В Україні викрили масштабну мережу незаконного онлайн-гемблінгу

Олег Кивлюк, який до серпня 2023 року очолював Волинський обласний територіальний центр комплектування, після звільнення не залишився без роботи, а приєднався до комунального підприємства «Луцькспецкомунтранс». Однак, на тлі кар'єрних змін, виникла ситуація, яка привернула увагу громадськості. За інформацією, отриманою в рамках журналістського розслідування, Кивлюк користується автомобілем Porsche Cayenne 2017 року випуску. Офіційно цей автомобіль йому не належить, однак він обслуговується за рахунок коштів громади, що викликає певні питання щодо доцільності та етики використання ресурсів.

Згідно з офіційними даними, Кивлюк має в своєму розпорядженні лише два транспортні засоби — електричний автомобіль Opel Ampera-e (2019) і вантажівку MAN (2011), які він придбав цього року. Проте родина колишнього високопосадовця активно користується автівкою Porsche, що знаходиться у власності, ймовірно, інших осіб або є частиною корпоративного парку підприємства. З огляду на публічний статус таких осіб, ця ситуація викликає серйозні запитання про управлінські практики на місцях і належне використання громадських коштів.

Декларації самого Олега Кивлюка приховані, тоді як документи його дружини, чинної військовослужбовиці Богдани Кивлюк, доступні у відкритих джерелах. У них про Porsche також не йдеться.

Згідно з державним реєстром транспортних засобів, автомобіль зареєстрований на киянку Аліну Маленьку, власницю бренду одягу «Міс Даймонд». У 2020 році вона публічно демонструвала свій Porsche у соцмережах, однак із 2023-го автівка зникла з її профілів — і згодом з’явилася у дворі будинку, де мешкає сім’я Кивлюків у Луцьку.

Після того, як журналісти зацікавилися походженням Porsche, машину заховали у чохол і переставили на іншу парковку. За даними ринку, Cayenne такого року випуску коштує від 38 тисяч доларів. Сам Кивлюк у коментарях нібито заявив, що це для нього «не гроші».

Дружина Богдана Кивлюк у своїх деклараціях раніше вказувала дві автівки — Mazda CX-7 (2011) та Hyundai Santa FE (2016). Обидві машини згодом зникли з її власності, але нині зареєстровані на брата чоловіка — Ігоря Кивлюка. Hyundai вона продала в серпні 2025 року за понад мільйон гривень, хоча задекларована вартість була удвічі меншою.

Попри численні активи, у деклараціях родини з 2019 року відсутні будь-які заощадження. Офіційно подружжя не має власного житла. Утім, у 2022 році Міністерство оборони надало Олегові Кивлюку трикімнатну квартиру в новобудові Луцька.

Крім того, у Володимирі на земельній ділянці, яку Кивлюк отримав від міської ради безкоштовно, виріс великий будинок. Формально об’єкт досі вважається «незавершеним будівництвом», хоча виглядає як повністю готовий. Сусіди підтверджують, що сім’я Кивлюків регулярно відвідує маєток. Також Кивлюк отримував від держави ще дві ділянки — біля озер Світязь і Олеандра, одну з яких продав.

Разом із Кивлюком у «Луцькспецкомунтранс» працевлаштувався і його колишній колега з ТЦК — Віктор Зелінський, який став радником директора підприємства.

31 жовтня на автодорозі “Мукачево – Львів” у селі Фрага Івано-Франківського району сталася жахлива дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої одна людина загинула, а інша отримала серйозні тілесні ушкодження. Інцидент стався, коли суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області, керуючи автомобілем Lexus UX 250h, не зменшила швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом. Це призвело до наїзду на двох пішоходів, один із яких загинув на місці.

Згідно з повідомленням Офісу генерального прокурора України, наразі судді повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення. На момент трагедії, водій рухався у напрямку Львова, де не врахував дорожні умови, що призвели до фатальних наслідків. Слідчі органи продовжують розслідування, а потерпілий, який вижив у цій ДТП, знаходиться в лікарні з тілесними ушкодженнями.

