В Одесі викрили наркокартель, що постачав психотропи по всій Україні та за кордон

В Україні набирає обертів обговорення можливих змін до правил надання відстрочки від мобілізації для студентів віком від 25 років. Наразі здобувачі освіти, незалежно від віку, мають право на звільнення від призову за умови навчання на денній формі. Водночас у Верховній Раді вже з’являються ініціативи, які пропонують переглянути цей підхід з огляду на потреби оборони держави.

Прихильники змін наголошують, що чинна система дозволяє окремим чоловікам роками залишатися поза мобілізаційним ресурсом, вступаючи до закладів освіти після 25 років або продовжуючи навчання без реальної потреби у здобутті нової спеціальності. На їхню думку, це створює нерівність між громадянами та зменшує можливості для доукомплектування Збройних сил у період війни.

Водночас відстрочка надається лише для першої освіти. Особи, які навчаються на другій або наступних спеціальностях, а також студенти заочної форми, такого права не мають і можуть бути мобілізовані на загальних підставах.

Попри поширені чутки, на сьогодні в законодавстві немає вікових обмежень щодо студентської відстрочки. Однак Кабінет Міністрів подав до парламенту законопроєкт №14283, зареєстрований 8 грудня 2025 року, який передбачає зміни до правил надання відстрочок під час мобілізації. Документ уже прийнятий за основу, і його має доопрацювати профільний комітет Верховної Ради.

Адвокат зазначає, що в тексті цього законопроєкту наразі немає прямої норми про скасування відстрочки для осіб старше 25 років, однак під час підготовки до другого читання така правка може з’явитися. Подібні ініціативи вже неодноразово вносилися раніше, але отримували негативні висновки юридичних управлінь парламенту через ризик вікової дискримінації.

За словами Трясова, якщо законодавець усе ж вирішить змінити правила, найбільш імовірним варіантом є обмеження права на відстрочку для тих, хто вступатиме до вишів після ухвалення закону, а не для тих, хто вже навчається. Це дозволило б формально не позбавляти людей права на освіту, але водночас унеможливити використання навчання як способу уникнення мобілізації.

Поки ж закон не змінено, у 2026 році мобілізації підлягають студенти, які здобувають другу чи наступну освіту або навчаються заочно. Крім того, відстрочка не надається автоматично. Навіть ті, хто навчається на денній формі, повинні самостійно подати заяву через ЦНАП або застосунок «Резерв+». Якщо цього не зробити, відстрочка не буде оформлена, і чоловіка можуть мобілізувати на загальних підставах.

Сім’я заступника директора Державного центру зайнятості Станіслава Павленка під час повномасштабної війни суттєво оновила своє майно, придбавши квартиру неподалік Чорного моря. Згідно з даними декларації, право власності на нове житло отримала дружина Павленка, Олена Цуркан. Придбання сталося на фоні воєнного часу, коли більшість українців стикаються із серйозними економічними викликами та нестабільністю на ринку нерухомості.

Деклараційні документи свідчать, що квартира була оформлена у власність легально та відповідно до чинного законодавства. Проте така покупка викликала підвищену увагу громадськості та ЗМІ через статус родини та загальну ситуацію в країні, коли доходи більшості громадян значно обмежені. Фактично, це придбання стало предметом обговорення у контексті прозорості витрат високопосадовців під час кризових умов.

Крім того, у декларації зазначено ще одну квартиру у Києві площею 21,2 кв. м. Це службове житло, власником якого виступає Міністерство оборони. Право користування цією квартирою зареєстроване як для Станіслава Павленка, так і для його дружини, що підтверджує офіційний статус житла.

Придбання житла в прибережному місті під час війни викликало інтерес громадськості, адже воно відбулося в період, коли більшість українців перебувають у складних економічних умовах та зосереджені на безпеці.

Київська міська рада перебуває на етапі підготовки рішення, яке здатне докорінно змінити функціонування та вигляд однієї з рекреаційних територій міста. У центрі уваги — питання передачі земельної ділянки в оренду, що, за задумом ініціаторів, має відкрити шлях до її господарського використання, але водночас викликає занепокоєння у частини громади.

Згідно з попередньою інформацією, йдеться про ділянку, яка тривалий час використовувалася киянами як зона відпочинку, прогулянок і дозвілля. Саме такі простори відіграють важливу роль у міському середовищі, забезпечуючи баланс між забудовою та збереженням зелених насаджень. Намір передати територію в оренду може означати зміну її цільового призначення або появу на ній нових об’єктів.

