Від Криту до Канар — де цього літа відпочивають українські зірки

Джонні Депп оголосив про запуск амбітного кінопроєкту — повнометражної англомовної адаптації роману Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”, в якій він також виконає одну з головних ролей. Незважаючи на численні спроби відомих режисерів, таких як Роман Поланський, Федеріко Фелліні, Террі Гілліам та Баз Лурман, раніше повного англомовного втілення твору на екрані не було. Цей проєкт стане першим, який представить класичний сюжет світовій аудиторії у форматі великого кіно англійською мовою.

Студія IN.2 Film веде роботу над проєктом разом з виконавчими продюсерками Світланою Мігуновою-Далі та Грейс Ло, проте поки не розкриті деталі щодо режисера та повного акторського складу. Попередньо зйомки заплановані на кінець 2026 року, а виробники обіцяють зберегти атмосферу та дух оригінального роману, одночасно адаптуючи його для сучасного кіноглядача.

Цікаво, що співпродюсерки вже тривалий час судяться з Михайлом Локшиним, який у 2024 році випустив російськомовну екранізацію “Майстра і Маргарити”. Локшин звинувачує Далі та Ло у блокуванні показів його фільму в США, посилаючись на їхні права на англомовну адаптацію.

Ім’я Булгакова в Україні викликає суперечки. Письменнику закидають антиукраїнські погляди та критикують його ставлення до української незалежності. Після початку російської агресії у 2014 році активісти неодноразово вимагали закрити музей Булгакова на Андріївському узвозі у Києві. Міністр культури Олександр Ткаченко у 2022 році захищав музей, зазначивши, що Булгаков – уродженець Києва, а окремі сумнівні репліки належать персонажам.

Джонні Депп давно висловлював підтримку Україні: ще з 2014 року він підтримував Революцію Гідності, виступав за звільнення Олега Сенцова та відкрито висловлював солідарність після 2022 року.

Майбутня екранізація “Майстра і Маргарити” може стати не лише культурною подією, але й предметом дискусій через історичні суперечки щодо автора в Україні та складну репутацію минулих екранізацій.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна привернув підвищену увагу громадськості після укладання прямого договору на проведення невідкладного ремонту покрівлі Північного корпусу — однієї з найвідоміших історичних будівель закладу, що має статус пам’ятки архітектури. Загальна вартість робіт становить 16,2 млн гривень, а виконавцем визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Декан Проект». Закупівля була здійснена без проведення відкритих торгів, що викликало запитання щодо прозорості та обґрунтованості такого рішення.

В університеті пояснюють, що вибір саме прямого договору був зумовлений критичним станом покрівлі. За інформацією ХНУ, ремонтні роботи планувалися ще раніше, однак через низку обставин їх не вдалося реалізувати в заплановані терміни. Ситуація загострилася після сильних опадів і негоди, які призвели до подальшого пошкодження даху та створили реальну загрозу для збереження історичної споруди. Зволікання, за словами представників університету, могло спричинити значно серйозніші руйнування та суттєве подорожчання відновлення в майбутньому.

Питання, утім, виникли до вартості окремих матеріалів, зазначених у кошторисі. Експерти, які проаналізували документ, звернули увагу на суттєву різницю між прописаними цінами та ринковою вартістю. За їхніми оцінками, окремі позиції можуть містити ознаки завищення. Йдеться про покрівельні саморізи, які у кошторисі оцінені значно дорожче за середню ринкову ціну, OSB-плити, вартість яких перевищує середню роздрібну, а також утеплювач Rockmin plus, у якого закладена ціна вивищена порівняно з актуальними пропозиціями на будівельному ринку. На думку експертів, різниця у вартості може свідчити про можливі неефективні витрати державних коштів.

Окремий інтерес викликав підрядник. «Декан Проект» зареєстрований на Дениса Паська, якого пов’язують з іншою компанією — ТОВ «Голден і К». Саме ця фірма нині виконує масштабні роботи з реконструкції Північного корпусу університету, проєкт вартістю понад 80 млн грн. Компанія неодноразово привертала увагу у зв’язку з участю у великих підрядах у сфері освіти.

Вранці 15 грудня в Україні стався черговий землетрус, цього разу в Дунаєвецькому районі Хмельницької області. За інформацією Головного центру спеціального контролю, підземні поштовхи були зафіксовані о 06:12. За попередніми даними, магнітуда землетрусу становила 1,7, а епіцентр залягав на глибині близько п’яти кілометрів. Такі параметри вказують на невеликий рівень сейсмічної активності, який, за класифікацією фахівців, визначається як ледве відчутний.

