В Україні стало менше одружень, більше розлучень і шлюбних договорів

Одеський припортовий завод, один з найбільших і стратегічно важливих об'єктів промислової інфраструктури України, став об'єктом палких обговорень та критичних зауважень на тлі проголошеної великої приватизації. У зв'язку з оголошенням Фондом державного майна про продаж активів цього підприємства через електронний аукціон, виникають серйозні питання щодо прозорості процесу та можливих порушень у підготовці до його проведення. Висловлюються побоювання щодо можливості маніпуляцій із результатами аукціону та того, що у нього може бути «узгоджений» переможець.

До приватизаційного лоту включено понад 99,5% акцій Одеського припортового заводу, а також пакет нерухомості, що складається з 45 одиниць, загальна площа яких перевищує 285 тис. кв. м. Це включає виробничі комплекси, логістичні потужності та інші об'єкти, що відіграють важливу роль у забезпеченні економічної діяльності країни, зокрема у хімічній промисловості та виробництві добрив.

Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

В ніч на 10 жовтня у Львові сталася жахлива пожежа, яка забрала життя двох людей. Полум'я охопило п'ятиповерховий житловий будинок на вулиці Петлюри, 18б, і стало причиною трагедії, що сколихнула місто. За попередньою інформацією, вогонь спалахнув близько першої години ночі в одній з квартир на останньому поверсі.

Горіли домашні речі на площі 12 квадратних метрів, що стало основною причиною сильного задимлення та поширення вогню. Рятувальники, які оперативно прибули на місце події, змогли врятувати кілька людей, але двоє, на жаль, не вижили. Загиблими виявилися власниця квартири, жінка 1948 року народження, та її син, який народився в 1979 році.

У ДСНС Львівщини уточнили, що через сильне задимлення рятувальникам довелося працювати у спеціальних апаратах захисту органів дихання та зору. Сходова клітка швидко наповнилася токсичним димом, через що не всі мешканці змогли самостійно залишити будинок. Рятувальники за допомогою спеціальних пристроїв евакуювали двох людей.

Обставини трагедії та точну причину займання встановлюють фахівці. У Львівській міськраді попередньо зазначили, що пожежа могла статися через необережність під час куріння.

2 жовтня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила рішення, яке має важливе значення для боротьби з корупцією в Україні. Згідно з постановою суду, майно колишнього народного депутата Володимира Олійника буде конфісковане на користь держави. Це рішення стало результатом задоволення апеляційної скарги Міністерства юстиції України, яке ініціювало процес переходу низки об’єктів і корпоративних прав у власність держави.

Конкретно, суд постановив, що на користь держави передаються шість об’єктів нерухомого майна, розташованих у місті Черкаси, а також один об’єкт нерухомості в Київській області. Окрім цього, конфісковано самохідне моторне прогулянкове судно, що належало Олійнику, а також частка корпоративних прав у ТОВ «Е.С.П. Технології». Це рішення є важливим кроком у боротьбі з корупцією, оскільки дозволяє відновити справедливість та покарати осіб, які незаконно збагачувалися на шкоду державі.

Передісторія справи: 4 вересня Вищий антикорупційний суд першої інстанції частково задовольнив позов Мін’юсту — тоді було стягнуто частки у нерухомості й 1/2 моторного судна, але суд відмовив у конфіскації частки у ТОВ «Е.С.П. Технології», оформленої на дружину Олійника. Після апеляційного перегляду ця частка також визнана складовою активів, що підлягають переданню державі.

Хто такий Володимир Олійник: у 1994–2002 роках він був мером Черкас, а згодом — народним депутатом України V–VII скликань (позафракційно й від різних політичних сил, у тому числі від «Партії регіонів»). Після подій Революції Гідності Олійник виїхав за межі України — за даними слідства та ЗМІ, він оселився в РФ і потрапив до переліку осіб, які відкрито підтримували дії, спрямовані проти інтересів України. Правоохоронні органи також повідомляють, що в 2022 році Олійник незаконно перебував на тимчасово окупованих територіях і давав інтерв’ю російським ЗМІ з виправданими заявами щодо воєнної агресії.

Рішення апеляційної палати є логічним продовженням процесу стягнення активів, ініційованого Міністерством юстиції. Постанова набирає чинності відразу та не підлягає оскарженню, тож повернення вказаних активів у держвласність має розпочатися без затримок. Ми звернулися до пресслужб Мін’юсту та ВАКС за коментарями стосовно виконання рішення й оновимо матеріал у разі надходження додаткової інформації.

Столичні правоохоронці затримали підприємця, який організував незаконний бізнес з фіктивного працевлаштування іноземців за значну плату. За $4,500 він обіцяв іноземцям, переважно з країн Центральної Азії, можливість отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні. Операція із затримання відбулася під час передачі частини коштів, що стало результатом розслідування поліції.

