Україна нарощує видобуток газу та прагне стати газовим хабом Східної Європи

Закупівлі безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України у 2024–2025 роках відбувалися в межах системи, яка від самого початку була ізольована від публічного нагляду, відкритих тендерів і реальної конкуренції між виробниками. Такий підхід формувався під гаслом оперативності та безпеки, однак на практиці призвів до низки системних проблем, що безпосередньо вплинули на боєздатність підрозділів на передовій.

Основою цієї моделі стали прямі контракти, укладені через відповідні державні агентства, які отримали широкі повноваження без достатніх механізмів стримування і противаг. Відсутність конкурентних процедур означала, що ринок був фактично закритий для багатьох українських виробників, які могли запропонувати ефективніші або дешевші рішення. У результаті постачання часто концентрувалися навколо обмеженого кола компаній, що знижувало гнучкість і адаптивність системи в умовах швидких змін на полі бою.

Тривожним сигналом для ринку стала нещодавня термінова комунікація з боку АОЗ, яке почало з’ясовувати у виробників можливість постачання великих партій дронів у лютому–березні. З урахуванням того, що постачання ключових компонентів з Китаю займає до півтора місяця, такі строки є реалістичними лише для компаній, які заздалегідь знали про майбутні замовлення і підготували виробничі запаси. У 2024 році за схожою схемою один із виробників отримав замовлення на мільярди гривень на FPV-дрони, які виявилися дорогими та не отримали підтримки з боку військових через низьку якість.

Ситуація ускладнюється відсутністю системного стратегічного планування. У 2025 році Генеральний штаб і Міністерство оборони так і не змогли чітко сформувати замовлення на 2026 рік — з визначенням конкретних типів дронів, їхньої кількості та технічних характеристик. З одного боку, спостерігається лобіювання дорогих і високоприбуткових виробів із сумнівною бойовою ефективністю. З іншого — існує рейтинг дронів, сформований командою Мінцифри, який базується на реальному досвіді військових і показує, які системи справді працюють на фронті. Ці позиції часто не збігаються з дронами, що просуваються в межах закритих контрактів.

У результаті було ухвалене негласне рішення не укладати довгострокові системні контракти, що призвело до зриву планових постачань. Тепер новій команді Мінцифри доводиться в авральному режимі намагатися компенсувати цей провал, щоб уникнути фактичного дефіциту безпілотників у бойових підрозділах.

За інформацією журналістів, окрім термінових двомісячних контрактів, Агентство оборонних закупівель готується провести опитування виробників щодо їхніх можливостей постачання дронів на шестимісячний період. Такий горизонт дозволив би компаніям завчасно закуповувати комплектуючі та пропонувати більш конкурентні ціни. Водночас відмова від укладання шестимісячних контрактів може свідчити про те, що короткі термінові замовлення розподіляються між заздалегідь визначеним колом виробників.

Підстави для таких підозр пов’язані із закритістю процесу формування потреб армії. Запити надходять із підрозділів до Генштабу, де обмежене коло посадовців разом із Міністерством оборони визначає типи дронів, обсяги та цінові параметри. Фактичну вартість продукції пропонує сам виробник, отримуючи формальний висновок про «ринковість», після чого до неї додається офіційна маржа. Хто саме затверджує остаточну номенклатуру і ціни при контрактах на мільярди гривень, публічно не розкривається.

Оцінка якості дронів і відповідності заявленим характеристикам здійснюється різними комісіями. За даними джерел, одні й ті самі вироби можуть бути відхилені через невідповідність технічним параметрам, але паралельно схвалені іншими структурами без додаткових зауважень. Компанії, які не мають можливості вести неформальні переговори, ризикують бути витісненими з ринку незалежно від фактичної ефективності їхніх розробок на фронті.

На цьому тлі деякі іноземні донори, за інформацією джерел, надають допомогу ЗСУ, обходячи державну систему закупівель. Фінансування спрямовується напряму українським виробникам тих дронів, які реально використовуються бойовими підрозділами. Попит у таких випадках формується не формальними звітами, а безпосереднім спілкуванням з військовими та поїздками на передову.

Український співак Андрій Хайат, відомий під сценічним псевдонімом KHAYAT, нещодавно поділився яскравою та хвилюючою історією зі свого підліткового життя. У 15 років він поїхав до Сполучених Штатів Америки, і ця поїздка виявилася набагато небезпечнішою, ніж він очікував. Артист розповів, що під час перебування за кордоном він опинився в ситуації, яка могла загрожувати його безпеці, та змусила швидко приймати складні рішення.

