У Києві готуються нові призначення в міській раді

Лимонна шкірка — це один із найбільш недооцінених продуктів, який часто опиняється на сміттєвому звалищі, хоча вона містить безліч корисних для здоров’я речовин. Більшість людей звикли викидати цедру лимона, не замислюючись про її потенціал. Проте наукові дослідження підтверджують, що лимонна шкірка абсолютно безпечна для вживання і може стати важливою складовою щоденного раціону.

Як зазначає видання Verywell Health, лимонна шкірка є справжнім джерелом корисних антиоксидантів. Вона містить велику кількість вітаміну C, який є потужним засобом для зміцнення імунної системи, а також D-лімонен — органічну сполуку, що має протизапальні та антимікробні властивості. Крім того, лимонна шкірка багата на флавоноїд гесперидин, який допомагає знижувати рівень шкідливого холестерину в крові та покращує кровообіг.

Важливою перевагою лимонної шкірки є вміст клітковини та мінералів. Одна столова ложка цедри має мінімальну калорійність, але містить пектин — форму розчинної клітковини, що сприяє нормальній роботі травної системи. Крім того, у шкірці присутні кальцій, калій, магній та помітна частка добової норми вітаміну C.

Окремі дослідження вказують на користь лимонної цедри для здоров’я ротової порожнини. Екстракти зі шкірки здатні пригнічувати ріст бактерій, які пов’язують із розвитком карієсу та захворюваннями ясен. Також науковці звертають увагу на потенційний позитивний вплив цедри на серцево-судинну систему. Антиоксиданти й клітковина можуть сприяти зниженню рівня холестерину та артеріального тиску, хоча для остаточних висновків потрібні додаткові клінічні дослідження.

Лабораторні експерименти демонструють і антимікробні властивості лимонної шкірки. Речовини, що містяться в ній, здатні стримувати ріст окремих бактерій і грибків. Водночас науковці наголошують, що ці результати мають бути підтверджені дослідженнями за участю людей.

Ще один напрям, який вивчають дослідники, — потенційна роль лимонної цедри у профілактиці онкологічних захворювань. Антиоксиданти D-лімонен і гесперидин пов’язують зі здатністю підтримувати нормальний ріст клітин. Частина робіт також вказує на можливий зв’язок між споживанням цитрусових шкірок і зниженням ризику окремих видів раку, однак доказова база поки що обмежена.

Фахівці радять перед використанням ретельно мити лимони, щоб зменшити ризик потрапляння залишків пестицидів. Цедру можна додавати до напоїв, десертів, соусів, маринадів, риби, супів або зберігати в холодильнику кілька днів. Такий простий інгредієнт здатен не лише урізноманітнити смак страв, а й принести додаткову користь для здоров’я.

Поки Україна бореться за незалежність та виживання в умовах війни, колишній політичний лідер забороненої партії ОПЗЖ Юрій Бойко активно реалізує складну схему перерозподілу своїх активів та виведення капіталу за межі країни. Центральною ланкою цієї операції став розпродаж дороговартісної курортної та житлової нерухомості, що оформлена через низку закритих венчурних структур, які значно ускладнюють відстеження справжніх власників та кінцевих бенефіціарів.

Особливу увагу привертає готель Mirotel Resort у Трускавці, який виступає ключовим активом у цій схемі. Продаж закордонним інвесторам або «спорядженим» компаніям здійснюється через закритий венчурний фонд «Хантер», що формально відповідає за операції з об’єктом. Управління активом формально покладене на кіпрську компанію Kotryna Holding LTD та давнього партнера Бойка, Павла Якубенка, проте така конструкція має всі ознаки класичної схеми для прихованого виведення капіталу та мінімізації податкових зобов’язань.

Фінансова архітектура фонду «Хантер» вибудовувалася роками. Протягом близько десяти років він інвестував понад 70 мільйонів доларів у будівництво елітних житлових комплексів у Києві, зокрема «Французького кварталу 2», Welcome Home, «Камертона» та LaLaLand. При цьому на початкових етапах проєктів продажі квартир практично не здійснювалися, що унеможливлювало класичне реінвестування прибутків і вказувало на масштабні вливання коштів невстановленого походження — щонайменше 47 мільйонів доларів.

У результаті через цю модель було акумульовано понад 1100 квартир. Активи, оформлені на членів родини Бойка — дружину Віру та синів Миколу й Анатолія, — зросли до тисяч квадратних метрів житла і сотень тисяч квадратних метрів землі.

Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що запроваджені державою санкції фактично не зачепили економічне ядро цієї імперії. Вони обмежилися позбавленням нагород і декларативними обмеженнями, не завадивши Бойку зберегти контроль над стратегічним активом «Волиньобленерго» через АТ «Онікс Інвест».

Спроби домогтися правової оцінки цих фактів довгий час наштовхувалися на глуху стіну. Суддя Печерського суду Вовк відмовився зобов’язати прокуратуру розпочати розслідування за наведеними обставинами можливого відмивання доходів. Проте повністю зупинити процес не вдалося.

