The Independent: Найкривавіші битви війни в Україні ще попереду

У соціальних мережах та медіапросторі стрімко набрав обертів резонанс навколо радників нового очільника Офісу Президента Кирила Буданова. Після його призначення з’явилися публічні твердження про те, що частина помічників, які працювали ще за керівництва Андрія Єрмака, нібито зберегли свої позиції й за нового глави ОП. Це одразу стало ґрунтом для гучних заяв про «зраду», приховані домовленості та безперервність старих впливів.

Утім, більш уважний аналіз ситуації свідчить, що емоційна реакція значно випередила реальний стан речей. Політолог Олексій Голобуцький зазначає, що джерелом скандалу стали не кадрові рішення як такі, а особливості роботи державної бюрократії. За його словами, інформаційна хвиля виникла через формальні списки та документи, які не були оперативно оновлені після зміни керівництва.

Станом на перші дні після призначення новий очільник ОП справді не призначив повністю оновлену команду радників і помічників. Частина людей, які працювали з попереднім керівником, тимчасово залишалася поза штатом. Саме це й стало формальним приводом для гучних заголовків і хвилі обурення в соцмережах.

Однак логіка «Буданов залишив собі радників Єрмака» виглядає радше зручною для клікбейту, ніж коректною з точки зору реальної управлінської практики. За словами Голобуцького, новий очільник ОП у перші тижні роботи зосереджений не на косметичних кадрових рішеннях, а на значно важливіших питаннях — перемовинах із міжнародними партнерами щодо деталей мирного плану, реагуванні на масовані удари по енергетичній інфраструктурі, роботі в умовах постійно змінної внутрішньої та зовнішньої ситуації.

У таких обставинах очікувати миттєвого «перезавантаження» апарату — щонайменше наївно. Будь-яка бюрократична система працює інерційно, а швидкі кадрові рішення є радше винятком, ніж правилом. Тим більше — у момент, коли країна перебуває у фазі активних переговорів і кризових викликів.

Голобуцький наголошує: відсутність негайних звільнень або призначень не є свідченням політичної змови чи прихованої залежності. Це типовий перехідний період, коли новий керівник вивчає документацію, посадові інструкції та концентрується на критично важливих завданнях, а не на публічних жестах.

Інформаційний шум навколо цієї теми, за його словами, лише демонструє хронічну проблему українського медіаполя — прагнення знайти «зраду» там, де є звичайна управлінська рутина. У результаті суспільству підсовують спрощену і емоційну картинку замість тверезого аналізу.

У підсумку історія з радниками виглядає не як сенсація, а як приклад того, як перехідний момент і бюрократичні процеси стають ґрунтом для гучних, але порожніх скандалів. І, схоже, у цій ситуації варто більше говорити не про персоналії, а про реальні виклики, з якими нині стикається держава.

Служба безпеки України разом з Офісом Генерального прокурора викрили масштабне розкрадання бюджетних коштів, пов’язане із закупівлями засобів індивідуального захисту для Сил оборони. У межах кримінального провадження повідомлено про підозру генеральному директору компанії-постачальника, яка передала військовим партію неякісних балістичних окулярів загальною вартістю понад 60 мільйонів гривень.

За матеріалами слідства, у квітні 2024 року підрядна структура виконала контракт на постачання 43 тисяч одиниць захисних окулярів та окулярів-масок для потреб Збройних сил України. Проте вже після передачі продукції з’ясувалося, що вироби не відповідають технічним вимогам і не забезпечують належного рівня захисту під час бойових дій. Частина спорядження мала критичні дефекти, які унеможливлювали його використання в умовах фронту.

Попри це, підрядник отримав повну оплату за двома контрактами, укладеними з державним підприємством Міністерство оборони України. Під час обшуків у офісах компанії та за місцем роботи фігуранта правоохоронці вилучили документацію, що підтверджує злочинну схему, а також частину коштів, отриманих від реалізації бракованої продукції.

Слідчі СБУ повідомили директору компанії про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України — привласнення та розтрата майна в особливо великих розмірах із використанням службового становища. Вся партія бракованих окулярів вилучена з логістичних складів Сил оборони та офісів підрядника.

Наразі триває досудове розслідування для встановлення всіх причетних осіб. Фігурантам загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Комплексні слідчі заходи здійснюються за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України.

На Львівщині співробітники митниці викрили масштабну схему незаконного переміщення електроніки відомого американського бренду Apple. Під час огляду вантажного автомобіля було знайдено ретельно приховану партію техніки загальною вартістю понад 35 мільйонів гривень. Контрабанду сховали у спеціально облаштованих порожнинах під підлогою фури, що свідчить про заздалегідь продуманий і професійний характер операції.

