Українські дрони завдали удару по порту Бердянська

Уряд України вирішив консолідувати більшість непопулярних податкових ініціатив міжнародних партнерів в одному масштабному законопроєкті. Метою такої стратегії є прискорення процесу ухвалення документа у Верховній Раді, оскільки розпорошення окремих ініціатив на кілька законопроєктів може ускладнити збір необхідної кількості голосів депутатів. Проте експерти зазначають, що без серйозних компромісів із народними обранцями остаточне схвалення законопроєкту залишається під великим питанням.

Під час січневого візиту до Києва директорки-розпорядниці Міжнародного валютного фонду Крісталіни Георгієвої урядовці та парламентарі активно намагалися переконати Фонд пом’якшити деякі положення щодо податкового навантаження. Це свідчить про прагнення влади знайти баланс між виконанням міжнародних зобов’язань і врахуванням соціально-політичних реалій всередині країни.

Хоча загальний обсяг програми з МВФ становить 8,2 млрд доларів на чотири роки, без неї Україна не зможе отримати фінансування від інших партнерів. Зокрема, йдеться про десятки мільярдів євро допомоги від Європейського союзу, які є ключовим джерелом покриття бюджетного дефіциту та фінансування оборонних потреб. Фактично альтернативи виконанню зобов’язань перед МВФ у Києва немає.

На тлі парламентської кризи та проблем зі збором голосів уряд вирішив об’єднати кілька найбільш чутливих податкових норм в один документ. У парламенті його вже неофіційно називають «одним великим податковим законом». До нього планують включити оподаткування цифрових платформ, скасування пільг на міжнародні посилки та фіксацію військового збору на рівні 5%.

Ці положення мають бути додані до законопроєкту між першим і другим читаннями за ініціативи уряду. Саме такий механізм дозволяє мінімізувати публічні дискусії на старті та винести найбільш непопулярні рішення вже на фінальному етапі.

Втім, навіть за такого сценарію уряду доведеться шукати стимули для депутатів. Одним із можливих «пряників» у владних колах називають скасування довічного статусу PEP — політично значущої особи. Для багатьох парламентарів цей статус створює серйозні проблеми у відносинах із банками та фактично обмежує фінансову діяльність після завершення кар’єри.

Спроби скасувати або обмежити дію статусу PEP депутати робили й раніше. У 2022 році Рада вже скорочувала його до трьох років після звільнення, однак під тиском міжнародних партнерів довічний статус було відновлено. Тепер ідея знову повертається у порядку денному — і, ймовірно, саме як частина пакету податкових змін.

Найбільш резонансна вимога МВФ — запровадження податку на додану вартість для ФОПів — не увійшла до «великого податкового закону». За формальними умовами Україна має лише внести відповідний законопроєкт до парламенту, а не обов’язково ухвалювати його в короткі строки.

Проєкт документа Міністерство фінансів оприлюднило ще у грудні, однак після цього його внесення до Ради було відкладене. Ба більше, уряд паралельно ухвалив рішення про одноразові виплати ФОПам через проблеми з електропостачанням, що виглядає як спроба знизити соціальну напругу.

Проти запровадження ПДВ для ФОПів виступають як представники бізнесу, так і частина урядовців та аналітичних центрів. У результаті фінальний варіант законопроєкту, якщо він усе ж потрапить до парламенту, може бути значно м’якшим за початкові пропозиції.

Поки що незрозуміло, чи погодяться міжнародні партнери на всі можливі пом’якшення. Особливо з урахуванням того, що разом із податковими змінами депутати знову можуть спробувати переглянути статус PEP.

Часу для маневру дедалі менше. Без програми МВФ та прив’язаного до неї фінансування від Європейського союзу бюджетні ресурси України можуть вичерпатися вже навесні. Тож найближчі тижні стануть вирішальними для долі «великого податкового закону» і подальших переговорів із міжнародними партнерами.

Ім’я відомого українського бізнесмена Дмитра Коваленка опинилося в центрі уваги через масштабні схеми постачання вугілля з Російської Федерації та тимчасово окупованих територій. За інформацією, яка раніше з’являлася у публічному просторі та матеріалах розслідувань, саме через пов’язані з ним комерційні структури впродовж тривалого часу здійснювалося завезення палива в Україну в обхід встановлених обмежень.

