Українські чиновники закликають готувати дітей до війни, але відправляють власних за кордон

АТ «Хмельницькобленерго» офіційно уклало договір на поставку силового трансформатора вартістю 27 мільйонів гривень. Первісна вартість контракту перевищувала 37 мільйонів гривень, тож формально підприємство змогло знизити витрати майже на 10 мільйонів. Однак детальний аналіз показує, що навіть після знижки ця закупівля залишається значно дорожчою у порівнянні з аналогічними контрактами інших державних енергокомпаній.

Інформація про угоду та її фінансові показники доступна у системі «Прозорро», а журналісти видання «Наші гроші» акцентують на високій ціні трансформатора порівняно з ринковими аналогами. Постачальником виступає київська приватна компанія, що спеціалізується на енергетичному обладнанні.

Якщо дивитися на питому вартість, один МВА для «Хмельницькобленерго» зараз обходиться приблизно у 40,4 тисячі доларів. Для порівняння, «Оператор ГТС України» у вересні замовив трансформатор такої ж потужності приблизно по 21,6 тисячі доларів за МВА, тобто майже удвічі дешевше.

Спершу за результатами торгів сума договору з «Вектор-А» становила 37,03 мільйона гривень, що відповідало вже зовсім високому рівню — понад 55 тисяч доларів за МВА. 23 жовтня сторони підписали додаткову угоду і зменшили вартість до 27 мільйонів. Одночасно скоротили й терміни: замість трьох місяців на поставку тепер дається два. Попри це, ціна все одно виглядає завищеною.

У відкритих матеріалах судових спорів «Олімп Енерго» раніше фігурувало в конфліктах із податковою. Також там є згадка, що у травні 2024 року ця сама «Вектор-А» вже купувала в «Олімп Енерго» подібний трансформатор за 20,3 мільйона гривень. Якщо перерахувати, це приблизно 31,5 тисячі доларів за МВА. Тобто постачальник уже купував схоже обладнання дешевше, ніж зараз продає «Хмельницькобленерго», навіть після «знижки».

До того ж умови тендеру викликали питання в конкурентів. Одна з компаній заявляла, що встановлений замовником термін поставки є нереалістичним: трансформатор такого класу зазвичай виготовляється не швидше ніж за пів року, а обленерго вимагало завершити все до кінця 2025 року. Потенційний постачальник просив офіційно подовжити крайній термін до березня 2026-го, але отримав відмову. Учасники також скаржилися на технічні вимоги. Частину умов «Хмельницькобленерго» змінило, але не всі.

Під час відбору відхилили двох інших учасників, у тому числі «Запоріжтрансформатор» і «Глобал Енерго». Формально — через невідповідність документів, зокрема протоколів випробувань на обладнання тієї ж схеми з’єднання обмоток і тієї ж потужності, яку вимагав замовник. Окрім цього, конкуренти не надали повний пакет супровідних довідок і листів погодження договору.

Структура стосунків між учасниками ринку виглядає замкненою. «Вектор-А», яке зараз отримало контракт, належить Андрію Кунинцю і за останні роки виграло держпідрядів майже на мільярд гривень, причому в основному — саме в «Хмельницькобленерго». Виробник трансформатора, франківське «Олімп Енерго», оформлене на Петра Савуляка. Раніше він керував компанією «Глобал Енерго» — тією самою, що брала участь у цих торгах як конкурент, але програла. Тобто постачальник, виробник і конкурент опиняються в одному колі знайомств.

«Хмельницькобленерго» на 70% належить державі. Управління пакетом акцій нині здійснюють «Українські розподільчі мережі» — держструктура, створена для консолідації обленерго у Хмельницькому, Харкові, Запоріжжі, Черкасах, Миколаєві та Тернополі. Із березня 2025 року обов’язки генерального директора «Хмельницькобленерго» виконує Святослав Козленко.

Якщо коротко, маємо ситуацію, в якій державна енергетична компанія купує трансформатор у давнього підрядника за ціною, що суттєво вища за ринок, і відсікає інших учасників через формальні невідповідності. Навіть після гучної «економії» у 10 мільйонів гривень запитання до цієї закупівлі не зникли.

Нещодавній інцидент у відомому кінному клубі Equides Club викликав широкий громадський резонанс. Група підлітків, що відвідує елітний заклад, напоїла та жорстоко побила свою ровесницю з іншого клубу. Подія відбулася на території клубу, а свідки зафіксували на відео насильницькі дії, приниження та крики потерпілої. Відеозаписи швидко поширилися у соцмережах, викликавши обурення та численні коментарі користувачів.

