Українка, яка продає контент на OnlyFans, заплатила податки на понад 13 мільйонів гривень

Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки опублікував детальну покрокову інструкцію для військовослужбовців, які самовільно залишили місце служби, але згодом вирішили повернутися до виконання обов’язків. Відповідні роз’яснення містяться в офіційному повідомленні ТЦК, де наголошується на можливості відновлення служби у встановленому законодавством порядку.

У центрі пояснюють, що першим кроком для військового є звернення до органів Військової служби правопорядку. Це можна зробити як через Центральне управління ВСП у Києві, так і через будь-який зональний відділ за місцем перебування. Представники ВСП надають первинну консультацію, фіксують звернення та роз’яснюють подальші етапи процедури.

Окремо передбачена можливість подати запит дистанційно через застосунок «Армія+». У такому разі військовий оформлює відповідний рапорт у додатку, після чого ВСП опрацьовує звернення та організовує направлення до батальйону резерву. Представники служби зв’язуються з військовим для перевірки наявності необхідних документів і супроводжують його до місця подальшого проходження служби.

Для оформлення повернення рекомендується мати військово-облікові документи, медичні довідки, включно з висновком військово-лікарської комісії, а також рекомендаційний лист від частини, де військовий бажає продовжити службу, якщо такий є.

У ТЦК пояснюють, що повернення у конкретну бойову частину за «відношенням» можливе, але лише за умови, що ця бригада має потребу в доукомплектуванні. При цьому рекомендаційні листи від частин забезпечення, як правило, не враховуються, а таких військових направляють до підрозділів, які визначені як пріоритетні для комплектування.

Особи, які за висновком ВЛК мають обмежену придатність до військової служби, направляються до підрозділів забезпечення. Враховується рекомендаційний лист, який може надати сам військовий. Також підрозділи забезпечення ТЦК та СП доукомплектовуються саме військовими, придатними до служби в таких структурах за станом здоров’я.

Після прибуття до батальйону резерву командир підрозділу видає наказ про включення військового до списків особового складу. Паралельно через правоохоронні органи уточнюється інформація щодо внесення відомостей про військовослужбовця до Єдиного реєстру досудових розслідувань для подальшого врегулювання його правового статусу.

Шийний відділ хребта є однією з найвразливіших зон людського організму. Незважаючи на високу рухливість, він складається з дрібних і відносно слабких хребців, а м’язовий корсет у цій ділянці значно поступається за потужністю спинному. При цьому навантаження на шию щодня колосальне: вона підтримує вагу голови, забезпечує рухливість у різних напрямках та передає сигнали нервової системи до всього організму.

Фахівці попереджають, що постійне «хрустіння» шиї, яке багато хто вважає звичайним явищем, може мати серйозні наслідки. За даними Radio Club, подібні звуки часто супроводжуються не лише стиранням суглобових поверхонь, а й пошкодженням внутрішніх структур хребетного стовпа, включно з міжхребцевими дисками та нервовими корінцями. У довгостроковій перспективі це може призвести до зниження рухливості, хронічного болю, а іноді й неврологічних ускладнень.

Механічний вплив на шийний відділ також може спровокувати появу міжхребцевої грижі. У результаті кровоносні судини затискаються, мозок недоотримує кисень, що викликає сильний головний біль, запаморочення та навіть порушення мовлення.

Існує реальний ризик перелому хребця. Незначні травми лікуються носінням спеціального бандажа — коміра Шанца протягом 6–8 тижнів. У складних випадках пацієнту може знадобитися операція та місяці перебування в жорсткому гіпсі.

Тому різкі рухи та «щоденне хрустіння» шиї можуть бути не просто звичкою, а серйозною загрозою для здоров’я. Фахівці радять контролювати рухи, зміцнювати м’язовий корсет шиї та при перших симптомах звертатися до лікаря.

Колишній перший заступник начальника управління Державної міграційної служби в Одеській області, Іван Безкищенко, став об'єктом уваги після того, як в його щорічній декларації було вказано, що він придбав квартиру за символічні 7 гривень. Така інформація викликала чимало запитань у громадськості, особливо з огляду на раніше висунуті підозри щодо його причетності до привласнення бюджетних коштів.

За даними слідства, Іван Безкищенко, перебуваючи на посаді в Державній міграційній службі, нібито був причетний до фінансових зловживань. Відомо, що прокуратура розслідувала можливі факти незаконного використання державних коштів, зокрема через укладення сумнівних контрактів і використання службових повноважень для особистої вигоди. Однак, попри ці підозри, Іван Безкищенко не був притягнутий до відповідальності, і питання щодо його майнових придбань залишаються невирішеними.

Аналогічна ситуація з дачним будинком у Кошарах площею майже 73 квадратних метри, який він придбав у 2016 році. У декларації також вказано лише 1% права власності, хоча будинок повністю належить Безкищенку.

