В Україні зростає кількість захворювань на ГРВІ, грип і COVID-19: епідемічний поріг перевищено у двох областях

У сучасному світі питання захисту навколишнього середовища набуває особливої актуальності, адже саме від наших дій залежить, в якому стані планета залишиться для майбутніх поколінь. Глобальні екологічні проблеми, такі як зміна клімату, забруднення води та повітря, знищення лісів і вимирання видів, поставили людство перед необхідністю кардинальних змін у способі життя. Це питання не можна відкладати, адже кожен рік бездіяльності погіршує ситуацію.

Важливим аспектом є розуміння того, що екологічні проблеми мають безпосередній вплив на наше здоров’я, економіку і навіть соціальну стабільність. Забруднення повітря, наприклад, може стати причиною численних захворювань, а зміна клімату впливає на сільське господарство, викликаючи неврожаї та зниження продовольчої безпеки. Це, у свою чергу, може призвести до масштабних міграційних процесів і політичної нестабільності в різних регіонах.

МАГАТЕ повідомило, що після цієї атаки його інспекційні команди на Південноукраїнській АЕС та Хмельницькій АЕС зафіксували втрату доступу кожної станції до однієї із зовнішніх ліній електропередачі. Зовнішні лінії — це канали постачання електроенергії, які живлять системи безпеки станцій у разі будь-яких позаштатних ситуацій. У нормальному режимі атомна станція не просто виробляє енергію, а й сама залежить від стабільного зовнішнього живлення для охолодження реакторів і ядерного палива. Втрата таких ліній робить систему більш вразливою.

Окремо команда МАГАТЕ на Рівненській АЕС повідомила, що станція була змушена знизити потужність двох із чотирьох енергоблоків на прохання оператора енергосистеми. Це робиться для стабілізації мережі в умовах дефіциту або розбалансування після масованого обстрілу. Тобто атака вдарила не лише по генерації теплової та гідроенергетики, а й безпосередньо зачепила ядерний сегмент, який в Україні залишається ключовим джерелом електроенергії.

Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив, що «ядерна загроза реальна», і знову закликав до максимальної військової стриманості в районах розташування ядерних об’єктів та до дотримання «семи незамінних принципів ядерної безпеки і захищеності». За позицією МАГАТЕ, будь-які удари, які можуть вплинути на зовнішнє електропостачання атомних станцій, автоматично створюють ризик для їхньої стабільної роботи.

Мова йде не лише про локальні перебої світла для споживачів. Ідеться про стратегічний ризик для всієї системи ядерної безпеки країни.

Експерти з ядерної й радіаційної безпеки вже попереджали, що навмисні удари Росії по критичних енергетичних підстанціях — це не тільки спроба залишити міста без світла, а й спосіб тиску через загрозу масштабного блекауту, який може паралізувати нормальне енергоживлення атомних станцій. Дослідник радіаційної безпеки і фахівець з ядерної енергетики Greenpeace Ян Ванде Путте наголошував, що удари по ключових підстанціях можуть призвести до повної втрати зовнішнього живлення діючих АЕС. У такому випадку країна ризикує отримати справжній технічний блекаут, коли реактори доведеться переводити на аварійні дизельні генератори, а це вже сценарій із ризиком ядерної аварії.

Greenpeace і профільні енергетичні аналітики описують цей сценарій як один із найнебезпечніших для України від початку повномасштабного вторгнення. Вони наголошують: якщо атомна станція втратить зовнішнє живлення, то системи охолодження реактора та відпрацьованого ядерного палива переходять на дизельні генератори та батареї. Це «остання лінія оборони», яка розрахована на обмежений час. Якщо пошкодження мережі не вдасться швидко відновити або доставити пальне, існує ризик перегріву і пошкодження ядерного палива, що в екстремальному випадку може означати викид радіоактивних речовин далеко за межі України. Greenpeace порівнює ці ризики з Фукусімою 2011 року або навіть із Чорнобилем, підкреслюючи, що Росія фактично використовує ядерну безпеку як інструмент шантажу.

Українське Міненерго ще у 2024 році офіційно попереджало, що Росія готує удари саме по критичних підстанціях, які забезпечують надійне живлення атомних електростанцій. Логіка цих атак проста: вдарити не лише по генерації, а по «нервах системи» — вузлових підстанціях, через які АЕС отримують стабільне живлення для своїх систем безпеки та передають електроенергію в загальну мережу. Такі об’єкти важко швидко відновити, а кожне пошкодження накопичує ризик для всієї енергосистеми. Це робить удари по енергетиці вже не просто воєнним злочином проти цивільної інфраструктури, а прямою загрозою ядерній безпеці в центрі Європи.