Під час міжнародного благодійного туру фільм «Антарктида» зібрав 23,9 мільйона гривень на підтримку Сил оборони України. Про це 24 грудня повідомив благодійний фонд «Повернись живим». Усі кошти, отримані від продажу квитків і проведення спеціальних аукціонів, команда стрічки спрямувала на проєкт «Дронопад», який передбачає закупівлю техніки та обладнання для протидії ворожим безпілотникам.

Євротур стрічки став одним із наймасштабніших культурних благодійних проєктів за участю українського кіно за кордоном. Протягом туру відбулося 41 публічний показ у 28 містах Європи, Канади та Сполучених Штатів Америки. Покази супроводжувалися активною взаємодією з глядачами, які не лише переглядали фільм, а й долучалися до збору коштів.

Документальний фільм «Антарктида» розповідає про життя та роботу учасників 30-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський». Антон Птушкін прожив разом із полярниками 10 днів на станції, збираючи матеріал для стрічки. Фільм вийшов у прокат 4 вересня 2025 року та за перший вікенд зібрав майже 7,2 млн грн, ставши одним із найкасовіших українських фільмів усіх часів.

Проєкт «Дронопад», який підтримали коштами від туру, був запущений у серпні 2024 року фондом «Повернись живим» і передбачає закупівлю військовим всього необхідного для знищення ворожих дронів.

Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть залишили по собі спадщину, що виходить далеко за межі військових перемог і героїчних походів. Політичне життя тогочасної України було складною й небезпечною грою, де боротьба за владу часто набувала форм, які більше нагадують драматичний трилер, ніж спокійний перебіг історичних подій. Як зазначає історик Кирило Галушко, зрада в середовищі козацької старшини нерідко сприймалася не як моральне падіння, а як інструмент політичного виживання.

Гетьманська влада від самого початку існувала в умовах постійної нестабільності. Обрання нового очільника Війська Запорозького рідко означало завершення боротьби — швидше, воно ставало стартом нової фази протистояння. Старшина могла змінювати політичні орієнтири залежно від балансу сил, підтримуючи то одного, то іншого претендента. У результаті палацові перевороти, усунення гетьманів і спроби силового перерозподілу влади були майже нормою політичного життя.

Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

Короткі довідки про гетьманів:

Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.

У сучасних умовах, коли економіка України продовжує адаптуватися до нових реалій, підприємці стикаються з численними можливостями та викликами. Розвиток бізнесу в Україні, як і в будь-якій іншій країні, неможливий без врахування політичної та економічної ситуації. Проте завдяки ряду реформ і підтримці національних програм, сьогодні український ринок відкритий для нових інвестицій і створення конкурентних бізнесів.

Одним із головних аспектів, що допомагає розвитку малого та середнього бізнесу, є покращення законодавчої бази. Україна зробила значні кроки в напрямку спрощення процедур для реєстрації підприємств, зменшення бюрократичних бар'єрів та розвитку електронних послуг. Це дозволяє бізнесменам значно швидше запускати проекти, знижуючи витрати часу та грошей.

У ЦВК підрахували, що проведення парламентських або місцевих виборів може потребувати 4–5 млрд гривень. Перший тур президентських виборів оцінюється у 4–5 млрд гривень, а у разі проведення другого туру загальна сума зросте до 6,5–7 млрд гривень.

Близько 70% усіх витрат, за словами Дубовика, становить оплата праці членів окружних, дільничних і територіальних виборчих комісій. Водночас ці розрахунки не включають видатки органів місцевого самоврядування на підготовку приміщень для голосування, облаштування дільниць та матеріально-технічне забезпечення виборчого процесу. Додатковим чинником зростання витрат може стати розширення мережі виборчих дільниць за кордоном для українців, які перебувають поза межами країни.

З урахуванням усіх складових, включно з витратами на президентські, парламентські та місцеві вибори, загальна сума може сягнути близько 20 млрд гривень.

«Якщо говорити про всі три види виборів і враховувати витрати органів місцевого самоврядування, це приблизно 20 мільярдів гривень. Це умовна, але реалістична цифра, і вона точно не є меншою», – зазначив заступник голови ЦВК.

Тема можливих виборів в Україні набула міжнародного резонансу після заяви президента США Дональда Трампа, який 9 грудня в інтерв’ю Politico заявив, що в Україні настав час для виборів, та звинуватив державу у браку демократії. Президент України Володимир Зеленський у відповідь неодноразово наголошував на готовності до виборчого процесу, підкреслюючи, що не тримається за президентське крісло.

20 грудня Зеленський також повідомив, що Міністерство закордонних справ України працює над підготовкою інфраструктури для голосування за кордоном, аби громадяни України за межами країни змогли взяти участь у виборах. Водночас президент наголосив, що проведення виборів на тимчасово окупованих Росією територіях є неможливим.