У КМВА зафіксували вивезення коробок з документами — джерела

Поки українці змушені стикатися з подорожчанням електроенергії та обмеженнями у її постачанні, а економіка переживає важкі часи, ситуація з фінансовими статками деяких посадовців викликає обурення та запитання. Одним з таких випадків став новий фінансовий звіт Костянтина Ущаповського, члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). У своїй електронній декларації за 2024 рік Ущаповський вказав на наявність майже 837 000 доларів США грошових активів, елітного годинника та дорогого електромобіля, що стало приводом для суспільних дискусій щодо етичності таких доходів під час кризи.

Згідно з декларацією, значну частину своїх фінансових активів чиновник тримає у вигляді готівки та коштів на банківських рахунках. Сума грошових заощаджень, що перевищує 837 тисяч доларів, включає 535 000 доларів готівкою. Окрім того, в декларації зазначено, що Ущаповський володіє дорогим електромобілем та елітним годинником, що додає до його статків чималу цінність.

Ці дані підтверджують не лише місцеві медіа, а й англомовні публікації, що узагальнюють декларацію члена регулятора.

Згідно з декларацією, серед нерухомого майна Ущаповського:

простора квартира у Києві площею 303,8 кв. м, яку він має у спільній власності з сестрою (придбана у 2008 році);

ще одна квартира площею 68,5 кв. м у спільній власності з матір’ю;

паркомісце площею 17,3 кв. м.

Серед цінного рухомого майна чиновник задекларував елітний швейцарський годинник IWC Portugieser Perpetual Calendar. За ринковими оцінками, нові моделі цієї моделі коштують приблизно 40–50 тис. доларів залежно від матеріалу та комплектації.

Також у декларації зазначено електромобіль Tesla Model X 2020 року випуску, придбаний у рік виробництва за приблизно 2,87 млн гривень, та квадроцикл BRP Outlander Max XT 650 (2011).

Основний офіційний дохід Ущаповського у 2024 році — 3,17 млн гривень заробітної плати від НКРЕКП. Додатково він задекларував близько 158 тис. гривень відсотків за депозитами в ОТП Банку.

Ці суми виглядають значно меншими порівняно з обсягом грошових активів, що викликає питання щодо джерел формування таких накопичень та механізмів їх акумуляції. Особливо на тлі того, що декларація відноситься до періоду активних викликів для енергосистеми України, коли суспільство стикається з обмеженнями і подорожчаннями тарифів на комунальні послуги.

Ущаповський — колишній директор «Укренерго» (2014–2015) та чинний член НКРЕКП з 2021 року, який у 2022–2024 роках коментував як регулятор ключові рішення щодо тарифної політики та відновлення енергетичної інфраструктури під час війни.

В умовах повномасштабної війни, коли тисячі українських спортсменів опинилися поза можливістю тренуватися, а спортивна інфраструктура в прифронтових зонах або зруйнована, або недоступна, питання ефективного використання бюджетних коштів стає ще більш гострим. Натомість, на жаль, частина цих коштів продовжує освоюватися за схемами, які далекі від реального розвитку спорту та підтримки спортсменів.

Харківська область в 2023 році стала яскравим прикладом того, як війна може використовуватися як прикриття для корупційних практик. За офіційними даними, на організацію навчально-тренувальних зборів у регіоні було виділено близько 50 мільйонів гривень. Однак, за інформацією, що з’явилася в ЗМІ, ці гроші використовуються не лише для реальних спортивних заходів, а й стають частиною схем, де вивезення коштів на фіктивні тренування або заходи йде паралельно з підготовкою інших незаконних операцій, у тому числі й вивезенням чоловіків призовного віку за кордон.

Центральною фігурою цієї історії є народна депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева. Саме з її політичним впливом пов’язують непропорційне фінансування регбі та повну відсутність публічної звітності щодо використання коштів. Фактичним оператором схем у спортивній сфері виступає її помічник Роман Бихов, який одночасно очолює Федерацію регбі Харківської області. Адміністративне прикриття забезпечує начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин Ананченко — чиновник із сумнівним бекграундом і репутацією, який контролює погодження та розподіл коштів.

