Ситуація в Кураховому: російські війська наближаються, загроза блокування міста

Керівник Служби безпеки України в Полтавській області Костянтин Семенюк, якого було призначено на посаду указом президента Володимира Зеленського у серпні 2025 року, став фігурантом журналістського розслідування через рівень добробуту своєї родини та походження коштів на придбання дорогого майна. Матеріали розслідування викликали значний суспільний резонанс, оскільки йдеться про високопосадовця силового відомства, відповідального за національну безпеку.

Журналісти проєкту «Схеми» з’ясували, що Семенюк користується активами, які важко співвіднести з офіційними доходами державного службовця. У його користуванні перебувають автомобілі преміумкласу, апартаменти бізнес-категорії у Чернівцях, а також рекреаційний комплекс у Карпатах. Частина цього майна оформлена на близьких родичів, що ускладнює пряме відстеження реальних власників і джерел фінансування.

Ще один преміальний автомобіль, Mercedes-Benz GLE 350D AMG 2020 року, також оформлений на тестя Семенюка, але використовується керівником полтавського СБУ.

Крім авто, родина Семенюка отримала апартаменти бізнес-класу в Чернівцях площею 120 кв. м, які були придбані матір’ю дружини Семенюка у 2021 році у Тітуса Скрипи, батька місцевого бізнесмена та депутата, за ціною удвічі нижчою за ринкову.

Журналісти також зафіксували придбання земельних ділянок у Буковинських Карпатах, на яких розташований комплекс відпочинку з котеджами, басейном та сауною. Тестю Семенюка вдалося придбати третину земельних ділянок за 22 400 гривень, хоча реальна вартість об’єкта може становити сотні тисяч доларів.

Офіційні коментарі родини та СБУ пояснюють, що автомобілі були придбані тестем Семенюка через майданчики із продажу вживаних авто, а майно на території Чернівців та Карпат – за кошти, зароблені батьками дружини Семенюка за кордоном протягом багатьох років. Сам Семенюк зазначає, що користується автомобілями лише під час відвідування родини.

Попри це, офіційні доходи родини посадовця та його тестя не співставні з ринковою вартістю придбаного майна та транспортних засобів, що викликає питання щодо походження коштів.

Різдво Христове для українців є особливим днем, у якому поєднуються глибока віра, національна пам’ять і щира родинна близькість. Це свято нагадує про народження Ісуса Христа як про подію, що принесла у світ надію, милосердя та духовне оновлення. Саме тому Різдво сприймається не лише як календарна дата, а як внутрішній стан душі, коли люди прагнуть миру, злагоди й добрих вчинків.

В Україні Різдво відзначають 25 грудня відповідно до нового церковного календаря. Для багатьох родин цей день стає приводом зібратися разом, відкласти щоденні турботи й присвятити час спілкуванню, молитві та спільним спогадам. Атмосфера свята наповнена очікуванням дива, адже Різдво традиційно асоціюється зі світлом, яке перемагає темряву, і вірою в краще майбутнє.

Наші предки вірили, що поведінка людини на Різдво впливає на весь наступний рік. Тому дотримувалися певних правил, щоб не накликати негаразди, сварки чи нестатки.

Головні заборони на Різдво включають:

не сваритися і не лаятися, уникати поганих слів, щоб не притягнути конфлікти;

не займатися хатньою працею, прибиранням, пранням, шиттям або важкою фізичною роботою, присвячуючи день молитві та родині;

не відмовляти в допомозі тим, хто її потребує, адже свято асоціюється з милосердям і щедрістю;

уникати скупості, бо жадібність у святковий день могла призвести до фінансових труднощів;

не позичати гроші, щоб не втратити удачу та достаток;

уникати смутку й сліз, адже Різдво – це свято радості та надії на краще майбутнє.

Дотримання цих народних традицій допомагає створити атмосферу свята, внутрішньої гармонії та родинного тепла.

