Українська опозиція розкритикувала виплату “тисячі Зеленського”

Незважаючи на свою нещодавно отриману посаду, новопризначений керівник Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ігор Титла ще не подав декларацію про доходи та майно, що є обов’язковим етапом перед вступом на будь-яку посаду в державному органі. Цей факт викликає певне занепокоєння серед громадськості та експертів, адже відповідно до вимог законодавства, державні службовці зобов’язані надавати відповідну інформацію до початку виконання своїх обов’язків.

Невиконання цієї вимоги ставить під сумнів прозорість та доброчесність державної служби, а також може спричинити серйозні правові наслідки для посадовця. Водночас, у випадку Ігоря Титли, на даний момент немає офіційних повідомлень про причини затримки подачі декларації або ж про наміри вирішити це питання в найближчому майбутньому. Це викликає додаткові питання про дотримання етичних стандартів у державному управлінні та спонукає до роздумів щодо забезпечення належного контролю за діяльністю високопосадовців.

За останньою поданою декларацією за 2024 рік, основним джерелом доходу Ігоря Титли стала заробітна плата в управлінні майном облради – 600 тисяч гривень на рік. Його дружина Леся Титла задекларувала 205 тисяч гривень доходу від підприємницької діяльності та 258,7 тисячі гривень зарплати в ТОВ «Аджілівей». Донька Ореста отримала 122 тисячі гривень гонорарів і виплат за цивільно-правовими договорами від ТОВ «Інфобіт» та ще 67 тисяч гривень зарплати в Господарському суді Львівської області.

Родина користується низкою об’єктів нерухомості. У спільній власності подружжя та доньки перебуває квартира у Львові площею 51,6 квадратного метра. Водночас Титла та члени його сім’ї мають право безоплатного користування трьома будинками площею майже по 300 квадратних метрів кожен у селі Сокільники, а також трьома земельними ділянками по 2000 квадратних метрів. Усі ці об’єкти оформлені на іншу особу.

Серед транспортних засобів у декларації вказано Mercedes-Benz GL 350 2014 року випуску, яким Ігор Титла користується безоплатно, а також електромобіль Mercedes-Benz B 250e 2017 року, що належить його дружині. На дату набуття авто коштувало 555 тисяч гривень. Крім того, посадовець задекларував 25 тисяч доларів готівкових коштів.

Відсутність нової декларації перед призначенням на керівну посаду може викликати запитання щодо прозорості статків чиновника та дотримання процедур фінансового контролю. З огляду на значні активи та користування майном, оформленим на третіх осіб, ситуація може стати предметом уваги антикорупційних органів і громадськості.

Поновлення адвокатського статусу, яке відбулося за участі Андрія Єрмака, не має впливу на перебіг розслідування кримінальної справи, відомої як «Мідас». За даними джерел у правоохоронних органах, чинність статусу адвоката зберігається навіть у випадку тимчасового призупинення діяльності, тож його відновлення не створює юридичних перешкод для слідчих дій. Цю обставину враховували з самого початку, зокрема в Національному антикорупційному бюро, і тому вона не вплинула на процесуальні рішення в межах розслідування.

У правоохоронних колах підкреслюють, що статус адвоката сам по собі не є інструментом, який може зупинити чи заблокувати слідство. Важливо, що в рамках кримінального провадження діє чітка процедура, і слідчі мають право продовжувати збір доказів, допити, аналіз документів та інші дії незалежно від того, чи є підозрюваний або фігурант справи адвокатом. Окремі процесуальні обмеження можуть виникати лише у випадку, якщо адвокат фактично здійснює правничу діяльність і має на це вплив у конкретному провадженні, що потребує окремих рішень суду.

Повідомлення про підозру у справі «Мідас» можуть здійснити заступник генерального прокурора, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко або генеральний прокурор Руслан Кравченко.

Розслідування триває незалежно від адвокатського статусу фігурантів та їхніх поновлень.

Печерський районний суд столиці ухвалив рішення залишити без руху позов Світлани Чернишової щодо поділу спільного майна з чоловіком — колишнім віцепрем’єр-міністром України та ексміністром розвитку громад і територій Олексієм Чернишовим. Судова інстанція вказала на процесуальні недоліки заяви, які мають бути усунуті для подальшого розгляду справи по суті.

Суть позову полягала у прагненні юридично зафіксувати право власності на значний обсяг активів у період, коли Олексій Чернишов перебуває у фокусі антикорупційних перевірок та розслідувань. Така синхронність викликала підвищену увагу до справи як з боку правників, так і з боку громадськості, адже йдеться не лише про сімейний конфлікт, а й про можливі наслідки для державних антикорупційних процесів.