За інформацією митників, у вантажі перебував 501 смартфон, серед яких переважали нові та дорогі моделі — iPhone 17 Pro, iPhone 16 Pro Max та iPhone 15 Pro Max. Саме ці пристрої мають високий попит на українському ринку, що робить їх привабливими для тіньового імпорту та подальшого продажу без сплати податків і митних платежів.

У відповідь компанія «Ябко» відкинула будь-який зв’язок із контрабандною технікою. У офіційній заяві мережі підкреслюється, що жодним вироком суду не встановлено фактів контрабанди з боку «Ябко», а публічні звинувачення завдають шкоди діловій репутації компанії.

Крім того, «Ябко» повідомило, що у 2025 році оборот офіційно розмитненої продукції компанії склав 1 680,55 млн грн (без ПДВ), а податки, сплачені при імпорті, становили 332,4 млн грн.

Справу наразі розслідують українські правоохоронні органи, а походження затриманої контрабанди залишається предметом перевірки.

У районі прикордонного села Комарівка Шосткинського району Сумської області зафіксовано суттєве збільшення так званої «сірої» зони. Її площа зросла майже утричі — з 1,98 до 5,98 квадратного кілометра, що свідчить про ускладнення безпекової ситуації вздовж державного кордону. Такі дані наводять аналітики, які системно відстежують події на фронті та в прикордонних районах України.

Експерти зазначають, що останнім часом спостерігається підвищена активність російських малих піхотних груп, які намагаються діяти приховано та використовувати особливості місцевого рельєфу. Подібні підрозділи періодично заходять на територію населеного пункту, шукаючи можливості для тимчасового закріплення та створення напруження в прикордонній зоні.

Аналітики зазначають, що російські війська фактично прощупують оборону, перевіряючи можливості для розширення зони контролю та масштабування цієї тактики. За їхніми словами, подібний сценарій уже мав місце в районі Грабовського, де противнику вдалося закріпитися.

Українські Сили оборони намагаються оперативно реагувати на появу ворожих піхотних груп, виявляти їх та знищувати. Водночас, як зазначається, через низку об’єктивних проблем на окремих ділянках кордону зробити це вдається не завжди.

Осінтери також наголошують, що кількість подібних “сірих” зон уздовж українсько-російського кордону зростає. Втім, у багатьох випадках українським захисникам усе ж вдається на початковому етапі зірвати спроби проникнення військ РФ та ліквідувати загарбників ще до їхнього закріплення.

Комунальне підприємство «Рідне місто» Самарівської міської ради Дніпропетровської області 8 січня уклало договір на капітальний ремонт дорожнього покриття вулиці Північної. Вартість робіт становить 50,08 млн грн, а підрядником стала компанія ТОВ «Піксельбау», яка перемогла в результаті відкритих торгів. За умовами договору ремонт має бути завершений до кінця року, а роботи здійснюватимуться в рамках другого етапу оновлення вулиці — від будинку №1 до вулиці Зінаїди Білої.

Загальна протяжність ділянки, що підлягає ремонту, становить 2,43 км. Проєкт передбачає комплексне оновлення дорожнього полотна: повне зняття старого покриття, влаштування нового асфальтобетонного шару, ремонт заїздів до прилеглих будинків та нанесення дорожньої розмітки. Такий підхід дозволяє не лише відновити якість дороги, а й забезпечити довготривалу експлуатацію без швидкого виникнення вибоїн та тріщин.

Найбільшу частину коштів — 42,61 млн грн — закладено на асфальтобетон. У кошторисі дрібнозернистий асфальт врахували по 6 877 грн за тонну, крупнозернистий — по 6 692 грн за тонну. Формально ціни відповідають наявним довідковим даним, однак вони базуються на пропозиціях посередників, а не заводів-виробників. У результаті вартість матеріалів у проєкті фактично зафіксована на рівні перепродажу.

Окрему увагу привертають показники економіки підряду. Середньомісячна зарплата одного робітника в кошторисі визначена на рівні 24 500 грн, що нижче середніх показників у будівельній галузі регіону. Водночас запланований прибуток підрядника становить лише 0,058% від суми договору — близько 29 тисяч гривень, що виглядає нетипово для контракту такого масштабу.

Конкуренція на торгах формально була, однак дешевші пропозиції від двох компаній замовник відхилив. Зокрема, одна з фірм запропонувала виконати роботи за 46,01 млн грн — майже на 4 млн грн дешевше. Саме це рішення стало предметом перевірки з боку аудиторів, які поставили під сумнів обґрунтованість відхилення економічно вигіднішої пропозиції.

