Тіньовий вплив у Святошинському районі: як неформальні структури підміняють державні інституції

Прокурор з Івано-Франківська Андрій Піварчук опинився в центрі уваги через суперечки навколо його майнового стану. У відповідь на суспільний інтерес щодо походження активів, які оформлені на його родину, Піварчук зробив спробу публічно пояснити ситуацію. Проте замість того, щоб розвіяти сумніви та надати зрозуміле пояснення, його коментарі лише поглибили ці сумніви. У своїй заяві прокурор намагався спростувати звинувачення, проте висловлені ним аргументи виглядали недостатньо переконливими та суперечливими.

Однією з головних тез, на якій Піварчук зосередив свою позицію, стало твердження про те, що масштаби його майна були значно перебільшені. Він наполягав, що зазначене «маєток» є насправді скромним домоволодінням площею близько 60 квадратних метрів. Піварчук підкреслював, що цей об’єкт — не більше ніж старе господарське приміщення, яке він сам називає недобудовою. Однак, цей аргумент не тільки не зміг повністю розвіяти підозри, але й породив нові питання. Адже мова йде про майно, яке, за його словами, було отримано від матері, що в умовах суспільної уваги не дає однозначних відповідей на запитання про законність і прозорість таких угод.

Ключове питання, яке залишилося без відповіді, стосується фінансових можливостей матері прокурора. Зокрема, Піварчук жодним чином не прокоментував походження сонячної електростанції потужністю 30 кіловат, встановленої на цьому ж об’єкті. Орієнтовна вартість такого обладнання становить сотні тисяч гривень, однак джерела фінансування цієї інвестиції у публічних поясненнях так і не пролунали.

Не менш суперечливою виглядає ситуація з автомобілем, яким користується прокурор. Піварчук стверджує, що не купував транспортний засіб на відомих аукціонах пошкоджених авто, а придбав його у приватної особи. Проте саме це пояснення породжує нові питання щодо ціни угоди, адже вартість автомобіля такого класу та року випуску на українському ринку перевищує мільйон гривень.

Окремої уваги заслуговує і тема ремонту автомобіля. Прокурор не надав жодної інформації про витрати на відновлення транспортного засобу, хоча такі витрати мали б бути відображені в декларації як істотні зміни майнового стану. Відсутність цих даних створює підстави вважати, що декларація може не відображати реальну картину витрат.

Загалом публічна реакція Піварчука справляє враження спроби звести серйозні фінансові питання до гри слів і емоційних формулювань. Замість чітких відповідей щодо джерел коштів, вартості активів і відповідності декларацій реальному майновому стану, суспільству запропонували риторику про «сарай» і формальні заперечення.

У результаті кількість запитань до прокурора лише зросла. І тепер ключовим залишається не те, як він називає об’єкти майна, а чи може пояснити їх походження у спосіб, що відповідає вимогам закону і стандартам доброчесності для представника прокуратури.

2025 рік виявився для українського ринку праці одночасно перспективним і викликовим. Медіанна заробітна плата по країні досягла 25 тисяч гривень, що свідчить про поступове відновлення економіки та підвищення платоспроможності населення. Разом із тим, дефіцит кваліфікованих працівників став системною проблемою, особливо у сферах робітничих та технічних професій. Компанії все частіше стикалися з нестачею спеціалістів, що змушувало їх переглядати традиційні підходи до підбору кадрів.

У відповідь на ці виклики роботодавці почали впроваджувати більш гнучкі моделі найму. З’явилася тенденція до розширення кола кандидатів, включаючи молодь без досвіду роботи, фахівців із суміжних галузей і навіть тих, хто раніше не розглядав можливість працевлаштування у певних сферах. Активно застосовуються програми навчання та стажування, а також дистанційні форми роботи, що дозволяє залучати працівників з різних регіонів.

Найбільша активність на ринку праці зосереджена у регіонах із великими містами. Лідирують Дніпропетровська та Київська області, а також столиця. Високий рівень пошуку роботи зберігається і в Харківській області.

Найпопулярнішою сферою для працевлаштування залишається торгівля та продажі. Водночас кожен п’ятий кандидат насамперед звертає увагу не на галузь, а на формат роботи — зростає запит на фриланс, дистанційну зайнятість і гнучкий графік. Найчастіше українці орієнтуються на зарплату від 20 до 30 тисяч гривень, а також на діапазон 30–50 тисяч. Працювати за мінімальні доходи готові одиниці.

