Україна нарощує видобуток газу та прагне стати газовим хабом Східної Європи

Суддя Господарського суду міста Києва Денис Вадимович Мандичев і надалі виконує свої службові обов’язки, попри наявність низки серйозних захворювань, які офіційно стали підставою для його виключення з військового обліку. Відповідне рішення було ухвалене після початку повномасштабного вторгнення Росії та оформлене Голосіївським районним ТЦК та СП у столиці.

Мандичев є уродженцем Донбасу та працює в судовій системі понад п’ятнадцять років. Суддівську мантію він отримав у доволі молодому віці — у 29 років, що свого часу стало помітною подією в юридичних колах. За роки роботи він розглядав значну кількість господарських спорів, зокрема справи, що стосуються великого бізнесу та державних інтересів.

Крім стану здоров’я, увагу викликає його біографія та зв’язки. Мандичев входить до групи впливу одіозних топсуддів Віктора Татькова та Артура Ємельянова, які раніше будували схеми контролю над судами та організовували рішення «під замовлення». ЗМІ повідомляли про наявність у судді рахунку у швейцарському банку на суму близько 660 тисяч франків, а також про кіпрський паспорт.

Такі факти викликають питання щодо доброчесності судді та справедливості його суддівської практики. Паралельно тривають перевірки щодо подібних випадків фейкових інвалідностей у прокуратурі, де вже були кадрові наслідки.

Випадок Мандичева демонструє, як офіційні медичні довідки, зв’язки в суддівській системі та міжнародні активи можуть поєднуватися у ситуації, що викликає сумніви щодо прозорості та ефективності судової влади в Україні.

У Києві правоохоронні органи припинили діяльність 31-річного місцевого жителя, який налагодив у власній квартирі протиправну схему з вирощування та реалізації психотропних грибів. Інформацію про це оприлюднили у Київській міській прокуратурі, наголосивши на серйозності правопорушення та загрозі для громадської безпеки.

За матеріалами слідства, чоловік переобладнав житлове приміщення під своєрідну мінілабораторію, де створив умови для культивування псилоцибінових грибів. Після дозрівання «врожаю» він займався його обробкою та підготовкою до збуту. Реалізація забороненої продукції відбувалася напряму кінцевим покупцям, без залучення посередників.

Збут здійснювався переважно «з рук в руки». Вартість однієї шоколадки з псилоцибіном, залежно від дозування, становила від 2200 до 3400 гривень, що свідчить про налагоджену та прибуткову схему незаконної діяльності.

Під час санкціонованого обшуку у квартирі фігуранта правоохоронці вилучили близько 2 кілограмів готових до продажу шоколадних виробів із психотропними речовинами, висушені псилоцибінові гриби, контейнери для їх вирощування, зіп-пакети зі спорами грибів та ємності з міцелієм. Також було виявлено зіп-пакети з канабісом, психотропну речовину кратом і грошові кошти, ймовірно отримані від незаконного збуту.

За попередніми підрахунками, загальна вартість вилученого за цінами «чорного» ринку перевищує 1 мільйон гривень.

Наразі суд обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Дії чоловіка кваліфіковано за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за незаконне виробництво та збут психотропних речовин. У разі доведення вини йому може загрожувати до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У 2026 році український ринок хлібобулочної продукції може зіткнутися з відчутним зростанням цін на окремі категорії виробів. Представники галузі попереджають: за збереження нинішнього набору негативних чинників подорожчання може перевищити 20% для частини асортименту. Йдеться насамперед про продукцію з доданою вартістю, складнішою рецептурою та вищими витратами на виробництво.

Фахівці зазначають, що хліб простої рецептури — традиційні сорти, які залишаються базовим продуктом масового споживання, — і надалі перебуватиме під негласним соціальним контролем. Саме тому різкого стрибка цін на такі вироби не прогнозують, навіть за умов зростання собівартості. Виробники намагаються утримувати їх у доступному ціновому сегменті, компенсуючи витрати за рахунок інших позицій.

Ключовим ризиком для галузі залишається нестабільне електропостачання хлібозаводів на тлі регулярних атак Росії по енергетичній інфраструктурі. Хоча багато підприємств формально мають статус критичної інфраструктури або об’єктів життєзабезпечення, на практиці це не завжди означає гарантоване безперебійне живлення.

За оцінками учасників ринку, ліміти електроспоживання часто встановлюються без урахування технологічного циклу виробництва. Найскладніша ситуація спостерігається у регіонах із дефіцитом генерації та перевантаженими мережами, де ризик відключень залишається найвищим.

