В Обухові тариф на воду зріс у кілька разів і став рекордним в області

Міністерство юстиції України офіційно підтвердило, що проти кількох українських агропідприємств у період з 2021 по 2024 роки були ініційовані виконавчі провадження. Це стало наслідком численних фінансових операцій, які містять ознаки фіктивності. Згідно з даними, які надано Міністерством, у розслідуваннях фігурують такі компанії, як ТОВ «Агрофірма Джулинка» (Черкаська область), ТОВ «Агрофірма Восход» (Сумська область), ТОВ «Норма Трейд Груп» (Одеса), ТОВ «Слобожанська зернова компанія» (Харків), ТОВ «Агротрейд Юкрейн» (Одеса), ТОВ «Агроенергоінвест» (Київ), ТОВ «УкрАгроРесурс» (Полтава) та ТОВ «Авантаж-7».

Ці підприємства є частиною більш широкого розслідування, що стосується можливих зловживань у сфері агробізнесу, де зафіксовано багато операцій, що не відповідають реальним економічним вимогам. Йдеться про сумнівні фінансові схеми, що, ймовірно, використовувались для ухилення від оподаткування або для створення фіктивних фінансових звітів.

Ці підприємства здійснювали зовнішньоекономічні операції з іноземними компаніями HARVESTREAM AG (Швейцарія), Cosmopolitan Trade & Development SDN BHD (Малайзія) та MAVERA GRUP GEMICILIK (Туреччина). За даними Мін’юсту, унаслідок цих дій державний бюджет України зазнав збитків на суму понад 530 млн гривень.

За інформацією з відповіді відомства, щодо більшості зазначених компаній відкрито десятки виконавчих проваджень у державній та приватній виконавчій службі. Серед боржників фігурують ТОВ «Агрофірма Джулинка», ТОВ «Агрофірма Восход», ТОВ «Норма Трейд Груп», ТОВ «Агроенергоінвест», ТОВ «Аскет Шиппінг», ТОВ «УкрАгроРесурс», ТОВ «Житниця Слобожанщини» та ТОВ «Авантаж-7».

На виконанні перебувають десятки справ — зокрема №№ 49095789, 50685609, 71190125, 73332351, 76466135, 74562352, 70676638, 70677011, 70677440 та інші.

При цьому частина з цих компаній одночасно виступає і боржниками, і стягувачами в різних справах, що може свідчити про використання виконавчих документів для внутрішніх розрахунків між афілійованими фірмами. Такі дії дозволяють імітувати фінансову активність і маскувати рух коштів у межах схеми.

Окремі виконавчі дії наразі проводять приватні виконавці у Харківській, Полтавській, Київській, Миколаївській та Вінницькій областях.

Отримані документи підтверджують, що діяльність згаданих компаній має ознаки узгодженої схеми, спрямованої на проведення безтоварних операцій, виведення грошей за кордон і ухилення від сплати податків. Через фіктивні угоди з іноземними контрагентами створювався штучний податковий кредит, а валютна виручка в Україну не поверталася.

«Укренерго» — ключова ланка енергетичної безпеки України, на плечах якої лежить стабільність національної енергосистеми та розвиток інфраструктури передачі електроенергії. Проте останні роки стали для компанії періодом серйозних випробувань — низка кримінальних проваджень, гучні публічні скандали та численні фінансові претензії поставили під сумнів прозорість її діяльності. Серед найгостріших звинувачень — проведення сумнівних тендерів із фіктивними переможцями, укладання контрактів із пов’язаними структурами, завищення вартості підрядів і завдання державі збитків, що, за оцінками слідства, сягають понад 380 мільйонів гривень.

Період, коли управління офісом проєктів очолив Володимир Кудрицький, став переломним для підприємства. Йому доручили розробку довгострокової стратегії та визначення інвестиційної політики компанії. Саме тоді «Укренерго» опинилося на роздоріжжі між реформами, що мали забезпечити ефективність та відкритість, і старими практиками, які тягнули за собою конфлікти інтересів, внутрішні суперечності та недовіру з боку суспільства.

У 2016 році попри програш у офіційному конкурсі на посаду голови «Укренерго», Ковальчук утримав крісло за неформальної підтримки впливових осіб. Саме в цей період Кудрицький поступово став ключовою фігурою всередині структури.

