У США зростає тиск на припинення допомоги Україні: Зеленського звинувачують у спробах узурпації антикорупційних органів

У 2024 році місцева влада Сіверськодонецька, що була евакуйована через окупацію, звітувала про виконання закупівель, спрямованих на підтримку військових. Серед придбаного – FPV-дрони, станції радіоелектронної боротьби та спеціалізоване обладнання для протидії ворожим безпілотникам. Загальна сума витрачених коштів склала понад 5,5 мільйонів гривень. Здавалося б, все йде за планом: укладені контракти, акти приймання-передачі, забезпечення армії необхідними засобами для боротьби з ворогом. Однак після детальних розслідувань детективами та журналістами виявилось, що значна частина техніки так і не потрапила до військових частин.

Корупційна схема, яка стала результатом цієї історії, вражає своєю масштабністю. Гроші були виділені на закупівлю високотехнологічного обладнання, необхідного для захисту наших військових на передовій. Проте дрони так і не надійшли в армію, а кошти, ймовірно, були спрямовані в інші напрямки, залишаючи армію без необхідної техніки. Це не тільки підриває ефективність оборони, але й ставить під сумнів довіру до державних інститутів, які мають забезпечувати безпеку країни.

У випадку Сіверськодонецька ця ж схема стала прикриттям для виведення коштів.

За даними слідства, посадовці місцевої військової адміністрації разом із керівництвом КП фактично імітували постачання оборонної техніки. Під конкретні «потреби військової частини» оформлювали листи-запити, миттєво отримували «комерційну пропозицію» від заздалегідь визначеного постачальника, підписували договір і одразу складали акт приймання. У Prozorro з’являлися вже готові контракти — без оголошень, без конкуренції, без порівняння ринку. На папері — ідеально. На фронті — порожньо.

У квітні 2024 року КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» придбало (за документами) 20 багатоканальних станцій РЕБ «для протидії FPV-дронам» на суму 2 млн 960 тис. грн. У липні було укладено ще один контракт — на 150 FPV-дронів і три наземні станції управління загальною вартістю 2 млн 574 тис. грн. Сукупно – 5,53 млн грн. Самі закупівлі оголосили як «термінову оборонну необхідність», тобто без відкритих торгів.

Далі задіювався другий поверх схеми. Кошти переказувалися на рахунки обраних приватних компаній, після чого «прокачувалися» через низку пов’язаних ФОПів, конвертувалися в готівку та розподілялися між учасниками. За даними слідства, ці документи — договори, накладні, акти приймання, договори «відповідального зберігання» — мали одну мету: створити ілюзію, що техніка нібито є і вже передана військовим.

Досудове розслідування відкрите за ч. 4 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — привласнення або розтрата майна в особливо великих розмірах, у тому числі за попередньою змовою групою осіб. Максимальна санкція за цими статтями — до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною обіймати посади. Тобто слідчі БЕБ уже кваліфікують історію не як «управлінську недбалість», а як організоване виведення бюджетних коштів під час війни.

Ключовими виконавцями виступили дві компанії, які формально не мають жодного відношення до виробництва або постачання військової техніки.

ТОВ «Промислова група А.С.Д.» отримало контракт на постачання 150 FPV-дронів і трьох наземних станцій управління на суму близько 2,57 млн грн. На папері компанія займається спецодягом, меблями, деревиною, технікою для офісу, металами — список видів діяльності розкиданий від текстилю до хімії. У відкритих реєстрах компанія фігурує у кримінальних провадженнях за ст. 191 ККУ («розтрата майна»), неодноразово змінювала керівництво й зареєстрована за адресою масової реєстрації, де існують десятки інших фірм. Нинішнім власником і директором називають Дмитра Добровольського із Запоріжжя. Раніше бенефіціаром був Максим Карпов.

ТОВ «НВО “Металіт”» отримало замовлення на 20 багатоканальних станцій РЕБ на суму майже 2,96 млн грн. Ця фірма формально торгує господарськими товарами, займається будматеріалами, меблями та дрібними підрядами — від встановлення поручнів до поставок мікрофонів і гучномовців. Вона також фігурує у кримінальних провадженнях за розтрату майна й так само змінювала власників і директорів у прискореному режимі: нині нею керує запоріжець Олександр Латій.