Сімейний контекст лише підсилює картину. Чоловік Марії Мезенцевої, Юрій Федоренко, є депутатом Київської міської ради від тієї ж політичної сили та членом земельної комісії. Його ім’я неодноразово фігурувало у розслідуваннях щодо земельних схем у столиці. Федоренка називають неформальним «мостом» між представниками «Слуги народу» та київською владою, через який проходять голосування за виділення землі в обмін на хабарі. Отримані кошти, за інформацією з відкритих розслідувань, використовуються для політичного піару та формування образу «фронтового командира», що різко контрастує з реальними джерелами доходів родини.

Ключове питання у харківській історії — непрозорість фінансування. За рік на навчально-тренувальні збори в олімпійських і неолімпійських видах спорту було виділено понад 44 мільйони гривень. Ці кошти мали піти на підготовку боксерів, легкоатлетів, плавців, баскетболістів та представників десятків інших дисциплін. Натомість чверть бюджету фактично «поглинуло» регбі. При цьому Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА систематично відмовляє у наданні детальної інформації щодо використання коштів, що є прямим порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.

Механізм привласнення коштів виглядає типовим для воєнного часу. Федерації подають листи про проведення навчально-тренувальних зборів, додаючи списки учасників і місця проведення. Часто ці списки містять людей, які не є спортсменами або взагалі не існують, а самі збори або не проводяться, або відбуваються формально. Управління видає наказ, кошти перераховуються, включно з добовими, але жодних підтверджуючих документів — договорів оренди, проживання, актів виконаних робіт — не існує. Значна частина грошей осідає на особистих картках керівників федерацій.

Окремий елемент схеми — використання «спортивних заходів» для виїзду за кордон. Під виглядом міжнародних турнірів і зборів організовувалися поїздки, які фактично використовувалися для вивезення чоловіків призовного віку. Частина з них назад в Україну не поверталася. При цьому бюджетні кошти, виділені на підготовку спортсменів, зникали без будь-якої звітності.

Контраст між офіційними доходами та стилем життя окремих фігурантів схеми кидається в очі. Елітні автомобілі, дорогі годинники та демонстративна розкіш не корелюють із задекларованими прибутками. Публічно це подається як «благодійність» або «меценатство», але фактично йдеться про використання державних і спонсорських коштів у власних інтересах.

Харківська історія — це не просто питання спортивного бюджету. Це приклад того, як під прикриттям війни формується система, де політичний вплив, родинні зв’язки та відсутність контролю дозволяють перетворювати державні програми на джерело особистого збагачення. І поки чиновники та політики демонструють патріотичну риторику, реальні наслідки цих схем оплачують платники податків і ті, хто воює на фронті.

Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) 12 січня 2026 року оголосив обвинувальний вирок судді Кропивницького апеляційного суду Володимиру Гончару, визнавши його винним у проханні та одержанні неправомірної вигоди у розмірі 10 тисяч доларів США. Сума хабара була запропонована з метою ухвалення пом’якшувального вироку у справі про смертельну дорожньо-транспортну пригоду. Згідно з рішенням суду, Гончар, діючи за пособництва іншої особи, пропонував забезпечити покарання, яке не передбачало реального позбавлення волі винуватця ДТП, що викликало суспільний резонанс через масштабність і трагічність наслідків справи.

Розслідування встановило, що суддя використав своє службове становище для тиску на процесуальні рішення, намагаючись отримати особисту вигоду. ВАКС підкреслив, що такі дії підривають довіру до судової системи та створюють серйозну загрозу верховенству права. Судове засідання тривало кілька місяців, під час яких були детально розглянуті докази, свідчення учасників справи та записи переговорів, що підтвердили факт пропозиції і прийняття хабара.

