Україна лідирує у розробці нового типу військ – Сили безпілотних систем

У Полтаві вибухнув черговий політичний скандал, пов’язаний із діяльністю місцевих депутатів. Міська територіальна виборча комісія зареєструвала В’ячеслава Тютюнника депутатом від партії «Слуга народу», хоча ще у 2022 році він залишив Україну та виїхав до Сполучених Штатів через систему «Шлях». За інформацією місцевих джерел, Тютюнник скористався можливістю виїзду під час воєнного стану і з того часу постійно перебуває за кордоном.

Попри тривалу відсутність, Тютюнник не склав мандат, що викликало хвилю критики серед громадськості та політичних аналітиків. Партія «Слуга народу» протягом двох років намагалася провести його до складу Полтавської міської ради, аргументуючи це внутрішніми партійними домовленостями. Таке рішення спричинило дискусії щодо законності та етичності участі у місцевому самоврядуванні особи, яка фактично проживає за кордоном.

Раніше ці спроби не мали успіху — у виборчій комісії не вистачало голосів, щоб ухвалити рішення про його реєстрацію. Проте нещодавно ситуація змінилася: ТВК несподівано проголосувала за включення Тютюнника до складу ради.

Примітно, що заяву на реєстрацію він подав дистанційно — просто зі США, засвідчивши її електронним підписом. Це викликало хвилю обурення серед місцевих активістів та частини депутатів, які вважають ситуацію правовим нонсенсом.

Громадські організації Полтави вже вимагають перевірки законності такого рішення, адже депутат, який фактично живе за кордоном, не може виконувати свої представницькі обов’язки.

Юристи наголошують, що законодавство не передбачає механізму для реєстрації депутата, який постійно перебуває за межами України під час воєнного стану.

Сьогодні православні та греко-католицькі християни вшановують пам’ять святих апостолів Ераста, Олімпа та Родіона, які були учнями апостола Павла. Ці святі мали важливу роль у поширенні християнського вчення на території Римської імперії. Вони залишили глибокий слід у історії Церкви, розвиваючи християнські громади та зміцнюючи віру у важких умовах ранньохристиянського світу.

Апостол Ераст згадується в Посланнях апостола Павла, де зазначається, що він був скарбником коринфської громади, тобто відповідав за фінансові та господарські справи. Ераст також супроводжував апостола Павла під час його місіонерських подорожей, що свідчить про його вірність та відданість справі проповіді. Він служив у таких регіонах, як Ахайя та Македонія, і зробив великий внесок у поширення християнства серед місцевого населення. За деякими даними, апостол Ераст завершив своє земне життя в Македонії, де віддав свою душу Богові після багатьох років служіння.

Святий Олімп, згаданий у Посланні до Римлян, був відданим учнем апостолів і допомагав християнським громадам у Римі під час гонінь. За переказами, він загинув мученицькою смертю за віру в часи правління імператора Нерона.

Родіон, якого також називали Геразином, був близьким учнем апостола Павла і одним із тих, хто розповсюджував християнство серед язичників. Його життя стало прикладом мужності, стійкості у вірі та самопожертви.

Традиційно цей день вважається спокійним і сприятливим для збереження миру в родині. Люди намагалися уникати сварок, гучних робіт і метушні, натомість приділяли увагу молитві, прибиранню та домашньому затишку.

Що не можна робити 10 листопада:

Починати важкі справи чи ремонти — день не сприяє фізичним навантаженням.

Давати гроші або речі в борг — вважалося, що віддача буде важкою або не відбудеться.

Конфліктувати чи лаятися — сварки цього дня можуть призвести до розладу в сім’ї.

Народні прикмети на 10 листопада:

Тепло на вулиці — зима буде м’якою.

Похмуре ранкове небо — до сніжної зими.

Іній на деревах — до морозів.

Павутиння в повітрі — до відлиги.

Якщо випав перший сніг — весна буде ранньою.

Цей день нагадує про важливість внутрішнього спокою, терпіння та віри, що допомагає зберегти гармонію в житті навіть у складні часи.

У Києві на вулиці Олеся Гончара, 43Б опинився під загрозою знищення історичний флігель садиби Біляшівських — пам’ятка кінця ХІХ століття, що є важливою частиною архітектурного ландшафту старого міста. Нещодавно частина будівлі обвалилася, і тепер на її місці може з’явитися підземний паркінг для нового житлового комплексу. У Київраді вже зареєстровано проєкт рішення щодо виділення земельної ділянки для будівництва, а також підготовлено технічну документацію із землеустрою.