Обидві фірми пов’язані між собою через ту саму людину — Максима Карпова. Він фігурує як колишній бенефіціар «Промислової групи А.С.Д.» і водночас як керівник «Металіту» в попередні періоди. Така «перекличка» менеджменту виглядає як ознака контрольованої мережі компаній, через яку можна обслуговувати схеми з бюджетом: сьогодні — «робочий одяг», завтра — «системи РЕБ для фронту».

По-перше, масштаби. Йдеться не про один сумнівний договір на кілька сотень тисяч гривень, а про понад 5,5 млн грн «оборонки» у прифронтовому регіоні, де кожен робочий FPV-дрон — це збережене життя на позиції. Це гроші, які мали перетворитись на очі й зброю для штурмових груп, а не на готівку в кишенях місцевих «менеджерів війни».

По-друге, модель. Програма шефської допомоги військовим частинам створювалася як інструмент швидкої підтримки армії без бюрократії. Але відсутність відкритих торгів, мінімум контролю та можливість проводити закупівлі через комунальні підприємства перетворюють її на ідеальний канал для відпрацьованих схем. У випадку Сіверськодонецька ми бачимо типові маркери корупційної мережі: фіктивне постачання, підставні фірми з десятком випадкових КВЕДів, «збіги» в менеджменті, переведення коштів у готівку через підконтрольних ФОПів. Це не випадковий збій – це бізнес-модель.

По-третє, повторюваність. Ті самі компанії з’являються не тільки у «дронових» контрактах. Журналісти нагадують: після угод про FPV і РЕБ «Промислова група А.С.Д.» та «Металіт» почали отримувати інші бюджетні підряди від структур, пов’язаних із Сіверськодонецькою громадою — наприклад, від «Сєвєродонецькводоканалу» (контракти більш ніж на 2 млн грн) та КНП «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» (навіть «інформаційні послуги»). Це вказує, що мова йде не про разову оборудку «під фронт», а про розгалужену мережу отримувачів бюджетних грошей.

Розслідування триває. БЕБ і Спеціалізована прокуратура у сфері оборони працюють за статтею про розтрату в особливо великих розмірах, що передбачає до 12 років ув’язнення з конфіскацією. Публічно детективи поки не називають прізвища конкретних фігурантів, але фіксують, що в схемі були задіяні посадовці місцевої військової адміністрації, керівництво комунального підприємства та директори компаній-постачальників.

Важливий аспект — те, що оборонні кошти витягувалися в тилу, при цьому Сили оборони саме в цей період масово просили FPV-дрони і станції РЕБ як критичний інструмент на передовій. Тобто історія не просто про «економічні злочини», а буквально про те, що частина заявленої для війська зброї існувала тільки у вигляді підписаних актів.

Це справа не про бюрократію. Це справа про життя на нулі.

Китай посилює контроль над експортом електронних компонентів, і це вже має відчутний вплив на спроможності української оборонної промисловості. Пекін запроваджує жорсткіші правила і фактично блокує постачання низки ключових елементів — двигунів, акумуляторів, контролерів польоту та інших електронних модулів, необхідних для масового виробництва БПЛА. Додатково ускладнено транзитні маршрути: через побоювання, що товари можуть «непомітно» потрапити до кінцевого користувача, Китай обмежує можливість пересилки через транзитні країни, зокрема в напрямку Балтії та Польщі, що створює додаткові логістичні бар’єри.

Ці дії мають низку наслідків. По-перше, зменшується кількість доступних комплектуючих на ринку, що підвищує закупівельні витрати й призводить до затримок у виробничих циклах. По-друге, виробники змушені шукати альтернативні джерела — від постачання з інших регіонів до адаптації дизайну під інші компоненти — що потребує часу, інвестицій у перепроєктування та повторне тестування. По-третє, залежність від імпорту низьковартісних, але критично важливих модулів виявилася стратегічною вразливістю: у воєнний час швидкість і надійність постачань стають питанням життя і смерті, а політичні рішення третіх країн можуть миттєво змінити ситуацію.

