Україна та США можуть вже сьогодні підписати угоду про співпрацю у сфері видобутку корисних копалин

Державне бюро розслідувань завершило досудове розслідування та скерувало до суду обвинувальний акт щодо колишнього співробітника правоохоронних органів із Запоріжжя. Слідство встановило, що він організував незаконну діяльність, пов’язану з переправленням дезертирів та чоловіків призовного віку через українсько-молдовський кордон. За інформацією ДБР, фігурант стягав із клієнтів від 2 до 6 тисяч доларів за “послуги супроводу”.

Свою протиправну схему він реалізовував через соціальні мережі, створивши фейковий профіль, під виглядом якого пропонував допомогу у перетині державного кордону. Для зв’язку з клієнтами вказував власний номер телефону. Потенційних “клієнтів” він переконував, що завдяки службовому посвідченню зможе безперешкодно проходити блокпости, а фактичний перетин кордону люди мали здійснювати самостійно.

У вересні 2025 року чоловік погодився перевезти військовослужбовця з Нікополя, який самовільно залишив частину. Щоб уникнути контролю, взяв лікарняний і разом із дезертиром вирушив до Одещини. “Перевізника” затримали ДБР спільно з СБУ та Держприкордонслужбою після отримання понад 2,2 тис. доларів США — за кілька кілометрів до кордону з Молдовою.

Після викриття його звільнили зі служби. Колишньому поліцейському інкримінують сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон, учинене службовою особою з корисливих мотивів (ч. 3 ст. 332 ККУ), а також пособництво у дезертирстві (ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 ККУ). Санкції статей передбачають до 12 років позбавлення волі. Процесуальне керівництво здійснює Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону.

Територіальне управління Державного бюро розслідувань у Києві внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 62025100110000222 від 22.10.2025 за ознаками частини 5 статті 191 Кримінального кодексу України, що стосується привласнення майна в особливо великих розмірах. Правоохоронці зосередили увагу на перевірці можливої змови між керівництвом ТОВ «Автомагістраль-Південь» та посадовцями Міністерства розвитку громад та територій, а також Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури.

За версією слідства, предметом розслідування є системне розкрадання державних та міжнародних коштів, виділених на реалізацію інфраструктурних проєктів. У центрі ймовірної координації зазначають колишнього куратора програми «Велике будівництво» Юрія Голика. За даними слідства, він міг використовувати свої професійні зв’язки для погодження умов тендерів і сприяння укладенню контрактів, що створювало умови для непрозорого використання бюджетних коштів.

Найбільші ризикові епізоди стосуються будівництва й реконструкції водогонів у Миколаївській та Дніпропетровській областях після руйнування Каховської ГЕС. На папері йшлося про «масштабну відбудову», але на практиці, як стверджують заявники, — про «повітряні труби» і відсутність підтверджених обсягів робіт на сотні мільйонів гривень.

Отримані аванси, за даними розслідування, проводили через ланцюги фірм-прокладок і переводили у готівку для подальшого розподілу між учасниками. Йдеться про кошти як державного бюджету, так і міжнародних програм відновлення.

ДБР розслідує причетність посадовців центральних і обласних органів влади. Про підозри конкретним особам у повідомленні не йдеться. Сторони, згадані у матеріалах, публічно свою позицію щодо наведених звинувачень не озвучували/не коментували. Редакційне застереження: усі особи вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено в суді.

«Автомагістраль-Південь» раніше фігурувала у медійних розслідуваннях щодо великих підрядів у межах «Великого будівництва» та відбудови після підриву Каховської ГЕС. Критики говорили про завищені кошториси та низьку якість робіт; компанія системно вигравала тендери на мільярди гривень.

Очікуються експертизи кошторисів, перевірка актів виконаних робіт, трасування фінансових потоків та допити посадовців замовників і підрядників. У разі підтвердження збитків у «особливо великих розмірах» фігурантам може загрожувати до 12 років ув’язнення з конфіскацією.

