Українські спецслужби нібито використовують нейтральні води для запусків ударних БПЛА по НПЗ Росії

Вищий антикорупційний суд України ухвалив рішення про визнання необґрунтованими активів родини колишнього керівника Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на суму понад 5,3 млн грн. Йдеться про два елітні автомобілі, які були придбані за цінами, що суттєво відрізнялися від реальної ринкової вартості. Рішення стало результатом спільної роботи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного бюро розслідувань.

Моніторинг способу життя родини екскерівника, проведений НАЗК, виявив суттєві розбіжності між задекларованими доходами та вартістю придбаних активів. Зокрема, Toyota Land Cruiser 2008 року випуску була куплена за 300 тис. грн, тоді як її ринкова ціна на момент придбання перевищувала мільйон гривень. Audi RSQ8 2020 року придбали за 1,4 млн грн, хоча середня ринкова вартість цього автомобіля становила значно більше. Такі операції викликали підозру у необґрунтованості витрат та можливому порушенні антикорупційного законодавства.

Згодом родина продала Audi RSQ8 вже за ринковою ціною, а отримані кошти спрямувала на купівлю нового автомобіля — BMW X7 xDrive.

Суд, розглянувши позов прокурора САП, частково його задовольнив. У дохід держави стягнули Toyota Land Cruiser та частину вартості Audi — понад 2,8 млн грн. Рішення може бути оскаржене в апеляції протягом 30 днів після оприлюднення повного тексту.

Офіційно ім’я фігуранта не розкривається. Водночас джерела LIGA.net повідомляють, що йдеться про Руслана Хвана, який у різні роки очолював податкові підрозділи в Одеській та Львівській областях. До травня 2024 року він працював керівником ДПС в Одеській області, а до квітня 2025-го — заступником начальника Львівської податкової.

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.

У четвер, 20 листопада, колишній керівник Рубіжанської міської військової адміністрації Андрій Юрченко залишив слідчий ізолятор під заставу. Він є фігурантом резонансної справи щодо можливих зловживань під час закупівлі систем радіоелектронної боротьби та безпілотних літальних апаратів для потреб українських військових. Про це повідомив адвокат Юрченка Олександр Тананакін, уточнивши, що суд вирішив зменшити розмір застави, врахувавши тривалий час перебування під вартою та первинно встановлену суму у 6 мільйонів гривень, яку захисник назвав непомірною. Після перегляду розмір застави зменшили до 2 мільйонів гривень.

Справу Юрченка активно висвітлюють у медіа через потенційний масштаб корупційних схем у сфері оборонних закупівель, що викликає особливу увагу суспільства в умовах війни. Експерти відзначають, що подібні інциденти підкреслюють нагальну потребу у прозорих механізмах контролю за державними замовленнями, особливо у критично важливих галузях, пов’язаних із безпекою та обороною країни.

Раніше об’єднання «Barristers» підтвердило рішення Вищого антикорупційного суду, зазначивши, що запобіжний захід було пом’якшено після надання стороною захисту відповідних аргументів. Саме 2 мільйони гривень були внесені того ж дня, і Юрченка відразу звільнили з-під варти.

Досудове розслідування стосується ймовірного отримання неправомірної вигоди під час закупівель БпЛА та РЕБ. За версією НАБУ та САП, до схеми можуть бути причетні колишній голова Луганської ОВА, чинний народний депутат, командир військової частини та власник компанії-виробника дронів. Захист Юрченка наполягає: його дії не містять складу кримінального правопорушення, а сам він не причетний до інкримінованих злочинів.

Український співак і продюсер «Музичної платформи» Геннадій Вітер, який є близьким другом і кумом Насті Каменських, відверто поділився своїми думками про співпрацю з артисткою, її позицію під час війни та вплив її життя за кордоном на ставлення до України. Вітер, який неодноразово згадував про свою дружбу з Каменських, розповів, що останній раз вони спілкувалися у травні, коли він привітав її з днем народження. Однак він також зазначив, що з того часу їхні стосунки стали більш віддаленими, частково через обставини, що склалися навколо співачки.

Продюсер поділився, що однією з причин, чому Каменських сьогодні важко знайти в українському інформаційному просторі, є її постійне перебування за кордоном. За словами Вітра, зміна життєвого контексту, зокрема вплив оточення, яке має «інші пріоритети та бачення ситуації», стала важливою складовою її віддаленості від України. Зокрема, продюсер не приховував, що ці зміни, ймовірно, пов’язані із впливом нового соціального оточення артистки, яке перебуває в інших країнах та має різні погляди на події, що відбуваються в Україні.

