В Раді відповіли, чи з’являться електронні повістки у “Резерв+”

10 січня вирізняється поєднанням глибокого духовного наповнення та актуальних світських сенсів, що перегукуються з викликами сучасності. Цей день об’єднує історичну пам’ять про жертовність і вірність переконанням із темами сталого розвитку міст, енергоефективних рішень, усвідомленого планування життя та дбайливого ставлення до власного простору й довкілля. У такому поєднанні традиції й сучасності простежується прагнення суспільства зберігати корені, не втрачаючи орієнтирів на майбутнє.

Для християн східного обряду 10 січня є днем вшанування Пратулинських мучеників — тринадцяти греко-католиків із села Пратулин, які загинули у 1874 році. Вони стали жертвами насильства з боку солдатів Російської імперії, захищаючи свій храм під час примусової ліквідації Греко-католицької церкви та тиску з метою переходу до Російської православної церкви. Їхня загибель стала символом незламності віри, гідності та права на духовну свободу.

Також 10 січня Церква згадує святителя Григорія Ніського — одного з Каппадокійських Отців Церкви, видатного богослова і єпископа міста Ніси. Він зробив значний внесок у формування вчення про Святу Трійцю, духовний розвиток людини та ідею обоження. Його богословська спадщина вплинула на християнську думку на багато століть уперед.

У світі 10 січня відзначають Всесвітній день метро. Дата приурочена до відкриття першої лінії лондонського метрополітену у 1863 році. Свято підкреслює роль метро як одного з найефективніших і найекологічніших видів міського транспорту, який щодня забезпечує мобільність мільйонів людей та зменшує навантаження на міську інфраструктуру.

На другу суботу січня, яка часто припадає саме на 10 число, відзначають День дошки візуалізації. Це неформальне свято присвячене усвідомленому плануванню цілей і мрій за допомогою візуальних образів, які допомагають зосередитися на бажаному майбутньому та підтримувати мотивацію.

Також цього дня говорять про відповідальне споживання ресурсів у межах Дня скорочення витрат на електроенергію. Його ідея полягає в заохоченні до енергоощадних звичок — використання LED-ламп, вимикання непотрібної техніки та свідомого ставлення до споживання електрики.

Ще одне символічне свято 10 січня — День шанування кімнатних рослин. Воно нагадує про важливість зелених насаджень у домі, які очищують повітря, створюють затишок і позитивно впливають на психологічний стан людини.

Крім того, 10 січня відзначають День гіркого шоколаду. Його присвячують шоколаду з високим вмістом какао, який цінують за насичений смак і корисні властивості — здатність покращувати настрій, концентрацію та роботу серцево-судинної системи.

Українська співачка Аліна Гросу поділилася з фанатами радісною новиною — вона очікує на первістка. Артистка обрала нестандартний спосіб оголошення про вагітність: замість традиційного посту в соцмережах Гросу презентувала нову пісню та кліп під назвою «Життя на повну», де вперше публічно продемонструвала округлений животик. Такий підхід одразу привернув увагу шанувальників та ЗМІ, поєднавши музичну творчість із важливим особистим моментом співачки.

Композицію Аліна Гросу виконала у дуеті з таємничим співаком Don Maron. Саме його поява у кліпі викликала найбільший резонанс у мережі. Фанати одразу почали будувати здогадки, і більшість дійшла висновку, що за сценічним псевдонімом Don Maron ховається чоловік співачки — відомий російський актор Роман. Таємничий дует не лише підкреслив романтичну складову кліпу, а й додав інтриги, зробивши реліз одразу обговорюваним у соцмережах.

У Don Maron є окрема сторінка в Instagram, де він публікує фото переважно з прихованим обличчям, але поруч з Аліною Гросу. Перший допис на сторінці — спільний зі співачкою. У ньому вона загадково написала, що ніхто ніколи не здогадається, хто ховається за маскою. Втім, підписники одразу звернули увагу, що ім’я Maron є складеним від Roman, і почали відкрито писати у коментарях, що це саме Полянський.

Про роман Аліни Гросу та Романа Полянського стало відомо ще у 2021 році, коли актор приїжджав до України на зйомки. Після початку повномасштабного вторгнення Полянський зник із соцмереж і не робив жодних публічних заяв. Улітку 2022 року друг родини співачки Павло Зібров розповідав журналістам, що бойфренд Гросу перебуває в Чернівцях і має проукраїнську позицію.

Пізніше з’являлися чутки, що пара нібито розійшлася. Проте навесні 2024 року Аліна несподівано заявила, що вийшла заміж. Вона навіть опублікувала фото з весілля, але обличчя нареченого приховала. І знову шанувальники були переконані: на знімках саме Роман Полянський. Згодом співачка пояснювала, що не приховує коханого навмисно, але з міркувань приватності не показує його відкрито.