На тлі цих подій МАГАТЕ послідовно попереджає: ситуація з ядерною безпекою в Україні не є абстрактною, вона залишається критично крихкою. Організація неодноразово фіксувала вибухи безпілотників поруч із Південноукраїнською АЕС (менше кілометра від периметра станції) і рекордно довгі відключення зовнішнього живлення на захопленій росіянами Запорізькій АЕС, де блоки вже доводилося переводити на аварійні дизелі. Кожен такий інцидент — ще одне нагадування, що нова енергетична тактика РФ напряму зачіпає ядерну безпеку й може мати наслідки не лише для України, а й для сусідніх країн.

Заступниця керівника відділу Київської митниці Тетяна Овдієнко опинилася під пильним оком громадськості після того, як її декларація про майновий стан потрапила в поле зору антикорупційних медіа. У документах зазначено, що посадовиця отримала значні грошові подарунки, суми яких майже зрівнялися з офіційним річним доходом її родини. Це викликало низку запитань щодо прозорості таких фінансових операцій, оскільки значна частина цих коштів не є відомою громадськості.

Крім цього, в декларації Тетяни Овдієнко вказано наявність нерухомості в Борисполі, Київська область. Однак цей об'єкт заслуговує на особливу увагу: квартира площею 42,6 м² була придбана за 200 тисяч гривень у вересні 2017 року, що значно нижче за ринкову вартість подібного житла на той час. Формально власницею є сама Тетяна Овдієнко, проте право проживати в квартирі також мають її чоловік, Олександр Сердюк, та син.

Чоловік декларантки володіє одразу трьома земельними ділянками в селі Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області. Усі вони куплені 20 лютого 2023 року:

дві ділянки площею 5,65 га кожна (задекларована вартість — по 155 тис. грн);

одна ділянка площею 1,4 га (38 тис. грн).Загалом ідеться про понад 12 гектарів землі. У документі вказано, що земля приносить дохід через оренду, але немає детальної інформації про її фактичне використання чи врожайність. Це важливий момент, бо такі площі часто оформлюють не для «городу», а як актив.

Із рухомого майна сім’я декларує лише один автомобіль — Toyota Camry 2016 року випуску. За даними декларації, авто було придбане 4 січня 2022 року чоловіком чиновниці за 170 тис. грн. Це заявлена вартість угоди.

Сукупний офіційний дохід родини за 2024 рік становить 241 тис. грн.Основний дохід — зарплата чоловіка у держпідприємстві «Міжнародний аеропорт “Бориспіль”»: 114 тис. грн на рік. Додатково він отримав 26 тис. грн за здачу майна в оренду (ТОВ «Агрікор Холдинг») та ще 16 тис. грн зарплати за сумісництвом у ТОВ «Агро-Картель».

І саме на цьому фоні виникає те, що привернуло увагу антикорупційних журналістів: готівкові «подарунки».

Тетяна Овдієнко задекларувала 40 тис. грн подарунку від свого батька, Володимира Борисовича Овдієнка.

Її чоловік задекларував 35 тис. грн подарунку від свого батька, Івана Михайловича Сердюка.

Разом — 75 тис. грн «подарованих коштів» від родичів. Ці гроші — майже третина від загального задекларованого доходу сім’ї за рік і, зауважимо, перевищують офіційний особистий дохід самої чиновниці. Саме ця пропорція викликає питання в антикорупційників: наскільки економічно реалістично, що батьки дарують десятки тисяч гривень готівкою в умовах війни, і чи не є це способом легалізувати сторонні надходження.

Ще один нюанс — ліквідні активи. У декларації вказано не лише нерухомість і землю, а й наявність істотних грошових запасів у родини. Це важливо з точки зору антикорупційного аналізу, тому що на фоні скромних задекларованих доходів утримання житла, землі понад 12 гектарів і авто бізнес-класу виглядає фінансово напруженим без додаткових джерел. Саме тому журналісти та антикорупційні ініціативи говорять про ймовірні «приховані доходи» або використання родичів як формальних дарувальників.

