«Укрмінхім» обкрадає державний завод «СумиХімПром» – ЗМІ

Навіть в умовах війни українці не припиняють замислюватися про майбутнє, особливо коли йдеться про освіту та професійний шлях дітей. Питання стабільності, затребуваності та суспільної користі професій виходить на перший план, адже ринок праці швидко змінюється під впливом війни, технологічного прогресу та глобальних трансформацій. Експерти наголошують: наступне десятиліття стане періодом глибокого переосмислення багатьох спеціальностей, однак роль людини як носія знань, відповідальності та креативності залишиться визначальною.

Очевидно, що в умовах тривалої війни особливу вагу зберігатимуть військові та медичні професії. Армія потребуватиме не лише військовослужбовців, а й аналітиків, інженерів, фахівців із сучасних технологій, зв’язку та логістики. Медична сфера також залишатиметься критично важливою — лікарі, медсестри, реабілітологи, психологи та фахівці з протезування будуть необхідні як під час війни, так і в період післявоєнного відновлення.

HR-експертка Тетяна Пашкіна наголошує: поряд із професіями майбутнього є ті, які вона називає «вічними». Лікарів, учителів та інженерів, за її словами, навряд чи можна повністю замінити алгоритмами. ШІ може змінити інструменти, але не сутність роботи, що базується на емпатії, відповідальності або складних технічних рішеннях. Учителі, до прикладу, працюватимуть у новому форматі — дистанційно, із більшим акцентом на індивідуальному навчанні. А аптеки, можливо, частково автоматизують продаж ліків, проте контроль за процесами все одно залишатиметься за людьми.

Пашкіна прогнозує, що трансформація найбільше торкнеться професій «золотої середини» — юристів, бухгалтерів, клерків та спеціалістів, які виконують рутинні операції з документами або кодуванням. Просту роботу буде вигідно автоматизувати, а отже, ці сфери поступово звужуватимуться. Працівникам доведеться або підвищувати кваліфікацію, або переходити в суміжні галузі.

Креативна сфера теж перебуває на порозі змін. Пашкіна зазначає, що професія креатора еволюціонує — від людини, яка створює контент, до спеціаліста, який керує інструментами ШІ. Та водночас вона вважає, що суспільство вже втомилося від надміру «ідеальних» ШІ-зображень і дедалі частіше прагне автентичності. Тому повна заміна творчих професій навряд чи відбудеться: інструменти допомагатимуть, але люди знову шукатимуть живий, справжній продукт.

Говорячи про нові можливості, експертка звертає увагу на світовий демографічний тренд. Населення Землі старіє, і цей процес зачіпає Україну. Уже зараз у фокусі опиняються люди віком 55+, які становлять так звану «срібну економіку». Попит на технології для старших людей — від «бабусефонів» до розумних будинків і систем геріатричного догляду — створює нові професійні ніші. Це означає, що продукти та послуги майбутнього будуть розраховані на іншу споживчу поведінку, відмінну від сучасної.

На протилежному полюсі — розвиток диджиталізації і збереження ремісничих професій. Пашкіна підкреслює, що штучний інтелект поки не здатний виконувати складні, інтелектуально або фізично унікальні види роботи, які потребують ручної майстерності або високої точності. Тому певні ніші ручної праці, особливо у високому сегменті, залишаться поза зоною автоматизації ще довгі роки.

Головним викликом для майбутніх поколінь стане не вибір професії, а готовність регулярно навчатись. Концепція lifelong learning, за словами експертки, перетворюється з модного терміну на об’єктивну необхідність. Ринок праці вимагатиме постійного оновлення навичок, а зміна фаху кілька разів за життя перестане бути чимось дивним. Професійні «реінкарнації» стануть звичайною частиною кар’єрної траєкторії: людина може почати інженером, продовжити в креативній сфері, перейти в машинне навчання, а потім опанувати аграрну справу — і це не сприйматиметься як хаотичність, а як адаптивність.

Додатковим чинником стане зростання тривалості життя. Якщо люди у майбутньому працюватимуть довше, то навряд чи залишатимуться в одній професії 50–60 років. Аби уникнути професійного вигорання, доведеться переходити між галузями. Саме тому професія кар’єрного консультанта теж може еволюціонувати і розширюватися.

