Україна завершує розробку далекобійної ракети-дрона «Трембіта»

Людство століттями прагне знайти формулу довгого життя: від генетичних досліджень до суперфудів і новітніх нанотехнологій. Проте останні дослідження вказують на несподіваного, але надзвичайно впливового ворога — стрес. Аналізуючи життя людей, які дожили до 100 років і більше, вчені та сучасні системи штучного інтелекту дійшли висновку, що саме хронічний стрес найчастіше скорочує тривалість життя, незалежно від харчування чи фізичної активності.

Стрес у сучасному світі часто непомітний: щоденні турботи, робочі навантаження, інформаційне перевантаження — все це накопичується у нашому організмі й поступово руйнує фізичне та психічне здоров’я. У людей, які дожили до глибокої старості, помітно менше психологічного тиску в повсякденному житті, а способи управління емоціями та відновлення нервової системи стають ключовими факторами довголіття.

Згідно з даними Національної служби охорони здоров’я Великої Британії, постійне напруження викликає головний біль, біль у грудях, проблеми з травленням, прискорене серцебиття та запаморочення. Якщо організм перебуває у стані «тривоги» тривалий час, це виснажує нервову систему й порушує роботу внутрішніх органів.

Нідерландські вчені ще у 2010 році довели, що підвищений рівень гормону стресу — кортизолу — напряму пов’язаний із ризиком серцево-судинних захворювань. А саме вони залишаються головною причиною смертності у світі.

Доказом може слугувати історія Жанни Кальман — француженки, яка прожила 122 роки та 164 дні. Вона не дотримувалася сучасних «здорових» трендів: курила, пила вино, обожнювала шоколад. Проте її життя було спокійним, розміреним і без надмірного стресу. Матеріальний добробут і позитивне ставлення до світу дали їй те, чого не здатні замінити жодні добавки — внутрішній спокій.

Шведські дослідники дійшли висновку, що люди, які доживають до 100 років і більше, не просто ефективно лікують хвороби — вони вміють уникати їх появи. Довгожителі рідше страждають від інфарктів та інсультів, а також мають стабільні показники тиску й холестерину. Це свідчить про «специфічну модель старіння» — повільну, гармонійну, без стресових вибухів і нервових коливань.

У «блакитних зонах» — регіонах із найбільшою концентрацією довгожителів — люди мають спільні риси: помірна фізична активність, просте харчування, соціальні зв’язки й низький рівень стресу. Саме комбінація цих чинників дозволяє доживати до 90, 100 і більше років без серйозних хвороб.

Отже, якщо ви хочете жити довше, почніть не з дієт чи добавок, а з усунення стресу. Спокійний розум — найкращий інвестиційний фонд для довгого життя.

Попри масштабні потрясіння останніх років — пандемію COVID-19 та повномасштабну війну — українці зберігають високу мобільність і активність у подорожах за межі країни. За інформацією Державної прикордонної служби, у період із 2020 по дев’ять місяців 2025 року зафіксовано 104,97 мільйона перетинів державного кордону на виїзд із України. Цей показник свідчить про те, що, навіть в умовах обмежень, небезпеки та економічної нестабільності, українці продовжують активно переміщатися — як із трудових, так і з гуманітарних чи особистих причин.

Водночас за цей самий період в’їзд іноземців до України становив 16,91 мільйона випадків. Хоча ці цифри помітно нижчі за довоєнні рівні, вони демонструють поступове відновлення інтересу до України з боку іноземних громадян — як бізнесу, так і гуманітарних організацій чи дипломатичних місій.

Потік іноземців до України різко просів у 2022 році, але згодом почав відновлюватися. У 2020-му в’їздів іноземців було 3,39 млн, у 2021-му — 4,27 млн; у 2022-му показник впав до 2,31 млн, у 2023-му зріс до 2,45 млн, у 2024-му — до 2,55 млн, а за дев’ять місяців 2025-го — 1,94 млн. Це свідчить про поступове повернення ділової, гуманітарної та туристичної активності.

