В Україні 21 вересня очікується сонячна і тепла погода

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.

Один із народних депутатів фактично зник з публічного та парламентського життя, однак формально продовжує залишатися чинним обранцем і отримувати виплати з державного бюджету. За інформацією, оприлюдненою аналітичним ресурсом «Сірий Кардинал», упродовж усього 2025 року депутат Тарасов не відвідав жодного пленарного засідання Верховної Ради та жодного разу не з’явився на своєму робочому місці.

Йдеться не про поодинокі пропуски, пов’язані зі станом здоров’я, відрядженнями чи іншими поважними причинами. Зафіксована повна та тривала відсутність народного депутата у стінах парламенту, що виглядає як демонстративне ігнорування своїх обов’язків перед виборцями та державою. Попри це, мандат залишається чинним, а нарахування заробітної плати здійснюється у звичайному режимі.

Фактично мова йде про класичного «депутата-привида»: відсутній у сесійній залі, на робочому місці та у публічній політиці, але присутній у відомостях на виплату зарплати. Керівництво фракції «Слуга Народу» та її очільники не коментують ситуацію, що створює враження системного мовчання та спроби перечекати резонанс.

На фоні війни, дефіциту бюджету та звернень влади до дисципліни така поведінка виглядає цинічною та показовою. Ситуація з Олегом Тарасовим демонструє проблему парламентської деградації, коли мандат перетворюється на привілей, а відсутність на роботі — на норму, якщо за спиною є правильна фракція і мовчання керівництва.

Поліція Києва повідомила про підозру директору підрядної компанії, який, за даними слідства, організував схему розкрадання бюджетних коштів під час ремонту укриттів у гуртожитках одного з провідних університетів столиці. Загальна сума завданих збитків перевищує 1,2 мільйона гривень. Слідчі встановили, що керівник компанії уклав договори на проведення ремонтних робіт із ліквідації аварійного стану укриттів у двох гуртожитках. Під час виконання робіт він навмисно завищив обсяги виконаних робіт і вартість будівельних матеріалів, зазначених у кошторисній документації, що дозволило йому привласнити частину коштів, виділених на безпеку студентів.

За даними розслідування, у процесі виконання ремонту були оформлені акти виконаних робіт із завищеними показниками, що не відповідали фактичному обсягу проведених робіт. Таким чином, у документах фігурували матеріали та обсяги, які насправді не були використані або не були потрібні в такій кількості. Цей механізм дозволив підряднику отримати додаткові кошти з бюджету, які потім могли бути спрямовані на інші цілі, не пов’язані з безпекою укриттів.

Фактично ж, за даними правоохоронців, підрядник використовував значно дешевші матеріали, ніж ті, що були передбачені проєктом. Різницю між задекларованою та реальною вартістю робіт і матеріалів було використано для незаконного збагачення.

Для реалізації схеми директор залучив заступника головного інженера університету. Посадовець, за версією слідства, підписував підроблені акти виконаних робіт, у яких зазначалися неправдиві дані щодо їх обсягів і вартості. Саме ці документи стали підставою для перерахування коштів підрядній компанії.

У результаті таких дій бюджет університету зазнав збитків на суму понад 1,2 мільйона гривень. Правоохоронці кваліфікують дії фігурантів як привласнення бюджетних коштів в умовах воєнного стану, що передбачає сувору кримінальну відповідальність.

Досудове розслідування триває. Поліція встановлює повне коло осіб, причетних до схеми, а також перевіряє інші договори на проведення ремонтних робіт у навчальних закладах столиці.

17 січня українська співачка Оля Полякова відзначила свій день народження. Цього року популярній артистці виповнилося 47 років, і цю дату вона вирішила провести не в закритому колі, а разом зі своєю аудиторією — відкрито, емоційно та без прикрас. У соціальних мережах співачка поділилася серією особистих світлин і роздумів, які стали своєрідним підсумком її життєвого етапу.