Йдеться про складну мережу посередників, логістичних компаній та фірм-«прокладок», які використовувалися для маскування реального походження вугілля. У документах вантаж часто декларувався як продукція з інших країн або ж оформлювався під виглядом альтернативної сировини. Така практика дозволяла уникати контролю та створювала ілюзію легального імпорту.

Так, Господарський суд Дніпропетровської області у справі № 904/936/23 затвердив звіт ліквідатора ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство дніпровської фірми “Інтеркоалтрейдинг” (код ЄДРПОУ 37912002).

Фабулу справи можна знайти в офіційних реєстрах судових документів, де зокрема зазначено, що “ADELON AG, Baar Swizerland звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркоалтрейдінг” (49000, м.Дніпро, вул.Глінки, буд.2, оф.201, ідентифікаційний номер юридичної особи 37912002)”.

Намагання Дмитра Коваленко приховати всі сліди діяльності ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” стають мають свою логіку, так як минулим директором компанії був Мелентьєв В’ячеслав Володимирович, що є співзасновником ТОВ “Гранова Україна” – іншої фірми з орбіти Коваленка, яка засвітилась в портах Одеської області та має проблеми з правоохоронцями.

До В’ячеслава Мелентьєва директором “Інтеркоалтрейдингу” був харківський адвокат Воронов Роман Сергійович. Також співзасновником був Тебін Ігор Миколайович, який раніше обіймав посаду директора у ТОВ “Коал трейд” та ТОВ “Торговий дім “ЕГТ”.

Арбітражним керуючим обрали підконтрольного Шевченка Віталія Євгеновича. Провадження у справі було відкрито ще у квітні 2023 року. Коваленко через швейцарську фірму затвердив вимоги більш як на 162 млн. гривень. Суд визнав додаткові вимоги до податкової на 2,4 млн. гривень.

За результатами інвентаризації та запитів до державних органів виявилося, що майно у компанії відсутнє.

Реалізовано право вимоги на аукціонах: 4 лоти на загальну суму 53,34 мл грн боргів, реалізовано за 69 тис. гривень. Покупцем стало київське ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика «Воскресенська». Це передбачувано, тому що компанію оформлено на Сергія Саприкіна — особу, яка підконтрольна Коваленко. Раніше фірма мала назву «Петропавлівський гірничо-збагачувальний комбінат».

Податкова внаслідок такого банкрутства нічого не отримала. Суддя ухвалив, що відсутні ознаки фіктивного або доведеного банкрутства, а все сталося через об’єктивні фінансові труднощі.

Водночас, в мережі інтернет збереглось чимало даних про торгівлю ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” з росіянами.

Зокрема, на сайті компанії ImportGenius, яка є лідером в галузі торгової розвідки, збереглись дані про сотні торгових операцій компанії Дмитра Коваленко ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” з росіянами.

Тож бажання Дмитра Коваленко ліквідувати ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” та приховати свої багаторічні схеми з обходу санкційного режиму ЄС при поставці російських енергоносіїв на український та європейські ринки цілком зрозуміле.

Деталі обходу санкційної політики ЄС та незаконного збагачення Дмитра Коваленко у нашому наступному журналістському розслідуванні.

В Україні критично важливі ресурси зникають не лише через воєнні дії, а й унаслідок непрозорих домовленостей між бізнесом і посадовцями. Яскравим прикладом є Пержанське родовище берилію у Житомирській області, де держава фактично втратила контроль над стратегічними надрами. Розробку цього родовища здійснює ТОВ «Пержанська рудна компанія», що входить до орбіти BGV Group. Центральним елементом структури є кіпрська BGV Group Limited, через яку цінна сировина виводиться за межі країни, створюючи ефект офшорного управління.

Цей випадок демонструє системну проблему: стратегічні активи опиняються у руках приватних компаній із непрозорими схемами володіння, а державні органи не контролюють реальні потоки ресурсів. Наслідки цього явища виходять за межі економіки: втрата контрольованих запасів мінералів знижує національну безпеку, обмежує технологічний розвиток і впливає на геополітичну стійкість України.