Військовий аналітик Бундесверу Хендрік Реммель вважає, що саме удари українських безпілотників по глибокому тилу ворога створюють серйозний психологічний, економічний і політичний тиск на Росію. За його словами, стратегія дальніх ударів поступово демонструє успіх.

Співзасновник мережі оборонних компаній Iron Юрій Ломіковський зазначає, що ринок українських оборонних технологій оцінюється у 35–40 мільярдів доларів США, але внутрішнє виробництво поки що покриває лише близько 40% потреб. Решта залежить від імпорту — передусім китайського.

«Китай може постачати великі обсяги швидко і дешево, — пояснює Ломіковський. — Тому українські компанії змушені орієнтуватися на цей ринок, навіть попри політичні ризики».

За його словами, зараз Україна шукає альтернативні шляхи — через партнерів у Європі та США, які мають власні виробничі потужності. Однак без масштабних інвестицій і підтримки з боку ЄС створити конкурентну виробничу базу буде складно.

Наприкінці минулого року Китай також скоротив продажі комплектуючих до США та Європи. Це частина ширшого торговельного протистояння між Пекіном і Вашингтоном, яке опосередковано впливає і на Україну. Захід, у свою чергу, запровадив санкції проти китайських компаній, які, ймовірно, допомагають Росії обходити обмеження.

Попри заяви Китаю про нейтралітет, у ЄС переконані, що він продовжує постачати компоненти російському оборонному сектору. Елементи китайського виробництва вже неодноразово виявляли у російських дронах та іншій техніці.

Ломіковський не виключає, що Пекін продовжить постачати комплектуючі обом сторонам війни. «Китай швидко адаптується й отримує прибуток, постачаючи деталі для всіх», — підсумував він.

Експерти закликають Європейський Союз прискорити створення спільних виробничих потужностей із Україною, адже затримка може дорого коштувати у разі ескалації війни чи загрози для країн НАТО.

В останні роки все більше експертів з харчування звертають увагу на серйозні ризики, пов’язані з вживанням рафінованої соєвої олії. Цей продукт, хоча й широко використовується в харчовій промисловості, має низку властивостей, які можуть негативно впливати на здоров’я людини. Хоча соєва олія є рослинною, що зазвичай сприймається як корисний продукт, вона не завжди безпечна, особливо при термічній обробці. Важливо розуміти, що не всі рослинні олії є однаково корисними для організму.

Багато людей помилково вважають, що будь-яка рослинна олія — це гарний вибір для здоров’я, однак кожен вид має свої особливості. Особливо це стосується високотемпературного приготування, де деякі олії, зокрема рафінована соєва, можуть втрачати стабільність. Під впливом високих температур вона утворює шкідливі токсичні сполуки, здатні негативно впливати на клітини та спричиняти оксидативний стрес, що в свою чергу може призвести до розвитку різноманітних захворювань, зокрема серцево-судинних і навіть онкологічних.

Найкраще готувати на жирах, що зберігають структуру при нагріванні: кокосовій олії, топленому маслі (ГХІ), вершковому маслі або рафінованій пальмовій олії. Вони більш термостійкі й не утворюють шкідливих радикалів.

Натомість експерти вважають небезпечними при смаженні такі олії:

• соєву• кукурудзяну• ріпакову• соняшникову• сафлорову

Ці види містять велику кількість поліненасичених жирів, які при нагріванні руйнуються, виділяючи токсичні сполуки.

Соєва олія — особливо небезпечна, адже часто потрапляє у наш раціон непомітно. Вона є у складі майонезів, соусів, кондитерських виробів, напівфабрикатів і навіть деяких видів хліба. До того ж соєва олія містить фітоестрогени — речовини, здатні порушувати гормональний баланс, особливо у жінок.

Надмірне споживання термічно обробленої соєвої олії сприяє накопиченню вільних радикалів в організмі, що пришвидшує старіння клітин, знижує імунітет і може підвищувати ризик розвитку хронічних захворювань.