На запит щодо більш деталізованої статистики — зокрема про кількість виїздів чоловіків 15–25 років у 2022–2025 роках, а також про число іноземців, які перебували в Україні три місяці і більше, — у ДПСУ пояснили, що служба веде офіційний облік саме фактів перетину кордону. Показники, не передбачені формами державної звітності, у її базах не зберігаються. У відомстві підкреслюють: обсяг перетинів безпосередньо залежить від соціально-економічної та безпекової ситуації в країні.

Статистика демонструє: навіть у надскладні роки українці залишалися мобільними, а в’їзд іноземців після воєнного провалу поступово відновлюється. Детальніші портрети міграційних потоків вимагатимуть інтеграції даних інших держреєстрів — поза можливостями звичайної прикордонної статистики.

Життя ведучого Володимира Остапчука знову опинилося під прицілом громадської уваги після чергового конфлікту, який розгорівся у телеграм-каналі його дружини Катерини. Жінка різко висловилася про тих, хто свідомо вибудовує стосунки з одруженими чоловіками, що стало приводом для масштабної дискусії серед користувачів мережі. Однією з активних учасниць суперечки стала користувачка на ім’я Олеся, яка заявила, що роман Катерини та Володимира нібито розпочався ще до офіційного розлучення ведучого з колишньою дружиною, Христиною Горняк.

Олеся стверджує, що пара відзначає річницю стосунків саме 4 жовтня — у день, коли Остапчук оформив розлучення. За її словами, після знайомства з Катериною ведучий неодноразово літав до Відня, де на той час перебувала Горняк, що лише підживило чутки про таємний початок стосунків. Версії учасників конфлікту кардинально розходяться: Катерина заперечує будь-які неправомірні дії та наголошує на чесності власних намірів, тоді як Олеся та деякі користувачі мережі переконані в протилежному.

Катерина наполягає, що їхнє спілкування з Володимиром почалося у серпні 2022 року, а позов про розірвання шлюбу був поданий у вересні. «Коли ми познайомилися з чоловіком, він уже жив сам і подав документи на розлучення», — заявила вона, фактично визнаючи перетин дат, але підкреслюючи, що шлюб на той момент існував лише юридично.

Історія збурила мережу насамперед через чутливу тему межі між формальним і фактичним розривом стосунків, яка не вперше стає джерелом публічних претензій у житті шоумена. Сторони надали кожна свою версію подій; остаточні висновки, схоже, залишаються на розсуд аудиторії.

Під час спільних навчань Німеччина та Австрія представили передовий підхід до облаштування польових укріплень, використавши розробку німецької компанії Romold — ROM Trench System. Ця система створена для швидкого, мобільного й безпечного спорудження траншей у бойових або навчальних умовах. Її конструкція базується на збірних пластикових панелях, які закріплюються на міцному металевому каркасі, утворюючи модульну структуру, що за принципом нагадує збирання великого конструктора.

ROM Trench System складається з уніфікованих елементів: вертикальних стінових панелей, перекриттів, несучих рам та внутрішніх розпірок. Завдяки інтегрованим фіксаторам секції легко поєднуються між собою, формуючи як прямолінійні, так і розгалужені фортифікаційні споруди. Такий підхід забезпечує значну економію часу під час розгортання, а також мінімізує потребу у важкій техніці чи чисельному персоналі.

Під час одного з навчань чотири австрійські інженери змонтували 18-метрову закриту траншею з бойовою позицією за три години. Конструкція була повністю накрита зверху, що зменшує ризики виявлення з повітря та захищає від дронів-розвідників. Аналогічні позитивні результати показав Бундесвер: швидкість розгортання, стійкість конструкції та можливість створювати довготривалі укриття навіть за мінімального чисельного складу інженерних підрозділів.