Наприкінці 2025 року медіанна зарплата в Україні зросла на 23% у гривневому еквіваленті порівняно з попереднім роком. Позитивна динаміка зафіксована в усіх областях без винятку.

Найвищі показники медіанної зарплати демонструють західні та центральні регіони. Лідером стала Львівська область, де медіанний дохід наблизився до 30 тисяч гривень. Найшвидше зростання зарплат зафіксоване у Київській та Закарпатській областях. Найповільніше — у прифронтовій Херсонській області, однак навіть там показник залишився позитивним.

Серед обласних центрів найкращу динаміку продемонстрував Львів, де медіанна зарплата перевищила 32 тисячі гривень. У Києві цей показник досяг 30 тисяч гривень.

Найбільше зростання оплати праці у 2025 році отримали представники робітничих і сервісних професій. Значно зросли зарплати комплектувальників, менеджерів у готельно-ресторанній сфері, товарознавців, пекарів і мулярів.

Водночас у низці професій зафіксовано зниження медіанних зарплат. Це стосується, зокрема, машиністів екскаватора, домашнього персоналу, системних адміністраторів, майстрів з ремонту техніки та дизайнерів.

Кількість відгуків на вакансії у 2025 році зросла незначно. Водночас ситуація різниться залежно від міста. У Києві активність кандидатів знизилася, тоді як у Харкові, навпаки, зросла. Загальна кількість вакансій скоротилася у Дніпрі та Одесі, але залишилася стабільною або навіть трохи зросла у Харкові.

Роботодавці найчастіше шукали менеджерів по роботі з клієнтами, операторів кол-центрів, помічників кухаря, виконробів та операторів техніки. Кандидати ж активніше відгукувалися на вакансії для початку кар’єри та позиції без вимог до досвіду.

Найпростіше роботодавцям було закривати вакансії, які допускають дистанційну роботу. Натомість робітничі спеціальності, медичні та технічні професії залишаються найбільш дефіцитними.

2025 рік остаточно закріпив перехід українського ринку праці у фазу «ринку кандидата». Кадрова криза, спричинена війною, міграцією та мобілізацією, лише поглиблюватиметься.

У 2026 році роботодавцям доведеться й надалі підвищувати зарплати, переглядати умови праці та інвестувати у перенавчання персоналу. Компанії вже активніше залучають жінок у традиційно чоловічі професії, ветеранів, людей з інвалідністю та кандидатів старшого віку. Окремим напрямком стає пошук іноземної робочої сили, насамперед у робітничих спеціальностях.

Ринок праці залишається гнучким і нестабільним, але саме від адаптації роботодавців до нових реалій залежатиме їхня здатність вижити й розвиватися у 2026 році.

Правоохоронні органи повідомили про затримання підполковника юстиції Вадима Краснянського, який обіймав посаду заступника керівника антикорупційного підрозділу Міністерства оборони України. За версією слідства, посадовець був викритий під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 16,5 тисячі доларів США. Інцидент одразу привернув увагу, з огляду на службовий статус затриманого та специфіку підрозділу, в якому він працював.

Слідчі вважають, що йдеться про корупційну схему, пов’язану з наданням «послуг» військовозобов’язаним. За попередніми даними, за грошову винагороду посадовець сприяв вирішенню питань, які могли впливати на проходження військової служби або уникнення певних обов’язків. Такі дії, за оцінкою правоохоронців, завдають прямої шкоди обороноздатності держави, особливо в умовах повномасштабної війни.

Затримання Краснянського відбулося ще у вересні 2025 року. Після цього його звільнили з Міноборони, арештували майно, проте він перебуває на свободі з обмеженням пересування до завершення досудового розслідування.

Справа Краснянського стала яскравим прикладом корупції серед посадовців, відповідальних за антикорупційний контроль у військовій сфері, та викликала підвищену увагу громадськості до боротьби з хабарництвом у Міністерстві оборони.

На Куп’янському напрямку російські підрозділи продовжують спроби проникнення в український тил, використовуючи тактику штурмів малими мобільними групами. Такий підхід дозволяє противнику уникати масштабних зіткнень, однак не приносить стратегічного результату. Завдяки активному та системному застосуванню безпілотних технологій Сили оборони України зберігають контроль над обстановкою й не допускають проривів.

