Україна нарощує видобуток газу та прагне стати газовим хабом Східної Європи

Народний депутат від партії «Слуга народу» Юрій Кісєль став фігурантом резонансної історії після оприлюднення запису його розмови з криворізьким бізнесменом Олександром Квасовим. Матеріали, які опинилися у розпорядженні журналістів-розслідувачів, стосуються обговорення можливих поставок вугілля на державні підприємства Львівської області та ролі посередників у цьому процесі.

Згідно з оприлюдненою інформацією, у розмові йшлося про організацію постачання палива з використанням зв’язків та впливу осіб, які раніше мали значний контроль над вугільним ринком. Зокрема, Олександр Квасов згадував Віталія Кропачова — колишнього так званого «смотрящего» за вугільною галуззю, який у 2014–2019 роках, за даними відкритих джерел, контролював істотні фінансові та логістичні потоки у цій сфері.

Розмова стосувалася організації постачання палива для державних об’єктів, зокрема теплоелектростанцій та підприємств, які забезпечують життєдіяльність Львівщини. Журналісти наголошують, що подібні переговори відбуваються поза офіційними тендерами та державними процедурами, що викликає питання щодо прозорості та законності дій політика.

Ця ситуація висвітлює, як окремі посадовці можуть вирішувати стратегічні питання життєзабезпечення регіонів у період війни, використовуючи контакти з бізнесом та особами з сумнівною репутацією. Дослідники відзначають, що такі схеми підривають довіру до державних інститутів та створюють ризики для енергетичної безпеки.

Журналісти обіцяють оприлюднити ще більше деталей із цього запису, що можуть пролити світло на взаємини нардепа з бізнесом та вплив на державні закупівлі.

Російські війська посилюють можливості використання безпілотних літальних апаратів на великі відстані, що створює додатковий тиск на українську систему протиповітряної оборони. Аналітичний огляд Інституту вивчення війни підкреслює, що ці дії супротивника збільшують ризики для критичної інфраструктури та населених пунктів по всій території України. Збільшення дальності польоту дронів означає, що навіть об’єкти, розташовані далеко від лінії фронту, стають потенційними цілями, що вимагає посилення оборонних заходів.

Експерти зазначають, що сучасні безпілотники здатні не лише проводити розвідувальні місії, а й завдавати серйозних ударів із високою точністю. Це створює нагальну потребу у поєднанні традиційних і новітніх систем ППО, здатних виявляти та нейтралізувати загрозу на різних висотах і дистанціях. Особливо важливим стає інтегрований підхід, який поєднує радіолокаційне виявлення, засоби перехоплення та координацію між військовими підрозділами.

Водночас OSINT-аналітики, аналізуючи супутникові знімки, зазначають, що літак Ан-26 перебуває на стоянці в аеропорту ще з 2022 року. Це свідчить про те, що повітряне судно, ймовірно, вже було списане і не використовувалося за призначенням, що знижує військову цінність цієї конкретної цілі, але не зменшує показовість самої атаки.

У своєму аналізі Інститут вивчення війни посилається на українського експерта з систем радіоелектронної боротьби та зв’язку Сергія Бескрестнова з позивним «Флеш». За його словами, російські сили застосували безпілотники типу «Молнія», які керувалися не через мобільні мережі, а через супутниковий інтернет. Це суттєво ускладнює їхнє придушення засобами радіоелектронної боротьби.

Експерт також зазначив, що для збільшення дальності польоту росіяни могли використовувати диверсійно-розвідувальні групи для запуску дронів з ближчих позицій або так звані дрони-бази, які виконують функцію ретрансляторів сигналу і розширюють радіус дії ударних БПЛА.

Аналітики наголошують, що подібні атаки є ще одним свідченням дефіциту систем протиповітряної оборони в Україні. Географічна розтягнутість загрози та зростання технічних можливостей російських безпілотників знижують ефективність виключно засобів радіоелектронної боротьби.

На думку експертів, Україні дедалі гостріше потрібні системи точкової протиповітряної оборони, здатні фізично знищувати безпілотники на підльоті. Без посилення класичної ППО захист критичної інфраструктури, тилових об’єктів і авіаційних баз від такої масштабної та мобільної загрози залишається вразливим.