Гончару призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі та конфіскації всього належного йому майна. Крім того, його позбавлено права обіймати посади судді, прокурора та адвоката строком на три роки. Вирок набирає чинності через 30 днів, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Розслідування здійснювалось детективами НАБУ спільно з УСБУ та ДСР Нацполіції за процесуального керівництва прокурорів САП.

У Чернівецькій області перед судом постане місцевий житель, якого обвинувачують в організації незаконного виготовлення та збуту фальсифікованих алкогольних напоїв. За даними слідства, чоловік створив цілу схему, що включала придбання, зберігання та виготовлення сурогатного алкоголю, який згодом незаконно продавався споживачам. Обвинувачений налагодив виробничий процес, що не лише порушував закони, а й ставить під загрозу здоров'я людей, оскільки виробництво здійснювалося в антисанітарних умовах.

Для фальсифікації алкоголю використовувалися повторно використані пляшки, які спочатку заповнювалися сурогатом, а потім під виглядом звичайних, якісних алкогольних напоїв, продавалися кінцевим споживачам. Такий підхід до виробництва сурогатного алкоголю створює серйозні ризики для здоров'я, оскільки фальсифікат може містити небезпечні для життя речовини, що не відповідають стандартам якості.

Контрафактну продукцію маркували підробленими етикетками та так званими «сувенірними» акцизними марками з написом «Марка акційного дарунку. Сувенір». Таким чином організатор намагався створити видимість легального походження товару.

Збут фальсифікованого алкоголю здійснювався, зокрема, на Калинівському ринку та в інших торговельних точках Чернівців.

Під час обшуків детективи Бюро економічної безпеки вилучили понад 1,6 тисячі літрів етилового спирту, близько 1,1 тисячі літрів готової алкогольної продукції, обладнання для розливу, пакувальні матеріали, а також чорнову бухгалтерію. Орієнтовна вартість вилученого перевищує 1 мільйон гривень.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за частинами першою та другою статті 204 Кримінального кодексу України — незаконне виготовлення, зберігання та збут підакцизних товарів. Санкція статей передбачає до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також знищення незаконно виготовленої продукції та обладнання.

Польща офіційно підтвердила, що тимчасовий захист для громадян України, наданий через російське вторгнення, діятиме до 4 березня 2026 року. Цей захист, який було введено на тлі війни, дозволяє українцям перебувати в Польщі на спеціальних умовах, зокрема отримувати доступ до медичних послуг, освіти та інших соціальних переваг. Після 4 березня 2026 року умови перебування для власників статусу PESEL UKR поступово зміняться, і вони будуть приведені до загальних правил для іноземців, що проживають у Польщі.

Згідно з інформацією, яку повідомило видання Visit Ukraine, після закінчення дії спеціального закону українці, які перебувають на території Польщі за статусом тимчасового захисту, зможуть залишатися в країні лише за загальними підставами, аналогічно громадянам інших третіх країн. Це означає, що для продовження перебування українці будуть змушені виконувати вимоги для іноземців, включаючи отримання відповідних дозволів на проживання та роботу.

Одним із ключових варіантів стане отримання дозволу на тимчасове проживання, відомого як карта побуту. Після 30 вересня 2025 року українці зможуть подати заяву на тимчасове проживання лише один раз. Також планується запровадження спеціальної карти CUKR, яка дозволятиме легально проживати в Польщі до трьох років і буде орієнтована саме на українців зі статусом UKR.

Ще одним надійним варіантом для тих, хто планує довгострокове проживання, є статус довгострокового резидента Європейського Союзу. Для його отримання необхідно мати щонайменше п’ять років легального перебування в Польщі, стабільний дохід протягом мінімум трьох років та знання польської мови не нижче рівня B1. Попит на цей статус серед українців уже зростає, що свідчить про його привабливість для інтеграції в польське суспільство.

Крім того, українці зможуть легалізувати своє перебування через стандартні підстави, зокрема працевлаштування або ведення бізнесу, навчання у польських закладах освіти, возз’єднання сім’ї або гуманітарні причини. Кожен із цих варіантів має власні вимоги, але дозволяє зберегти безперервність легального проживання після завершення тимчасового захисту.