Підозрювана суддя обвинувачується за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України — порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого. Досудове розслідування здійснюють слідчі територіального управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокуратури.

На цей час до Вищої ради правосуддя скеровано подання про надання згоди на тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та клопотання про її утримання під вартою. Розгляд документів заплановано на сьогодні.

У Михайлівській громаді викрито одну з найбільших схем привласнення бюджетних коштів, призначених для облаштування захисних споруд цивільного захисту. За даними слідства, посадові особи Степівської сільської ради спільно з керівниками підрядних компаній незаконно заволоділи понад 47 мільйонами гривень, виділеними на будівництво та обладнання укриттів.

Розслідувачі наголошують, що зловживання службовим становищем полягало в укладенні договорів із підприємствами, що мали ознаки фіктивності. Додатково посадовці підписували акти виконаних робіт, які або не проводилися взагалі, або були здійснені частково, що дозволяло привласнювати виділені кошти без будь-яких фактичних підстав. За офіційними документами укриття нібито вводили в експлуатацію, тоді як насправді більшість споруд залишалися незавершеними або не облаштованими згідно з проєктною документацією.

Кримінальне провадження відкрито за №12025152260000308 від 13.09.2025 ВП №5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області. Кваліфікація — ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки). Ця стаття передбачає відповідальність за дії посадових осіб, які використовують свої повноваження всупереч інтересам служби і завдають істотної шкоди державі.

За даними слідства, схема працювала так:– вартість робіт і матеріалів штучно завищували;– підписувалися фіктивні акти приймання робіт;– кошти з рахунків сільради перераховувалися на рахунки підконтрольних підрядних фірм;– далі гроші «чистили» через посередників, частково переводили в готівку і розносили по приватних рахунках.

Окремо перевіряється питання можливої змови. Слідчі встановлюють, чи діяли посадовці сільради й керівники підрядних організацій у координації, а також чи було негласне «кришування» з боку контролюючих органів, які мали би перевіряти стан робіт на укриттях і використання бюджетних коштів.

Контекст справи особливо чутливий: кошти виділялися на захисні споруди, які в умовах постійних повітряних загроз у Миколаївській області є критично важливими для шкіл, садочків і цивільної інфраструктури. Замість реального захисту громада на виході отримала бетон «на папері» і дірку в бюджеті.

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Любов Токмілова оприлюднила свою декларацію, що привернула увагу до різкого зростання її майна в умовах війни. Одна з найбільш помітних покупок — автомобіль BMW X6 xDrive 30d M Sport 2025 року випуску вартістю 4,65 млн грн. Цей позашляховик належить до преміум-сегмента, і є однією з топових комплектацій, що ставить її в категорію люксових транспортних засобів. Така покупка в період економічної нестабільності та війни не може не викликати питань щодо джерел коштів для її придбання.

Крім того, в декларації судді зазначено два значні фінансові надходження, що також не залишаються поза увагою. Одним із них є грошовий подарунок на суму 800 тис. грн, отриманий від Галини Андрушкової, матері судді. Другим — дохід у розмірі 1,72 млн грн від продажу рухомого майна, яке було викуплене Арабаджи Євгеном. Ці суми додаються до загального контексту, в якому все більше уваги приділяється питанням прозорості фінансових операцій осіб, що займають високі державні посади.

Фактично за один день задекларовані надходження перевищили 2,5 млн грн, що дозволило істотно збільшити обсяг її особистих активів. Сукупність цих операцій — одночасно дорогий автомобіль, подаровані кошти і великий продаж майна — викликає питання щодо джерел походження грошей, з огляду на статус судді та публічні етичні стандарти.

Це не перший випадок, коли значні суми нібито надходять саме від матері. Ще у 2022 році Галина Андрушкова подарувала дочці 2,5 млн грн. Завдяки цим грошам суддя змогла придбати квартиру в Туреччині приблизною вартістю 3,6 млн грн.