Формально процедура виглядала законною, однак оцінка впливу на довкілля існувала лише номінально. Реальних екологічних досліджень перед початком видобутку проведено не було, попри те, що роботи розгорнулися в межах Поліського природного заповідника — території, де будь-яка господарська діяльність прямо заборонена законом.

Просування цього проєкту було неможливим без політичного та адміністративного лобізму. У схемі фігурують колишні керівники Державної служби геології та надр України, які погоджували документи та дозволи. На парламентському рівні процес супроводжували представники фракції «Слуга народу».

Ключову роль відіграли голова комітету Верховної Ради з питань екологічної політики Олег Бондаренко та голова підкомітету з питань надрокористування Павло Якименко. Останній є сином співзасновника «Пержанської рудної компанії», що створює очевидний і задокументований конфлікт інтересів. Попри це, всі погодження проходили в прискореному режимі без публічних обговорень і належного контролю.

Паралельно компанія декларує занижені обсяги видобутку берилію, що дозволяє мінімізувати рентні платежі до бюджету. За оцінками експертів, реальна вартість покладів Пержанського родовища становить від 80 до 100 мільярдів доларів. Для порівняння: у бюджет надходять лише незначні суми, тоді як основні фінансові потоки виводяться за кордон.

Натомість регіон отримує токсичні відходи з важкими металами та радіоактивними домішками, які забруднюють ґрунти й водні горизонти Полісся. Йдеться не лише про економічні втрати, а й про довгострокову екологічну катастрофу.

Капітал, отриманий від експлуатації надр, Буткевич спрямовує у девелоперський бізнес. У 2024 році BGV Group Management уклала партнерську угоду з компанією SAGA Development Андрія Вавриша для реалізації житлового комплексу Boston Creative House у Києві. Контроль над проєктом було розподілено через інвестиційні фонди «Магнум» та «Ельбрус» між структурами Геннадія Буткевича та Максимом Вавришем — сином девелопера.

Таким чином формується замкнений ланцюг: стратегічні надра України перетворюються на джерело приватних девелоперських прибутків, тоді як держава втрачає контроль, кошти і ресурси, критично важливі для оборонного сектору.

За результатами аналізу цієї схеми відкрито низку кримінальних проваджень. Печерська окружна прокуратура Києва внесла відомості до ЄРДР за фактом самоуправства. Служба безпеки України в Дніпропетровській області розслідує службове підроблення. Поліція Харківської області та Державне бюро розслідувань відкрили провадження за фактами незаконного видобутку корисних копалин.

Втім, подальший хід цих справ демонструє інше. Розслідування носять формальний характер, активних слідчих дій не зафіксовано, а ключові фігуранти залишаються поза реальною процесуальною відповідальністю. Провадження відкриваються, але не доходять до логічного завершення, що лише підтверджує системність і захищеність цієї схеми.

Українські правоохоронні органи повідомили про затримання агентки білоруського Комітету державної безпеки, яка тривалий час діяла на території України, маскуючи свою діяльність під роботу в медіасфері. За даними слідства, жінка намагалася налагодити контакт і проникнути до одного з підрозділів української військової розвідки, використовуючи статус журналістки як інструмент для збору чутливої інформації.

Встановлено, що затримана — 35-річна громадянка Республіки Білорусь, яка, за оперативними матеріалами, співпрацювала з білоруськими спецслужбами ще з 2015 року. Протягом тривалого часу вона виконувала завдання іноземної розвідки, збираючи відомості про безпекову ситуацію, кадровий склад та внутрішні процеси в оборонному секторі України. Для легалізації своєї присутності в країні вона використовувала журналістські посвідчення та контакти в медійному середовищі.

Слідство встановило, що агентка збирала інформацію про громадян Білорусі та Росії, які воюють на боці України, а також цікавилася діяльністю іноземних дипломатичних представництв у Києві. Отримані дані вона передавала кураторам з білоруських спецслужб.

Під час затримання у жінки вилучили мобільний телефон і диктофон, на яких зберігалися матеріали з конфіденційною інформацією, зокрема записи розмов та нотатки з розвідувальними даними.