вихідний текст або тему, на основі яких потрібно створити матеріал;

якщо є обмеження на фрази (ви вже згадували про це раніше) — напишіть їх до кінця;

Водночас у деклараціях Артема Селівона за відповідний період відсутні будь-які відомості про здійснені витрати або фінансові зобов’язання, пов’язані з цією інвестицією. Не зазначено ні розміру вкладених коштів, ні джерел їх походження, що є обов’язковими елементами фінансового контролю для суб’єктів декларування.

Антикорупційне законодавство зобов’язує декларантів відображати не лише майно, яке перебуває у власності членів сім’ї, а й значні витрати та фінансові зобов’язання. Це стосується й інвестицій у нерухомість, зокрема в об’єкти, що перебувають на стадії будівництва, незалежно від того, в якій країні вони розташовані.

Закон передбачає, що інвестиції у незавершене будівництво підлягають декларуванню саме на етапі здійснення платежів. Відсутність таких даних у деклараціях може свідчити про подання неповної інформації. У цьому випадку мова йде не про приховування самого факту інвестування, а про нерозкриття фінансових витрат, які мають ключове значення для оцінки доходів, способу життя та можливих ризиків конфлікту інтересів.

Голова Центру протидії корупції та військовослужбовець Віталій Шабунін публічно звинуватив Офіс генерального прокурора у відсутності належної реакції на його заяву про злочин, що стосується витоку особистих фотографій. За його словами, йдеться про інтимні зображення, які нібито потрапили у сторонній доступ із мобільного телефону, вилученого співробітниками Державного бюро розслідувань під час проведення обшуків.

Про ситуацію антикорупціонер повідомив у соціальних мережах, зазначивши, що ще 18 грудня направив офіційну заяву на електронну адресу генерального прокурора Руслана Кравченка. У зверненні він просив зареєструвати кримінальне провадження за фактом незаконного поширення приватної інформації та дати правову оцінку діям осіб, які могли бути причетні до витоку.

«Ми змусимо генпрокурора зробити це через суд — відповідну скаргу вже подано. Доступ до вилученого телефону мали виключно прокурори Кравченка та ДБРівці Сухачова. Очевидно, що злочин вони вчиняли не з власної ініціативи, тож Кравченко банально рятує свою шкуру», — зазначив Шабунін.

Пізніше того ж дня Офіс генпрокурора повідомив, що зареєстрував заяву та вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 182 (порушення недоторканності приватного життя) та ч. 2 ст. 387 (розголошення даних досудового розслідування) КК України.

Віталій Шабунін стверджує, що реєстрація провадження відбулася лише через суспільний резонанс і публічний розголос. На його думку, ОГП не має наміру серйозно розслідувати справу, і він досі не отримав офіційного повідомлення про реєстрацію заяви.

Нагадаємо, 16 грудня у деяких телеграм-каналах з’явилися інтимні фото Шабуніна. Антикорупціонер звинувачує керівництво ДБР та Офісу генпрокурора у тому, що вони могли організувати витік у помсту за публікацію переліку посадовців силових структур, причетних до спроби позбавити незалежності антикорупційні органи — НАБУ та САП.

У липні 2025 року ДБР оголосило Віталію Шабуніну підозру в ухиленні від служби під час мобілізації у ЗСУ. Центр протидії корупції назвав дії ДБР свавіллям та політичною розправою, спрямованою на дискредитацію Шабуніна.

Енергетичний сектор України дедалі частіше описують як замкнену систему, у якій фінансові потоки держави та платежі споживачів зосереджуються в межах обмеженого кола гравців. У матеріалах, присвячених аналізу роботи ринку електроенергії, йдеться про системні зловживання у сфері постачання, тарифоутворення та продажу ресурсу, що створюють дисбаланс між інтересами споживачів і реальними вигодонабувачами.

Ключовою фігурою цієї моделі називають бізнесмена Ріната Ахметова. Саме через компанії групи ДТЕК, а також структури, що працюють під брендом YASNO, за твердженням авторів досліджень, було вибудувано вертикаль контролю над значною частиною енергетичного ринку. Йдеться про регіональні компанії з постачання електроенергії, які обслуговують мільйони споживачів у Києві, Дніпрі та низці інших великих міст.

