Вантажівка з “гуманітаркою” везла шуби, сейфи та апарат для ліпосакції

Під час війни, коли тисячі маріупольців залишалися без житла та засобів для виживання, окремі посадовці змогли використати ситуацію на власну користь. Мер Маріуполя Вадим Бойченко став центральною фігурою в журналістському розслідуванні, яке виявило масштабні схеми привласнення коштів, виділених для переселенців. За даними розслідувачів, мільйони гривень державної та міжнародної допомоги не доходили до людей, які втратили житло, а замість цього опинялися у приватних руках.

Після початку повномасштабного вторгнення росії Бойченко залишив місто, залишивши мешканців під постійними обстрілами. Уже на третій день війни він перебував у безпечному місці, тоді як тисячі маріупольців опинилися в зоні активних бойових дій. Його родина тим часом оселилася у Києві, де почала скуповувати елітну нерухомість, що викликало додаткові запитання щодо джерел фінансування.

Кар’єра Бойченка тісно пов’язана з бізнес-імперією Ріната Ахметова. Саме на підприємствах “Метінвесту” він розпочав свій шлях, а після обрання мером дружина отримала посаду в компанії Ахметова із річним доходом понад 12 мільйонів гривень. Для експертів це виглядає як “винагорода” за лояльність і контроль над стратегічно важливим містом.

Після окупації Маріуполя виконком продовжив діяти у Запоріжжі, розпоряджаючись бюджетом, який майже повністю фінансується з державних дотацій. У 2024 році це близько 3 мільярдів гривень — коштів українських платників податків. Частину з них спрямували на підтримку переселенців через програму “ЯМаріуполь”, однак результати виявилися шокуюче мізерними.

Із понад 450 мільйонів гривень, витрачених на проект “ЯМаріуполь.Житло”, заселили лише 284 кімнати — менше 1% переселенців. Вартість однієї кімнати сягнула 1,6 мільйона гривень, тоді як ціна квартири в регіоні вдвічі менша. Аудит зафіксував порушення у тендерах, завищення цін і фіктивні закупівлі “під своїх”.

Паралельно виконком витрачав десятки мільйонів на іміджеві та фіктивні проекти: концерти, ремонти “доріг” у місті, яке фактично зруйноване, і навіть закупівлю дорогих автомобілів. Toyota Land Cruiser із бюджету опинилися у користуванні самого Бойченка та його сина.

Не менш сумнівним є благодійний фонд “Я — Маріуполь”, який отримує сотні мільйонів гривень бюджетних та міжнародних грошей, але не надає прозорої звітності. Переселенці скаржаться на бюрократію, низьку якість допомоги й відсутність реальної підтримки.

Тим часом родина мера продовжує купувати елітне житло на суму понад 900 тисяч доларів, а сам Бойченко регулярно з’являється на закордонних форумах, представляючи себе “символом незламного Маріуполя”.

Коли кошти, призначені для жертв війни, стають джерелом особистого прибутку, це — не лише корупція. Це зрада суспільної довіри. Подібні “мери-гуманітарії” створюють небезпечну модель, де благодійність перетворюється на бізнес, а трагедія міста — на прибутковий актив.

З 1 листопада 2025 року набули чинності нові правила оформлення та продовження відстрочок від призову на військову службу в умовах мобілізації. Ці зміни, ініційовані Міністерством оборони України та підтримані урядом, спрямовані на спрощення процесу та зменшення навантаження на працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Головною метою нововведень є підвищення ефективності системи відстрочок і забезпечення більш зручних та оперативних умов для громадян, які мають право на таку відстрочку.

Однією з ключових змін є можливість автоматичного продовження відстрочок для осіб, чия інформація вже є в державних реєстрах або не змінюється протягом певного часу. Це дозволяє значно спростити процес продовження відстрочки для багатьох громадян, оскільки не потрібно буде повторно подавати заяви або проходити процедуру перевірки вручну.

Відстрочку онлайн у Резерв+ можуть оформити:

люди з інвалідністю;

тимчасово непридатні до служби (за наявності електронної постанови ВЛК);

батьки дитини з інвалідністю;

батьки повнолітньої дитини з інвалідністю I–II групи;

ті, хто мають дружину або чоловіка з інвалідністю I–II групи;

батьки трьох і більше дітей;

студенти та працівники вищої та професійної освіти;

військові з дитиною.

Для тих, хто не може скористатися додатком або чиї типи відстрочок ще не доступні у Резерв+, подача заяви можлива в будь-якому ЦНАПі. Це стосується опікунів, піклувальників, усиновлювачів, людей, які доглядають за тяжкохворими членами сім’ї, педагогів та науковців, а також військовозобов’язаних, родичів загиблих чи Героїв України.

До ЦНАП необхідно принести паспорт, РНОКПП та пакет документів відповідно до типу відстрочки. Адміністратор відправляє заяву через портал Дія до ТЦК, після чого ЦНАП інформує про результат телефоном. Документ можна роздрукувати в ЦНАП або через Резерв+ та портал Дія.

