Українські дрони з ШІ вразили рф: ефективність ударів зросла у 4 рази

Правоохоронні органи завершили розслідування щодо чинної депутатки Київської міської ради та передали до суду обвинувальний акт. Жінку звинувачують у зловживанні службовим становищем і привласненні понад 300 тисяч гривень із міського бюджету.

За даними поліції Києва, на момент вчинення правопорушення депутатка очолювала благодійний фонд, який орендував комунальне приміщення площею 168 квадратних метрів у Голосіївському районі столиці. Встановлено, що вона організувала схему, за якою частина бюджетних коштів, виділених на оренду, потрапляла безпосередньо до її особистих фінансових надходжень.

Згідно з умовами договору, організація мала право на викуп цієї нерухомості. Щоб зменшити суму, яку потрібно було сплатити місту, депутатка ініціювала проведення так званих «невід’ємних поліпшень» — ремонтних робіт, вартість яких була штучно завищена.

Після цього вона не лише приватизувала приміщення за заниженою ціною, а й отримала з бюджету компенсацію в розмірі 300 тисяч гривень, пояснюючи це «витратами на ремонт».

Слідчі зібрали достатньо доказів, аби передати справу до суду. Депутатці інкримінують злочини, передбачені статтями Кримінального кодексу України про привласнення майна та зловживання владою.

Наразі суд має визначити міру покарання.

Офіційні накази, комісії, тренінги та конкурси виглядають як звичний шлях до підрозділів спецпризначення. Проте глибший аналіз внутрішніх документів та процедур показує, що вони можуть виконувати функцію не тільки відбору кваліфікованих кандидатів, а й прихованого просування «своїх» співробітників. У випадку колишнього детектива БЕБу Ткачука формальна участь у конкурсі до підрозділу «Лють» фактично слугувала лише прикриттям для його подальшого переведення до Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР).

Документи свідчать: усі дії виглядали юридично коректними, але на практиці створювалися умови для просування співробітників без реального бойового досвіду або необхідної практичної підготовки. Внутрішні накази, протоколи комісій та результати тренінгів використовувалися як формальна «завіса», що легітимізувала подальші кадрові рішення.

На папері — кар’єрний ріст і «бойова» кваліфікація. На практиці — відсутність оперативного досвіду, відсутність виїздів на штурмові операції та днів на передовій, кажуть наші джерела. Ткачук, за їхніми словами, радше є «кабінетним» фігурантом, який отримав потрібний штамп для подальшого переведення в інший підрозділ, ніж реальним бойовим співробітником.

Чому це спрацювало? Відповідь — у процедурі переведення. За Положенням про ДСР (наказ Нацполіції №1077) начальник Департаменту має повноваження призначати працівників без конкурсів і комісій. Тобто шлях потрапляння до ДСР для «стороннього» кандидата ускладнений, але закон дозволяє внутрішні переведення. Якщо особа формально стає поліцейським — наприклад, через призначення в «Лють» — подальше переведення до ДСР може відбутися без відкритого конкурсу, виключно за ініціативою керівництва. Саме цією «лазівкою» й скористалися, за наявними в нас даними.

Юридично — порушень немає: усі документи оформлені, накази видані, навчання підтверджене. Але практика, в якій людина без практичних штурмових навичок трансформується в «бійця», а потім без зайвих процедур потрапляє до стратегічного відомства, породжує питання про кадрування та критерії відбору в силових структурах. Наші співрозмовники у правоохоронних колах зауважують: так народжується «кадровий пул» для керівних посад — не на підставі заслуг чи заслуг у полі, а на підставі домовленостей і внутрішніх зв’язків.

Експерти з кадрової політики поліції коментують: формальна відповідність процедурі не гарантує відповідності посаді за змістом. «Якщо підбір відбувається через формальну ротацію, а не через оцінку реального досвіду й результатів, це знижує загальний рівень професійності в підрозділі й створює ризики для репутації служби», — каже один із них на умовах анонімності.

У підсумку схема виглядає так: конкурс — призначення — формальне навчання — переведення. Всі кроки відповідають букві закону, проте їхнє поєднання дозволяє обходити відкриті процедури потрапляння до ДСР і проштовхувати «своїх» кандидатів. Саме на цій практиці ґрунтується кар’єрний шлях, який ми умовно називаємо «по-спецпризначенськи».

Такі кейси підривають довіру до кадрових процедур у правоохоронних органах: суспільство і внутрішні кадри очікують, що посади в спеціалізованих підрозділах займають люди з відповідним практичним досвідом. Подібні механізми відкривають можливості для квазі-клієнтелізму — коли головним критерієм стають не компетенції, а мережа зв’язків. По-третє, це створює перешкоди для справжньої ротації і залучення нових фахівців, готових працювати в полях.

Державне бюро розслідувань завершило розслідування та передало до суду справу, в якій фігурують посадовці, підозрювані у постачанні військовим озброєння, непридатного для використання у бойових умовах. За інформацією пресслужби ДБР, слідство встановило, що чиновники створили масштабну схему заміни якісного озброєння на дешеві аналоги, які не відповідали необхідним технічним стандартам.

