Українські дрони завдали удару по порту Бердянська

Жовківський районний суд Львівської області завершив розгляд кримінальної справи щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до загибелі молодого мотоцикліста. Обвинуваченим у справі став мешканець регіону Володимир Грабовий, якого визнали винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило фатальні наслідки. За рішенням суду водієві призначено один рік іспитового строку.

Трагедія сталася 31 травня 2023 року в селі Великий Дорошів. За матеріалами слідства, 59-річний кермувальник автомобіля Citroën Berlingo, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не дотримався вимог щодо надання переваги в русі. У цей момент головною дорогою рухався мотоцикл Yamaha YZF-R1, яким керував 24-річний чоловік.

Під час судового розгляду Володимир Грабовий уклав із прокурором угоду про визнання вини, яку підтримала родина загиблого.

Суддя Мар’яна Олещук визнала водія винним за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначила покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Однак суд звільнив Грабового від відбування покарання в колонії, замінивши його на рік іспитового терміну.

Вирок ще можна оскаржити в апеляційному порядку.

Тимчасово виконуючий обов’язки керівника Т, призначений на цю посаду після відставки попереднього керівника, вступає в новий етап управлінської діяльності, що супроводжується не лише внутрішніми змінами, але й великими викликами для всієї організації. Призначення нового керівника, хоч і тимчасове, стало важливим кроком для стабілізації ситуації та забезпечення безперебійної роботи установи в умовах змін.

Новопризначений виконуючий обов’язки керівника вже відзначився своєю активною позицією щодо покращення внутрішніх процесів організації. У своєму зверненні до колективу він зазначив, що пріоритетами його роботи на цей час стануть зміцнення командної роботи, підвищення ефективності управлінських процесів та забезпечення прозорості у прийнятті рішень. Ці кроки необхідні для того, щоб організація могла успішно впоратися з новими викликами, зокрема в умовах економічної та соціальної нестабільності.

Михайло Борусовський користується елітним позашляховиком Toyota Land Cruiser Prado 2019 року, який належить його батьку, а дружина має автомобіль Fiat Punto 2010 року.

У 2024 році Борусовський отримав 1,7 млн грн зарплати, 12 тис. грн соціальних виплат та понад 9 тис. грн доходу від здачі земельної ділянки в оренду компанії ТОВ “КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ЛЬВІВ”, що входить до міжнародного агрохолдингу. Дружина посадовця отримала лише 2,5 тис. грн соціальних виплат.

Загальні грошові заощадження родини перевищують 4,5 млн грн, з яких 90 тис. доларів та 15 тис. євро зберігаються готівкою. Частина земельних ділянок у селі Сіде належить батькам Борусовського, які раніше займали посади у місцевому самоврядуванні та здавали майно в оренду тій же агрокомпанії.

19 грудня впродовж тривалого часу залишалося однією з ключових дат для православних вірян в Україні. Після переходу церков на новий календар змінився перелік релігійних споминів, однак цей день і нині вирізняється насиченістю духовних, професійних і народних подій, зберігаючи особливе значення в суспільному житті.

За новою календарною традицією цього дня православна церква вшановує мученика Воніфатія та преподобного Іллю Києво-Печерського, пустельника. Образ останнього займає особливе місце у народній свідомості, адже його вважають небесним покровителем воїнів. Саме тому родини захисників України звертаються до святого з молитвами про заступництво, охорону на фронті, збереження життя та відновлення здоров’я після поранень.

Водночас багато вірян пам’ятають, яке церковне свято 19 грудня відзначалося за старим стилем. Саме цього дня святкували День святого Миколая Чудотворця — покровителя дітей і нужденних. За традицією, дітям дарували подарунки від імені святого, а дорослі займалися благодійністю.

На міжнародному рівні 19 грудня, за ініціативою ООН, відзначається Міжнародний день допомоги бідним. Його мета — привернути увагу суспільства до проблем малозабезпечених та заохотити людей до благодійних вчинків. У цей день прийнято допомагати нужденним коштами, речами або волонтерською підтримкою. Також у світі сьогодні відзначають День вічнозелених рослин, День субкультури емо, День вівсяних кексів і День смішного светра.

В Україні 19 грудня є важливою професійною датою — Днем адвокатури, або Днем адвоката. Це свято людей, які захищають права громадян у судах, перевіряють законність угод і надають юридичні консультації. Їхню роль у забезпеченні правопорядку та справедливості в суспільстві складно переоцінити.

