Сирський: аналіз особистості нового головнокомандувача Збройних Сил України

Після понад трьох років перебування в російському полоні на Батьківщину повернувся військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Назар Далецький. 46-річний захисник є уродженцем села Великий Дорошів Куликівської громади на Львівщині. Його повернення стало справжнім потрясінням і водночас великою радістю для родини, побратимів і всієї громади, адже тривалий час чоловіка вважали загиблим.

Через відсутність будь-якої інформації про долю бійця та роки невідомості Назаря Далецького офіційно зарахували до полеглих. У громаді з усіма почестями відбувся похорон, люди прощалися із захисником, не знаючи, що він живий і продовжує боротися за життя в неволі. Для родини це були роки болю, втрати й тиші, яку важко витримати, коли немає відповідей.

«З полону повертається наш земляк, якого тривалий час вважали загиблим. Йдеться про жителя села Великий Дорошів Куликівської громади Назара Далецького», – зазначив він.

Назар Далецький був учасником АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав Збройних сил. Служив у 24-й бригаді імені короля Данила. У травні 2022 року військовий перестав виходити на зв’язок і спершу вважався зниклим безвісти.

Згодом рідним повідомили, що він нібито загинув 25 вересня 2022 року поблизу села Курилівка Куп’янського району Харківської області — фактично на лінії фронту. Саме в цей день воїну виповнився черговий рік.

Інформацію про його загибель оприлюднили Львівська ОВА та Куликівська громада. У селі організували похорон із військовими почестями: труну накрили державним прапором, церемонію супроводжував оркестр. Фото й відео з прощання збереглися на сторінці місцевого старостинського округу.

Однак згодом з’ясувалося, що військовий живий.

У липні 2025 року один із визволених з полону українських захисників повідомив родині, що бачив Назара серед полонених. У серпні це підтвердив ще один боєць, а восени — третій. Родина продовжувала звернення та вірила, що чоловік живий.

Під час останнього обміну полоненими інформація підтвердилася: Назар Далецький повернувся додому після 3 років, 4 місяців і 12 днів неволі. Перші хвилини після звільнення він зміг поспілкуватися з рідними телефоном.

Це вже не перший подібний випадок на Львівщині. У травні 2025 року в Щирецькій громаді поховали військовослужбовця Богдана Вовка, якого також вважали загиблим. Згодом у російських пабліках з’явилося відео, де він повідомив, що перебуває в полоні. Тоді у Львівському обласному ТЦК та СП заявили про можливу помилку та поінформували військову частину.

Історія Назара Далецького стала прикладом того, як навіть після років невизначеності та болю можливе повернення додому, а для родин — шанс знову обійняти своїх близьких.

У Білорусі розпочалась масштабна перевірка бойової готовності збройних сил, ініційована рішенням президента Олександра Лукашенка. Ця перевірка, яка триватиме не менше ніж кілька тижнів, стала важливим кроком у зміцненні обороноздатності країни, враховуючи зростаючу напруженість у регіоні та можливі зовнішні загрози. Протягом цього періоду Білорусь проводить комплексні навчання, що охоплюють не лише сухопутні війська, а й повітряні сили, а також різноманітні підрозділи спеціального призначення.

Перевірка бойової готовності в Білорусі може також бути сигналом того, що країна готується до ймовірних змін у безпековій ситуації на міжнародній арені. Незважаючи на те, що офіційна мета цих заходів — перевірка здатності до швидкого реагування та мобілізації, політичні аналітики вважають, що за цим стоїть ширша стратегія, спрямована на підвищення впливу Білорусі в геополітичних справах регіону.

Українська сторона уважно фіксує активність білоруської армії, оскільки Білорусь від початку повномасштабної війни відіграє допоміжну, але важливу роль у військовій інфраструктурі Росії. Саме з білоруської території у 2022 році здійснювалися ракетні удари по північних регіонах України, а логістика російських військ тривалий час проходила через білоруські залізниці.

Хоча згодом присутність російських підрозділів у Білорусі скоротилася, Мінськ і надалі надає свою територію як військовий плацдарм. Це включає навчальні полігони, казарми, транспортні маршрути та інфраструктурну підтримку.