З 2018 по 2020 рік підприємство уклало серію контрактів, що згодом стали об’єктом кримінальних проваджень. Один із найрезонансніших — із ТОВ «Візін Річ». Компанія з капіталом 100 гривень, формальним директором-пенсіонером і частою зміною юридичних адрес отримала підряди на десятки мільйонів. За матеріалами слідства, саме Кудрицький і відповідальний за економічну безпеку Сергій Тоцький підписували контракти, загальна сума яких перевищила 13 млн гривень.

Банк «Конкорд», що виступав гарантом фірми, офіційно заявив у суді, що угоди суперечать інтересам держави — фактично підтвердивши їхній фіктивний характер.

Окрема історія — будівництво підстанції 500 кВ «Кремінська» на Луганщині. З 2016 року кошторис об’єкта зріс із 500 млн до 1,7 млрд гривень. За даними слідства, умови тендеру сформували так, щоб відхилити дешевші пропозиції. Завдані державі збитки оцінили у 380 млн гривень. У 2021 році колишнім посадовцям оголосили підозри за ст. 364 ККУ.

Попри розслідування, у 2020 році «Укренерго» уклало нові контракти — зокрема, на 65 млн гривень із корпорацією «Союз», пов’язаною з бізнесменом Костянтином Григоришиним і заводом «Запоріжтрансформатор». Вартість обладнання була співмірною з попередніми тендерами, фігурантами кримінальних справ щодо завищення цін.

Матеріали журналістських розслідувань також вказували на інтереси керівництва компанії у секторі «зеленої енергетики». Компанії «Хорос» і «Проенерджі», очолювані колишніми підлеглими Ковальчука, отримували вигідні контракти на підключення вітрових і сонячних електростанцій, включно з об’єктами «Нікопольської СЕС» Ріната Ахметова.

Паралельно компанія демонструвала фінансові втрати. За 2021 рік збитки «Укренерго» перевищили 2,7 млрд гривень. При цьому керівник компанії у 2021 році отримував в середньому 558 тис. гривень щомісяця — один із найвищих показників у держсекторі.

Також виникли питання щодо особистої декларації. У 2020 році Кудрицький не подав щорічний звіт, аргументуючи це тим, що «Укренерго» стало приватним АТ після корпоратизації. Водночас 100% акцій компанії залишається у державній власності.

У 2020 році було створено ТОВ «Укренерго Цифрові рішення», співвласником якого став Кудрицький. Керівником компанії призначили його заступника Андрія Немировського. Фірма, створена у жовтні, уже через два місяці показала доходи у майже мільйон гривень, а згодом виграла тендери, зокрема на 750 тис. гривень для організації корпоративних заходів. Ці обставини експерти називають ознаками потенційного конфлікту інтересів.

Перевірка НКРЕКП у 2021 році підтвердила численні порушення — від невиконання інвестиційних програм до неефективного використання коштів. Але суттєвих кадрових рішень або покарань не відбулося.

Сьогодні «Укренерго» залишається критично важливим для енергобезпеки України — особливо в умовах війни. Але історія останніх років демонструє, що реформаторські обіцянки трансформувалися у низку корупційних епізодів, кадрових рішень без конкурсу, фінансових втрат і кримінальних справ без вироків.

Після численних атак на енергетичну інфраструктуру України питання автономного живлення стало критично важливим для кожної родини та бізнесу. Відключення електроенергії більше не сприймаються як тимчасові незручності — вони можуть паралізувати роботу офісів, зіпсувати продукти в холодильнику та створити серйозні проблеми в побуті. У таких умовах генератори та джерела безперебійного живлення (ДБЖ) стають не розкішшю, а необхідністю.

Генератор є автономним джерелом електроенергії, яке функціонує на бензині, дизельному паливі або газі. Його головна перевага полягає у здатності забезпечити живленням будинок, офіс або невелике підприємство протягом тривалого часу, обмеженого лише запасом палива. Генератори особливо корисні у випадках, коли відключення можуть тривати години або навіть дні, адже вони забезпечують стабільну потужність для освітлення, роботи побутової техніки, систем опалення та холодильного обладнання. Серед недоліків можна виділити шум під час роботи, потребу у регулярному обслуговуванні та витрати на паливо.

Водночас генератори мають і свої мінуси. Вони шумні, виділяють вихлопні гази, тому встановлювати їх у квартирах не можна. Пристрій потребує місця, регулярного обслуговування та запасів палива. Для приватних будинків або невеликих підприємств генератор стане ефективним рішенням, проте для міських умов — малопридатний.

