Успіх Євросоюзу: Виконано обіцянку – 1 млн снарядів для України забезпечено

Навіть за умов повноцінного восьмигодинного відпочинку багато людей стикаються з виснаженням одразу після пробудження. Важкість у голові, розбитість та відчуття, що сон не дав бажаного відновлення, часто списують на стрес або нестачу вітамінів. Проте фахівці з ергономіки наголошують на ще одній поширеній, але малопомітній причині — неправильному розташуванні спального місця. Особливо ризикованою вони вважають ситуацію, коли узголів’я ліжка встановлено безпосередньо біля вікна.

Експерти пояснюють, що зона біля вікон у житлових приміщеннях має окремий мікроклімат, який суттєво відрізняється від умов у центрі кімнати. Навіть сучасні енергоощадні склопакети не здатні повністю усунути різницю температур. У нічні години, коли організм переходить у фазу глибокого відновлення, тіло фактично опиняється в умовах мікрохолодового стресу: тепле повітря в приміщенні та прохолодні потоки біля вікна створюють різкий контраст, що порушує природні процеси регенерації.

Ще один чинник — світло. Нічні ліхтарі, підсвічені фасади чи ранковий світанок легко проникають навіть крізь щільні штори. Коли промені потрапляють на обличчя, рівень мелатоніну знижується, тому сон стає поверхневим і нестабільним. Людина засинає, але не входить у глибокі фази, що й спричиняє відчуття «розбитості» зранку.

Психологи додають і третій аспект — підсвідоме відчуття небезпеки. Сон спиною до вікна порушує базове відчуття захищеності, і мозок продовжує працювати в режимі підвищеної уважності, навіть коли тіло спить. Це також не дозволяє відновитися повноцінно.

Експерти радять переставити ліжко так, щоб узголів’я стояло біля суцільної стіни. Якщо такої можливості немає, можна частково компенсувати негативні фактори — встановити світлонепроникні штори, поставити високе узголів’я або декоративну ширму між ліжком і вікном та подбати про додаткове утеплення зони для сну.

Навіть невелике коригування простору, зазначають фахівці, часто суттєво покращує якість сну й допомагає позбутися ранкового відчуття виснаженості.

Українська письменниця та сценаристка Ольга Навроцька вперше публічно поділилася особистими міркуваннями щодо материнства, відкрито заявивши про свій свідомий вибір залишатися без дітей. 51-річна дружина музиканта Фагота розповіла, що рішення жити у форматі childfree не було спонтанним — воно формувалося протягом багатьох років і стало результатом глибоких внутрішніх роздумів та життєвого досвіду.

В інтерв’ю Раміні Есхакзай Навроцька зазначила, що її ставлення до материнства змінювалося поступово, а остаточну впевненість у своєму виборі вона відчула в умовах повномасштабної війни та глобальної нестабільності. За словами письменниці, сучасний світ став надто непередбачуваним і небезпечним, щоб без сумнівів брати на себе відповідальність за нове життя. Саме усвідомлення цієї відповідальності, а не небажання дітей як такого, стало ключовим аргументом у її рішенні.

Письменниця наголосила, що усвідомлює всі радощі життя, однак вважає його водночас жорстоким і болісним. Саме тому вона не готова свідомо приводити дитину у світ, де щастя часто межує з трагедіями та втратами.

Навроцька зізналася, що якби була впевненість у безпечному майбутньому та завершенні війни, розв’язаної Росією проти України, вона, можливо, замислилася б над материнством. Проте наразі такого відчуття впевненості немає.

Вона також зазначила, що ніколи не мріяла про дітей і завжди підсвідомо відчувала себе людиною, якій ближчий шлях без материнства. При цьому Навроцька з великою повагою ставиться до жінок, які народжують і виховують дітей, називаючи їх «богинями».

Письменниця підкреслила, що відсутність дітей ніколи не сприймала як недолік чи внутрішню порожнечу. Свою реалізацію вона знаходить у творчості, яку символічно називає своїми дітьми.

Водночас відомо, що Фагот має сина Микиту від попередніх стосунків. Із його матір’ю музикант розлучився ще під час вагітності жінки. Наприкінці листопада цього року Фагота помітили з іншою дівчиною, що спричинило чутки про можливі проблеми у стосунках з Ольгою Навроцькою, однак офіційних коментарів від пари з цього приводу не було.

В інтернеті з’явився документальний фільм «Океан Ельзи: Спостереження шторму», який майже одразу став предметом активних дискусій у соцмережах. Стрічка привертає увагу не лише історією культового гурту, а й несподіваними особистими штрихами до портрета його фронтмена. Попри багаторічне прагнення Святослава Вакарчука відокремлювати сцену від приватного життя, нові епізоди демонструють: частина важливих для нього моментів уперше опинилася в об’єктиві камери.

