Ведуча Леся Нікітюк приховувала вагітність навіть від колег

Українська акторка Олена Лавренюк розповіла про болісний досвід, який став наслідком невдалої косметологічної процедури та сумнівних рекомендацій спеціалістів. За її словами, бажання позбутися ластовиння на обличчі обернулося серйозними проблемами зі шкірою. Після втручання на обличчі акторки з’явилися десятки ушкоджень, що вимагали тривалого відновлення та стали сильним емоційним потрясінням.

Як зазначає Лавренюк, рішення про процедуру було ухвалене під впливом порад косметолога, яка переконувала в необхідності такого втручання задля профілактики можливих ускладнень у майбутньому. Саму маніпуляцію проводив чоловік косметологині, який також запевняв у безпечності та ефективності методу. Однак результат виявився протилежним очікуванням — замість рівного тону шкіри акторка отримала численні пошкодження, що потребували медичного нагляду.

“Це був страшний період у моєму житті. Він лазером точково прибирав ластовиння, і на моєму обличчі понад 60 опіків було, різних фігур”, — розповіла Олена в інтерв’ю Аліні Доротюк.

Невдовзі акторка звернулася до лікарів. Їй пояснили, що опіки потребують часу для загоєння, а також дали рекомендації щодо догляду та уникання сонячного проміння. Лавренюк змушена була приховувати пошкодження обличчя товстим шаром гриму та значно обмежити соціальні контакти.

Лише через два роки шкіра акторки відновилася, і вона змогла повернутися до нормального життя. Хоча Олена не подавала до суду на косметолога, вона зазначила, що у разі залишення опіків планувала б відстоювати свої права у правовому полі.

Ця історія стала попередженням для всіх, хто планує косметологічні процедури: важливо обирати професіоналів та бути обережними з радикальними втручаннями, особливо якщо мова йде про обличчя.

Бажання перекусити солодким знайоме багатьом і часто виникає не через справжній голод, а як звичка або реакція організму на втому, стрес чи емоційне перевантаження. Експерти з харчування підкреслюють: правильний вибір продуктів може значно зменшити потяг до цукру, підтримати енергію протягом дня та допомогти відчувати ситість довше — без зайвих калорій та шкоди для фігури.

Серед найефективніших «антисолодких» продуктів називають фрукти та ягоди. Вони природно солодкі, багаті клітковиною та антиоксидантами, що допомагає стабілізувати рівень глюкози в крові та знижує різкі сплески цукру, які часто провокують бажання з’їсти щось солодке. Крім того, фрукти забезпечують організм вітамінами та мінералами, підтримуючи загальний тонус і покращуючи самопочуття.

Дієтолог Роббі Паддік пояснює, що тяга до солодкого формується як через фізичний голод, так і через стрес чи емоційне виснаження. Він пропонує трирівневу 15-хвилинну методику, щоб контролювати імпульс:

Крок 1: П’ятихвилинна перевірка стануПеревірте, чи дійсно ви голодні, коли останній раз їли, а також оцініть емоційний стан і звички, що можуть провокувати потяг до солодкого.

Крок 2: П’ятихвилинне цілеспрямоване відволіканняЯкщо це фізичний голод — перекус із білком та овочами. Якщо емоційна потреба — коротка розмова з другом, невелике завдання або прогулянка на свіжому повітрі.

Крок 3: П’ятихвилинна візуалізація майбутнього себеУявіть, як почуватиметесь через годину після контролю імпульсу. Це допомагає сформувати новий досвід і навчитися справлятися з бажанням солодкого без зайвих калорій.

Також Паддік радить метод «серфінгу за бажанням»: уявляти тягу хвилею, дозволяти їй наростати і спадати, не піддаючись імпульсу. Альтернативні дії, такі як глибоке дихання, розмова або прогулянка, допомагають відв’язати стимул «хочу солодкого» від автоматичної винагороди.

Головне, на що звертають увагу експерти: справа не в силі волі, а в усвідомленні причин, що запускають тягу. Усунення цих тригерів робить бажання солодкого контрольованим і менш інтенсивним.

Чимало українців уважно стежать за трендами у догляді за зубами, однак не всі популярні зубні пасти однаково безпечні для регулярного використання. Київський стоматолог Іван Кравцов звернув увагу на цю проблему, опублікувавши відео в TikTok, де поділився власним списком паст, якими він принципово не користується і не радить застосовувати щодня.

За словами лікаря, першу позицію в антирейтингу посіла відома паста Marvis. Стоматолог пояснив, що її помітний відбілювальний ефект досягається не завдяки догляду за емаллю, а через високу абразивність. Частинки, які очищують поверхню зубів, при регулярному використанні поступово стирають емаль. На початку це може створювати ілюзію білосніжної усмішки, проте з часом зуби стають чутливішими, а ризик пошкоджень лише зростає.

На другій позиції — Colgate MaxWhite. Стоматолог зазначає, що ця паста створює лише візуальний ефект блиску емалі, не забезпечуючи реального відбілювання. Водночас через велику кількість відбілювальних компонентів і піноутворювачів засіб може негативно впливати на чутливість зубів.

