Українців попередили про штрафи за шашлики

Під Києвом розгортається новий скандал, пов’язаний із іменем колишнього «смотрящого» часів мера Віталія Кличка — Дениса Комарницького. Як з’ясувалося, арештований маєток, який пов’язують із цим фігурантом, фактично опинився у користуванні його близьких родичів. Йдеться про елітну недобудову в селищі Козин — на березі мальовничої річки, загальною площею понад три тисячі квадратних метрів. Маєток вважається одним із найрозкішніших об’єктів у цьому регіоні, що традиційно приваблює представників політичного та бізнес-істеблішменту.

За даними джерел у правоохоронних органах, Комарницький, який тривалий час перебуває за кордоном, нібито організував схему з метою зняття арешту з цього об’єкта. Посередницею у домовленості виступала колишня менеджерка міністра-втікача часів Януковича — Олександра Клименка. За інформацією слідства, за «послугу» з відновлення контролю над маєтком Комарницький мав сплатити 2,65 мільйона доларів.

Невдовзі суд справді скасував арешт і передачу активів до АРМА. Після цього маєток і земельні ділянки були переоформлені на тестя Комарницького — Юрія Булгакова.

У 2024 році п’ять сусідніх ділянок узяла у суборенду компанія ТОВ «Рівер Про», власником якої також є Булгаков. Її директором став Юрій Дашков — домоправитель і водій Комарницького. Саме ці ділянки не були арештовані під час розслідування.

Дашков фігурує у низці прослуховувань, оприлюднених НАБУ та САП у межах справи «Чисте місто», що стосується корупційних схем у київській владі.

Таким чином, навіть після арештів і розслідувань, активи одного з найвпливовіших ділків київського «тіньового уряду» продовжують залишатися під контролем його оточення.

Детективи Національного антикорупційного бюро України разом із прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури оголосили підозру двом адвокатам, які намагалися організувати хабарництво у судовому процесі. За даними НАБУ, підозрювані планували дати хабар судді одного з київських судів за сприяння у винесенні виправдувального вироку у справі, пов’язаній із розкраданням піску, що належав державному підприємству АТ «Укрзалізниця».

Адвокати мали намір вплинути на суддівське рішення, пропонуючи неправомірну вигоду. Йдеться про спробу через корупційні механізми домогтися змін у результатах судового розгляду, зокрема, щоб обвинувачений у справі про крадіжку піску уникнув покарання. Підозрілі дії правозахисників були кваліфіковані за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі.

Таким чином, адвокати намагалися узгодити суму неправомірної вигоди, необхідну для ухвалення рішення на користь підзахисного.

У квітні цього року одному з викритих фігурантів уже було повідомлено про підозру в несанкціонованому доступі до закритої частини Єдиного державного реєстру судових рішень. Тоді він незаконно здійснив понад 39 тисяч пошукових запитів і переглянув 7 572 судові рішення.

Наразі триває досудове розслідування, підозрюваним може загрожувати до восьми років позбавлення волі.

Народний депутат від партії «Європейська Солідарність» Олексій Гончаренко повідомив про резонансний випадок, що стався у одному з Територіальних центрів комплектування. За його словами, багатодітну матір, яка є медиком за фахом, оштрафували на 17 000 гривень, попри те, що вона офіційно звільнена з військового обліку ще у 2023 році.

Жінка перебувала на військовому обліку з 2004 року, а минулого року отримала відповідну повістку про звільнення від служби у зв’язку з багатодітністю. Однак нещодавно її повторно викликали до ТЦК, де, всупереч наявним документам, склали акт про нібито порушення військового обліку та винесли рішення про штраф. Ба більше, посадовці пригрозили новим штрафом у розмірі 18 000 гривень, якщо вона відмовиться проходити військово-лікарську комісію.

Гончаренко прокоментував ситуацію як «треш» і звернув увагу на те, що жінка змушена буде оскаржувати рішення ТЦК у суді, витрачаючи час і ресурси замість можливості піклуватися про свою родину.