Умови участі в тендері виявилися жорсткими і нетиповими. Замовник вимагав підтвердження досвіду виключно за договорами, укладеними не раніше 2024 року, фактично ігноруючи попередні роки діяльності компаній. Відгуки замовників також мали бути «свіжими» і датованими вже після оголошення саме цього тендеру. На підготовку та подання пропозицій учасникам дали лише два тижні.

Крім того, учасники зобов’язані були особисто приїхати до замовника та підписати акти огляду об’єкта і ознайомлення з кошторисною документацією. Без фізичного візиту і підпису представника КП пропозиція не розглядалася. Також у тендерній документації з’явилися вимоги щодо наявності специфічних сертифікатів, а також повного пакета кадрових документів і медичних довідок на кожного працівника.

Частину вимог учасники називали дискримінаційними і намагалися оскаржити ще до початку торгів. Після зауважень замовник відмовився лише від вимоги надання розширених медичних карток, але ключові бар’єри залишилися без змін.

Закупівля потрапила під аудит, який встановив ознаки порушень, зокрема у відхиленні дешевшої пропозиції. Замовника зобов’язали усунути порушення у визначений строк, однак станом на зараз договір не розірвано і нового переможця не визначено.

Підрядник — компанія «Піксельбау» — зареєстрована у 2024 році і за короткий час отримала понад 50 млн грн бюджетних підрядів. Контракт на ремонт вулиці Північної є найбільшим у її портфелі. Саме це посилює запитання щодо умов, за яких компанія змогла обійти більш досвідчених і дешевших конкурентів.

Заступник начальника управління з питань запобігання корупції Державної митної служби Юрій Занік, якого розглядають серед потенційних претендентів на крісло очільника ДМС, опинився під пильною увагою громадськості та експертів через структуру задекларованого майна його родини. Йдеться не лише про значні фінансові обсяги, а й про спосіб оформлення активів, який породжує запитання щодо прозорості та відповідності антикорупційним стандартам.

Згідно з наявними даними, сукупна вартість активів, пов’язаних із сім’єю посадовця, становить щонайменше 7,7 мільйона гривень. Водночас аналітики не виключають, що ця сума може бути більшою з огляду на ринкову вартість нерухомості та можливі додаткові активи. Ключовим моментом є те, що значна частина майна оформлена не на самого Юрія Заніка, а на його близьких родичів.

Матір посадовця у 2019 році придбала будинок із земельною ділянкою під Львовом орієнтовною вартістю близько 88 тисяч доларів. Водночас вона є пенсіонеркою і, за відкритими даними, не мала доходів, які б дозволяли здійснити таку покупку.

У тому ж 2019 році в документах з’являється ще одна особа — Оксана Біляк. Спершу вона вказується як така, що користується квартирою батька, а вже у 2020 році Занік задекларував спільне проживання з нею. Того ж року Біляк придбала будинок площею 247 кв. м вартістю близько 1,2 млн грн. Згодом об’єкт перейшов у спільну власність, однак джерела коштів на його придбання в деклараціях не були чітко пояснені.

У 2023 році родина задекларувала придбання ще однієї земельної ділянки під Львовом площею 324 кв. м. На цій землі передбачено будівництво житлового будинку площею 376 кв. м та господарської споруди. За ринковими оцінками, таке будівництво може обійтися у кілька мільйонів гривень, що означає: задекларована на сьогодні сума майна у 7,7 млн грн, імовірно, не є остаточною.

У сукупності ці факти формують картину, за якої активи концентруються на родичах — батьках-пенсіонерах і близьких особах — без очевидних підтверджених джерел доходів. На цьому тлі особливої уваги набуває те, що Юрій Занік обіймає посаду саме в антикорупційному підрозділі митної служби та претендує на керівну роль у відомстві.

Питання походження коштів, повноти декларування та можливого приховування майна через родичів залишаються відкритими і можуть стати предметом перевірок з боку контролюючих органів.

Зростання котирувань на світовому нафтовому ринку разом із послабленням гривні створили передумови для подорожчання гуртових цін на бензин і дизельне пальне в Україні. Ці процеси вже відчули імпортери та трейдери, а найближчим часом їхній вплив можуть побачити й споживачі на автозаправних станціях.

