Україна на фронті демонструє “прекрасну стратегію”, – Крістофер Каволі

З 1 листопада в Києві поновлено сезонне обмеження швидкості для транспорту, встановлене на рівні 50 кілометрів на годину. Центр організації дорожнього руху Києва повідомив, що це рішення стосується основних магістралей міста, де в теплу пору року було дозволено рухатися швидше. Такі зміни запроваджуються для забезпечення безпеки учасників дорожнього руху в умовах зниження температури та погіршення погодних умов.

Це обмеження є частиною комплексу заходів, спрямованих на зниження аварійності та підвищення рівня безпеки на столичних дорогах. Водіїм варто пам’ятати про важливість дотримання правил дорожнього руху, особливо в період осінньо-зимової погоди, коли умови на дорозі можуть бути більш складними.

Набережне шосе (від Поштової площі до Наддніпрянського шосе);

проспект Романа Шухевича (від Північного мосту до вулиці Оноре де Бальзака);

проспект Степана Бандери (від вулиці Йорданської до Північного мосту);

вулиця Набережно-Рибальська (у напрямку від вулиці Електриків до Гаванського мосту).

Фахівці завершили оновлення дорожніх знаків, які інформують водіїв про нові обмеження. Зниження швидкості традиційно вводять на осінньо-зимовий період, коли збільшується кількість опадів, скорочується світловий день і погіршуються умови видимості.

Водіїв закликають бути уважними, дотримуватися Правил дорожнього руху, зокрема обмежень швидкості, щоб уникнути аварійних ситуацій.

За перевищення дозволеної швидкості понад 20 км/год передбачено штраф у розмірі 340 гривень, а понад 50 км/год — 1700 гривень.

Польща розпочала поетапне впровадження сучасної європейської системи в’їзду/виїзду EES (Entry/Exit System) на прикордонних пунктах пропуску, що межують з Україною. Ця ініціатива є частиною масштабної програми Європейського Союзу, спрямованої на підвищення ефективності та безпеки перетину зовнішніх кордонів Шенгенської зони. Нововведення має на меті не лише пришвидшити процеси перевірки, а й забезпечити більш точний облік та контроль строків перебування іноземців у країнах ЄС.

Згідно з офіційною інформацією прикордонних служб, запуск системи розпочинається у Люблінському воєводстві. Першими пунктами пропуску, де запрацює EES, стануть: — 4 листопада — автомобільний пункт пропуску «Долгобичув—Угринів»; — 5 листопада — пункт «Зосин—Устилуг»; — 6 листопада — автомобільний і залізничний переходи на польсько-українській ділянці кордону.

EES передбачає сканування паспортних документів і збір біометричних даних для осіб, які не є громадянами ЄС: прикордонники робитимуть фото та зніматимуть відбитки пальців. Дані зберігатимуться у централізованій базі для контролю кратності в’їздів/виїздів та дотримання строків перебування.

Польська сторона наголошує: загальний порядок перетину кордону не змінюється, але на старті можливі тимчасові затримки через первинну реєстрацію мандрівників у системі. Подорожнім радять закладати додатковий час на проходження контролю та заздалегідь підготувати документи.

EES — частина ширшої реформи зовнішнього кордону ЄС, покликаної зменшити черги, посилити безпеку й боротьбу з нелегальною міграцією, а також автоматизувати перевірку дотримання 90-денного ліміту перебування для безвізових мандрівників.

У столиці завершено розслідування резонансного кримінального випадку, пов’язаного з протиправними діями головної бухгалтерки одного з приватних підприємств. За даними прокуратури міста, загальна сума привласнених коштів перевищила 8,5 мільйона гривень. Слідчі встановили, що жінка протягом більш ніж року, з травня 2024 по липень 2025 року, систематично переводила гроші компанії на власний банківський рахунок, користуючись довірою керівництва та наявністю доступу до фінансових ресурсів підприємства.