У тому ж 2022 році мати судді сама купила собі квартиру площею близько 70 кв. м в елітному житловому комплексі «Південна Пальміра» в Аркадії (Одеса). У цьому ж комплексі мешкає і Токмілова. «Південна Пальміра» вважається одним із найдорожчих житлових кластерів курортної частини міста, з охороною, паркінгом і сервісною інфраструктурою преміум-класу.

Походження коштів матері Токмілової теж привернуло увагу. За даними розслідувачів, доходи Галини Андрушкової пов’язані з управлінням компанією «Арго девелопмент». Цю компанію ще у 2011 році заснували четверо громадян РФ — Михайло Кренгель, Павло Панов, Кирило Орлов і Сергій Шамес, усі з Москви та Підмосков’я. Тобто гроші, які надалі оформлюються як «подарунки матері», можуть походити від бізнесу з російським корінням.

Сукупність фактів — новий BMW X6 за мільйони під час повномасштабної війни, квартира в Туреччині, елітна нерухомість в Аркадії, великі грошові дарунки від матері й одночасні мільйонні надходження в один день — ставить питання щодо прозорості доходів судді Одеського ОАС і потенційного конфлікту репутації. Такі кейси традиційно потрапляють у фокус НАЗК і Вищої ради правосуддя, оскільки стиль життя служителя Феміди має відповідати офіційним доходам.

Народний депутат Ярослав Железняк, відомий своїми критичними заявами щодо російського впливу в Україні, опинився у центрі нового інформаційного резонансу через власність, оформлену на його близьких. Йдеться про елітну квартиру в самому серці Києва, вартість якої перевищує 11,7 мільйона гривень. Цікаво, що формально житло належить не депутату, а його тестю Володимиру Ковалю, який тривалий час займався бізнесом у сфері нерухомості.

Подібна ситуація викликала чимало питань серед громадськості та експертів з питань прозорості політиків. Зокрема, обговорюється можливе використання родинних зв’язків для приховування справжнього власника елітного майна та уникнення декларування значних статків. Скандал також підкреслює дисонанс між публічними заявами депутата про боротьбу з впливом Росії та його приватними фінансовими інтересами.

За даними розслідувань, тесть депутата Володимир Коваль протягом багатьох років працював на агропромисловий холдинг «Юг Руси» російського бізнесмена Сергія Кислова. Зокрема, у 2013 році Коваль очолив компанію «Трейдфілд Україна» (раніше — «Полігрейн Агро»), бенефіціаром якої було московське підприємство «Маслоекстракционный завод Юг Руси». Пізніше він керував «Херсонським КХП», що належав кіпрській WJ Ventures Ltd — структурі, пов’язаній із ростовською компанією «Юг Агролізинг».

У 2016 році обидві компанії формально перейшли під контроль нідерландської World Wide Industrial Invest B.V., яка, за даними журналістів, прикривала російські активи в Україні. Сам холдинг «Юг Руси» — це багатомільярдна імперія, створена у Ростові-на-Дону ще в 1992 році, з десятками заводів по всій Росії.

Таким чином, квартира, у якій мешкає нардеп, може бути придбана на кошти, пов’язані з російським бізнесом. Попри це, НАЗК досі не провело повну перевірку декларації Ярослава Железняка за 2023 рік.

Поки сам депутат публічно звинувачує інших у «зв’язках із РФ», його власна сім’я, за матеріалами журналістів, має прямі ділові зв’язки з компаніями, які обслуговували інтереси російських олігархів.

Щоранку, готуючи улюблений напій, люди рідко замислюються над тим, куди зникають залишки кави після миття чашки. Кавова гуща та недопита кава, що потрапляють у каналізацію, створюють серйозну екологічну проблему. Вчені наголошують: звичка зливати кавові відходи у раковину спричиняє поступове забруднення водойм і шкодить водним екосистемам.

