Українка, яка продає контент на OnlyFans, заплатила податки на понад 13 мільйонів гривень

Французький тенісист Гаель Монфіс зворушив прихильників, опублікувавши в соцмережах сімейне фото з трирічною донькою Скаї. На знімку батько й донька постали в образах супергероїв всесвіту Marvel — маленька Скаї обрала костюм Людини-павука, а сам спортсмен перевтілився в Чорну Пантеру. Світлина швидко викликала хвилю позитивних емоцій серед підписників.

Як розповів Монфіс, ідея такого перевтілення належала саме доньці. Перед початком його останнього сезону в професійному тенісі Скаї запропонувала на деякий час уявити себе супергероями. Для спортсмена цей момент став особливо символічним, адже він збігається з важливим етапом у кар’єрі та житті загалом.

Еліна Світоліна та Гаель Монфіс почали зустрічатися у 2018 році, у 2021 році пара заручилась і того ж року зіграла весілля. У 2022 році у подружжя народилась донька Скаї. Сімейні світлини з донькою викликають теплі емоції у шанувальників і доводять, що сім’я та тенісна кар’єра для спортсмена завжди йдуть поруч.

Член Палати представників США, республіканець від штату Небраска Дон Бейкон, відкрито висловив занепокоєння щодо висловлювань колишнього президента Дональда Трампа стосовно нібито дронової атаки України на резиденцію президента Росії Володимира Путіна. За інформацією видання The Hill, Бейкон підкреслив, що Трамп, ймовірно, поспішив зайняти позицію на боці Кремля, не перевіривши достовірність фактів, що може призвести до небезпечних політичних наслідків.

Республіканець акцентував увагу на тому, що Росії не можна довіряти, адже Путін неодноразово поширював дезінформацію та маніпулював даними у власних геополітичних інтересах. На думку Бейкона, подібні заяви з боку американського лідера здатні підірвати міжнародну довіру до США та послабити підтримку союзників у критичні моменти.

«Президент Трамп і його команда повинні спочатку з’ясувати факти, перш ніж брати на себе відповідальність. Путін — відомий безсоромний брехун», — написав Бейкон у соцмережі X.

За даними видання, Трамп був «дуже розлючений» після заяв російської сторони про те, що Україна нібито намагалася атакувати президентську резиденцію в Новгородській області, використавши 91 безпілотник дальньої дії. Президент США послався на розмову з Путіним, яка відбулася того ж дня.

Після зустрічі з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху у Мар-а-Лаго в Палм-Біч, штат Флорида, Трамп заявив журналістам, що почув про атаку безпосередньо від російського лідера.

«Одне діло — бути агресивним. Інше діло — атакувати його будинок. Зараз не час для таких дій. Це делікатний період. Я був дуже розлючений через це», — сказав президент США.

The Hill припускає, що Трамп мав на увазі мирні переговори між Росією та Україною, які, за його словами, перебувають у чутливій фазі. На запитання журналістів, чи існують докази того, що Україна справді здійснила таку атаку, Трамп відповів, що це ще належить з’ясувати.

«Ми це з’ясуємо. Ви кажете, що, можливо, нападу не було? Це можливо, я думаю. Але президент Путін сказав мені про це сьогодні вранці», — зазначив він.

Водночас президент України Володимир Зеленський відкинув звинувачення Москви, назвавши їх повною вигадкою. За його словами, ці заяви спрямовані на виправдання нових атак Росії проти України та можуть бути спробою зірвати або підірвати мирні переговори.

Також повідомляється, що напередодні, 28 грудня, Трамп зустрівся із Зеленським у Мар-а-Лаго. Під час зустрічі сторони обговорювали запропонований 20-пунктний мирний план.

Видання звертає увагу, що Дон Бейкон, який виступив із критикою на адресу Трампа, завершує свою каденцію в Конгресі наприкінці цього скликання. Він не вперше публічно висловлює незгоду з позицією президента США, зокрема щодо зовнішньої політики та війни між Росією й Україною.