Спочатку зловмисниця переводила порівняно невеликі суми, які не викликали підозр у бухгалтерії та керівництва. Згодом, переконавшись, що недостачу не помічають, вона значно збільшила обсяги незаконних переказів. Такі дії призвели до серйозних фінансових збитків компанії та поставили під загрозу її стабільну діяльність.

Отримані гроші вона витрачала на власні потреби — купувала одяг, побутову техніку, а також квартиру, яку орендувала з правом викупу. Зловмисницю викрили, коли з’ясувалося, що підприємство не змогло розрахуватися за обладнання, придбане за кордоном.

Наразі триває досудове розслідування. Жінці повідомлено про підозру у привласненні майна шляхом зловживання службовим становищем та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Їй загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати певні посади.

1 листопада має особливе значення для багатьох культур і релігій. Цей день насичений різноманітними святами та пам’ятними подіями, що охоплюють релігійні, історичні й побутові аспекти. У католицькому світі 1 листопада відзначають День усіх святих — свято, яке присвячене шануванню всіх святих, як відомих, так і невідомих. Це день, коли віряни моляться за тих, хто досяг святості, але чия пам’ять не увічнена в офіційних календарях.

Для православних віруючих 1 листопада також важливий, адже це день вшанування святих безсрібників Косьми та Даміана, які прославилися своїми чудесами та цілительським даром, надаючи безкоштовну допомогу хворим і нужденним. Ці святі символізують милосердя та благочестя, і їхній приклад служить орієнтиром для віруючих, які прагнуть жити в гармонії з Богом і людьми.

У православній традиції за новим стилем сьогодні згадують святих безсрібників Косьму і Даміана — двох братів-лікарів, яких шанують як чудотворців і покровителів зцілення. Їм моляться про здоров’я, про полегшення хвороб, про благополуччя родини і домашніх тварин. У народному побуті їхній день часто сприймали як «свято лікарів»: було прийнято дякувати тим, хто лікує, і бажати їм удачі в роботі.

У деяких церковних календарях на 1 листопада також припадає вшанування священномученика Іоанна та святої Юліанії, а за старим стилем цього дня згадують пророка Іоїля. Тобто дата має кілька нашарувань — залежно від обрядової традиції.

Свято в УкраїніОкремого державного вихідного 1 листопада в Україні немає, але дата має свій людський вимір через іменинників і постаті, пов’язані з цим днем. Серед народжених цього числа називають поетку Дніпрову Чайку, актора і режисера Федора Стригуна, а також воїнів сучасної російсько-української війни — зокрема Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») та Івана Зубкова. Таким чином, 1 листопада в українському контексті все більше сприймається як день пам’яті про людей, які стали символами культури й спротиву.

Міжнародні та світські святаЄвропа сьогодні згадує день народження Європейського Союзу — річницю того історичного процесу, який привів до створення політичного і економічного об’єднання з єдиним ринком і спільними правилами.

1 листопада також називають Днем вегана. Ідея цього дня — не лише про харчування без м’яса, молока й яєць, а й про етичне ставлення до тварин і відповідальність людини за вплив на довкілля. У багатьох країнах цього дня проводять тематичні лекції та дегустації рослинних страв.

На початку листопада відзначається і Всесвітній день чоловіків. Його сенс — не стільки формальні вітання, скільки увага до здоров’я чоловіків, психологічної стійкості, ролі батьківства та підтримки ветеранів.

Серед менш офіційних, але популярних тематичних дат на 1 листопада — День екології, День бізнес-аналітики, День ароматичних свічок, День нульового меридіана і День догляду за вусами. Вони виникли як професійні або благодійні ініціативи і часто використовуються для інформаційних кампаній.

Народні традиції і прикметиУ народному календарі день Кузьми і Дем’яна вважався межею між «осінніми клопотами» і зимовою підготовкою. До цього часу зазвичай закінчували всі роботи в саду й на городі, завершували консервацію, прибирали інструменти. Жінки брали зерно з нового врожаю, варили каші, пекли пироги: вважалося, що страви із зерна приносять здоров’я на зиму.