Для маскування фінансових потоків і виведення прибутків використовуються іноземні компанії-нерезиденти, зареєстровані в офшорних юрисдикціях. Це, за оцінками критиків, створює закриту корпоративну систему, яка унеможливлює прозорий контроль з боку держави та регуляторів.

Одним із ключових механізмів збагачення називають системне зловживання процедурами публічних закупівель. Підконтрольні компанії, за наявною інформацією, заходять у тендери з демпінговими цінами, витісняючи конкурентів, після чого вже після укладення контрактів вартість електроенергії для державних установ збільшується через додаткові угоди на десятки відсотків. Такі дії прямо суперечать законодавству у сфері публічних закупівель.

Паралельно реалізується схема маніпуляцій на ринку електроенергії «на добу наперед». За твердженнями експертів, штучне обмеження пропозиції створює дефіцит, унаслідок чого державні виробники зазнають втрат, а приватні структури отримують надприбутки. У результаті формується перекіс, за якого стратегічний ресурс працює не в інтересах держави, а на користь окремих бізнес-груп.

Наслідки цієї моделі безпосередньо відчувають пересічні громадяни. Витрати на комунальні послуги для багатьох домогосподарств уже сягають критичного рівня і, за оцінками, можуть становити до 80 відсотків щомісячних доходів. Це змушує людей економити на ліках, харчуванні та інших базових потребах.

Попри повномасштабну війну та глибоку економічну кризу, енергетичні структури, пов’язані з олігархічним капіталом, продовжують нарощувати прибутки. Фактично йдеться про отримання прихованих дотацій із бюджетів громад через завищені тарифи та корупційні надприбутки. Державна політика при цьому, за оцінками критиків, демонструє явний перекіс на користь великого бізнесу та відсутність реальної демонополізації стратегічної галузі.

Окрему увагу привертає робота правоохоронних органів. Попри відкриття кримінальних проваджень за фактами зловживання владою та службовим становищем, реальні слідчі дії фактично відсутні. Більше того, фіксуються випадки ігнорування судових рішень, які зобов’язують розпочати повноцінне розслідування.

Таке саботування правосуддя створює атмосферу повної безкарності та, за оцінками експертів, легалізує подальше розкрадання коштів у промислових масштабах. У підсумку енергетичний сектор, який мав би бути основою економічної стійкості країни під час війни, дедалі більше перетворюється на інструмент збагачення обмеженого кола осіб.

Кожен власник квартири або приватного будинку в Україні має подбати про належне оформлення документів на свою нерухомість. Одним з важливих етапів є реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав. Якщо ж ви помітили, що ваша нерухомість не має записів у цьому реєстрі, це може викликати певне занепокоєння, але варто зазначити, що це не завжди свідчить про втрату права власності.

Нотаріус Наталія Манойло пояснює, що основним документом, який підтверджує право власності на житло, є державний акт або інший документ, що свідчить про набуття права власності (наприклад, договір купівлі-продажу, дарування, рішення суду тощо). Ці документи є підставою для подальшої реєстрації права в електронному Реєстрі речових прав, що в свою чергу дає юридичну силу власності і забезпечує захист від можливих суперечок.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно — це електронна база даних, у якій міститься інформація про об’єкти нерухомості, їхніх власників, а також про можливі обтяження: арешти, іпотеки чи заборони на відчуження. Реєстр почав працювати з 1 січня 2013 року.

До цього часу реєстрацію прав здійснювали органи БТІ на паперових носіях. Після змін у законодавстві ці функції перейшли до державних реєстраторів, які працюють у ЦНАПах, органах місцевого самоврядування, райдержадміністраціях, а також до нотаріусів — як державних, так і приватних.

Наразі після посвідчення договору купівлі-продажу, дарування чи іншого правочину дані про нерухомість одразу вносяться до Реєстру. Підтвердженням цього є витяг з Державного реєстру речових прав.

Реєстрація необхідна для реалізації більшості майнових прав: без неї неможливо продати або подарувати житло, оформити спадщину, отримати субсидії чи компенсації за пошкоджене майно, зокрема в межах програми «єВідновлення».

Нотаріус наголошує: відсутність інформації про нерухомість у Державному реєстрі не означає втрати права власності. Держава визнає документи, оформлені на паперових носіях до 2013 року, і вони залишаються чинними.