Роман Полянський народився 9 листопада 1983 року в Омську. Він закінчив музичне училище та Театральне училище імені Щукіна, працював у театрі та кіно. Раніше актор був одружений зі своєю однокурсницею Дариною Жулай, від цього шлюбу у 2011 році народилася донька Марфа.

Хоча Аліна Гросу офіційно не підтверджувала шлюб із Полянським і не публікувала свідоцтва про одруження, її новий кліп лише посилив переконання фанатів. Під відео з вагітною співачкою та загадковим Don Maron користувачі залишають десятки коментарів, у яких прямо вітають пару, згадуючи ім’я Романа та бажаючи їм щастя й сімейного спокою.

Таким чином, навіть без офіційних заяв прихильники впевнені: батьком майбутньої дитини Аліни Гросу є саме Роман Полянський, а загадковий Don Maron — лише сценічна маска, за якою ховається добре знайоме ім’я.

У Чернівецькій області правоохоронці затримали заступника начальника одного з митних постів, якого підозрюють у системному вимаганні та отриманні неправомірної вигоди. За інформацією Державного бюро розслідувань, посадовець організував схему незаконного ввезення на територію України мобільних телефонів Apple, зокрема топових моделей iPhone, у змові з представниками бізнесу.

Слідство встановило, що митник забезпечував безперешкодне проходження ґаджетів через кордон, приховуючи їх від належного митного контролю. Це дозволяло уникати сплати обов’язкових митних платежів і податків, завдаючи шкоди державному бюджету. За кожен незаконно ввезений смартфон посадовець отримував по 100 доларів США, перетворивши корупційну схему на стабільне джерело доходу.

До так званого «пакета послуг» входили поради щодо способів приховування техніки та гарантування безперешкодного проходження митного контролю. Частину хабарів митник отримував поштовими відправленнями, а під час останньої спроби передати гроші він доручив своїй дружині, яка намагалася приховати 4,2 тисячі доларів у втулці від туалетного паперу.

Правоохоронці провели обшуки за місцем проживання митника та на митниці. Було вилучено майже пів мільйона гривень у різній іноземній валюті, картки іноземних банків та мобільні телефони.

Працівнику митниці повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України — одержання неправомірної вигоди службовою особою за попередньою змовою групою осіб. Санкція статті передбачає до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативною можливістю внесення застави. Досудове розслідування триває, правоохоронці перевіряють інших посадовців митниці на причетність до протиправної діяльності.

Національне антикорупційне бюро України спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою завершили досудове розслідування та передали до суду кримінальне провадження щодо масштабної розтрати державних коштів у державному підприємстві «Укрекоресурси». У центрі справи — закупівля обладнання для перероблення відходів, яка, за версією слідства, здійснювалася з грубими порушеннями законодавства та завдала значних фінансових збитків державі.

Слідчі встановили, що посадові особи підприємства діяли у змові з представниками комерційних структур. Під час укладання договорів на постачання спеціалізованого обладнання вартість техніки була суттєво завищена, а окремі позиції не відповідали заявленим технічним характеристикам. Частина обладнання, за даними розслідування, або не використовувалася за призначенням, або взагалі не була поставлена в повному обсязі.

Експертиза підтвердила, що фандомати були непридатними, що завдало державі збитків на 13,69 млн грн. Крім того, за їх заставу було оформлено кредит на суму понад 8,7 млн грн із використанням підроблених документів.

Ще одним епізодом розтрати стало придбання горизонтальних автоматичних пресів. Замість п’яти замовлених пресів підприємство отримало лише три, при цьому державні кошти в сумі 8,5 млн грн були привласнені.

Серед обвинувачених – директор ДП «Укрекоресурси», два керівники ТОВ та фізична особа. Дії фігурантів кваліфіковано за ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Справу передано до суду для розгляду, що відкриває шлях до притягнення винних до кримінальної відповідальності та відшкодування збитків державі.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення, яке зобов'язує Національне антикорупційне бюро (НАБУ) розпочати кримінальне провадження щодо можливих зловживань з боку посадовців Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) під час проведення конкурсу на управління активами компанії IDS Ukraine. Зокрема, йдеться про бренди "Моршинська" та "Миргородська", які належать до активів цієї компанії.

Заяву до НАБУ подав адвокат компанії New World Value Fund Limited, який звернув увагу на можливе вчинення кримінального правопорушення за статтями 14 та 364 Кримінального кодексу України. Вказані статті передбачають відповідальність за дії, спрямовані на зловживання службовим становищем та вплив на прийняття неправомірних рішень.

