Вчені: самотні люди частіше звертаються до лікарів

Шахта «Покровська» залишається одним з основних стратегічних об’єктів у районі активних бойових дій на Донеччині. Підприємство не лише має важливе економічне значення для регіону, але й виконує функцію важливого оборонного рубежу. За повідомленнями підрозділу Збройних сил України «Гострі Картузи», територія шахти зазнала серйозних руйнувань внаслідок активних бойових дій. Частина інфраструктури шахти, яка зберігає критичну для регіону важливість, опинилася під контролем російських окупантів.

Розташована на стратегічно важливому напрямку, шахта «Покровська» знаходиться на межі бойових ліній, які мають вирішальне значення для оборони Покровська та прилеглих територій. Саме через цю ділянку війська ворога намагаються розширити свій плацдарм, збільшуючи тиск на оборонців лівого флангу. Це ставить під загрозу не лише стабільність оборонних позицій, а й безпеку мирного населення, яке, попри воєнні дії, залишається у зонах потенційного обстрілу та наслідків бойових сутичок.

У грудні 2024 року адміністрація «Покровської» оголосила про часткове призупинення діяльності через наближення лінії фронту. Уже в січні 2025 року видобуток було повністю зупинено. У березні російські обстріли зруйнували головний ствол і підйомну установку шахтоуправління, що зробило відновлення об’єкта неможливим.

Зараз два основні комплекси шахти повністю знищені. Один із них окупований, другий залишається під контролем українських захисників, але щодня зазнає атак.

Після 2014 року шахта «Покровська» була єдиним діючим підприємством на підконтрольній Україні території, що видобувало коксівне вугілля — стратегічну сировину для металургії. Її руйнування створює серйозні ризики для промисловості та енергетичної стабільності України.

Масштаби втрат і майбутня доля підприємства наразі невідомі, але бійці ЗСУ наголошують: оборона цього напрямку — питання не лише військової стратегії, а й економічної безпеки держави.

У сучасному світі питання захисту навколишнього середовища набуває особливої актуальності, адже саме від наших дій залежить, в якому стані планета залишиться для майбутніх поколінь. Глобальні екологічні проблеми, такі як зміна клімату, забруднення води та повітря, знищення лісів і вимирання видів, поставили людство перед необхідністю кардинальних змін у способі життя. Це питання не можна відкладати, адже кожен рік бездіяльності погіршує ситуацію.

Важливим аспектом є розуміння того, що екологічні проблеми мають безпосередній вплив на наше здоров’я, економіку і навіть соціальну стабільність. Забруднення повітря, наприклад, може стати причиною численних захворювань, а зміна клімату впливає на сільське господарство, викликаючи неврожаї та зниження продовольчої безпеки. Це, у свою чергу, може призвести до масштабних міграційних процесів і політичної нестабільності в різних регіонах.

МАГАТЕ повідомило, що після цієї атаки його інспекційні команди на Південноукраїнській АЕС та Хмельницькій АЕС зафіксували втрату доступу кожної станції до однієї із зовнішніх ліній електропередачі. Зовнішні лінії — це канали постачання електроенергії, які живлять системи безпеки станцій у разі будь-яких позаштатних ситуацій. У нормальному режимі атомна станція не просто виробляє енергію, а й сама залежить від стабільного зовнішнього живлення для охолодження реакторів і ядерного палива. Втрата таких ліній робить систему більш вразливою.

Окремо команда МАГАТЕ на Рівненській АЕС повідомила, що станція була змушена знизити потужність двох із чотирьох енергоблоків на прохання оператора енергосистеми. Це робиться для стабілізації мережі в умовах дефіциту або розбалансування після масованого обстрілу. Тобто атака вдарила не лише по генерації теплової та гідроенергетики, а й безпосередньо зачепила ядерний сегмент, який в Україні залишається ключовим джерелом електроенергії.

Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив, що «ядерна загроза реальна», і знову закликав до максимальної військової стриманості в районах розташування ядерних об’єктів та до дотримання «семи незамінних принципів ядерної безпеки і захищеності». За позицією МАГАТЕ, будь-які удари, які можуть вплинути на зовнішнє електропостачання атомних станцій, автоматично створюють ризик для їхньої стабільної роботи.

Мова йде не лише про локальні перебої світла для споживачів. Ідеться про стратегічний ризик для всієї системи ядерної безпеки країни.