Головні переваги ROM Trench System — мобільність, повторне використання та зниження логістичних витрат. Пластикові модулі легші за дерев’яні чи бетонні аналоги, їх простіше транспортувати й розгорнути в умовах обмежених ресурсів. Відсутність потреби у заготівлі деревини чи облаштуванні важкої техніки робить систему тихою й менш помітною під час розгортання. Модульна конструкція дозволяє демонтувати елементи та перевозити їх на нові позиції, що важливо в умовах маневреної війни.

Сучасні конфлікти показали, що польові укріплення лишаються критично важливими, але традиційні методи їхнього будівництва є повільними та ресурсомісткими. Поява промислових модульних рішень — логічна відповідь на ці виклики. ROM Trench System відповідає трендам: модульність, мобільність, маскування та інтеграція з електронними системами.

Можливі шляхи розвитку системи включають встановлення внутрішніх утеплювачів, інтеграцію кабелів зв’язку та енергопостачання, дренажних рішень, маскувальних мереж і розширення лінійки модулів для командних пунктів, медичних пунктів чи складів боєприпасів. Такі доповнення зроблять конструкцію універсальнішою та ефективнішою в різних кліматичних і тактичних умовах.

Попри явні переваги, модульні системи мають і обмеження: пластик і каркас можуть поступатися бетону в довгостроковій міцності проти надпотужних ударів, потребують надійного маскування й правильного засипання для оптимальної балістичної захищеності. Також критично важлива обачна логістика — компенсувати переваги мобільності необхідно надійним постачанням і тренуванням інженерних підрозділів.

ROM Trench System демонструє, як промислові модульні рішення можуть радикально змінити інженерний підхід до польових укріплень: швидше, мобільніше, з меншими людськими і матеріальними витратами. У поєднанні з додатковими технічними опціями й правильною тактичною інтеграцією така система може стати важливим інструментом у сучасній фортифікаційній практиці.

У середу, 5 листопада, Україна зустрічає день, сповнений символізму й природної краси. Хоча офіційних державних свят цього дня не передбачено, календар усе ж пропонує чимало цікавих приводів для уваги — від астрономічних явищ до духовних спогадів і світових ініціатив.

Повний Місяць — головна прикраса небосхилу Цьогорічний листопадовий повний Місяць обіцяє бути особливим: супутник Землі підійде на рекордно близьку відстань, створюючи ефект «супермісяця». Його світіння буде настільки інтенсивним, що під його сяйвом можна буде розгледіти навіть тіні дерев і будинків. Астрономи радять спостерігати за небесним видовищем уночі з 4 на 5 листопада — найкраще у місцях, віддалених від міського освітлення. Такий Місяць часто асоціюють із завершенням циклів, підбиттям підсумків і початком нового етапу в житті.

Міжнародні датиОрганізація Об’єднаних Націй сьогодні відзначає Всесвітній день поширення інформації про цунамі. Мета — підвищити обізнаність населення, особливо мешканців прибережних і острівних територій, про правила поведінки у разі стихійного лиха.Також 5 листопада у світі відзначають День здорового харчування. Він покликаний нагадати про важливість збалансованого раціону та профілактику хвороб, пов’язаних із неправильним способом життя.

Церковне святоПісля переходу на новий календар Православна церква України 5 листопада вшановує святих подружжя-мучеників Галактіона та Епістимію, а також єпископа Григорія Олександрійського. У цей день віряни моляться за сімейне щастя, взаєморозуміння та здоров’я дітей.

Народні традиції та прикметиУ народі ця дата вважалася холодною та не надто сприятливою. Згідно з повір’ями, не можна було починати нові справи, робити великі покупки чи прибирати в чужій хаті — аби не накликати невдачу. Казали: якщо 5 листопада сніжить, то до двадцятих чисел місяця вже прийде справжня зима. А ясне небо на заході сонця віщує морози у другій половині листопада.