Журналісти нашого видання вирішили розібратися у ситуації детальніше, поспілкуватися з власниками клубу та дізнатися, які заходи безпеки дотримуються на території елітного закладу. Інцидент став приводом для ширшого обговорення проблем насильства серед підлітків та культури елітних соціальних кіл. Багато експертів звертають увагу на необхідність посилення контролю та виховної роботи, щоб подібні ситуації не повторювалися.

ФОТО: Група підлітків із клубу Equides Club напоїла та побила ровесницю з іншого клубу — Balaton Horse Club

Інцидент викликав серйозну суспільну реакцію – тисячі коментарів у мережі закликають до розслідування та покарання винних. Як повідомляють ЗМІ, адміністрації Equides Club намагається уникнути подальшого розголосу та розслідування з боку правоохоронних органів.

За інформацією наших джерел, столичний заміський комплекс EQUIDES CLUB має репутацію “тихого місця для відпочинку дипломатів та представників влади”.

Equides Club раніше належав власнику мережі супермаркетів АТБ Геннадію Буткевичу, але після втрати Буткевичем десятки магазинів та складів, клуб довелося продати. За чутками, його купив співвласник групи компаній MTI, відомий гольфіст Володимир Цой.

Володимир Цой є власником диверсифікованого бізнесу, що об’єднує три основні напрями діяльності в Україні та Казахстані: інформаційно-комунікаційні технології (компанії MTI, Tехногард, MTI-СЕРВІС), роздрібну торгівлю (INTERTOP, Protoria, Амадео); та 3-PL оператор (Denka Logistics).

Нагадаємо, Володимир Цой також є фігурантом гучного скандалу через спробу рейдерського захоплення Федерації Тхеквондо ВТФ України. У листопаді 2019 року на сайті Федерації було опубліковано відповідне звернення, про спроби людей Володимира Цоя влаштувати переворот і змінити керівництво ФТУ починаючи з 2015 року.

За інформацією ЗМІ, після того як рейдери потерпіли невдачу, “Володимир Цой створив свою громадську організацію “Спiлка тхеквондо України”, і має намір роздобути для неї Національний статус, тобто підписати договір з державою та отримати всі привілеї”.

Володимир Цой тісно пов’язаний з іншим відомим бізнесменом та політиком Сергієм Башлаковим.

Сергій Башлаков віце-президентом компанії “МТІ” з 1991 року, у 2015-му році був обраний депутатом Київської міської ради від партії “Самопоміч” по 24-му округу Дарницького району. У 2018 році Сергія Башлакова було виключено з партії Самопоміч через скандал із виділенням землі родині однопартійця.

У 2016 році ім’я Башлакова фігурувало в скандалі навколо незаконного будівництва по вул. Оболонській, 29. Депутат нібито виступав проти самовільного захоплення забудовником київської землі, а підприємці, що там влаштувалися, звинувачували Башлакова у свавіллі. Зокрема підприємці стверджували, що Башлаков, використовуючи погрози і провокації, “видавлював” їх з законно займаних приміщень на Подолі з метою розширення своєї мережі взуттєвих магазинів “Інтертоп”.

Андрію Пишному виповнилося 51 рік. З жовтня 2022 року він очолює Національний банк України, і за цей час його діяльність привернула значну увагу як експертів, так і громадськості. Пишний здобув репутацію кризового менеджера, здатного ухвалювати швидкі та нестандартні рішення у складних економічних умовах. Водночас його політика спричинила дискусії щодо ступеня незалежності регулятора: деякі аналітики стверджують, що НБУ під його керівництвом став більш політично залежним, а дії банку щодо окремих учасників фінансового ринку виглядають вибірковими.

Попри критику, сам керівник НБУ підкреслює важливість модернізації банківської системи та зміцнення фінансової стабільності. Пишний активно просуває оновлення платіжної інфраструктури, впровадження новітніх технологій у банківському секторі та підтримку цифровізації фінансових послуг. Водночас регулятор продовжує координувати санкційні заходи проти російських банків, включно з їхнім відключенням від міжнародної фінансової системи, що, на його думку, зміцнює економічну безпеку країни.