Тетяна Овдієнко — не топ-політик національного рівня, а чиновниця митниці. Але саме митниця — одна з найчутливіших до корупції ланок держави під час війни: це і контроль потоків товарів, і специфіка ухилення від податків, і контрабанда. Будь-яка невідповідність способу життя доходам у таких посадовців цікавить і суспільство, і правоохоронців.

Формально подарунки від батьків можна декларувати і це не заборонено. Проблема починається там, де «подарунок» стає інструментом, щоб пояснити походження готівки, яка не виглядає співмірною офіційній зарплаті. Особливо коли мова не тільки про кеш, а й про землю в десятки гектарів і авто бізнес-класу, куплене незадовго до або під час повномасштабної війни.

На тлі загального тиску на корупцію в держсекторі й тренду на перевірку статків посадовців (у т.ч. через воєнний стан і суспільний запит на прозорість) такі декларації стають не просто формальністю, а потенційним приводом для перевірок активів родини.

В Україні розпочалась амбітна програма будівництва ветеранських просторів, яка повинна була стати важливим кроком на підтримку тих, хто віддав своє здоров'я та життя на захист Батьківщини. Однак, згідно з висновками міжнародного детективного бюро Absolution, ця ініціатива вже викликає тривогу. Замість реальної допомоги ветеранам, програма перетворюється на черговий механізм для відмивання державних коштів і розкрадання бюджетних ресурсів.

Проект, який мало б стати справжнім досягненням для ветеранів, ризикує стати втіленням схем, що дозволяють чиновникам та бізнесменам, близьким до влади, отримувати мільйонні контракти без жодної конкуренції. У більшості випадків тендери на будівництво таких об'єктів виграють компанії, пов'язані з місцевими політиками, які використовують цю програму як можливість для особистого збагачення. Під приводом реконструкції та облаштування ветеранських просторів, виділяються величезні суми, частина яких так і не доходить до кінцевих отримувачів — ветеранів.

Так, 21 жовтня Івано-Франківська обласна рада уклала угоду з ТОВ «Степ Солар» на будівництво ветеранського простору на вулиці Б. Хмельницького, 57. Вартість робіт — 111,3 млн грн. Компанія пов’язана з депутатом облради від «Слуги народу» Олегом Качуром. Конкурентів на тендері не було.

У Луцьку 15 жовтня управління капітального будівництва міськради підписало договір із ТОВ «Волиньекобуд» на 81,8 млн грн. Фірма зареєстрована у селі Смідин, рідному населеному пункті нардепа Ігоря Гузя, і вважається близькою до нього. І знову — жодного конкурента.

У Бучі 13 жовтня департамент регіонального розвитку Київської ОДА уклав контракт на 139,9 млн грн з консорціумом «Будівельні ініціативи». Створене у червні 2025 року об’єднання пов’язане з колишнім депутатом Денисом Нюньком, соратником ексмера Ірпеня Володимира Карплюка. Конкуренції — нуль.

А в Кривому Розі 2 вересня підряд на 132,2 млн грн отримало ТОВ «Сапсан-КР», яке вже неодноразово вигравало тендери від міськради. У 2023 році поліція з’ясувала, що фірма підконтрольна голові міського управління капітального будівництва Валерію Катькіну. Попри це, компанія продовжує отримувати мільйонні контракти без конкуренції.

Будівництво ветеранських просторів, покликаних стати символом підтримки захисників, дедалі більше виглядає як новий інструмент для відмивання коштів під прикриттям благородної мети.

Китай посилює контроль над експортом електронних компонентів, і це вже має відчутний вплив на спроможності української оборонної промисловості. Пекін запроваджує жорсткіші правила і фактично блокує постачання низки ключових елементів — двигунів, акумуляторів, контролерів польоту та інших електронних модулів, необхідних для масового виробництва БПЛА. Додатково ускладнено транзитні маршрути: через побоювання, що товари можуть «непомітно» потрапити до кінцевого користувача, Китай обмежує можливість пересилки через транзитні країни, зокрема в напрямку Балтії та Польщі, що створює додаткові логістичні бар’єри.

Ці дії мають низку наслідків. По-перше, зменшується кількість доступних комплектуючих на ринку, що підвищує закупівельні витрати й призводить до затримок у виробничих циклах. По-друге, виробники змушені шукати альтернативні джерела — від постачання з інших регіонів до адаптації дизайну під інші компоненти — що потребує часу, інвестицій у перепроєктування та повторне тестування. По-третє, залежність від імпорту низьковартісних, але критично важливих модулів виявилася стратегічною вразливістю: у воєнний час швидкість і надійність постачань стають питанням життя і смерті, а політичні рішення третіх країн можуть миттєво змінити ситуацію.