Експерти радять українцям заздалегідь визначитися з підставою для подальшого перебування в Польщі, щоб уникнути проблем з документами після березня 2026 року.

12 січня в Україні вирізняється особливим символізмом, адже цього дня збігаються одразу кілька важливих дат — церковних, державних і міжнародних. Для вірян це час вшанування святої мучениці Тетяни, для українського суспільства — день пам’яті політичних в’язнів, а у світовому контексті — дата, пов’язана з низкою неофіційних, але добре відомих подій і ініціатив. Таке поєднання надає цьому дню глибшого змісту та змушує замислитися над цінностями віри, свободи й людської гідності.

За новим церковним календарем Православної церкви України 12 січня присвячене святій Тетяні — жінці, яка увійшла в історію християнства як символ стійкості, жертовності та відданості переконанням. Її життєвий шлях нагадує про важливість внутрішньої сили та здатності зберігати віру навіть у часи переслідувань. Для багатьох українців цей день також має особисте значення, адже свята Тетяна вважається покровителькою людей з цим іменем, а також символом духовної підтримки у складні періоди.

В українському календарі ця дата має особливе, скорботне значення. 12 січня відзначається День українського політв’язня. Саме цього дня у 1972 році радянська влада розпочала масштабну хвилю арештів української інтелігенції. У Києві та Львові були затримані В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Іван Світличний та десятки інших представників руху «шістдесятників». Їм інкримінували вигадані злочини й засуджували до тривалих термінів ув’язнення.

Ідею вшанування цієї дати запропонував сам В’ячеслав Чорновіл. У радянські часи її відзначали неофіційно — родичі репресованих і дисиденти. Після початку війни з Росією 12 січня в Україні також стало днем солідарності з громадянами, яких РФ незаконно утримує в полоні.

Окрім цього, у світі сьогодні відзначають одразу кілька неформальних свят. Серед них — День марципану, День курки карі, День гарячого чаю, День прибирання робочого столу, День безглютенової випічки та навіть День «поцілуй рудого». Ці дати мають радше розважальний і символічний характер, але широко поширені в багатьох країнах.

У народному календарі 12 січня відоме як Тетянин день. Із цією датою пов’язано чимало прикмет. Вважається, що якщо горобці активно цвірінькають — незабаром буде відлига, а якщо хуртовина — лютий буде морозним. Люди також спостерігали, які дерева найбільше вкриті снігом, щоб передбачити врожай фруктів восени.

За традицією, цього дня заведено загадувати бажання і обов’язково робити добру справу — допомогти людині, тваринам або тим, хто потребує підтримки. Вважалося, що свята Тетяна допомагає тим, хто поєднує молитву з добрими вчинками.

Також існують заборони. 12 січня не радять сваритися, ображати інших, проявляти скупість або злість. У народних віруваннях цей день пов’язували з очищенням думок і вчинків, тому алкоголь вважався небажаним.

Колишня заступниця голови правління ПриватБанку Тетяна Гур’єва, яка фігурує у рішеннях Високого суду Лондона щодо одного з найбільших фінансових скандалів в історії України, продовжила активну підприємницьку діяльність на території країни навіть після націоналізації банку. Її бізнес до початку повномасштабної війни також мав контакти з російським ринком, що викликало додаткову увагу аналітиків та громадськості до її діяльності.

Судові документи у Великій Британії підтверджують, що у 2013–2016 роках з ПриватБанку було виведено понад 1,9 мільярда доларів США. Це сталося через механізм видачі кредитів компаніям, пов’язаним із колишніми власниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. За версією слідства та судових рішень, зазначені кредити мали ознаки неринкових операцій і фактично слугували інструментом для переміщення коштів з банку в приватні структури.

У цей період Тетяна Гур’єва обіймала посаду заступниці голови правління ПриватБанку та керувала департаментом обслуговування бізнес-клієнтів. Вона входила до складу правління та кредитного комітету, який затверджував кредити пов’язаним структурам. Суд у Лондоні дійшов висновку, що саме цей департамент був ключовим елементом схеми, через який обслуговувалися фіктивні компанії-позичальники.