Після часткового руйнування споруди комунальні служби оперативно прибрали уламки стіни, однак подальші роботи зупинили. За інформацією пам’яткоохоронця Дмитра Перова, наразі демонтаж флігеля офіційно не триває, але небезпека для історичної будівлі залишається реальною. Представники Шевченківської районної державної адміністрації запевняють, що повного знесення не планується, проте активісти побоюються, що споруда може бути «самовільно втрачена» під приводом аварійного стану.

Активісти звернули увагу на підозрілий документ, раніше внесений до Київради: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:197:0031 фігурує у проєкті рішення без точної адреси, але заходить на територію флігеля. Цільове призначення ділянки — будівництво та обслуговування паркінгів та автостоянок. Пам’яткоохоронці висловлюють підозру, що обвал флігеля міг бути не випадковим, зокрема через проїзд комунальної техніки.

Ще одна проблема полягає у плутанині з адресами: флігель-пам’ятка має адресу 43Б, але статус пам’ятки присвоєно сусідній сучасній будівлі 43В. Це може свідчити про спроби обійти охоронний статус історичної споруди.

Флігель садиби Біляшівських зведений наприкінці XIX століття з неоготичними формами, архітектор — Олександр Хойнацький. Садиба має статус пам’ятки архітектури місцевого значення з охоронним номером 3285-Кв. З 2002 року будівля перебуває у приватній власності.

Перемога Олександра Усика над Тайсоном Ф'юрі в грудні 2024 року стала не лише спортивним досягненням, а й важливою віхою у його кар'єрі, яка принісла українському боксеру чималий фінансовий успіх. Ця подія, що відбулася на легендарній Kingdom Arena в Ер-Ріяді, не просто закріпила титули Усика в надважкій вазі, але й стала однією з найбільших спортивних подій року. Окрім того, український чемпіон істотно збільшив свої фінансові статки, які, за оцінками експертів, вже перевищують 214 мільйонів доларів.

Завдяки цій перемозі Усик не тільки захистив титули WBA, WBC та WBO, але й отримав рекордний гонорар, що став одним з найвищих у його професійній кар'єрі. Реванш з Ф'юрі став справжнім фінансовим вибухом, адже на арені не тільки зібрались тисячі глядачів, але й велика кількість спонсорів та медіа, що підняли престиж бою до небувалих висот. Цей бій не тільки підтвердив статус Усика як одного з найкращих боксерів світу, але й відкрив нові горизонти для його фінансової незалежності.

Аналітики GiveMeSport включили Усика до п’ятірки найбагатших боксерів усіх часів. За даними видання, лише за другу перемогу над Ф’юрі він заробив близько 100 мільйонів доларів.

Саудівська Аравія, яка останніми роками активно інвестує у світові спортивні події, кардинально змінила фінансовий ландшафт боксу. Саме завдяки саудівським контрактам бої топових боксерів приносять рекордні прибутки — і поєдинки Усика стали одним із найяскравіших прикладів цієї тенденції.

Особливо вражає, що українець зібрав свої статки, провівши у надважкому дивізіоні всього вісім поєдинків. І хоча Усик уже перетнув позначку у 38 років і, ймовірно, має попереду лише кілька великих боїв, кожен його вихід у ринг перетворюється на фінансову подію міжнародного масштабу.

Бій із Даніелем Дюбуа, завершений нокаутом, теж приніс українцю багатомільйонний чек. Завдяки поєднанню спортивної майстерності, стабільних перемог і вигідних контрактів Усик закономірно опинився серед найуспішніших і найбагатших боксерів світу.

29 жовтня Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалив важливе рішення, скасувавши звернення Івано-Франківської міської ради, яке закликало до припинення абортів в Україні та захисту життя зачатих дітей. Суд визнав це звернення таким, що виходить за межі повноважень місцевих органів влади та порушує принципи рівності, дискримінуючи жінок і їхні права на свободу вибору. Це рішення було прийнято на користь позивачок — громадської організації «Марш Жінок» та інших активісток, які виступали проти даного звернення.

Міська рада Івано-Франківська звернулась до Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів з вимогою припинити аборти в Україні, мотивуючи це необхідністю захисту життя ненароджених дітей. Однак, суд, розглянувши справу, прийшов до висновку, що таке звернення суперечить Конституції України, оскільки порушує права жінок на особисте рішення щодо власного здоров’я та репродуктивних прав. Це рішення визнано важливим кроком у захисті прав жінок та нагадує про необхідність дотримання принципу правової держави, де місцеві органи влади не можуть обмежувати базові права громадян через політичні чи релігійні переконання.