Джерело безперебійного живлення (ДБЖ) не виробляє енергію, а накопичує її у батареях. У разі відключення світла система миттєво перемикає живлення на акумулятор, завдяки чому електроніка — комп’ютери, роутери, касові апарати, холодильники — продовжують працювати без збоїв.

Переваги ДБЖ очевидні: вони тихі, безпечні та не потребують палива. Це ідеальний варіант для квартир і невеликих офісів, де важлива стабільність живлення, але немає можливості встановити генератор. Однак запасу енергії в батареях зазвичай вистачає на кілька годин — максимум на добу. Крім того, акумулятори поступово зношуються й потребують заміни кожні кілька років.

Для квартир оптимальним вибором є ДБЖ — він безшумний, компактний і безпечний. Для приватних будинків або бізнесу, де потрібно живити більшу кількість техніки, доцільніше встановити генератор. Ідеальним варіантом стане комбіноване рішення: ДБЖ забезпечує миттєве перемикання при зникненні електрики, а генератор — довготривалу роботу.

Такий підхід дає змогу залишатися з енергією навіть у найважчих умовах і не залежати від графіків аварійних відключень.

Захоплення Покровська може здаватися важливим кроком для Росії, однак, як зазначає експерт Марк Чемпіон у своїй колонці для Bloomberg, контроль над руїнами цього міста не забезпечить Москві значної військової переваги. Бойові дії навколо таких міст, як Покровськ, показують, що ці «міські трофеї» не є вирішальними у визначенні кінцевого результату війни. Чемпіон підкреслює, що хоча вигляд захоплених міст може виглядати як тимчасова перемога, реальний виклик для Росії полягає в здатності продовжувати бойові дії та утримувати контроль над великими територіями.

З початку великомасштабного вторгнення в 2022 році Росія виявилася неспроможною здійснити блискавичний наступ і захопити стратегічно важливі міста на всіх фронтах. Невдачі в першому етапі війни змусили Кремль змінити тактику, перейшовши до більш повільного і поетапного захоплення окремих населених пунктів, що є складним та високовартісним процесом. Справжня ціна таких наступів, як на Покровськ, стає надзвичайно високою для Росії, що змушує ставити під сумнів ефективність цього підходу.

Автор наголошує, що захоплення Покровська не означатиме відкритого шляху для наступу на інші райони Донбасу: за містом проходить нова лінія оборони Збройних сил України, і географічно контроль над руїнами не гарантує подальшого маневру чи швидкого просування. Чемпіон проводить паралель із Авдіївкою: навіть після її захоплення російським силам знадобилося ще майже два роки, щоб просунутися лише на десятки кілометрів — при цьому людські втрати ворога зросли багаторазово.

Головним фактором, на думку оглядача, залишаються не конкретні міські опорні пункти, а загальна витривалість та воля сторін продовжувати боротьбу. Якщо Київ і його партнери зможуть підтримувати постачання, мобілізацію та мораль, а Україна — утримувати ефективний опір, то втрата окремих населених пунктів не матиме вирішального стратегічного значення. Для Кремля ж кожен «успіх» обходиться неймовірно дорого з точки зору людських ресурсів і техніки.

Також автор звертає увагу на політичний вимір події: хоча військовий ефект може бути обмеженим, сам факт падіння міста може стати пропагандистським та політичним козирем для Москви. Чемпіон попереджає, що Путін може використати подібні «досягнення», щоб переконати західних політиків — зокрема Дональда Трампа — нібито про крах української стійкості й необхідність інших підходів у відносинах з Росією. Це вже має свої ризики у дипломатичній та інформаційній площині.

Покровськ, навіть якщо опиниться під контролем російських сил, навряд чи стане переломним моментом у війні: його воєнна ціна занадто висока, а стратегічні перспективи — обмежені. Натомість реальне значення цього епізоду лежатиме в площині моралі, пропаганди та дипломатичних впливів — факторів, які можуть відсунутися у часі, але вимагатимуть пильної реакції з боку Києва та його партнерів.

Ексочільник прокуратури Харківської області, а нині прокурор Олександр Фільчаков, за даними журналістських розслідувань, міг бути причетним до сумнівної приватизаційної схеми, унаслідок якої державне підприємство «Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації» перейшло у власність бізнесмена Ярослава Костенка. Імовірна оборудка, що відбулася у 2021 році, викликає запитання щодо прозорості торгів і справжніх мотивів сторін.

Державне підприємство, про яке йдеться, володіє масштабним майновим комплексом: майже 9 тисяч квадратних метрів землі у постійному користуванні, 12 об’єктами нерухомості, автомобільною технікою та тисячами одиниць необоротних активів. Тільки річний податок на землю перевищував 1,7 мільйона гривень, що свідчить про значну економічну вагу інституту.