Попри тісну військову співпрацю з Москвою, білоруська армія безпосередньо не бере участі в бойових діях проти України. Причина — внутрішня ситуація в самій Білорусі. Війна залишається вкрай непопулярною серед населення, а відправлення солдатів за межі країни несе для режиму ризик внутрішньої дестабілізації.

На початку повномасштабного вторгнення частина білоруських військових і офіцерів відкрито виступила проти втягування країни у війну. Деякі з них залишили службу або взагалі виїхали з країни. Цей фактор і надалі стримує Лукашенка від прямої участі у війні живою силою.

Відмова від відправлення солдатів не означає нейтралітету. Білоруська промисловість працює на потреби російської армії, а територія країни використовується для запусків дронів і розміщення елементів ударної інфраструктури. Восени 2025 року в Білорусі було розгорнуто російські ракети середньої дальності, які офіційно декларуються як «оборонні».

Крім того, під час нинішніх навчань білоруська влада заявила про намір посилити охорону кордону з Україною та інвестувати в нові військові об’єкти поблизу прикордонних районів. Будівництво полігонів і модернізація пунктів пропуску створюють додаткові ризики для північного напрямку.

Для України головна проблема — відсутність чітких гарантій. Лукашенко публічно запевняє, що не планує воювати, однак водночас зберігає повну військову інтеграцію з Росією. Це змушує українське командування тримати північний кордон у стані підвищеної готовності та закладати потенційні сценарії загроз.

Навіть без прямого вторгнення з білоруської території, сама можливість такого розвитку подій примушує Україну утримувати значні сили на півночі, що впливає на загальну конфігурацію оборони.

У найближчі місяці ситуація навколо Білорусі залишатиметься фактором стратегічної невизначеності. Україна та її партнери продовжать уважно стежити за розвитком подій, адже будь-яка зміна позиції Мінська може мати серйозні наслідки для регіональної безпеки.

В Україні зафіксовано найвищий добовий показник імпорту електроенергії з моменту початку повномасштабної війни. Це рішення стало важливим елементом підтримки енергосистеми в умовах постійних ризиків, пов’язаних з пошкодженням генерувальних потужностей, мереж та інфраструктури внаслідок воєнних дій.

Збільшення обсягів імпорту дозволило частково компенсувати дефіцит електроенергії, який виникає через аварійні ремонти, планові обмеження та зростання споживання у пікові години. Особливо відчутним цей ефект є в осінньо-зимовий період, коли навантаження на систему традиційно зростає, а можливості внутрішньої генерації залишаються обмеженими.

За його словами, ситуація в енергосекторі залишається напруженою через пошкодження об’єктів інфраструктури внаслідок ударів РФ у ніч проти 7 лютого. На низці електростанцій і підстанцій тривають аварійно-відновлювальні роботи, енергетики працюють у посиленому режимі.

Водночас уряд робить ставку на комплексні рішення для посилення стійкості системи — зокрема, на запуск нових генеруючих потужностей і активніше використання імпорту.

8 лютого було зафіксовано найбільший за час великої війни обсяг імпорту електроенергії. Як наголосив міністр, саме цей крок допоміг утримати баланс в енергосистемі та зменшити дефіцит електрики після масованих атак.

Окрему увагу приділяють Києву. Найближчим часом у столиці планують ввести в експлуатацію додаткові 9 МВт генерації. Це має підсилити енергетичну незалежність міста та знизити ризики відключень у пікові періоди навантаження.

Крім імпорту і запуску нових потужностей, Україна продовжує отримувати масштабну міжнародну допомогу для відновлення енергетики. Від початку повномасштабної війни партнери передали близько 27 тисяч тонн гуманітарних вантажів для галузі, з яких понад 25 тисяч тонн уже розподілено між регіонами.

Лише за останні два тижні на склади Міністерства енергетики надійшло 17 вантажів від 11 країн, серед яких Швейцарія, Словаччина, Данія, Канада, Швеція, Азербайджан, Німеччина, Австрія, Литва та Італія. Регіони отримали 774 генератори, а також десятки одиниць теплогенеруючого обладнання — блочно-модульні котельні, когенераційні установки та котли.