У фотоблозі Полякова опублікувала добірку сміливих кадрів, зроблених у різні періоди життя. На знімках — різна Оля: юна, впевнена, втомлена, зухвала, спокійна і зріла. Кожне фото супроводжувалося короткими, але змістовними коментарями, у яких співачка говорила про прийняття віку, зміну пріоритетів та внутрішню свободу, що приходить із досвідом.

Втім, святковий допис був не лише про зовнішність. У день народження Оля Полякова поділилася особистими роздумами про прожиті роки, внутрішні трансформації та переосмислення цінностей. За словами співачки, головним відкриттям для неї стала вдячність — за життя, здоров’я, людей поруч і здатність знаходити радість навіть у складні часи.

Артистка наголосила, що в умовах війни й постійної напруги українці часто перестають помічати прості речі, зосереджуючись лише на очікуванні миру. Водночас, на її думку, життя триває навіть у хаосі — воно складається з маленьких кроків і моментів, за які варто бути вдячними.

Пікантний фотосет і відвертий текст швидко зібрали тисячі реакцій. Фанати та колеги по шоу-бізнесу засипали іменинницю компліментами та привітаннями. Серед тих, хто публічно звернувся до Полякової, — Даша Трегубова, Маша Євросиніна, Ольга Сумська та Наталія Могилевська.

Святковий пост Олі Полякової став не лише демонстрацією фізичної форми, а й нагадуванням про силу самоприйняття, вдячності та вміння цінувати життя попри всі виклики.

Служба безпеки України разом з Офісом Генерального прокурора викрили масштабне розкрадання бюджетних коштів, пов’язане із закупівлями засобів індивідуального захисту для Сил оборони. У межах кримінального провадження повідомлено про підозру генеральному директору компанії-постачальника, яка передала військовим партію неякісних балістичних окулярів загальною вартістю понад 60 мільйонів гривень.

За матеріалами слідства, у квітні 2024 року підрядна структура виконала контракт на постачання 43 тисяч одиниць захисних окулярів та окулярів-масок для потреб Збройних сил України. Проте вже після передачі продукції з’ясувалося, що вироби не відповідають технічним вимогам і не забезпечують належного рівня захисту під час бойових дій. Частина спорядження мала критичні дефекти, які унеможливлювали його використання в умовах фронту.

Попри це, підрядник отримав повну оплату за двома контрактами, укладеними з державним підприємством Міністерство оборони України. Під час обшуків у офісах компанії та за місцем роботи фігуранта правоохоронці вилучили документацію, що підтверджує злочинну схему, а також частину коштів, отриманих від реалізації бракованої продукції.

Слідчі СБУ повідомили директору компанії про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України — привласнення та розтрата майна в особливо великих розмірах із використанням службового становища. Вся партія бракованих окулярів вилучена з логістичних складів Сил оборони та офісів підрядника.

Наразі триває досудове розслідування для встановлення всіх причетних осіб. Фігурантам загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Комплексні слідчі заходи здійснюються за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України.

Зростання котирувань на світовому нафтовому ринку разом із послабленням гривні створили передумови для подорожчання гуртових цін на бензин і дизельне пальне в Україні. Ці процеси вже відчули імпортери та трейдери, а найближчим часом їхній вплив можуть побачити й споживачі на автозаправних станціях.

Одним із додаткових факторів став підвищений попит на пальне всередині країни. Тривалі відключення електроенергії змусили бізнес і домогосподарства активніше використовувати генератори, що збільшило споживання дизеля та бензину. Паралельно з цим зниження температури призвело до сезонного зростання витрат пального, зокрема в транспортному та аграрному секторах.

Паралельно в Україні фіксується нетипово високий для зими попит на пальне. Через масове використання генераторів споживання бензину й дизелю за перші два тижні січня досягло рівнів, характерних для весняного періоду. Оператори АЗС також відзначають зростання продажів супутніх товарів і сервісів на тлі блекаутів.