KHAYAT підкреслив, що цей досвід став для нього важливим уроком. Попри страх і невпевненість, він навчився зберігати спокій у критичних обставинах і шукати вихід із потенційно небезпечних ситуацій. За його словами, саме тоді він зрозумів, наскільки важливо бути відповідальним і передбачливим, навіть у юному віці.

“Вони дуже чітко одразу розставили межі: я маю ходити до церкви з ними, маю вивчити певну кількість молитов, маю робити якісь речі по дому… У нас була молитва перед їжею. Ми тримались за руки. І поки я не прочитаю молитву без помилок, ми не їли. Це могло бути два-чотири рази. Коли я сказав, що не хочу йти до церкви, мене закрили в кімнаті. І під двері підсунули чергову молитву, яку я мав вивчити”, — згадує KHAYAT.

Одного разу хлопцю навіть кинули в голову тарілку через невміння правильно прочитати молитву. Після кількох подібних інцидентів він звернувся по допомогу до координатора програми. Загалом Андрій прожив із цією родиною майже три місяці, перш ніж повернутися в Україну.

Нагадаємо, KHAYAT пройшов до фіналу Національного відбору на “Євробачення-2026” та планує представляти Україну з піснею “Герци”.

Початок лютого в Україні принесе справжню зиму: сильні морози охоплять більшу частину країни, а опадів очікується дуже мало. За словами синоптикині Наталії Діденко, 2 лютого на території держави почне поширюватися холодне повітря, що поступово охопить усі регіони. Зниження температури буде значним, особливо вночі, коли стовпчики термометрів можуть опуститися до 10-15 градусів морозу в деяких областях.

Морози впливатимуть не тільки на температуру повітря, а й на загальний клімат у країні, змінюючи умови для повсякденного життя. Вдень температура залишатиметься в межах -5...-10°C, проте в деяких місцях можливі й більш значні похолодання. За прогнозами, істотних снігопадів або дощів не передбачається, що дозволить уникнути складних погодних умов на дорогах.

Причиною морозної погоди є потужний антициклон, який продовжує домінувати над територією України. Саме він забезпечить суху та переважно ясну погоду в більшості областей. Опадів майже не передбачається, а вітер буде слабким.

Втім, у південних регіонах ситуація дещо інша. Через близькість чорноморського циклону в Криму та Приазов’ї можливі снігопади й хуртовини, що може ускладнити дорожню ситуацію.

Найнижчі температури прогнозують у північних і східних областях, де мороз відчуватиметься особливо різко. Синоптики радять жителям тепло одягатися, обмежувати тривале перебування на відкритому повітрі та уважно стежити за оновленнями прогнозів, адже холодна погода може затриматися на кілька днів.

Перший день лютого здавна має особливе значення в українській культурі, його вважали щасливим і вдалим. Вірування та традиції, що склалися навколо цієї дати, визначають його як день, коли закладається основа сімейного благополуччя та злагоди на весь рік. В Україні 1 лютого відзначається не лише в контексті народних звичаїв, але й церковних свят, що збагачують цю дату духовним змістом, а також важливими міжнародними подіями, які додають їй ще більшої значимості.

З давніх часів 1 лютого пов'язували з початком нових циклів у житті людей. Наші пращури вірили, що цей день дає можливість налаштуватися на позитив, створити гармонію в родині та притягти удачу на весь рік. Також цей день вважали початком приходу весни, коли природа поступово відроджується після зимового спокою, і навіть сама Земля, здається, прокидається від холодного сну.

За староцерковним стилем цього дня вшановують преподобного Макарія Єгипетського, затворника Макарія Києво-Печерського та святого Лаврентія Чернігівського.

Офіційних державних свят 1 лютого в Україні немає. Водночас ця дата пов’язана з важливими подіями в історії країни. У 1655 році завершилася битва під Охматовим між Запорізьким військом і Кримським ханством. У 1991 році в УРСР було скасовано дискримінаційні обмеження щодо прописки кримських татар у Криму. У 2024 році українська розвідка повідомила про знищення російського військового катера «Івановець».

У світі 1 лютого відзначають Міжнародний день десерту — неофіційне, але популярне свято серед ласунів. Цього дня заведено тішити себе улюбленими солодощами або пробувати нові десерти. Також у різних країнах відзначають День Робінзона Крузо, День хіджабу, День читання вголос, День жувальної гумки та День відмови від токсичних стосунків.

У народному календарі 1 лютого вважали сприятливим днем для сімейних пар і весіль. Існував звичай, за яким чоловік і дружина мали дати одне одному обіцянку й виконати її якомога швидше — вважалося, що це зміцнить шлюб. Народні прикмети цього дня часто пов’язували з погодою та приходом весни. Якщо з дахів капала вода, чекали ранньої весни. Велика кількість зірок уночі віщувала затяжну зиму. Грім цього дня вважали передвісником похмурого березня, а сніг — до дощової весни.