На західному кордоні України правоохоронні органи зірвали діяльність великої схеми незаконного ввезення наркотичних речовин. У пункті пропуску «Шегині» прикордонники у взаємодії зі співробітниками Служби безпеки України у Львівській області провели спеціальну операцію, результатом якої стало викриття та припинення роботи розгалуженого каналу контрабанди.

За попередніми даними, зловмисники намагалися переправити на територію України значні обсяги заборонених речовин, маскуючи їх під легальні міжнародні перевезення. Для цього використовувалися транспортні засоби, що прямували через кордон нібито з пасажирами або звичайним багажем, аби не викликати підозр під час стандартних перевірок.

За даними слідства, організатором злочинної схеми виявився 28-річний мешканець Калуського району. До протиправної діяльності він залучив свого 23-річного земляка, який виконував роль водія та безпосередньо перевозив заборонений вантаж через кордон.

Для контрабанди зловмисники використовували власний мікроавтобус, задіяний у міжнародних пасажирських перевезеннях. Такий спосіб дозволяв мінімізувати ризик викриття та не привертати зайвої уваги під час проходження прикордонного контролю.

Організатор схеми заздалегідь домовлявся про закупівлю наркотичної речовини — кратому. Це психоактивна субстанція рослинного походження, яку отримують з тропічного дерева, що росте в країнах Південно-Східної Азії. Крім того, він детально інструктував водія щодо маршруту руху, часу перетину кордону та місця передачі забороненого вантажу.

Особливу увагу зловмисники приділяли конспірації. Пакунки з наркотичною речовиною були замасковані у багажному відділенні мікроавтобуса та приховані під валізами й особистими речами пасажирів.

Втім, під час поглибленого огляду автомобіля Mercedes прикордонники виявили понад 614 кілограмів кратому. За попередніми оцінками, оптова вартість вилученої партії наркотиків на чорному ринку може сягати близько чотирьох мільйонів гривень.

Обох учасників злочинної схеми затримали. Їм повідомлено про підозру за статтями 305 та 307 Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за контрабанду та незаконний обіг наркотичних засобів.

Суд обрав підозрюваним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Львівська обласна прокуратура.

Журналіст Юрій Ніколов звернув увагу на показову деталь у подальшій діяльності колишнього першого заступника голови НАБУ Гізо Углави. За його спостереженнями, компанія «Углава та Азонс Інтелідженс», створена лише місяць тому, вже активно виходить на ринок і оголосила пошук персоналу. Серед вакансій — аналітики та фахівці із закупівель, що одразу викликало інтерес з огляду на попередній службовий досвід співзасновника.

Одним із власників новоствореної фірми є сам Гізо Углава, якого торік було звільнено з НАБУ на тлі підозр у можливому витоку службової інформації на користь фігурантів корупційних розслідувань. Цей факт надає новому бізнес-проєкту особливого суспільного резонансу, адже напрям діяльності компанії напряму пов’язаний з аналітикою та роботою з чутливими даними.

Варто зауважити, що Водоп’янова є дружиною Віктора Павлущика, колишнього детектива НАБУ, який у 2024 році очолив НАЗК. Саме в той період Углава намагався залишитися у НАБУ та подав заяву на голову відомства Семена Кривоноса за дисциплінарний проступок. НАЗК розглянуло заяву та присвоїло Углаві статус «викривача».

Тепер виникає потенційний конфлікт інтересів: Углава буде виплачувати зарплату Водоп’яновій, дружині керівника НАЗК. Журналіст підкреслює, що питання конфлікту інтересів у цій ситуації потребує пильного розгляду.

Нагадаємо, що НАБУ вже без участі Улави викрило одну з найбільших корупційних схем, в матеріалах якої згадується фраза про «20 отдал в НАЗК». Деталі щодо причетних у відомстві Павлущика наразі встановлюються.

У Вінницькій області правоохоронці провели розслідування, яке виявило масштабну розтрату державних коштів, виділених на утримання та ремонт дорожньої інфраструктури. За результатами оперативної роботи, було встановлено, що значні суми бюджетних коштів, призначених для проведення ремонтних робіт на автомобільних дорогах регіону, були використані не за призначенням.