Деталі розслідування свідчать, що така діяльність не лише порушувала закон, а й безпосередньо загрожувала безпеці військовослужбовців. Частина поставок виявилася неповною: армія отримала лише близько половини від обіцяної кількості озброєння. Це свідчить про системні зловживання та недбалість під час державних контрактів, які могли мати серйозні наслідки під час бойових дій.

Зокрема, із 400 одиниць зброї було отримано лише 200. Усі вони не мали жодного маркування, технічної документації та сертифікатів відповідності. Під час використання на фронті кулемети не могли вести безперервний вогонь — після кількох пострілів вони виходили з ладу через руйнування частин і механізмів.

Встановлено, що цю зброю виготовляла одна з іноземних компаній. Проте українські посадовці не уклали контракт безпосередньо з виробником, а скористалися послугами посередника, переплачуючи до 40% від реальної вартості.

ДБР наголошує, що такі дії не лише завдали державі значних збитків, а й створили ризик для життя українських військових на передовій. У разі доведення вини посадовцям загрожує покарання у вигляді позбавлення волі.

Державна податкова служба України відіграє ключову роль у фінансовій системі країни, відповідаючи за правильне виконання податкового законодавства та збір податків. Її основне завдання полягає в контролі за сплатою податків і зборів, що є джерелом фінансування державних програм і забезпечення економічної стабільності. Окрім цього, податкова служба займається роз’ясненням прав і обов'язків платників податків, а також здійснює боротьбу з податковими правопорушеннями, включаючи шахрайство і ухилення від податків.

Сучасні виклики, з якими стикається Державна податкова служба, значно змінили її функціонування. Одним із головних завдань є адаптація до нових технологічних умов, зокрема автоматизація податкових процедур, впровадження електронного декларування та онлайн-сплати податків. Це дозволяє значно спростити процес взаємодії з платниками, а також зменшити кількість помилок і затримок у податкових перевірках.

Податкова попереджає, що шкідливе програмне забезпечення часто надходить у вигляді вкладень у форматах zip, rar, scr або exe. Відкриття файлів автоматично запускає вірус, який може непомітно контролювати пристрій та викрадати дані.

ГНС дала рекомендації для безпеки:

Не відкривати підозрілі вкладення в електронних листах.

Використовувати антивірусні програми на всіх пристроях.

Бути уважними навіть якщо адреса відправника здається легітимною.

За можливості перевіряти достовірність листа, уточнюючи факт його відправки у відправника.

Особливо активність шахраїв збільшується наприкінці осені — період активної податкової кампанії. До 19 листопада фізичні особи-підприємці повинні сплатити єдиний податок та військовий збір, бізнес — податок на прибуток за III квартал 2025 року, ренту та інші збори. А 20 листопада завершується подання декларацій з ПДВ, акцизів та ренти за жовтень, що створює напружений період для бухгалтерів і підприємців.

Українські прізвища — це набагато більше, ніж просто офіційні записи у документах. Вони зберігають у собі пам’ять поколінь, розкривають культурні взаємозв’язки та мовні впливи різних народів, які століттями проживали на українських землях. Кожне прізвище несе у собі історію роду, його соціальний статус, ремесло чи навіть характерні риси предків. Дослідження українських прізвищ дозволяє зрозуміти не лише походження конкретної родини, а й ширші процеси культурного та історичного розвитку країни.

Відомий дослідник Павло Чучка, який присвятив понад сорок років вивченню закарпатських прізвищ, зібрав численні унікальні факти про походження та значення українських імен. Його праці показують, що навіть відомі прізвища політичних діячів мають глибоке історичне коріння. Наприклад, прізвище Балога походить з угорської мови і означає «ліва рука» або «лівак». Перші письмові згадки про цей рід датуються 1717 роком, а сьогодні в Україні налічується майже три сотні носіїв цього прізвища.

Прізвище Шуфрич походить від зрумунізованої форми грецького імені Софрон — «Шуфря». Ця форма прижилася переважно на Закарпатті. Народний депутат Нестор Шуфрич родом саме з цього регіону. Нині в Україні мешкає близько 140 Шуфричів.

Прізвище Петьовка може походити як від народної форми імені «Петьо», так і від угорського слова «пітьовко» — картоплина. І сьогодні в Україні мешкає 166 людей із цим прізвищем, переважно на Закарпатті.

Прізвище Пинзеник, яке носить ексміністр фінансів Віктор Пинзеник, має кілька можливих тлумачень. За однією версією, воно походить від польського слова «пензіць» — лякати, за іншою — від угорського «пиндзі» — гроші. Символічно, що його носій став саме фінансистом.

Прізвище Турчинов має давнє походження і означає «нащадок турка». Колись слово «турчин» використовували для позначення вихідців із турецьких земель. Це прізвище зустрічається в різних регіонах України, зокрема у Центральній. Його носить і колишній виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов.

Прізвище Литвин вказує на походження з території Великого князівства Литовського. Спершу так називали людей, які прибули з північних земель, і згодом воно стало поширеним етнонімом. Один із відомих носіїв — політик Володимир Литвин.