Цей день був і про погоду. Якщо 1 листопада йшов перший сніг, чекали ранньої й холодної зими. Якщо ставала відлига — обіцяли теплий листопад. Високі мурашники «прогнозували» швидкі заморозки, а сильна затяжна злива вважалася добрим знаком для врожаю наступного року. Люди уважно дивилися на туман і вологість: мокрий і вітряний день — до сирої, вітряної зими.

Що під забороноюТрадиційні застереження цього дня стосуються передусім поведінки, а не якихось обрядів. Вважалося небажаними сварки, брехня, азартні ігри та зловживання алкоголем — бо це «виносить хворобу й бідність» у дім. Також радили не робити великих покупок і не витрачати гроші без потреби, щоб не накликати фінансові проблеми. Окремо казали, що день невдалий для риболовлі та збору грибів: «землю краще не турбувати — хай відпочиває перед зимою».

Україна опинилася перед складним стратегічним вибором: продовжувати утримувати місто Покровськ, ризикувавши великими втратами серед військових, або провести обмежений відступ, щоб зберегти особовий склад і посилити оборону на більш вигідних позиціях. Інтенсивні бої на сході країни тривають вже тривалий час, і кожне рішення має як військові, так і політичні наслідки.

Американське видання The Washington Post підкреслює, що навіть тактичний відхід із міста може стати інструментом пропаганди для Росії, яка прагнутиме показати його як перемогу над українськими силами. Такий крок може мати резонанс не лише на фронті, а й на міжнародній арені: у Вашингтоні можуть трактувати відступ як прояв слабкості, що вплине на подальшу підтримку України.

Водночас залишатися у місті, де вже почалися вуличні бої, означає наражати війська на ризик великих втрат — як серед особового складу, так і техніки. Україна й без того поступається Росії чисельно та відчуває гострий дефіцит мобілізованих військових.

Як нагадує видання, аналогічна ситуація спостерігалася у Бахмуті та Авдіївці, де українські війська зазнали значних втрат, утримуючи позиції до останнього.

Захоплення Покровська дало б Росії стратегічну перевагу — шлях углиб Дніпропетровської та Запорізької областей, які мають слабшу оборону. За словами військового експерта компанії Sonata Андрія Риженка, Кремль прагне захопити якомога більше територій на сході та півдні, щоб посилити свій вплив на можливі переговори й домагатися зняття санкцій.

Аналітики наголошують: рішення треба ухвалювати швидко, адже «вікно можливостей» для організованого відведення військ може закритися в будь-який момент. Проте виведення сил може дати і стратегічні переваги — скоротити лінію фронту, покращити логістику і створити нові плацдарми для зимової оборони.

Битва за Покровськ стає не лише військовим, а й моральним випробуванням для України — вибором між територією і життями своїх захисників.

Уряд та Національний банк України активно працюють над впровадженням законопроєкту, який передбачає створення спеціального реєстру осіб та ФОПів, чії рахунки будуть визнані ризиковими. Цей законопроєкт уже зареєстровано у Верховній Раді під номером 14161. Він покликаний сприяти посиленню боротьби з фінансовими злочинами, такими як відмивання грошей та фінансування тероризму, через виявлення підозрілих транзакцій.

Згідно з цим документом, Національний банк України отримає право ведення централізованого реєстру осіб, рахунки яких можуть бути використані для здійснення незаконних фінансових операцій. Інформація в реєстрі буде збиратися на основі даних про транзакції, що викликають підозри у банків та платіжних установ. У свою чергу, ці установи зможуть оперативно вносити дані клієнтів до реєстру, що матиме автоматичні наслідки для їхнього доступу до фінансових послуг.