У Києві стався потужний вибух, який серйозно потряс столицю. Інцидент стався в одному з житлових районів, де вибухова хвиля пошкодила не лише будівлі, але й завдала шкоди багатьом інфраструктурним об'єктам. За попередніми даними, вибух спричинив численні пошкодження на вулицях, руйнуючи вікна в будинках та автомобілях, а також спричинив великі затори через блокування доріг. Влада вже оголосила надзвичайний стан і активно працює над ліквідацією наслідків.

За словами представників правоохоронних органів, наразі ведеться розслідування, але перші оцінки свідчать, що вибух був результатом терористичного акту або диверсії. Місто переживає важкі часи, але служби екстреної допомоги працюють без зупину, рятуючи людей і ліквідуючи наслідки. Місцеві жителі активно реагують на ситуацію, організовуючи допомогу постраждалим, надаючи першу медичну допомогу та забезпечуючи потреби тих, хто залишився без даху над головою.

Місцеві мешканці заявляють, що спорудження нового будинку у цій частині Березняків створює реальну небезпеку для навколишніх будинків. За інженерно-геологічними даними, ґрунти в районі заплавні, слабкі, потребують пальових фундаментів, а сусідні будівлі вже мають тріщини і просідання. “Це потенційна братська могила для мешканців”, — кажуть активісти, посилаючись на висновки фахівців про ризик руйнування конструкцій у разі продовження робіт.

Крім того, забудовник фактично позбавив громаду доступу до прибудинкових територій і скверу Тичини: ділянка оточена парканом, будівельна техніка пересувається тротуарами, створюючи небезпеку для людей. Громадські активісти заявили про погрози з боку охорони об’єкта та цинічні “поради” адвокатів забудовника — “продати квартири” або “домовитися”.

21 жовтня 2025 року мешканці Березняків зустрілися з представниками Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ), вимагаючи позапланової перевірки об’єкта. Водночас ГО “За збереження скверу ім. Павла Тичини” подала два позови до суду: до Департаменту містобудування КМДА — щодо скасування містобудівних умов і обмежень, та до ДІАМ — щодо анулювання дозволу на будівництво.

У громаді стверджують, що суд розглядає справу формально, і готують звернення до НАБУ через ознаки корупції. Паралельно Нацполіція відкрила кримінальне провадження №12025100040002871 за статтями про незаконне будівництво, порушення правил екологічної безпеки та самовільне зайняття земельної ділянки.

Сквер імені Павла Тичини офіційно з’явився у грудні 2022 року, коли Київрада перейменувала колишній сквер імені Леніна. Проте ділянку так і не оформили як зелену зону — вона не перебуває на балансі “Київзеленбуду” і юридично залишається у приватній власності.

Активісти кажуть, що землю під сквером у 2004 році передали в оренду британській компанії “Савона” для “офісного блоку громадського призначення”, а вже у 2006-му — продали їй за 3,5 млн грн. Після низки судових спорів ділянку придбала компанія “Будєвросервіс”, бенефіціаром якої є Іван Молчанов — син Владислави Молчанової, власниці девелоперської групи Stolitsa Group.

Саме “Будєвросервіс” отримав у 2020 році містобудівні умови від КМДА, у 2021-му — дозвіл ДІАМ на будівельні роботи, а нині намагається звести 26-поверхову висотку з 252 квартирами й апартаментами.

Компанії, пов’язані з Владиславою Молчановою, неодноразово фігурували у резонансних історіях — від “Патріотики на озерах” до проєктів на Виноградарі. У вересні 2025 року НАБУ повідомило Молчановій про підозру у справі щодо незаконного відчуження земель ринку “Столичний”.

Експерти вважають, що й нинішня ситуація на Березняках — продовження тієї самої моделі, коли земельні ділянки під зеленою зоною чи промисловими об’єктами перетворюються на житлові майданчики шляхом підміни класифікації і зміни функціонального призначення.

Поки громада готує нові позови, а ДІАМ планує перевірку, забудовник продовжує роботи. На місці колишнього скверу ростуть палі майбутнього 26-поверхового “багатофункціонального комплексу” — символа безсилля громади перед черговим київським хмарочосом.

