Українці дедалі активніше цікавляться минулим: новий рекорд інтересу до історії

Сьогоднішня дата об’єднує низку релігійних, професійних та світових подій, які мають важливе значення для віруючих, фахівців різних галузей та всієї міжнародної спільноти. За новим церковним календарем цього дня вшановується апостол Филип — один із перших учнів Христа, який почув Його заклик і став проповідувати віру серед різних народів. У християнській традиції Филипа згадують як приклад щирої відданості та готовності служити людям, не шукаючи вигоди чи слави.

Цього дня також звертають увагу на самовіддану працю медичних працівників — відзначається День операційної медичної сестри. Саме ці фахівці забезпечують безперебійну роботу операційних блоків, відповідають за стерильність, обладнання та підтримку хірургів під час найскладніших втручань. Їхня робота часто залишається непомітною для широкого загалу, але є ключовою для порятунку життя пацієнтів.

У народній традиції 14 листопада називали Пилипом або Пилипівкою. Казали: «Прийшов Пилип — зігрій кожух і шапку припасуй». Наші предки звертали увагу на погоду: вітер віщував заметілі взимку, сніг — ранню та стійку зиму, ясна погода — теплу. Цього дня не сварилися, не лінувалися та не виносили сміття з хати, аби «не винести достаток».

Іменини цього дня святкують Василь, Віктор, Гаврило, Георгій, Григорій, Дмитро, Костянтин, Михайло, Микола, Олександр, Олексій, Петро, Пилип, Сергій, Федір, Ганна. Талісманом народжених 14 листопада вважається смарагд — камінь гармонії та очищення, який здавна цінували у Стародавньому Єгипті.

14 листопада позначений і значущими подіями світової історії: від прийняття Олександром Македонським титулу фараона до появи нового острова Суртсей біля Ісландії та ухвалення документів, що визнавали незаконність депортацій народів у СРСР.

Своє професійне свято сьогодні відзначають операційні медичні сестри — фахівці, від яких залежить успіх хірургічних втручань. Також світ звертає увагу на проблему незаконного обігу культурних цінностей — явища, що завдає значної шкоди культурній спадщині народів. Крім того, відзначають Всесвітній день боротьби з діабетом, присвячений відкриттю інсуліну, що врятувало мільйони життів. А логопеди всього світу проводять тематичні акції, підкреслюючи важливість своєї роботи з відновлення та розвитку мовлення.

14 листопада — день, що поєднує духовні традиції, професійні визнання та історичну пам’ять, нагадуючи про зв’язок поколінь та важливість турботи про здоров’я й культуру.

Серце раптово починає пришвидшено битися, дихання стає поверхневим і уривчастим, у голові виникає запаморочення, а руки тремтять так, ніби тіло втратило контроль над собою. Багатьом знайоме відчуття, що в ці миті ніби насувається щось неминуче й страшне. Так виглядає панічна атака — інтенсивний епізод тривоги, який часто сприймається як загроза життю. Попри виражені тілесні прояви, такі стани самі по собі не становлять смертельної небезпеки, про що наголошують фахівці, включно з експертами видання Medical News Today.

Панічна атака — це раптове увімкнення в організмі реакції «борись або тікай», яка у природних умовах запускається під час реальної загрози. Мозок отримує сигнал небезпеки, навіть якщо об’єктивних причин немає, і запускає каскад фізіологічних процесів: вироблення адреналіну, прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску, напруження м’язів. Усе це створює відчуття неконтрольованого страху, яке може тривати від кількох хвилин до пів години.

серце починає битися частіше

дихання стає поверхневим і швидким

кров приливає до м’язів, готуючи тіло до втечі чи захисту

Деякі люди на тлі паніки починають гіпервентилювати — дихати занадто швидко і глибоко. Рівень вуглекислого газу в крові падає, через що з’являються запаморочення, “мушки” перед очима, відчуття нереальності, іноді навіть короткочасна втрата свідомості. Ці прояви дуже неприємні, але не смертельні.

Відчуття “я зараз помру” — типова особливість панічної атаки. Це не ознака реальної загрози, а результат поєднання фізичних симптомів і страху, який їх підсилює.

Для людей із коронарною хворобою серця повторювані панічні атаки можуть тимчасово погіршувати кровопостачання серцевого м’яза. На цьому тлі біль у грудях може лякати ще більше. Втім, дослідження показують: сама по собі панічна атака не є прямою причиною інфаркту.