У найближчій перспективі очікується ще майже 800 генераторів, понад 100 трансформаторів і більше сотні котлів та когенераційних установок. Це обладнання має зміцнити енергетичну безпеку громад та допомогти пройти складні періоди без значних перебоїв з постачанням електроенергії.

У 2026 році жителі прифронтових регіонів України матимуть можливість отримати грошову й продовольчу підтримку в межах програм Всесвітньої продовольчої програми ООН. Допомога спрямована на домогосподарства, які проживають у зонах підвищеного ризику та щодня стикаються з наслідками бойових дій, руйнування інфраструктури й обмеженого доступу до базових послуг.

Планується, що підтримка надаватиметься у кількох форматах, аби максимально врахувати реальні умови життя людей. У населених пунктах, де збережено роботу магазинів, ринків і банківської системи, пріоритетом стане грошова допомога. Вона дозволить родинам самостійно купувати необхідні продукти та товари першої потреби, підтримуючи водночас місцеву економіку.

Через скорочення фінансування програма зосереджується насамперед на найбільш уразливих категоріях населення. Йдеться про людей, які проживають поблизу лінії фронту, евакуйованих, осіб похилого віку, людей з інвалідністю, багатодітні родини, а також громадян, які втратили стабільний дохід унаслідок війни.

Формат допомоги визначається умовами у конкретній громаді. У населених пунктах, де працюють магазини та є можливість придбати продукти, передбачена грошова підтримка. Вона може надаватися у вигляді щомісячних виплат у розмірі 1200 гривень або як разова екстрена допомога в сумі 10 800 гривень. Такі виплати зазвичай призначають після евакуації або обстрілів, які призвели до пошкодження житла.

Для громад, де доступ до торгівлі обмежений або повністю відсутній, передбачена натуральна допомога. Людям щомісяця надаватимуть продуктові набори вагою близько 13 кілограмів. До них входять базові продукти тривалого зберігання, зокрема крупи, борошно, макаронні вироби, консерви, олія, цукор і сіль.

У програмі наголошують, що самостійної онлайн-реєстрації для отримання допомоги не існує. Формування списків отримувачів здійснюється органами місцевої влади та партнерами ООН безпосередньо на місцях — у громадах і транзитних центрах.

Окремо громадян закликають бути уважними та остерігатися шахраїв. Справжні представники гуманітарних програм не телефонують із вимогою надати CVV-код, пін-код банківської картки чи доступ до онлайн-банкінгу. Усі виплати здійснюються офіційно та без жодних «попередніх платежів».

В Одесі виявлено діяльність великого злочинного угруповання, яке систематично займається обкраданням громадян України, країн Європейського Союзу та Азії. Організація функціонує через розгалужену мережу колл-центрів, використовуючи при цьому легальні бізнес-локації як прикриття. За наявною інформацією, структура працює роками і діє відкрито, не намагаючись приховати свої операції від сторонніх очей.

Основною базою злочинців став бізнес-центр «Ольвія», розташований на провулку Івана Луценка, 21/23, де вони займають чотири поверхи одночасно. Звідси координуються численні кол-центри, які контактують з потенційними жертвами, використовуючи психологічний тиск, обманні схеми та маніпуляції. Часто шахраї маскують дзвінки під офіційні установи або відомі компанії, щоб викликати довіру у людей та виманювати від них гроші чи персональні дані.

За попередніми оцінками, штат угруповання налічує близько трьохсот операторів. Вони працюють за заздалегідь підготовленими сценаріями соціальної інженерії, виманюючи у жертв реквізити банківських карток або залучаючи їх до фіктивних інвестиційних проєктів. Потерпілим обіцяють швидкий прибуток, доступ до «ексклюзивних платформ» або «повернення втрачених коштів», після чого гроші безповоротно зникають.