Подібні землетруси, як правило, проходять без істотних наслідків для населення. Зазвичай такі поштовхи залишаються непомітними для більшості людей, оскільки їх інтенсивність дуже низька. Однак приладові системи все ж таки здатні зафіксувати навіть такі слабкі підземні коливання. За словами експертів, хоча цей землетрус не мав серйозних наслідків, такі явища можуть бути частиною природного сейсмічного фону, характерного для деяких регіонів України.

Землетрус став уже четвертим випадком за останні кілька днів. 11 грудня сейсмологи реєстрували підземні поштовхи у Тернопільській області з магнітудою 2,9 — цей землетрус належав до відчутних. Ввечері 12 грудня активність зафіксували у Чорному морі, за 12 кілометрів від узбережжя Криму, де магнітуда сягнула 4,4. Наступного дня, 13 грудня, землетрус стався у Дністровському районі Чернівецької області, його сила склала 2,5 бала, і він був ледве відчутним.

Сейсмологи наголошують, що серія епізодів не є ознакою наближення сильного землетрусу, однак свідчить про підвищену активність окремих ділянок земної кори. Науковці продовжують моніторинг, а дані оперативно передаються у відповідні служби.

Раніше провідний науковий співробітник Інституту геофізики НАН України Дмитро Гринь звернув увагу на інший аспект ризиків — стан будівель після численних обстрілів. За його словами, багато споруд у зонах ураження втратили частину своєї сейсмостійкості, що ставить під сумнів їхню здатність витримувати навіть слабкі підземні поштовхи у 3–4 бали. Фахівці вважають, що проблема потребує системної оцінки та окремих рішень щодо укріплення аварійних конструкцій.

В «Укрнафті» виник гучний конфлікт, пов’язаний із розкраданням нафтопродуктів на території державного підприємства. За інформацією джерел, колишнє керівництво на чолі з Сергієм Корецьким намагається юридично замести сліди схем, що діяли з 2023 року, зокрема через судовий позов до приватного підприємства «Еверест О». Офіційно справа подається як господарський спір, проте фактично йдеться про спробу перекласти відповідальність за зникнення близько 6,5–7 тисяч тонн нафтопродуктів на контрагента. Позов було подано 26 листопада 2025 року до Господарського суду Полтавської області.

За даними джерел, колишнє керівництво «Укрнафти» намагалося приховати факти системних зловживань під час зберігання та реалізації нафтопродуктів. Схеми включали неофіційне списання частини палива та маніпуляції з документами, що дозволяло відображати значно менші обсяги товару, ніж реально на складі. Подання позову проти «Еверест О» має надати юридичне підґрунтя для перекладання фінансових та матеріальних втрат на стороннього суб’єкта, хоча аудит і внутрішні перевірки свідчать про відсутність прямих порушень з боку контрагента.

Водночас фактичні масштаби «втрат» значно більші. У 2023 році фінансовий директор «Укрнафти» Юрій Ткачук публічно повідомляв про відсутність первинних документів щодо відвантаження нафтопродуктів на суму 5,6 млрд грн. Це свідчить про ймовірну участь керівництва компанії у схемі або, принаймні, толерування незаконних операцій.

Особливу увагу привертає епізод із постачанням палива для Міністерства оборони. За цим же договором «Еверест О» брало участь у постачаннях бензину та дистилятів для військової техніки. У 2023 році Міноборони оштрафувало «Укрнафту» на 3,7 млн грн за постачання неякісного палива. Незважаючи на це, компанія сплатила штраф, але питання відповідальності організаторів схеми не було піднято.

Схема з «Еверест О» збіглася з появою родинного бізнесу Корецького — компанії «Український паливний стандарт», оформленої на родичку його дружини. Паралельно з договором з «Еверест О», компанія отримувала контракти на суму близько 300 млн грн, незважаючи на відсутність досвіду та інфраструктури.

На думку експертів, вибір «господарського спору» замість кримінального провадження дозволяє приховати злочини та уникнути відповідальності посадових осіб «Укрнафти». Справжні масштаби розкрадань та участь керівництва компанії можуть виявитися значно більшими, ніж заявлено в позові.

У Харківській області набирає обертів чергова резонансна історія, пов’язана з використанням бюджетних коштів у сфері освіти. Управління освіти Холодногірського району 11 грудня уклало договір на суму понад 1,1 мільйона гривень щодо капітального ремонту частини покрівлі гімназії № 86. Офіційно роботи позиціонуються як складова заходів з енергозбереження, однак деталі угоди викликали серйозні запитання щодо реальної доцільності та вартості запланованих робіт.