З початком 2026 року багато закоханих пар замислюються над організацією весілля та уважно вивчають календар у пошуках «щасливої» дати. Одним із найпопулярніших питань залишається тема високосного року та його можливого впливу на подружнє життя. Хоча сучасний світ дедалі більше спирається на раціональні рішення, народні прикмети й досі впливають на вибір дня для одруження.

Згідно з календарем, 2026 рік не належить до високосних. У ньому, як і зазвичай, 365 днів, а лютий має стандартні 28 днів без додаткової доби. Останній високосний рік припадав на 2024-й, тоді як наступний очікується лише у 2028 році. Для багатьох пар ця інформація має символічне значення, адже високосні роки в народній уяві часто пов’язували з нестабільністю та випробуваннями.

Невисокосні роки традиційно вважають більш стабільними та передбачуваними, без різких змін і потрясінь. Саме тому багато людей сприймають їх як сприятливий період для важливих життєвих рішень, зокрема створення сім’ї.

У народних уявленнях побутує думка, що шлюби, укладені в невисокосний рік, є міцнішими та гармонійнішими. Такий рік асоціюють із рівновагою, спокоєм і відсутністю «зайвої» енергетики, яку часто приписують високосним рокам.

Саме тому 2026 рік вважають вдалим часом для весіль, заручин і початку спільного життя без страху перед календарними забобонами. Багато майбутніх молодят сприймають його як символ стабільності та надійності.

Ті, хто зважає на традиції та народні поради, рекомендують звернути увагу на кілька моментів під час вибору дати весілля. Найсприятливішими місяцями вважають травень, серпень і вересень. Також радять уникати дат напередодні великих церковних постів.

Окрему увагу приділяють фазам Місяця: зростаючий Місяць традиційно вважають добрим знаком для родинного достатку, злагоди та розвитку стосунків.

2026 рік без статусу високосного сприймається як сприятливий для шлюбу. Втім, забобони можуть бути лише орієнтиром, а не визначальним чинником. Головними залишаються усвідомлений вибір, взаємна підтримка й готовність будувати спільне майбутнє. Якщо дата весілля обрана з любов’ю, жоден календар не стане перешкодою для щасливого подружнього життя.

Максим Микитась протягом років вибудовував складні багаторівневі сценарії рейдерського захоплення як державних, так і приватних активів. Основою цих схем був прямий тиск на власників майна, який у поєднанні з ручними реєстраторами, номінальними фігурантами та підконтрольними судами створював можливість для перерозподілу майна на користь вузького кола осіб. З часом окремі епізоди перетворилися на системну модель, яка глибоко вразила державний сектор і стратегічну інфраструктуру країни.

У цій конструкції державні кошти фактично ставали приватним ресурсом, а формальні корпоративні процедури лише маскували незаконні маніпуляції. Систематичне використання контрольованих судів і реєстраторів дозволяло обходити законодавчі обмеження та формально легалізовувати захоплення активів, що створювало відчуття безкарності серед учасників схем.

Одним із показових прикладів є діяльність ПрАТ «Метробуд», яке протягом років отримувало мільярдні контракти у сфері енергетичного будівництва. Компанія фактично монополізувала доступ до великих державних проєктів, зокрема на об’єктах Дністровської та Дніпровської гідроакумулюючих електростанцій. Загальний обсяг фінансових потоків на цих об’єктах перевищив шість мільярдів гривень.

У структурі власності «Метробуду» через іноземну компанію приховувався громадянин Російської Федерації Сергій Кияшко. Це дозволяло оточенню Микитася обходити формальні безпекові обмеження, зберігаючи контроль над грошовими потоками. Для виведення коштів використовувався консорціум «НВО Укргідроенергобуд», який виконував роль технічної оболонки, через яку бюджетні мільярди розчинялися в ланцюгах підрядників.

Паралельно зі схемами на державних підрядах Микитась реалізовував рейдерські сценарії у приватному секторі. Разом із Василем Астіоном він брав участь у захопленні ТОВ «Філософія Девелопмента» — компанії з активами орієнтовною вартістю понад 560 мільйонів гривень. Після того як законні власники відмовилися передавати корпоративні права, було задіяно класичний набір інструментів примусу та маніпуляцій.