Суд встановив, що таке звернення виходить за межі повноважень місцевої ради та містить дискримінаційні положення, оскільки фактично втручається у сферу репродуктивних прав і може обмежувати доступ до медичних послуг. У рішенні наголошено: органи місцевого самоврядування не уповноважені регулювати або забороняти медичні послуги, що належать до компетенції законодавця та органів центральної влади.

Адвокатка позивачок Євгенія Гузь прокоментувала рішення так: «Це рішення — прецедент. Воно підтверджує, що права жінок на власне тіло і вибір захищені законом». У повідомленні «Маршу Жінок» зазначено, що судове рішення юридично фіксує кілька важливих положень: місцева влада не може втручатися у репродуктивні права; право жінки розпоряджатися власним тілом є частиною конституційних свобод; політичні декларації та звернення не можуть обмежувати доступ до медичних послуг.

Реакція громадськості та експертів свідчить про важливість справи не лише для Івано-Франківська, а й як потенційного прецеденту для інших місцевих рад, що ухвалюють подібні політичні звернення. Активістки вбачають у рішенні суду захист базових прав та підкреслюють, що законодавчі питання стосовно медичного регулювання належать до компетенції центральних органів влади і парламенту.

Міська рада Івано-Франківська поки що не оприлюднила детальних публічних коментарів щодо рішення суду. Водночас рішення адмінсуду може стати аргументом у майбутніх спорах навколо подібних звернень інших органів місцевого самоврядування.

У столиці України 20-річного блогера офіційно притягнули до адміністративної відповідальності за публікацію відео, у якому він у поліцейській формі виконував пісні російських виконавців із використанням нецензурної лексики. Інформацію підтвердила пресслужба Національної поліції.

Під час регулярного моніторингу соціальних мереж співробітники аналітичного підрозділу Нацполіції виявили відеоролик, на якому молодик, одягнений у форму працівника правоохоронних органів, співає композиції з непристойними словами. За словами самого блогера, він розмістив це відео виключно для того, щоб привернути увагу аудиторії та збільшити кількість підписників на власному каналі.

Правоохоронці встановили, що порушником є 20-річний мешканець столиці. На нього склали адміністративний протокол за незаконне використання ознак належності до Національної поліції України — частина статті 184-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Порушнику загрожує штраф — до 34 000 гривень.

У пресслужбі нагадали, що використання форми, атрибутики чи службових знаків правоохоронців без законних підстав тягне за собою адміністративну відповідальність і може вводити в оману громадян щодо належності особи до правоохоронних органів.

Поліція також звернулася до громадян із закликом не поширювати подібні матеріали та повідомляти про випадки неправомірного використання ознак правоохоронців через офіційні канали відомства.

Російська армія почала активно застосовувати оновлені керовані авіаційні бомби (КАБ) — так звані планерні боєприпаси, оснащені додатковими реактивними двигунами. Таке технічне вдосконалення суттєво збільшує дальність їхнього польоту та ускладнює роботу українських систем протиповітряної оборони, які й без того перебувають під постійним навантаженням через інтенсивні обстріли. Про використання цих модернізованих бомб повідомили Financial Times і низка українських медіа, посилаючись на дані розвідки.

За оцінками фахівців, оновлені радянські зразки КАБ, що раніше скидалися з літаків на відстань до 80 кілометрів, тепер отримують невеликі турбореактивні двигуни, які подовжують траєкторію польоту в кілька разів. Це дозволяє російським літакам здійснювати пуски поза зоною ураження більшості українських зенітних систем, залишаючись у відносній безпеці. Фактично, такі боєприпаси перетворюються на гібрид між крилатою ракетою та керованою авіабомбою.

Експерти називають такі рішення «дешевою заміною крилатих ракет»: вони дають змогу поцілити в енергетичну інфраструктуру й військові об’єкти, але з меншим вантажем бойової частини — близько 250 кг. Одночасно виробництво й застосування таких боєприпасів значно дешевше за стандартні крилаті ракети.

Додавання двигуна дозволяє запускати планерні бомби з безпечнішої відстані — літаки-носії можуть здійснювати пуски значно далі від лінії фронту і морських районів, що ускладнює їх ураження українською ППО. За словами представників ГУР, ворог досі тестує цю зброю в бойових умовах, але вже має перші влучання по Одесі, Миколаєву та Полтавській області.

Водночас у таких рішень є й обмеження: через масу двигуна і конструкційні обмеження корисне навантаження знижується — ефективні бойові частини обмежені приблизно 250 кг. Також частину польоту можна зробити реактивною лише на етапі розгону, далі боєприпас планує до цілі. Незважаючи на це, експерти вказують на ризик масштабного застосування у разі налагодження виробництва.