Через перебої з електроенергією виробники змушені коригувати асортимент і тимчасово знімати з виробництва частину продукції зі складною рецептурою, для якої критично важливо дотримуватися технологічних параметрів. Це підвищує ймовірність перебоїв із постачанням виробів із коротким терміном зберігання та створює додаткові ризики для продовольчої безпеки.

Окрім енергетичного чинника, на собівартість хлібобулочної продукції тиснуть коливання цін на сировину, зростання логістичних витрат і збільшення фонду оплати праці. Сукупність цих факторів робить підвищення цін у 2026 році одним із базових сценаріїв для ринку.

Голова Центру протидії корупції та військовослужбовець Віталій Шабунін публічно звинуватив Офіс генерального прокурора у відсутності належної реакції на його заяву про злочин, що стосується витоку особистих фотографій. За його словами, йдеться про інтимні зображення, які нібито потрапили у сторонній доступ із мобільного телефону, вилученого співробітниками Державного бюро розслідувань під час проведення обшуків.

Про ситуацію антикорупціонер повідомив у соціальних мережах, зазначивши, що ще 18 грудня направив офіційну заяву на електронну адресу генерального прокурора Руслана Кравченка. У зверненні він просив зареєструвати кримінальне провадження за фактом незаконного поширення приватної інформації та дати правову оцінку діям осіб, які могли бути причетні до витоку.

«Ми змусимо генпрокурора зробити це через суд — відповідну скаргу вже подано. Доступ до вилученого телефону мали виключно прокурори Кравченка та ДБРівці Сухачова. Очевидно, що злочин вони вчиняли не з власної ініціативи, тож Кравченко банально рятує свою шкуру», — зазначив Шабунін.

Пізніше того ж дня Офіс генпрокурора повідомив, що зареєстрував заяву та вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 182 (порушення недоторканності приватного життя) та ч. 2 ст. 387 (розголошення даних досудового розслідування) КК України.

Віталій Шабунін стверджує, що реєстрація провадження відбулася лише через суспільний резонанс і публічний розголос. На його думку, ОГП не має наміру серйозно розслідувати справу, і він досі не отримав офіційного повідомлення про реєстрацію заяви.

Нагадаємо, 16 грудня у деяких телеграм-каналах з’явилися інтимні фото Шабуніна. Антикорупціонер звинувачує керівництво ДБР та Офісу генпрокурора у тому, що вони могли організувати витік у помсту за публікацію переліку посадовців силових структур, причетних до спроби позбавити незалежності антикорупційні органи — НАБУ та САП.

У липні 2025 року ДБР оголосило Віталію Шабуніну підозру в ухиленні від служби під час мобілізації у ЗСУ. Центр протидії корупції назвав дії ДБР свавіллям та політичною розправою, спрямованою на дискредитацію Шабуніна.

Багато жінок вважають, що гормональні проблеми починаються лише з настанням менопаузи. Саме тому перші сигнали організму у віці 35–45 років часто ігноруються або списуються на втому, стрес чи перевантаження. Однак сучасні дослідження показують, що цей віковий період є одним з найбільш вразливих щодо гормональних змін. Поступове зниження рівня естрогену та прогестерону вже на цьому етапі може викликати значні зміни в організмі, і їх не можна відкладати чи ігнорувати.

У жінок цього віку відбуваються складні фізіологічні процеси, пов’язані з гормональним дисбалансом. Зміни, які здаються незначними на перший погляд, можуть бути тривожними ознаками гормональних порушень. Ці порушення можуть впливати не тільки на зовнішній вигляд, але й на загальний стан здоров’я, настрій, енергію, а також репродуктивне здоров’я.

Прогестерон у цей період також знижується або коливається нерівномірно. Його дефіцит здатен провокувати безсоння, внутрішню напруженість, різкі перепади настрою та хронічне відчуття виснаження. У поєднанні зі стресом це суттєво знижує здатність організму відновлюватися.

Метаболічні зміни роблять тіло більш чутливим до харчування і навантажень. Сповільнення обміну речовин означає, що колишні порції їжі або рівень фізичної активності вже не дають тих самих результатів. Це часто викликає фрустрацію, яка, своєю чергою, підсилює гормональний дисбаланс.

Гормональні коливання впливають і на сексуальне здоров’я. Зниження рівня естрогену та прогестерону може призводити до зменшення лібідо, зниження чутливості та емоційної відстороненості. Такі зміни часто позначаються на самооцінці та якості стосунків.

