Ситуація в Кураховому: російські війська наближаються, загроза блокування міста

Журналісти оприлюднили нові шокуючі деталі про спосіб життя родини Олексія Єлхіна, оперуповноваженого департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. У центрі уваги опинилася його дружина, Марія Єлхіна, яка нещодавно публічно відреагувала на розслідування щодо можливих багатомільйонних статків родини, що викликало великий резонанс у суспільстві.

Згідно з інформацією, наданою виданням Fttc, Марія Єлхіна, під час спілкування з журналістами, продемонструвала зневажливе ставлення до запитань щодо походження коштів на розкішне майно сім'ї. Зокрема, вона зробила жест середнім пальцем, а також заявила, що їй "байдуже на суспільну думку". Подібна реакція тільки підігріла інтерес до родини правоохоронця і змусила ще більше звернути увагу на питання, яке турбує громадськість — як людина, що обіймає таку посаду, могла здобути такі статки.

Мова йде про маєток орієнтовною вартістю 750 тисяч доларів США та автомобіль Mercedes-Benz G-Class, ціна якого перевищує 200 тисяч доларів. За даними журналістів, і нерухомість, і автомобіль оформлені на компанії з сумнівною структурою власності, що ускладнює встановлення реальних джерел фінансування.

Сам Олексій Єлхін, офіційні доходи якого не співмірні з таким рівнем витрат, також уникає будь-яких контактів із представниками медіа та не коментує оприлюднену інформацію.

Замість відповідей на запитання щодо походження багатомільйонних статків Марія Єлхіна обрала іншу публічну стратегію. Вона запустила власну телевізійну програму, де виступає ведучою. У випусках тривалістю понад 70 хвилин обговорюються абстрактні теми за участю лікарів і психологів, однак питання майна, бізнес-інтересів чи фінансових джерел родини у програмі не порушуються.

Журналісти зазначають, що така поведінка виглядає як спроба відволікти увагу суспільства від суті розслідування. Відкрита демонстрація розкоші, відмова від пояснень та зневажлива реакція на запити медіа лише посилюють питання щодо можливого зловживання службовим становищем і відчуття безкарності.

Екологічна прокуратура Одеської області висунула підозру колишньому керівнику Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства за вимагання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. За даними слідства, посадовець організував корупційну схему, спрямовану на отримання значної суми грошей за сприяння у наданні мисливських угідь для приватних організацій.

Суть інкримінованих дій полягає у тому, що підозрюваний, використовуючи свою службову позицію, підбурював керівника однієї з місцевих мисливських організацій передати йому 25 тисяч доларів США. В обмін на ці кошти колишній чиновник обіцяв вирішити питання щодо надання в користування 13 тисяч гектарів мисливських угідь, розташованих у одному з районів Одеської області. Така діяльність мала на меті забезпечити незаконне розширення сфери впливу і економічної вигоди для групи осіб, а також порушення законодавства, яке регулює користування природними ресурсами та територіями.

Після передачі землі члени організації могли б безперешкодно полювати на цих угіддях. Чиновник пояснював розмір хабаря складністю погодження процесу та заявляв, що частину коштів необхідно передати «знайомим» із керівництва Держлісагентства та ДП «Ліси України».

Правоохоронці перевіряють можливу причетність до схеми й інших посадових осіб. Журналісти зазначають, що ймовірно йдеться про Олега Ткача, який раніше вже потрапляв у поле зору правоохоронців за отримання хабаря.

Розслідування триває під контролем екологічної прокуратури Одещини.

8 січня здавна займало особливе місце в українському народному календарі, поєднуючи в собі родинні, духовні та світоглядні сенси. У цей день у селах і містечках вшановували повитух — жінок, які допомагали з’явитися на світ новому життю. Їх поважали як хранительок роду, досвіду й жіночої мудрості, а подяка їм вважалася доброю справою, що приносить благословення родині.

Народні звичаї 8 січня були тісно пов’язані з темами народження, продовження роду та сімейної злагоди. Молоді матері навідувалися до повитух із гостинцями, дякували за допомогу та просили доброго здоров’я для дітей. Вважалося, що щирі слова й добрі наміри цього дня мають особливу силу, а сварки та образи можуть надовго порушити гармонію в домі.

Частина вірян залишається на старому церковному календарі, за яким цього дня відзначають Собор Пресвятої Богородиці. У зв’язку з цим прийнято звертатися з молитвами до Діви Марії, просячи про поповнення в родині, здоров’я дітей, легку вагітність і пологи.