Як зазначає професор Чучка, унікальність закарпатських прізвищ зумовлена багатовіковим сусідством різних культур: угорської, польської, румунської, словацької, німецької, навіть італійської. Тут кожне ім’я — як відбиток історії.

Ономастика — це не лише наука про імена, а й спосіб пізнати власну ідентичність. Походження прізвищ таких відомих українців, як Балога, Шуфрич, Пинзеник, Турчинов чи Литвин, є частиною великої культурної мозаїки, з якої складається сучасна Україна.

Телеведуча Катя Осадча розповіла у своїх соціальних мережах про те, як їй вдається підтримувати внутрішню рівновагу у вирі щоденних справ. Вона зізналася, що з роками навчилася прислухатися до власних потреб і вибудовувати день так, аби залишатися у гармонії з собою. Осадча підкреслила, що секрет спокою для неї полягає не у відпочинку на дивані чи довгих подорожах, а у невеликих, але послідовних звичках, які вона перетворила на власні ритуали.

Телеведуча поділилася, що раніше каву вважала основним джерелом енергії, проте з часом зрозуміла: справжня бадьорість приходить не з чашки ароматного напою, а з якісного сну, руху й емоційного балансу. Тепер кава для неї — лише приємна традиція, маленький момент насолоди, а не необхідність. На зміну численним порціям еспресо прийшли склянка звичайної води зранку, короткі прогулянки на свіжому повітрі та хвилини тиші без гаджетів.

«Не поспішати з реакцією. Особливо коли ситуація напружена. Вдих, видих — і краще повернутися до цього наступного дня», — поділилася вона своїм правилом, що допомагає уникати емоційних рішень.

Ще одне важливе відкриття ведучої — здатність слухати по-справжньому. «Секрет простий — потрібно просто чути», — написала Катя, наголошуючи на силі уважності в спілкуванні.

Особливе місце у її житті займає плавання — саме під час занять у басейні до неї приходять нові ідеї. Осадча каже, що тиша допомагає почути власні думки й знайти натхнення.

Неочікувано, але прибирання також стало для неї терапією. «Іноді порядок у шафі — це перший крок до порядку в голові», — зізнається телеведуча. Вона вважає, що фізичний простір без хаосу сприяє ментальній ясності.

Окремо Катя наголосила на важливості відпочинку без почуття провини. Вона вчиться приймати власну неідеальність і дозволяє собі зупинятися, аби відновити сили: «Цей пункт ще на шляху до звички. І це теж — нормально».

Осадча підсумувала, що життя — не про ідеальні звички. Іноді достатньо зробити вдих, випити води й відкласти рішення на завтра, щоб знайти внутрішню рівновагу.

У сфері індивідуального захисту здавна існувала складна проблема: чим міцніший бронежилет, тим він важчий, громіздкіший і менш зручний для носіння. Науковці Міського університету Нью-Йорка (CUNY) запропонували кардинально новий підхід, здатний змінити стандарти безпеки. Вони розробили матеріал, який у повсякденних умовах залишається легким і гнучким, але при раптовому ударі миттєво твердне, формуючи надміцний бар’єр, здатний витримати високі навантаження.

Основою цієї інновації став графен — найтонший у світі матеріал, який складається з одного шару атомів вуглецю. Дослідники поєднали два шари графена під певним кутом, що створило унікальну структуру. При раптовому навантаженні всередині матеріалу виникає ефект локальної жорсткості: атоми миттєво реагують на силу удару, розподіляючи її по всій поверхні і перетворюючи гнучку тканину на жорстку захисну оболонку.

Під час такого удару вуглецеві зв’язки всередині матеріалу переупорядковуються, формуючи короткочасну структуру, схожу на алмазну. Цей процес називають ударно-індукованою фазовою трансформацією. Він триває наносекунди, але забезпечує неймовірну твердість у момент небезпеки. Як тільки навантаження зникає, матеріал повертається у гнучкий стан, зберігаючи свої властивості для подальшого використання.

Порівняно з традиційними бронежилетами з кевлару чи вуглецевих волокон, новий матеріал має унікальну перевагу — надзвичайну легкість при тому самому рівні захисту. Потенційно це дозволить створювати броню, яка за відчуттями нагадуватиме звичайний одяг, не обмежуючи рухів військових, рятувальників чи поліцейських.

Перспективи застосування такого матеріалу виходять далеко за межі оборонної сфери. Завдяки малій вазі й гнучкості він може стати проривом у авіації та космонавтиці — для захисту апаратури від мікрометеоритів або для створення надлегких, але надміцних корпусів. У цивільній сфері графенова броня може знайти місце у гнучкій електроніці, смартфонах і пристроях, що носяться, де важливі одночасно міцність і еластичність.

Наразі матеріал проходить етап лабораторних випробувань. Вчені працюють над тим, щоб зробити його виробництво масштабним і доступним. Якщо це вдасться, світ отримає технологію, здатну змінити не лише захисну індустрію, а й дизайн гаджетів, архітектуру та транспорт майбутнього.