Окремий пласт претензій — ринок платежів і так званий “міскодинг”. Йдеться про схему, коли транзакції від реальних азартних сервісів або сервісів “сірої” зони проводяться під виглядом зовсім інших покупок — умовно “цифрових послуг” чи якихось безпечних платежів. Це дозволяє виводити кошти за кордон, оминати офіційні обмеження і продовжувати роботу марок на кшталт Pin-Up чи PariMatch, попри санкції Ради нацбезпеки й оборони. Закиди до НБУ тут у тому, що регулятор бачить ці потоки і не перекриває їх повністю, хоча має нагляд за банками-еквайрами й платіжними системами, які дозволяють проводити такі платежі. Критики пов’язують це або з небажанням сваритися з великими гравцями ринку азарту, або з прямим лобіюванням інтересів платіжних посередників, які заробляють на комісії. НБУ офіційно говорить, що моніторинг транзакцій ведеться, а санкційна політика проти російських структур — один із його пріоритетів. Але факт у тому, що схеми з “міскодингом” досі живі, і тіньовий ринок платежів не зник.

Є питання і до приватного контуру, пов’язаного з оточенням Пишного. Компанія “Фіднова”, співвласницею якої є його дружина Людмила Пишна, фігурує у кримінальному провадженні через забруднення річки Рокитна на Львівщині. Місцеві жителі та екологічні інспектори неодноразово скаржилися на скиди та різкий запах, але жодних відчутних санкцій проти бізнесу, за даними публічних розслідувань, так і не запроваджено. Частка дружини голови НБУ у статутному капіталі “Фіднови” оцінюється у понад 14 мільйонів гривень, що підкреслює, що це не формальна участь, а значимий фінансовий інтерес родини. Критики вважають, що така історія — класичний конфлікт інтересів: регулятор №1 у фінансовій системі країни і паралельно прибутковий сімейний бізнес, до якого є претензії з боку екологів. Сам Пишний публічно не визнає жодного впливу цієї історії на свою діяльність у НБУ.

Ще один момент — прозорість його декларацій. У відкритих публікаціях не раз стверджували, що дані про корпоративні права у “Фіднові” за 2021–2023 роки були подані неповністю або зі строковими “зсувами”, які ускладнюють розуміння реального обсягу активів родини. Якщо довести, що активи або доходи приховувалися, це може потягнути за собою серйозні юридичні наслідки. Офіційно про підозру Пишному наразі не оголошено, але його ім’я час від часу з’являється у публікаціях про потенційні зловживання ще з часів керівництва державним “Ощадбанком”, включно з історіями про м’яку реструктуризацію великих боржників на мільйони доларів.

Паралельно сам НБУ під його керівництвом просуває стратегічні речі — від участі в санкційній групі проти Росії до підготовки е-гривні. Запуск цифрової гривні офіційно відклали, пояснюючи це війною і потребою доопрацювати технічні рішення, але Нацбанк продовжує продавати ідею е-гривні міжнародним партнерам як частину майбутньої фінансової архітектури України.

У підсумку маємо дуже суперечливу картину. Публічно Андрій Пишний подається як людина, яка тримає фінансову стабільність у країні під час війни, вибиває підтримку від МВФ, лобіює санкції проти російських банків і готує ґрунт для модернізації ринку. Усередині країни його критикують за політизацію регулятора, вибірковий допуск гравців, толерантність до “сірих” платіжних схем і тіньові історії навколо родинного бізнесу. На 51-му році це виглядає як найкраще і водночас найнебезпечніше місце в українській економіці: один крок від статусу “архітектора фінансової стійкості” до статусу “ручного регулятора зі своїми інтересами”.

Більшість людей починають свій день з чашки кави, очікуючи миттєвого «підзарядження» мозку та енергії. Проте медики зазначають, що така звичка не завжди ефективна і навіть може знижувати користь від напою. Річ у тім, що в перші години після пробудження організм самостійно активує вироблення кортизолу — гормону, який відповідає за пильність, концентрацію та підтримку артеріального тиску на робочому рівні. Ця природна хвиля бадьорості допомагає людині прокинутися без додаткових стимуляторів.

Якщо випити каву відразу після пробудження, кофеїн може не лише не посилити ефект, а й частково «перекрити» природний механізм підняття енергії. Дослідження показують, що оптимальний час для першої чашки кави — приблизно через 1–2 години після підйому. Саме тоді рівень кортизолу трохи знижується, і кофеїн працює ефективніше, допомагаючи підтримати концентрацію та енергійність протягом ранкових годин.

Лікар Радж Дасгупта радить змістити першу каву на той момент, коли кортизол починає спадати. Це приблизно через 1–3 години після пробудження. Для більшості дорослих це проміжок між 9:30 та 11:30 ранку. У цей час організм найкраще реагує на кофеїн: зростає концентрація, тримається настрій, легше ввімкнутися в роботу.