Військовий аналітик Бундесверу Хендрік Реммель вважає, що саме удари українських безпілотників по глибокому тилу ворога створюють серйозний психологічний, економічний і політичний тиск на Росію. За його словами, стратегія дальніх ударів поступово демонструє успіх.

Співзасновник мережі оборонних компаній Iron Юрій Ломіковський зазначає, що ринок українських оборонних технологій оцінюється у 35–40 мільярдів доларів США, але внутрішнє виробництво поки що покриває лише близько 40% потреб. Решта залежить від імпорту — передусім китайського.

«Китай може постачати великі обсяги швидко і дешево, — пояснює Ломіковський. — Тому українські компанії змушені орієнтуватися на цей ринок, навіть попри політичні ризики».

За його словами, зараз Україна шукає альтернативні шляхи — через партнерів у Європі та США, які мають власні виробничі потужності. Однак без масштабних інвестицій і підтримки з боку ЄС створити конкурентну виробничу базу буде складно.

Наприкінці минулого року Китай також скоротив продажі комплектуючих до США та Європи. Це частина ширшого торговельного протистояння між Пекіном і Вашингтоном, яке опосередковано впливає і на Україну. Захід, у свою чергу, запровадив санкції проти китайських компаній, які, ймовірно, допомагають Росії обходити обмеження.

Попри заяви Китаю про нейтралітет, у ЄС переконані, що він продовжує постачати компоненти російському оборонному сектору. Елементи китайського виробництва вже неодноразово виявляли у російських дронах та іншій техніці.

Ломіковський не виключає, що Пекін продовжить постачати комплектуючі обом сторонам війни. «Китай швидко адаптується й отримує прибуток, постачаючи деталі для всіх», — підсумував він.

Експерти закликають Європейський Союз прискорити створення спільних виробничих потужностей із Україною, адже затримка може дорого коштувати у разі ескалації війни чи загрози для країн НАТО.

Новозаводський районний суд міста Чернігова виніс вирок блогеру, який публічно підбурював до насильства проти працівників Територіальних центрів комплектування та поширював антисемітські висловлювання. Як повідомляє видання «Судовий репортер», вирок був оголошений 24 жовтня 2025 року.

Згідно з матеріалами справи, підсудний, використовуючи свої платформи в соціальних мережах, активно пропагував насильницькі дії, що стосувалися співробітників ТЦК, а також висловлював негативні та образливі зауваження щодо представників певних національних груп, зокрема, поширюючи антисемітські меседжі. Суд, розглянувши усі обставини, визнав його дії злочинними та такими, що порушують норми не лише кримінального, а й морального законодавства.

У липні 2023 року чоловік, який веде YouTube-канал під назвою «ЗвиЧАЙний хлопецЬ», опублікував відео з назвою «Против шаболд ТЦК. САМООБОРОНА. Молоток, камни, соль, перец, песок, лимонная кислота, бензин, арматура». У ролику він демонстрував знаряддя, якими радив «захищатися» від представників ТЦК, фактично закликаючи до застосування сили проти військових комісарів.

Через два місяці блогер виклав інше відео під назвою «Самые жестокие ТЦКашники в Украине», у якому називав співробітників на ім’я, показував їхні обличчя та місце перебування, поширюючи відверто агресивні та небезпечні заклики.

Крім того, на його каналі були знайдені відео з антисемітськими висловлюваннями. Під час судового розгляду обвинувачений намагався виправдатися, заявивши, що не має ненависті до єврейського народу і що публікації здійснював його модератор.

За даними суду, чоловік є уродженцем Республіки Саха (РФ) і на момент затримання у квітні 2024 року вже перебував у розшуку за ухилення від мобілізації. У суді він відмовився визнавати себе громадянином України, стверджуючи, що «народився в СРСР» і не визнає легітимності українських військових структур.

Психіатрична експертиза виявила у чоловіка емоційно нестійкий розлад особистості, але встановила, що він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд визнав блогера винним у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та розпалюванні національної ворожнечі. Його засудили до п’яти років позбавлення волі.

Служба безпеки України спільно з Національною поліцією викрили масштабну корупційну схему, організовану посадовцями Одеської міської ради під час проведення закупівель обладнання для Сил оборони України. За інформацією правоохоронців, у цій схемі були залучені колишній керівник та перший заступник Департаменту муніципальної безпеки Одеської міськради, які здійснили закупівлю з попередньо визначеним переможцем.