На міжнародному рівні 9 січня відзначають Міжнародний день обертання Землі. Саме цього дня 1851 року французький фізик Леон Фуко вперше публічно продемонстрував свій знаменитий маятник, який наочно довів обертання Землі навколо власної осі. Хоча вчені й раніше знали про це, експеримент Фуко став проривом і поштовхом до подальших наукових досліджень.

Також у світі сьогодні неофіційно відзначають День набору тексту, День заразного сміху, День турботи про шкіру, День цукерок тоффі, День спостереження за чоловіками та День лабрадора-ретривера.

Офіційних державних свят 8 січня в Україні немає — це звичайний робочий день. Водночас дата пов’язана з іменами відомих українців. Серед них мовознавець Степан Смаль-Стоцький, письменник Степан Васильченко, театральний режисер Юра Гнат, поет Василь Симоненко та музикант Ярослав Джусь.

У народній традиції 8 січня відоме як День повитух, або Бабині каші. Цього дня було прийнято вітати акушерок, пригощати їх кашею, пирогами та іншими домашніми стравами. Також у гості запрошували кума й куму. Вірили, що щедре частування та пошана до повитух принесуть дітям щастя й здоров’я.

Наші предки уважно спостерігали за природою, адже прикмети допомагали передбачати погоду:

якщо вогонь у печі погано розгоряється — січень буде теплим і вологим;

ясне небо віщує снігопад;

товстий лід на річках означає пізню весну;

ранкове пищання синиць — до нічних заморозків.

За народними віруваннями, 8 січня не варто лінуватися чи порушувати обіцянки — це може накликати неприємності. Також під забороною скарги на життя, зневіра та осуд інших. Вважалося поганою прикметою приходити цього дня в гості з порожніми руками — це могло призвести до бідності.

Археологічна експедиція у місті Володимир на Волині віднайшла рідкісну знахідку, яку вже охрестили «Скарбом купця». Цей скарб датується князівською добою та був виявлений у історичному урочищі «Апостольщина» на території Окольного міста, що колись відігравало важливу роль у торговельному та адміністративному житті регіону. Керівник розкопок Віктор Баюк повідомив, що знахідка має виняткову наукову цінність і відкриває нові сторінки історії середньовічного Волині.

«Скарб купця» складається з різноманітних предметів, які свідчать про активні торгові контакти місцевих купців з іншими регіонами Східної Європи. До нього входять срібні та золоті прикраси, монети різного походження, предмети побуту та торговельного призначення. Кожен із артефактів дозволяє дослідникам відтворити економічні та культурні взаємозв’язки, а також рівень добробуту купців того часу.

573 цілі скляні браслети, центр виробництва яких у добу Русі знаходився в Києві;

9 бронзових та 8 мармурових невеликих натільних хрестиків;

масивний хрест-енколпіон, ймовірно частина облачення священника високого рангу;

18 ромбічних пряжок, оформлених технікою псевдозернь;

5 срібних скроневих кілець;

свинцеві накладки у вигляді стилізованого під тризуб сокола;

щитковий срібний перстень;

бронзовий кістень;

пломби із солярним знаком у колі «дорогочинського типу» та інші речі або їхні фрагменти.

За словами Віктора Баюка, знайдені цілі скляні браслети є безпрецедентними для археологічних досліджень Києво-Руської держави. Раніше археологи знаходили переважно уламки таких прикрас. У Національному музеї історії України зберігається лише близько 30 таких цільних браслетів.

573 браслети поділяються на 109 типів і відрізняються формою (виті, гладкі, трапецієвидні), кольором (зелені, сині, фіолетові, жовті, золотисті) та діаметром (від 4,0 до 5,9 см). Деякі серії налічують по 5–31 екземпляр, інші зустрічаються поодиноко або по 2–5 штук.

Знахідка розташована у схованці під підлогою споруди середини XIII століття. Археологи припускають, що майстер з Києва міг сховати прикраси під час навали, сподіваючись повернутись за ними, проте загинув, а будівля була знищена під час монголо-татарської навали Батия наприкінці зими 1241 року. Прикраси пролежали в землі майже 800 років, поки їх не виявили археологи.