Проєкт рішення підготовлений Департаментом земельних ресурсів КМДА. Політичним куратором процесу називають заступника міського голови Владислава Андронова, який нині відповідає саме за земельні питання у столичній адміністрації. Підставою для передачі землі в оренду зазначено «придбання права власності на нерухоме майно», тобто наявність на ділянці спортивних об’єктів фактично використовується як юридичний привід для отримання контролю над значним земельним масивом у привабливій локації з подальшою зміною його функціонального призначення.

Окрему увагу привертає постать Ганни Коваленко. У 2023 році вона достроково склала депутатський мандат після отримання підозри від НАБУ у справі про недостовірне декларування на суму понад 60 мільйонів гривень. Попри це, сьогодні підконтрольна їй структура претендує на один із цінних земельних активів Києва. При цьому процедура відбувається без відкритого конкурсу, альтернативних концепцій розвитку території чи повноцінного громадського обговорення.

Ситуація в Жулянах демонструє знайому для Києва конфігурацію: колишній депутат, тісні політичні та бізнес-зв’язки з впливовими фігурами, профільний департамент КМДА та віцемер, який курує земельні питання. Результатом може стати передача майже 3,2 гектара міської землі під комерційну забудову під прикриттям «спортивного проєкту», де спорт відіграє другорядну, декоративну роль.

Історія з цією ділянкою — це не стільки про теніс чи розвиток міської інфраструктури, скільки про системний підхід до розпорядження землею в столиці. Через формально законні процедури та необхідні погодження рекреаційні та спортивні простори поступово зникають, поступаючись місцем комерційній забудові в інтересах вузького кола осіб. На тлі цього ключовим стає питання не лише конкретного голосування Київради, а й того, хто та на яких умовах продовжує визначати долю міської землі, попри кримінальні підозри та публічні заяви про вихід з політики.

Вищий антикорупційний суд ухвалив обвинувальний вирок судді Кропивницького апеляційного суду Володимиру Миколайовичу Гончару, визнавши його винним у вчиненні корупційного злочину. Рішення було оголошено 12 січня 2026 року в межах кримінального провадження, яке стосувалося вимагання та одержання неправомірної вигоди службовою особою, що обіймає відповідальну посаду в системі правосуддя.

Суд дійшов висновку, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми та переконливими для доведення вини обвинуваченого. Йшлося про отримання хабаря за ухвалення судового рішення в інтересах конкретної сторони процесу. Такі дії, за оцінкою суду, не лише порушують закон, а й підривають довіру суспільства до судової влади як інституту.

Як встановив суд, у період з травня по вересень 2023 року Володимир Гончар, перебуваючи на посаді судді апеляційної інстанції, організував схему отримання грошей за вплив на судове рішення.

Йшлося про кримінальну справу щодо мешканця Кіровоградської області, якого суд першої інстанції засудив до трьох років позбавлення волі за смертельну дорожньо-транспортну пригоду. Суддя через знайомого посередника передав родині засудженого пропозицію змінити реальний термін ув’язнення на умовний в обмін на грошову винагороду.

Сума хабаря неодноразово змінювалася — від 3 тисяч доларів до 10 тисяч. У ході досудового розслідування було задокументовано фактичне отримання суддею 8 тисяч доларів США через посередника.

Попри отримання коштів, «потрібне» рішення ухвалене не було. Колегія суддів апеляційного суду залишила вирок суду першої інстанції без змін, і засуджений винуватець ДТП отримав реальний строк позбавлення волі.

Після цього посередник був змушений повернути гроші родині засудженого. Цей факт також був зафіксований правоохоронними органами та долучений до матеріалів справи.

Суд визнав Володимира Гончара винним за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Йому призначено покарання у вигляді:

6 років і 6 місяців позбавлення волі;

позбавлення права обіймати посади судді, прокурора та адвоката строком на 3 роки;

повної конфіскації майна.

Під конфіскацію підпадають два автомобілі — Renault Megane та Mitsubishi Outlander 2020 року випуску, частка житлового будинку та земельна ділянка.

До набрання вироком законної сили суд залишив засудженого під заставою у розмірі 700 тисяч гривень із покладенням процесуальних обов’язків, зокрема щодо здачі закордонних паспортів.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів.

Володимир Гончар працював у судовій системі понад 20 років. Суддею він був призначений у 2003 році, а з 2010 року здійснював правосуддя в апеляційному суді Кіровоградської області, який нині діє як Кропивницький апеляційний суд.

