Українські онлайн-казино заробили понад 55 млрд за рік: хто у топі

Системні зміни у повсякденних звичках — сні, харчуванні та фізичній активності — демонструють значно кращі результати для тривалості життя, ніж спроби радикально покращити лише один із цих напрямів. Наукові дані свідчать: саме поєднання помірних, але стабільних кроків у кількох сферах формує стійкий оздоровчий ефект і знижує ризики передчасних захворювань.

Восьмирічне дослідження, проведене фахівцями Сіднейського університету з аналізом даних близько 50 тисяч людей, підтвердило переваги комплексної стратегії. Учасників оцінювали за трьома базовими показниками — якістю сну, рівнем фізичної активності та збалансованістю харчування. Порівняння показало, що навіть без «ідеальних» результатів у кожній окремій категорії сукупне поліпшення одразу в кількох напрямах давало відчутно кращі наслідки для здоров’я.

Для людей із найгіршим способом життя навіть мінімальна «комбінована доза» — п’ять хвилин додаткового сну, дві хвилини фізичних вправ та пів порції овочів на день — може додати один рік життя.

Дослідження також підтвердило, що поєднання цих факторів значно ефективніше у профілактиці серцево-судинних хвороб, діабету, раку та деменції, ніж кожна корисна звичка окремо.

Доктор Ніколас Комель пояснив: сон, фізичні вправи та харчування зазвичай вивчають окремо, але саме їх комбінація дає найкращий результат. Наприклад, щоб додати один рік життя лише за рахунок сну, людині довелося б спати на 25 хвилин довше щодня. Проте, якщо додати трохи фізичних вправ (наприклад, підйом сходами замість ліфта) та покращити раціон, достатньо буде лише п’ять додаткових хвилин сну.

Таким чином, навіть невеликі зміни у всіх трьох сферах одночасно мають величезний накопичувальний ефект у довгостроковій перспективі, роблячи людей здоровішими та довгожителями.

Декларації депутата Київської міської ради від фракції «Єдність», заступника голови комісії з питань власності та регуляторної політики Костянтина Бровченка викликають низку запитань щодо повноти та достовірності відображених у них даних. Аналіз оприлюднених документів свідчить про сталі підходи до заниження вартості майна, непослідовне декларування активів і формальне трактування фінансових зобов’язань, на що звертають увагу журналісти та експерти з антикорупційної тематики.

У декларації за 2020 рік депутат задекларував значні суми готівкових коштів — 13,5 мільйона гривень власних заощаджень, близько 5 тисяч гривень на банківських рахунках, а також понад 59 тисяч гривень готівкою, що належать його дружині. Така структура заощаджень виглядає нетипово, з огляду на мінімальні залишки на рахунках і переважання готівки, що традиційно ускладнює перевірку походження коштів.

У 2021 році депутат задекларував 14 земельних ділянок, проте ділянка площею 2,9197 га вартістю 109 тис. грн не була відображена. Того ж року дружина придбала квартиру в центрі Києва площею 84,1 кв. м за 2,7 млн грн і разом із чоловіком земельну ділянку площею 21,9125 га за 1,3 млн грн, яка в декларації відсутня.

Також із декларації зникли відомості про 12 компаній, бенефіціаром яких раніше був Бровченко, включаючи ТОВ «Київський БКК», «СФ Юкрейн Пропертіз» та «Київхліб Агро», яка фігурує у кримінальному провадженні щодо шахрайства з коштами банку «Альянс».

Поворотна фінансова допомога у розмірі 500 тис. грн у декларації відображена як дохід, хоча за законом вона є фінансовим зобов’язанням.

У декларації за 2022 рік більшість земельних ділянок зникли, частина продана, частина передана до статутного капіталу ТОВ «Аппель», але відображена у декларації лише частково.

У 2023 році Бровченко почав використовувати нормативну оцінку землі замість фактичної вартості. Так, сім ділянок із реальною вартістю понад 2 млн грн задекларовані як 723 тис. грн. Дружина депутата придбала нерухомість у Бучанському районі, квартиру в центрі Києва за 3,1 млн грн та автомобіль ZEEKR 001 вартістю 2,2 млн грн, але ці активи в декларації не зазначені.