Важливо пам’ятати, що заяву потрібно подавати особисто, а представник не може зробити це замість заявника. Неповні або недостовірні дані можуть стати причиною відмови, а подати заяву з-за кордону паперовим способом неможливо.

У Києві розкрито одну з найбільших схем привласнення коштів комунального підприємства «Київпастранс». За інформацією прокуратури міста, підозру оголошено генеральному директору приватного товариства, що постачало електроенергію підприємству, за фактом заволодіння бюджетними коштами на суму понад 47 мільйонів гривень.

Подільська окружна прокуратура столиці повідомляє, що наприкінці 2022 року між «Київпастрансом» та приватною компанією був укладений договір на постачання електроенергії. Згідно з умовами цього договору, постачальник зобов’язувався щомісячно інформувати комунальне підприємство про зміни цін на ринку електроенергії. Проте фактичні поставки та фінансові операції значно відрізнялися від зазначених у документах.

Однак, попри суттєве зниження цін на електроенергію у 2023–2024 роках, компанія продовжувала виставляти рахунки за завищеними тарифами. У результаті КП «Київпастранс» переплатило понад 47 мільйонів гривень.

Слідство встановило, що така схема стала можливою не лише через дії постачальника, а й через службову недбалість посадових осіб комунального підприємства. Раніше підозру в службовій недбалості було вручено колишній начальниці управління «Київпастрансу», до обов’язків якої входив моніторинг цін на електроенергію та реагування на їх зміну.

Наразі досудове розслідування триває. Правоохоронці перевіряють можливу причетність інших посадових осіб до цієї схеми та встановлюють остаточний розмір збитків, завданих бюджету столиці.

Український економіст Борис Кушнірук висловив свою різку реакцію на нещодавнє розслідування журналістів hromadske.ua, яке виявило, як онлайн-казино Favbet змогло уникнути мобілізації своїх співробітників, забронювавши їх за допомогою низки юридичних маніпуляцій. В своєму дописі під назвою «Усі тварини рівні, але деякі рівніші за інших», Кушнірук звернув увагу на одну з найбільш тривожних тенденцій в умовах війни – формування в Україні «привілейованої меншості», яка фактично може жити за іншими законами і нормами, відмінними від тих, що застосовуються до більшості громадян.

Ця ситуація стала очевидною після розслідування, в якому було з’ясовано, як компанія групи Favbet змогла отримати статус резидента спеціального економічного простору «Дія.City». Завдяки цьому статусу підприємство стало поза зоною дії мобілізаційних вимог, що дозволило йому зберегти своїх працівників від військової служби. Усе, що було потрібно для цього, – оформити одну з компаній групи як резидента «Дія.City», що дало можливість обійти державні обмеження, навіть у часи, коли країна перебуває в стані війни. Кушнірук назвав цю ситуацію «цинічною», підкреслюючи, що такий підхід свідчить про існування подвійних стандартів у державному управлінні.

Кушнірук нагадав, що ще у 2024 році тодішня міністерка економіки Юлія Свириденко обіцяла скасувати подібні накази, визнавши, що такі рішення «розколюють суспільство». Проте, за словами експерта, після спаду медійної уваги все повернулося до звичного стану — і вже з липня 2024 по серпень 2025 року 20 працівників Favbet Tek отримали бронювання.

Економіст наголосив, що ще у 2022 році пропонував створити прозору систему бронювання, де критерії стратегічної важливості визначалися б урядом, а не окремими міністерствами. За його словами, це дозволило б уникнути корупційних ризиків:“Якщо компанія хоче бронювати людей — нехай платить внески: одноразово сотні тисяч гривень і щомісячно десятки тисяч за кожного заброньованого. Це чесніше, ніж домовлятися в кабінетах.”

Кушнірук саркастично додав, що Favbet, очевидно, отримала статус критично важливої структури «виключно чесним і прозорим шляхом», а пані Свириденко, яка нині очолює уряд, «напевно, просто забула» про свою гучну заяву.

“Favbet — не виняток. Таких компаній десятки. Просто вона більш публічна через бізнес, а решта користуються тими ж схемами тихо,” — підсумував економіст.

На завершення Кушнірук провів паралель із романом Джорджа Орвелла «Колгосп тварин», наголосивши, що навіть у країні, яка воює за свободу, формується новий клас привілейованих:“Ми бачимо, як панує меншість, що маніпулює іншими задля власної вигоди. Орвелл був би вражений, наскільки його алегорія актуальна й нині.”

Укрзалізниця опинилася в епіцентрі подвійного тиску — фінансового та політичного. Популістичні ініціативи на кшталт «3000 кілометрів безкоштовних подорожей» для громадян створюють привабливу картинку для політичних рейтингів, однак у реальності вони поглиблюють фінансову прірву. За підсумками 2024 року пасажирські перевезення принесли компанії близько 18 мільярдів гривень збитків, а у 2025 році цей показник може перевищити вже 22 мільярди.

Традиційно ці втрати компенсувалися прибутками від вантажних перевезень, проте й цей сегмент демонструє спад. Експортні потоки скорочуються, логістичні ланцюги ускладнені, а внутрішній ринок не може забезпечити потрібних обсягів. Таким чином, головне джерело фінансової стабільності поступово виснажується.