Експерти з ядерної й радіаційної безпеки вже попереджали, що навмисні удари Росії по критичних енергетичних підстанціях — це не тільки спроба залишити міста без світла, а й спосіб тиску через загрозу масштабного блекауту, який може паралізувати нормальне енергоживлення атомних станцій. Дослідник радіаційної безпеки і фахівець з ядерної енергетики Greenpeace Ян Ванде Путте наголошував, що удари по ключових підстанціях можуть призвести до повної втрати зовнішнього живлення діючих АЕС. У такому випадку країна ризикує отримати справжній технічний блекаут, коли реактори доведеться переводити на аварійні дизельні генератори, а це вже сценарій із ризиком ядерної аварії.

Greenpeace і профільні енергетичні аналітики описують цей сценарій як один із найнебезпечніших для України від початку повномасштабного вторгнення. Вони наголошують: якщо атомна станція втратить зовнішнє живлення, то системи охолодження реактора та відпрацьованого ядерного палива переходять на дизельні генератори та батареї. Це «остання лінія оборони», яка розрахована на обмежений час. Якщо пошкодження мережі не вдасться швидко відновити або доставити пальне, існує ризик перегріву і пошкодження ядерного палива, що в екстремальному випадку може означати викид радіоактивних речовин далеко за межі України. Greenpeace порівнює ці ризики з Фукусімою 2011 року або навіть із Чорнобилем, підкреслюючи, що Росія фактично використовує ядерну безпеку як інструмент шантажу.

Українське Міненерго ще у 2024 році офіційно попереджало, що Росія готує удари саме по критичних підстанціях, які забезпечують надійне живлення атомних електростанцій. Логіка цих атак проста: вдарити не лише по генерації, а по «нервах системи» — вузлових підстанціях, через які АЕС отримують стабільне живлення для своїх систем безпеки та передають електроенергію в загальну мережу. Такі об’єкти важко швидко відновити, а кожне пошкодження накопичує ризик для всієї енергосистеми. Це робить удари по енергетиці вже не просто воєнним злочином проти цивільної інфраструктури, а прямою загрозою ядерній безпеці в центрі Європи.

На тлі цих подій МАГАТЕ послідовно попереджає: ситуація з ядерною безпекою в Україні не є абстрактною, вона залишається критично крихкою. Організація неодноразово фіксувала вибухи безпілотників поруч із Південноукраїнською АЕС (менше кілометра від периметра станції) і рекордно довгі відключення зовнішнього живлення на захопленій росіянами Запорізькій АЕС, де блоки вже доводилося переводити на аварійні дизелі. Кожен такий інцидент — ще одне нагадування, що нова енергетична тактика РФ напряму зачіпає ядерну безпеку й може мати наслідки не лише для України, а й для сусідніх країн.

У Одесі працівники Державного бюро розслідувань (ДБР) розкрили масштабну аферу, що мала на меті зрив мобілізаційного процесу в Україні. У центрі скандалу опинилась військово-лікарська комісія Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, співробітники якої організували фальшування медичних висновків для військовозобов’язаних осіб.

Як стало відомо з повідомлення на сайті «Закон і Бізнес», лікарі комісії видавали фіктивні медичні документи без необхідної присутності самих призовників. Завдяки цим підробленим довідкам, громадяни мали змогу незаконно отримувати відстрочку від мобілізації, що не тільки порушувало закон, але й ставило під загрозу національну безпеку України в умовах війни.

За даними слідства, члени ВЛК діяли у змові з фігурантами масштабної корупційної схеми, яку раніше викрили слідчі ДБР. Організував оборудку місцевий мешканець, який залучив до неї співробітника Центру забезпечення службової діяльності Міноборони та Генштабу ЗСУ, працівника Приморського ТЦК та СП, а також двох посередників.

За «послугу» ухилення від служби ділки вимагали від призовників 16 тисяч доларів. Обвинувальні акти щодо організаторів уже передані до суду.

Наразі чотирьом членам військово-лікарської комісії оголошено підозру у службовому підробленні, вчиненому групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України). Слідчі вирішують питання щодо їхнього відсторонення від посад.

Санкція статті передбачає покарання у вигляді до трьох років обмеження волі.

Поки уряд готує нові тарифи та оновлені правила енергетичного ринку на 2026 рік, у центрі уваги опинилося державне підприємство ПАТ «Центренерго». Знову спалахнули сумніви щодо прозорості його контрактів із приватними постачальниками вугілля. За даними з відкритих джерел і численних скарг, компанія здійснила масштабні авансові платежі, які не були забезпечені реальними поставками або не відповідали заявленій якості палива.