Небезпечним може бути інше — довготривала тривога і хронічний стрес. Вони здатні:

підвищувати артеріальний тиск

збільшувати ризик серцево-судинних захворювань

посилювати запальні процеси в організмі

До цього часто додається поведінка “самодопомоги”, яка лише шкодить: переїдання, алкоголь, куріння, відмова від фізичної активності. Усе це додатково б’є по серцю та судинах.

Є кілька стратегій, які можуть допомогти полегшити напад:

Прийміть факт, що вам страшно. Не намагайтеся “заборонити” собі страх чи втекти від нього. Визнання: “Так, зараз у мене панічна атака, це тимчасово і не смертельно” — уже знижує напругу.

Заземліться в моменті. Спробуйте сфокусувати увагу на тому, що навколо: порахувати кілька предметів, які бачите, відзначити запахи, звуки, відчуття від дотику. Це допомагає повернутися з “катастрофічних думок” до реальності.

Сповільніть дихання. Глибоке, повільне дихання з паузами на видиху допомагає нормалізувати рівень вуглекислого газу, зменшити запаморочення та відчуття нестачі повітря.

Продовжуйте дію, якщо це безпечно. Якщо ви можете залишатися в ситуації (на роботі, в транспорті, вдома) без ризику — не тікайте. Так працює експозиційна терапія: мозок поступово вчиться, що паніка не дорівнює катастрофі, і з часом напади слабшають.

Фахівця варто залучити, якщо:

панічні атаки стають частішими або сильнішими

симптоми не минають попри кілька тижнів регулярної терапії

з’являються ознаки можливих проблем із серцем: біль у грудях, задишка, нерегулярне серцебиття, набряки

Якщо ж виникають типові симптоми можливого серцевого нападу — інтенсивний біль у грудях, що віддає в руку, плече або щелепу, сильна задуха, різка слабкість, холодний піт, виражене запаморочення — потрібно негайно викликати швидку допомогу. Панічні атаки не виключають ризику реальних кардіологічних проблем, особливо у людей із супутніми захворюваннями.

Панічні розлади піддаються лікуванню, і з ними можна жити повноцінно. Зазвичай використовують поєднання кількох підходів:

Когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає розпізнавати і змінювати думки, які розкручують паніку, а також поступово привчає організм не “лякатися” власних симптомів (експозиційна терапія).

Медикаментозне лікування. У деяких випадках лікар може призначити протитривожні препарати чи антидепресанти. Важливо, що підбір і контроль таких ліків проводить саме лікар, а не “самолікування за порадами з інтернету”.

Зміни способу життя. Регулярна фізична активність, техніки усвідомленого дихання, медитація, нормалізація сну та зменшення вживання алкоголю і кофеїну роблять нервову систему менш вразливою до стресу.

Мета терапії — не повністю “вимкнути” страх, а навчитися жити з ним так, щоб він не керував вашим життям. Коли людина перестає боятися самих панічних атак, вони зазвичай стають рідшими та слабшими.

Панічна атака може здаватися чимось смертельним, але сама по собі вона не вбиває. Це дуже неприємний, але контрольований стан. Чим краще ви розумієте, що відбувається з організмом, тим менше місця залишається для страху.

Якщо напади повторюються, заважають працювати, спілкуватися, виходити з дому — це не “слабкість”, а привід звернутися до фахівця. Своєчасна терапія допомагає повернути контроль над життям і забрати в паніки її головну зброю — відчуття безвиході.

YouControl представив аналітичне дослідження, підготовлене на основі відкритих даних, у якому детально розглянуто бізнес-активи Тимура Міндіча та Олександра Цукермана. У звіті зазначено, що Міндіч має зв’язки з сімнадцятьма юридичними особами, зареєстрованими на території України. Його участь у компаніях охоплює різні сектори підприємництва — від медіа та розважальної індустрії до діяльності, пов’язаної з технологічними сервісами та інвестиційними проєктами.

За даними аналітиків, Міндіч фігурує як співзасновник або кінцевий бенефіціар у компаніях, що об’єднані складною структурою управління. Подібна багаторівнева система власності характерна для бізнес-груп, які прагнуть диверсифікувати активи та оптимізувати фінансові потоки. Звіт також звертає увагу на перетин інтересів Міндіча з низкою інших бізнесменів, що формує широке поле партнерств на ринку.

Відзначається, що у спільних бізнесах Міндіча фігурують колишній помічник президента Сергій Шефір та бізнесмен Геннадій Боголюбов. Бізнесмен також є бенефіціаром британської Meylor Global LLP та співвласником люксембурзької Mineral Assets Corporation SA, яка раніше була учасником російської компанії з виготовлення штучних діамантів.