Також цього дня народилися відомі українські діячі культури: поет Микола Філянський, перекладач Микола Лукаш, письменник і правозахисник Микола Руденко та письменниця Марія Матіос.

У народній традиції 19 грудня пов’язували з погодними прикметами, насамперед із вітром. Якщо він дме з півночі — чекали морозів і сніжної зими, з півдня — швидкого потепління. Сильний шквал вважався передвісником доброго врожаю влітку, а гучна поведінка синиць віщувала негоду. Ясне небо обіцяло морозний січень.

За повір’ями, день вважався сприятливим для рукоділля, творчих занять, риболовлі та навіть висадки розсади. Натомість існували й заборони. Не рекомендувалося лінуватися, заздрити, мати злі думки, сваритися чи лихословити. Також не радили виконувати важку фізичну роботу, займатися прибиранням або ремонтом. За прикметами, не варто було позичати гроші 19 грудня, аби не провести наступний рік у боргах.

На четвертому році повномасштабної війни питання укриттів у Києві перестало бути суто технічним або господарським і перетворилося на справжнє питання виживання. Попри численні атаки та постійні повітряні тривоги, офіційні дані міської влади створюють ілюзію повного забезпечення столиці захисними спорудами. За інформацією КМДА, у Києві налічується понад чотири тисячі укриттів, що нібито здатні вмістити практично все населення міста.

Однак незалежні розслідування та аналіз судової практики показують зовсім іншу картину. Багато підвалів, які зараховані до списку укриттів, фактично зачинені або перебувають у приватній власності з обмеженим доступом. Частина споруд не відповідає елементарним вимогам безпеки, не має вентиляції або аварійного виходу, а деякі просто не підтримуються в належному стані, що робить їх непридатними для тривалого перебування людей у разі обстрілів.

Майже чверть укриттів, внесених до офіційних реєстрів, є приватними. Фактично вони доступні лише мешканцям окремих житлових комплексів або працівникам установ. Ще понад вісімдесят відсотків становлять так звані найпростіші укриття — підвали та технічні приміщення, які за Кодексом цивільного захисту не є повноцінними захисними спорудами. Їх включення до загальної статистики створює лише ілюзію безпеки.

Особливо критична ситуація склалася на лівому березі Києва. Через малу глибину залягання навіть окремі станції метро офіційно класифікують як “прості укриття”. Це означає, що сотні тисяч мешканців спальних районів фактично не мають доступу до герметичних сховищ, здатних витримати серйозний удар.

Якщо співставити реальну місткість загальнодоступних захисних споруд з чисельністю населення столиці, картина виглядає катастрофічною. У повноцінних укриттях можуть сховатися трохи більше п’ятдесяти тисяч людей — це близько півтора відсотка киян. Решта змушена рятуватися у підвалах багатоповерхівок, які у разі прямого влучання стають смертельними пастками.

Трагедії останніх років лише підтверджують ціну “паперової безпеки”. У кількох районах столиці під час ракетних атак люди гинули, маючи формально “існуючі” укриття поруч. Вони були або зачинені, або непридатні для тривалого перебування, або вміщували десятки осіб замість сотень мешканців навколишніх будинків. Аналіз найбільш зруйнованих об’єктів показав: у більшості випадків укриттів не було взагалі, а до найближчого реального сховища довелося б іти десять–двадцять хвилин. За умов, коли балістична ракета долітає за лічені хвилини, це дорівнює смертному вироку.

На цьому тлі столичні адміністрації активно освоюють кошти, виділені на будівництво та ремонт укриттів. За кілька років обсяг таких тендерів перевищив два з половиною мільярди гривень. Проте аналіз закупівель виявляє типові ознаки мережевої корупції. Контракти отримують компанії з мінімальним статутним капіталом, створені незадовго до торгів. Ціни на матеріали та роботи системно завищуються, а конкуренція відсіюється через штучно прописані вимоги.

Абсурдність деяких закупівель стала публічним символом проблеми. Закупівлі барабанів, овочерізок, меблів та дрібного інвентарю за цінами, що в рази перевищують ринкові, пояснюють надуманими сертифікатами та специфічними вимогами. Це не випадкові помилки, а відпрацьований механізм, який дозволяє перекачувати бюджетні кошти через “правильних” постачальників.