За даними джерел розслідувачів, Костенко попередньо узгоджував «комбінацію» з керівництвом регіонального відділення Фонду держмайна, а сам процес сопровождувався регулярними дзвінками Фільчакова з проханням посприяти оформленню угоди. Костенка в Харкові відкрито описують як фінансового оператора місцевих еліт: на нього оформлені низка шинних бізнесів, будівельні компанії, нерухомість у столиці, а його житлом і автопарком, за словами інсайдерів, користуються посадовці силового блоку.

Це не перший публічний скандал навколо прокурора. У 2011 році журналісти зафіксували заяви підприємця Юрія Скрипки про вимагання 150–200 тисяч гривень у «прокурорський фонд», за який нібито купили автомобіль Skoda Octavia для Фільчакова. Після розголосу прокурор пішов на підвищення, а заявник опинився в СІЗО.

Новий масив запитань до Фільчакова з’явився і під час повномасштабного вторгнення. У перші тижні війни прокурор, за інформацією джерел у силових структурах, виїхав на Закарпаття, а згодом працював дистанційно з Дніпра, отримуючи службову документацію для підпису виїзним способом. Паралельно в інформаційному полі з’явилося іміджеве інтерв’ю, яке експерти назвали спробою «перезавантаження репутації».

У матеріалах розслідувачів згадуються й давні контакти Фільчакова з колишнім прикордонником Вадимом Слюсарєвим, який перед війною виїхав до Росії, а згодом оформив на себе завод «Рапід» і вивіз частину активів в Угорщину. Їхня комунікація, за даними джерел, почалася ще в роки спільної роботи на дергачівському напрямку, критичному для контрабандних потоків.

Попри численні конфлікти й публічні претензії, нині Фільчаков обіймає посаду заступника начальника відділу процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури. Його родина володіє нерухомістю вартістю понад 3,25 млн гривень, декларує майже 1,9 млн готівкою, користується преміальними авто, що записані на третіх осіб, а сам прокурор пересувається містом на броньованому Toyota Land Cruiser 300, який відсутній у декларації та не значиться службовим транспортом.

Окрему увагу розслідувачі звертають на незадекларований будинок у Холодногірському районі Харкова, оформлений на тещу прокурора, і епізод із раптовим зникненням броньованого авто з-під будівлі прокуратури після публічного розголосу.

Під час спільних навчань Німеччина та Австрія представили передовий підхід до облаштування польових укріплень, використавши розробку німецької компанії Romold — ROM Trench System. Ця система створена для швидкого, мобільного й безпечного спорудження траншей у бойових або навчальних умовах. Її конструкція базується на збірних пластикових панелях, які закріплюються на міцному металевому каркасі, утворюючи модульну структуру, що за принципом нагадує збирання великого конструктора.

ROM Trench System складається з уніфікованих елементів: вертикальних стінових панелей, перекриттів, несучих рам та внутрішніх розпірок. Завдяки інтегрованим фіксаторам секції легко поєднуються між собою, формуючи як прямолінійні, так і розгалужені фортифікаційні споруди. Такий підхід забезпечує значну економію часу під час розгортання, а також мінімізує потребу у важкій техніці чи чисельному персоналі.

Під час одного з навчань чотири австрійські інженери змонтували 18-метрову закриту траншею з бойовою позицією за три години. Конструкція була повністю накрита зверху, що зменшує ризики виявлення з повітря та захищає від дронів-розвідників. Аналогічні позитивні результати показав Бундесвер: швидкість розгортання, стійкість конструкції та можливість створювати довготривалі укриття навіть за мінімального чисельного складу інженерних підрозділів.

Головні переваги ROM Trench System — мобільність, повторне використання та зниження логістичних витрат. Пластикові модулі легші за дерев’яні чи бетонні аналоги, їх простіше транспортувати й розгорнути в умовах обмежених ресурсів. Відсутність потреби у заготівлі деревини чи облаштуванні важкої техніки робить систему тихою й менш помітною під час розгортання. Модульна конструкція дозволяє демонтувати елементи та перевозити їх на нові позиції, що важливо в умовах маневреної війни.

Сучасні конфлікти показали, що польові укріплення лишаються критично важливими, але традиційні методи їхнього будівництва є повільними та ресурсомісткими. Поява промислових модульних рішень — логічна відповідь на ці виклики. ROM Trench System відповідає трендам: модульність, мобільність, маскування та інтеграція з електронними системами.