За підсумками 2023 року при доходах сім’ї понад 1 млн грн грошові активи скоротилися з 14,8 млн грн до 8,94 млн грн. При цьому придбано нерухомість, автомобілі та земельні ділянки, внесено 900 тис. грн до статутного капіталу, що створює розрив у щонайменше 1,75 млн грн. Квартира за 3,1 млн грн підлягає оплаті до 25 жовтня 2025 року, але відповідне фінансове зобов’язання не відображене.

Сукупність цих фактів свідчить про системне неправдиве декларування, заниження вартості активів і приховування зобов’язань, через що декларації Костянтина Бровченка мають формальний характер і не відображають реальний майновий стан депутата та його сім’ї.

Комунальне підприємство «Рідне місто» Самарівської міської ради Дніпропетровської області 8 січня уклало договір на капітальний ремонт дорожнього покриття вулиці Північної. Вартість робіт становить 50,08 млн грн, а підрядником стала компанія ТОВ «Піксельбау», яка перемогла в результаті відкритих торгів. За умовами договору ремонт має бути завершений до кінця року, а роботи здійснюватимуться в рамках другого етапу оновлення вулиці — від будинку №1 до вулиці Зінаїди Білої.

Загальна протяжність ділянки, що підлягає ремонту, становить 2,43 км. Проєкт передбачає комплексне оновлення дорожнього полотна: повне зняття старого покриття, влаштування нового асфальтобетонного шару, ремонт заїздів до прилеглих будинків та нанесення дорожньої розмітки. Такий підхід дозволяє не лише відновити якість дороги, а й забезпечити довготривалу експлуатацію без швидкого виникнення вибоїн та тріщин.

Найбільшу частину коштів — 42,61 млн грн — закладено на асфальтобетон. У кошторисі дрібнозернистий асфальт врахували по 6 877 грн за тонну, крупнозернистий — по 6 692 грн за тонну. Формально ціни відповідають наявним довідковим даним, однак вони базуються на пропозиціях посередників, а не заводів-виробників. У результаті вартість матеріалів у проєкті фактично зафіксована на рівні перепродажу.

Окрему увагу привертають показники економіки підряду. Середньомісячна зарплата одного робітника в кошторисі визначена на рівні 24 500 грн, що нижче середніх показників у будівельній галузі регіону. Водночас запланований прибуток підрядника становить лише 0,058% від суми договору — близько 29 тисяч гривень, що виглядає нетипово для контракту такого масштабу.

Конкуренція на торгах формально була, однак дешевші пропозиції від двох компаній замовник відхилив. Зокрема, одна з фірм запропонувала виконати роботи за 46,01 млн грн — майже на 4 млн грн дешевше. Саме це рішення стало предметом перевірки з боку аудиторів, які поставили під сумнів обґрунтованість відхилення економічно вигіднішої пропозиції.

Умови участі в тендері виявилися жорсткими і нетиповими. Замовник вимагав підтвердження досвіду виключно за договорами, укладеними не раніше 2024 року, фактично ігноруючи попередні роки діяльності компаній. Відгуки замовників також мали бути «свіжими» і датованими вже після оголошення саме цього тендеру. На підготовку та подання пропозицій учасникам дали лише два тижні.

Крім того, учасники зобов’язані були особисто приїхати до замовника та підписати акти огляду об’єкта і ознайомлення з кошторисною документацією. Без фізичного візиту і підпису представника КП пропозиція не розглядалася. Також у тендерній документації з’явилися вимоги щодо наявності специфічних сертифікатів, а також повного пакета кадрових документів і медичних довідок на кожного працівника.

Частину вимог учасники називали дискримінаційними і намагалися оскаржити ще до початку торгів. Після зауважень замовник відмовився лише від вимоги надання розширених медичних карток, але ключові бар’єри залишилися без змін.

Закупівля потрапила під аудит, який встановив ознаки порушень, зокрема у відхиленні дешевшої пропозиції. Замовника зобов’язали усунути порушення у визначений строк, однак станом на зараз договір не розірвано і нового переможця не визначено.

Підрядник — компанія «Піксельбау» — зареєстрована у 2024 році і за короткий час отримала понад 50 млн грн бюджетних підрядів. Контракт на ремонт вулиці Північної є найбільшим у її портфелі. Саме це посилює запитання щодо умов, за яких компанія змогла обійти більш досвідчених і дешевших конкурентів.