Український співак Тарас Тополя публічно висловився щодо резонансної історії, пов’язаної з його колишньою дружиною Оленою Тополею, навколо якої розгорівся скандал через незаконне знімання та поширення приватного відео. За словами артиста, матеріали були використані зловмисниками як інструмент тиску: від родини вимагали значну суму грошей — 75 тисяч доларів. Музикант підкреслив, що цей випадок став болючим ударом у складний для обох період і завдав серйозної шкоди моральному стану близьких.

Тополя окремо звернув увагу на юридичний аспект ситуації. Він повідомив, що на момент інциденту їхні з Оленою стосунки вже були завершені, а шлюб офіційно розірвано за спільним рішенням сторін. Судове рішення, яке поставило крапку в процесі, набуло чинності 14 січня 2026 року. У зв’язку з цим, як наголосив співак, його колишня дружина мала повне і беззаперечне право на особисте життя, а будь-яке втручання в нього є неприпустимим.

Співак повідомив, що отримав електронного листа з інтимними відеоматеріалами, після чого негайно звернувся до правоохоронних органів із заявою про розповсюдження матеріалів порнографічного характеру. Він зазначив, що ці свідчення мають бути долучені до основної кримінальної справи. За його словами, навіть після затримання одного з підозрюваних розсилка відео продовжилася, що свідчить про участь у схемі кількох осіб.

Тополя також звернув увагу на те, що з матеріалів зрозуміло: відео було зняте таємно і без згоди людей, які на ньому перебували. Це, на його думку, робить ситуацію ще більш обтяжливою з правової точки зору.

Окремо артист висловив припущення, що ця історія є продовженням цілеспрямованої кампанії проти нього, яка розпочалася після публічного оголошення про розлучення. За його словами, протягом тривалого часу в мережі з’являлися змонтовані відео, хвиля хейту, безпідставні звинувачення та атаки ботів, спрямовані на дискредитацію його як батька та чоловіка. Він переконаний, що в цій ситуації мотивом була не стільки нажива, скільки бажання помсти з боку людини або людей, які роками намагалися нашкодити його родині.

Співак підкреслив, що свідомо утримувався від будь-яких коментарів і інтерв’ю після розлучення, дотримуючись домовленості з Оленою не виносити особисте життя на публіку. Однак нинішні події змусили його заговорити, оскільки йдеться не лише про дорослих, а й про психологічний стан дітей.

Наприкінці свого звернення Тарас Тополя закликав усіх, хто міг отримати ці відео, не поширювати їх і не ставати співучасниками злочину. Він наголосив, що впевнений у роботі слідства і в тому, що винні мають понести відповідальність.

Підписники артиста масово підтримали його позицію, висловили співчуття родині та закликали притягнути шантажистів до відповідальності, наголошуючи на неприпустимості втручання в приватне життя та використання особистих матеріалів як інструменту тиску.

Ужгородська окружна прокуратура оголосила про підозру приватному підприємцю, який виконував підрядні роботи на території міжнародного аеропорту «Ужгород» і, за версією слідства, незаконно заволодів майже 700 тисячами гривень бюджетних коштів. Правоохоронці вважають, що фінансові порушення були допущені під час реалізації проєкту з ремонту інфраструктури стратегічного об’єкта.

Слідством встановлено, що в листопаді 2022 року підприємець уклав договір на виконання капітального ремонту приблизно 600 метрів дороги по периметру аеропорту. Роботи мали бути виконані у визначені строки та з дотриманням технічних вимог, передбачених проєктно-кошторисною документацією. Після завершення ремонту замовнику були подані акти виконаних робіт із зазначенням повного обсягу та вартості.

Попри це підрядник підписав і завірив печаткою офіційні акти та довідки з завищеними обсягами виконаних робіт. Саме на підставі цих документів бюджетні кошти були перераховані на його рахунок у повному обсязі. Загальна сума завданих державі збитків склала майже 700 тисяч гривень.

Дії підприємця кваліфіковано як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, а також службове підроблення. За інкримінованими статтями Кримінального кодексу України йому загрожує кримінальна відповідальність.

Досудове розслідування здійснюють слідчі Ужгородського районного управління поліції за процесуального керівництва окружної прокуратури. Оперативний супровід забезпечують підрозділи СБУ та УСР у Закарпатській області.