Додатковий пресинг — відновлення інфраструктури після ударів РФ і валютні борги з часів Євро-2012. Уже у 2026 році залізниця має сплатити близько 34 млрд грн за зовнішніми зобов’язаннями. Без цільової підтримки держави, модернізації управління та системної антикорупційної роботи компанія ризикує не витримати нинішнього навантаження.

На цьому фоні дискусії викликає липневий контракт УЗ із ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на 398 млн грн: ціна одного вагона — до 98 млн грн, що вдвічі дорожче за попередні закупівлі. При цьому компанія виплатила 58% авансу (понад 277 млн грн), тоді як виготовлення вагонів заплановано на 2026 рік. В умовах дефіциту ліквідності та зростання боргового навантаження така структура контракту виглядає щонайменше ризикованою.

Ключова дилема для УЗ — баланс між соціальною функцією й фінансовою стійкістю. Без перегляду тарифної політики, адресних дотацій на «соціальні кілометри» та прозорішого підходу до капітальних закупівель залізниця й надалі дотуватиме пасажирів коштом падаючого вантажного бізнесу — із усіма наслідками для стабільності перевізника.

У Кривому Розі сталося кричуще порушення пам’яті захисників України: невідомі зловмисники облили чорною фарбою портрети загиблих військових на стіні місцевої гімназії. Поліція Дніпропетровської області вже зареєструвала інцидент та проводить розслідування. За інформацією правоохоронців, постраждали меморіальні зображення колишніх учнів закладу, які віддали своє життя в російсько-українській війні.

Крім того, вандали перекинули вазони з квітами, що стояли біля будівлі, створивши додаткову шкоду символам пам’яті. Місцеві Телеграм-канали повідомляють, що пошкоджено сім із чотирнадцяти меморіальних портретів, що підкреслює масштаб і цинізм злочину.

Поліція відкрила кримінальне провадження за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство) та розшукує осіб, причетних до цього правопорушення. Правоохоронці закликають мешканців міста надавати будь-яку інформацію, яка може допомогти у встановленні винних.

Це вже не перший випадок актів вандалізму у Кривому Розі, пов’язаних з пам’яттю загиблих воїнів, і подібні дії викликають обурення серед місцевих мешканців та громадськості.

Українські прізвища — це набагато більше, ніж просто офіційні записи у документах. Вони зберігають у собі пам’ять поколінь, розкривають культурні взаємозв’язки та мовні впливи різних народів, які століттями проживали на українських землях. Кожне прізвище несе у собі історію роду, його соціальний статус, ремесло чи навіть характерні риси предків. Дослідження українських прізвищ дозволяє зрозуміти не лише походження конкретної родини, а й ширші процеси культурного та історичного розвитку країни.

Відомий дослідник Павло Чучка, який присвятив понад сорок років вивченню закарпатських прізвищ, зібрав численні унікальні факти про походження та значення українських імен. Його праці показують, що навіть відомі прізвища політичних діячів мають глибоке історичне коріння. Наприклад, прізвище Балога походить з угорської мови і означає «ліва рука» або «лівак». Перші письмові згадки про цей рід датуються 1717 роком, а сьогодні в Україні налічується майже три сотні носіїв цього прізвища.

Прізвище Шуфрич походить від зрумунізованої форми грецького імені Софрон — «Шуфря». Ця форма прижилася переважно на Закарпатті. Народний депутат Нестор Шуфрич родом саме з цього регіону. Нині в Україні мешкає близько 140 Шуфричів.

Прізвище Петьовка може походити як від народної форми імені «Петьо», так і від угорського слова «пітьовко» — картоплина. І сьогодні в Україні мешкає 166 людей із цим прізвищем, переважно на Закарпатті.

Прізвище Пинзеник, яке носить ексміністр фінансів Віктор Пинзеник, має кілька можливих тлумачень. За однією версією, воно походить від польського слова «пензіць» — лякати, за іншою — від угорського «пиндзі» — гроші. Символічно, що його носій став саме фінансистом.

Прізвище Турчинов має давнє походження і означає «нащадок турка». Колись слово «турчин» використовували для позначення вихідців із турецьких земель. Це прізвище зустрічається в різних регіонах України, зокрема у Центральній. Його носить і колишній виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов.

Прізвище Литвин вказує на походження з території Великого князівства Литовського. Спершу так називали людей, які прибули з північних земель, і згодом воно стало поширеним етнонімом. Один із відомих носіїв — політик Володимир Литвин.

Як зазначає професор Чучка, унікальність закарпатських прізвищ зумовлена багатовіковим сусідством різних культур: угорської, польської, румунської, словацької, німецької, навіть італійської. Тут кожне ім’я — як відбиток історії.

Ономастика — це не лише наука про імена, а й спосіб пізнати власну ідентичність. Походження прізвищ таких відомих українців, як Балога, Шуфрич, Пинзеник, Турчинов чи Литвин, є частиною великої культурної мозаїки, з якої складається сучасна Україна.