Українські онлайн-казино заробили понад 55 млрд за рік: хто у топі

Державне підприємство «Укргідроенерго» під керівництвом Ігоря Сироти уклало серію контрактів на загальну суму понад 5,6 млрд грн з маловідомою житомирською компанією ТОВ «Елітбуд-1». Метою угод є виконання робіт із посилення та захисту Деснянської гідроакумулювальної електростанції. Найбільший з договорів, що становить 4,2 млрд грн, передбачає завершення робіт до кінця 2026 року.

Ці контракти викликали підвищену увагу через вибір компанії, яка раніше не мала значного досвіду у великих інфраструктурних проектах державного масштабу. Водночас для Деснянської ГАЕС передбачено комплексне виконання робіт із підвищення надійності та безпеки гідротехнічних споруд, що є критично важливим для енергетичної системи країни.

Навколо Болейка існують підозрілі зв’язки: його телефон у сервісах позначений як «від Цимбалюка» та «кум Паші Цимбалюка», що вказує на можливу близькість до родини колишньої в.о. мера Житомира Любові Цимбалюк. Також Болейко має зв’язки з помічниками депутатів та орендою квартир у Києві у високопосадовців.

Контактною особою від «Укргідроенерго» за цими контрактами була Зоряна Даниленко, підлегла Сироти, яка вже фігурувала у розслідуваннях НАБУ щодо закупівлі автотрансформаторів за завищеними цінами. Після звільнення Сироти Даниленко зареєструвала ФОП і придбала автомобіль Lexus RX 2024 року вартістю до 90 тис. доларів.

Навіть після відходу Сироти «Елітбуд-1» продовжує отримувати багатомільярдні контракти без відкритих торгів під приводом воєнного стану та формулювання «антидроновий захист».

Особисті зв’язки колишнього керівника також викликають запитання: Сирота є сватом народного депутата від ОПЗЖ Юрія Бойка, а його донька одружена з сином політика. Родина ексдиректора володіє будинком у Вишеньках площею близько 400 кв. м, вартістю приблизно 800 тис. доларів.

У підсумку, історія з «Елітбуд-1» демонструє, як стратегічний об’єкт і понад 5 млрд грн державних коштів переходять до компанії без тендерів і прозорості, підрядник без досвіду отримує багатомільярдні контракти, а чиновники мають широкі політичні та ділові зв’язки, що ставить під сумнів реальну ефективність захисту енергетичних об’єктів.

Проблема безсоння торкається мільйонів людей у всьому світі, і не завжди її причина криється у стресі, тривожних думках чи напруженому робочому графіку. Важливу роль відіграє й те, що людина їсть у другій половині дня, особливо безпосередньо перед сном. Деякі продукти здатні порушувати процес засинання, провокувати важкість у шлунку або викликати часті пробудження вночі.

Харчування перед сном впливає на гормональний баланс і роботу травної системи. Коли організм замість відпочинку змушений активно перетравлювати їжу, мозок отримує сигнал бадьорості, а не розслаблення. Саме тому фахівці з харчування радять уважно ставитися до вечірнього раціону та уникати певних продуктів.

Попкорн — доданий цукор, сіль та жир можуть спричиняти різкі стрибки рівня цукру, зневоднення та дискомфорт у шлунку.

Селера та огірки — висока вода змушує прокидатися вночі, щоб піти до туалету.

Сухофрукти з цукром — можуть бути важкими для травлення та спричиняти дискомфорт.

Молочні продукти — жир і білок уповільнюють травлення, що може заважати заснути.

Цитрусові та продукти на томатній основі — висока кислотність може викликати печію та нетравлення.

Броколі та цвітна капуста — клітковина може викликати гази та дискомфорт у шлунку.

Морозиво, шоколад та фастфуд — високий вміст цукру, жиру та кофеїну погіршує якість сну.

Ферментоване та копчене м’ясо, червоне м’ясо — важко перетравлюються, містять речовини, що можуть викликати безсоння.

Білий хліб, макарони та гостра їжа — швидко підвищують рівень цукру або подразнюють шлунок.

Щоб покращити сон, краще обирати легкі та легко перетравні продукти, наприклад, знежирений йогурт, трав’яний чай або фрукти з низькою кислотністю. Також важливо уникати великої кількості рідини перед сном, щоб не прокидатися вночі.

В Одесі виявлено діяльність великого злочинного угруповання, яке систематично займається обкраданням громадян України, країн Європейського Союзу та Азії. Організація функціонує через розгалужену мережу колл-центрів, використовуючи при цьому легальні бізнес-локації як прикриття. За наявною інформацією, структура працює роками і діє відкрито, не намагаючись приховати свої операції від сторонніх очей.