За даними медіа, випадок освітлений на сайті «Коментарі». Станом на момент публікації ще немає офіційного коментаря від ТЦК чи Міноборони з цього приводу.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган висловив впевненість у тому, що між Україною та Росією буде знайдений компроміс, який може стати основою для досягнення миру. З його слів, це може статися в найближчому майбутньому, і Туреччина готова й надалі виконувати роль посередника в мирних переговорах. Виступаючи на форумі TRT World Forum 2025 у Стамбулі, Ердоган підкреслив важливість продовження зусиль для зупинення війни та стабілізації ситуації в регіоні. Він наголосив, що Туреччина, з початку повномасштабного вторгнення, активно прагнула знайти шляхи для переговорів і неодноразово виступала як платформа для зустрічей української та російської делегацій.

Турецький президент зазначив, що досягнення миру потребує зусиль усіх зацікавлених сторін, і важливим етапом є обговорення припинення вогню. Ердоган вважає, що лише через діалог та взаєморозуміння можливо покласти край конфлікту, який вже завдав величезної шкоди. Туреччина, як один з ключових гравців на міжнародній арені, має потенціал впливати на ситуацію, і для цього Анкара готова продовжувати свої дипломатичні зусилля.

«Я сподіваюся, що вже невдовзі між сторонами буде знайдено компроміс, який дозволить двом сусіднім народам знову жити поруч у мирі», — заявив Ердоган.

Його заява прозвучала на тлі заяв Москви про нібито готовність повернутися до переговорів з Україною. Російська сторона говорить про продовження діалогу «в стамбульському форматі» — тобто за посередництва Туреччини. Про це заявив заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін, стверджуючи, що «всі умови для переговорів є», але натякаючи, що Київ начебто не демонструє політичної волі.

Україна та Росія вже провели серію прямих контактів у Стамбулі в 2025 році — зокрема у травні, червні та липні. На цих зустрічах сторони узгоджували, зокрема, великі обміни полоненими: перший раунд у травні дав домовленість про обмін «1000 на 1000», що стало найбільшим обміном за час повномасштабної війни. Також обговорювали повернення тіл загиблих і припинення ударів по цивільній інфраструктурі.

Українська сторона виносила на стіл вимогу негайного припинення вогню, «тиші» вздовж усієї лінії фронту та зупинки атак по енергетичних і житлових об’єктах. У плані, який Київ презентував під час стамбульських контактів і який бачили міжнародні медіа, першим пунктом був повний режим припинення вогню мінімум на 30 днів, а далі — обмін усіх полонених і повернення незаконно депортованих українських дітей.

Москва на ці умови не погодилась. Публічні сигнали з російського боку свідчили, що Кремль не готовий до фіксованого припинення вогню без попередніх політичних поступок України, а ключові російські фігури прямо заявляли, що мета Росії — не компроміс, а перемога, з вимогами територіальних поступок і обмеження оборонних можливостей України.

Тобто реальна картина виглядає так: Туреччина публічно підкреслює готовність бути майданчиком для домовленостей і називає мир досяжним «у найближчому часі», Росія говорить про готовність до діалогу, але просуває максимум політичних вимог, а Україна публічно не відмовляється від переговорів як інструменту, але наполягає, що будь-який «компроміс» має починатися з припинення вогню й припинення ударів, а не з поступок у питаннях суверенітету.

На цьому тлі слова Ердогана про те, що «вже невдовзі буде знайдено компроміс», звучать як політичний сигнал: Анкара хоче й далі залишатися ключовим посередником і демонструвати, що саме Туреччина володіє каналами спілкування і з Києвом, і з Москвою.

В Україні триває активна підготовка до зими, коли уряд намагається забезпечити країну необхідними енергетичними ресурсами, виділяючи мільярди на закупівлю газу з Європи. Водночас, вітчизняні газові ресурси, які могли б допомогти значно знизити залежність від імпорту, продовжують надходити не до українських домівок, а в Європу через приватні компанії, які мають зв'язки з олігархами та особами, що втекли з країни. Наразі українські надра працюють на чужі кишені, а не на благо своїх громадян.

Згідно з інформацією, яку надають журналісти, уряд виділяє 8,4 мільярда гривень на закупівлю газу з Угорщини та Словаччини. Водночас, багато власних родовищ газу, зокрема в Полтавській та Харківській областях, не використовуються на потреби населення. Натомість вони експортуються в Європу через низку посередницьких компаній, якими володіють підприємці, що мають політичні або бізнесові зв'язки з втікачами та олігархами.

На перший погляд, імпорт із ЄС виглядає логічно. Проте в дійсності в Україну повертається той самий газ, що був видобутий у наших надрах і проданий до Європи приватними структурами. Таким чином, держава купує власний ресурс утричі дорожче — під офіційною вивіскою “європейського імпорту”.