Ключовою фігурою у цій справі став керівник Служби відновлення та розвитку інфраструктури області, який, за даними слідства, організував схему, що включала фіктивне виконання робіт та подачу завищених рахунків за виконані послуги. В результаті цих дій було завдано значних збитків державному бюджету. Слідчі органи встановили, що частина коштів, які повинні були бути витрачені на ремонт дорожнього покриття, опинилась у руках приватних осіб через підконтрольні підприємства.

Упродовж 2023–2024 років підрядна організація систематично завищувала у щомісячних актах виконаних робіт вартість спожитої електроенергії приблизно на 20 відсотків. При цьому до розрахунків включалися витрати, які не були передбачені затвердженим кошторисом. Слідство вважає, що такі дії стали можливими через зловживання службовим становищем з боку посадових осіб замовника.

Окрім Ігоря Жебелєва, підозру оголошено начальнику одного з відділів Служби відновлення та директору компанії-підрядника. Усім фігурантам інкримінують розтрату майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинену в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах.

Досудове розслідування триває. Правоохоронці встановлюють повне коло осіб, причетних до схеми, а також перевіряють інші договори, укладені службою в період воєнного стану.

Поки Україна продовжує протистояти повномасштабній агресії, у системі Міністерства внутрішніх справ відбуваються внутрішні кадрові процеси, що викликають занепокоєння та серйозні запитання щодо прозорості та етичності рішень. У центрі уваги опинився колишній керівник детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, ім’я якого в бізнес-колах давно асоціюється з тиском на підприємців і сумнівними фінансовими схемами. За наявними даними, Ткачук знайшов спосіб повернутися у владну вертикаль, формально долучившись до бойового підрозділу.

Йдеться про штурмовий полк «Сафарі» у складі бригади «Лють», де він був зарахований відповідно до наказу від 10 вересня 2025 року. Така формальна інтеграція, як вказують джерела, могла слугувати прикриттям для збереження впливу на оперативні та кадрові процеси у системі МВС, а також для забезпечення особистих інтересів у сфері економічного контролю.

Втім, за даними джерел, це призначення має виключно номінальний характер. Посада не передбачає реальної участі у бойових діях, а сама «служба» використовується як формальний етап для подальшого кадрового зростання. Кінцева мета — призначення Ткачука заступником керівника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції з перспективою повного контролю над цим підрозділом.

Офіційно керівництво департаменту заявляє, що йдеться про проходження професійної підготовки. Проте на практиці відсутня інформація про реальні службові обов’язки, контроль виконання завдань чи фактичну присутність Ткачука в підрозділі. У середовищі правоохоронців це називають класичною схемою фіктивної служби, яка використовується для «очищення» репутації та уникнення відповідальності за попередні дії.

За словами джерел, просування ексчиновника відбувається за прямого сприяння міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. Саме він нібито забезпечує кадрові рішення в обхід відкритих конкурсів і встановлених процедур. Такий підхід суперечить вимогам закону про Національну поліцію та внутрішнім наказам МВС.

Експерти звертають увагу, що Департамент стратегічних розслідувань виконує ключові функції в умовах воєнного стану. Призначення на керівні посади осіб із сумнівною репутацією несе ризики не лише для довіри до правоохоронної системи, а й для інституційної стійкості держави.

Формально ситуація виглядає законною — є накази та записи про проходження служби. Фактично ж, за оцінками джерел, ідеться про використання війни та бойових підрозділів як інструменту для збереження впливу, контролю над фінансовими потоками та легалізації токсичних кадрів у системі МВС.

Печерський районний суд Києва ухвалив рішення щодо запобіжного заходу для адвоката, якого в ЗМІ пов’язують з українським олігархом Ігорем Коломойським. Суд обрав для підозрюваного тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 4 мільйони гривень.