Логіка законопроєкту проста й жорстка: якщо активність на рахунку виглядає «не вашою» — наприклад, обсяги платежів не відповідають офіційним доходам, або один і той самий IP-адрес/пристрій використовується для керування кількома різними картками, або операції мають ознаки типових готівково-безготівкових «прокачок» — клієнта можуть визнати ризиковим і загнати в цей реєстр. Банку при цьому не потрібно чекати вироку суду за відмивання коштів.

У документації цей крок позиціонують як боротьбу з тіньовою економікою, зокрема з підпільними платіжними сервісами, конвертаційними центрами та псевдолегальними казино, що працюють через мережі дропів. Ідея виглядає привабливо: якщо перекрити дрібні кишені, великі сірі потоки просто зникнуть. Так подають це і автори законопроєкту, і профільні медіа.

Проблема починається там, де закінчується пресрелізна логіка. Усі нові інструменти контролю спрямовані на кінцеву ланку — пересічного власника картки, студента, підприємця-«ФОПа», якого визнали «ризиковим». А от великі джерела цих потоків — організатори схем — лишаються практично поза кадром.

Показовий момент: одне з головних українських бізнес-видань, яке активно пише про загрозу «дропінгу», належить бізнесмену Артуру Гранцу. Саме Гранц є мажоритарним власником компанії-видавця Forbes Ukraine після повернення бренду в країну; він відкрито позиціонує себе як людину, яка «повернула Forbes в Україну» і контролює структуру, що стоїть за виданням.

І тут починається головне питання довіри. Ім’я Гранца роками фігурує у розслідуваннях щодо сірих потоків готівки та контрабанди. Він контролює або контролював мережі duty free на прикордонних переходах — зокрема «СП Д’ЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ», «МЕЛЛО Д’ЮТІ ФРІ», «Автопорт-Чоп» — які, за оцінками депутатів та учасників тимчасових слідчих комісій, були ключовими каналами для виведення цигарок і алкоголю «повз митницю». Журналісти та правоохоронці припускають, що обсяги продажів сигарет через такі точки перевищували реальні потоки пасажирів у рази, що вказувало не на легальний продаж туристам, а на постійне «переливання» тютюну в тінь.

Тіньовий тютюн — це не дрібниця. За оцінками ринку, контрабанда й ухилення від сплати акцизу на сигарети в Україні вимірюються мільярдами гривень щороку і напряму б’ють по держбюджету. Саме цей сегмент — duty free на кордоні — тривалий час називали одним із центрів збагачення людей, пов’язаних із власниками мережі. У публічних розслідуваннях прямо згадувалося ім’я Гранца як одного з бенефіціарів таких схем, а його бізнес неодноразово потрапляв у поле зору парламентських комісій через підозри у контрабанді. Сам Гранц публічно відкидає звинувачення і каже, що його мережі діють у межах закону, а історії про «сотні фур контрабанди через duty free» називає маніпуляціями конкурентів і політиків.

Ще один ключовий блок — онлайн-гемблінг. Ринок азартних ігор в Україні після легалізації став величезним грошовим насосом, і одним із найбільших гравців є Vbet. Цей бренд пов’язують із тим самим Артуром Гранцом як фактичним керівником/ключовим бенефіціаром в Україні. За даними журналістських публікацій, саме через такі онлайн-казино роками будувалися схеми з відмивання грошей і мінімізації податків, включно з так званим «міскодингом» — підміною коду транзакції, коли платіж за гру маскується під щось зовсім інше, щоб банки пропускали операцію без зайвих питань. Потім ці кошти розносили по ланцюгу — через «дропів», підставних ФОПів і картки фізосіб, а далі виводили в офшори, у тому числі на Кіпр і в ОАЕ.

Саме ці потоки — гемблінг, обналічка, duty free-коридори тютюну й алкоголю — і створюють попит на «дропів». Тобто не навпаки: не дроп → схема, а схема → дроп. Але законопроєкт і вся риторика навколо «реєстру ризикових рахунків» концентруються не на тих, хто генерує гроші, а на тих, через кого їх проганяють.