Пашкіна підсумовує: більшість професій, у яких сьогодні працюватимуть діти, ще не існують. І тому батькам важливо не стільки вказувати на конкретну сферу, скільки вчити дітей мислити гнучко, вміти адаптуватися і бути готовими до нових викликів. Світ змінюється швидко — і здатність навчатися все життя стане головною конкурентною перевагою майбутнього.

Заступниця міністра економіки Ірина Овчаренко та її чоловік Олександр Голуб володіють значним пакетом нерухомості, що викликає суспільну увагу. За даними відкритих джерел, у подружжя наявні сім квартир у Києві та Мукачеві, а ще одна квартира перебуває на стадії будівництва. При цьому офіційні доходи подружжя не відповідають масштабам придбаного майна, що породжує питання щодо джерел фінансування цих активів.

Ірина Овчаренко обійняла посаду заступниці міністра економіки у вересні 2025 року, маючи понад двадцятирічний досвід роботи на державних посадах. Раніше вона багато років працювала у Державному агентстві водних ресурсів, брала участь у проєктах державного управління та економічного планування. Професійна кар’єра забезпечила їй глибоке розуміння державного сектору, проте офіційні доходи, задекларовані подружжям, не дозволяють логічно пояснити можливість придбання сімох квартир і об’єкта будівництва.

Нерухомість Овчаренко включає:

земельну ділянку 1 200 кв. м у селі Стовп’яги Київської області;

квартиру 43,2 кв. м у Києві (2020 рік) за 844 тис. грн;

квартиру 96,6 кв. м у Києві (2021 рік) за 1,6 млн грн;

ще дві квартири по 43,2 кв. м у Києві;

квартиру 32,7 кв. м у Мукачеві (2024 рік) за 950 тис. грн.

Чоловік, Олександр Голуб, володіє двома квартирами у Мукачеві та ще однією на стадії будівництва. Цікаво, що деякі об’єкти нерухомості з’являлися у деклараціях Овчаренко ще у період, коли Голуб не мав офіційних доходів.

Подружжя не має автомобілів. Загальний офіційний дохід Овчаренко та Голуба у 2023 році становив близько 282 тис. грн. Готівкою Овчаренко зберігає 18 тис. доларів, на банківських рахунках – 88 тис. грн, 158 доларів та 82 євро.

Історія роботи Овчаренко включає керівні посади у Державному агентстві водних ресурсів, тимчасове виконання обов’язків голови агентства, а також роботу на посаді першої заступниці голови Національного агентства з питань державної служби та директора державної установи “Українські гідромеліоративні системи”.

Незрозуміло, яким чином подружжя змогло придбати таку кількість об’єктів нерухомості, враховуючи офіційні доходи та заощадження, зазначені у деклараціях.

У системі публічних закупівель «Прозорро» знову зафіксовано ситуацію, яка викликає серйозні запитання щодо прозорості використання бюджетних коштів. За тиждень було оприлюднено понад 72 тисячі закупівель на загальну суму майже 19 мільярдів гривень, однак особливу увагу привернула одна угода. Йдеться про 1,6 мільярда гривень, які Служба відновлення у Миколаївській області спрямувала компанії «Ростдорстрой» за процедурою, що виглядає щонайменше нетипово для такого обсягу фінансування.

Формально предмет закупівлі визначено як «експлуатаційне утримання автомобільних доріг». У законодавстві цим терміном зазвичай позначають поточні та локальні роботи: прибирання узбіч, ямковий ремонт, розчищення снігу, встановлення дорожніх знаків або ліквідацію незначних пошкоджень покриття. Такі послуги, як правило, не передбачають масштабних витрат і реалізуються через відносно прості та конкурентні процедури.

За умовами тендеру, замість точкового ремонту підрядник має виконати фрезерування старого покриття та укладання нового шару асфальту. Такий обсяг традиційно визначають як середній або капітальний ремонт, але аж ніяк не підтримання експлуатаційного стану. Попередні розрахунки показують: заявлені обсяги дозволяють оновити близько 30 кілометрів дороги — фактично окремий дорожній проєкт, лише схований у технічній категорії, яка не передбачає конкуренції.