Можливі шляхи розвитку системи включають встановлення внутрішніх утеплювачів, інтеграцію кабелів зв’язку та енергопостачання, дренажних рішень, маскувальних мереж і розширення лінійки модулів для командних пунктів, медичних пунктів чи складів боєприпасів. Такі доповнення зроблять конструкцію універсальнішою та ефективнішою в різних кліматичних і тактичних умовах.

Попри явні переваги, модульні системи мають і обмеження: пластик і каркас можуть поступатися бетону в довгостроковій міцності проти надпотужних ударів, потребують надійного маскування й правильного засипання для оптимальної балістичної захищеності. Також критично важлива обачна логістика — компенсувати переваги мобільності необхідно надійним постачанням і тренуванням інженерних підрозділів.

ROM Trench System демонструє, як промислові модульні рішення можуть радикально змінити інженерний підхід до польових укріплень: швидше, мобільніше, з меншими людськими і матеріальними витратами. У поєднанні з додатковими технічними опціями й правильною тактичною інтеграцією така система може стати важливим інструментом у сучасній фортифікаційній практиці.

Державна податкова служба України повідомила про нову хвилю фішингових атак, спрямованих проти платників податків. Зловмисники активно розсилають електронні листи, які імітують офіційні повідомлення від ДПС, використовуючи підроблені адреси, схожі на справжні. У таких повідомленнях містяться шкідливі вкладення, відкриття яких може призвести до зараження комп’ютера та несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації.

За даними податкової служби, шахраї використовують адреси на кшталт [email protected], [email protected] та інші схожі доменні імена, аби ввести користувачів в оману. Теми листів зазвичай виглядають офіційно — наприклад, «Термінове повідомлення: уточнення податкової звітності за результатами перевірки» або «Повідомлення про виявлені помилки у декларації». У тексті повідомлення отримувачів закликають негайно відкрити прикріплений файл або перейти за посиланням, нібито для виправлення помилок чи перегляду актуальних даних.

У листах додаються вкладення — архіви або виконувані файли — які містять шкідливе програмне забезпечення. Як попереджають податківці, відкриття таких файлів може дозволити зловмисникам заволодіти інформацією на комп’ютері, встановити віруси або отримати віддалений доступ.

ДПС закликає не довіряти повідомленням з подібних адрес, не відкривати підозрілі вкладення та перевіряти достовірність кореспонденції безпосередньо через офіційні канали служби. Також відомство нагадало про базові правила кібергігієни й порадило у разі сумнівів звертатися до ДПС для підтвердження факту надсилання.

Поблизу міста Яготин на Київщині планується будівництво сучасного полігону для твердих побутових відходів, що стане важливим кроком у розвитку екологічної інфраструктури області. Запланований об’єкт передбачає не лише майданчик для безпечного зберігання сміття, а й сучасну сортувальну лінію, здатну переробляти до 270–300 тисяч кубометрів відходів щорічно. Це дозволить суттєво зменшити обсяги невідсортованого сміття та створить умови для повторного використання матеріалів, що мають вторинну цінність.

На території полігону передбачене комплексне облаштування інфраструктури: адміністративний корпус, контрольно-пропускний пункт, пожежне депо на дві спеціалізовані машини, а також склад пально-мастильних матеріалів. Крім цього, проект включає очисні споруди для стічних вод, системи збору фільтрату та знешкодження біогазу, що виникає під час розкладання органічних відходів. Впровадження таких заходів дозволить забезпечити не лише ефективну роботу полігону, а й високий рівень екологічної безпеки для навколишнього середовища та місцевих жителів.

Проєкт будівництва полігону згадується в оголошенні електронної системи публічних закупівель Prozorro. Замовником виступає комунальне підприємство Яготинської міської ради “Комунальник”. Аукціон для визначення виконавця розробки проєктної документації заплановано на 18 листопада 2025 року. На ці роботи виділено 4,8 млн гривень, а готові документи очікують отримати до 25 грудня 2025 року.

Полігон планують розташувати за межами села Райківщина, що всього за пів кілометра від Яготина. Проєкт включатиме під’їзну дорогу, ділянки для складування сміття, сортувальну лінію, адміністративний корпус, пожежне депо, а також системи захисту ґрунтових вод і довкілля.

Завдяки новому об’єкту місцева громада отримає сучасне та безпечне місце для переробки та зберігання побутових відходів.