Як стало відомо, зловмисник створив своєрідний «пакет послуг», який включав оформлення трудових договорів на свою компанію, яка офіційно займається торгівлею. Однак насправді договори були підробленими, а працевлаштування — лише формальністю, що дозволяло іноземцям отримати підстави для тимчасового перебування в Україні. Окрім цього, підприємець обіцяв «вирішити питання» у Державній міграційній службі, що додатково підсилювало привабливість його пропозицій.

Операцію із затримання провели слідчі Печерського управління поліції спільно зі співробітниками Служби безпеки України. Чоловіка затримали згідно зі статтею 208 Кримінального процесуального кодексу під час фіксації отримання частини коштів.

Під час обшуків за місцем проживання та в офісних приміщеннях правоохоронці вилучили мобільні телефони, сім-карти, банківські картки, печатки на різні ФОП, українські та іноземні паспорти, копії документів іноземців, порожні бланки страхової компанії та підроблені договори на працевлаштування.

Підприємцю повідомлено про підозру за частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України. Санкція цієї статті передбачає до дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Процесуальне керівництво у справі здійснює Печерська окружна прокуратура міста Києва; досудове розслідування триває, слідчі працюють над встановленням інших причетних до схеми осіб.

У вересні 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) завершило 75 перевірок декларацій, обраних за ризик-орієнтованим підходом. Результати цих перевірок продемонстрували серйозні порушення, що ставлять під сумнів точність та правдивість поданих відомостей. У більшості випадків було зафіксовано порушення, які підтвердили недостовірність декларацій.

Згідно з результатами, у 43 з 75 перевірених декларацій (понад 57%) виявлено значні розбіжності між заявленими даними та фактичним майном чи доходами. Сукупна сума таких розбіжностей становить більше 461,7 мільйона гривень. Особливо серйозними є випадки, коли в деклараціях було виявлено необґрунтованість активів на загальну суму понад 3 мільйони гривень, а також ознаки незаконного збагачення на суму понад 9,1 мільйона гривень.

Серед найгучніших кейсів, які НАЗК виокремлює для подальшої правової оцінки та передачі матеріалів слідству, — випадки, де йдеться про мільйонні суми або приховані криптоактиви. Наведені приклади ілюструють різноманітність порушень і масштаб виявлених розбіжностей: посадовець Держагентства меліорації та рибного господарства у Києві й області — із виявленими необґрунтованими активами й недостовірними даними, зокрема дружина цього посадовця придбала квартиру вартістю понад 3 млн грн; за матеріалами НАЗК ця справа передана до ДБР. У директора одного з держпідприємств — заступника гендиректора «Південмашу» — виявлено незадекларовані криптоактиви та кошти у сумі понад 229 млн грн, висновок щодо цього передано до Нацполіції. Інші резонансні випадки стосуються колишніх високопосадовців і працівників контролюючих органів, де не підтверджено походження великих сум готівки або не задекларовано нерухомість і заощадження — відповідні матеріали спрямовані до ДБР, Нацполіції та НАБУ.

НАЗК підкреслює, що висновки про наявність ознак недостовірних відомостей і необґрунтованих активів є підставою для початку або продовження досудових розслідувань уповноваженими правоохоронними органами. Агентство також наголошує: виявлені розбіжності свідчать про ефективність ризик-орієнтованого відбору декларацій, але одночасно вказують на системні проблеми в забезпеченні прозорості добору й контролю майнових даних посадовців.

З 12 жовтня 2025 року на зовнішніх кордонах Шенгенської зони вступають у силу нові правила для мандрівників. Замість звичних паспортних штампів, контроль буде здійснюватися за допомогою цифрової системи Entry/Exit System (EES). Цей крок не лише змінює спосіб перевірки документів, але й стає частиною глобальної тенденції до цифровізації прикордонного контролю. Відтепер для того, щоб в’їхати до країн Шенгену та багатьох держав ЄС, кожен подорожуючий повинен буде пройти процедуру реєстрації біометричних даних — зробити фото та відбитки пальців (для дорослих). Це означає, що після першого в’їзду системою буде збережена вся необхідна інформація для подальших перевірок при наступних поїздках.

Система EES суттєво змінює процес перетину кордону, адже вона буде фіксувати не тільки паспортні дані, але й біометричні характеристики, зокрема відбитки пальців та фотографії осіб, які перетинають кордони Шенгенської зони. Під час наступних поїздок цю інформацію перевірятимуть, що дозволяє автоматизувати та прискорити процес контролю, роблячи його більш точним і ефективним. Важливою частиною цієї зміни є те, що система дозволяє значно зменшити час, який необхідно витратити на проходження митного контролю.

Паралельно стартує поетапний запуск: країни повинні забезпечити роботу принаймні одного прикордонного пункту вже з 12 жовтня, далі система розгортатиметься протягом кількох місяців; повна функціональність планується в наступному році. Організатори очікують, що частина оформлення відбуватиметься через самообслуговуючі кіоски, а перша реєстрація займатиме в середньому хвилини — проте в період переходу черги і затримки можливі, тож мандрівникам радять приїжджати на контроль із запасом часу.