Окрім цього, експосадовець задекларував квартиру площею 28,7 квадратного метра в Одесі, придбану у 2019 році за 360 тисяч гривень. Така сума суттєво нижча за ринкові ціни на одеську нерухомість навіть того періоду.

Найбільше запитань викликає ще одна квартира в Одесі площею 36,7 квадратного метра, яка перебуває у спільній власності Івана та його дружини Марії. Кожному з них належить по 50%, а загальна вартість житла у декларації становить лише 7 гривень.

За кілька місяців до звільнення з ДМС, у квітні 2024 року, Безкищенко став співвласником половини великої земельної ділянки площею майже 4,6 гектара у селі Нерубайське Одеської області. Інша половина належить Василю Юренку — особі, пов’язаній з компанією «Донецьке спеціалізоване управління “Електромонтаж”», яка після окупації Донецька була перереєстрована за законами так званої «ДНР» та присутня у російських державних реєстрах. Юренко також фігурує як керівник однойменної компанії у Росії і, за даними реєстрів РФ, має податкову реєстрацію у Ростовській області.

Дружина експосадовця Марія Безкищенко з 2022 року володіє трьома земельними ділянками загальною площею 26 тисяч квадратних метрів у Хмельницькій області, однак вартість жодної з них у декларації не зазначена.

У декларації також вказано об’єкт незавершеного будівництва — гараж площею 15 квадратних метрів в Одесі. Землю під ним Безкищенко орендує в Одеської міської ради, а сам гараж збудований за його кошти і належить йому.

Сім’я володіє кількома автомобілями. Серед них Opel Omega 1996 року, Toyota RAV4 2005 року, придбана за заниженою ціною 69 тисяч гривень, а також старі моделі ВАЗ та «Москвич», оформлені на подружжя.

За 2024 рік Безкищенко отримав понад 750 тисяч гривень зарплати у ДМС, 239 тисяч гривень пенсії, соціальні виплати та невеликі доходи від оренди. Його дружина задекларувала пенсію та доходи від оренди. Водночас заощадження родини перевищують півтора мільйона гривень у гривнях та іноземній валюті.

Поєднання значних активів, занижених цін на нерухомість і земельні ділянки, а також зв’язків із особами, пов’язаними з бізнесом на окупованій території, викликає серйозні питання до фінансової прозорості способу життя колишнього високопосадовця міграційної служби.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про конфіскацію активів загальною вартістю понад 5 мільйонів гривень у депутата Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Олега Ткаченка. Підставою для такого рішення стали результати перевірки, проведеної Національним агентством з питань запобігання корупції, яке дійшло висновку про невідповідність вартості задекларованого майна офіційним доходам посадовця та його родини.

У ході аналізу фінансового стану депутата НАЗК встановило, що частина цінного майна була оформлена на близьких родичів, що розцінюється як спроба приховати реальних власників активів. Зокрема, автомобіль Volkswagen ID4 2023 року випуску вартістю понад один мільйон гривень був зареєстрований на колишню дружину Олега Ткаченка. Інший транспортний засіб — Jaguar XF — оформлено на його сина, який, за даними агентства, не мав достатніх доходів для самостійного придбання такого майна.

Фактично користувався цим майном сам депутат. Автівки були придбані за його дорученням, і саме він їх використовував. Законних доходів для придбання такого майна ні у Ткаченка, ні у членів його родини не було.

Після того, як стало зрозуміло, що активи підлягають конфіскації, частину земель депутатська родина намагалася терміново продати третім особам, здебільшого «своїм». Однак прокуратурі вдалося накласти арешт, і приховати активи не вдалося.

Варто зазначити, що інформація про майно депутата була встановлена в межах кримінального провадження щодо злочину у сфері охорони довкілля, яке розслідує Броварська окружна прокуратура. Тому конфіскація активів може бути лише початком розслідування.

Холодногірський районний суд Харкова встановив юридичний факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо неповнолітньої дитини, підкресливши важливість достовірних доказів у справах сімейного права. Суд зазначив, що запис про батька, внесений до офіційних документів за вказівкою матері відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, не є беззаперечним підтвердженням біологічного батьківства, а виступає лише юридичною фікцією. Найбільш переконливим і належним доказом, за словами суду, є посмертна молекулярно-генетична експертиза, яка дозволяє встановити кровний зв’язок між загиблим та дитиною.

Справу № 642/4568/24 розглядали в порядку окремого провадження, що передбачає прискорену процедуру розгляду питань, пов’язаних із визначенням батьківства та спадкових прав. Суд звернув увагу на необхідність застосування сучасних наукових методів доказування у справах, де обставини ускладнені загибеллю одного з батьків. Використання молекулярно-генетичних досліджень дає змогу не лише встановити факт батьківства, а й захистити права дитини на спадок та соціальні гарантії.