Одним із додаткових факторів став підвищений попит на пальне всередині країни. Тривалі відключення електроенергії змусили бізнес і домогосподарства активніше використовувати генератори, що збільшило споживання дизеля та бензину. Паралельно з цим зниження температури призвело до сезонного зростання витрат пального, зокрема в транспортному та аграрному секторах.

Паралельно в Україні фіксується нетипово високий для зими попит на пальне. Через масове використання генераторів споживання бензину й дизелю за перші два тижні січня досягло рівнів, характерних для весняного періоду. Оператори АЗС також відзначають зростання продажів супутніх товарів і сервісів на тлі блекаутів.

Експерти пояснюють, що поєднання подорожчання нафти та ослаблення гривні суттєво збільшило собівартість імпортного пального. Україна повністю залежить від імпорту нафтопродуктів, тому навіть незначні коливання курсу й котирувань швидко відображаються на цінах. За оцінками фахівців, сукупний ефект від цих факторів підвищив собівартість літра пального більш ніж на три гривні, хоча подальша корекція європейських цін дещо пом’якшила прогноз.

Додатковим викликом для ринку стали логістичні труднощі в умовах морозів. Перевезення пального ускладнилося, а дизель потребує використання спеціальних домішок, аби не замерзати за низьких температур. Це також тисне на витрати операторів.

За прогнозами учасників ринку, до кінця тижня найбільші мережі АЗС можуть підвищити ціни на бензин і дизель приблизно на 1 гривню за літр. Згодом до цього кроку можуть приєднатися й інші оператори. Водночас істотних змін цін на скраплений газ найближчим часом не очікується: попит на нього залишається низьким, а імпортери працюють майже без маржі.

Загалом ситуація на паливному ринку залишається напруженою. Зростання світових цін на нафту, девальвація гривні та підвищений попит через блекаути створюють умови для подальшого подорожчання пального на роздрібному ринку.

Реставрація Бережанської ратуші, одного з історичних символів Тернопільщини, знову стала предметом критики через непрозорість витрат та питання щодо обґрунтованості кошторисів. Після того, як Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах уклав договір на коригування проєкту реставрації вартістю 12,35 мільйона гривень із компанією «Акант», виникли сумніви щодо необхідності таких витрат і порядку їхнього проведення. Закупівлю здійснили без конкуренції: участь у торгах узяв лише один підрядник, що автоматично ставить під питання справедливість ціни та відповідність ринковим умовам.

До цього роботи на об’єкті виконувала майстерня «Україна-Реставрація», яка вже отримала понад 22 мільйони гривень за виконані роботи. Проте після перевірки Держаудитслужби договір із попереднім виконавцем було розірвано. Причини розірвання стосувалися виявлених порушень, які поставили під сумнів якість виконання робіт та дотримання процедур. У результаті з’явилося питання: чи були ці роботи дійсно необхідні, чи частина коштів могла бути використана неефективно, а інколи й з порушенням законодавства.

Аналіз оновленої кошторисної документації показує суттєві відхилення від ринкових цін. Зокрема, круглі лісоматеріали хвойних порід у кошторисі закладені по 18 тисяч гривень за кубічний метр. Для порівняння, середні ринкові ціни та закупівлі інших бюджетних замовників фіксують вартість сосни на рівні близько 4,5 тисячі гривень за куб. При цьому в проєктній документації відсутні пояснення щодо будь-якої спеціальної обробки деревини, яка могла б обґрунтувати таку різницю.

Схожа ситуація спостерігається і з інертними матеріалами. Щебінь разом із доставкою коштує бюджету понад 2,3 тисячі гривень за кубічний метр, що приблизно вдвічі дорожче, ніж аналогічні закупівлі комунальних підприємств у регіоні для облаштування інфраструктурних та меморіальних об’єктів.

Питання викликають і тендерні вимоги, які, за оцінками експертів, суттєво звузили коло потенційних учасників. Замовник передбачив обов’язкову наявність досвіду робіт із класом наслідків СС3. Компанія «Акант» підтвердила цей досвід через субпідрядні договори саме з попереднім виконавцем реставрації, що вказує на можливу пов’язаність між структурами.

Крім того, у документації не було дотримано вимог щодо оприлюднення розрахунків у машинозчитувальному форматі — детальні кошториси опубліковані у PDF-файлах, що ускладнює громадський контроль. На тлі завищених цін на матеріали середня заробітна плата робітників у кошторисі виглядає заниженою, що може свідчити про формування додаткової непрозорої маржі.

Ситуація з реставрацією Бережанської ратуші вкотре піднімає питання про ефективність контролю за витрачанням коштів на об’єктах культурної спадщини та реальну конкуренцію у сфері реставраційних робіт.