У 1990-х та 2000-х роках облік нерухомості вели органи БТІ, а електронного Реєстру ще не існувало. Частина архівних даних згодом була перенесена в електронну систему, частина — ні. Тому нерухомість, придбана, наприклад, у 2005 році, може не відображатися в Реєстрі, і це не є порушенням.

Внесення відомостей до Реєстру не є обов’язковою умовою для збереження права власності, але значно спрощує будь-які операції з майном.

Якщо право власності оформлювалося у 2013 році або пізніше, у більшості випадків дані вже мають бути внесені до Реєстру. Перевірити це можна через нотаріуса, ЦНАП або онлайн.

Найпростіший спосіб — скористатися порталом «Дія». Через послугу надання інформації з Державного реєстру речових прав можна сформувати витяг, вказавши адресу об’єкта нерухомості. Вартість такої перевірки становить близько 60 гривень, а результат надається у форматі PDF.

Якщо інформації про житло в Реєстрі немає, її можна внести, звернувшись до нотаріуса або до ЦНАПу. Для цього знадобляться паспорт, ідентифікаційний код, правовстановлюючі документи на нерухомість (договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право власності) та довідка з БТІ.

Також необхідно сплатити адміністративний збір. Його розмір залежить від строку реєстрації та прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За стандартну реєстрацію протягом п’яти робочих днів сума становить одну десяту прожиткового мінімуму. Пришвидшена процедура коштує дорожче: реєстрація за два дні — один прожитковий мінімум, за один день — два прожиткових мінімуми.

У разі звернення до нотаріуса додатково оплачуються нотаріальні послуги. Їхня вартість залежить від регіону та складності процедури і може коливатися від кількох сотень до кількох тисяч гривень.

Заступник начальника відділу митного оформлення №2 митного поста Виноградів Закарпатської митниці, Мирослав Буковецький, став власником нового електромобіля Volkswagen ID.4 2023 року випуску. Купівля, що відбулася в грудні цього року, обійшлася посадовцю в 864 тисячі гривень. Ця подія привернула увагу громадськості, оскільки придбання електричного автомобіля є важливим кроком, який підкреслює тенденції до екологічно чистого транспорту, але водночас викликає запитання щодо доходів посадовця.

Основним джерелом доходу Мирослава Буковецького є заробітна плата, яку він отримує, працюючи на Закарпатській митниці. Відповідно до декларації, за рік його заробіток склав 580,5 тисячі гривень. Ця сума викликає цікавість у зв’язку з купівлею дорогого транспортного засобу, оскільки електромобілі класу Volkswagen ID.4 відносяться до сегменту середнього класу, що передбачає значні витрати.

Водночас суттєву частину сімейних доходів становили надходження від відчуження транспортних засобів. Дружина посадовця продала автомобіль за 900 тисяч гривень, сам Мирослав Буковецький — за 700 тисяч гривень. З урахуванням банківських відсотків та незначної благодійної допомоги загальний дохід родини за рік перевищив 2,5 мільйона гривень.

У декларації також зазначено об’єкти нерухомості. Зокрема, сім’я користується житловим будинком у місті Хуст площею 157,4 квадратного метра. Крім того, задекларовано кілька земельних ділянок у Хусті загальною площею понад 4 тисячі квадратних метрів, більшість з яких перебуває у власності дружини. Також у власності є нежитлове приміщення площею 21,9 квадратного метра.

Що стосується автопарку, у декларації вказано автомобіль Toyota C-HR 2019 року випуску, який належить дружині. Його було придбано у 2023 році за 735 тисяч гривень. У 2024 році Мирослав Буковецький задекларував Volkswagen Passat 2016 року випуску, придбаний у тому ж році.

У розділі видатків окремо зазначено договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 4 грудня 2024 року. Саме цією датою зафіксовано придбання електромобіля Volkswagen ID.4 у компанії ТОВ Доміон Авто +.

Крім того, у декларації зазначено наявність грошових активів: Мирослав Буковецький та його дружина задекларували 75 тисяч доларів США у готівковій формі