Аналіз кошторисної документації свідчить, що ціни на окремі будівельні матеріали можуть бути суттєво завищеними. За попередніми оцінками, різниця між ринковою вартістю та закладеними у проєкт цифрами сягає щонайменше чверті мільйона гривень. Саме цей факт став підґрунтям для сумнівів у прозорості закупівлі та ефективності використання бюджетних ресурсів, призначених для освітніх закладів.

До початку повномасштабної війни Солоха працювала головним спеціалістом у відділі освіти Валківської райдержадміністрації. Будівельний напрям не був пов’язаний із її попередньою діяльністю, тож стрімке зростання успішності у сфері державних ремонтних підрядів виглядає особливо контрастно.

Втім, найбільше запитань викликає кошторис ремонту в гімназії № 86. Аналіз вартості матеріалів показує системне завищення цін на ключові позиції, що може свідчити про неефективне використання коштів або умисне роздування вартості робіт.

ПВХ-мембрану SOPREMA внесли до кошторису за ціною 641 грн за квадратний метр. На ринку аналогічний матеріал коштує близько 445 грн. Різниця лише по цій позиції — понад 200 тисяч гривень.

Геотекстиль щільністю 200 г/м² оцінили у 87,96 грн, хоча середня ринкова вартість становить приблизно 47–48 грн. Переплата — орієнтовно 35 тисяч гривень.

Аератори діаметром 75 мм закуповуються по 1710 грн за штуку, тоді як реальна ціна коливається у межах 700–720 грн.

У підсумку сума потенційно завищених витрат перевищує 250 тисяч гривень — це більше чверті усього бюджету проєкту. Для локального ремонту частини покрівлі такі розбіжності є суттєвими і ставлять під сумнів добросовісність закупівлі.

Експерти з публічних фінансів зазначають, що подібні кейси трапляються тоді, коли підрядник отримує контракт в умовах низької конкуренції або коли процедури контролю — формальні. У цій ситуації особливо насторожує швидка концентрованість підрядів у руках новоствореного ФОП та синхронне завищення вартості матеріалів у різних закупівлях.

Якщо дані про завищені ціни підтвердяться під час офіційної перевірки, посадовим особам загрожує відповідальність за неефективне використання бюджетних коштів. Місцевій владі ж доведеться пояснити, яким чином новий підрядник за два місяці отримав доступ до одних із найбільш фінансово містких ремонтних проєктів району.

Любомльський районний суд Волинської області ухвалив рішення у справі про порушення митних правил під час ввезення автомобілів з країн Європейського Союзу. Винним визнано директора ТзОВ «Волт-Тек» Сергія Вікторського, якому інкримінували подання недостовірних документів з метою заниження обов’язкових митних платежів. За результатами розгляду справи підприємця оштрафували на суму понад 3,37 мільйона гривень.

Згідно з матеріалами судової постанови від 4 грудня, Сергій Вікторський, мешканець Луцька, діяв одночасно як керівник компанії та декларант під час митного оформлення транспортних засобів. Упродовж весни 2024 року він оформив 59 партій автомобілів, що імпортувалися від угорської компанії Techmage Digital, зареєстрованої у місті Сольнок. Саме на етапі митного контролю, як встановив суд, були допущені системні порушення.

Наявність сертифіката EUR.1 дає право на застосування пільгового режиму відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема звільняє від сплати повного мита за ставкою 10%. Використання фальшивих документів дозволило занижити митні платежі на суму понад 3,369 млн грн, з яких 2,82 млн грн становило мито, а ще 542 тис. грн – податок на додану вартість.

Суд встановив, що сертифікати, нібито видані митним відділенням у Пйотрикуві-Трибунальському в Польщі, не були підтверджені польськими митними органами за запитом Волинської митниці. На цій підставі суд дійшов висновку, що дії Вікторського мали умисний характер і були спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Його визнали винним за статтею 485 Митного кодексу України та наклали штраф у розмірі 100% від суми несплачених платежів.

Окремо зазначається, що луцьке ТзОВ «Волт-Тек» фігурує в іншому кримінальному провадженні – щодо продажу автомобілів, ввезених в Україну як гуманітарна допомога. За даними слідства, упродовж 2024 року громадська організація «Легіон Свої» з Київської області та її керівник Станіслав Хоменко разом із поплічниками продавали такі автомобілі через онлайн-майданчик Olx. Правоохоронці задокументували щонайменше одну спробу продажу Volkswagen T-Roc за 15 тис. доларів. Судовий розгляд у цій справі очікується найближчим часом.