Державний реєстратор Качковська внесла до реєстру неправдиві відомості, вписавши номінального власника з Узбекистану Каюмджона Саматова. Згодом його замінили на іншого номінала — Меркулова. Завершальним етапом стала ініціація процедури банкрутства через підконтрольне ТОВ «Каса народної допомоги». Це дозволило закріпити результат рейдерської атаки через судове рішення, ухвалене в Господарському суді Києва.

Окрему увагу привертає історія з приватизацією державного акціонерного товариства «Укрбуд». Протягом років ця структура використовувалася Микитасем як фінансовий ресурс, а після доведення компанії до фактичного колапсу та зупинки будівництв держава була змушена виставити 100 відсотків акцій на аукціон.

Переможцем торгів стало ТОВ «Техно-Онлайн» зі статутним капіталом усього 22 тисячі гривень. Це стало можливим після сумнівної дискваліфікації іншого учасника — ТОВ «Петро Ойл енд Кемікалс». Представником компанії-переможця виявився Микита Тарковський, особа, напряму пов’язана з родиною Максима Микитася. Цей факт свідчить про спробу екснардепа повернути контроль над державним забудовником через підставні структури.

У сукупності ці епізоди демонструють не окремі зловживання, а цілісну систему, в якій рейдерство, державні підряди, номінали, реєстратори й суди працюють як єдиний механізм. Саме така модель роками дозволяла виводити мільярди гривень із державного сектору, маскуючи приватні інтереси під формальні юридичні процедури.

Національне агентство з питань запобігання корупції завершило повну перевірку декларації ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Бугрова та встановило наявність недостовірних відомостей на загальну суму, що наближається до 900 тисяч гривень. Результати аналізу свідчать про низку порушень вимог фінансового контролю, передбачених законодавством.

Згідно з висновками НАЗК, у поданій декларації не було відображено право користування квартирою, розташованою в Києві. Крім того, посадовець не зазначив автомобіль Volkswagen Golf, яким фактично користувався, що також підлягало обов’язковому декларуванню. Такі дані мають істотне значення для оцінки майнового стану та відповідності витрат задекларованим доходам.

Крім того, у декларації були відсутні відомості про понад 230 тисяч гривень гонорарів, отриманих самим Бугровим та його дружиною. Агентство також звернуло увагу на відсутність пояснень щодо походження коштів на придбання квартири в житловому комплексі White Lines, вартість якої перевищує 3 мільйони гривень.

У НАЗК повідомили, що зафіксували ознаки адміністративного правопорушення, пов’язаного з поданням недостовірних відомостей. Водночас ректору надали можливість подати виправлену декларацію у визначений законом строк — протягом десяти днів.

Сам Володимир Бугров публічно коментувати результати перевірки відмовився. Він зазначив, що наразі готує «певні юридичні дії» у відповідь на висновки агентства.

Поки Україна бореться за незалежність та виживання в умовах війни, колишній політичний лідер забороненої партії ОПЗЖ Юрій Бойко активно реалізує складну схему перерозподілу своїх активів та виведення капіталу за межі країни. Центральною ланкою цієї операції став розпродаж дороговартісної курортної та житлової нерухомості, що оформлена через низку закритих венчурних структур, які значно ускладнюють відстеження справжніх власників та кінцевих бенефіціарів.

Особливу увагу привертає готель Mirotel Resort у Трускавці, який виступає ключовим активом у цій схемі. Продаж закордонним інвесторам або «спорядженим» компаніям здійснюється через закритий венчурний фонд «Хантер», що формально відповідає за операції з об’єктом. Управління активом формально покладене на кіпрську компанію Kotryna Holding LTD та давнього партнера Бойка, Павла Якубенка, проте така конструкція має всі ознаки класичної схеми для прихованого виведення капіталу та мінімізації податкових зобов’язань.

Фінансова архітектура фонду «Хантер» вибудовувалася роками. Протягом близько десяти років він інвестував понад 70 мільйонів доларів у будівництво елітних житлових комплексів у Києві, зокрема «Французького кварталу 2», Welcome Home, «Камертона» та LaLaLand. При цьому на початкових етапах проєктів продажі квартир практично не здійснювалися, що унеможливлювало класичне реінвестування прибутків і вказувало на масштабні вливання коштів невстановленого походження — щонайменше 47 мільйонів доларів.