Суддя ВАКС під час розгляду скарги визнав, що у поданій заяві містяться достатні дані для перевірки органом досудового розслідування. Відтак, НАБУ зобов’язали почати розслідування щодо можливих зловживань службових осіб АРМА.

Згідно із заявою, 28 листопада 2025 року АРМА оголосила конкурс на управління корпоративними правами компаній IDS Ukraine у системі Prozorro. До активів входять:

100% статутного капіталу ПрАТ “Моршинський завод мінеральних вод “Оскар”;

акції ПрАТ “Індустріальні та дистрибуційні системи” та ПрАТ “Миргородський завод мінеральних вод”;

частки в інших компаніях групи, таких як ТОВ “ІДС Аква сервіс”, ПП “ІВА”, ДП “Нова.ком” та ТОВ “Потужність”.

Загальна вартість активів сягає десятків мільйонів гривень. Заявник підкреслює, що проведення закупівлі могло містити ознаки кримінального правопорушення та впливати на законність конкурсу.

Окрім цього, Антимонопольний комітет України прийняв до розгляду три скарги щодо конкурсу АРМА стосовно управління активами IDS Ukraine. Уряд виставив на публічні торги активи виробника популярних брендів мінеральної води.

Таким чином, справа перебуває на контролі ВАКС та НАБУ, а розслідування має визначити законність дій посадовців АРМА та можливі порушення кримінального законодавства.

Незважаючи на пожвавлення дипломатичної активності та збільшення кількості міжнародних контактів, перспектива завершення повномасштабної війни Росії проти України й надалі виглядає віддаленою. Таку оцінку озвучила директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у своїй колонці для британського видання The Guardian. Вона наголосила, що зовнішня динаміка переговорів не призвела до реальних змін на полі бою чи в політичних позиціях сторін.

За словами експертки, регулярні консультації між Україною, США та європейськими союзниками, а також поодинокі контакти між Вашингтоном і Москвою створюють ілюзію поступу, однак не зачіпають ключових проблем. Передусім ідеться про відсутність стійкого припинення вогню, чітких і зрозумілих безпекових гарантій та політичної волі Росії до завершення агресії. Кремль, як зазначає Сассе, продовжує діяти у логіці затягування конфлікту, намагаючись використати час у власних інтересах.

Кульмінацією дипломатичних зусиль останніх тижнів стала зустріч у Парижі, де 35 держав об’єдналися в так звану “коаліцію охочих”. Вони обговорювали можливі гарантії безпеки для України у разі припинення вогню. До процесу були залучені США, ключові європейські столиці та ширше коло партнерів Києва.

Однак, як зазначає Сассе, реальних зрушень ці переговори не принесли. Формальні мирні перемовини не стартували, а навіть режим припинення вогню не був погоджений. При цьому лише Україна, за її оцінкою, публічно демонструє готовність до компромісів, тоді як Росія зберігає жорстку позицію.

На тлі дипломатичних ініціатив Москва, навпаки, посилила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Авторка вважає, що це є частиною свідомої стратегії тиску на цивільне населення в зимовий період, покликаної підірвати стійкість країни як фізично, так і психологічно.

Підсумкова Паризька декларація, за оцінкою Сассе, має радше символічний характер. Вона передбачає участь коаліції у механізмі моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу військову підтримку України, створення багатонаціональних сил під європейським керівництвом, зобов’язання реагувати у разі порушення домовленостей Росією та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Проте жоден із цих пунктів поки не має чітких механізмів реалізації.

Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню як запобіжник у разі його порушення. Водночас залишається невизначеним, які саме дії Росії вважатимуться порушенням і якою буде відповідь Заходу.

Додатковим сигналом стала заява нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових у механізмі гарантій безпеки. Втім, він уточнив, що йдеться лише про можливе розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згоди Бундестагу.

Ключовою проблемою, за словами Сассе, залишається позиція Кремля. Володимир Путін, на її думку, не зацікавлений у справжніх переговорах і вважає, що час працює на нього. Його впевненість лише зміцнюється на тлі прямих контактів із Дональдом Трампом та підходу нової американської адміністрації, орієнтованої на короткострокові угоди.

Термін “коаліція охочих”, який викликає суперечливі історичні асоціації, у цьому випадку відображає нову реальність міжнародної політики — формування ситуативних альянсів поза традиційними інституціями. Саме результат війни в Україні, за словами авторки, стане ключовим тестом для цього нового світового порядку.