Експерти пояснюють, що поєднання подорожчання нафти та ослаблення гривні суттєво збільшило собівартість імпортного пального. Україна повністю залежить від імпорту нафтопродуктів, тому навіть незначні коливання курсу й котирувань швидко відображаються на цінах. За оцінками фахівців, сукупний ефект від цих факторів підвищив собівартість літра пального більш ніж на три гривні, хоча подальша корекція європейських цін дещо пом’якшила прогноз.

Додатковим викликом для ринку стали логістичні труднощі в умовах морозів. Перевезення пального ускладнилося, а дизель потребує використання спеціальних домішок, аби не замерзати за низьких температур. Це також тисне на витрати операторів.

За прогнозами учасників ринку, до кінця тижня найбільші мережі АЗС можуть підвищити ціни на бензин і дизель приблизно на 1 гривню за літр. Згодом до цього кроку можуть приєднатися й інші оператори. Водночас істотних змін цін на скраплений газ найближчим часом не очікується: попит на нього залишається низьким, а імпортери працюють майже без маржі.

Загалом ситуація на паливному ринку залишається напруженою. Зростання світових цін на нафту, девальвація гривні та підвищений попит через блекаути створюють умови для подальшого подорожчання пального на роздрібному ринку.

В Україні офіційно нараховується 9 267 професій, об’єднаних у дев’ять великих класифікаційних розділів, що формують основу державної системи обліку зайнятості. Такий поділ використовується для аналізу ринку праці, планування освітніх програм і спрощення взаємодії між роботодавцями та пошукачами роботи. Уже зараз статистика вакансій і відгуків дозволяє побачити, в яких галузях кадрів більше, ніж потрібно, а де нестача фахівців стає хронічною проблемою.

Перший розділ класифікації охоплює законодавців, вищих державних службовців, керівників і менеджерів різного рівня. Сюди входять очільники органів влади, керівники судів, директори підприємств, а також менеджери структурних підрозділів у державному й приватному секторах. Загалом до цієї категорії віднесено 1 268 професій. Протягом року інтерес до управлінських посад залишається стабільно високим, однак кількість претендентів часто перевищує реальну потребу ринку.

Другий розділ охоплює професіоналів із вищою освітою — лікарів, інженерів, адвокатів, економістів і науковців. Загалом це 1 249 професій. Попит у цій сфері залишається стабільно високим: понад 51 тисяча вакансій і більш як 70 тисяч шукачів роботи.

Третя група — фахівці середньої ланки з природничих, технічних і гуманітарних галузей. Йдеться про техніків, лаборантів, механіків та інших спеціалістів. Усього таких професій 987. Кількість вакансій перевищила 46 тисяч, тоді як кількість відгуків сягнула понад 65 тисяч.

Четвертий розділ об’єднує технічних службовців — касирів, офісних працівників, монтажників, макетників. У цій групі 211 професій. Роботодавці пропонували понад 23 тисячі вакансій, а кількість кандидатів становила близько 35 тисяч.

П’ятий розділ включає працівників сфери торгівлі та послуг. Серед них бармени, кухарі, охоронці, бариста, а також менш поширені професії. Загалом це 209 позицій. Саме тут зафіксовано один із найбільших обсягів пропозицій — близько 78 тисяч вакансій, тоді як кількість шукачів перевищила 113 тисяч.

Шостий розділ охоплює кваліфікованих працівників сільського та лісового господарства, рибальства й риборозведення. Це найменша група — лише 77 професій. Попри це, попит у галузі залишається відчутним: майже 9,5 тисячі вакансій проти 15,5 тисячі кандидатів.

Сьомий розділ об’єднує кваліфікованих робітників, які працюють з інструментом — електромонтерів, монтажників, гончарів, водолазів та інших. Загалом таких професій 1 367. Роботодавці відкрили близько 54 тисяч вакансій, і саме в цій групі зафіксовано помітний кадровий дефіцит — нестача сягає близько 10 тисяч фахівців.