Основною базою злочинців став бізнес-центр «Ольвія», розташований на провулку Івана Луценка, 21/23, де вони займають чотири поверхи одночасно. Звідси координуються численні кол-центри, які контактують з потенційними жертвами, використовуючи психологічний тиск, обманні схеми та маніпуляції. Часто шахраї маскують дзвінки під офіційні установи або відомі компанії, щоб викликати довіру у людей та виманювати від них гроші чи персональні дані.

За попередніми оцінками, штат угруповання налічує близько трьохсот операторів. Вони працюють за заздалегідь підготовленими сценаріями соціальної інженерії, виманюючи у жертв реквізити банківських карток або залучаючи їх до фіктивних інвестиційних проєктів. Потерпілим обіцяють швидкий прибуток, доступ до «ексклюзивних платформ» або «повернення втрачених коштів», після чого гроші безповоротно зникають.

Окрім класичного шахрайства, частина структури виконує функції з генерації та перепродажу трафіку для інших злочинних мереж. За принципом так званого MediaCraft створюються потоки потенційних жертв, які надалі передаються іншим колл-центрам, у тому числі пов’язаним зі структурами на території Російської Федерації. Це означає, що діяльність одеських шахраїв має не лише кримінальний, а й безпековий вимір, оскільки частина коштів опосередковано може фінансувати економіку країни-агресора через використання російських платіжних систем.

Викрадені гроші легалізуються через багаторівневі фінансові схеми. Задіяні дроп-сервіси, підставні фізичні особи, фіктивні рахунки, після чого кошти конвертуються у криптовалюту. За оцінками джерел, сукупний дохід лише цієї мережі становить від 400 до 800 тисяч доларів США щомісяця.

При цьому діяльність угруповання відбувається практично відкрито, що породжує серйозні підозри щодо можливої протекції з боку окремих посадових осіб правоохоронних органів в Одеській області. Йдеться про потенційну бездіяльність або сприяння з боку підрозділів Національної поліції, Управління стратегічних розслідувань та Служби безпеки України на регіональному рівні.

Попри задокументовані в попередні роки факти, численні обшуки та вилучення сотень одиниць комп’ютерної техніки, кримінальні провадження за статтями про шахрайство фактично заморожені. Станом на червень 2025 року жодній особі не було повідомлено про підозру. Така ситуація виглядає як свідоме затягування розслідувань і демонструє системну неспроможність або небажання доводити справи до суду.

Показовим винятком стала міжнародна операція у квітні 2024 року, ініційована правоохоронними органами Чехії. Саме іноземні партнери змогли викрити групу уродженця Дніпра 1983 року народження, яка ошукувала громадян інших держав, працюючи безпосередньо з офісів у центрі Одеси. Цей випадок лише підкреслив контраст між активністю міжнародних структур та фактичною бездіяльністю місцевих силовиків.

Рівненський міський суд ухвалив рішення щодо групи військовослужбовців, визнавши їх винними у порушенні закону під час виконання службових обов’язків. У ході судового розгляду були детально вивчені обставини справи, свідчення очевидців та матеріали слідства, що дозволили встановити точний хід подій. Суд відзначив, що дії обвинувачених суперечили чинному законодавству і створили загрозу безпеці громадян.

Під час слухань було заслухано низку експертних висновків, а також показання колег і керівництва військової частини. З’ясувалося, що порушення не носили випадкового характеру, а стали результатом нехтування службовими обов’язками та порушення встановлених процедур. Суд у своїй мотивувальній частині підкреслив, що правопорушення у військовій сфері мають особливо серйозні наслідки, оскільки зачіпають не лише безпеку окремих осіб, а й державну обороноздатність.

Поліція затримала чоловіків через п’ять днів після інциденту. Вік обвинувачених – 28 та 29 років. Під час судового розгляду вони підтвердили, що підпал був спланованим, але відмовилися пояснювати мотиви. Також вони повідомили, що відшкодували власнику завдані збитки та просили призначити покарання у вигляді штрафу.

Суддя Євгеній Сидорук визнав військовослужбовців винними у умисному знищенні майна шляхом підпалу, вчиненому за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України). Вирок ще можна оскаржити.

Виконувач обов’язків генерального директора державної компанії «Укрспецекспорт» Сергій Леонідович Первак у 2024 році здійснив покупку електричного автомобіля Audi Q8 e-tron 2023 року випуску, що стало найдорожчим активом у його декларації про майно та доходи. Вартість транспортного засобу становила 3,29 мільйона гривень, що вказує на високий рівень добробуту керівника однієї з важливих державних компаній.

У той самий рік дружина Сергія Первака, Олександра Андріївна, також придбала автомобіль — Toyota RAV4 Hybrid 2019 року випуску за 1,38 мільйона гривень. Остання покупка також виглядає досить значною, враховуючи клас і вартість транспортного засобу. Відзначимо, що такі придбання додають певну увагу до фінансових звітів високопосадовців, адже вони ставлять під питання рівень доходів та джерела фінансування таких витрат. Відтак, ці покупки можуть стати предметом детальнішого аналізу в контексті публічного інтересу до майна державних службовців.