Найбільше запитань викликають угоди з фірмами «Теплосфера ЮА» та «Енерго Ресурс Груп». Саме ці компанії, за повідомленнями ЗМІ, могли бути залучені до схем, у яких державні кошти опинилися заблокованими без підтвердженого товару. Частина інформації вже має документальне підтвердження — у судових реєстрах з’явилися відповідні записи, що вказують на фінансові порушення та спроби сторін уникнути відповідальності. Інша частина тверджень залишається на рівні журналістських розслідувань і наразі очікує офіційної перевірки з боку контролюючих органів.

Окремо у публікаціях згадуються поставки через «Енерго Ресурс Груп» на суми понад 1–1,5 млрд грн із переважними авансовими платежами та сумнівним підтвердженням походження вугілля. Частина локацій заявлених «виробничих баз» — у зоні бойових дій, де вони фактично не функціонують. Ці дані наразі публікують низка медіа й розслідувальних майданчиків; вони потребують офіційної верифікації. Разом із тим реєстрові дані про саму компанію та зміни її бенефіціарів — відкриті в держреєстрах.

ПАТ «Центренерго» вже не вперше опиняється у фокусі антикорупційних органів через закупівлі палива й матеріалів. НАБУ і САП раніше завершували розслідування щодо епізодів із завданням збитків компанії, а справи передавалися до суду; у медіа неодноразово піднімали тему завищення цін і змови постачальників. Це підкреслює, що будь-які нові сигнали за участі компанії мають перевірятися негайно й публічно.

Станом на 2025 рік профільне відомство очолює Світлана Гринчук. У публікаціях і скаргах її називають політичним «даху­ванням» для спірних контрактів «Центренерго». Наразі це — звинувачення, що потребують офіційної перевірки; відкритих рішень суду чи процесуальних рішень правоохоронців саме щодо цих тверджень у публічному доступі не виявлено. Міністерство енергетики та «Центренерго» мають надати розгорнуті пояснення щодо авансів, контролю якості й повернення коштів у випадку зриву постачань.

Що має зробити держава зараз. По-перше, провести аудит усіх авансових контрактів із вугіллям у 2024–2025 роках і оприлюднити результати з помісячною динамікою поставок та актами приймання. По-друге, забезпечити регресні позови «Центренерго» до контрагентів у разі невиконання договорів і зафіксувати рух коштів на етапі передплати. По-третє, зобов’язати держкомпанію перейти на модель мінімальних авансів з поетапною оплатою «по факту», а не за гарантійними листами. Нарешті, потрібен публічний звіт Міненерго про контроль якості палива на ТЕС, із розбивкою по шахтах і збагачувальних фабриках — це зменшить простір для «рядівки» під виглядом «кондиційного» вугілля й зносу обладнання на ТЕЦ (проблема, про яку ринок говорить роками).

Історія з «Теплосферою ЮА» вже має сліди у судах і реєстрах. Історії навколо «Енерго Ресурс Груп» — гучні за масштабом, але для суспільної довіри критично потрібні офіційні процесуальні дії й прозоре інформування. Якщо «вугілля» існувало лише на папері, гроші мають повернутися до бюджету, а посадові рішення — отримати належну правову оцінку.

Багато людей, які відмовляються від глютену через регулярний біль і здуття живота, вважають, що це є ознакою глютенової непереносимості. Однак, результати досліджень, опублікованих у журналі The Lancet, свідчать, що в реальності ці симптоми не завжди пов’язані саме з глютеном. Згідно з висновками вчених, істинною причиною дискомфорту найчастіше є не глютен, а FODMAP-вуглеводи — група складних вуглеводів, які не можуть бути повністю розщеплені в тонкому кишківнику.

Ці сполуки, включаючи фруктани, галактани та інші короткоциклічні вуглеводи, внаслідок відсутності достатньої кількості ферментів у кишківнику, не засвоюються і потрапляють до товстого кишківника. Тут вони зазнають бродіння, що може призводити до утворення газів, здуття і навіть болю. Відомо, що саме ці процеси є основними провокаторами дискомфорту, який іноді плутають з негативними реакціями на глютен.

Попри популярність безглютенових дієт, науковці нагадують: справжня целіакія — аутоімунне захворювання, що потребує повного уникнення глютену — зустрічається лише приблизно в 1% населення. Решта, хто скаржиться на біль, спазми чи здуття після споживання хліба чи макаронів, часто реагують на інші компоненти продуктів.

Дослідники зазначають, що коли учасники експериментів переходили на дієту з низьким вмістом FODMAP — обмежуючи споживання цибулі, часнику, яблук, нектаринів та певних злаків — симптоми зникали навіть після повторного введення глютену.

У багатьох випадках негативні відчуття після їжі пов’язані з очікуванням болю, а не з реальними змінами в організмі. В експериментах, коли люди не знали, чи отримують глютен, різниця у симптомах була мінімальною. Деякі навіть відчували погіршення після плацебо — продуктів без глютену.