Іменинники дняЦього дня народилися видатні українці: поет Яків Щоголєв, кінорежисерка Кіра Муратова, художниця Стефанія Шабатура та легендарний футболіст Олег Блохін.

24 жовтня 2025 року, слідчий суддя Шевченківського районного суду Києва виніс рішення, яким наклав арешт на все майно, вилучене під час обшуків на підприємствах, пов’язаних з колишнім податківцем Романом Афоновим і бізнесменом Феліксом Кусаєвим. Це рішення стосується справи №761/44359/25, яку розглядав Офіс генерального прокурора. Арешт також поширюється на два відділення АТ «АБ «РАДАБАНК» у Запоріжжі, що є частиною широкої кримінальної справи, яка охоплює схему незаконного обороту металобрухту.

За даними слідства, група осіб, до якої входили Афонов і Кусаєв, організувала злочинну схему, що функціонувала з 2020 року. Підконтрольні їм транзитно-конвертаційні підприємства займалися реєстрацією фіктивних податкових накладних на реалізацію брухту чорних і кольорових металів. Загальна сума операцій у рамках цієї афери склала понад 2 мільярди гривень. Такі махінації дозволяли учасникам схеми незаконно отримувати податкові пільги та ухилятись від сплати податків, наносячи суттєву шкоду державному бюджету України.

Для легалізації походження металобрухту організатори складали акти приймання-передачі від фізичних осіб, які фактично не займалися заготівлею та не мали доступу до банківських рахунків, на які надходили кошти.

Надалі безготівкові кошти дробилися на рахунки підконтрольних фізичних та юридичних осіб і обготівковувалися у банках та через банкомати за допомогою платіжних карток. Слідство зазначає, що до схеми могли бути причетні й посадові особи банківських установ.

Судовий арешт покликаний забезпечити збереження активів до завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді.

5 листопада в Україні відзначають День залізничника — професійне свято людей, чия праця забезпечує безперервний пульс країни. Особливо у час війни ця дата набуває глибшого змісту: залізничники стають невидимими героями тилу, які тримають сполучення між містами, перевозять військові вантажі, евакуйовують мирних жителів, доставляють гуманітарну допомогу та підтримують економіку, що продовжує жити попри всі випробування. Залізниця сьогодні — не просто інфраструктура, а символ витримки, надійності та єдності.

Цього ж дня віряни вшановують святителя Павла Тобольського і Києво-Печерського, ікону Божої Матері «Оранта» та преподобного Іоанікія Великого. За старим стилем згадують також святителя Рафаїла Київського. Ці духовні постаті нагадують про силу віри та поклик служіння — цінності, що перегукуються із самовідданою працею залізничників, котрі щодня несуть відповідальність за життя й безпеку людей.

У сучасному церковному календарі сьогоднішній день присвячений святителю Павлу Тобольському і Києво-Печерському, а також шануванню ікони «Оранта», що в українській традиції уособлює молитовний захист і непохитність. Віряни звертаються з проханнями про зміцнення духу, подолання випробувань і оборону від зла. Пам’ять преподобного Іоанікія Великого нагадує про стриманість і внутрішню дисципліну; за юліанським стилем цього дня вшановують святителя Рафаїла Київського.

День здорового глузду покликаний нагадати про цінність раціональних рішень, особливо в епоху інформаційного шуму та емоційних реакцій. Паралельно у світі звучать інші культурні маркери дати: у Великій Британії — феєрверки Ночі Гая Фокса, у США — жартівливо-солодкий День цукерок, у Панамі — державний День прапора, в Італії — День збройних сил.

4 листопада здавна вважали родинним днем: господарі збиралися за посиденьками, жінки бралися до рукоділля, а садівники вирушали по пізні ягоди — вважалося, що легкий мороз робить плоди ще кориснішими. Погодні ознаки трактували просто: ранковий туман обіцяв відлигу, дощ натякав на швидкий сніг, тривожні зграї птахів — на різке погіршення погоди, а чисте небо — на ранній прихід зими. Уникали зайвих поїздок і ризикованих угод, надаючи перевагу спокійному дню в колі рідних; сварки вважали особливо невдалим знаком.