Попри те, що день вважався щасливим, існували й заборони. Подружжю не радили сваритися, оскільки це могло принести розлад у стосунках на весь рік. Також не рекомендували користуватися гострими предметами та залишати їх на столі. У народі вірили, що скарги, жалість до себе та негативні думки цього дня лише примножують негаразди.

У Львові правоохоронці завершили багаторічне розслідування та затримали чоловіка, якого підозрюють у скоєнні резонансного вбивства мера кримського селища Сімеїз Кирила Костенка. Злочин стався ще у лютому 2013 року, проте протягом багатьох років місцеперебування ймовірного виконавця залишалося невідомим. Лише завдяки спільній роботі Офісу генерального прокурора та Національної поліції вдалося встановити особу підозрюваного та затримати його на території Львівщини.

Розслідування цього резонансного злочину тривало понад десять років і включало численні слідчі дії, перевірку сотень свідків та аналіз великої кількості матеріалів. Співробітники правоохоронних органів зазначають, що затримання підозрюваного стало результатом системної роботи та застосування сучасних криміналістичних методик.

За даними слідства, підозрюваним є 46-річний уродженець Львівщини, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Після відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження правоохоронці з’ясували, де він перебуває, і 28 січня 2026 року затримали його у Львові.

Слідчі вважають, що напад був ретельно спланований. Чоловік заздалегідь відстежував маршрути та графік пересування потерпілого, підготував вогнепальну зброю і транспорт. Напад стався вранці поблизу будівлі селищної ради у громадському місці.

Після скоєння злочину підозрюваний намагався приховати сліди — знищити докази та тимчасово залишив територію України. Згодом правоохоронці знайшли спалений автомобіль, на якому, ймовірно, пересувався нападник, а також зброю.

Кримінальне провадження відкрито за фактом умисного вбивства, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України). Наразі вирішується питання про обрання запобіжного заходу — тримання під вартою.

Правоохоронці також нагадали, що у 2021 році був затриманий організатор цього вбивства — львів’янин Денис Огородніков.

Сам злочин стався 26 лютого 2013 року. Тоді невідомі з автоматичної зброї розстріляли автомобіль мера Сімеїза. Від отриманих поранень 40-річний Кирило Костенко загинув на місці. Пізніше в горах Криму виявили спалене авто та зброю, які, ймовірно, використовували нападники.

Звичка перекушувати ввечері або навіть уночі є доволі поширеною і часто формується непомітно. Після напруженого дня організм прагне швидкого задоволення, а їжа стає найпростішим способом розслабитися, зняти стрес або заповнити емоційну порожнечу. Особливо це стосується продуктів із високим вмістом цукру, солі чи жиру, які стимулюють вироблення гормонів задоволення та створюють ілюзію відпочинку.

Причини нічних перекусів не завжди пов’язані з реальним голодом. Часто вони є наслідком нерегулярного харчування протягом дня, пропуску повноцінного обіду або занадто легкої вечері. У такому випадку організм намагається компенсувати нестачу енергії пізно ввечері, коли самоконтроль знижується. Окрему роль відіграють психологічні фактори: тривожність, хронічна втома, звичка «заїдати» емоції або асоціювати їжу з нагородою.

Окрему загрозу нічні перекуси становлять для маси тіла. Увечері та вночі обмін речовин уповільнюється, а калорійна їжа, яка часто не враховується у денному раціоні, швидше відкладається у вигляді жиру. Регулярне порушення режиму харчування підвищує ризик набору зайвої ваги та розвитку ожиріння.

Лікарі також звертають увагу на гормональні порушення. Вживання їжі вночі впливає на баланс греліну та лептину — гормонів, які відповідають за відчуття голоду і насичення. Це може призводити до підвищеного апетиту наступного дня та формування замкненого кола переїдання.

Негативні наслідки торкаються й травної системи. Жирна, гостра або важка їжа перед сном часто викликає печію, відрижку та дискомфорт у шлунку. За тривалого повторення така звичка підвищує ризик розвитку гастриту та інших захворювань шлунково-кишкового тракту.

Окрему небезпеку нічні перекуси становлять для обміну глюкози. Регулярні коливання рівня цукру в крові створюють додаткове навантаження на підшлункову залозу, що з часом може призвести до інсулінорезистентності, цукрового діабету другого типу та серцево-судинних захворювань.