Судове засідання відбулося на тлі численних публікацій у ЗМІ, де обговорюються можливі зв’язки адвоката з Коломойським, відомим бізнесменом, чиї справи останнім часом активно висвітлюються в українських та міжнародних медіа. Підозрюваного затримали за підозрою в участі у низці фінансових правопорушень, зокрема у допомозі в організації схем ухилення від сплати податків та відмивання коштів.

Прокуратура наполягала на більш жорсткому фінансовому запобіжному заході. Сторона обвинувачення просила суд визначити заставу в розмірі 40 млн гривень, аргументуючи це майновим станом підозрюваного, а також ризиками, які, на думку прокурорів, можуть виникнути у разі застосування м’якшого запобіжного заходу.

Втім суд частково задовольнив клопотання сторони обвинувачення, обравши тримання під вартою, але встановивши значно менший розмір застави. У разі внесення визначеної суми підозрюваний зможе вийти з-під варти з покладенням на нього передбачених законом процесуальних обов’язків.

Подальші процесуальні рішення у справі залежатимуть від перебігу досудового розслідування та позиції сторін у суді.

Останнім часом держава дедалі активніше звітує про розгортання мережі ветеранських просторів, запуск нових програм і підготовку фахівців із супроводу ветеранів. У публічному просторі ці ініціативи подаються як системна відповідь на виклики післявоєнної адаптації. Втім, за гучними заявами та презентаціями дедалі чіткіше проступає інша картина, у якій ключову роль відіграє не людина з її потребами, а будівельні проєкти та освоєння бюджетних коштів.

Значна частина фінансування спрямовується на зведення або реконструкцію об’єктів, що формально називаються ветеранськими просторами. При цьому питання їх реального наповнення, доступності та практичної користі часто відходять на другий план. У багатьох випадках виконавці таких проєктів виглядають наперед визначеними, а кошториси — завищеними, що породжує сумніви щодо ефективності витрачання державних ресурсів.

Міністерство у справах ветеранів під керівництвом Наталії Калмикової, замість концентрації на реальних потребах захисників, фактично стало частиною вертикалі розподілу бюджетних ресурсів разом із керівництвом Київської обласної державної адміністрації. За наявною інформацією, саме на рівні області формується повний цикл ухвалення рішень — від ініціювання «потрібних» об’єктів до затвердження тендерної документації з умовами, адаптованими під конкретних виконавців.

Показовим прикладом стала реалізація проєкту ветеранського простору в Бучанській громаді загальною вартістю майже 140 мільйонів гривень. Така сума є співмірною з будівництвом повноцінного реабілітаційного центру, однак публічного і детального обґрунтування вартості саме цього об’єкта надано не було. Відсутні й чіткі пояснення, які саме послуги за ці кошти отримають ветерани.

Закупівля відбулася за мінімальної конкуренції. Переможцем став консорціум «Будівельні ініціативи» — структура, створена безпосередньо перед проведенням тендеру та така, що не має підтвердженого досвіду реалізації проєктів подібного масштабу. Для державного бюджету це є прямим індикатором ризику, адже йдеться про десятки мільйонів гривень.

Порівняння з аналогічними соціальними об’єктами в інших регіонах демонструє суттєві відмінності у вартості. Навіть поверхневий аналіз дозволяє говорити про завищення кошторису щонайменше на 20–30 відсотків. У грошовому вимірі це означає переплату в межах від 28 до 40 мільйонів гривень лише за одним проєктом.

Механізм реалізації таких схем є типовим: неподілені лоти, завищені кваліфікаційні вимоги до учасників, відсутність реальної конкуренції. У таких умовах практично будь-яку суму можна подати як «ринкову», а перевірка доцільності витрат стає формальністю.

Фактично ці десятки мільйонів гривень могли б бути спрямовані на тисячі годин психологічної допомоги, програми реабілітації, перекваліфікації чи підтримку ветеранського підприємництва. Натомість кошти концентруються у будівельних кошторисах, де контроль ефективності використання бюджету максимально розмитий.

У підсумку під гаслами турботи про ветеранів формується система, у якій держава не стільки допомагає захисникам, скільки купує лояльність підрядників за бюджетний рахунок. І саме це дедалі більше схоже не на соціальну політику, а на цинічний бюджетний блеф.