Один із найемоційніших фрагментів фільму присвячений родині музиканта. Глядачі бачать не концертні зали й не репетиційні студії, а звичайну відеорозмову — Вакарчук спілкується зі своїми дітьми, сином Іваном та донькою Соломією. Камера фіксує екран смартфона, на якому відбувається теплий, стриманий діалог без пафосу та публічних жестів. У цих кадрах артист постає спокійним і зосередженим, уважним до кожного слова, що звучить по той бік екрана.

«Ваня, я тебе дуже люблю. І тебе, і Соломійку. Як тільки тато зможе, тато вже скоро до вас приїде. Я вас обіймаю, цілую. Гарно там будьте, слухайтеся чемно Олю і маму. Все, скоро побачимось», — каже артист, всміхаючись у камеру.

Епізод став одним із найбільш обговорюваних у мережі — не лише через фільм, а й тому, що глядачі вперше побачили, яким Вакарчук є поза сценою та поза політичними чи суспільними ролями. Для багатьох він постав не фронтменом гурту, а просто батьком, який підтримує своїх дітей на відстані.

«Спостереження шторму», схоже, відкриває значно більше, ніж історію культового гурту. Стрічка пропонує наблизитися до людини, яку українці знають майже 30 років, але водночас — знають лише частково. І саме ці фрагменти особистого спілкування роблять документальний фільм не просто музичною історією, а дуже приватним щоденником у часи війни.

Національне антикорупційне бюро України заявило про викриття та затримання судді Воловецького районного суду Закарпатської області, якого підозрюють у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди. За даними слідства, йдеться про корупційні дії, пов’язані з розглядом справи щодо арештованої лісопродукції.

Як встановили детективи НАБУ, суддя, користуючись службовим становищем, вимагав 1300 доларів США за сприяння у знятті арешту з деревини. За версією правоохоронців, ці кошти мали стати своєрідною «винагородою» за ухвалення потрібного рішення в інтересах зацікавленої сторони.

Як встановили детективи, мова йшла про кримінальне провадження, в межах якого було арештовано близько 20 кубометрів деревини. Суддя, за даними слідства, запропонував вплинути на рішення суду та зняти арешт за грошову винагороду у розмірі 1300 доларів.

Під час передачі коштів фігуранта затримали на вулиці в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Наразі з ним проводяться слідчі дії, готується повідомлення про підозру та вирішується питання щодо обрання запобіжного заходу.

У НАБУ наголошують, що оприлюднені записи є частиною доказової бази у справі та демонструють характер домовленостей між суддею та свідком. Розслідування триває, встановлюються всі обставини можливого злочину та інші причетні особи.

У християнській традиції 10 грудня згадують мучеників Міну та Єрмогена. Їхні імена пов’язані з непохитністю віри та готовністю захищати справедливість. Святий Міна особливо шанований як покровитель військових, а також як заступник у проханні про захист від недругів та допомогу при недугах очей. Колись за старим стилем цього дня також вшановували ікону Богородиці «Знамення» — символ її опіки та заступництва, а також преподобного Романа Антіохійського, відомого строгим подвижництвом і духовною мудрістю.

Народна традиція не виділяла цього дня пишними святами, проте надавала йому значення буденної, але важливої праці. Люди займалися хатніми справами, завершували господарські роботи перед зимовими холодами та звертали увагу на погоду, вбачаючи в ній прикмети на прийдешні тижні. Вважалося, що тиха та ясна днина передвіщає добрий мороз, а сильний вітер — снігопади.

У світі сьогодні теж є приводи для святкування. 10 грудня відзначають Міжнародний день футболу — його святкують спортсмени, тренери й уболівальники. Традиційно цей день проходить у спортивній атмосфері, адже найкращий спосіб відзначити свято — переглянути матч або вийти на поле самому. Також 10 грудня у Стокгольмі вручають Нобелівські премії — подію, яка щороку привертає увагу всього світу. Крім того, ця дата є Всесвітнім днем захисту тварин, коли громадські організації закликають брати тварин з притулків і звертати увагу на практики, що шкодять живим істотам.

В Україні 10 грудня офіційно відзначають День прав людини — подію, присвячену рівності, свободі та підтримці правозахисних інституцій. Також цей день пов’язаний із народженням талановитих українців, серед яких художник Олекса Бахматюк, письменниця Ірина Невицька, скульптор Макс Гельман і диригент Микола Кацал.