Олександр Цукерман зареєстрований як ФОП із КВЕДом «Загальна медична практика».

13 листопада президент Володимир Зеленський підписав указ про запровадження персональних санкцій проти Міндіча та Цукермана у справі щодо розкрадання в «Енергоатомі». За версією слідства, 46-річний Міндіч контролював діяльність «пральні», через яку відмивалися кошти, визначав фінансові потоки та впливав на керівників органів влади. 61-річного Цукермана слідчі вважають співорганізатором схем у енергетиці. Обидва виїхали з України перед початком слідчих дій.

У Борисполі Київської області правоохоронці затримали чоловіка, якому інкримінують вимагання коштів у місцевого мешканця шляхом погроз та психологічного тиску. За даними слідства, підозрюваний протягом певного часу-шантажував потерпілого, вимагаючи від нього значну суму грошей нібито за "вирішення проблем" та уникнення надуманих неприємностей. Ситуація загострилася настільки, що постраждалий вирішив звернутися до поліції, після чого оперативники розпочали документування злочинної діяльності.

Під час обшуків та проведення оперативних заходів правоохоронцям вдалося зафіксувати момент передачі частини грошей, що стало підставою для негайного затримання підозрюваного. За інформацією слідчих, чоловік діяв упевнено та наполегливо, переконуючи потерпілого, що відмова від виконання його вимог може мати для нього "серйозні наслідки". Такі погрози, за попередніми висновками, мали всі ознаки цілеспрямованого тиску з метою незаконного збагачення.

За даними слідства, чоловік телефонував підприємниці, посилаючись на вигаданий «борг» покійного чоловіка, однак не надав жодних підтверджувальних документів. Під час одного з візитів до знайомої потерпілої він прикріпив на автомобіль жінки предмет, схожий на гранату, і телефоном зробив «останнє попередження».

12 листопада поліція провела обшуки у Харківській, Сумській, Київській областях та у Запоріжжі. Вилучено мобільні телефони, з яких здійснювалися дзвінки, вогнепальну зброю, гранати та чорнові записи.

Підозрюваному повідомлено про підозру за ч.4 ст.189 Кримінального кодексу України (вимагання). Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Наразі поліція встановлює повне коло причетних осіб для притягнення їх до відповідальності.

У Костянтинівці правоохоронці встановили обставини резонансної справи, у якій 58-річну місцеву жительку підозрюють у тому, що вона протягом 18 років зберігала тіло власної померлої доньки у квартирі. За даними прокуратури Донецької області, під час слідства з’ясувалося, що жінка впродовж багатьох років проявляла жорстокість щодо дітей і не забезпечувала їм навіть мінімальних умов для існування.

Слідчі встановили, що сім’я проживала у занедбаному помешканні, де не було електрики, опалення, води та елементарних санітарних можливостей. Помилка у догляді за дітьми була системною: умови в квартирі становили загрозу для їхнього життя та здоров’я. У таких нелюдських обставинах мати жила разом із двома доньками, одна з яких багато років тому померла, а тіло залишалося у житлі без поховання.

Старша донька померла у грудні 2006 року у віці 22 років. Мати вирішила не повідомляти про смерть ні медиків, ні правоохоронців, а залишила тіло у квартирі, час від часу обмиваючи та переодягаючи його. Молодшій доньці підозрювана говорила, що сестра лише спить, і забороняла розповідати про подію, змушуючи дитину спати поруч із тілом.

Лише у 2025 році, після переїзду до іншого міста, молодша донька розповіла адвокатам про страшну подію. Під час обшуку у квартирі матері правоохоронці виявили муміфіковані останки, які пролежали там близько 18 років.

Жінку підозрюють у злісному невиконанні обов’язків щодо догляду за дитиною, що призвело до тяжких наслідків, та у нарузі над тілом померлої особи (ст. 166, ч. 1 ст. 297 КК України). Підозрювану направлять на психіатричну експертизу для встановлення її психічного стану.

У Кропивницькому правоохоронці викрили діяльність псевдогромадської організації «МАН», яка формально існувала лише на папері, але використовувалася для масштабної схеми продажу фальшивих документів. Структура, створена на початку повномасштабної війни, обіцяла своїм «членам» захист від мобілізації, пропонуючи пластикові посвідчення, шеврони та довідки з печатками, що нібито надавали особливий статус і гарантували недоторканність.