Є ще кілька бонусів правильної кави. Кофеїн стимулює виділення дофаміну — гормону мотивації і «внутрішньої нагороди», завдяки чому легше хотіти щось робити, а не просто «не спати». Є дані досліджень, що в людей, які п’ють каву до полудня, ризик передчасної смерті нижчий приблизно на 16%, а ризик серцево-судинних хвороб — на 31%. Мова не про літри, а про помірне вживання чорної кави без надлишку цукру і вершків.

Крім того, ранкові циркадні ритми працюють на користь. У першій половині дня організм краще засвоює антиоксиданти з кави. Ці сполуки мають протизапальну дію і вважаються однією з причин, чому помірне споживання кави пов’язують з кращим станом судин і нижчими маркерами запалення.

Але є й межа, після якої кава починає працювати проти вас — це вечір. Кофеїн блокує аденозин, молекулу, яка сигналізує мозку, що вже час спати. На виведення кофеїну потрібні години: через 5–6 годин у крові все ще залишається половина дози. Тому експерти радять не пити нічого кофеїновмісного принаймні за 6–8 годин до сну. Простіше: якщо ви лягаєте о 23:00, останнє еспресо — десь до 15:00.

Щодо кількості. Дієтологиня Джулія Зумпано нагадує, що безпечною нормою для здорового дорослого вважають до 400 мг кофеїну на день. Це приблизно 3–4 стандартні чашки кави (по 150–200 мл), але цифра дуже індивідуальна. На те, як ви переносите кофеїн, впливають генетика, вік, тиск, стан серця і навіть тривожність. Якщо після другої кави у вас тремтять руки, колотить серце або важко заснути ввечері — це вже ваш персональний ліміт, навіть якщо формально до 400 мг далеко.

Російські війська дедалі активніше застосовують тактику точкових просочувань між українськими позиціями, намагаючись створити враження масштабних наступальних операцій. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) відзначають, що Москва свідомо використовує розріджені оборонні лінії та малі групи проникнення, щоб змусити українські сили розосередитися і реагувати на локальні загрози. Внаслідок цього окремі невеликі бої подаються як значні стратегічні досягнення, що дає змогу Кремлю формувати інформаційну картину, вигідну для внутрішньої та міжнародної аудиторії, навіть якщо реальна бойова ситуація свідчить про обмежені результати.

Аналітики підкреслюють, що така стратегія має радше пропагандистський характер, ніж оперативно-тактичний ефект. Локальні прориви не змінюють загального ходу боїв, але дозволяють Кремлю маніпулювати медійним порядком денним, створюючи відчуття постійної активності та «ініціативи» на фронті. В умовах сучасної війни інформаційне поле стає майже такою ж ареною боїв, як і лінія фронту, і Росія активно експлуатує цю реальність, намагаючись перетворити окремі зіткнення на символічні «перемоги».

ISW звертає увагу, що 26 жовтня Генеральний штаб України визнав напружену ситуацію в районі Покровська і Мирнограда, де ворог значно активізував наступальні дії. За даними українських військових, у самому Покровську перебуває близько 200 російських солдатів, однак контрдиверсійні операції ЗСУ не дозволяють їм закріпитися або просунутися вглиб міста.

«Російські війська домагаються лише тактичних успіхів у районі Покровська і Мирнограда, які не свідчать про загрозу краху української оборони», — йдеться у звіті ISW.

Крім того, Кремль активно використовує інформаційні маніпуляції, подаючи захоплення малих населених пунктів без оперативного значення як «великі перемоги». Зокрема, площа Дронівки — менше шести квадратних кілометрів, а Плещіївки — менше чотирьох, при цьому до війни там проживало близько 600 осіб.

Водночас начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов у своєму останньому звіті Путіну заявив, що «російські війська продовжують виконувати завдання із захоплення Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей».

Аналітики ISW зазначають, що така риторика повторює давні вимоги Кремля і підриває «пропозиції» Москви обміняти контроль над півднем України на захоплення всієї Донецької області.

Незважаючи на заклики НАК «Нафтогаз України» до громадян економити газ через руйнування критичних об’єктів енергетичної інфраструктури в кількох областях після нічної комбінованої атаки, сама компанія продовжує витрачати десятки мільйонів гривень на розкішні бонуси для топ-менеджерів. Так, за 2024 рік п’ять членів правління та шість директорів концерну отримали загалом 81 мільйон гривень. Це означає, що кожен з топ-менеджерів заробив у середньому близько 7,3 мільйона гривень на рік, що еквівалентно понад 613 тисячам гривень на місяць.