Третє місце в антирейтингу зайняла Blend-a-med 3D White. За словами Кравцова, паста має високу абразивність, яка при регулярному використанні може пошкоджувати емаль і робити зуби більш чутливими. Лікар наголосив, що такі засоби не варто використовувати щодня, а для постійного догляду краще обирати пасти з індексом абразивності RDA до 80.

Четверту позицію стоматолог віддав Aquafresh. Він звернув увагу на те, що паста містить мінімальну кількість активних компонентів і фактично не має суттєвого впливу на здоров’я ясен або профілактику стоматологічних проблем.

На п’ятому місці опинилася Parodontax Classic. Основною претензією до цього продукту лікар назвав наявність соди, яка є досить агресивним абразивом. За тривалого використання вона може спричиняти підвищення чутливості зубів.

Шосте місце в антирейтингу зайняла Lacalut Basic. Кравцов зазначив, що паста містить діоксид титану — білий барвник, який деякі фахівці вважають потенційно токсичним. Крім того, у складі є піноутворювачі, які, за словами стоматолога, можуть накопичуватися в організмі та негативно впливати на здоров’я.

Підсумовуючи, лікар наголосив, що головними «червоними прапорцями» при виборі зубної пасти є надмірна абразивність, велика кількість піноутворювачів, агресивні відбілювальні компоненти та сумнівні барвники. Щоб зберегти здоров’я зубів і ясен, він радить уважно читати склад і обирати засоби, призначені саме для щоденного та безпечного догляду.

У системі публічних закупівель «Прозорро» знову зафіксовано ситуацію, яка викликає серйозні запитання щодо прозорості використання бюджетних коштів. За тиждень було оприлюднено понад 72 тисячі закупівель на загальну суму майже 19 мільярдів гривень, однак особливу увагу привернула одна угода. Йдеться про 1,6 мільярда гривень, які Служба відновлення у Миколаївській області спрямувала компанії «Ростдорстрой» за процедурою, що виглядає щонайменше нетипово для такого обсягу фінансування.

Формально предмет закупівлі визначено як «експлуатаційне утримання автомобільних доріг». У законодавстві цим терміном зазвичай позначають поточні та локальні роботи: прибирання узбіч, ямковий ремонт, розчищення снігу, встановлення дорожніх знаків або ліквідацію незначних пошкоджень покриття. Такі послуги, як правило, не передбачають масштабних витрат і реалізуються через відносно прості та конкурентні процедури.

За умовами тендеру, замість точкового ремонту підрядник має виконати фрезерування старого покриття та укладання нового шару асфальту. Такий обсяг традиційно визначають як середній або капітальний ремонт, але аж ніяк не підтримання експлуатаційного стану. Попередні розрахунки показують: заявлені обсяги дозволяють оновити близько 30 кілометрів дороги — фактично окремий дорожній проєкт, лише схований у технічній категорії, яка не передбачає конкуренції.

І це вже не перший випадок. У вересні Служба відновлення замовляла «Ростдорстрою» аналогічні роботи — також під вивіскою «експлуатаційного утримання». Тоді Державна аудиторська служба зацікавилася визначеннями і вимагала пояснень: чому капітальні ремонти маскуються під підтримувальні?

Відповідь чиновників стала ілюстрацією того, наскільки легко державні норми можна перетлумачити, якщо є така потреба. Фрезерування? Це, виявляється, «аварійне виправлення профілю». Укладання нового шару? «Захід з недопущення погіршення стану». Заміна значних ділянок дорожнього одягу? «Тимчасові роботи, що не змінюють конструктив».

І найголовніше — ДАСУ цю логіку прийняла. Відтак подальші закупівлі за цією схемою не просто стали можливими — вони отримали своєрідну індульгенцію. Уже в жовтні замовник повторив закупівлю, і цього разу ціни навіть зросли приблизно на 3%, що виглядає особливо контрастно на тлі загальних бюджетних обмежень.

Таким чином в Україні сформувався новий різновид «експлуатаційного утримання» — коли під виглядом негайних робіт державні замовники проводять масштабне асфальтування без повноцінних торгів і необхідного контролю. Це не лише підміняє зміст законодавства, а й створює окремий клас дорожніх контрактів, що фактично виведені з-під конкуренції.

У Харківській області набирає обертів чергова резонансна історія, пов’язана з використанням бюджетних коштів у сфері освіти. Управління освіти Холодногірського району 11 грудня уклало договір на суму понад 1,1 мільйона гривень щодо капітального ремонту частини покрівлі гімназії № 86. Офіційно роботи позиціонуються як складова заходів з енергозбереження, однак деталі угоди викликали серйозні запитання щодо реальної доцільності та вартості запланованих робіт.

Аналіз кошторисної документації свідчить, що ціни на окремі будівельні матеріали можуть бути суттєво завищеними. За попередніми оцінками, різниця між ринковою вартістю та закладеними у проєкт цифрами сягає щонайменше чверті мільйона гривень. Саме цей факт став підґрунтям для сумнівів у прозорості закупівлі та ефективності використання бюджетних ресурсів, призначених для освітніх закладів.