В Україні розпочалась амбітна програма будівництва ветеранських просторів, яка повинна була стати важливим кроком на підтримку тих, хто віддав своє здоров'я та життя на захист Батьківщини. Однак, згідно з висновками міжнародного детективного бюро Absolution, ця ініціатива вже викликає тривогу. Замість реальної допомоги ветеранам, програма перетворюється на черговий механізм для відмивання державних коштів і розкрадання бюджетних ресурсів.

Проект, який мало б стати справжнім досягненням для ветеранів, ризикує стати втіленням схем, що дозволяють чиновникам та бізнесменам, близьким до влади, отримувати мільйонні контракти без жодної конкуренції. У більшості випадків тендери на будівництво таких об'єктів виграють компанії, пов'язані з місцевими політиками, які використовують цю програму як можливість для особистого збагачення. Під приводом реконструкції та облаштування ветеранських просторів, виділяються величезні суми, частина яких так і не доходить до кінцевих отримувачів — ветеранів.

Так, 21 жовтня Івано-Франківська обласна рада уклала угоду з ТОВ «Степ Солар» на будівництво ветеранського простору на вулиці Б. Хмельницького, 57. Вартість робіт — 111,3 млн грн. Компанія пов’язана з депутатом облради від «Слуги народу» Олегом Качуром. Конкурентів на тендері не було.

У Луцьку 15 жовтня управління капітального будівництва міськради підписало договір із ТОВ «Волиньекобуд» на 81,8 млн грн. Фірма зареєстрована у селі Смідин, рідному населеному пункті нардепа Ігоря Гузя, і вважається близькою до нього. І знову — жодного конкурента.

У Бучі 13 жовтня департамент регіонального розвитку Київської ОДА уклав контракт на 139,9 млн грн з консорціумом «Будівельні ініціативи». Створене у червні 2025 року об’єднання пов’язане з колишнім депутатом Денисом Нюньком, соратником ексмера Ірпеня Володимира Карплюка. Конкуренції — нуль.

А в Кривому Розі 2 вересня підряд на 132,2 млн грн отримало ТОВ «Сапсан-КР», яке вже неодноразово вигравало тендери від міськради. У 2023 році поліція з’ясувала, що фірма підконтрольна голові міського управління капітального будівництва Валерію Катькіну. Попри це, компанія продовжує отримувати мільйонні контракти без конкуренції.

Будівництво ветеранських просторів, покликаних стати символом підтримки захисників, дедалі більше виглядає як новий інструмент для відмивання коштів під прикриттям благородної мети.

Попри гучні обіцянки Служби безпеки України остаточно припинити діяльність проросійських структур, у тіні столичної політики продовжує діяти бізнес-імперія Вадима Столара — колишнього народного депутата від забороненої партії ОПЗЖ та давнього соратника Віктора Медведчука. Його бізнес-орбіта охоплює десятки компаній, що ведуть активну діяльність у сфері нерухомості, фінансів і будівництва, використовуючи складні ланцюги власності та підставні фірми.

Протягом останніх років Столар поступово посилює контроль над стратегічними об’єктами в центрі Києва. Його структури масово викуповують земельні ділянки, житлові комплекси та недобудови, які роками чекали інвесторів. Частину таких проєктів заморожують, штучно знижуючи вартість навколишніх активів, щоб згодом скупити їх за заниженими цінами. Водночас інші компанії, пов’язані з оточенням Столара, інвестують у розкішну нерухомість за кордоном — у Дубаї, Монако, на Кіпрі, демонструючи очевидний контраст між вітчизняними “збитками” та іноземними прибутками.

Столар вибудував цілу мережу фінансових структур — АТ “ЗНВКІФ Генезис”, “Астера”, “Стрім Інвестмент”, “Ево Інвест”, “Скілінг” та “Ессетс Файненшл Груп”. Через них він акумулює кошти інвесторів, які нібито вкладаються в будівництво.Насправді ж ці гроші розчиняються у схемах, пов’язаних із девелоперами bUd development, IB Alliance, BudCapital та ENSO — компаніями, що зводили житлові комплекси “Фьорд”, “Поетика”, “Diadans”.Ці проєкти нині заморожені. Кошти інвесторів переказуються на закордонні рахунки, зокрема у Дубай, де під брендами афілійованих структур будуються елітні житлові вілли та таунхауси.