Національний банк України виступив із пропозицією щодо введення додаткових податків на непріоритетний імпорт, зокрема на іноземні онлайн-покупки та предмети розкоші. Цей крок має на меті зменшення дефіциту державного бюджету, який за дев’ять місяців 2025 року перевищив рекордну суму в 24,9 мільярда доларів. За словами представників регулятора, нові заходи дозволять не лише оптимізувати зовнішньоекономічну діяльність, а й сприятимуть стабільності фінансової системи країни.

У жовтневому інфляційному звіті НБУ зазначається, що нове оподаткування може охопити посилки з-за кордону вартістю до 150 євро, а також товари, які не мають критичного значення для економіки під час війни. Зокрема, йдеться про електромобілі, розкішні предмети, а також різноманітні споживчі товари, що використовуються в побуті. Така ініціатива повинна допомогти стримати зростання попиту на імпортовані товари та знизити тиск на валютний ринок.

У Нацбанку пояснюють, що подібні заходи покликані збалансувати державні фінанси, скоротити валютний тиск і підтримати макрофінансову стабільність країни. Попри це, в документі визнають: введення таких податків матиме певні негативні наслідки для економіки та споживачів, але вони будуть обмеженими й не вплинуть на обороноздатність держави.

«Доцільно запровадити оподаткування непріоритетного імпорту, в тому числі посилок, електромобілів та предметів розкоші. Це сприятиме зменшенню дефіциту поточного рахунку державного бюджету та підтриманню макрофінансової стабільності», — йдеться у звіті НБУ.

За словами економістів, пропозиція може стати чутливою для середнього класу, адже саме він найчастіше користується міжнародними онлайн-магазинами та замовляє товари до 150 євро. Водночас обкладання податком електромобілів може сповільнити темпи електрифікації транспорту в Україні, що суперечить раніше ухваленим державним стратегіям.

Наразі ініціатива Нацбанку перебуває на етапі обговорення, а для її реалізації необхідно внести зміни до чинного законодавства. Остаточне рішення щодо нових податків має ухвалити уряд спільно з Верховною Радою.

Шахта «Покровська» залишається одним з основних стратегічних об’єктів у районі активних бойових дій на Донеччині. Підприємство не лише має важливе економічне значення для регіону, але й виконує функцію важливого оборонного рубежу. За повідомленнями підрозділу Збройних сил України «Гострі Картузи», територія шахти зазнала серйозних руйнувань внаслідок активних бойових дій. Частина інфраструктури шахти, яка зберігає критичну для регіону важливість, опинилася під контролем російських окупантів.

Розташована на стратегічно важливому напрямку, шахта «Покровська» знаходиться на межі бойових ліній, які мають вирішальне значення для оборони Покровська та прилеглих територій. Саме через цю ділянку війська ворога намагаються розширити свій плацдарм, збільшуючи тиск на оборонців лівого флангу. Це ставить під загрозу не лише стабільність оборонних позицій, а й безпеку мирного населення, яке, попри воєнні дії, залишається у зонах потенційного обстрілу та наслідків бойових сутичок.

У грудні 2024 року адміністрація «Покровської» оголосила про часткове призупинення діяльності через наближення лінії фронту. Уже в січні 2025 року видобуток було повністю зупинено. У березні російські обстріли зруйнували головний ствол і підйомну установку шахтоуправління, що зробило відновлення об’єкта неможливим.

Зараз два основні комплекси шахти повністю знищені. Один із них окупований, другий залишається під контролем українських захисників, але щодня зазнає атак.

Після 2014 року шахта «Покровська» була єдиним діючим підприємством на підконтрольній Україні території, що видобувало коксівне вугілля — стратегічну сировину для металургії. Її руйнування створює серйозні ризики для промисловості та енергетичної стабільності України.

Масштаби втрат і майбутня доля підприємства наразі невідомі, але бійці ЗСУ наголошують: оборона цього напрямку — питання не лише військової стратегії, а й економічної безпеки держави.