Основну небезпеку становить кофеїн — органічна сполука, що надовго зберігається у воді. Він не розкладається природним шляхом і вже вважається новим типом забруднювача, подібним до мікропластику чи фармацевтичних відходів. За результатами міжнародних досліджень, сліди кофеїну виявлено у більш ніж половині річок світу — навіть у тих, що протікають через малозаселені або віддалені регіони.

Крім кофеїну, цукор, молоко та інші поживні речовини у каві знижують рівень кисню та pH у воді. Це стимулює надмірне розростання водоростей і може призвести до загибелі риб, рослин та мікроорганізмів. Навіть сучасні очисні споруди не завжди можуть повністю видалити кофеїн із стоків, і він повертається у водні ресурси, у тому числі питну воду.

Фахівці радять уникати виливання кави у раковину чи вуличні решітки. Є кілька правильних способів утилізації:

Компостування: Оптимальний варіант для органічних відходів. Використовуйте компост або спеціальні пункти переробки харчових решток.

Добриво: Розбавте залишки кави водою і використайте як рідке добриво. Кавову гущу можна розсипати на грядках чи клумбах, але невеликими порціями.

Смітник: Якщо немає доступу до компосту, збирайте кавову гущу чи рідину в окрему ємність і викидайте у звичайний смітник.

Дотримання цих правил допоможе зменшити негативний вплив кавових відходів на природу та зберегти чистоту водних ресурсів.

Андрію Пишному виповнилося 51 рік. З жовтня 2022 року він очолює Національний банк України, і за цей час його діяльність привернула значну увагу як експертів, так і громадськості. Пишний здобув репутацію кризового менеджера, здатного ухвалювати швидкі та нестандартні рішення у складних економічних умовах. Водночас його політика спричинила дискусії щодо ступеня незалежності регулятора: деякі аналітики стверджують, що НБУ під його керівництвом став більш політично залежним, а дії банку щодо окремих учасників фінансового ринку виглядають вибірковими.

Попри критику, сам керівник НБУ підкреслює важливість модернізації банківської системи та зміцнення фінансової стабільності. Пишний активно просуває оновлення платіжної інфраструктури, впровадження новітніх технологій у банківському секторі та підтримку цифровізації фінансових послуг. Водночас регулятор продовжує координувати санкційні заходи проти російських банків, включно з їхнім відключенням від міжнародної фінансової системи, що, на його думку, зміцнює економічну безпеку країни.

Окремий пласт претензій — ринок платежів і так званий “міскодинг”. Йдеться про схему, коли транзакції від реальних азартних сервісів або сервісів “сірої” зони проводяться під виглядом зовсім інших покупок — умовно “цифрових послуг” чи якихось безпечних платежів. Це дозволяє виводити кошти за кордон, оминати офіційні обмеження і продовжувати роботу марок на кшталт Pin-Up чи PariMatch, попри санкції Ради нацбезпеки й оборони. Закиди до НБУ тут у тому, що регулятор бачить ці потоки і не перекриває їх повністю, хоча має нагляд за банками-еквайрами й платіжними системами, які дозволяють проводити такі платежі. Критики пов’язують це або з небажанням сваритися з великими гравцями ринку азарту, або з прямим лобіюванням інтересів платіжних посередників, які заробляють на комісії. НБУ офіційно говорить, що моніторинг транзакцій ведеться, а санкційна політика проти російських структур — один із його пріоритетів. Але факт у тому, що схеми з “міскодингом” досі живі, і тіньовий ринок платежів не зник.