«Активність у шлунково-кишковому тракті здатна впливати на роботу мозку, а тривожність може підвищувати чутливість до звичайних процесів травлення», — зазначають автори дослідження.

Фахівці попереджають, що відмова від глютену без медичних показань не лише непотрібна, а й потенційно шкідлива. Продукти без глютену часто містять більше жиру, цукру та солі, але менше клітковини, білка і поживних речовин, що може негативно позначитися на мікрофлорі кишківника.

Крім того, психологи застерігають: нав’язливе уникання певних продуктів підвищує тривожність і може загострювати синдром подразненого кишківника (IBS).

Дослідники з Університету Лідса проаналізували 67 клінічних випробувань за участю понад 7 тисяч людей і з’ясували, що когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає ефективніше, ніж медикаментозне лікування, зменшити біль і страх перед їжею.

«Пора переходити від редукціоністського підходу „глютен — це зло“ до персоналізованої терапії, яка допоможе людям безпечно повернути глютен у раціон», — резюмують вчені.

Таким чином, нове дослідження пропонує переглянути популярне уявлення про глютен як головну причину дискомфорту після їжі. У більшості випадків проблеми спричиняють індивідуальні реакції на вуглеводи, особливості мікрофлори кишківника та психологічні фактори.

Після чергових масованих атак Росії на енергосистему України народний депутат Олексій Кучеренко висловив різку критику на адресу центральної влади та київської міської адміністрації, звинувативши їх у нездатності захистити критичну інфраструктуру. За словами Кучеренка, чиновники, які публічно заявляли про готовність об’єктів енергетики до таких нападів, фактично не вжили достатніх заходів для їхнього захисту. Ситуація, на його думку, не є просто технічною, а набуває політичного виміру, адже йдеться не лише про недоліки у виконанні конкретних проєктів, а й про відсутність належної координації та відповідальності серед органів влади.

Зокрема, депутат зазначив, що відсутність реальних результатів захисту енергетичних об’єктів є прямим наслідком бездіяльності та недооцінки загроз з боку відповідальних осіб. Він підкреслив, що на тлі постійних ракетних атак і відновлення інфраструктури необхідно було вжити оперативних заходів для зміцнення енергетичної безпеки країни. Олексій Кучеренко також звернув увагу на те, що уряд і місцева влада знову допустили формальне виконання обов’язків, замість того щоб працювати над реальним зміцненням системи.

«У мене абсолютно критичне відношення до професіоналізму уряду. Для мене однозначно, що і Найєм, і Кудрицький провалили захист укриттів. Я вважаю, там правоохоронці мають давно працювати», — заявив народний депутат.

Він окремо згадав і міського голову Києва Віталія Кличка. За словами депутата, столична влада не зробила всього можливого для фізичного посилення підстанцій і трансформаторних вузлів.

Кучеренко визнає, що жодне місто не може самостійно збити ракету чи дрон, але наполягає: на локальному рівні можна було мінімізувати наслідки прямих влучань. Йдеться не про систему ППО, а про елементарний технічний захист обладнання.

«Я не розумію, чому Київ не будував для трансформаторних вузлів і вузлів автоматики свій захист. А це мали б бути металеві троси, сітки, відповідні конструкції, які абсолютно можна було б будувати. І вони б значною мірою могли допомогти», — сказав він.

Депутат також нагадав, що Кличко — не лише мер, а й голова Київської міської державної адміністрації, тобто особа, яка несе відповідальність не лише політичну, а й управлінську. На його думку, міська влада «розслабилася і кошти використовує не за пріоритетами воєнного часу», тоді як захист енергетики мав бути абсолютним пріоритетом.

Контекст цієї критики стосується масштабної програми укріплення енергооб’єктів — так званих «саркофагів» для трансформаторних підстанцій, які мали витримувати удари. Кучеренко раніше стверджував, що жоден із 21 об’єкта третього рівня захисту не був завершений, програму фактично заморозили, а проєкти виявилися неефективними і надто дорогими. Він говорить, що гроші «просто закопувалися в землю», тоді як на місцях підстанції в багатьох випадках доводилися захищати підручними засобами — мішками з піском.

За його словами, наслідок ми бачимо зараз: попри офіційні заяви про готовність енергетичної інфраструктури до обстрілів, російські удари знову призводять до масових віялових відключень, і кияни залишаються без світла після кожної великої атаки.

Кучеренко вважає, що правоохоронні органи мають дати відповідь не лише щодо ракетного терору Росії, а й щодо організації захисту всередині країни — хто проєктував укриття для енергооб’єктів, хто їх будував, на що пішли кошти й чому ці укриття не виконали свою функцію.