Під час обшуків в офісі ГО «Легіон Свої» поліція вилучила митні документи, страхові поліси, іноземні номерні знаки, техніку, а також порожні бланки з печатками і підписами кількох компаній, серед яких була й «Волт-Тек».

Згідно з даними YouControl, ТзОВ «Волт-Тек» зареєстроване в Луцьку наприкінці грудня 2023 року. Власником і директором компанії є Сергій Вікторський. До липня 2024 року він також був бенефіціаром ПП «Експрес Сейл». За три квартали 2025 року «Волт-Тек» задекларувало 8,9 млн грн брутто-прибутку, водночас чистий дохід становив лише 2,2 тис. грн. У 2024 році компанія вказала понад 160 млн грн загального прибутку та 1,25 млн грн чистого доходу.

Також на початку грудня у Луцьку поховали військовослужбовця ЗСУ Сергія Вікторського, який є повним тезкою власника компанії «Волт-Тек». Солдат загинув у вересні 2024 року на Курщині. Чи йдеться про одну й ту саму особу, у відкритих джерелах наразі не повідомляється.

Будівництво реабілітаційного корпусу для ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб у селищі Клевань Рівненської області дедалі більше викликає запитання щодо ефективності та доброчесності використання бюджетних коштів. Проєкт, який мав стати прикладом відновлення та підтримки людей, що постраждали від війни, нині асоціюється з ризиками фінансових зловживань. Йдеться про об’єкт комунального підприємства «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни», розташований на вулиці Деражненській, 39.

Фінансування здійснюється в межах програми Ukraine Facility, яка передбачає суворі вимоги до прозорості та цільового використання коштів. Однак темпи «освоєння» фінансів і заявлена вартість робіт викликають занепокоєння у громадськості та експертів. За їхніми оцінками, маржинальність окремих позицій у кошторисі виглядає непропорційною ринковим цінам, а загальна сума контракту зростає швидше, ніж фактичний прогрес на будівельному майданчику.

Втім, цей контракт — лише частина значно ширшої картини. Будівництво триває ще з 2023 року, і за цей час із ПП «Модена» було укладено чотири договори на загальну суму 1,33 млрд грн. Станом на сьогодні компанії вже сплачено 913,75 млн грн. Усі підряди фірма отримувала без конкуренції, а загальний обсяг виграних нею тендерів із 2017 року сягає 2,22 млрд грн.

Особливе обурення викликає рівень цін, закладених у кошторисах. За низкою позицій вартість матеріалів перевищує ринкові показники у 5–9 разів. Так, електронні замки для персональних шаф із доступом Mifare та DESfire Standart замовили по 12 076 грн за одиницю, тоді як аналогічні вироби на ринку коштують у межах 1 348–1 680 грн. Стінові облицювальні сендвіч-панелі врахували по 6 480 грн за квадратний метр, хоча навіть найдорожчі панелі українського виробника «ТПК» з мінеральною ватою продаються приблизно по 999 грн, а в інших державних замовників — у кілька разів дешевше. Алюмінієві композитні панелі KMD VF 250 заклали по 7 507 грн за квадратний метр, тоді як негорючі імпортні аналоги Alpolic коштують до 2 338 грн. Лише за цими позиціями орієнтовна переплата може сягати близько 12 млн грн.

Не менш суперечливо виглядає і стаття витрат на оплату праці. У кошторисі середньомісячна зарплата одного робітника з розрядом 3,8 становить 23 900 грн. Це більше за середню зарплату, що використовується для розрахунку пенсій, але водночас істотно нижче за реальну середню зарплату в будівельній галузі Рівного, яка, за ринковими оцінками, сягає близько 28 000 грн, а подекуди й 40 000 грн. Така різниця створює підґрунтя для непрозорих схем компенсації нестачі коштів — зокрема через виплату зарплат «у конвертах» за рахунок маржі, закладеної у завищені ціни на будматеріали. За оцінками, потенційна «діра» за цією статтею може становити близько 17 млн грн.

На тлі повномасштабної війни та гострої потреби у якісній реабілітації для поранених військових і ВПО історія з клеванським госпіталем виглядає особливо цинічною. Мільярдні бюджети, відсутність конкуренції, астрономічні ціни й сумнівна економіка проєкту ставлять питання не лише до підрядника, а й до замовника та контролюючих органів. Адже кожна гривня, «розчинена» у таких схемах, — це втрачені можливості для тих, заради кого ці об’єкти формально будуються.