І це вже не перший випадок. У вересні Служба відновлення замовляла «Ростдорстрою» аналогічні роботи — також під вивіскою «експлуатаційного утримання». Тоді Державна аудиторська служба зацікавилася визначеннями і вимагала пояснень: чому капітальні ремонти маскуються під підтримувальні?

Відповідь чиновників стала ілюстрацією того, наскільки легко державні норми можна перетлумачити, якщо є така потреба. Фрезерування? Це, виявляється, «аварійне виправлення профілю». Укладання нового шару? «Захід з недопущення погіршення стану». Заміна значних ділянок дорожнього одягу? «Тимчасові роботи, що не змінюють конструктив».

І найголовніше — ДАСУ цю логіку прийняла. Відтак подальші закупівлі за цією схемою не просто стали можливими — вони отримали своєрідну індульгенцію. Уже в жовтні замовник повторив закупівлю, і цього разу ціни навіть зросли приблизно на 3%, що виглядає особливо контрастно на тлі загальних бюджетних обмежень.

Таким чином в Україні сформувався новий різновид «експлуатаційного утримання» — коли під виглядом негайних робіт державні замовники проводять масштабне асфальтування без повноцінних торгів і необхідного контролю. Це не лише підміняє зміст законодавства, а й створює окремий клас дорожніх контрактів, що фактично виведені з-під конкуренції.

У польському місті Гдиня стався резонансний інцидент у продуктовому магазині, жертвою якого стала продавчиня — громадянка України. Подія відбулася 9 грудня в крамниці на вулиці Starowiejska й швидко набула розголосу через агресивну поведінку покупця та серйозність висловлених ним погроз. За інформацією правоохоронців, чоловік поводився вкрай зухвало, ображав працівницю магазину та словесно залякував її фізичною розправою.

За словами постраждалої Ольги, конфлікт виник через м’ясний продукт, який приблизно за чверть години до цього придбала дружина агресивного чоловіка. Повернувшись до магазину, покупець почав стверджувати, що товар був зіпсований і нібито становив небезпеку для його родини. Він звинувачував продавчиню у навмисних діях, підвищував голос і намагався прорватися до службових приміщень, чим створив загрозливу ситуацію для персоналу та інших відвідувачів.

Коли один із покупців спробував заступитися за жінку та перегородив йому шлях, агресор почав погрожувати йому. Очевидці розповідають, що чоловік поводився вкрай збуджено: метався по магазину, вигукував антиукраїнські гасла та демонстрував рукою жест, схожий на нацистське привітання. Частину подій Ольга встигла зняти на відео. Зрештою з приміщення його вивела жінка, яка, ймовірно, була його дружиною.

Поліцію викликала одна з відвідувачок магазину. Ольга зізнається, що після інциденту перебувала у важкому психологічному стані. За її словами, вона не могла говорити і сильно тремтіла, однак зібралася з силами, відпрацювала зміну, після чого закрила магазин і звернулася до поліції.

Наступного дня чоловік Ольги через соціальні мережі зв’язався з адвокатом Давідом Дехнертом, який співпрацює з фондом допомоги жертвам ксенофобії. Юрист повідомив, що поліція Гдині оперативно прийняла заяву та розпочала розслідування. Про інцидент також було поінформовано консульство України в Гданську. Відео з магазину адвокат опублікував у своїх соцмережах.

12 грудня поліція Гдині затримала підозрюваного. Слідчі дії тривають. За словами речника поліції, зібрані на цей момент докази дають підстави для доповнення правової кваліфікації справи статтею, пов’язаною з пропагандою нацистського режиму.

Адвокат Давід Дехнерт зазначає, що випадки нападів і погроз на адресу громадян України в Польщі стають дедалі частішими. Він пов’язує це зі зростанням радикалізації суспільних настроїв, зокрема під впливом агресивної інтернет-риторики та заяв окремих політиків, які намагаються здобути популярність, граючи на ксенофобії.