До сигналів, що можуть свідчити про гормональні збої, належать постійна втома навіть після повноцінного сну, часті перепади настрою, порушення менструального циклу, несподіване збільшення ваги, зниження сексуального потягу, проблеми з концентрацією і пам’яттю, зміни стану шкіри та волосся.

Фахівці наголошують на важливості регулярних обстежень гормонального фону після 35 років, навіть за відсутності яскраво виражених симптомів. Значну роль відіграє збалансоване харчування з достатньою кількістю білка, корисних жирів і овочів, а також помірна фізична активність, яка підтримує метаболізм і роботу ендокринної системи.

Не менш важливими є контроль рівня стресу, якісний сон тривалістю не менше 7–8 годин, обмеження алкоголю, відмова від куріння та надмірного споживання цукру. У комплексі ці кроки допомагають організму адаптуватися до вікових змін без різкого погіршення самопочуття.

Рання профілактика і уважне ставлення до сигналів власного тіла дозволяють зберегти енергію, стабільний настрій, здоров’я серця, кісток і шкіри, а також підготувати організм до періоду менопаузи значно м’якше — без втрати життєвого тонусу та впевненості в собі.

Поки Україна бореться за незалежність та виживання в умовах війни, колишній політичний лідер забороненої партії ОПЗЖ Юрій Бойко активно реалізує складну схему перерозподілу своїх активів та виведення капіталу за межі країни. Центральною ланкою цієї операції став розпродаж дороговартісної курортної та житлової нерухомості, що оформлена через низку закритих венчурних структур, які значно ускладнюють відстеження справжніх власників та кінцевих бенефіціарів.

Особливу увагу привертає готель Mirotel Resort у Трускавці, який виступає ключовим активом у цій схемі. Продаж закордонним інвесторам або «спорядженим» компаніям здійснюється через закритий венчурний фонд «Хантер», що формально відповідає за операції з об’єктом. Управління активом формально покладене на кіпрську компанію Kotryna Holding LTD та давнього партнера Бойка, Павла Якубенка, проте така конструкція має всі ознаки класичної схеми для прихованого виведення капіталу та мінімізації податкових зобов’язань.

Фінансова архітектура фонду «Хантер» вибудовувалася роками. Протягом близько десяти років він інвестував понад 70 мільйонів доларів у будівництво елітних житлових комплексів у Києві, зокрема «Французького кварталу 2», Welcome Home, «Камертона» та LaLaLand. При цьому на початкових етапах проєктів продажі квартир практично не здійснювалися, що унеможливлювало класичне реінвестування прибутків і вказувало на масштабні вливання коштів невстановленого походження — щонайменше 47 мільйонів доларів.

У результаті через цю модель було акумульовано понад 1100 квартир. Активи, оформлені на членів родини Бойка — дружину Віру та синів Миколу й Анатолія, — зросли до тисяч квадратних метрів житла і сотень тисяч квадратних метрів землі.

Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що запроваджені державою санкції фактично не зачепили економічне ядро цієї імперії. Вони обмежилися позбавленням нагород і декларативними обмеженнями, не завадивши Бойку зберегти контроль над стратегічним активом «Волиньобленерго» через АТ «Онікс Інвест».

Спроби домогтися правової оцінки цих фактів довгий час наштовхувалися на глуху стіну. Суддя Печерського суду Вовк відмовився зобов’язати прокуратуру розпочати розслідування за наведеними обставинами можливого відмивання доходів. Проте повністю зупинити процес не вдалося.

Енергетичний сектор України дедалі частіше описують як замкнену систему, у якій фінансові потоки держави та платежі споживачів зосереджуються в межах обмеженого кола гравців. У матеріалах, присвячених аналізу роботи ринку електроенергії, йдеться про системні зловживання у сфері постачання, тарифоутворення та продажу ресурсу, що створюють дисбаланс між інтересами споживачів і реальними вигодонабувачами.

Ключовою фігурою цієї моделі називають бізнесмена Ріната Ахметова. Саме через компанії групи ДТЕК, а також структури, що працюють під брендом YASNO, за твердженням авторів досліджень, було вибудувано вертикаль контролю над значною частиною енергетичного ринку. Йдеться про регіональні компанії з постачання електроенергії, які обслуговують мільйони споживачів у Києві, Дніпрі та низці інших великих міст.