Це і є головне протиріччя. Держава каже, що візьме під жорсткий контроль людей, у яких «щось не так з транзакціями», обмежить їм кількість карток, поставить під постійний фінансовий нагляд і може фактично паралізувати їхні рахунки до двох років. Але чи буде так само жорстко відпрацьовано питання, звідки походять самі грошові потоки, як працюють «конверти», хто стоїть за міскодингом і хто реально заробляє на дропах? На це відповіді законопроєкт не дає.

Політично це виглядає так. Банкам готують новий обов’язок: стежити за власними клієнтами, фіксувати підозрілу поведінку й негайно ділитися нею з Нацбанком. НБУ буде тримати централізований «чорний список», доступний усій банківській системі. Людині з таким статусом можуть урізати можливість проводити платежі, заблокувати звичні p2p-перекази, обмежити роботу ФОПа. І все це — без суду на старті.

Тобто держава отримує важіль тиску на мікрорівні — на окремого громадянина. А ось чи отримає вона хоч якийсь інструмент проти тих, кого в розслідуваннях роками описують як бенефіціарів контрабанди, duty free-схем і тіньових гемблінгових потоків — питання відкрите. І саме це робить історію з «реєстром дропів» настільки чутливою.

У Києві було виявлено шахрайську схему, за якою значні суми з міського бюджету витрачалися на роботи з облаштування набережних, що мали б фінансуватися забудовниками. За інформацією Офісу Генерального прокурора, посадові особи комунального підприємства «Плесо» безпідставно профінансували роботи, які відповідно до умов інвестиційних договорів повинні були виконувати приватні компанії. Загальна сума завданих збитків перевищує 130 мільйонів гривень.

Розслідування встановило, що відповідно до угоди, приватна компанія, яка займалася будівництвом житлового комплексу, зобов'язувалася самостійно здійснити облаштування набережної та провести берегоукріплення за власний рахунок. Однак посадовці КП «Плесо» зловживали своїм становищем і включили ці роботи до міської програми економічного розвитку, що дозволило витратити бюджетні кошти на проект, який мав фінансуватися забудовниками. Така схема нанесла значну шкоду державному бюджету, оскільки значні кошти пішли на виконання робіт, що не входили до обов’язків міста.

Із фотографій, оприлюднених прокуратурою, йдеться про набережну «Русанівської гавані» на вулиці Євгена Маланюка. Основним девелопером комплексу є компанія «Ковальська», однак частину будинків зводить «Міськбудінвест» — саме ця фірма у 2018 році виграла тендер КП «Плесо» на будівництво берегоукріплювальних споруд у цьому районі.

У результаті забудовник не лише уникнув витрат, а й отримав прибуток, створивши інфраструктуру для власного житлового комплексу коштом міста.

Подібна схема, за журналістськими даними, діяла і в інших столичних проєктах. КП «Плесо» фінансувало облаштування водойм поруч із ЖК «Лебединий» від компаній Perfect Group та Інтергал-Буд, а також ЖК «Рів’єра» на Осокорках, який зводила Status Group. У кожному випадку комунальне підприємство витрачало десятки мільйонів гривень на благоустрій територій, що після завершення будівництва стали фактично приватними зонами.

Зокрема, біля ЖК «Лебединий» за три роки було витрачено понад 250 мільйонів гривень, а біля «Рів’єри» — майже 48,5 мільйона. Усі зони мали бути відкритими для киян, проте доступ до них обмежено мешканцями комплексів.

За законом, території вздовж водойм мають залишатися відкритими. Водний кодекс України забороняє обмежувати доступ громадян до прибережних смуг, за винятком спеціальних об’єктів — військових чи гідротехнічних. Проте, як зазначають юристи, столична влада не поспішає ініціювати судові позови, аби повернути набережні місту.