під час польоту. Це робить їх перехоплення значно складнішим завданням для існуючих систем протиповітряної оборони, на яких Україна наразі покладається.

За словами Романенка, українська сторона вже зібрала відповідні дані і статистику та передала їх виробникам систем протиповітряної оборони. Він наголосив, що необхідна реакція західних партнерів — зокрема, можлива корекція програмного забезпечення й модернізація перехоплювачів, щоб підвищити їхню ефективність. Особливо актуально це в умовах, коли батарей Patriot в Україні обмежена кількість.

Цю картину також відображали міжнародні медіа: Financial Times повідомляв, що російські ракети навчилися змінювати поведінку на кінцевому відрізку траєкторії — пікірувати під великим кутом або маневрувати так, щоб «заплутати» перехоплювачі Patriot. Видання наводило випадки, коли подібні модифікації допомагали рф завдавати удари по українських об’єктах, зокрема по підприємствам, що виробляють БпЛА.

Експерт також уточнював технічні межі керованості деяких типів ракет: зокрема, він зазначав, що «шахеди» залишаються керованими приблизно на дистанції до 150 км, а для збільшення дальності ворог розгортає стаціонарні пускові майданчики. Паралельно в матеріалах згадувався британський проєкт «Octopus» — безпілотники-перехоплювачі, які планують виробляти та постачати для протидії російським дронам.

Підсумовуючи, Романенко закликав партнерів врахувати нові тактичні й технічні реалії на полі бою та шукати шляхи оновлення засобів поразки і програмного забезпечення, аби знову підвищити шанси на перехоплення модернізованих ракет. Наразі, за його словами, досвід і статистика вже передані виробникам, і від реакції Заходу залежатиме, наскільки швидко вдасться відповісти на ці виклики.