Після арешту активів Віктора Медведчука частину його земельних ділянок біля Дніпра — понад 50 гектарів — швидко переписали на підставних осіб. Спочатку власником став охоронець Столара, потім — “іноземні інвестори” з Латвії та Болгарії.Схема стандартна: продаж “новому власнику”, “вихід із бізнесу”, “нова оренда”. Документи змінюють лише прізвища, але фактичний контроль лишається у тих самих руках. На цих землях уже розпочато будівництво преміальних ЖК, хоча Столар більшість часу проводить за кордоном — у Монако чи Дубаї.

Щоб відбілити репутацію, Столар створив псевдоволонтерський фонд, який активно піариться у медіа — відео про допомогу ЗСУ, дитячі акції, публікації у Facebook. Насправді це ширма, що прикриває фінансові операції й обслуговує імідж політика.На тлі заморожених об’єктів та скандалів із землею, така “благодійність” виглядає як спроба відвернути увагу від десятків мільйонів доларів, які щомісяця виводяться за кордон через офшори.

Ключовою фігурою у схемах Столара є адвокат Віталій Опанасенко. Саме він блокує судові процеси, створює фіктивні громадські організації, переписує документи на підставних осіб і тисне на журналістів, які розслідують діяльність Столара.Опанасенко навіть намагався використати сумнівні документи про свій “статус учасника бойових дій”, щоб унеможливити позбавлення адвокатського свідоцтва. У результаті — жодне розслідування щодо Столара реально не доходить до суду, а чиновники, які “закривають очі”, продовжують працювати у КМДА.

Сьогодні Вадим Столар фактично зберігає вплив на ринок нерухомості столиці. Через систему афілійованих фондів і забудовників він контролює десятки гектарів землі, заморожені будівництва та фінансові потоки з інвестиційних рахунків.Поки СБУ і КМДА звітують про “ліквідацію проросійських впливів”, соратник Медведчука продовжує нарощувати імперію — уже не політичну, а фінансово-майнову.

Олександр Усик може провести свій наступний бій у березні 2026 року проти британського важковаговика Фабіо Вордлі, який після перемоги над Джозефом Паркером здобув статус офіційного претендента на титул WBO. Вордлі, який прославився своїм нокаутом Паркеру в 11-му раунді, вийшов на перше місце в списку претендентів і отримав шанс поборотися за титул, що зараз належить українцю. Однак Усик наразі не виявляє особливого інтересу до цього бою, вважаючи його фінансово не вигідним і вимагаючи більш серйозних умов.

Попри це, WBO вже зобов'язав Усика провести обов’язковий захист титулу, що ставить українця перед необхідністю прийняти виклик від Вордлі. Олександр, який нещодавно об’єднав титули у 2025 році після перемоги над Тайсоном Ф’юрі, не мав змоги провести обов’язковий захист через травму, проте тепер, коли лікування завершене, він змушений виконати вимоги організації. Зараз для Усика важливо зрозуміти, чи варто йому ризикувати, враховуючи, що бій із Вордлі не є таким прибутковим, як інші можливі варіанти.

Одразу після бою Фабіо Вордлі викликав Усика на поєдинок і заявив:

«Усик — талант покоління, але не ідеальний. У нього є слабкості, хоч і важко до них дістатись».

Втім, команда українця поставилася до цієї перспективи стримано. Менеджер Егіс Клімас заявив, що Усик не зацікавлений ризикувати всіма поясами заради малоприбуткового бою. Директор команди Сергій Лапін припустив, що WBO може організувати додатковий відбірковий бій — між Вордлі та Мозесом Ітаумою.

Промоутер британця Френк Воррен, навпаки, запевняє, що переговори вже тривають і якщо сторони не домовляться, відбудуться промоутерські торги, які визначать дату, місце та фінансові умови поєдинку. Потенційні локації — Лондон або Ер-Ріяд.