Втрати державного бюджету України від діяльності тіньової економіки у 2024 році досягли рекордних показників і оцінюються в межах 375–603 мільярдів гривень. Такі дані містяться у щорічному дослідженні «Порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухилення/уникнення оподаткування в Україні», яке підготували експерти «Інституту соціально-економічної трансформації», «CASE Україна» та «Економічної експертної платформи». Порівняно з 2023 роком, втрати державного бюджету зросли на 21,5–35 мільярдів гривень, що свідчить про системну проблему у сфері контролю за податковими надходженнями.

Основні чинники зростання тіньової економіки аналітики пов’язують із затягуванням реформ у ключових державних інституціях. Зокрема, мова йде про Бюро економічної безпеки, митницю та податкові органи, які не змогли належним чином оновити процедури контролю й ефективно боротися з ухиленням від сплати податків. Крім того, на активізацію тіньового бізнесу впливають слабкий правовий захист інвесторів, складність адміністративних процедур та недосконалість системи електронного документообігу.

Найбільш поширеними схемами мінімізації податків залишаються виплати зарплат у конвертах (140–280 мільярдів гривень) та контрабанда і «сірий» імпорт (120–185 мільярдів гривень). Експерти зазначають, що ці два види порушень щороку лише зростають і становлять головну загрозу фіскальній стабільності.

Офшорні схеми, за даними дослідження, стають менш доступними через нові міжнародні стандарти податкової прозорості. Їх обсяг у 2024 році оцінено на рівні 55–65 мільярдів гривень. Водночас вони залишаються «елітним» інструментом, доступним лише великим компаніям та заможним українцям.

Суттєві втрати держави фіксуються також через схеми з податком на додану вартість. Незважаючи на запровадження електронного адміністрування та системи моніторингу ризиків, так звані «скрутки» — фіктивне зменшення ПДВ-зобов’язань — торік становили 78–90 мільярдів гривень.

Крім того, експерти звертають увагу на зловживання у земельних та майнових реєстрах. Натомість позитивні тенденції помітні у боротьбі з контрафактною продукцією та нелегальним ринком підакцизних товарів (алкоголь, тютюн, паливо). Проте навіть ці втрати залишаються високими — на рівні 126–140 мільярдів гривень.

«Найефективніший шлях для скорочення тіньової економіки — це повне перезавантаження податкової та митної системи, ліквідація зарплат у конвертах і прозоре адміністрування податків», — зазначають автори дослідження.

Для порівняння, у 2023 році бюджет втрачав від тіньових схем від 353,5 до 568 мільярдів гривень. А нинішні 603 мільярди гривень — це понад 20% бюджету України на оборону у 2024 році.

Експерти сподіваються, що після реформи Бюро економічної безпеки у 2025–2026 роках боротьба з «конвертами», «скрутками» і контрабандою нарешті набуде системного характеру.

Булінг залишається однією з найгостріших соціальних проблем сучасної школи. Незважаючи на активну роботу педагогів, психологів і державних інституцій, рівень цькування серед учнів залишається стабільно високим. Це явище має не лише емоційні, а й довготривалі психологічні наслідки для всіх його учасників — як для жертв, так і для свідків чи навіть самих агресорів.

Фахівці Міністерства юстиції України підкреслюють, що ефективна боротьба з булінгом можлива лише за умови системного підходу. Йдеться не лише про покарання кривдників, а насамперед про створення атмосфери довіри, поваги та взаєморозуміння в освітньому середовищі. Важливо підвищувати правову грамотність школярів і педагогів, формувати усвідомлення, що будь-яке приниження чи агресія — це порушення прав людини.

Форми булінгу різноманітні — від образ, шантажу й принижень до побиття чи кіберзалякування у соцмережах. Особливо небезпечним є кібербулінг, адже його важче виявити, а наслідки можуть бути не менш болючими, ніж від фізичного насильства.

Важливо розрізняти конфлікт і булінг. Конфлікт передбачає рівність сторін і взаємну участь, тоді як булінг — це насильство, спрямоване на приниження та підпорядкування, де одна зі сторін має перевагу.