Заступник начальника управління з питань запобігання корупції Державної митної служби Юрій Занік, якого розглядають серед потенційних претендентів на крісло очільника ДМС, опинився під пильною увагою громадськості та експертів через структуру задекларованого майна його родини. Йдеться не лише про значні фінансові обсяги, а й про спосіб оформлення активів, який породжує запитання щодо прозорості та відповідності антикорупційним стандартам.

Згідно з наявними даними, сукупна вартість активів, пов’язаних із сім’єю посадовця, становить щонайменше 7,7 мільйона гривень. Водночас аналітики не виключають, що ця сума може бути більшою з огляду на ринкову вартість нерухомості та можливі додаткові активи. Ключовим моментом є те, що значна частина майна оформлена не на самого Юрія Заніка, а на його близьких родичів.

Матір посадовця у 2019 році придбала будинок із земельною ділянкою під Львовом орієнтовною вартістю близько 88 тисяч доларів. Водночас вона є пенсіонеркою і, за відкритими даними, не мала доходів, які б дозволяли здійснити таку покупку.

У тому ж 2019 році в документах з’являється ще одна особа — Оксана Біляк. Спершу вона вказується як така, що користується квартирою батька, а вже у 2020 році Занік задекларував спільне проживання з нею. Того ж року Біляк придбала будинок площею 247 кв. м вартістю близько 1,2 млн грн. Згодом об’єкт перейшов у спільну власність, однак джерела коштів на його придбання в деклараціях не були чітко пояснені.

У 2023 році родина задекларувала придбання ще однієї земельної ділянки під Львовом площею 324 кв. м. На цій землі передбачено будівництво житлового будинку площею 376 кв. м та господарської споруди. За ринковими оцінками, таке будівництво може обійтися у кілька мільйонів гривень, що означає: задекларована на сьогодні сума майна у 7,7 млн грн, імовірно, не є остаточною.

У сукупності ці факти формують картину, за якої активи концентруються на родичах — батьках-пенсіонерах і близьких особах — без очевидних підтверджених джерел доходів. На цьому тлі особливої уваги набуває те, що Юрій Занік обіймає посаду саме в антикорупційному підрозділі митної служби та претендує на керівну роль у відомстві.

Питання походження коштів, повноти декларування та можливого приховування майна через родичів залишаються відкритими і можуть стати предметом перевірок з боку контролюючих органів.

У Балаклійській громаді Харківської області набирає обертів гучний скандал, пов’язаний із використанням фінансової допомоги, призначеної для облаштування тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб. У центрі уваги — проєкт капітального ремонту четвертого поверху готелю «Ювілейний» у Балаклії, який мав бути переобладнаний для проживання 52 переселенців. Кошти на реалізацію цього проєкту надала Вінницька громада в межах міжмуніципальної підтримки.

За інформацією з обізнаних джерел, реалізація проєкту супроводжувалася численними порушеннями. Зокрема, йдеться про можливе створення схеми з виведення бюджетних коштів за участю начальника Балаклійської міської військової адміністрації Віталія Карабанова та керівника комунального підприємства «Балаклійський Житлокомунсервіс» Олександра Скалозубова. За попередніми даними, ремонтні роботи могли бути формально задекларовані як виконані в повному обсязі, тоді як фактичний стан приміщень не відповідає заявленим у документації показникам.

Ця компанія, за даними відкритих реєстрів, формально має лише одного найманого працівника, але при цьому регулярно виграє закупівлі у Балаклійській громаді. У тендері на ремонт готелю вартістю понад 8 мільйонів гривень «Харбілд» був єдиним учасником, а подана ним тендерна документація містила численні неточності та помилки в обсягах робіт.

Суть імовірної схеми полягає в тому, що військова адміністрація забезпечувала адміністративне прикриття проєкту, а комунальне підприємство формувало умови закупівлі під конкретного підрядника. За твердженням джерел, окремі представники податкових і правоохоронних органів могли ігнорувати очевидні порушення, що дозволяло продовжувати реалізацію проєкту без втручання.

Особливу увагу привертає кошторис ремонту, в якому зафіксовано суттєві завищення цін на матеріали. Так, плити OSB були закладені по 385 гривень за одиницю при середній ринковій ціні близько 170 гривень, біметалеві радіатори — по 570 гривень за секцію замість реальних 230 гривень, а цемент у кошторисі коштував удвічі дорожче за роздрібні ціни в Харкові.

Такі розбіжності свідчать про можливе штучне завищення вартості робіт із подальшим виведенням коштів через фіктивні або імітовані підряди. У підсумку гроші, які мали піти на облаштування житла для людей, що втратили домівки через війну, могли бути використані у приватних інтересах.