Ще один парадокс — половину російського скрапленого газу сьогодні споживає Євросоюз. Виходить, ЄС купує в росіян, Україна купує в ЄС, а українські родовища продовжують працювати на офшорні компанії, пов’язані з колишніми політиками.

Британська компанія Enwell Energy, що працює на Полтавщині та Харківщині, готова видобути понад 71 мільйон кубометрів газу — це майже мільярд гривень надходжень до бюджету. Але, як повідомляють у галузі, діяльність компанії блокується “щоб звільнити місце для своїх”.

Під “своїми” розуміють структури, що контролюються через офшори, де кінцевими бенефіціарами виступають Олександр Кацуба, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов і Віталій Хомутиннік.

Один із ключових фігурантів — Олександр Кацуба, відомий за справою “вишок Бойка”. Він володіє активами через компанію «Надра-Геоінвест», записану на колишню дружину Тетяну Гузенко.Серед офшорних гілок — Кіпр, Сейшели та Беліз, а ключова структура GIL Gold Investment LTD фігурує у витоках Pandora Papers.

Інша компанія, «Стратум Україна», що раніше належала Олександру Онищенку, опинилася під контролем тієї ж Гузенко. Саме ця фірма мала ліцензії на розробку родовищ у Луганській області та проходила у справі про співпрацю з окупаційними адміністраціями.

Ще одне стратегічне родовище — Сахалінське на Харківщині, із запасами понад 15 мільярдів кубометрів газу. Формально ним користуються кілька компаній, серед яких «Укрнафтобуріння», JKX Ukraine B.V., DERIPON COMMERCIAL LTD — усі мають зв’язок із колишнім депутатом-регіоналом Віталієм Хомутинніком.

Хомутиннік є партнером Коломойського та Боголюбова і володіє половиною компанії «Укргаз Інвест». Попри скандали та розслідування, РНБО не вводила санкцій, а фірми продовжують отримувати доступ до українських надр.

Схема працює просто: газ видобувається в Україні приватними структурами, експортується в ЄС, а держава закуповує “європейський” газ уже за ринковою ціною.В результаті — громадяни платять утричі більше, бюджет втрачає мільярди, а прибутки йдуть на рахунки в Монако та на Кіпрі.

У той час, коли Росія б’є по українській енергетиці ракетами, українські чиновники закривають очі на “енергетичну колонізацію” власної країни, де родовища фактично приватизовані старими кланами.

Попри відкриті понад десяток кримінальних проваджень, система залишається непорушною. Геонадра, Міндовкілля, а також відповідальні чиновники — Гоцинець і Соболев — поки що не дають відповіді, чому стратегічні ліцензії залишаються у руках осіб, пов’язаних із фігурантами корупційних справ.

Україна опинилася в “газовій петлі”, коли наша держава імпортує власний газ.Поки уряд витрачає мільярди на закупівлі, замість відновлення контролю над родовищами, старі гравці — Кацуба, Хомутиннік, Коломойський і Боголюбов — продовжують заробляти на ресурсі, який мав би забезпечувати українські родини теплом узимку.

У Одеській області правоохоронці розпочали кримінальне провадження стосовно 46-річного одесита, який, працюючи в юридичній фірмі, обдурив кількох військовослужбовців. Чоловік створив шахрайську схему, маскуючи свої незаконні дії під надання юридичних послуг. За інформацією обласної прокуратури, підозрюваний переконував бійців підписувати договори на оформлення документів для отримання відпускних та лікарняних виплат. Однак, згідно з даними слідства, жодних послуг насправді не надавалось.

Підозрюваний спочатку завоював довіру військовослужбовців, пропонуючи допомогу у вирішенні важливих фінансових питань. Після цього він надсилав потерпілим реквізити банківських карток через месенджери, змушуючи їх переказувати кошти нібито за супровід документів. За словами слідчих, ці гроші чоловік привласнював, не виконуючи жодних обіцянок.

Встановлено щонайменше вісьмох потерпілих військових; орієнтовна сума збитків — близько 138 тисяч гривень. Правоохоронці ідентифікують інших можливих жертв схеми.

Слідчі дії тривають; остаточну правову кваліфікацію та міру запобіжного заходу визначатиме суд.