Щоб зменшити ризики, дієтологи радять вечеряти раніше й обирати легкі білкові страви, а перед сном пити воду або трав’яний чай. Часто організм плутає спрагу з відчуттям голоду. Також рекомендують уважніше ставитися до причин нічного апетиту, адже стрес і емоційне виснаження часто стають його основним тригером.

Фахівці наголошують: нічні перекуси — це не просто нешкідлива звичка, а фактор ризику для сну, ваги та здоров’я серця. Усвідомлення наслідків і корекція харчової поведінки допомагають зберегти енергію, нормалізувати вагу та покращити загальне самопочуття.

Після гучної справи «Мідас» українська влада активно говорить про «перезапуск» і «очищення» енергетичного сектору. Проте за офіційними деклараціями приховані набагато гостріші процеси — справжня боротьба за контроль над АТ «НАЕК „Енергоатом“». Ця компанія забезпечує близько 60% виробництва електроенергії в Україні і володіє управлінням фінансовими потоками на сотні мільярдів гривень, що робить її стратегічно важливим об’єктом для різних груп впливу.

Сучасна ситуація показує, що заяви про реформу та підвищення ефективності часто маскують цілком прагматичні інтереси. Йдеться не стільки про оптимізацію процесів чи модернізацію інфраструктури, скільки про доступ до одного з найбільших фінансових ресурсів держави. В умовах непрозорого розподілу повноважень і слабкого контролю за корпоративними процесами конкуренція за керівні позиції «Енергоатому» перетворюється на справжнє поле битви між політичними групами та економічними елітами.

Однією з ключових кандидатур називають Ольгу Буславець — колишню виконувачку обов’язків міністра енергетики. Її ім’я тісно пов’язують з орбітою впливу Ріната Ахметова та експрем’єр-міністра Дениса Шмигаля. У 2020 році саме за її участі ухвалювалися рішення, вигідні для теплової генерації ДТЕК, тоді як атомні електростанції штучно обмежувалися у виробництві. Буславець фігурувала в антикорупційних перевірках щодо можливого конфлікту інтересів, зокрема у сфері закупівель ядерного палива. Її можливе призначення багато хто розцінює як сигнал повернення впливу теплової генерації за рахунок інтересів державної атомної компанії.

Ще більш резонансною є кандидатура Павла Павлишина — колишнього керівника Рівненської АЕС, а нині першого заступника мера міста Вараш. Його ім’я супроводжують численні скандали. У 2022 році його син Євген Павлишин жорстоко побив 64-річну жінку, яка згодом померла в лікарні. У 2025 році суд обмежився умовним покаранням. Походження статків родини Павлишиних — дорогі автомобілі Mercedes-Benz S400 та Zeekr, елітна нерухомість у Києві та Вараші — викликало питання у контролюючих органів, адже ці активи не корелюють з офіційними доходами посадовця.

Період керівництва Павлишина Рівненською АЕС супроводжувався замовчуванням аварійних інцидентів — від обвалу естакади під час транспортування трансформатора до падіння п’ятитонного редуктора в реакторному залі. Паралельно діяли схеми виведення коштів через пов’язані структури, зокрема групу «ТСП» («ТСП-Трансбуд», «ТСП-Сервіс») та ТОВ «Кортакоз». За матеріалами розслідувань, ці компанії використовувалися як прокладки для завищення вартості робіт у два–три рази. Попри вимоги депутатів Вараша відправити Павлишина у відставку, у столичних кабінетах його розглядають як потенційного керівника всієї атомної галузі.

Як компромісну фігуру також називають Андрія Козюру — чинного директора Хмельницької АЕС. Водночас і його діяльність супроводжується питаннями. У 2024–2025 роках енергоблок №2 ХАЕС через проблеми з турбіною працював лише на 80–85% потужності. В умовах дефіциту електроенергії це означало втрату сотень мегават. Галузеві фахівці пов’язують ці збої з неякісним ремонтом та управлінськими рішеннями керівництва станції.

На цьому тлі окремо вирізняється нинішній виконувач обов’язків голови правління Павло Ковтонюк. Він — професійний інженер, який не фігурує у корупційних схемах і, за внутрішніми документами так званого «Міндічгейту», вважається «незручним» керівником через відмову брати участь у тіньових домовленостях. Водночас саме йому бракує політичної підтримки: фінансові плани «Енергоатому» на 2025–2026 роки досі не затверджені.

Призначення керівника «Енергоатому» виходить далеко за межі кадрового питання. Це тест для влади — або під прикриттям гасел про реформи до атомної галузі повернуться старі клани з відпрацьованими схемами, або держава справді спробує зламати систему. Найближчі тижні покажуть, чи стане справа «Мідас» переломним моментом, чи лише ширмою для нового перерозподілу фінансових потоків.