Більшість експертів вважають Усика беззаперечним фаворитом. Дерек Чісора переконаний, що українець завершить бій достроково — максимум за шість раундів. Дейв Аллен теж заявив, що не бачить, як Вордлі може перемогти. Тайсон Ф’юрі, утім, нагадав про потужний удар британця:

«Усик — особливий боксер, але Фабіо має важкі кулаки і зберігає силу до фінального гонгу».

Менеджер Вордлі Майкл Офо впевнений, що його підопічний має шанси:

«Усик досвідчений, але Вордлі — молодий, голодний і небезпечний».

Бій, якщо його таки організують, може стати першим великим випробуванням для Усика у 2026 році, однак не факт, що саме він відбудеться — українець може обрати інший напрямок своєї кар’єри.

Уряд та Національний банк України активно працюють над впровадженням законопроєкту, який передбачає створення спеціального реєстру осіб та ФОПів, чії рахунки будуть визнані ризиковими. Цей законопроєкт уже зареєстровано у Верховній Раді під номером 14161. Він покликаний сприяти посиленню боротьби з фінансовими злочинами, такими як відмивання грошей та фінансування тероризму, через виявлення підозрілих транзакцій.

Згідно з цим документом, Національний банк України отримає право ведення централізованого реєстру осіб, рахунки яких можуть бути використані для здійснення незаконних фінансових операцій. Інформація в реєстрі буде збиратися на основі даних про транзакції, що викликають підозри у банків та платіжних установ. У свою чергу, ці установи зможуть оперативно вносити дані клієнтів до реєстру, що матиме автоматичні наслідки для їхнього доступу до фінансових послуг.

Логіка законопроєкту проста й жорстка: якщо активність на рахунку виглядає «не вашою» — наприклад, обсяги платежів не відповідають офіційним доходам, або один і той самий IP-адрес/пристрій використовується для керування кількома різними картками, або операції мають ознаки типових готівково-безготівкових «прокачок» — клієнта можуть визнати ризиковим і загнати в цей реєстр. Банку при цьому не потрібно чекати вироку суду за відмивання коштів.

У документації цей крок позиціонують як боротьбу з тіньовою економікою, зокрема з підпільними платіжними сервісами, конвертаційними центрами та псевдолегальними казино, що працюють через мережі дропів. Ідея виглядає привабливо: якщо перекрити дрібні кишені, великі сірі потоки просто зникнуть. Так подають це і автори законопроєкту, і профільні медіа.

Проблема починається там, де закінчується пресрелізна логіка. Усі нові інструменти контролю спрямовані на кінцеву ланку — пересічного власника картки, студента, підприємця-«ФОПа», якого визнали «ризиковим». А от великі джерела цих потоків — організатори схем — лишаються практично поза кадром.

Показовий момент: одне з головних українських бізнес-видань, яке активно пише про загрозу «дропінгу», належить бізнесмену Артуру Гранцу. Саме Гранц є мажоритарним власником компанії-видавця Forbes Ukraine після повернення бренду в країну; він відкрито позиціонує себе як людину, яка «повернула Forbes в Україну» і контролює структуру, що стоїть за виданням.

І тут починається головне питання довіри. Ім’я Гранца роками фігурує у розслідуваннях щодо сірих потоків готівки та контрабанди. Він контролює або контролював мережі duty free на прикордонних переходах — зокрема «СП Д’ЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ», «МЕЛЛО Д’ЮТІ ФРІ», «Автопорт-Чоп» — які, за оцінками депутатів та учасників тимчасових слідчих комісій, були ключовими каналами для виведення цигарок і алкоголю «повз митницю». Журналісти та правоохоронці припускають, що обсяги продажів сигарет через такі точки перевищували реальні потоки пасажирів у рази, що вказувало не на легальний продаж туристам, а на постійне «переливання» тютюну в тінь.