Наразі затримана перебуває під вартою. Їй інкримінують шпигунство та державну зраду. У разі доведення вини їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Колишній суддя Харківського апеляційного суду Ярослав Чопенко, який раніше набув публічності завдяки участі у справі керівника “Запоріжжяобленерго” Стасевського, домігся суттєвого збільшення своєї пенсії через судовий процес. До цього його виплати становили понад 138 тисяч гривень на місяць, тоді як після рішення суду вони зросли майже до 200 тисяч гривень.

Згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/1627/25, Чопенко ще минулого року звернувся до Пенсійного фонду України з проханням перерахувати пенсію у зв’язку зі зростанням заробітних плат суддів. Пенсійний фонд відмовив у задоволенні цієї вимоги, посилаючись на відсутність законних підстав для підвищення. Проте суд визнав аргументи колишнього судді переконливими і ухвалив рішення на його користь, що дозволило значно збільшити розмір пенсійних виплат.

Суддя отримав пенсію у розмірі 62% від зарплати судді Харківського апеляційного суду. Розрахунок провели із зарплати у 223,3 тис. грн, тоді як актуальний розмір посадового окладу становить 321 725 грн: базова ставка – 189 250 грн, доплата за вислугу років – 132 475 грн.

Після перерахунку пенсія Чопенка зросла до 199,4 тис. грн. Суд зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року на підставі довідки Харківського апеляційного суду.

Таким чином, відставний суддя отримав пенсію, фактично прирівняну до зарплати чинних суддів, незважаючи на початкову відмову Пенсійного фонду.

Наразі в Україні спостерігається тривожна тенденція: корупційні схеми у силовому блоці дедалі частіше набувають системного характеру, виходячи за рамки поодиноких зловживань. Деякі бойові підрозділи використовуються не лише за прямим призначенням, а й як формальне прикриття для багатомільйонних фінансових операцій, замаскованих під патріотичну риторику та потреби фронту. Така практика підриває довіру до силових органів та створює ризики для обороноздатності держави, адже ресурси, які мали б спрямовуватися на безпеку громадян і підтримку військових, перетворюються на інструмент збагачення окремих осіб.

Експерти зазначають, що системна корупція під час війни не обмежується лише закупівлями та фінансуванням підрозділів. Вона пронизує логістичні ланцюги, постачання озброєння, ремонт та утримання техніки, а також кадрові призначення. Такі схеми часто маскуються складними бюрократичними процедурами та внутрішнім контролем, що робить їх важкими для виявлення без спеціалізованих розслідувань.

У березні 2025 року департамент оголосив закупівлю засобів індивідуального бронезахисту та елементів військового спорядження на загальну суму 27 мільйонів 670 тисяч гривень. З самого початку процедура мала ознаки формальності. У встановлений строк була подана лише одна тендерна пропозиція — від приватного виробничо-торговельного підприємства «Акрополіс».

Основним видом діяльності цього підприємства є виробництво дорожніх сумок, валіз та цивільних аксесуарів. У відкритих даних відсутня інформація про наявність у компанії ліцензій, виробничих потужностей або сертифікованої технологічної бази для виготовлення бронежилетів чи іншої продукції військового призначення. Попри це саме з «Акрополісом» було укладено договір на постачання бронезахисту.

Зміст договору та тендерної документації вказує на низку системних порушень. Предмет закупівлі сформульований нечітко, відсутня процедура погодження зразків до початку поставок, а вимоги щодо підтвердження якості та походження продукції фактично проігноровані. У сукупності це створює враження контрольованої закупівлі без реальної конкуренції, де тендерна процедура виконувала роль формального прикриття для перерозподілу бюджетних коштів.

Фінансову частину схеми доповнює кадровий аспект. Колишній керівник Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, діяльність якого раніше пов’язували з тиском на бізнес і неформальним впливом на прибуткові сектори економіки, після звільнення опинився в структурі бригади «Лють». Формально він був зарахований інспектором штурмового підрозділу, однак, за наявною інформацією, не виконував ані бойових, ані повноцінних службових завдань.

