Суперечка щодо помилкового кредиту: Дарницький суд поставив крапку у конфлікті між ПриватБанком і військовослужбовцем

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.

У січні цього року прокурорка Вінницької обласної прокуратури Ганна Войцишена задекларувала придбання електромобіля Tesla Model S 2020 року випуску. Згідно з офіційними даними, угода була оформлена 10 січня, а вартість автомобіля склала 1 мільйон гривень. Продавцем у документах зазначено узагальнену категорію — «громадянин України», без додаткових уточнень.

Інформація про покупку викликала інтерес з огляду на ринкову ситуацію. За даними популярних українських автомобільних майданчиків AUTORIA та RST.ua, ціни на вживані Tesla Model S 2020 року зазвичай стартують від приблизно 30 тисяч доларів і можуть сягати значно вищих сум залежно від комплектації, пробігу та технічного стану. У гривневому еквіваленті це, як правило, перевищує суму, зазначену в декларації.

Придбання електромобіля прокуроркою викликало суспільний резонанс, зокрема через різницю між задекларованою ціною покупки та середньоринковою вартістю аналогічних моделей. У цьому контексті зростає увага до фінансових декларацій посадовців та їх відповідності реальним доходам.

Справу також коментують експерти з авто та фінансів, які наголошують, що Tesla Model S залишається дорогим сегментом автомобільного ринку, і придбання за суму нижчу від середньоринкової може свідчити про приватні домовленості або спеціальні умови купівлі.

Сарненський районний суд Рівненської області ухвалив обвинувальний вирок у резонансній справі про наругу над могилами українських військовослужбовців. Винним визнано 37-річного жителя регіону Леоніда Вакулка, який здійснив крадіжку предметів із місць поховання загиблих захисників, чим грубо порушив норми моралі та закону.

Згідно з матеріалами справи, у лютому 2025 року чоловік незаконно заволодів артилерійськими гільзами, встановленими на могилах як елемент меморіального оформлення та використаними як вази для квітів. Інциденти сталися на трьох військових похованнях у селі Немовичі Сарненського району. Після викрадення гільзи були продані, що слідство кваліфікувало як умисне посягання на місця поховання та пам’ять про полеглих воїнів.

Правоохоронці оперативно встановили особу зловмисника. Ним виявився раніше судимий за корисливі злочини сарненчанин. Викрадені гільзи він очистив від фарби та продав місцевим жителям.

Обвинувачений визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, однак суд врахував рецидив злочинів при призначенні покарання. Суддя Юрій Березень визнав Вакулка винним за ч. 3 ст. 297 Кримінального кодексу України (наруга над могилою з корисливих мотивів) та призначив 4,5 роки ув’язнення. До цього частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком, в результаті остаточний термін склав п’ять років.

Вирок ще може бути оскаржений у апеляційному порядку.

В Обухові, що на Київщині, місцева влада вже майже рік не може підключити дві газопоршневі міні-ТЕЦ, які були передані місту урядом США в рамках програми USAID. Обидві установки мають потужність по 2 МВт кожна і здатні забезпечити майже половину енергетичних потреб громади. Особливо це важливо в умовах постійних відключень електроенергії та енергетичної нестабільності, які стали звичним явищем для багатьох українських міст під час війни.

Депутат Обухівської міської ради Богдан Яцун зазначив, що незважаючи на великий потенціал цих міні-ТЕЦ для поліпшення енергозабезпечення громади, процес їхнього підключення до мережі досі залишається заблокованим через бюрократичні перепони. З моменту передачі обладнання у січні 2025 року, жодного прогресу в цьому напрямку не спостерігається. Це свідчить про проблеми на рівні місцевої адміністрації та, можливо, відсутність чіткої координації між органами влади.

Депутат зазначив, що проектно-кошторисна документація наразі перебуває на погодженні в ДТЕК, що спричинило затримку робіт з підключення обладнання. Хоча законодавством України передбачено спрощений порядок підключення енергетичних установок під час воєнного стану, у міській раді Обухова, судячи з усього, не планують використовувати цю процедуру.

Експерт з енергетики Віктор Куртев додає, що подібні проблеми є і в Києві. На сьогодні було запущено лише одну установку, інші міні-ТЕЦ, передані ООН, перебувають у процесі пуско-наладочних робіт. За його словами, причиною затримки є бюрократичні перепони та організаційні проблеми.

Затримка підключення міні-ТЕЦ демонструє, що навіть безкоштовно отримані енергетичні ресурси часто залишаються недоступними громадам через бюрократію та затягування процедур.