У ряді випадків корупція межує з прямою загрозою життю. Після так званих капітальних ремонтів окремі укриття ставали причиною аварійного стану будівель. Роботи існували лише в актах, технічний нагляд був формальним, а відповідальність розчинялася між підрядниками й чиновниками. Подібні історії стосуються не лише грошей, а й безпеки дітей у школах і садках.

Доступ до інформації про реальний стан сховищ залишається обмеженим. Частина районних адміністрацій відмовляється надавати дані, посилаючись на “службову інформацію”. Офіційні мапи часто містять застарілі або недостовірні дані, а контакти відповідальних осіб не працюють. У результаті під час повітряної тривоги люди біжать до адрес, де укриття існує лише у звітах.

Найгірше у цій історії — відсутність відповідальності. Попри десятки кримінальних проваджень, пов’язаних із розкраданнями на укриттях, реальних вироків майже немає. Справи роками ходять по судах, підозрювані залишаються на посадах, а відповідальність зводиться до пошуку зручних “стрілочників”. Система, у якій зачинені укриття коштують людських життів, але не тягнуть за собою покарань, відтворює себе знову і знову.

Історія з укриттями в Києві стала дзеркалом глибшої проблеми — мережевої корупції, де рішення ухвалюються не з міркувань безпеки, а за принципом лояльності. У такій системі безпека перетворюється на привілей, а не базове право. Поки це не зміниться, жодні звіти, мільярдні бюджети чи гучні заяви не зможуть захистити місто, де під час тривоги люди знову стикаються з зачиненими дверима.

Освіта є фундаментом, на якому будується соціальний, економічний та культурний розвиток держави. В Україні ця сфера відіграє особливо важливу роль, адже саме знання та навички громадян визначають здатність країни адаптуватися до змін, впроваджувати інновації та конкурувати на світовому рівні. Якісна освіта формує не лише професіоналів, а й відповідальних громадян, здатних критично мислити та брати участь у суспільному житті.

Сучасна система освіти поступово відходить від застарілих підходів і дедалі більше орієнтується на практичні вміння. Впровадження цифрових технологій, інтерактивних методів навчання та міждисциплінарних програм дозволяє учням і студентам краще підготуватися до реальних викликів ринку праці. Особливу увагу приділяють розвитку soft skills — умінню працювати в команді, комунікувати, самостійно приймати рішення.

Саме за їхньої участі у 2017 та 2021 роках ТОВ «Рудомайн» отримало спеціальні дозволи №6236 та №6511 на розробку ділянки «Кар’єр Південний» і суміжних територій. Дозволи були надані без проведення аукціонів і відкритих торгів, що є ключовим інструментом забезпечення конкуренції та справедливих надходжень до бюджету.

Замість повноцінного геологічного вивчення надр використовувалася придбана геологічна інформація, а потенційні екологічні ризики прикривалися застарілими висновками оцінки впливу на довкілля. Техніко-економічні показники проєктів, за оцінками фахівців, були штучно занижені щонайменше у сім разів. Лише на стартовому етапі це призвело до втрат бюджету більш як на 25 мільйонів гривень. І це без урахування подальших схем із застосуванням пільгових коефіцієнтів рентної плати.

Втім, діяльність «Рудомайну» вийшла далеко за межі видобутку корисних копалин. У центрі схеми опинилися активи державного підприємства «Гипрококс», яке володіло стратегічними науковими розробками та патентами. Через створення спільного підприємства ТОВ «СП Гипрококс» держава фактично втратила контрольний пакет, а ключові активи перейшли під контроль структур, пов’язаних із «Рудомайном».

Більше того, частина цих активів опинилася в руках афілійованої іноземної компанії — чеської Giprokoks Europe S.R.O. Таким чином, стратегічні напрацювання, створені за державний кошт, були виведені з-під прямого контролю України та інтегровані у приватні, у тому числі закордонні, бізнес-структури.

На тлі цього Кривий Ріг отримує не розвиток, а розростання кар’єрів упритул до житлових кварталів, деградацію довкілля та втрати для бюджету. Водночас механізми державного контролю, які мали б захищати інтереси громади й країни, фактично працюють на обслуговування приватних інтересів.

Безробітний депутат Одеської міської ради Роман Сеник, обраний від забороненої в Україні партії ОПЗЖ, задекларував значні статки за відсутності офіційних доходів. У його електронній декларації за 2024 рік зафіксовано отримання коштовної нерухомості, що привернуло увагу до походження активів та їх відповідності задекларованому фінансовому стану.