Окрему увагу слід приділити дітям: особи до 12 років будуть реєструватися, але для них не передбачено зняття відбитків — лише фото. Ті ж, хто вже має документальний статус у країні ЄС (наприклад, довгострокові дозволи на проживання), як правило, не підпадають під вимогу реєстрації в EES; правила про винятки варіюються залежно від типу документів.

Уже зараз варто знати й про ETIAS — окрему систему електронної авторизації для безвізових громадян. ETIAS не є візою, це попередній дозвіл на поїздку, який оформляють онлайн і який буде чинним декілька років. Офіційний запуск ETIAS відкладено: система запланована на останній квартал 2026 року, і після її старту більшість безвізових мандрівників повинні будуть отримати авторизацію перед поїздкою; вартість базової заявки становитиме символічну суму, передбачену регламентом. До початку роботи ETIAS подорожі залишаються без додаткового платного дозволу.

Що це означає для українців і для тих, хто має тимчасовий захист: особи, які оформлені і подорожують з підтвердженням тимчасового захисту в країні ЄС, мають окремий статус і не підпадають під обов’язок оформлювати ETIAS; водночас усі подорожні без резидентського статусу підпадатимуть під правила EES як «третьо-країнці» і мають при собі біометричний паспорт. Конкретні вимоги можуть відрізнятися залежно від обставин і країни в’їзду, тому перед поїздкою радять перевіряти офіційні повідомлення держави прибуття.

Практичні поради для мандрівників прості: перевірте термін дії і наявність біометричного чіпа у паспорті, закладайте додатковий час на проходження контролю в аеропорту чи на прикордонному переході, а також зберігайте цифрові й паперові копії документів. Якщо в поїздці у вас — дитина до 12 років, будьте готові до фотофіксації, але не до здачі відбитків. У разі медичних або інших підстав для відмови від біометрії звертайтеся за роз’ясненнями до прикордонної служби заздалегідь.

Платою за EES користувачі не обтяжуються — система реєструє дані без окремого збору від мандрівника. Після старту ETIAS оформлення авторизації стане платним, але його запуск заплановано пізніше (останній квартал 2026 року). Рекомендуємо уникати сторонніх сервісів, які пропонують «прискорене» оформлення за значно більшу плату: офіційна вартість базової заявки й порядок будуть зазначені на офіційних ресурсах ЄС.

Олег Кивлюк, після свого звільнення з посади начальника Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), продовжив свою кар'єру в комунальному підприємстві «Луцькспецкомунтранс». Однак його нове місце роботи не стало єдиною причиною для обговорень у суспільстві. Згідно з інформацією, наданою детективним бюро Absolution, Кивлюк регулярно приїжджає на роботу на автомобілі Porsche Cayenne 2017 року випуску. Водночас цей автомобіль не фігурує в офіційних деклараціях посадовця.

Як виявилося, в деклараціях Олега Кивлюка зазначені лише два транспортні засоби: електричний Opel Ampera-e 2019 року та вантажівка MAN 2011 року випуску, обидва з яких, за даними розслідування, були придбані в 2025 році. Однак, щодо автомобіля Porsche Cayenne, який він використовує, жодної згадки в деклараціях немає, що викликає занепокоєння в контексті прозорості його фінансової діяльності.

Обслуговування Porsche здійснюється за рахунок громади — ця обставина, за твердженням журналістів, викликає додаткові запитання щодо джерел фінансування та прозорості витрат. Сам Кивлюк у коментарях нібито заявив, що така машина для нього «не гроші», — цитує джерело видання.

Інші невідповідності: декларації дружини Кивлюка, Богдани (яка є військовослужбовицею обласного ТЦК), містять відомості про інші автомобілі — Mazda CX-7 (2011) та Hyundai Santa Fe (2016). При цьому у 2023-2024 роках частина автопарку, за даними розслідування, була переписана на родичів: Hyundai продали у 2025 році за понад мільйон гривень брату Олега — Ігорю Кивлюку, а на нього ж оформлена й Mazda, яка раніше належала Богдані. Журналісти звертають увагу, що з 2021 року в деклараціях родина не вказує доходи чоловіка і формально не має задекларованого житла, хоча фактично мешкає у трикімнатній квартирі в новобудові в Луцьку, яку, за матеріалами розслідування, надало Міністерство оборони.

Окрім цього, в матеріалі згадується земельна ділянка у Володимирі, яку Кивлюк отримав від місцевої ради, — на ній, за свідченнями сусідів, збудували маєток, формально врахований як «незавершене будівництво». Також колишньому очільнику ТЦК нібито були надані ділянки поблизу озера Світязь та біля озера Олеандра на Турійщині; одну з них він пізніше продав.

Журналісти звертають увагу й на кадрові зв’язки: разом із Кивлюком до «Луцькспецкомунтранс» працевлаштувався Віктор Зелінський, колишній начальник Луцького об’єднаного ТЦК, який тепер працює радником директора підприємства. За словами авторів розслідування, подібні переходи можуть свідчити про сформовані мережі працевлаштування колишніх військових посадовців у комунальних структурах.