Народні прикмети 10 грудня допомагали передбачати погоду. Вважалося, що побілілі зайці свідчать про встановлення справжньої зими, кіт, який шукає тепле місце, — до похолодання, а шум із колодязя передвіщає хуртовину. Якщо риба переставала ловитися, це було ознакою морозів. У цей день не можна було лінуватися, адже дата вважалась сприятливою для роботи. Поганою прикметою було просидіти весь день удома, потрібно було хоча б коротко вийти на двір. Також небажано сваритися й з’ясовувати стосунки — це вважалося до тривалих конфліктів.

10 грудня поєднує духовні традиції, міжнародні події та народні уявлення про зимовий період, роблячи цей день особливим у різних культурах і сферах життя.

У коридорах Львівського музею історії релігії, що нині розміщується в приміщеннях колишнього домініканського монастиря, виявлено старовинні настінні розписи, походження яких фахівці відносять до кінця XVI – початку XVII століття. Виявлення цих фрагментів стало результатом тривалих досліджень і реставраційних робіт, про що повідомила реставраторка Леся Гануляк. Знахідка привернула значну увагу, адже йдеться про рідкісний зразок настінного мистецтва ранньомодерної доби, прихований під шарами пізніших ремонтів і нашарувань.

За даними Інституту Polonika, у 2025 році в монастирських коридорах проводили консерваційно-реставраційні роботи, які стали логічним продовженням досліджень, розпочатих у 2023 році. Під час детального обстеження стін спеціалісти зафіксували залишки орнаментальних і сюжетних декоративних елементів. Хоча на сьогодні збереглися лише фрагменти колись масштабної системи розпису, кожен з них демонструє високий рівень майстерності, характерний для художніх традицій того періоду.

Реставратори очистили одну стіну зали постійної експозиції, де знайшли фрагменти стінопису. Розписи були приховані понад 20 шарами пізніших перемалювань та тиньку. Виявлено два періоди створення розписів: давніший фресковий шар кінця XVI століття зображує коней, а верхній шар початку XVII століття виконаний у клейовій техніці та містить фрагменти зображень путті.

Проєкт реставрації вартістю 111 тис. злотих (майже 1,3 млн грн) фінансувало Міністерство культури Польщі, а роботи виконувала фірма Artem Renovo. Фахівці розчистили розписи, укріпили тиньк і фарбовий шар, а з нового року продовжать консерваційні роботи.

Нагадаємо, реставрація колишнього домініканського монастиря на площі Музейній у Львові триває з 2020 року. Раніше вже відреставрували монастирську трапезну та каплицю. Будівлю монастиря звели у XVI столітті на старіших спорудах, про що свідчать елементи готичної архітектури в структурі стін. У 1972 році монастир пристосували для музею.

Державна податкова служба активізувала моніторинг фінансових операцій громадян, які отримують кошти через цифрові платформи, електронні гаманці та інші небанківські сервіси. Такий підхід став відповіддю на зростання обсягів онлайн-платежів і збільшення кількості осіб, котрі фактично здійснюють підприємницьку діяльність без офіційної реєстрації. За даними податкового відомства, протягом поточного року платникам було направлено понад шість тисяч запитів із вимогою надати інформацію про походження коштів та підтвердити законність їх отримання.

Результати перевірок стали відчутними: майже дві тисячі громадян, зіткнувшись із необхідністю пояснити свої фінансові операції, зареєструвалися як фізичні особи-підприємці. Частина запитів стосувалася регулярних онлайн-надходжень, що за частотою та сумами нагадували системну комерційну діяльність. Саме такі транзакції податкова служба нині відстежує найретельніше, адже необліковані доходи створюють ризики як для бюджету, так і для самих отримувачів.

У фокусі податкової — громадяни, які регулярно отримують значні перекази або здійснюють велику кількість транзакцій. За інформацією ДПС, у вересні одна громадянка отримала понад 60 онлайн-переказів на суму більш як 280 тисяч гривень. У жовтні інша особа — понад 700 переказів на майже 300 тисяч гривень. Такі обсяги операцій податкова розцінює як можливу господарську діяльність, що потребує реєстрації та сплати податків.

У службі наголошують, що головна мета контролю — виявлення прихованих доходів і стимулювання громадян легалізувати свою діяльність. Податківці окремо відзначають, що ключовим критерієм для оцінки є систематичність операцій, а не лише їх розмір.

Фахівці ДПС закликають громадян реєструвати підприємницьку діяльність і вчасно подавати декларації, щоб уникнути штрафів та судових рішень. Вони підкреслюють, що зростання онлайн-торгівлі та дистанційних послуг робить прозорість фінансових операцій важливою складовою податкової культури в Україні.