Після націоналізації ПриватБанку у грудні 2016 року Гур’єва звільнилася з банку, не передавши документацію новому менеджменту. У рішенні суду зазначається, що новій адміністрації фактично довелося відновлювати інформацію про діяльність департаменту з нуля.

У 2018 році Гур’єва заснувала в Києві компанію «Марбл Арч», основним видом діяльності якої стало виробництво косметичної та парфумної продукції. За фінансовою звітністю, компанія протягом кількох років демонструвала мільйонні обороти, хоча частина періодів була збитковою. Станом на кінець 2024 року фірма мала значні активи, але й суттєві боргові зобов’язання.

Митна статистика свідчить, що у 2021–на початку 2022 року одним з основних закордонних ринків збуту продукції компанії була Російська Федерація. Поставки здійснювалися через російську логістичну структуру, яка згодом була ліквідована. Загальні обсяги експорту у цей період оцінювалися у кілька мільйонів гривень.

У виробничій лінійці компанії фігурувала продукція під брендом Apriori — зокрема зубні щітки преміального сегмента. Торгова марка належить британській компанії, власником якої є син Тетяни Гур’євої, громадянин Великої Британії. Частина цієї продукції до 2022 року реалізовувалася і на російському ринку, зокрема у Москві. Після початку повномасштабної війни постачання було припинено.

Окрему увагу в судових матеріалах приділено ролі Гур’євої у приховуванні руху коштів після націоналізації ПриватБанку. Суд встановив, що вона вела так звану «таблицю Гур’євої» — внутрішній облік не повернутих кредитів, а згодом брала участь у створенні фальсифікованих фінансових даних для введення в оману суду. Ці дії координувалися з-за кордону та були спрямовані на захист інтересів колишніх власників банку.

Попри це, Високий суд Лондона не поклав фінансової відповідальності на Гур’єву та ще одного топменеджера ПриватБанку Тимура Новікова, визнавши, що вони діяли за вказівками власників банку. Суд зобов’язав Коломойського та Боголюбова компенсувати державному ПриватБанку 3 млрд доларів США.

В Україні Гур’єва та Новіков не притягувалися до кримінальної відповідальності. Натомість підозри раніше отримували інші колишні топменеджери банку, які залишили країну.

У Міністерстві енергетики пояснили, чому в Києві можуть виникати ситуації, коли на одній і тій самій вулиці частина будинків отримує електроенергію, а інші залишаються без світла. За словами заступника міністра енергетики Миколи Кудрицького, така нерівномірність у постачанні електрики пояснюється різним підключенням до енергетичних вузлів та станом розподільчих мереж.

У столиці України електричні мережі мають складну і неоднорідну структуру, де кожен будинок або група будівель може бути підключена до різних енергетичних вузлів, що розташовані по різних частинах міста. Це означає, що в разі виникнення аварійних ситуацій або необхідності здійснення планових ремонтів, одні об'єкти можуть залишатися з електропостачанням, а інші — без нього.

За його словами, енергетики цілодобово працюють над локалізацією пошкоджень і здійснюють резервні перемикання на відновлені лінії електропередач, щоб максимально швидко збільшити обсяг доступної електроенергії для споживачів.

«Зараз відбувається цілодобова робота щодо локалізації пошкоджень, здійснюються резервні переключення на відновлені лінії електропередач, тобто такі резервні лінії, для того, щоб усіма можливими способами якнайшвидше збільшити доступну електроенергію для всіх споживачів. Але навіть після тимчасових перемикань іноді можливі повторні обриви, і лише комплексний ремонт є гарантією стабільної роботи енергосистеми», — пояснив Колісник в ефірі телемарафону.

У Міненерго наголошують, що повна стабілізація електропостачання можлива лише після завершення всіх відновлювальних робіт і ремонту пошкодженої інфраструктури.