Поки дружина намагається формалізувати контроль над активами, сам Олексій Чернишов залишається центральною фігурою у справі про масштабні зловживання в Міністерстві розвитку громад і територій. Слідство вважає, що за його сприяння забудовникам держава втратила понад мільярд гривень. За версією правоохоронців, у межах земельної схеми посадовець отримував квартири за символічними цінами — від однієї до восьми тисяч гривень за квадратний метр.

Прізвище Чернишова також фігурує у розслідуваннях, пов’язаних із фінансовими потоками навколо державних компаній, зокрема «Енергоатома», а також у матеріалах щодо так званої «пральні» для легалізації коштів, яку пов’язують із бізнес-оточенням Тімура Міндіча. Сам ексвіцепрем’єр публічно заперечує участь у корупційних схемах, однак розміри застав, які дозволяють йому уникати СІЗО, викликають серйозні запитання.

Особливу увагу привертає історія саме із заставами. Останній транш у розмірі 51 мільйон гривень був внесений Андрієм Проциком та Іриною Федорович. До цього суд прийняв рекордну заставу у 120 мільйонів гривень, з яких 44 мільйони внесла Дарія Бедя — топменеджерка девелоперської групи DIM.

Група DIM належить бізнесменам Олександру Насіковському та Максиму Кріппі. Останній на початку 2025 року інвестував у групу близько 100 мільйонів доларів, істотно посиливши її позиції на ринку. Саме ці обставини породжують підозри, що застави за Чернишова могли сплачуватися структурами будівельного бізнесу, інтереси яких він потенційно лобіював, перебуваючи на високих державних посадах.

Попри це, НАБУ та САП досі не оприлюднили публічних результатів перевірки походження коштів, внесених як застава. Фактично це дозволяє фігуранту резонансної справи залишатися на волі за рахунок ресурсів можливих бенефіціарів його ж рішень.

На цьому тлі спроба Світлани Чернишової терміново поділити майно виглядає не як побутовий сімейний спір, а як спроба убезпечити активи від потенційної конфіскації. Судова пауза у розгляді позову лише підсилює підозри щодо походження цих статків і страху родини перед реальними наслідками кримінального провадження.

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

Закритість процесів постачання електроенергії для військових об'єктів створює нові умови, де цей життєво важливий ресурс набуває властивостей фінансового інструменту, з усіма його характеристиками щодо прогнозованості та маніпулювання. На відміну від традиційних матеріальних ресурсів, таких як озброєння чи продовольчі запаси, електрика має особливу здатність не залишати фізичних слідів. Вона не потребує складної транспортування чи складських умов, що суттєво спрощує її використання в умовах високої мобільності і секретності.

Ці особливості електроенергії створюють нові можливості для її застосування як частини фінансових угод. У результаті, ключові рішення, що стосуються забезпечення енергетичних потреб військових формувань, все більше визначаються цифрами в контрактах, а не фактичними умовами постачання чи збереження енергетичних ресурсів. Тому, процеси закупівлі та постачання електроенергії мають значний вплив не тільки на оперативну ефективність, але й на фінансові механізми, які визначають стабільність і вартість військових операцій.

Конкретним прикладом стала закупівля електроенергії для КЕВ Житомира. Переможцем тендеру стало ТОВ «Оператор енергії», єдиний учасник торгів. Очікувана вартість контракту сягнула майже 283 мільйонів гривень. Відсутність конкуренції була штучно створена — тендерні умови відповідали характеристикам одного конкретного постачальника, фінансові та документальні вимоги автоматично відсікали інших учасників.

Контракт передбачав фіксовану торговельну націнку 23 копійки за кіловат-годину без ПДВ, що не залежить від ринкових коливань. При обсягах понад 15 мільйонів кіловат-годин це забезпечує близько 10 мільйонів гривень чистого прибутку постачальнику, незалежно від реальних витрат чи ефективності. Для порівняння, інші бюджетні організації регіону укладали договори з націнкою 10–15 копійок або без неї.

Фінансова модель ТОВ «Оператор енергії» викликає додаткові питання. Компанія з невеликим штатом управляє контрактами на сотні мільйонів гривень, при цьому операційні потужності не зростають. Це типово для фірм-посередників, основна цінність яких полягає не в поставках електроенергії, а в доступі до бюджетних коштів.

Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради в Одеській області уклало контракт на відновлення двоповерхового житлового будинку, пошкодженого внаслідок атаки дронами-камікадзе. Вартість робіт становить 35,85 млн гривень, а завершення реконструкції заплановане до грудня 2028 року. Об’єкт розташований за адресою вулиця Топольна, 2 і включає вісім квартир, які зазнали значних руйнувань під час обстрілу.

Підрядником за результатами тендерної процедури стало приватне підприємство «Роднік». Водночас закупівля відбулася за відсутності реальної конкуренції — на торги фактично вийшов лише один учасник, що автоматично забезпечило йому перемогу. Такий формат проведення тендеру вже викликав увагу громадськості, адже йдеться про суттєві бюджетні кошти та довгостроковий проєкт відновлення.

Якщо розділити загальну вартість робіт на кількість квартир, середня ціна відновлення однієї становитиме близько 104 тисяч доларів. Це рівень, за який на ринку нерухомості можна придбати повноцінну трикімнатну квартиру в центральній частині Києва поблизу станцій метро.

Проєктну документацію для об’єкта виготовило приватне підприємство «Єленсан», а позитивний експертний звіт надала державна проєктно-дослідна установа у сфері реконструкції.

Аналіз кошторису показує суттєві завищення вартості будівельних матеріалів. Зокрема, шпаклівку типу «Сатенгіпс» у документах врахували по 23 гривні за кілограм, тоді як на регіональному ринку аналогічна продукція продається майже вдвічі дешевше. Полівінілацетатну дисперсію заклали по 372 гривні за кілограм, хоча роздрібні ціни в Одесі коливаються в межах 146–148 гривень. Повнотілу керамічну цеглу врахували по 15 гривень за штуку, попри те що ринкова ціна становить близько 10 гривень.

Найбільш показовою є позиція з кондиціонерами. У кошторисі їхня вартість становить 75 600 гривень за одиницю, тоді як офіційні продавці та великі торговельні майданчики пропонують аналогічні моделі за ціною від 28 до 33 тисяч гривень. За попередніми оцінками, лише на матеріалах потенційна переплата перевищує два мільйони гривень.

Участь у тендері фактично була закритою для сторонніх компаній. Замовник висунув вимогу надати щонайменше три аналогічні договори саме з ремонту багатоквартирних будинків, пошкоджених унаслідок збройної агресії, причому з повним переліком конкретних робіт — від улаштування залізобетонних поясів до електромонтажу та покрівлі. Такі умови значно звузили коло потенційних учасників.

ПП «Роднік» надало чотири договори, укладені раніше з тим самим Управлінням ЖКГ Ізмаїльської міськради. Йдеться про ремонти будинків на кількох вулицях міста, що фактично підтверджує сталу співпрацю між замовником і підрядником.

Частину техніки для виконання робіт компанія планує залучати у товариства, власницею якого є дружина голови Ізмаїльської районної державної адміністрації. Таким чином, у проєкті з’являється ще один рівень потенційного конфлікту інтересів.

Управління ЖКГ міськради очолює Олена Парамонова, а міським головою Ізмаїла є Андрій Абрамченко. Керівником і власником ПП «Роднік» є Ігор Дехтярьов — депутат міської ради від партії «Слуга народу» та багаторічний соратник мера. Їх пов’язують спільні проєкти ще з початку 2000-х років, зокрема у сфері місцевого спорту та громадських організацій. Обоє мають політичне минуле, пов’язане з Партією регіонів.

З 2016 року підприємство «Роднік» отримало державних замовлень майже на 900 мільйонів гривень, причому найбільша частка контрактів припадає саме на нинішнього замовника — Управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради.

Історія з відновленням будинку в Ізмаїлі демонструє, як під прикриттям відбудови після обстрілів формується замкнене коло підрядників, завищених кошторисів і відсутності реальної конкуренції. У підсумку платником за «золотий ремонт» стає місцева громада.

Численні наукові дослідження підтверджують, що кава за помірного споживання може мати позитивний вплив на організм. Її пов’язують зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань, підтримкою когнітивних функцій і захистом клітин завдяки високому вмісту антиоксидантів. Натуральна кава без домішок здатна бадьорити, покращувати концентрацію та бути частиною збалансованого раціону.

Втім, сучасна культура кавових напоїв дедалі більше віддаляється від класичного уявлення про користь цього продукту. Кав’ярні та домашні рецепти часто пропонують напої з великою кількістю сиропів, підсолоджувачів, ароматизаторів і жирних добавок. У такому вигляді кава поступово втрачає свої корисні властивості та перетворюється на калорійний десерт, перенасичений цукром і штучними компонентами.