Сергій Первак володіє квартирою площею 138,7 м² у Києві, придбаною у 2015 році за 1,5 млн грн, а його дружина — квартирою площею 31,2 м², набуту у 2018 році (вартість на момент покупки не вказана).

За 2024 рік зарплата Первака у ДК «Укрспецекспорт» склала 1,8 млн грн, а дружини — 694 тис. грн від АТ «Антонов». Подружжя тримає готівкою 3 тис. доларів та 30 тис. гривень. В декларації вказано численні банківські рахунки, зокрема в «Універсал Банку», «ПриватБанку», Ощадбанку та Укрексімбанку, однак залишки на них не розкриваються.

Ця декларація викликала увагу через придбання дорогого електромобіля під час війни та показує статки керівника державної компанії у період, коли країна перебуває в умовах воєнного стану.

У Луганській обласній прокуратурі виникла ситуація, що викликає серйозні сумніви щодо об’єктивності та прозорості процесуального керівництва в кримінальних провадженнях, пов’язаних із підозрою у привласненні бюджетних коштів. Основною фігурою, навколо якої обертаються ці питання, є керівник прокуратури Сергій Василина. Його ділові та сімейні зв’язки з певними особами, що можуть бути залучені до кримінальних справ, створюють реальну загрозу виникнення конфлікту інтересів, що, у свою чергу, ставить під сумнів неупередженість і законність розслідувань.

Ця ситуація обіцяє стати предметом ретельного розслідування, оскільки йдеться не лише про можливі зловживання в органах прокуратури, а й про викриття більш масштабної схеми, яка може включати високопосадовців та підприємців, що мають тісні зв’язки з прокуратурою. Особливу увагу привертають деталі, що стосуються особистих інтересів Сергія Василини, які можуть мати прямий вплив на перебіг справ і результати розслідування. Це питання потребує безкомпромісного аналізу та встановлення фактів, щоб забезпечити належну відповідальність осіб, які можуть бути причетні до цих правопорушень.

Ключовим є те, що серед засновників «Олімпія строй» у період з листопада 2018 року по червень 2023 року перебувала Юлія Опрєва. Вона, у свою чергу, була бізнес-партнеркою дружини керівника обласної прокуратури. Ольга Василина з травня 2020 року до початку липня 2025 року була співвласницею спільної компанії «Кіфа-буд», що створює пряме переплетення приватних бізнес-інтересів із фігурантами кримінальних справ.

Під час аналізу матеріалів одного з проваджень, відкритого у листопаді 2024 року за фактом можливого привласнення майна в особливо великих розмірах, встановлено, що у квітні та червні 2025 року слідчим і процесуальним керівником до «Олімпія строй» надсилалися офіційні запити з вимогою надати документи та інформацію. Однак, попри відсутність будь-якої відповіді, подальші процесуальні дії для примусового отримання цих матеріалів не здійснювалися.

Паралельно існує ще одне кримінальне провадження, розпочате у вересні 2024 року, де вже детальніше описується схема із залученням низки будівельних компаній. У матеріалах цієї справи зазначено, що ключову роль у координації діяльності підприємств відігравав позаштатний радник голови Луганської обласної державної адміністрації. Саме він, за версією слідства, мав вплив одразу на кілька фірм, включно з «Олімпія строй» та іншими підрядними структурами.

У цій же схемі фігурують особи, пов’язані з регіональними політичними колами Запорізької області. Зокрема, йдеться про колишнього посадовця обласної адміністрації та бізнес-партнерів депутата Запорізької міської ради, який представляє політичну силу, пов’язану з колишнім міським головою Запоріжжя. Це розширює географію та політичний контекст можливих зловживань.

Факт наявності тісних бізнес-зв’язків між родиною керівника прокуратури та особами, які мають пряме відношення до фігурантів кримінальних проваджень, ставить під сумнів неупередженість процесуального керівництва. Особливо з огляду на те, що слідчі дії у частині отримання доказів фактично зупинилися після формальних запитів.

Поки матеріал готувався до публікації, стало відомо, що Сергій Василина подав рапорт про звільнення з посади керівника Луганської обласної прокуратури. Остаточне рішення щодо його відставки має ухвалити генеральний прокурор. Водночас сам факт подання рапорту на тлі описаних обставин лише посилив суспільний інтерес до цієї історії.

Наполеглива вимога Росії отримати повний контроль над Донецькою областю стала одним із ключових елементів її позиції у війні проти України. Кремль послідовно наполягає на включенні всієї території регіону до сфери свого впливу, використовуючи це як інструмент політичного тиску та спробу закріпити результати воєнної агресії.