Обставини справи

Заявниця звернулася до суду з вимогою встановити факт батьківства та внести відповідні зміни до актового запису про народження доньки. Дитина народилася у 2009 році, коли мати не перебувала у шлюбі з біологічним батьком. У зв’язку з цим відомості про батька були внесені до актового запису за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України, без фактичного підтвердження походження дитини.

Надалі жінка укладала інші шлюби, а до актового запису вносилися зміни, однак біологічний батько дитини — ОСОБА_4 — фактично визнавав доньку. Він підтримував з нею стосунки, добровільно її утримував, проживав разом із дитиною та матір’ю однією сім’єю, а у 2022 році офіційно уклав шлюб із матір’ю дитини.

Оформити батьківство в установленому законом порядку чоловік не встиг. У 2023 році його мобілізували до лав Збройних сил України, а в лютому 2024 року він загинув під час виконання бойових завдань поблизу Роботиного Запорізької області.

Після загибелі військовослужбовця мати звернулася до суду для юридичного підтвердження походження дитини, зокрема з метою реалізації особистих немайнових прав доньки та подальшого оформлення соціальних гарантій як дитини загиблого захисника України.

Правова оцінка суду

Розглядаючи справу, суд проаналізував положення Сімейного та Цивільного процесуального кодексів України, практику Верховного Суду, а також рішення Європейського суду з прав людини.

Суд прямо зазначив, що запис про батька, зроблений за статтею 135 СК України, не підтверджує реального походження дитини і є лише юридичною конструкцією, спрямованою на формальне заповнення відомостей у реєстраційних документах.

Окремо суд підкреслив, що смерть чоловіка не позбавляє дитину права на встановлення батьківства в судовому порядку, якщо іншим способом реалізувати це право неможливо.

Вирішальне значення у справі мала посмертна молекулярно-генетична експертиза, призначена за ухвалою суду. Її результати підтвердили біологічне батьківство загиблого військовослужбовця з імовірністю 99,9999999999 відсотка. Суд наголосив, що ДНК-експертиза є єдиним сучасним науковим методом точного встановлення батьківства, доказова сила якого переважає інші види доказів.

Також суд застосував принцип пріоритету найкращих інтересів дитини, пославшись на Конституцію України, Конвенцію про права дитини та практику ЄСПЛ. Було зазначено, що дитина має право знати свого батька та користуватися правами, які випливають із кровної спорідненості.

Рішення суду

Суд частково задовольнив заяву та встановив факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо неповнолітньої дитини. Біологічне походження дитини визнано доведеним належними та достатніми доказами, насамперед висновком посмертної ДНК-експертизи.

Водночас у частині зобов’язання органу ДРАЦС окремо вносити зміни до актового запису про народження суд відмовив. Суд зазначив, що саме рішення про встановлення факту батьківства є достатньою правовою підставою для внесення відповідних змін до реєстраційних документів у встановленому законом порядку.

Народний депутат України від фракції «Слуга Народу» Олег Тарасов опинився в центрі суспільної уваги через фактичне зникнення з парламентського життя, попри формальне збереження статусу чинного обранця. Як свідчать дані, оприлюднені низкою українських медіа, протягом усього 2025 року він не відвідав жодного пленарного засідання Верховної Ради та жодного разу не з’явився на своєму робочому місці.

Журналісти наголошують, що йдеться не про окремі пропуски чи короткотривалу відсутність з поважних причин. Фактично депутат повністю усунувся від виконання своїх обов’язків у законодавчому органі країни, не беручи участі ані в голосуваннях, ані в роботі комітетів, ані в обговоренні законодавчих ініціатив. При цьому офіційних заяв про складання мандата або тривалу відпустку з чітким обґрунтуванням не публікувалося.

Ситуація набуває особливої уваги також через сімейний контекст: батько Олега Тарасова є власником агрохолдингу I&U Group і наразі перебуває за межами України на тлі підозр у корупційних злочинах. За неофіційною інформацією, сам Тарасов також уже тривалий час не перебуває в Україні, але формально зберігає мандат, статус народного депутата та всі супутні виплати.

Фактично це створює ситуацію, яку експерти й журналісти охрестили «депутатом-привидом»: депутат, який відсутній у сесійній залі, на робочому місці й у публічній політиці, але присутній у відомостях про виплати з бюджету.

Ні керівництво фракції «Слуга Народу», ні перший заступник голови фракції Олександр Корнієнко, ні її очільник Давид Арахамія не коментували публічно ситуацію з відсутністю Тарасова. Мовчання політичних лідерів виглядає системним, що викликає додаткові питання щодо реакції партійного керівництва на такі випадки серед своїх депутатів.