У результаті через цю модель було акумульовано понад 1100 квартир. Активи, оформлені на членів родини Бойка — дружину Віру та синів Миколу й Анатолія, — зросли до тисяч квадратних метрів житла і сотень тисяч квадратних метрів землі.

Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що запроваджені державою санкції фактично не зачепили економічне ядро цієї імперії. Вони обмежилися позбавленням нагород і декларативними обмеженнями, не завадивши Бойку зберегти контроль над стратегічним активом «Волиньобленерго» через АТ «Онікс Інвест».

Спроби домогтися правової оцінки цих фактів довгий час наштовхувалися на глуху стіну. Суддя Печерського суду Вовк відмовився зобов’язати прокуратуру розпочати розслідування за наведеними обставинами можливого відмивання доходів. Проте повністю зупинити процес не вдалося.

Миколаївська обласна військова адміністрація опинилася в центрі нової хвилі критики через непрозорий розподіл бюджетних коштів. Йдеться про 654 мільйони гривень, виділені на будівництво та реконструкцію тепломереж, які фактично виведено з-під публічного контролю під грифом «для службового користування». Таке рішення викликало занепокоєння серед експертів і громадськості, оскільки прозорість витрачання коштів державного бюджету є критично важливою, особливо під час воєнного стану.

Департамент капітального будівництва Миколаївської ОВА ухвалив засекретити не лише кошториси, а й повні тексти 19 договорів із підрядниками. Формальним поясненням стало посилання на можливу загрозу безпеці в умовах воєнного стану. Проте у відкритому доступі залишаються лише ціни на матеріали для робіт, що викликає додаткові питання щодо реальної вартості проєктів і контролю за їх виконанням.

Фактично під грифом «ДСП» опинилося не розташування тепломереж чи технічні рішення, а саме вартість труб, бетону та супутніх матеріалів. Це породжує обґрунтовані підозри, що справжньою метою секретності є приховування завищених цін і повторення вже знайомих для регіону схем.

Розподіл коштів відбувся без реальної конкуренції. Підряди отримали компанії, добре відомі в Миколаєві гучними скандалами минулих років.

Найбільший контракт — на 277 мільйонів гривень — дісталося ТОВ «Миколаївміськбуд», пов’язаному з бізнесменом Михайлом Жендубаєвим. Назва цієї компанії вже давно асоціюється з історіями про завищені ціни під час будівництва водогонів. Попри спроби правоохоронних органів оскаржувати попередні угоди, структури Жендубаєва почали масово змінювати власників, переписуючи бізнес на маловідомих осіб, що ускладнює подальші перевірки та доступ до фінансової документації.

Серед отримувачів бюджетних коштів також фігурує ТОВ ВКФ «Газводмонтаж», пов’язане з Костянтином Перігою. Компанія раніше вже брала участь у проєктах на магістральних мережах міста і також неодноразово опинялася в центрі критики через вартість робіт.

Окрему увагу привертає поява в переліку підрядників ТОВ «АБК “АРХСІТІ”» зі статутним капіталом усього тисяча гривень. Ця фірма вже фігурувала у кримінальній справі про оплату десятків мільйонів гривень за фактично неіснуючий понтонний міст. Тоді один із посадовців департаменту отримав реальний термін ув’язнення, але сама схема, схоже, не зникла. Тепер ця ж компанія отримала ще 73 мільйони гривень на об’єктах, інформація про які засекречена.

Поки виконувач обов’язків директора департаменту Андрій Грейц підписує документи про неможливість оприлюднення кошторисів через «загрозу безпеці», у публічному просторі залишається лише одне питання: від кого саме захищають ці дані — від ворога чи від мешканців області.

Коли бюджетні кошти мають непрозоре походження, договори закриті для громадського контролю, а підрядники мають скандальну або кримінальну репутацію, ризик повторення масштабних зловживань стає очевидним. У такій конфігурації фінал історії, як правило, далекий від обіцяного тепла в оселях миколаївців і значно ближчий до чергового розслідування після того, як кошти вже будуть освоєні.