У листопаді 2025 року Тетяну Мостепан було призначено директоркою департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації. Це кадрове рішення стало логічним продовженням її тривалої роботи в системі столичної медицини, де вона протягом багатьох років обіймала керівні посади та безпосередньо впливала на управління одним із міських медичних закладів.

До переходу в КМДА Мостепан працювала в Київській міській лікарні №4. Спочатку вона виконувала обов’язки головної лікарки, а після реформування системи охорони здоров’я очолила заклад уже в статусі директорки. На цій посаді вона відповідала за фінансово-господарську діяльність лікарні, організацію медичних послуг і взаємодію з міськими структурами, що дозволило їй накопичити значний управлінський досвід.

Житло розташоване у житловому комплексі «Софія Residence». Право власності оформлено за договором купівлі-продажу. Відомостей про іпотеку або кредитні зобов’язання в аналітичних системах немає.

Водночас, за даними ринку нерухомості, ціна такого житла могла бути суттєво вищою. За інформацією профільних сервісів, у січні 2021 року мінімальна вартість квадратного метра у цьому ЖК становила близько 26 тисяч гривень. Таким чином, ринкова ціна квартири площею понад 100 квадратних метрів могла складати щонайменше 2,68 млн гривень, якщо йдеться про придбання готового об’єкта, а не інвестування на етапі будівництва.

При цьому у деклараціях Тетяни Мостепан за 2016–2019 роки об’єкти незавершеного будівництва не зазначалися. Це може свідчити про те, що квартира не була придбана як інвестиція на ранній стадії, коли ціни зазвичай нижчі.

Загальний дохід родини Мостепан за 2020 рік, відповідно до декларацій, становив близько 1,5 млн гривень. На цьому тлі різниця між задекларованою вартістю квартири та ринковими цінами може викликати запитання щодо умов купівлі та формування ціни угоди.

Сам Олександр Мостепан нині працює членом військово-лікарської комісії у Вишнівській міській лікарні. Крім того, за сумісництвом він обіймає посади стоматолога-ортопеда та стоматолога-терапевта в цьому ж медзакладі.

З огляду на нову керівну посаду Тетяни Мостепан у структурі КМДА, прозорість майнового стану та відповідність вартості активів задекларованим доходам може стати предметом додаткової уваги з боку громадськості та антикорупційних органів.

Виступ президента України Володимира Зеленського на Всесвітньому економічному форумі в Давосі став одним із найпринциповіших і найгостріших за весь період повномасштабної війни. У своїй промові глава держави публічно вказав на слабкість і нерішучість Європи, яка, попри численні декларації про солідарність з Україною, досі не продемонструвала готовності діяти швидко та системно у відповідь на російську агресію.

Президент нагадав, що ще рік тому з тієї ж трибуни закликав європейські країни зробити висновки з війни в Україні та навчитися самостійно захищати власну безпеку. За його словами, за цей час Європа так і не здійснила якісного переходу від гучних заяв до реальних рішень, які могли б суттєво змінити баланс сил і стримати подальшу експансію Росії. Зеленський підкреслив, що небезпека не зникла, а навпаки — лише зростає, і зволікання має свою ціну.

Окремо Зеленський зупинився на темі допомоги Україні. Він заявив, що значна частина підтримки з боку європейських країн надходила із запізненням і в обсягах, які не відповідали масштабам загрози. На його думку, жорстка риторика щодо Росії, санкцій і безпеки часто не підкріплювалася реальними діями.

Президент підкреслив, що новий світовий порядок неможливо побудувати лише деклараціями та обіцянками, якщо вони не підкріплені конкретними рішеннями.

Одним із найгостріших моментів промови стало порівняння дій Європи з політикою Сполучених Штатів. Зеленський звернув увагу на те, що американська адміністрація змогла завдати удару по російських фінансових потоках, зокрема по так званому тіньовому флоту, тоді як російська нафта продовжує транспортуватися поблизу європейських берегів.

Він також зазначив, що міжнародна система правосуддя демонструє вибірковість: деякі авторитарні лідери притягуються до відповідальності, тоді як російський президент досі уникає будь-яких реальних наслідків.

На тлі дискусій про роль США в системі європейської безпеки Зеленський поставив під сумнів здатність Європи діяти автономно. За його словами, Альянс значною мірою тримається на припущенні, що Сполучені Штати завжди гарантуватимуть захист.

Президент прямо поставив запитання: що буде, якщо ця впевненість виявиться хибною?