Ще одна проблема — зловживання цукром і штучними підсолоджувачами. Сиропи та підсолоджувачі можуть містити значну кількість доданого цукру, який швидко підвищує рівень глюкози в крові. Альтернативою може стати поступове зменшення солодкості та використання натуральних спецій, таких як кориця.

Важливу роль відіграє і якість кавових зерен. Неякісна або неорганічна кава може містити залишки пестицидів та інших хімічних речовин. За тривалого вживання це потенційно здатне негативно впливати на здоров’я.

Часто недооцінюють і час вживання кави. Надмірна кількість кофеїну або кава натщесерце можуть спричиняти нервозність, посилення тривожності, проблеми з травленням і печію. Крім того, кофеїн може залишатися в організмі багато годин, тому післяобідня кава нерідко стає причиною порушень сну.

Ще одна помилка — відмова від натуральних підсилювачів смаку. Спеції та натуральні добавки не лише збагачують смак, а й можуть мати антиоксидантні та протизапальні властивості, не перевантажуючи напій цукром.

Кава також може бути носієм корисних добавок. Деякі люди додають до неї колаген або інші поживні інгредієнти, поєднуючи ранковий ритуал із турботою про шкіру, суглоби чи відновлення після фізичних навантажень.

Регулярне вживання кави з кав’ярень і мережевих закладів — ще одна пастка. Такі напої часто містять приховані калорії, велику кількість жирів і цукру, а одна велика порція інколи за енергетичною цінністю дорівнює повноцінному прийому їжі.

Окремої уваги заслуговує водний баланс. Хоча кофеїн має легкий сечогінний ефект, сама кава складається переважно з води. Проблеми виникають тоді, коли кава повністю замінює звичайну воду протягом дня.

Нарешті, значення має спосіб приготування напою. Використання пластикових кавоварок або капсул може призводити до потрапляння в каву небажаних хімічних речовин під дією гарячої води. З цієї точки зору більш безпечними вважаються скляні, металеві або керамічні пристрої.

Російські війська значно активізували свої зусилля з розширення зони бойових дій у Харківській області, орієнтуючи основні атаки на стратегічно важливі напрямки. За інформацією з фронту, найбільша активність спостерігається в районі села Дігтярне, а також у прилеглих населених пунктах. Противник намагається отримати контроль над цими територіями для подальшого просування вглиб області та зміцнення своїх позицій на сході України.

Військові аналітики відзначають, що ці зусилля російських сил є частиною більш широкої стратегії щодо дестабілізації української оборони в Харківській області. Зосередження уваги на Дігтярному та інших навколишніх населених пунктах пояснюється важливістю цих територій як стратегічних пунктів для з'єднання з іншими зонами бойових дій на сході України.

За минулу добу російські підрозділи здійснювали спроби наступальних дій у районах населених пунктів Нестерне та Кругле. Для атак окупанти використовують малі піхотні групи, періодично намагаючись накопичувати сили для подальших штурмів позицій українських прикордонників.

Подібна активність зафіксована і в районі Вовчанських хуторів. Втім, за словами Демченка, ці дії не приносять противнику жодних тактичних результатів — українські сили стримують наступ і не дають ворогу закріпитися.

Окрім спроб наземного просування, російські війська щоденно здійснюють обстріли прикордонних районів Харківської, Сумської та Чернігівської областей. Найбільша інтенсивність ударів припадає на Харківщину та Сумщину, однак у деякі дні ворог значно посилює вогневий тиск і на прикордоння Чернігівської області.

Складною залишається ситуація і на Куп’янському напрямку. На початку січня військові повідомляли про спроби росіян прорватися до міста. Бої точилися поблизу промислових об’єктів, зокрема в районах цукрового та молочноконсервного комбінатів. Противник намагався тиснути з південного напрямку, що створювало додаткову напругу в місті.

Водночас українські підрозділи змогли стабілізувати обстановку. Командир 429 окремого полку безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко раніше повідомляв, що російські сили були заблоковані на північних околицях Куп’янська. Це дозволило зірвати плани противника щодо прориву в місто та перехопити ініціативу на цьому напрямку.

За наявною інформацією, на окремих ділянках російські підрозділи опинилися у складному становищі через проблеми з постачанням і обмежені можливості для маневру. Українські сили продовжують утримувати позиції та завдавати втрат противнику, не дозволяючи йому розширити зону бойових дій у Харківській області.