Є питання і до приватного контуру, пов’язаного з оточенням Пишного. Компанія “Фіднова”, співвласницею якої є його дружина Людмила Пишна, фігурує у кримінальному провадженні через забруднення річки Рокитна на Львівщині. Місцеві жителі та екологічні інспектори неодноразово скаржилися на скиди та різкий запах, але жодних відчутних санкцій проти бізнесу, за даними публічних розслідувань, так і не запроваджено. Частка дружини голови НБУ у статутному капіталі “Фіднови” оцінюється у понад 14 мільйонів гривень, що підкреслює, що це не формальна участь, а значимий фінансовий інтерес родини. Критики вважають, що така історія — класичний конфлікт інтересів: регулятор №1 у фінансовій системі країни і паралельно прибутковий сімейний бізнес, до якого є претензії з боку екологів. Сам Пишний публічно не визнає жодного впливу цієї історії на свою діяльність у НБУ.

Ще один момент — прозорість його декларацій. У відкритих публікаціях не раз стверджували, що дані про корпоративні права у “Фіднові” за 2021–2023 роки були подані неповністю або зі строковими “зсувами”, які ускладнюють розуміння реального обсягу активів родини. Якщо довести, що активи або доходи приховувалися, це може потягнути за собою серйозні юридичні наслідки. Офіційно про підозру Пишному наразі не оголошено, але його ім’я час від часу з’являється у публікаціях про потенційні зловживання ще з часів керівництва державним “Ощадбанком”, включно з історіями про м’яку реструктуризацію великих боржників на мільйони доларів.

Паралельно сам НБУ під його керівництвом просуває стратегічні речі — від участі в санкційній групі проти Росії до підготовки е-гривні. Запуск цифрової гривні офіційно відклали, пояснюючи це війною і потребою доопрацювати технічні рішення, але Нацбанк продовжує продавати ідею е-гривні міжнародним партнерам як частину майбутньої фінансової архітектури України.

У підсумку маємо дуже суперечливу картину. Публічно Андрій Пишний подається як людина, яка тримає фінансову стабільність у країні під час війни, вибиває підтримку від МВФ, лобіює санкції проти російських банків і готує ґрунт для модернізації ринку. Усередині країни його критикують за політизацію регулятора, вибірковий допуск гравців, толерантність до “сірих” платіжних схем і тіньові історії навколо родинного бізнесу. На 51-му році це виглядає як найкраще і водночас найнебезпечніше місце в українській економіці: один крок від статусу “архітектора фінансової стійкості” до статусу “ручного регулятора зі своїми інтересами”.

ТОВ «Українська бронетехніка», що давно зарекомендувало себе як один із провідних постачальників бронетехніки та озброєння для Міністерства оборони України, опинилося в центрі гучного скандалу. З’явилися підозри щодо корупційних схем та фіктивних контрактів, пов’язаних із поставками військової техніки. Серед продукції компанії – бронемашини «Варта» та «Новатор», міномети, шасі для самохідних артилерійських установок «Богдана» та комплектуючі для ракетного комплексу «Нептун». Проте саме масштабні поставки не захистили фірму від звинувачень у зловживаннях і незаконному бронюванні ухилянтів від мобілізації за хабарі.

Правоохоронці задокументували факт отримання одним із співробітників компанії 11 тисяч доларів за «вирішення» питання зняття з розшуку та надання броні. Це розслідування відкрило ширшу мережу корупційних дій, які могли впливати на державні контракти та безпеку армії. Міністерство оборони України вже вимагає від компанії повного відшкодування завданих збитків і посилює контроль над усіма постачаннями.

Розслідування вказують на системність порушень: закупівлі через підставні іноземні компанії, зокрема румунську Carfil S.A., дозволяють оформлювати фіктивні контракти, а поставки бракованого озброєння, включно з 120-мм мінометними мінами без маркування та з пошкодженими пороховими зарядами, ставлять під загрозу життя військових.

З 2014 року компанія уклала 59 контрактів із Міністерством оборони та афілійованими структурами на суму понад 36,2 млрд грн. Такі практики завдають мільйонних збитків державі, підривають довіру міжнародних партнерів і загрожують безпеці українських військових. Ефективність кожного контракту має працювати на захист держави, а не на збагачення окремих бізнес-структур.