Міністерство юстиції України звернулося до Вищого антикорупційного суду з позовом щодо стягнення активів російського підприємця Станіслава Гамзалова у дохід держави. Предметом справи стали 25% акцій ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», одного з найбільших українських виробників залізничного рухомого складу, який має стратегічне значення для транспортної інфраструктури країни. Рішення про звернення до суду Мін’юст мотивує необхідністю забезпечити національні інтереси та контроль над критично важливими підприємствами у воєнний час.

ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» відоме своєю виробничою потужністю та широким асортиментом продукції: від пасажирських вагонів до вантажних платформ. Наявність значної частки акцій у власності громадянина країни-агресора, на думку державних органів, створює ризики для стабільності виробництва та безпеки транспортної інфраструктури. Позов Мін’юсту покликаний забезпечити передачу цих акцій під державний контроль та запобігти будь-яким потенційним спробам впливу на стратегічне підприємство з боку іноземних осіб.

У Міністерстві юстиції зазначають, що Станіслав Гамзалов є громадянином Російської Федерації та власником низки компаній на території РФ. За даними відомства, ці підприємства забезпечують матеріально-технічні потреби російської федерації в умовах збройної агресії проти України, зокрема співпрацюють із підприємствами військово-промислового комплексу.

В офіційному повідомленні Мін’юсту йдеться, що компанії, пов’язані з Гамзаловим, здійснюють постачання товарів для суб’єктів, задіяних у виробництві продукції оборонного призначення. Саме ці обставини українська сторона розглядає як підставу для застосування санкційного механізму з подальшою конфіскацією активів.

Згідно з даними системи YouControl, бенефіціарами ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» є Станіслав Гамзалов, а також Володимир і Наталія Приходько. Наявність у структурі власності підприємства громадянина РФ, який має зв’язки з російським військово-промисловим комплексом, викликає особливу увагу державних органів в умовах повномасштабної війни.

Поданий позов є частиною ширшої державної політики з виявлення та конфіскації активів осіб, які прямо або опосередковано підтримують агресію Росії проти України. Раніше Вищий антикорупційний суд уже ухвалював рішення про стягнення у дохід держави майна російських бізнесменів і олігархів, пов’язаних із оборонною галуззю РФ.

У разі задоволення позову частка Крюківського вагонобудівного заводу може перейти у власність держави. Таке рішення матиме не лише юридичне, а й стратегічне значення для економічної безпеки та транспортної галузі України в умовах війни.

Китайські науковці провели експериментальні дослідження, щоб з’ясувати, який вплив кисломолочні продукти можуть мати на організм після тривалого вживання алкоголю, і виявили, що їх користь поширюється не лише на травну систему, а й на печінку. Раніше було добре відомо про позитивний ефект кефіру, йогурту та інших ферментованих молочних продуктів на шлунково-кишковий тракт, проте науковці вирішили перевірити, чи може цей вплив стосуватися й інших життєво важливих органів.

Для проведення дослідження були залучені лабораторні миші. Протягом тривалого часу тваринам давали алкоголь і систематично фіксували зміни в стані організму та роботі внутрішніх органів. Після завершення фази вживання алкоголю частині піддослідних почали додавати до раціону кисломолочні продукти, щоб оцінити їхню здатність відновлювати функції травної системи та печінки.

Результати показали, що кисломолочні продукти не лише підтримують роботу шлунково-кишкового тракту, а й сприяють відновленню печінки після ушкоджень, спричинених регулярним вживанням спиртного. Зокрема, бактерії, що містяться у кефірі, допомагають зменшити накопичення жирових клітин у печінці та частково відновити її функції.

Фахівці зазначають, що регулярне вживання ферментованих молочних продуктів може покращити стан печінки та знизити негативні наслідки токсичного впливу алкоголю. Водночас науковці наголошують, що такі продукти не є повноцінною заміною лікування і не скасовують шкоду від надмірного вживання спиртного.

46-річна українська співачка Катерина Бужинська поділилася тривожною новиною зі свого життя, повідомивши про серйозні проблеми зі здоров’ям. Артистка опублікувала світлину з лікарняної палати та звернулася до прихильників зі словами підтримки й надії, розкривши, що нині перебуває у відділенні інтенсивної терапії після перенесеної операції.