Окрім класичного шахрайства, частина структури виконує функції з генерації та перепродажу трафіку для інших злочинних мереж. За принципом так званого MediaCraft створюються потоки потенційних жертв, які надалі передаються іншим колл-центрам, у тому числі пов’язаним зі структурами на території Російської Федерації. Це означає, що діяльність одеських шахраїв має не лише кримінальний, а й безпековий вимір, оскільки частина коштів опосередковано може фінансувати економіку країни-агресора через використання російських платіжних систем.

Викрадені гроші легалізуються через багаторівневі фінансові схеми. Задіяні дроп-сервіси, підставні фізичні особи, фіктивні рахунки, після чого кошти конвертуються у криптовалюту. За оцінками джерел, сукупний дохід лише цієї мережі становить від 400 до 800 тисяч доларів США щомісяця.

При цьому діяльність угруповання відбувається практично відкрито, що породжує серйозні підозри щодо можливої протекції з боку окремих посадових осіб правоохоронних органів в Одеській області. Йдеться про потенційну бездіяльність або сприяння з боку підрозділів Національної поліції, Управління стратегічних розслідувань та Служби безпеки України на регіональному рівні.

Попри задокументовані в попередні роки факти, численні обшуки та вилучення сотень одиниць комп’ютерної техніки, кримінальні провадження за статтями про шахрайство фактично заморожені. Станом на червень 2025 року жодній особі не було повідомлено про підозру. Така ситуація виглядає як свідоме затягування розслідувань і демонструє системну неспроможність або небажання доводити справи до суду.

Показовим винятком стала міжнародна операція у квітні 2024 року, ініційована правоохоронними органами Чехії. Саме іноземні партнери змогли викрити групу уродженця Дніпра 1983 року народження, яка ошукувала громадян інших держав, працюючи безпосередньо з офісів у центрі Одеси. Цей випадок лише підкреслив контраст між активністю міжнародних структур та фактичною бездіяльністю місцевих силовиків.

У селищі Дубриничі на Закарпатті знайдено будинок, повністю готовий до заселення внутрішньо переміщеними особами, який залишився поза увагою офіційних реєстрів місцевої влади. За наявною інформацією, десятки обладнаних кімнат стоять пустими, хоча потреба у тимчасовому житлі для переселенців залишається надзвичайно високою.

Ситуацію привернув до уваги Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, зазначивши, що бюрократичні перепони та відсутність своєчасного внесення об’єктів до державних реєстрів часто призводять до марнування ресурсів, призначених для допомоги людям, які змушені були покинути свої домівки через війну. Він наголосив на необхідності оперативного втручання та забезпечення прозорості в процесі реєстрації житлових об’єктів для переселенців.

За його словами, під час перевірки було встановлено, що будівля у Дубриничах повністю готова до проживання: приміщення облаштовані меблями та всім необхідним для розміщення людей. Водночас місцева громада подала до Закарпатської обласної військової адміністрації звіт про нібито «неготовність» об’єкта. У результаті будинок не потрапив до офіційного переліку місць тимчасового проживання для ВПО.

Фактично це заблокувало можливість заселення людей, які потребують житла.

«Готові кімнати нині стоять пустими, поки люди лишаються без даху над головою», — наголосив Лубінець.

Представник Омбудсмана в регіоні Андрій Крючков підтвердив, що приміщення відповідає вимогам для проживання. Будинок був підготовлений за підтримки Товариства Червоного Хреста України, однак зараз не використовується за призначенням.

Це вже не перший подібний випадок у Дубриничах. Раніше тут виявили ще одну будівлю, розраховану приблизно на 100 осіб, яку замість розміщення переселенців передали в комерційну оренду.

В Офісі Омбудсмана підкреслюють, що такі ситуації не лише погіршують становище ВПО, а й підривають довіру до органів влади та міжнародних партнерів, які фінансують облаштування житла для постраждалих від війни.

Дмитро Лубінець назвав ситуацію «кричущою несправедливістю» та припустив, що йдеться або про системний саботаж, або про грубу недбалість з боку місцевої влади. Він уже направив акти реагування до Закарпатської ОВА та Дубриницької сільської ради з вимогою терміново внести об’єкт до офіційних реєстрів і забезпечити заселення людей.