У зв'язку з резонансною ситуацією, яка виникла навколо участі фіналістки національного відбору на «Євробачення-2026» Valeriya Force і її можливого співробітництва з російським саундпродюсером, Суспільне опублікувало офіційний коментар. Вони заявили, що участь артистки в конкурсі повністю відповідає чинним правилам і не містить жодних порушень.

У відповіді Суспільного на запит видання NV зазначається, що співпраця Valeriya Force з продюсером D.Woo, яка могла б відбутися у 2024 році, не порушує умов національного відбору. Як зазначають в організації, важливою умовою є те, що контракт чи партнерство з особами, що мали чи мають зв'язки з державою-агресором, не може впливати на можливість участі артиста у відборі, якщо це не пов'язано з підтримкою агресії або пропагандою ворожої політики.

Сама артистка, справжнє ім’я якої Валерія Симулик, раніше пояснювала, що у 2023–2024 роках працювала під псевдонімом Vesta в рамках продюсерського проєкту. За її словами, усі питання, пов’язані з цифровим просуванням і дистрибуцією музики, перебували у відповідальності продюсера, тоді як вона була зосереджена виключно на творчій частині. Наприкінці 2024 року цей проєкт офіційно завершили, а нині її саундпродюсером є Vinny Venditto.

У Суспільному також наголосили, що правила національного відбору чітко визначають обмеження для учасників. Зокрема, до конкурсу не допускаються виконавці, які після 15 березня 2014 року здійснювали концертну діяльність на території держави-агресора, в АР Крим або на інших тимчасово окупованих територіях України, а також у Білорусі після 24 лютого 2022 року. За словами мовника, жоден із учасників Нацвідбору-2026 ці вимоги не порушив.

Окремо підкреслюється, що потенційна співпраця Valeriya Force з представником РФ у минулому не пов’язана з її нинішньою участю у конкурсі. У Суспільному зазначили, що правила не передбачають перевірку всіх агентів або контрагентів, з якими артист міг співпрацювати протягом усього творчого шляху, якщо така взаємодія не суперечить визначеним обмеженням.

На Львівщині співробітники митниці викрили масштабну схему незаконного переміщення електроніки відомого американського бренду Apple. Під час огляду вантажного автомобіля було знайдено ретельно приховану партію техніки загальною вартістю понад 35 мільйонів гривень. Контрабанду сховали у спеціально облаштованих порожнинах під підлогою фури, що свідчить про заздалегідь продуманий і професійний характер операції.

За інформацією митників, у вантажі перебував 501 смартфон, серед яких переважали нові та дорогі моделі — iPhone 17 Pro, iPhone 16 Pro Max та iPhone 15 Pro Max. Саме ці пристрої мають високий попит на українському ринку, що робить їх привабливими для тіньового імпорту та подальшого продажу без сплати податків і митних платежів.

У відповідь компанія «Ябко» відкинула будь-який зв’язок із контрабандною технікою. У офіційній заяві мережі підкреслюється, що жодним вироком суду не встановлено фактів контрабанди з боку «Ябко», а публічні звинувачення завдають шкоди діловій репутації компанії.

Крім того, «Ябко» повідомило, що у 2025 році оборот офіційно розмитненої продукції компанії склав 1 680,55 млн грн (без ПДВ), а податки, сплачені при імпорті, становили 332,4 млн грн.

Справу наразі розслідують українські правоохоронні органи, а походження затриманої контрабанди залишається предметом перевірки.

Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Олександр Чуприна не відповідає встановленим критеріям доброчесності та професійної етики для зайняття посади судді апеляційного суду. Така позиція була сформульована в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, яка передує можливому кар’єрному просуванню суддів.

Ключовою підставою для негативного висновку стали обґрунтовані сумніви щодо законності походження значних активів, задекларованих колишньою дружиною судді. У матеріалах ГРД зазначається, що майно фігурує як у деклараціях, поданих до укладення шлюбу, так і в період сімейного життя та після фактичного припинення спільного проживання. Це, на думку членів ради, потребує ретельного аналізу та не дає підстав вважати ситуацію прозорою.

Згідно з декларацією за 2015 рік, на дружину судді було оформлено кілька квартир в Івано-Франківську, торговельне приміщення, крамницю, земельну ділянку, гаражі та інші господарські приміщення, а також автомобіль. Частина цього майна придбавалася вже після того, як Чуприна отримав статус судді, а також після укладення шлюбу.