Злочинці організували тендер, в якому одна з підконтрольних їм комерційних структур отримала замовлення на постачання 300 радіостанцій з додатковими акумуляторами для потреб Збройних сил. На перший погляд, закупівля мала бути звичайною, проте в ході розслідування було з'ясовано, що умови тендеру були сплановані таким чином, щоб вигравала саме та компанія, яку контролювали корумповані посадовці.

Посадовці незаконно включили до вартості контракту податок на додану вартість, хоча постачання товарів для військових формувань згідно із законодавством звільняється від сплати ПДВ. У результаті дій фігурантів понад 1,6 мільйона гривень бюджетних коштів опинилися у приватних руках.

Слідство встановлює повне коло причетних до оборудки осіб, а також перевіряє можливу причетність інших чиновників міськради.

Підозрюваним інкримінується заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах. Санкція статті передбачає до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Правоохоронці наголошують, що такі злочини є особливо цинічними, адже гроші, призначені для потреб оборони країни, використовуються задля особистого збагачення.

Улітку 2025 року Олена Таможня отримала посаду заступниці керівника Київської обласної прокуратури. Це призначення стало важливою віхою в її кар'єрі, але не без певних контроверсій, що супроводжували її професійний шлях. До цього моменту, Таможня вже неодноразово потрапляла в центр уваги через низку інцидентів, зокрема через невдале проходження атестації прокурорів, що було одним з найбільш обговорюваних моментів у її кар'єрі.

Завдяки попередньому досвіду роботи в прокуратурі, зокрема на посаді прокурорки Бучанської окружної прокуратури, Таможня продемонструвала високий рівень професіоналізму в різних аспектах правозастосування. Однак її кар’єра не була позбавлена складнощів. Однією з найбільш обговорюваних тем стало її невдале проходження атестації прокурорів у 2020 році. Тоді вона обіймала посаду прокурорки відділу забезпечення діяльності керівника регіональної прокуратури Київщини.

Саме на останньому етапі — під час співбесіди — прокурорка не пройшла перевірку. За інформацією журналістів, однією з можливих причин могли бути сумнівні джерела походження майна родини Таможніх. Вартість нерухомості та активів значно перевищувала офіційні доходи сім’ї, що викликало питання щодо їхньої доброчесності.

Попри це, після звільнення Таможній вдалося поновитися на посаді через суд. Суд не лише скасував рішення про відсторонення, а й зобов’язав Офіс Генерального прокурора виплатити їй компенсацію за період вимушеного прогулу.

Зараз Олена Таможня обіймає одну з ключових посад у Київській обласній прокуратурі. Проте історія її атестаційного “фіаско” та судового повернення викликає запитання: чи дійсно система очищення прокуратури працює, якщо на високі посади знову повертаються ті, хто не пройшов перевірку на доброчесність?

У Львівській області правоохоронці викрили масштабну шахрайську схему, спрямовану на матерів і дружин українських військових. Подружжя місцевих мешканців виманювало у жінок кошти, обіцяючи «допомогу» у звільненні їхніх рідних з військової служби. Про це повідомили у Львівській обласній прокуратурі.

За даними слідства, 39-річна мешканка селища Шептицького вводила родичок військових в оману, стверджуючи, що має впливових знайомих у відповідних державних структурах і здатна «легально забезпечити» повернення їхніх чоловіків або синів додому. Для реалізації своїх обіцянок вона систематично вимагала гроші, користуючись довірою та емоційним станом потерпілих.

Щоб виглядати переконливо, зловмисники призначали зустрічі в громадських місцях, називали реальні посади посадовців та установ, які нібито могли вплинути на процес звільнення військових. Чоловік навіть видавав себе за працівника територіального центру комплектування, запевняючи одну з потерпілих, що може виготовити необхідні документи.

Насправді жодних дій для допомоги військовим вони не вчиняли — усі отримані кошти подружжя привласнювало. Відомо, що жертвами злочинців стали щонайменше три жінки, а сума збитків перевищує один мільйон гривень.

Жінці оголошено підозру за ч. 2 і ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах), чоловікові — за ч. 4 ст. 190 КК України. Слідчі продовжують встановлювати всіх причетних до схеми.

Правоохоронці закликають українців бути обачними і не довіряти обіцянкам, що суперечать законним процедурам, особливо якщо йдеться про військову службу.