Про ситуацію на ділянці фронту повідомив командир підрозділу TERRA у складі Третього армійського корпусу Микола Волохов із позивним «Абдула». За його словами, ворог свідомо уникає прямого бою з українською піхотою, обираючи обхідні маршрути, лісосмуги та складну місцевість. Основна мета таких дій — непомітно просунутися вперед, створити загрозу флангам і змусити українські підрозділи розпорошувати сили.

Мета таких дій — проникнення в тилові райони, де розташовані підрозділи операторів дронів, логістичні маршрути та шляхи пересування техніки. Саме там ворог намагається створити хаос, порушити постачання та ускладнити маневрування українських сил.

Волохов також повідомив про спробу форсування річки Оскіл, яка завершилася невдачею для російських підрозділів. За його словами, в результаті українські військові змогли поповнити обмінний фонд.

Оцінюючи загальну обстановку, командир зазначив, що ворог залишається активним на всіх ділянках фронту, навіть там, де не має реальних шансів на просування. У зоні відповідальності Третього армійського корпусу противнику складно досягати результатів, однак він продовжує тиск, намагаючись скувати дії українських сил.

Ключовою відповіддю на тактику інфільтрації стали безпілотні системи. Завдяки дронам українські військові контролюють всю зону бойового зіткнення та оперативно виявляють переміщення противника.

За словами Волохова, у цій війні асиметрія працює на користь України: російська піхота зазнає невідновних втрат, тоді як безпілотники можна замінювати. Саме це дозволяє Силам оборони утримувати лінію фронту стабільною попри постійний тиск.

Адміністрація президента США Дональда Трампа, за інформацією джерел, дала зрозуміти українській стороні, що перспектива надання американських гарантій безпеки може бути напряму пов’язана з готовністю Києва піти на мирну угоду. Такий сценарій, за попередніми сигналами, не виключає територіальних поступок на користь Росії, зокрема щодо тимчасово окупованих районів Донбасу. Подібні підходи одразу викликали гостру дискусію як у політичних колах, так і в експертному середовищі.

За даними осіб, обізнаних із перебігом консультацій, Вашингтон паралельно озвучив можливість посилення підтримки України у разі досягнення домовленостей про припинення бойових дій. Йдеться про додаткову військову допомогу, яка могла б бути спрямована на модернізацію Збройних сил та підвищення їхньої спроможності діяти в умовах післявоєнної безпеки. У цьому контексті американська сторона нібито розглядає формат «миру з гарантіями», де поступки мають компенсуватися довгостроковою підтримкою.

Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що американський документ щодо гарантій безпеки для України готовий повністю, і Київ очікує узгодження часу та місця для його підписання. Глава держави неодноразово наголошував, що територіальна цілісність України має бути збережена в межах будь-якої мирної угоди.

Водночас у Києві дедалі частіше звучать сумніви щодо готовності США взяти на себе чіткі зобов’язання з безпеки. Один із високопоставлених українських чиновників зазначив, що американська сторона нібито щоразу зупиняється на етапі безпосереднього оформлення гарантій. За цією логікою Україна наполягає на отриманні підтверджених безпекових зобов’язань до будь-яких територіальних компромісів.

Американська сторона, зі свого боку, публічно заперечує тиск на Київ. У Білому домі заявили, що роль США в мирному процесі полягає виключно в сприянні діалогу між сторонами конфлікту, а не в нав’язуванні Україні територіальних поступок. Водночас у Вашингтоні визнають, що питання гарантій безпеки напряму пов’язане з досягненням мирної угоди, прийнятної для обох сторін.

Таким чином, питання майбутніх гарантій безпеки для України залишається відкритим і залишається одним із ключових та найбільш чутливих елементів потенційних мирних домовленостей.

У 2024 році Григорій та Христина Решетник стали героями національних новин, коли оголосили про збір коштів на відновлення дитячої клініки «Охматдит». Заява подружжя стала важливою подією для всієї України, оскільки клініка довгий час потребувала фінансової підтримки для покращення умов лікування дітей. Завдяки активній участі громадськості та численним благодійним внескам, вдалося зібрати понад 1 мільйон гривень.