Як випливає з документа, у січні 2024 року батько депутата — Іван Віталійович Сеник — оформив дарування нежитлового приміщення в Одесі площею 68,5 квадратного метра. Задекларована вартість об’єкта становить 4,68 мільйона гривень. Нерухомість розташована у привабливій локації міста, що потенційно робить її ліквідним активом із можливістю подальшого комерційного використання.

Окрім нерухомості, депутат зберігає значні суми готівкою. У декларації зазначено 1,5 млн гривень та 65 тис. доларів США готівкових коштів. Водночас на банківських рахунках Романа Сеника задекларовано лише 11 тис. гривень.

Декларація також містить інформацію про нерухомість, якою володіють або користуються члени родини. Зокрема, ще з 2014 року сім’я має у власності земельну ділянку площею 8 соток у селі Олександрівка поблизу Одеси. Дружина депутата Оксана є власницею квартири площею 36,5 кв. м, придбаної у 2019 році за 715 тис. гривень, а також володіє 1/4 частки квартири площею 69,8 кв. м. Крім того, родина користується кількома квартирами в Одесі, зокрема житлом площею 66,6 кв. м та іншими об’єктами.

Що стосується транспорту, Роман Сеник задекларував автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 2012 року випуску, придбаний у 2012 році за 456 тис. гривень. Також у користуванні депутата перебуває Mercedes-Benz ML 350 2013 року, який належить його дружині. Вартість цього автомобіля в декларації вказана на рівні 600 тис. гривень.

Водночас у розділі доходів депутат не зазначив жодних надходжень. Його дружина, згідно з декларацією, живе виключно на соціальну допомогу при народженні дитини, яка за рік склала 10,3 тис. гривень.

Таким чином, декларація Романа Сеника демонструє суттєвий дисбаланс між відсутністю офіційних доходів і наявністю дорогого майна та значних готівкових заощаджень, що неминуче викликає запитання щодо джерел походження задекларованих активів.

Рак грудей і надалі залишається одним із найпоширеніших онкологічних захворювань серед жінок як у світі, так і в Україні. Фахівці постійно підкреслюють: своєчасне виявлення хвороби значно підвищує ефективність лікування та шанси на повне одужання. Саме тому поінформованість про ранні ознаки є важливим елементом турботи про власне здоров’я.

Найбільш поширеним початковим симптомом вважається поява ущільнення або невеликого вузлика в тканині грудей. Таке утворення зазвичай не викликає болю, не зникає після завершення менструального циклу та може відрізнятися за структурою від навколишніх тканин. Часто воно має нерівні краї та обмежену рухливість, що й стає причиною для консультації з лікарем.

Медики звертають увагу й на стан шкіри. Почервоніння, лущення, ущільнення, втягнення або характерний ефект «апельсинової шкірки» можуть бути сигналами серйозних порушень. Також тривожним симптомом є раптове втягнення соска або поява виділень — прозорих, жовтуватих чи з домішками крові, особливо якщо таких змін раніше не спостерігалося.

Хоча на ранніх стадіях рак грудей часто перебігає без болю, постійний дискомфорт або біль у грудях чи пахвовій ділянці також потребують уваги лікаря. У деяких випадках першими проявами можуть бути збільшені або болючі лімфатичні вузли в пахвових чи надключичних зонах, навіть без помітних змін у самій молочній залозі.

Фахівці зазначають, що до групи ризику входять жінки зі спадковою схильністю, гормональними порушеннями, раннім початком менструацій або пізньою менопаузою, ті, хто не мав вагітностей, має надмірну вагу, курить або зловживає алкоголем. Водночас рак грудей може розвинутися і за відсутності явних факторів ризику.

Для раннього виявлення лікарі радять щомісяця проводити самообстеження грудей, регулярно проходити профілактичні огляди у гінеколога або мамолога, а після 40 років — систематично робити мамографію. Будь-які підозрілі зміни не варто ігнорувати або відкладати візит до лікаря.

Медики наголошують: перші ознаки раку грудей можуть бути малопомітними і не викликати болю. Саме уважне ставлення до власного здоров’я та регулярні профілактичні обстеження дозволяють виявити хворобу на ранній стадії та врятувати життя.