Цей листопадовий день поєднує працю і службу, молитву і здоровий глузд, родинне тепло та увагу до ознак довколишнього світу. Гарна нагода зробити паузу, подякувати тим, хто тримає «колії» нашого повсякдення, і зібратися з близькими.

Офіційні накази, комісії, тренінги та конкурси виглядають як звичний шлях до підрозділів спецпризначення. Проте глибший аналіз внутрішніх документів та процедур показує, що вони можуть виконувати функцію не тільки відбору кваліфікованих кандидатів, а й прихованого просування «своїх» співробітників. У випадку колишнього детектива БЕБу Ткачука формальна участь у конкурсі до підрозділу «Лють» фактично слугувала лише прикриттям для його подальшого переведення до Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР).

Документи свідчать: усі дії виглядали юридично коректними, але на практиці створювалися умови для просування співробітників без реального бойового досвіду або необхідної практичної підготовки. Внутрішні накази, протоколи комісій та результати тренінгів використовувалися як формальна «завіса», що легітимізувала подальші кадрові рішення.

На папері — кар’єрний ріст і «бойова» кваліфікація. На практиці — відсутність оперативного досвіду, відсутність виїздів на штурмові операції та днів на передовій, кажуть наші джерела. Ткачук, за їхніми словами, радше є «кабінетним» фігурантом, який отримав потрібний штамп для подальшого переведення в інший підрозділ, ніж реальним бойовим співробітником.

Чому це спрацювало? Відповідь — у процедурі переведення. За Положенням про ДСР (наказ Нацполіції №1077) начальник Департаменту має повноваження призначати працівників без конкурсів і комісій. Тобто шлях потрапляння до ДСР для «стороннього» кандидата ускладнений, але закон дозволяє внутрішні переведення. Якщо особа формально стає поліцейським — наприклад, через призначення в «Лють» — подальше переведення до ДСР може відбутися без відкритого конкурсу, виключно за ініціативою керівництва. Саме цією «лазівкою» й скористалися, за наявними в нас даними.

Юридично — порушень немає: усі документи оформлені, накази видані, навчання підтверджене. Але практика, в якій людина без практичних штурмових навичок трансформується в «бійця», а потім без зайвих процедур потрапляє до стратегічного відомства, породжує питання про кадрування та критерії відбору в силових структурах. Наші співрозмовники у правоохоронних колах зауважують: так народжується «кадровий пул» для керівних посад — не на підставі заслуг чи заслуг у полі, а на підставі домовленостей і внутрішніх зв’язків.

Експерти з кадрової політики поліції коментують: формальна відповідність процедурі не гарантує відповідності посаді за змістом. «Якщо підбір відбувається через формальну ротацію, а не через оцінку реального досвіду й результатів, це знижує загальний рівень професійності в підрозділі й створює ризики для репутації служби», — каже один із них на умовах анонімності.

У підсумку схема виглядає так: конкурс — призначення — формальне навчання — переведення. Всі кроки відповідають букві закону, проте їхнє поєднання дозволяє обходити відкриті процедури потрапляння до ДСР і проштовхувати «своїх» кандидатів. Саме на цій практиці ґрунтується кар’єрний шлях, який ми умовно називаємо «по-спецпризначенськи».

Такі кейси підривають довіру до кадрових процедур у правоохоронних органах: суспільство і внутрішні кадри очікують, що посади в спеціалізованих підрозділах займають люди з відповідним практичним досвідом. Подібні механізми відкривають можливості для квазі-клієнтелізму — коли головним критерієм стають не компетенції, а мережа зв’язків. По-третє, це створює перешкоди для справжньої ротації і залучення нових фахівців, готових працювати в полях.