Цей збір вразив багатьох, адже він демонстрував не лише турботу про майбутнє покоління, а й висвітлював важливість об’єднання зусиль для вирішення соціальних проблем. Григорій та Христина активно просували кампанію через соціальні мережі та засоби масової інформації, підкреслюючи важливість кожної внесеної гривні. Проте, вже через кілька місяців після завершення збору, подружжя опинилося в центрі нових обговорень, коли стало відомо, що вони стали власниками котеджу в одному з найбільш елітних районів.

Згідно з відкритими ринковими пропозиціями, вартість аналогічних об’єктів нерухомості у цьому котеджному містечку стартує від 43 мільйонів гривень і в окремих випадках сягає 75 мільйонів гривень — залежно від площі, планування та земельної ділянки.

Публічної інформації про джерела фінансування купівлі елітної нерухомості подружжя Решетників наразі не оприлюднювалося. Також відсутні відкриті звіти, які б деталізували використання коштів, зібраних на відновлення «Охматдиту», зокрема щодо механізму перерахування, етапів фінансування та фактичного виконання робіт.

Обставини, за яких після благодійного збору на медичний заклад було здійснено придбання нерухомості преміумкласу, викликали обговорення у соціальних мережах і поставили питання про прозорість фінансових потоків у публічних благодійних ініціативах за участі відомих осіб.

У Києві розпочинається судовий процес у справі, що стосується можливого розкрадання державних коштів, виділених на забезпечення роботи екстреної медичної допомоги. Слідство зосередилося на закупівлі автозапчастин для автомобілів швидкої допомоги, під час якої, за версією правоохоронців, вартість товарів була завищена майже на 2 мільйони гривень.

За інформацією правоохоронних органів, у цій справі йдеться не лише про фінансові махінації, а й про потенційний ризик для здоров’я пацієнтів. Завищення цін могло вплинути на кількість та якість закупленого обладнання, що безпосередньо відображається на оперативності та ефективності медичної допомоги.

За даними досудового розслідування, у 2022 році службові особи комунального об’єднання «Київмедспецтранс» діяли за попередньою змовою з директором приватного підприємства. Посадовці готували та затверджували документи, на підставі яких формувалася очікувана вартість автозапчастин, необхідних для ремонту автомобілів екстреної медичної допомоги.

Слідство встановило, що для реалізації схеми використовувалися підконтрольні суб’єкти господарювання, що дозволило забезпечити перемогу заздалегідь визначеної компанії у процедурі закупівлі. Загальна сума укладеного договору становила майже 5,5 мільйона гривень.

Після підписання договору приватне підприємство постачало автозапчастини за цінами, які значно перевищували ринкові. Це підтвердила комплексна транспортно-товарознавча та судово-економічна експертиза. За її висновками, вартість закуплених запчастин була завищена більш ніж на 1,9 мільйона гривень, що завдало істотних збитків бюджету міста Києва.

Санкції статей Кримінального кодексу України, які інкримінують обвинуваченому, передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Досудове розслідування щодо інших фігурантів кримінального провадження наразі зупинене. Як зазначають у прокуратурі, це пов’язано з перебуванням частини підозрюваних у розшуку, а також мобілізацією одного з учасників справи.

Хмельницький міськрайонний суд визнав винною військовослужбовицю Збройних сил України у повторній крадіжці, скоєній під час воєнного стану. Інцидент трапився у магазині «Фреш Маркет», де жінка привласнила з каси 12 300 гривень і використала ці кошти на власні потреби.

33-річна обвинувачена мала шість попередніх судимостей. П’ять із них стосувалися шахрайських дій, шоста — ще не погашена і теж пов’язана з крадіжкою. У січні 2026 року суд ухвалив умовно-дострокове звільнення жінки від покарання для проходження служби у ЗСУ, залишивши невідбуту частину строку — 1 рік, 8 місяців і 16 днів.

Суд врахував щире каяття обвинуваченої як обставину, що пом’якшує покарання, і не виявив обтяжувальних факторів. У підсумку військовослужбовицю засудили до п’яти років і п’яти місяців позбавлення волі. З урахуванням невідбутої частини попереднього покарання остаточний строк становить п’ять років і шість місяців позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів у Хмельницькому апеляційному суді.