Він підсумував, що частину проблеми створила держава, яка обіцяла захистити ключові енергооб’єкти, але не завершила критичні інженерні роботи, і частину — Київ, який, за його словами, не забезпечив базову фізичну оборону трансформаторних вузлів і автоматики на рівні міського господарства.

29 жовтня стало відомо про підрив автомобіля підполковника російського ОМОНу Веніаміна Мазжеріна в Кемеровській області. Цей інцидент став черговим етапом у боротьбі проти російських військових злочинців, і вказує на значну роль української розвідки в проведенні операцій на території РФ. За повідомленням Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Мазжерін був причетний до численних злочинів проти мирного населення на Київщині в період російської окупації в 2022 році.

Мазжерін, 45-річний підполковник, служив у спецпідрозділі ОМОН «Оберіг», який входить до складу Росгвардії в Кемеровській області. Цей підрозділ став відомим своєю жорстокістю під час бойових дій на території України, де брав участь у серії каральних акцій проти цивільного населення під час вторгнення Росії на початку 2022 року. Інформація про участь Мазжеріна у цих злочинах активно передавалась українськими спецслужбами і використовувалась для проведення точних операцій з метою покарання винних.

Розвідка підтвердила, що Мазжерін загинув 25 жовтня внаслідок вибуху у власному автомобілі.

Офіс генерального прокурора України вже відкрив кримінальне провадження проти військовослужбовців підрозділу «Оберіг» за фактами порушення законів і звичаїв війни. Розслідування базується на свідченнях очевидців та зібраних доказах про участь омонівців у катуваннях і розстрілах мирних жителів.

Ще у квітні 2022 року українська розвідка ідентифікувала воєнних злочинців із цього підрозділу та розробила комплекс заходів для притягнення їх до відповідальності.

«ГУР МО України нагадує — за кожен вчинений проти українського народу воєнний злочин буде справедлива відплата», — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, 22 жовтня українські розвідники спільно з представниками руху визволення Кавказу провели спецоперацію в російському Ставрополі, під час якої було ліквідовано щонайменше трьох військових 247-го кавказького козачого полку ВДВ ЗС РФ.

Ганна Лиско, яка нещодавно прийняла рішення покинути свою посаду у Громадській раді доброчесності, стала фігурою, що привернула увагу не лише своєю кар'єрою, але й фінансовими аспектами. У своїй декларації, яку вона подала перед відставкою, Лиско вказала на наявність 80 тисяч доларів, значні банківські заощадження, а також інвестиції в нерухомість. Зокрема, вона придбала нову квартиру у Львові, що також стало частиною публічної уваги щодо її матеріального становища.

Ганна Лиско є відомою адвокаткою та співзасновницею юридичного об’єднання «Лі Партнерс». Її активність охоплює різні напрямки, серед яких варто виокремити членство у правлінні громадської організації «Львівський центр медіації». Водночас Громадська рада доброчесності, до складу якої Лиско входила, виконує важливу роль у оцінці діяльності суддів щодо етичних стандартів. І хоча звільнення з посади не є рідкісним явищем у такій інституції, особистий фінансовий профіль Лиско додає новий вимір до публічної дискусії навколо її діяльності та відставки.

Попри високі стандарти «доброчесності», Лиско володіє трьома об’єктами нерухомості у Львові та ще одним — у процесі будівництва. Її активи включають садовий будинок площею 88 м², земельну ділянку на 705 м², квартиру на 70 м² у спільній власності з родичами та нову квартиру в новобудові, придбану цього літа за 895 тисяч гривень.

Крім того, у травні 2025 року вона продала нерухомість, отримавши 2,24 мільйона гривень. В автопарку Лиско — Nissan Rogue 2017 року вартістю понад 600 тисяч гривень.

У декларації також зазначено дериватив у інвестиційному фонді «Дінант», придбаний за 1,75 млн грн. Основним джерелом доходу Лиско за 2025 рік став продаж нерухомості — понад 2,2 млн грн. Загальний дохід за рік склав 2,66 млн грн, з яких незначну частку становили дивіденди від адвокатського бізнесу та підприємницькі прибутки.

На рахунках адвокатки — понад 70 тисяч доларів і 100 тисяч гривень у «Кредобанку». Готівкою вона задекларувала ще 10 тисяч доларів, а її мати — стільки ж.

На тлі таких фінансових показників рішення про звільнення виглядає не стільки кар’єрним, скільки стратегічним — можливо, перед новим етапом у власному бізнесі.