Печерський районний суд Києва ухвалив рішення, яке суттєво вплинуло на перебіг резонансної справи навколо групи компаній «Юнігран» та її підсанкційного бенефіціара Ігоря Наумця. Суд частково скасував арешти, накладені на значний обсяг майна й спеціальних дозволів на користування надрами, що фактично відкрило шлях до відновлення контролю над ключовими гранітними активами підприємств, пов’язаних із групою.

Йдеться про майнові комплекси, виробниче обладнання та ліцензії на видобуток корисних копалин, які раніше перебували під обмеженнями в межах кримінального провадження. Рішення суду означає, що компанії знову можуть здійснювати господарську діяльність у повному обсязі, зокрема відновлювати виробництво та виконувати контракти, які були заморожені через арешти.

Судове рішення фактично скасовує механізм збереження речових доказів через АРМА і дозволяє компаніям не лише володіти, а й повноцінно експлуатувати арештоване раніше майно. Мова йде не про окремі одиниці техніки, а про стратегічні активи, без яких неможливий видобуток граніту в промислових масштабах.

Зокрема, з-під арешту виведені спецдозволи на користування надрами № 766, 1601, 6136, 634 та 6391. Ці ліцензії дають право на розробку кар’єрів у Житомирській області і є основою всього бізнесу з видобутку та продажу каменю.

Разом із дозволами суд повернув контроль над десятками одиниць важкої техніки. Серед них навантажувачі Still, Clark, JCB та MST, бурові установки Atlas Copco і Epiroc, а також парк вантажних автомобілів Scania і Volvo, які використовуються для транспортування граніту. Окрім цього, розблоковані виробничі цехи, інфраструктурні комплекси та земельні ділянки у Малинському та Коростенському районах.

Фактично це рішення нівелює попередні дії слідства, які були спрямовані на збереження активів як речових доказів у кримінальних провадженнях щодо незаконного видобутку, фінансових схем та обходу санкцій. Тепер компанії, які пов’язують зі структурами Сергія Шапрана — бізнес-партнера Наумця в Україні, — можуть знову вести господарську діяльність на майні, законність походження якого є предметом розслідувань.

На тлі цього Сергій Шапран, якого правоохоронці пов’язують із управлінням активами групи в Україні, вийшов на свободу під заставу у 5 мільйонів гривень, що виглядає символічною сумою порівняно з масштабами бізнесу і потенційними збитками державі. Водночас Ігор Наумець, перебуваючи за межами України, зберігає вплив на свої колишні активи через нові юридичні оболонки.

Судове рішення вже викликає резонанс у юридичних та антикорупційних колах, оскільки йдеться не лише про долю окремої бізнес-групи, а про прецедент фактичного відновлення контролю над надрами та стратегічними ресурсами країни в інтересах осіб, які перебувають під санкціями.

9 січня 2026 року російські війська здійснили один з найбільших за останній час комбінованих повітряних ударів по території України. За інформацією Повітряних сил Збройних сил України, напад включав запуск балістичної ракети середньої дальності з полігону Капустин Яр, що розташований в Астраханській області Росії. Цей удар став частиною масштабної операції, в ході якої, згідно з повідомленням ПС ЗСУ, було виявлено та супроводжено 278 повітряних цілей, серед яких — 36 ракет різних типів, а також 242 безпілотники та інші засоби повітряного нападу.

Українські сили протиповітряної оборони продовжують активно знижувати ефективність ворожих атак, зокрема перехоплюючи частину ракет і безпілотників до того, як вони досягли своїх цілей. Однак, масштаби атаки, а також використання різних типів боєприпасів свідчать про високий рівень організації та синхронізації дій агресора, який продовжує ескалацію війни. Паралельно із цим російські війська також застосовують ракетні удари для психологічного тиску на цивільне населення України, що залишає безпорадними навіть найбільш захищені райони.

Силам протиповітряної оборони вдалося знищити 244 повітряні цілі. Основним напрямком удару стала Київська область. Під атакою перебували об’єкти критичної інфраструктури. Водночас зафіксовано влучання на 19 локаціях, що свідчить про значну інтенсивність обстрілу.

У Повітряних силах підтвердили застосування однієї балістичної ракети середньої дальності. Запуск було здійснено о 23:47. Повітряна ціль рухалася по балістичній траєкторії зі швидкістю близько 13 тисяч кілометрів на годину.

Відомо, що на полігоні Капустин Яр базується ракетний комплекс «Орєшнік». Водночас у Повітряному командуванні «Захід» зазначили, що точний тип ракети буде встановлено після детального вивчення всіх її елементів.

Українські військові наголошують: попри надскладні умови та масованість атаки, система ППО продемонструвала високу ефективність, запобігши значно більшим руйнуванням і жертвам серед цивільного населення.