Тіньовий тютюн — це не дрібниця. За оцінками ринку, контрабанда й ухилення від сплати акцизу на сигарети в Україні вимірюються мільярдами гривень щороку і напряму б’ють по держбюджету. Саме цей сегмент — duty free на кордоні — тривалий час називали одним із центрів збагачення людей, пов’язаних із власниками мережі. У публічних розслідуваннях прямо згадувалося ім’я Гранца як одного з бенефіціарів таких схем, а його бізнес неодноразово потрапляв у поле зору парламентських комісій через підозри у контрабанді. Сам Гранц публічно відкидає звинувачення і каже, що його мережі діють у межах закону, а історії про «сотні фур контрабанди через duty free» називає маніпуляціями конкурентів і політиків.

Ще один ключовий блок — онлайн-гемблінг. Ринок азартних ігор в Україні після легалізації став величезним грошовим насосом, і одним із найбільших гравців є Vbet. Цей бренд пов’язують із тим самим Артуром Гранцом як фактичним керівником/ключовим бенефіціаром в Україні. За даними журналістських публікацій, саме через такі онлайн-казино роками будувалися схеми з відмивання грошей і мінімізації податків, включно з так званим «міскодингом» — підміною коду транзакції, коли платіж за гру маскується під щось зовсім інше, щоб банки пропускали операцію без зайвих питань. Потім ці кошти розносили по ланцюгу — через «дропів», підставних ФОПів і картки фізосіб, а далі виводили в офшори, у тому числі на Кіпр і в ОАЕ.

Саме ці потоки — гемблінг, обналічка, duty free-коридори тютюну й алкоголю — і створюють попит на «дропів». Тобто не навпаки: не дроп → схема, а схема → дроп. Але законопроєкт і вся риторика навколо «реєстру ризикових рахунків» концентруються не на тих, хто генерує гроші, а на тих, через кого їх проганяють.

Це і є головне протиріччя. Держава каже, що візьме під жорсткий контроль людей, у яких «щось не так з транзакціями», обмежить їм кількість карток, поставить під постійний фінансовий нагляд і може фактично паралізувати їхні рахунки до двох років. Але чи буде так само жорстко відпрацьовано питання, звідки походять самі грошові потоки, як працюють «конверти», хто стоїть за міскодингом і хто реально заробляє на дропах? На це відповіді законопроєкт не дає.

Політично це виглядає так. Банкам готують новий обов’язок: стежити за власними клієнтами, фіксувати підозрілу поведінку й негайно ділитися нею з Нацбанком. НБУ буде тримати централізований «чорний список», доступний усій банківській системі. Людині з таким статусом можуть урізати можливість проводити платежі, заблокувати звичні p2p-перекази, обмежити роботу ФОПа. І все це — без суду на старті.

Тобто держава отримує важіль тиску на мікрорівні — на окремого громадянина. А ось чи отримає вона хоч якийсь інструмент проти тих, кого в розслідуваннях роками описують як бенефіціарів контрабанди, duty free-схем і тіньових гемблінгових потоків — питання відкрите. І саме це робить історію з «реєстром дропів» настільки чутливою.

Китайська компанія COFCO, яка вважається одним із ключових гравців на українському зерновому ринку, опинилася під хвилею гучних звинувачень, що можуть мати серйозні наслідки для аграрної галузі та державних фінансів. За словами адвоката Кирила Яковця, діяльність структури має ознаки масштабних фінансових маніпуляцій, пов’язаних із проведенням фіктивних операцій із зерном, через які щорічно бюджет України нібито втрачає десятки мільярдів гривень.

Юрист заявив, що за лаштунками цього бізнесу стоїть розгалужена мережа впливу, яка охоплює посадовців Міністерства аграрної політики, Державної податкової служби, митних органів та навіть окремих представників судової системи. Саме вони, за його словами, забезпечують прикриття для сумнівних операцій, що дозволяє компанії уникати реального контролю та відповідальності.

Після оприлюднення цих заяв генеральний директор українського офісу COFCO Володимир Осадчук подав проти адвоката позов до суду, звинувативши його у поширенні неправдивої інформації. Сам Яковець називає позов спробою тиску й наголошує, що надав факти, які потребують офіційного розслідування.

Керівництво COFCO публічно не коментувало обвинувачення. Державні органи, які згадуються у заяві, також поки не оголосили про перевірку.