Сам суддя пояснив, що більшість активів була придбана дружиною до шлюбу, а джерелом коштів нібито стали доходи її батьків від підприємницької діяльності та роботи в Російській Федерації, зокрема на Крайній Півночі. Як підтвердження цих обставин було подано спільну заяву батьків без нотаріального посвідчення.

Громадська рада доброчесності критично оцінила ці пояснення. У висновку зазначено, що відсутні документальні докази легального ввезення в Україну значних сум готівки у 2007–2008 роках після повернення батьків з Росії. Також не надано підтверджень безготівкових переказів чи інших законних фінансових операцій, які могли б пояснити походження коштів.

Окрему увагу ГРД звернула на те, що частина майна була придбана вже після отримання Чуприною статусу судді та після реєстрації шлюбу, що вимагає чіткого і документально підтвердженого пояснення джерел фінансування. Крім того, навіть майно, формально придбане до шлюбу, могло бути набуте за умов фактичних шлюбних відносин, що також залишилося без переконливих пояснень.

Додатково у висновку зазначено, що 1 серпня 2014 року, перебуваючи у щорічній відпустці, суддя ухвалив сім рішень щодо припинення підприємницької діяльності та ліквідації юридичних осіб. Хоча ці дії викликають сумніви щодо дотримання принципу старанності, вони не стали самостійною підставою для негативного висновку.

ГРД також навела низку інших обставин, які, на її думку, потребують додаткових пояснень. Серед них — підозри в академічному плагіаті дисертації колишньої дружини судді, підприємницька діяльність матері судді з доходами від компаній, що фігурували у кримінальних провадженнях, а також низка судових рішень 2014 року, пов’язаних зі скасуванням рішень місцевих рад щодо Майдану та загонів самооборони. Водночас ці фактори не стали визначальними для ухвалення висновку.

Висновок Громадської ради доброчесності не є остаточним. Остаточну оцінку відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики має надати Вища кваліфікаційна комісія суддів України під час співбесіди та кваліфікаційного оцінювання.

Колишній нападник київського «Динамо» Артем Мілевський став учасником бійки з ексгравцем збірної України Сергієм Рибалкою під час поєдинку української футбольної медіаліги. Цей інцидент стався в рамках матчу між командами IGNIS, за яку виступає 41-річний Мілевський, та RUH Media Team, де 35-річний Рибалка займає посаду головного тренера.

Зустріч мала відбутися в мирній атмосфері, однак ситуація вийшла з-під контролю. Причини конфлікту між футболістами на даний момент залишаються невідомими. Відео з моментом бійки швидко стало вірусним у мережі, на якому видно, як після короткої словесної перепалки, що спалахнула між гравцями, Мілевський і Рибалка почали обмінюватися ударами кулаками.

Згодом у Instagram медіаліги UA Steel з’явилося фото, на якому Мілевський і Рибалка потискають один одному руки. Організатори коротко прокоментували інцидент: «Тема закрита».

Сергій Рибалка — вихованець харківського «Арсеналу», де вже у 18 років став найкращим бомбардиром клубу, забивши 20 голів у 48 матчах. У 2008 році він перейшов до «Динамо», спершу граючи за другу команду, а згодом закріпився в основному складі. У його кар’єрі також були виступи в чеському «Словані» та київському клубі до 2017 року.

На міжнародному рівні Рибалка пройшов усі юнацькі та молодіжні збірні України. Його найяскравішим досягненням стало «золото» чемпіонату Європи U-19 у 2009 році, де він забив вирішальний гол проти Швейцарії. У 2015 році Рибалка дебютував за національну команду України у товариському матчі проти Латвії.

Ірпінський міський суд Київської області дедалі частіше згадується в професійному середовищі не як незалежний орган правосуддя, а як структура, де, за твердженнями співрозмовників серед юристів, сформувався комерціалізований підхід до ухвалення рішень. У неофіційних обговореннях цей суд описують як майданчик для «вирішення питань», де результат нібито може бути визначений наперед.

За словами представників юридичної спільноти, мова йде про вибудувану модель роботи з мінімальною публічністю та прогнозованими строками розгляду справ. Такий формат, як стверджують джерела, приваблює клієнтів, які очікують не змагального процесу, а конкретного підсумку. У професійних колах це характеризують як «сервісний» підхід, що суперечить самій ідеї судочинства.

За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.