Конкурсні процедури та навчання мали радше декоративний характер, створюючи видимість законного працевлаштування в умовах воєнного стану. Сам підрозділ у цій частині виглядає як зручний кадровий «буфер» для проблемних фігур, яким складно знайти місце в інших державних структурах без репутаційних ризиків.

Фактичну крапку в цій історії поставив Печерський районний суд міста Києва. Постановою слідчого судді Юрія Головка у справі № 757/54804/25-к скаргу на бездіяльність правоохоронних органів було залишено без задоволення. Таким чином суд фактично зафіксував допустимість закупівель без реальної конкуренції, використання бойового підрозділу як формального прикриття та відсутність необхідності в глибокій перевірці очевидних бюджетних ризиків.

Це рішення створює небезпечний прецедент, за якого багатомільйонні операції в силовому блоці можуть здійснюватися без повноцінної правової оцінки. Поки десятки мільйонів гривень проходять через сумнівні договори, а бойові підрозділи використовуються як фінансово-кадрова ширма, спроби домогтися реальної реакції з боку держави впираються в системну бездіяльність.

У підсумку така практика працює не в інтересах фронту чи державної безпеки, а в інтересах тих, хто навчився заробляти на війні, прикриваючись її символами та статусом бойових підрозділів.

В Україні було затримано громадянку Республіки Білорусь, яка виконувала завдання іноземної спецслужби, прикриваючись діяльністю у сфері медіа. За інформацією правоохоронних органів, 35-річна жінка працювала на білоруський КДБ з 2015 року та намагалася проникнути до одного з підрозділів української військової розвідки з метою збору чутливих даних.

Слідством встановлено, що агентка тривалий час вибудовувала легенду професійної журналістки. Це дозволяло їй безперешкодно відвідувати публічні заходи, встановлювати корисні контакти та входити в довіру до представників різних структур. У минулому вона співпрацювала з медіаресурсами проросійського спрямування, що, за версією слідства, було частиною її підготовки до виконання розвідувальних завдань за кордоном.

Слідство встановило, що агентка збирала інформацію про громадян Білорусі та Росії, які воюють на боці України, а також цікавилася діяльністю іноземних дипломатичних представництв у Києві. Отримані дані вона передавала кураторам з білоруських спецслужб.

Під час затримання у жінки вилучили мобільний телефон і диктофон, на яких зберігалися матеріали з конфіденційною інформацією, зокрема записи розмов та нотатки з розвідувальними даними.

Наразі затримана перебуває під вартою. Їй інкримінують шпигунство та державну зраду. У разі доведення вини їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Сергій Іванов, який мав репутацію одного з найбільш впливових пропагандистів, активно займався дискредитацією осіб, що намагалися викрити корупційні схеми в «Енергоатомі». За інформацією, що надійшла від джерел, Іванов був не лише активно залучений до поширення дезінформації, але й отримав бронь від мобілізації завдяки своїй роботі в одному з підприємств, що перебуває під контролем компанії. Цей факт свідчить про особливу підтримку, яку він мав у владних колах, оскільки його діяльність була спрямована на прикриття злочинних схем, які розповсюджувалися в рамках державного монополіста.

Іванов спеціалізувався на обливанні брудом тих, хто намагався привернути увагу до неправомірних дій та порушень законодавства в «Енергоатомі». Його тактика включала розповсюдження фальшивих новин та маніпуляцій, що ставили під сумнів чесність та професіоналізм людей, які намагалися розкрити корупцію всередині компанії. Цей процес не тільки дискредитував борців за правду, а й дозволяв приховати масштабні зловживання, що відбувалися на високому рівні.

У той же час, під час повномасштабної війни, Іванов значно поповнив свої статки. 22 квітня 2025 року він став власником електромобіля AUDI E-TRON (2022), а 4 листопада придбав VOLVO XC40 (2021). Наявність дорогих авто викликала питання щодо джерел походження коштів пропагандиста.

Ця історія знову підкреслює проблеми з непрозорими схемами бронювання на стратегічних підприємствах та можливе використання службових чи пов’язаних з держсектором ресурсів для особистого збагачення.