Печерська окружна прокуратура міста Києва разом зі Службою безпеки України повідомила про викриття масштабної схеми ухилення від оподаткування, внаслідок якої державний бюджет зазнав збитків на десятки мільйонів гривень. Слідство встановило, що злочинна діяльність була системною, добре організованою та охоплювала одразу кілька регіонів країни.

За матеріалами кримінального провадження, ключову роль у схемі відігравав організатор так званого «конвертаційного центру», який діяв у змові з директором приватного товариства та двома бухгалтерами. Через розгалужену мережу приблизно з пів сотні фіктивних підприємств, зареєстрованих у Києві та Одеській області, вони надавали представникам реального бізнесу незаконні послуги з мінімізації податкових зобов’язань.

У період з січня по серпень 2025 року учасники схеми умисно занижували податок на додану вартість, що призвело до несплати ПДВ на суму понад 53,8 млн грн.

Правоохоронці повідомили фігурантам про підозру за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах).

У прокуратурі зазначили, що під час досудового розслідування вся сума завданих збитків — 53,8 млн грн — вже відшкодована до державного бюджету. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

Раніше повідомлялося, що правоохоронці викрили масштабну схему легалізації коштів, отриманих під час виконання оборонних контрактів. Загальна сума фінансових операцій, що мають ознаки відмивання, перевищує 578 мільйонів гривень.

В умовах повномасштабної війни, коли тисячі українських спортсменів опинилися поза можливістю тренуватися, а спортивна інфраструктура в прифронтових зонах або зруйнована, або недоступна, питання ефективного використання бюджетних коштів стає ще більш гострим. Натомість, на жаль, частина цих коштів продовжує освоюватися за схемами, які далекі від реального розвитку спорту та підтримки спортсменів.

Харківська область в 2023 році стала яскравим прикладом того, як війна може використовуватися як прикриття для корупційних практик. За офіційними даними, на організацію навчально-тренувальних зборів у регіоні було виділено близько 50 мільйонів гривень. Однак, за інформацією, що з’явилася в ЗМІ, ці гроші використовуються не лише для реальних спортивних заходів, а й стають частиною схем, де вивезення коштів на фіктивні тренування або заходи йде паралельно з підготовкою інших незаконних операцій, у тому числі й вивезенням чоловіків призовного віку за кордон.

Центральною фігурою цієї історії є народна депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева. Саме з її політичним впливом пов’язують непропорційне фінансування регбі та повну відсутність публічної звітності щодо використання коштів. Фактичним оператором схем у спортивній сфері виступає її помічник Роман Бихов, який одночасно очолює Федерацію регбі Харківської області. Адміністративне прикриття забезпечує начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин Ананченко — чиновник із сумнівним бекграундом і репутацією, який контролює погодження та розподіл коштів.

Сімейний контекст лише підсилює картину. Чоловік Марії Мезенцевої, Юрій Федоренко, є депутатом Київської міської ради від тієї ж політичної сили та членом земельної комісії. Його ім’я неодноразово фігурувало у розслідуваннях щодо земельних схем у столиці. Федоренка називають неформальним «мостом» між представниками «Слуги народу» та київською владою, через який проходять голосування за виділення землі в обмін на хабарі. Отримані кошти, за інформацією з відкритих розслідувань, використовуються для політичного піару та формування образу «фронтового командира», що різко контрастує з реальними джерелами доходів родини.

Ключове питання у харківській історії — непрозорість фінансування. За рік на навчально-тренувальні збори в олімпійських і неолімпійських видах спорту було виділено понад 44 мільйони гривень. Ці кошти мали піти на підготовку боксерів, легкоатлетів, плавців, баскетболістів та представників десятків інших дисциплін. Натомість чверть бюджету фактично «поглинуло» регбі. При цьому Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА систематично відмовляє у наданні детальної інформації щодо використання коштів, що є прямим порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.

Механізм привласнення коштів виглядає типовим для воєнного часу. Федерації подають листи про проведення навчально-тренувальних зборів, додаючи списки учасників і місця проведення. Часто ці списки містять людей, які не є спортсменами або взагалі не існують, а самі збори або не проводяться, або відбуваються формально. Управління видає наказ, кошти перераховуються, включно з добовими, але жодних підтверджуючих документів — договорів оренди, проживання, актів виконаних робіт — не існує. Значна частина грошей осідає на особистих картках керівників федерацій.

Окремий елемент схеми — використання «спортивних заходів» для виїзду за кордон. Під виглядом міжнародних турнірів і зборів організовувалися поїздки, які фактично використовувалися для вивезення чоловіків призовного віку. Частина з них назад в Україну не поверталася. При цьому бюджетні кошти, виділені на підготовку спортсменів, зникали без будь-якої звітності.