За словами співачки, лікування триває вже близько двох місяців і стало для неї складним випробуванням. Причиною госпіталізації виявилася небезпечна інфекція, що розвинулася після травми ока. Ситуація потребувала негайного медичного втручання, тож лікарі ухвалили рішення про оперативне лікування та подальше спостереження в умовах реанімації.

Артистка повідомила, що їй уже зробили хірургічне втручання, а попереду — тривалий період відновлення та реабілітації. Водночас Бужинська наголосила, що її стан наразі стабільний, хоча фізично й морально їй доводиться непросто.

Через стан здоров’я співачка тимчасово не може виступати та працювати. Вона попросила з розумінням поставитися до скасування запланованих концертів і звернулася до шанувальників із проханням про молитву за її одужання.

У своїх дописах Бужинська також поділилася особистими роздумами, зазначивши, що вірить у справедливість і сенс усіх життєвих випробувань. Вона наголосила, що кожен вчинок має наслідки, а добро і зло завжди повертаються до людини.

Окрім фото з лікарні, співачка опублікувала кілька знімків у сонцезахисних окулярах, щоб приховати хворе око. Попри складний період, артистка виглядає впевнено й тримається з гідністю, отримуючи численні слова підтримки від прихильників.

Після майже шести років повільного та фактично безрезультатного судового розгляду здавалося, що гучна справа проти колишнього мера Харкова Михайла Добкіна, відома як «кооперативна схема», остаточно втратила перспективи. Навесні 2024 року Дзержинський районний суд Харкова ухвалив рішення про закриття кримінального провадження, а згодом цю позицію підтримав і Харківський апеляційний суд. Підставою став сплив 15-річного строку притягнення до кримінальної відповідальності, адже події, які інкримінувалися фігурантам, датувалися 2008–2009 роками.

Однак 15 грудня 2025 року ситуація отримала несподіване продовження. Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційна інстанція дійшла висновку, що попередні суди припустилися помилок у застосуванні норм права, зокрема щодо питання строків давності та процесуальних аспектів розгляду справи.

Верховний Суд погодився з аргументами прокуратури, що момент закінчення злочину був визначений неправильно. За позицією обвинувачення, злочин вважається завершеним не в момент ухвалення рішень міськрадою, а тоді, коли відбулося фактичне незаконне заволодіння землею — тобто після оформлення державних актів. У цій справі це сталося 18 серпня 2010 року. Відповідно, строк давності, за розрахунками прокуратури, спливав лише 18 серпня 2025 року, а отже, закриття провадження у 2024 році було передчасним.

Ця справа стала наочним прикладом того, як кримінальні процеси можуть роками затягуватися, використовуючи прогалини й формалізм процесуального законодавства. Іронія ситуації полягає в тому, що навіть після рішення Верховного Суду часу для реального завершення розгляду та винесення вироку майже не залишилося.

Суть так званої «кооперативної схеми», реалізованої за каденції Добкіна, була доволі простою. У Харкові створювали обслуговуючі кооперативи з формулюванням «житлово-будівельний» у назві, що дозволяло безоплатно отримувати у власність значні масиви міської землі під забудову. При цьому такі кооперативи не відповідали вимогам чинного на той момент Житлового кодексу УРСР: їхні члени не перебували на квартирному обліку, не потребували поліпшення житлових умов, а самі кооперативи часто створювалися буквально за кілька днів до ухвалення рішень про виділення землі.

У результаті, за даними слідства, лише у 2008 році, коли Михайло Добкін обіймав посаду міського голови, а Геннадій Кернес був секретарем Харківської міськради, було незаконно передано щонайменше 650 гектарів міської землі. Орієнтовна вартість цих ділянок оцінюється у 4–6 млрд гривень. Кернес, який як секретар ради був ключовою особою у винесенні земельних питань на сесію, до суду вже не дійшов — обвинувальний акт розглядали без нього.

Попри те, що Верховний Суд фактично дав справі друге дихання, більшість експертів сходяться на думці, що це рішення навряд чи змінить фінал. Найімовірніше, процес знову завершиться закриттям провадження через сплив строків давності. У підсумку справа проти Добкіна ризикує залишитися ще одним хрестоматійним прикладом того, як масштабні корупційні епізоди в Україні роками розчиняються між судами, слідством і процесуальними дедлайнами, так і не доходячи до вироку.