На тлі війни, дефіциту бюджету та численних звернень влади до відповідальності й дисципліни така поведінка окремого народного депутата привертає увагу громадськості та суспільних активістів. Дискусії про механізми реальної політичної відповідальності для таких випадків вже тривають у медіапросторі й серед експертів.

У Чернівецькій області перед судом постане місцевий житель, якого обвинувачують в організації незаконного виготовлення та збуту фальсифікованих алкогольних напоїв. За даними слідства, чоловік створив цілу схему, що включала придбання, зберігання та виготовлення сурогатного алкоголю, який згодом незаконно продавався споживачам. Обвинувачений налагодив виробничий процес, що не лише порушував закони, а й ставить під загрозу здоров'я людей, оскільки виробництво здійснювалося в антисанітарних умовах.

Для фальсифікації алкоголю використовувалися повторно використані пляшки, які спочатку заповнювалися сурогатом, а потім під виглядом звичайних, якісних алкогольних напоїв, продавалися кінцевим споживачам. Такий підхід до виробництва сурогатного алкоголю створює серйозні ризики для здоров'я, оскільки фальсифікат може містити небезпечні для життя речовини, що не відповідають стандартам якості.

Контрафактну продукцію маркували підробленими етикетками та так званими «сувенірними» акцизними марками з написом «Марка акційного дарунку. Сувенір». Таким чином організатор намагався створити видимість легального походження товару.

Збут фальсифікованого алкоголю здійснювався, зокрема, на Калинівському ринку та в інших торговельних точках Чернівців.

Під час обшуків детективи Бюро економічної безпеки вилучили понад 1,6 тисячі літрів етилового спирту, близько 1,1 тисячі літрів готової алкогольної продукції, обладнання для розливу, пакувальні матеріали, а також чорнову бухгалтерію. Орієнтовна вартість вилученого перевищує 1 мільйон гривень.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за частинами першою та другою статті 204 Кримінального кодексу України — незаконне виготовлення, зберігання та збут підакцизних товарів. Санкція статей передбачає до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також знищення незаконно виготовленої продукції та обладнання.

12 січня в Україні вирізняється особливим символізмом, адже цього дня збігаються одразу кілька важливих дат — церковних, державних і міжнародних. Для вірян це час вшанування святої мучениці Тетяни, для українського суспільства — день пам’яті політичних в’язнів, а у світовому контексті — дата, пов’язана з низкою неофіційних, але добре відомих подій і ініціатив. Таке поєднання надає цьому дню глибшого змісту та змушує замислитися над цінностями віри, свободи й людської гідності.

За новим церковним календарем Православної церкви України 12 січня присвячене святій Тетяні — жінці, яка увійшла в історію християнства як символ стійкості, жертовності та відданості переконанням. Її життєвий шлях нагадує про важливість внутрішньої сили та здатності зберігати віру навіть у часи переслідувань. Для багатьох українців цей день також має особисте значення, адже свята Тетяна вважається покровителькою людей з цим іменем, а також символом духовної підтримки у складні періоди.

В українському календарі ця дата має особливе, скорботне значення. 12 січня відзначається День українського політв’язня. Саме цього дня у 1972 році радянська влада розпочала масштабну хвилю арештів української інтелігенції. У Києві та Львові були затримані В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Іван Світличний та десятки інших представників руху «шістдесятників». Їм інкримінували вигадані злочини й засуджували до тривалих термінів ув’язнення.

Ідею вшанування цієї дати запропонував сам В’ячеслав Чорновіл. У радянські часи її відзначали неофіційно — родичі репресованих і дисиденти. Після початку війни з Росією 12 січня в Україні також стало днем солідарності з громадянами, яких РФ незаконно утримує в полоні.

Окрім цього, у світі сьогодні відзначають одразу кілька неформальних свят. Серед них — День марципану, День курки карі, День гарячого чаю, День прибирання робочого столу, День безглютенової випічки та навіть День «поцілуй рудого». Ці дати мають радше розважальний і символічний характер, але широко поширені в багатьох країнах.

У народному календарі 12 січня відоме як Тетянин день. Із цією датою пов’язано чимало прикмет. Вважається, що якщо горобці активно цвірінькають — незабаром буде відлига, а якщо хуртовина — лютий буде морозним. Люди також спостерігали, які дерева найбільше вкриті снігом, щоб передбачити врожай фруктів восени.

За традицією, цього дня заведено загадувати бажання і обов’язково робити добру справу — допомогти людині, тваринам або тим, хто потребує підтримки. Вважалося, що свята Тетяна допомагає тим, хто поєднує молитву з добрими вчинками.

Також існують заборони. 12 січня не радять сваритися, ображати інших, проявляти скупість або злість. У народних віруваннях цей день пов’язували з очищенням думок і вчинків, тому алкоголь вважався небажаним.