Особливе обурення Вітра викликав інцидент у США, коли Каменських спілкувалася з публікою російською мовою та зробила заяву про «какая разніца». Геннадій наголосив, що, хоч артистка може співати будь-які пісні, спілкуватися з аудиторією слід виключно українською, особливо у воєнний час, адже це маркер ідентифікації як українки.

Попри критику, Вітер підкреслив, що продовжить підтримувати Каменських на особистому рівні, але наразі не готовий запросити її на «Музичну платформу». За його словами, діяльність співачки за кордоном після 2022 року суттєво просіла: зменшилися заробітки та частина аудиторії, а великі інвестиції в латиноамериканський напрям стали неможливими. Втім, Каменських регулярно приїжджає до України — до шести разів на рік, зокрема для участі у благодійних заходах.

Нагадаємо, нещодавно Потап і Настя Каменських виставили на продаж свій розкішний маєток під Києвом, який має сім кімнат та власне КПП.

Закарпатська область знову опинилася у центрі суспільної уваги через серію корупційних скандалів, що охоплюють одразу кілька сфер життя регіону. У фокусі обговорень — заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації Мирослав Білецький, якому приписують причетність до системних схем із незаконним збагаченням та використанням службових повноважень у власних інтересах. Масштаб проблеми вражає: від криміналізованого перетину кордону до махінацій у будівництві та зловживань у сфері природних ресурсів.

Особливо резонансним залишається питання незаконного виїзду військовозобов’язаних через систему «Шлях». Попри війну та загальну мобілізацію, саме Закарпаття посідає перше місце серед регіонів за кількістю таких випадків. За даними джерел, вирішальну роль у видачі фіктивних дозволів відігравали підписи заступників Білецького, що дозволяло оформлювати виїзд сотням чоловіків під виглядом волонтерської діяльності. Ця практика набула системного характеру й стала одним із найприбутковіших напрямів тіньової діяльності у регіоні.

Особливе обурення викликають проєкти вітрової енергетики у високогірній частині Карпат. Під керівництвом Білецького просувається будівництво близько 30 вітрових електростанцій, що супроводжується масштабною вирубкою лісів. Екологи та активісти називають ці дії варварством, яке суперечить нормам Земельного кодексу та загрожує природним екосистемам Карпат.

На цьому тлі ще однією резонансною темою стало стабільне отримання тендерів компанією ТОВ «ШБУ-77» (ЄДРПОУ 41412376). Фірму пов’язують із російським бізнесменом Олегом Дерипаскою, який перебуває під міжнародними санкціями. Таким чином, бюджетні кошти на дороги опиняються у компанії з російським впливом.

Схеми, що приписуються Білецькому, торкаються й ринку нерухомості. Зокрема, ТОВ «Коралфенікс» (ЄДРПОУ 42837404), засновану його «колишньою» дружиною, пов’язують із Валерієм Пересоляком — фігурантом санкцій РНБО, якого називали одним із ключових контрабандистів. До співвласників цього бізнесу залучено й неповнолітнього сина Іллю Білецького, що виглядає як спроба приховати реальні активи чиновника.

Джерела також повідомляють про поновлення проєктів, пов’язаних із Владиславом Каськівим — колишнім посадовцем, причетним до корупційних скандалів. Йдеться, зокрема, про відновлення будівництва гірськолижного курорту в селі Пилипець.

Тіньова мережа, яку пов’язують з оточенням Білецького, включає низку юросіб — «Карпатські Золоті Горішки» (40280546), «Мілкор Сервіс» (43608683), «ЮНП» (36732176), «Новем» (43965130) та АТ «Естейт Фінанс» (45529156). Вони використовуються як ланцюг для відкатів та легалізації коштів, що виводяться з регіональних проєктів.

Окремі питання залишаються і щодо особистих статків чиновника. Білецький не може пояснити походження 400 тисяч доларів, за які у 2007 році було придбано цегельний завод у селі Нанково. Його розлучення у 2016 році називають фіктивним: після документального розриву стосунків він продовжив жити з ексдружиною, а майно оформлювалося переважно на неї.

У переліку активів родини також фігурує квартира в елітному ЖК Taryan Towers у Києві, оформлена на його сина Дмитра. Офіційні доходи Білецького та його родини не підтверджують можливість придбання такого майна.

Скандали навколо діяльності заступника голови Закарпатської ОВА набирають обертів, а громадськість очікує на реакцію правоохоронних органів та перевірку джерел походження статків посадовця.