Українська система ППО вже бореться з багатьма одночасними загрозами — крилаті й балістичні ракети, масовані удари безпілотниками (зокрема іранського виробництва) та тепер — реактивні планери. Рівень перехоплення російських ракет, за аналізом, знизився в останні місяці, що посилює загрозу для цивільної інфраструктури. Одночасно вартість захисту зростає: західні зенітні ракети (наприклад Patriot) набагато дорожчі за одиницю від дешевих реактивних планерів, що створює економічну дисбалансну ситуацію.

Президент України та військове керівництво наголошують на необхідності багатокомпонентної ППО та постачань із-за кордону; тимчасом ворог працює над модернізацією й баллістичних засобів, що робить перехоплення ще складнішим.

— За словами заступника голови української розвідки Вадима Скібіцького, деякі планери вже оснащені реактивними двигунами, що значно збільшило їхню дальність.— Начальник управління комунікацій Повітряних сил Юрій Ігнат зазначав, що характеристики боєприпасів можна «приблизно порівняти» з крилатими ракетами, але поки що їх застосування обмежене — РФ тестує їх «в бойових умовах». Їх, за його словами, можна уражати РЕБ- та зенітними засобами.— Військові експерти застерігають: якщо Росія вийде на масове виробництво таких планерів, це створить тривалу і дешеву загрозу, яку буде важче відбивати економічно і технологічно.

Реактивні планери — це еволюція вже відпрацьованої практики: доопрацювання радянських боєприпасів крилами, наведенням і тепер — реактивними двигунами. Це тимчасово дає Росії можливість завдавати ударів глибоко в тил без значного ризику для своїх літаків. Якщо застосування стане масовим, це поставить нові вимоги до української оборони і західної допомоги.

Під час війни, коли тисячі маріупольців залишалися без житла та засобів для виживання, окремі посадовці змогли використати ситуацію на власну користь. Мер Маріуполя Вадим Бойченко став центральною фігурою в журналістському розслідуванні, яке виявило масштабні схеми привласнення коштів, виділених для переселенців. За даними розслідувачів, мільйони гривень державної та міжнародної допомоги не доходили до людей, які втратили житло, а замість цього опинялися у приватних руках.

Після початку повномасштабного вторгнення росії Бойченко залишив місто, залишивши мешканців під постійними обстрілами. Уже на третій день війни він перебував у безпечному місці, тоді як тисячі маріупольців опинилися в зоні активних бойових дій. Його родина тим часом оселилася у Києві, де почала скуповувати елітну нерухомість, що викликало додаткові запитання щодо джерел фінансування.

Кар’єра Бойченка тісно пов’язана з бізнес-імперією Ріната Ахметова. Саме на підприємствах “Метінвесту” він розпочав свій шлях, а після обрання мером дружина отримала посаду в компанії Ахметова із річним доходом понад 12 мільйонів гривень. Для експертів це виглядає як “винагорода” за лояльність і контроль над стратегічно важливим містом.

Після окупації Маріуполя виконком продовжив діяти у Запоріжжі, розпоряджаючись бюджетом, який майже повністю фінансується з державних дотацій. У 2024 році це близько 3 мільярдів гривень — коштів українських платників податків. Частину з них спрямували на підтримку переселенців через програму “ЯМаріуполь”, однак результати виявилися шокуюче мізерними.

Із понад 450 мільйонів гривень, витрачених на проект “ЯМаріуполь.Житло”, заселили лише 284 кімнати — менше 1% переселенців. Вартість однієї кімнати сягнула 1,6 мільйона гривень, тоді як ціна квартири в регіоні вдвічі менша. Аудит зафіксував порушення у тендерах, завищення цін і фіктивні закупівлі “під своїх”.

Паралельно виконком витрачав десятки мільйонів на іміджеві та фіктивні проекти: концерти, ремонти “доріг” у місті, яке фактично зруйноване, і навіть закупівлю дорогих автомобілів. Toyota Land Cruiser із бюджету опинилися у користуванні самого Бойченка та його сина.

Не менш сумнівним є благодійний фонд “Я — Маріуполь”, який отримує сотні мільйонів гривень бюджетних та міжнародних грошей, але не надає прозорої звітності. Переселенці скаржаться на бюрократію, низьку якість допомоги й відсутність реальної підтримки.

Тим часом родина мера продовжує купувати елітне житло на суму понад 900 тисяч доларів, а сам Бойченко регулярно з’являється на закордонних форумах, представляючи себе “символом незламного Маріуполя”.

Коли кошти, призначені для жертв війни, стають джерелом особистого прибутку, це — не лише корупція. Це зрада суспільної довіри. Подібні “мери-гуманітарії” створюють небезпечну модель, де благодійність перетворюється на бізнес, а трагедія міста — на прибутковий актив.