Аналітики зазначають, що Донеччина має для Росії не лише символічне, а й стратегічне значення. Регіон є важливим промисловим центром, а також відіграє роль у сухопутному сполученні між тимчасово окупованими територіями. Саме тому вимога повного контролю над областю регулярно з’являється у заявах російських посадовців та пропагандистських наративах.

Експерти наголошують: у разі передачі цих районів Україна втратить не лише стратегічну глибину оборони, а й природний бар’єр, який роками створювався ціною значних втрат. Особливе занепокоєння викликає сценарій, за якого мирна угода буде зірвана після поступок. У такому разі Росія отримає вигідні стартові позиції для нового наступу проти значно ослабленої української оборони.

Політичний аспект вимоги Кремля не менш важливий. Донеччина має для російської влади виняткове символічне значення. Саме з цього регіону у 2014 році Москва почала реалізацію проєкту так званої «Російської весни», який згодом переріс у багаторічний збройний конфлікт. Слов’янськ у російській пропаганді подається як «колиска повстання», а нездатність захопити місто протягом більш ніж десятиліття залишається болючою темою для прокремлівських сил.

Аналітики звертають увагу, що нині російські переговорники демонструють готовність знизити апетити щодо інших регіонів, на які раніше претендувала Москва. Водночас вимога щодо повного контролю над Донецькою областю залишається незмінною. У разі, якщо Україна збереже значну частину регіону, російське керівництво може зіткнутися з різкою критикою з боку радикально налаштованої частини власної аудиторії.

Окрему роль відіграє й прагматичний чинник. Окупований Донецьк уже кілька років переживає гостру водну кризу. Основне джерело водопостачання регіону знаходиться на території, яка залишається під контролем України. Контроль над північчю Донеччини дозволив би Росії вирішити цю проблему без складних інфраструктурних проєктів.

Водночас українська влада неодноразово заявляла, що готова шукати дипломатичні компроміси для завершення війни, але не ціною територіальної цілісності. Будь-які рішення щодо передачі земель вважаються політично й суспільно вибухонебезпечними. За оцінками експертів, поступка Донеччиною може стати фактором внутрішньої дестабілізації, адже йдеться про територію, за яку українські військові воювали і гинули понад десять років.

Таким чином, питання Донецької області залишається не лише ключовим елементом переговорів, а й потенційною стратегічною пасткою. Саме тому вимоги Москви щодо цього регіону розглядаються багатьма експертами як спроба досягти військових цілей дипломатичним шляхом — там, де вони не були реалізовані на полі бою.

Колишній заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександр Кацуба офіційно увійшов до складу співвласників ТОВ «Надра-Геоінвест» — однієї з найбільших приватних компаній у сфері газовидобутку в Україні. На початку 2026 року на нього було переоформлено 50% корпоративних прав підприємства. Раніше ця частка належала його колишній дружині Тетяні Гузенко, що було зафіксовано у відповідних реєстраційних документах.

Другим співвласником «Надра-Геоінвесту» залишається Олександр Гузенко, який разом із новим партнером бере участь у стратегічному управлінні компанією. Таким чином, структура власності підприємства набула більш чіткого та прозорого формату, що може позитивно вплинути на подальший розвиток бізнесу та інвестиційну привабливість.

Водночас компанія фігурує у кримінальному провадженні Служби безпеки України №22022000000000540. Розслідування ведеться за статтями, що стосуються державної зради, сприяння державі-агресору та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. За версією слідства, керівники та засновники компанії могли вступити у змову з метою здійснення фінансових операцій із ризиковими контрагентами, а також поставок товарів до Російської Федерації та на тимчасово окуповані території України. Всі ці твердження наразі перевіряються в межах досудового розслідування.

Експерти ринку пов’язують переоформлення частки на Олександра Кацубу з юридичними ризиками, які виникли для колишньої власниці активу. За оцінками фахівців, блокування банківських рахунків Тетяни Гузенко у зв’язку з кримінальним провадженням могло створити загрозу для управління компанією та розподілу дивідендів. У такій ситуації переоформлення корпоративних прав дозволяє зберегти операційний контроль і захистити активи.

Історія «Надра-Геоінвест» бере початок із періоду державно-приватного партнерства у 2007 році та включає кілька змін власників, участь структур, пов’язаних із колишніми високопосадовцями, а також використання офшорних компаній. Сьогодні підприємство володіє значним портфелем ліцензій і генерує мільярдні доходи, залишаючись одним із ключових гравців приватного газового ринку України.

На тлі триваючого слідства та фінансових обмежень для окремих фігурантів Олександр Кацуба офіційно став співвласником компанії і формально контролює частку, що приносить значні дивіденди.