Контраст між офіційними доходами та стилем життя окремих фігурантів схеми кидається в очі. Елітні автомобілі, дорогі годинники та демонстративна розкіш не корелюють із задекларованими прибутками. Публічно це подається як «благодійність» або «меценатство», але фактично йдеться про використання державних і спонсорських коштів у власних інтересах.

Харківська історія — це не просто питання спортивного бюджету. Це приклад того, як під прикриттям війни формується система, де політичний вплив, родинні зв’язки та відсутність контролю дозволяють перетворювати державні програми на джерело особистого збагачення. І поки чиновники та політики демонструють патріотичну риторику, реальні наслідки цих схем оплачують платники податків і ті, хто воює на фронті.

Шевченківський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви колишнього заступника голови НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацуби щодо перегляду обвинувального вироку, ухваленого у 2017 році. Тоді його було визнано винним в організації злочинної групи та заволодінні державним майном у особливо великих розмірах.

Під час судового розгляду сторона захисту наполягала на тому, що вирок має бути переглянутий на підставі так званих нововиявлених обставин. Як ключовий аргумент адвокати подали результати поліграфічного дослідження, проведеного у 2025 році. За їхньою позицією, ці дані нібито свідчили про недостовірність показань, на яких базувалася угода про визнання вини, укладена ще у 2017 році.

Документи справи підтверджують, що угода про визнання вини була підписана добровільно, у присутності трьох адвокатів, без примусу. Кацуба особисто вимагав затвердження угоди та визнавав свою провину, що зафіксовано протоколами та аудіозаписами.

Суд наголосив, що спроба перегляду вироку під приводом «нововиявлених обставин» фактично є повторною спробою оскаржити встановлені факти, що підриває принцип правової визначеності та стабільність судових рішень.

У 2017 році Кацубу засудили до одного року та п’яти місяців позбавлення волі, зарахованих за законом Савченко, а також зобов’язали сплатити 100 мільйонів гривень до державного бюджету. Справа стосувалася махінацій з паливом на суму понад 450 мільйонів гривень і була пов’язана з гучною справою «вишок Бойка».

Суд також зазначив, що скасування угоди про визнання вини створило б прецедент, який підривав би систему угод у кримінальному процесі, перетворивши їх на формальність, яку можна оскаржувати через роки.

Національне агентство з питань запобігання корупції оприлюднило результати перевірки декларації за 2024 рік депутата Черкаської міської ради від партії «Голос» Віктора Євпака. Під час аналізу поданих відомостей фахівці агентства встановили суттєві розбіжності між задекларованими даними та фактичним майновим станом посадовця. Загальна сума недостовірної інформації, за оцінками НАЗК, перевищила 49,2 мільйона гривень.

У відомстві повідомили, що первинна декларація містила неповні відомості про активи, доходи та фінансові зобов’язання. Лише після офіційних зауважень з боку НАЗК депутат подав виправлений документ, у якому відобразив додаткові активи та джерела доходів на суму понад 49 мільйонів гривень. Йдеться про майно та фінансові показники, які мали бути зазначені ще під час первинного декларування.

За даними агентства, у початковій декларації Євпак не вказав житловий будинок у Черкасах, орієнтовна вартість якого становить майже 9 млн грн. Крім того, він не задекларував доходи у вигляді дивідендів від своїх компаній, зареєстрованих у США, на суму близько 39,4 млн грн.

Сам депутат пояснив відсутність даних про нерухомість «неуважністю» через те, що на одній земельній ділянці розташовані кілька будівель з різними реєстраційними номерами. Щодо доходів з-за кордону він зазначив, що спочатку вважав за потрібне декларувати лише доходи, отримані в Україні. Після перевірки він уточнив, що ці кошти є дивідендами від його ІТ-компаній у США.

Варто зазначити, що Віктор Євпак у 2020 році балотувався на посаду міського голови Черкас. Проте навіть для політика з такими амбіціями вимоги фінансової відкритості не були пріоритетом до втручання НАЗК.

Національне агентство встановило, що в діях депутата є ознаки правопорушення. Висновок НАЗК передано до Національної поліції України для подальших дій. Ситуація свідчить, що десятки мільйонів гривень були відображені в декларації лише після офіційної перевірки.