Критики зауважують, що така риторика може здатися невдячною з огляду на масштабну допомогу, яку Європа надала Україні з 2022 року. Однак аналітики зазначають: після років постійних закликів і необхідності буквально виборювати підтримку, слова Зеленського виглядають не як докір, а як констатація реальності.

Президент також нагадав про довоєнні обіцянки щодо членства України в ЄС і НАТО. Частина з них, за його словами, була відкладена, а частина — фактично заморожена, попри заяви про підтримку «стільки, скільки буде потрібно».

Його промова в Давосі стала не спробою образити союзників, а жорстким сигналом небезпеки самозаспокоєння. За оцінкою оглядачів, це була спроба змусити Європу подивитися на війну не як на віддалену кризу, а як на безпосередній виклик власній безпеці.

Правоохоронні органи повідомили про затримання підполковника юстиції Вадима Краснянського, який обіймав посаду заступника керівника антикорупційного підрозділу Міністерства оборони України. За версією слідства, посадовець був викритий під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 16,5 тисячі доларів США. Інцидент одразу привернув увагу, з огляду на службовий статус затриманого та специфіку підрозділу, в якому він працював.

Слідчі вважають, що йдеться про корупційну схему, пов’язану з наданням «послуг» військовозобов’язаним. За попередніми даними, за грошову винагороду посадовець сприяв вирішенню питань, які могли впливати на проходження військової служби або уникнення певних обов’язків. Такі дії, за оцінкою правоохоронців, завдають прямої шкоди обороноздатності держави, особливо в умовах повномасштабної війни.

Затримання Краснянського відбулося ще у вересні 2025 року. Після цього його звільнили з Міноборони, арештували майно, проте він перебуває на свободі з обмеженням пересування до завершення досудового розслідування.

Справа Краснянського стала яскравим прикладом корупції серед посадовців, відповідальних за антикорупційний контроль у військовій сфері, та викликала підвищену увагу громадськості до боротьби з хабарництвом у Міністерстві оборони.

Правоохоронці оголосили про підозру Володимиру Репіку, керівнику одного з департаментів Київської міської державної адміністрації, у завданні значних фінансових збитків столиці. Йому інкримінують причетність до випуску облігацій місцевої позики, які виявилися економічно необґрунтованими, що призвело до втрати понад 581 мільйона гривень із міського бюджету.

За інформацією Національної поліції, дії посадовця кваліфікуються як порушення фінансової дисципліни та зловживання службовим становищем, що завдало шкоди економічній стабільності Києва. Слідчі відзначають, що розслідування триває, а підозрюваний наразі співпрацює зі слідством.

За даними слідства, 53-річний посадовець протягом кількох років ініціював внутрішні запозичення шляхом випуску облігацій, попри те, що бюджет міста мав достатній обсяг власних коштів. У результаті Київ залучав кредитні ресурси та сплачував значні суми відсотків, що призвело до безпідставних витрат бюджету.

Слідство встановило, що у період з 2020 по 2023 роки департамент здійснив випуск облігацій місцевої позики на загальну суму понад 2,5 мільярда гривень. Залучені кошти планувалося спрямувати на фінансування бюджету розвитку столиці.

Водночас, за інформацією правоохоронців, у цей період бюджет Києва був профіцитним — доходи перевищували видатки, дефіциту не існувало, а реальної необхідності у додаткових фінансових ресурсах не було. Відсутність запозичень, як зазначають у поліції, не вплинула б на реалізацію міських програм, що фінансуються з бюджету розвитку.

Незважаючи на це, місто продовжувало сплачувати відсотки за облігаціями, що призвело до економічно необґрунтованих витрат. Згідно з висновками експертів, дії посадовця завдали територіальній громаді Києва збитків на суму понад 581 мільйон гривень.

Володимиру Репіку повідомлено про підозру за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України — службова недбалість. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до п’яти років із можливим позбавленням права обіймати певні посади або займатися відповідною діяльністю строком до трьох років, а також штраф до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Київській міській державній адміністрації повідомили, що зранку 23 січня правоохоронці проводять слідчі дії. Спочатку обшуки відбувалися за місцем проживання директора департаменту, після чого — у його службових кабінетах. За результатами дій складено процесуальні документи, а всі запитувані матеріали були надані слідству.

Водночас у департаменті заявили, що вважають кримінальне провадження безпідставним і політично вмотивованим. Там наголосили на готовності співпрацювати зі слідством і відстоювати правомірність своїх дій у правовому полі.