Вартість таких «послуг» коливалася від 20 до 80 тисяч гривень. Організатори створювали для людей враження повної безпеки, переконуючи їх, що документи захистять від перевірок та візитів до територіальних центрів комплектування. Клієнтів шукали активно, зокрема через неформальні канали та особисті контакти, орієнтуючись на тих, хто найбільше боявся мобілізації та шукав будь-які способи її уникнути.

27 лютого 2024 року правоохоронці провели обшуки в офісі ГО «МАН». Було вилучено численні фальшиві посвідчення, шеврони та списки членів «батальйону Туран». Слідчі встановили, що організатори діяли системно, наживаючись на страху військовозобов’язаних і перешкоджаючи законній діяльності Збройних Сил України.

Кіровський районний суд міста Кропивницький визнав організатора винним у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та засудив його до п’яти років позбавлення волі. Його співучасник, ветеран війни, визнав провину і співпрацював зі слідством, тому отримав три роки випробувального строку.

Ця справа демонструє, як війна створює умови для шахрайства: страх мобілізації стає товаром, а довіра – валютою, яку можна легко знецінити. Фальшиві «броні» не лише не давали юридичного захисту, а й підривали довіру до справжніх волонтерів та армії.

Ексначальник Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігор Купранець перетворив свій офіс у київському бізнес-центрі «Айсберг» на унікальний кластер, де зосередилися компанії, пов’язані з колишніми правоохоронцями, представниками енергетичного сектору та навіть експрезидентом країни. Примітно, що сама будівля бізнес-центру свого часу була зведена з порушеннями, проте рішення Київської міської ради щодо продажу землі під спорудою фактично узаконило її існування та подальшу діяльність.

Після звільнення зі служби у 2019 році Купранець активно займався розбудовою родинної бізнес-структури. За кілька років вона суттєво розрослася й охопила чималі активи у туристичній сфері — серед них готельні комплекси у Буковелі, Пилипці та Трускавці. Поступове розширення потребувало нового адміністративного центру, і вже у 2021 році більшість компаній, пов’язаних із родиною, були переведені до БЦ «Айсберг».

Окрім родинного бізнесу, в офісі оселилися фірми колишніх високопоставлених чиновників та політиків. Серед них фонд «Лео інвест груп» заснований Віктором Ющенком, компанії пов’язані з Леонідом Крючковим та колишнім співробітником САП Володимиром Кривенком, а також ТОВ «Бенкет» Руслана Марчука. Багато з цих компаній займаються видобувною, енергетичною та логістичною діяльністю, а деякі — у сфері ресторанного бізнесу.

Журналісти відзначають, що БЦ «Айсберг» став символом тісного переплетення бізнесу та правоохоронної системи. Попри кримінальні провадження щодо незаконного будівництва та участі колишніх поліцейських у бізнесі, суди та місцева влада фактично сприяли легалізації офісного центру.

Ігор Купранець, його родина та колишні правоохоронці, які оселилися в БЦ «Айсберг», продовжують вести бізнес у різних сферах, демонструючи, що після служби у силових структурах в Україні можна швидко інтегруватися у приватні прибуткові проєкти, залучаючи впливових партнерів.

У столичному мікрорайоні Дарниця сформувалася історія, яка швидко набула розголосу в соціальних мережах. У центрі уваги — мешканці одного житлового комплексу, де тривалі вечірні забави в одній із квартир переросли в напружене протистояння. За словами жінки, що живе поверхом нижче, регулярні нічні гулянки сусіда стали справжнім випробуванням для її родини, особливо для маленької дитини, яка реагує на будь-які раптові звуки.

Мати розповідає, що розмови та прохання знизити рівень шуму не дали жодного результату. Навпаки, після кожного прохання музика звучала ще гучніше, а компанія гостей демонстративно ігнорувала зауваження. Звернення до поліції також не принесло бажаного ефекту: правоохоронці приїжджали, складали протокол або робили зауваження, але уже наступної ночі вечірка повторювалася.

Її допис викликав жваву дискусію в мережі: частина користувачів підтримала авторку, зазначивши, що стикалися з подібними проблемами, інші ж звинуватили її в неправомірному використанні військової структури для вирішення особистого конфлікту. Обговорювалися також етичні та правові аспекти таких погроз.

У коментарях люди ділилися власним досвідом боротьби з «гучними» сусідами: від колективних звернень і фіксації порушень до встановлення особистого контролю за шумом. Серед порад – письмові попередження на дверях, залучення власника квартири та консультації з дільничним.

Історія демонструє, що ефективного та швидкого способу вирішення подібних конфліктів часто немає, а мешканці намагаються шукати альтернативні способи впливу.