Восьмий розділ стосується працівників з обслуговування та експлуатації технологічного устаткування. Це найбільша група, яка налічує 3 397 професій, зокрема водіїв, машиністів, верстатників і апаратників. Кількість вакансій становить близько 75 тисяч, тоді як шукачів — приблизно 65 тисяч, що також свідчить про нестачу кадрів.

Дев’ятий розділ охоплює найпростіші професії, для яких достатньо базової освіти. Йдеться про вантажників, двірників, сторожів, підсобних робітників. Усього таких професій 502. Попит і пропозиція в цій категорії майже зрівноважені — близько 66 тисяч вакансій і 70 тисяч кандидатів.

Загалом дані класифікатора демонструють кілька чітких тенденцій. В Україні зберігається висока конкуренція за керівні та інтелектуальні посади, водночас економіка дедалі гостріше відчуває нестачу робітничих спеціальностей, особливо пов’язаних із використанням інструменту та складного обладнання. Це свідчить про потребу в активнішій перепідготовці кадрів і підвищенні престижу робітничих професій.

Фармацевтична компанія «Дарниця», яка десятиліттями була одним із провідних виробників лікарських засобів в Україні, нині стикається з серйозними проблемами: різким падінням продажів, скороченням обсягів виробництва та неодноразовими зупинками на підприємстві. Такі зміни простежуються в фінансових і операційних показниках компанії за останні місяці, що викликає занепокоєння серед інвесторів, партнерів і пацієнтів, які звикли до стабільних постачань препаратів.

За доступною інформацією, ще в середині року обсяги реалізації продукції «Дарниці» зменшилися приблизно на третину порівняно з аналогічним періодом минулого року. У подальшому падіння стало ще глибшим, і в окремі місяці продажі впали майже на половину. Таке зниження є значним для фармацевтичної компанії, оскільки воно безпосередньо впливає на можливості підтримувати виробничі потужності, забезпечувати закупівлі сировини та виконувати зобов’язання перед партнерами.

Ситуація виглядає особливо контрастною на тлі загального стану фармацевтичного ринку. В умовах війни та зниження доходів населення витрати українців на медикаменти залишаються стабільно високими. За даними соціологічних опитувань, значна частина громадян змушена економити на інших товарах і навіть на харчуванні, аби мати змогу купувати ліки.

Втім, попит на ринку не гарантував зростання продажів саме для «Дарниці». Аптечні мережі дедалі частіше відмовляються брати на реалізацію продукцію компанії через слабкий попит з боку споживачів та цінову неконкурентоспроможність. У результаті частка компанії на ринку скорочується, поступаючись іншим українським виробникам.

Експерти ринку зазначають, що за останні роки низка фармацевтичних компаній змогла адаптуватися до нових економічних умов, оптимізувати виробництво та запропонувати доступніші препарати. На цьому тлі продукція «Дарниці» часто виглядає дорожчою, що безпосередньо впливає на рішення аптек і кінцевих покупців.

Проблеми компанії супроводжуються активною публічною дискусією навколо можливих змін у регулюванні фармацевтичного ринку. Зокрема, обговорюються ідеї скорочення кількості аптек та перегляду правил реалізації безрецептурних препаратів. Учасники ринку побоюються, що такі ініціативи можуть призвести до звуження конкуренції та концентрації ринку на користь великих виробників.

Аналітики наголошують, що нинішня ситуація з «Дарницею» виходить за межі корпоративних труднощів окремої компанії. Вона демонструє структурні проблеми галузі, де управлінські прорахунки та втрата конкурентних переваг намагаються компенсуватися через регуляторні механізми.

Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи зможе компанія переглянути стратегію, відновити довіру аптечних мереж і споживачів та адаптуватися до реальних умов ринку. У протилежному разі спад може набути системного характеру.