За цькування в освітньому середовищі передбачено адміністративну відповідальність (стаття 173-4 КУпАП):– штрафи від 850 до 3400 гривень або громадські роботи до 60 годин;– якщо правопорушення вчинили неповнолітні віком від 14 до 16 років, відповідальність несуть їхні батьки;– неповідомлення керівництвом закладу освіти про випадки булінгу також карається штрафом.

У випадках, коли цькування призвело до тяжких наслідків або тілесних ушкоджень, можливе відкриття кримінального провадження.

Куди звертатися по допомогуЯкщо ваша дитина стала жертвою булінгу або ви стали свідком такого випадку, звертайтеся:– до поліції (102);– на гарячу лінію безоплатної правової допомоги (0 800 213 103);– на гарячу лінію з протидії насильству (116 123 або 0 800 500 335);– до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (0 800 50 17 20).

Кожна школа повинна мати чіткий алгоритм дій для запобігання та реагування на булінг, а педагогічні працівники — зобов’язані оперативно припиняти небезпечні дії, залучати медиків і повідомляти правоохоронців.

Пам’ятаймо: своєчасне втручання може врятувати не лише психіку дитини, а й життя.

Тривога стала постійним супутником багатьох людей. Щодня ми стикаємось з інформаційними навантаженнями: новини, соціальні мережі, робочі обов’язки, взаємодія з іншими людьми — усе це може створювати відчуття невизначеності та напруги. Проте важливо розуміти, що тривога не є чимось незмінним і непереборним. Це природна реакція організму на стрес, яка може бути не тільки неприємною, але й корисною у певних ситуаціях, адже вона мобілізує ресурси для боротьби із загрозою. Проблема виникає тоді, коли цей стан стає хронічним, і тривога стає постійним фоном нашого життя. Тоді настає момент, коли її можна і потрібно навчитися контролювати.

Психологи наголошують на кількох простих, але ефективних практиках, які допомагають знизити рівень тривоги. Ось деякі з них:

Один із перших кроків — дати цим думкам вийти назовні. Ведення щоденника працює як розвантаження. Коли ви записуєте: “я боюся, що не встигну, і мене звільнять” або “мені страшно за близьких”, це перестає бути розмите некероване відчуття і перетворюється на конкретну тезу. Конкретне легше перевірити: чи це справді ймовірно, чи це уява, роздута тривогою.

Друга техніка — дихання. Повільні глибокі вдихи й довгі видихи запускають парасимпатичну нервову систему — те, що умовно відповідає за «заспокоїтися, переварити, відновитися». Кілька хвилин такого дихання на день поступово знижують рівень напруги в тілі. Це не “йога для інстаграму”, а реальний фізіологічний вплив: серце б’ється повільніше, м’язи розслабляються, думки стають менш хаотичними.

Третє — гігієна інформації. Безперервний скрол соцмереж і новин формує відчуття, ніби небезпека всюди і постійно. Психологи радять виставляти рамки: наприклад, дивитися новини двічі на день у визначений час, а не кожні 10 хвилин, і вимкнути пуші, які вриваються в роботу чи відпочинок. Це не “байдужість”, це турбота про психіку.

Четверте — дія замість фантазування катастрофи. Тривога любить “а що буде, якщо…”, але не любить план. Якщо ви конкретно прописуєте: що я можу зробити сьогодні, щоб ситуація стала хоч трохи кращою — ви повертаєте собі відчуття контролю. Навіть маленька дія (“напишу лист”, “подзвоню лікарю”, “відкладу 200 грн у резерв”) знижує напругу сильніше, ніж дві години накручування.

П’яте — тіло треба виводити з режиму постійної напруги. Тут працюють будь-які практики, які змушують вас вийти з голови в тіло: коротка прогулянка, розтяжка, теплий душ, медитація, йога, релаксаційні вправи. Це не про “стати ідеальним дзен-гуру”, а про дати нервовій системі сигнал: зараз ми в безпеці.

Психологи наголошують: ключ у регулярності. Не обов’язково витрачати годину, не обов’язково “вірити в медитацію”. Достатньо виділити собі ці умовні 10 хвилин на день, щоб поступово зменшувати фон тривоги й повертати собі відчуття, що ви керуєте станом, а не стан вами.