Це значні суми, якщо порівняти їх із реаліями більшості українців, чия середня зарплата наразі становить лише 26 499 гривень на місяць. Водночас, енергетичний сектор країни стикається з величезними викликами, серед яких не лише відновлення пошкодженої інфраструктури, але й забезпечення стабільності газопостачання в умовах війни. Виникає питання, чи є доцільним витрачати такі кошти на величезні винагороди в умовах, коли громадяни змушені адаптуватися до зростання тарифів та обмежень у споживанні енергоресурсів.

Крім того, Нафтогаз використовує механізм штучного заниження ціни газу при його продажу дочірнім та афілійованим компаніям. Газ закуповується за ринковими цінами, а продається дешевше через контрольовані структури, що призводить до збитків державного бюджету. Різниця між ринковою та заниженою ціною акумулюється на рахунках приватних компаній, пов’язаних із топ-менеджерами концерну.

Також Нафтогаз активно уникає сплати податків. З 2020 по 2024 рік АТ «Оператор ГТС» виплатив НАК «Нафтогаз України» близько 48 млрд грн як компенсацію за транзит російського газу до ЄС через територію України. Проте ці суми не були відображені як власний дохід компанії, що дозволило уникнути сплати податків і дивідендів.

Попри це, за інформацією слідства, СУ ГУНП у Києві розпочало досудове розслідування у провадженні № 12025100000001296 за ч. 1 ст. 364 КК України. Однак розслідування триває дуже повільно, а топ-менеджери Нафтогазу продовжують отримувати багатомільйонні виплати.

Капітальний ремонт Харківського шосе, який КМДА подає як важливе оновлення транспортної інфраструктури Лівого берега Києва, стикнувся з серйозними юридичними проблемами. За інформацією від «Інформатора», що посилається на дані з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), робочі процеси на об'єкті розпочалися без необхідних дозвільних документів. Нагадаємо, що роботи стартували 5 жовтня 2025 року на ділянці Харківського шосе в Дарницькому та частково в Дніпровському районах. Загальна вартість ремонту оцінюється в 1,26 мільярда гривень.

Міський активіст та експерт з містобудування Георгій Могильний звернув увагу на суттєву проблему, зазначаючи, що проведення робіт без належного юридичного оформлення може призвести до серйозних наслідків для міського бюджету та громадських інтересів. За його словами, відсутність дозвільних документів ставить під сумнів легітимність самого проекту та може спричинити затримки, додаткові витрати або навіть призупинення робіт.

Активіст перевірив інформацію у ЄДЕССБ і виявив лише один запис щодо цього об’єкта: це не дозвіл, а саме «відмова у видачі дозволу», датована 21 жовтня 2025 року — тобто вже після двох тижнів від початку фактичних робіт. Тобто підрядники зайшли на об’єкт і почали капремонт до того, як замовник отримав право його проводити.Могильний прокоментував це так: у мерії «настільки поспішають роздерибанити бюджетні гроші, що навіть дозвіл намагаються отримати вже після старту будівництва».

Ця історія викликала хвилю впізнавання серед киян. У коментарях до допису Могильного інші міські активісти нагадали, що це не перший випадок. Зокрема, Сергій Пасюта згадав капремонт вулиці Чикаленка (колишня Пушкінська) у центрі столиці — за його словами, там теж заходили на об’єкт без формально оформленого дозволу на будівельні роботи.

Окремо привертає увагу кошторис. На старті ремонту у КМДА озвучили параметри: у 2025–2027 роках мають оновити 5,4 км Харківського шосе. Якщо співвіднести загальну суму в 1,26 млрд грн із довжиною ділянки, виходить понад 233 млн грн за кілометр — із дорогою, інженерією та супровідною інфраструктурою. Чиновники при цьому нагадують, що востаннє масштабну реконструкцію цієї магістралі робили 38 років тому, у 1987-му, а саме шосе збудували ще в 1967 році.

Проблема в іншому: коли об’єкт іде як «капремонт», він формально вимагає дозвільних документів і прозорих процедур, бо йдеться не про латання ям, а про втручання в опорні конструкції вулично-дорожньої мережі. Якщо ж роботи виконуються без чинного дозволу, це відкриває цілу низку запитань — від юридичної відповідальності замовника і підрядника до якості контролю за освоєнням коштів, які вимірюються вже не мільйонами, а сотнями мільйонів гривень.

Скандал із Харківським шосе, таким чином, дістає одразу два болючі сюжети для Києва: ціни на дорожні ремонти в «мільярдному» діапазоні й практика починати будівництво до формального дозволу.