Для маскування фінансових потоків і виведення прибутків використовуються іноземні компанії-нерезиденти, зареєстровані в офшорних юрисдикціях. Це, за оцінками критиків, створює закриту корпоративну систему, яка унеможливлює прозорий контроль з боку держави та регуляторів.

Одним із ключових механізмів збагачення називають системне зловживання процедурами публічних закупівель. Підконтрольні компанії, за наявною інформацією, заходять у тендери з демпінговими цінами, витісняючи конкурентів, після чого вже після укладення контрактів вартість електроенергії для державних установ збільшується через додаткові угоди на десятки відсотків. Такі дії прямо суперечать законодавству у сфері публічних закупівель.

Паралельно реалізується схема маніпуляцій на ринку електроенергії «на добу наперед». За твердженнями експертів, штучне обмеження пропозиції створює дефіцит, унаслідок чого державні виробники зазнають втрат, а приватні структури отримують надприбутки. У результаті формується перекіс, за якого стратегічний ресурс працює не в інтересах держави, а на користь окремих бізнес-груп.

Наслідки цієї моделі безпосередньо відчувають пересічні громадяни. Витрати на комунальні послуги для багатьох домогосподарств уже сягають критичного рівня і, за оцінками, можуть становити до 80 відсотків щомісячних доходів. Це змушує людей економити на ліках, харчуванні та інших базових потребах.

Попри повномасштабну війну та глибоку економічну кризу, енергетичні структури, пов’язані з олігархічним капіталом, продовжують нарощувати прибутки. Фактично йдеться про отримання прихованих дотацій із бюджетів громад через завищені тарифи та корупційні надприбутки. Державна політика при цьому, за оцінками критиків, демонструє явний перекіс на користь великого бізнесу та відсутність реальної демонополізації стратегічної галузі.

Окрему увагу привертає робота правоохоронних органів. Попри відкриття кримінальних проваджень за фактами зловживання владою та службовим становищем, реальні слідчі дії фактично відсутні. Більше того, фіксуються випадки ігнорування судових рішень, які зобов’язують розпочати повноцінне розслідування.

Таке саботування правосуддя створює атмосферу повної безкарності та, за оцінками експертів, легалізує подальше розкрадання коштів у промислових масштабах. У підсумку енергетичний сектор, який мав би бути основою економічної стійкості країни під час війни, дедалі більше перетворюється на інструмент збагачення обмеженого кола осіб.

Різдво Христове посідає особливе місце у християнському календарі та щороку об’єднує мільйони людей по всьому світу. 25 грудня 2025 року це велике свято відзначають віряни як західного, так і східного обрядів, вшановуючи народження Ісуса Христа — подію, що стала символом любові, миру та спасіння. Для багатьох Різдво асоціюється не лише з релігійним змістом, а й із глибоким відчуттям родинної єдності, тепла й віри в краще майбутнє.

Шлях до Різдва розпочинається задовго до святкового дня і проходить через Різдвяний піст, який триває сорок днів. У цей період віряни прагнуть зосередитися на внутрішньому очищенні, відмові від надмірностей, щирій молитві та добрих справах. Піст сприймається не лише як обмеження в їжі, а передусім як час духовної праці над собою, переосмислення цінностей і вчинків.

Святвечір вважається одним із найважливіших днів у різдвяному циклі. За традицією, за стіл сідають лише після появи на небі першої зірки, яка символізує Віфлеємську зірку. На столі має бути 12 пісних страв — за кількістю апостолів. Головними серед них є кутя та узвар. Вечерю розпочинають із молитви, а господар дому благословляє родину.

Особливе місце в оселі займає дідух — сніп із колосся, який символізує добробут, урожай і пам’ять про предків. Його встановлюють у кутку кімнати як оберіг для дому.

У день Різдва, 25 грудня, віряни відвідують святкові богослужіння, вітають одне одного словами «Христос народився!» — «Славімо його!». Після цього починаються різдвяні обходи з колядками. Діти та молодь ходять від хати до хати з різдвяною зіркою, співаючи колядки та бажаючи господарям миру, здоров’я й достатку.

Окремою частиною різдвяних традицій є народні ворожіння, які здавна були особливо популярними серед молоді. Найчастіше ворожили на долю, кохання та майбутній шлюб. Для цього використовували предмети побуту, сни, обряди з чобітком чи водою. Хоча церква не схвалює такі звичаї, вони залишаються частиною народної культури.

Різдво Христове — це не лише свято обрядів і традицій, а й час зупинитися, провести його з близькими, подарувати тепло, підтримку та віру в краще майбутнє.