До початку повномасштабної війни Солоха працювала головним спеціалістом у відділі освіти Валківської райдержадміністрації. Будівельний напрям не був пов’язаний із її попередньою діяльністю, тож стрімке зростання успішності у сфері державних ремонтних підрядів виглядає особливо контрастно.

Втім, найбільше запитань викликає кошторис ремонту в гімназії № 86. Аналіз вартості матеріалів показує системне завищення цін на ключові позиції, що може свідчити про неефективне використання коштів або умисне роздування вартості робіт.

ПВХ-мембрану SOPREMA внесли до кошторису за ціною 641 грн за квадратний метр. На ринку аналогічний матеріал коштує близько 445 грн. Різниця лише по цій позиції — понад 200 тисяч гривень.

Геотекстиль щільністю 200 г/м² оцінили у 87,96 грн, хоча середня ринкова вартість становить приблизно 47–48 грн. Переплата — орієнтовно 35 тисяч гривень.

Аератори діаметром 75 мм закуповуються по 1710 грн за штуку, тоді як реальна ціна коливається у межах 700–720 грн.

У підсумку сума потенційно завищених витрат перевищує 250 тисяч гривень — це більше чверті усього бюджету проєкту. Для локального ремонту частини покрівлі такі розбіжності є суттєвими і ставлять під сумнів добросовісність закупівлі.

Експерти з публічних фінансів зазначають, що подібні кейси трапляються тоді, коли підрядник отримує контракт в умовах низької конкуренції або коли процедури контролю — формальні. У цій ситуації особливо насторожує швидка концентрованість підрядів у руках новоствореного ФОП та синхронне завищення вартості матеріалів у різних закупівлях.

Якщо дані про завищені ціни підтвердяться під час офіційної перевірки, посадовим особам загрожує відповідальність за неефективне використання бюджетних коштів. Місцевій владі ж доведеться пояснити, яким чином новий підрядник за два місяці отримав доступ до одних із найбільш фінансово містких ремонтних проєктів району.

Центральний районний суд Миколаєва ухвалив обвинувальний вирок у справі про зухвалий напад на аптечний заклад, який стався наприкінці листопада 2024 року. На лаві підсудних опинилася 34-річна мешканка міста, дії якої кваліфікували за частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України. Суд дійшов висновку, що злочин був вчинений умисно та з використанням небезпечного способу, що створювало загрозу для здоров’я працівниці аптеки.

Як встановили під час розгляду справи, жінка зайшла до аптеки, розташованої на проспекті Центральному, та звернулася до асистента фармацевта з проханням розміняти готівку. Скориставшись моментом, вона застосувала газовий балончик, після чого безперешкодно потрапила до касової зони. Звідти було викрадено близько 6,5 тисячі гривень, після чого нападниця намагалася швидко залишити приміщення.

Жінка визнала свою провину, пояснивши, що опинилася в тяжкій життєвій ситуації та їй потрібно було сплатити оренду житла. Вона компенсувала завдану потерпілій шкоду та щиро каялася у вчиненому.

Суд, врахувавши тяжкі життєві обставини, щире каяття та відшкодування збитків, застосував статтю 69 КК України та призначив покарання нижче від мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.4 ст.186 КК. Жінку визнано винною та засуджено до позбавлення волі на строк чотири роки.

В інтернеті з’явився документальний фільм «Океан Ельзи: Спостереження шторму», який майже одразу став предметом активних дискусій у соцмережах. Стрічка привертає увагу не лише історією культового гурту, а й несподіваними особистими штрихами до портрета його фронтмена. Попри багаторічне прагнення Святослава Вакарчука відокремлювати сцену від приватного життя, нові епізоди демонструють: частина важливих для нього моментів уперше опинилася в об’єктиві камери.

Один із найемоційніших фрагментів фільму присвячений родині музиканта. Глядачі бачать не концертні зали й не репетиційні студії, а звичайну відеорозмову — Вакарчук спілкується зі своїми дітьми, сином Іваном та донькою Соломією. Камера фіксує екран смартфона, на якому відбувається теплий, стриманий діалог без пафосу та публічних жестів. У цих кадрах артист постає спокійним і зосередженим, уважним до кожного слова, що звучить по той бік екрана.

«Ваня, я тебе дуже люблю. І тебе, і Соломійку. Як тільки тато зможе, тато вже скоро до вас приїде. Я вас обіймаю, цілую. Гарно там будьте, слухайтеся чемно Олю і маму. Все, скоро побачимось», — каже артист, всміхаючись у камеру.

Епізод став одним із найбільш обговорюваних у мережі — не лише через фільм, а й тому, що глядачі вперше побачили, яким Вакарчук є поза сценою та поза політичними чи суспільними ролями. Для багатьох він постав не фронтменом гурту, а просто батьком, який підтримує своїх дітей на відстані.

«Спостереження шторму», схоже, відкриває значно більше, ніж історію культового гурту. Стрічка пропонує наблизитися до людини, яку українці знають майже 30 років, але водночас — знають лише частково. І саме ці фрагменти особистого спілкування роблять документальний фільм не просто музичною історією, а дуже приватним щоденником у часи війни.