Віталій Козловський розповів про свої стосунки з дружиною та нову роль батька

Внаслідок ракетного удару, здійсненого російськими військовими, суттєво пошкоджено виробничі потужності компанії Yofi!, одного з лідерів українського ринку хумусу. За повідомленням пресслужби підприємства, удар стався вночі, коли більшість працівників уже залишили територію заводу. За 20 хвилин до моменту влучання ракети персонал встиг евакуюватися, тому жертв серед людей не було.

Ракетний удар пошкодив виробничий цех на київському заводі компанії, внаслідок чого значну частину будівлі та обладнання було знищено, а також виникла пожежа. Рятувальні служби оперативно виїхали на місце події, і фотографії з місця трагедії були опубліковані в інстаграмі Yofi!. Вогнеборці боролися з вогнем, що охопив частину виробничих площ, намагаючись обмежити поширення пожежі.

Площа виробничого комплексу становить близько 2 000 м²; до удару підприємство випускало до 1 200 тонн продукції на рік і контролювало приблизно 70% українського ринку хумусу, постачаючи товари в супермаркети, ресторани та кавʼярні по всій країні.

Компанія повідомила про тимчасове призупинення постачання продукції щонайменше на місяць; на складах залишилися лише невеликі залишки готової продукції. Керівництво заявило, що робитиме все можливе для відновлення виробництва після ліквідації наслідків атаки.

Збитки поки що оцінюються як значні: знищено виробниче обладнання й інфраструктуру, що позначиться на робочих місцях, податкових надходженнях і продовольчій безпеці. Напад на цивільне підприємство вкотре підкреслює руйнівний вплив обстрілів на економічну інфраструктуру країни.

Родина Олега Трофіменка, 40-річного полковника Держприкордонслужби, несподівано стала власницею елітної нерухомості, земельних ділянок та розкішного автопарку на суму понад 13 мільйонів гривень. Всі ці активи, незважаючи на офіційно задекларовані скромні доходи сім'ї, суттєво суперечать інформації, поданій в деклараціях посадовця. Частина цих цінних предметів не відображена в офіційних документах, однак встановлено, що вони знаходяться в безпосередній близькості до найближчих родичів та дружини Трофіменка.

Журналісти дослідницького проекту Absolution виявили значну невідповідність між стильним життям полковника та його фінансовими звітами, що створює серйозні питання щодо прозорості його доходів та витрат. Найбільш примітним фактом є наявність простору для розкоші, яку родина Трофіменка зуміла забезпечити для себе, не маючи відповідного відображення в деклараціях. Однією з головних знахідок стала просторна дворівнева квартира в елітному житловому комплексі «Медовий» у Києві, загальна площа якої складає 143 квадратні метри. Офіційно в декларації Трофіменка зазначено лише паркомісце вартістю кілька сотень тисяч гривень, однак його родина фактично мешкає в розкішному житлі, яке на порядок дорожче.

Ще більш вражаюче — придбання батьком полковника, 72-річним пенсіонером МВС Володимиром Трофіменком, майже 13 соток землі у селі Нові Безрадичі — одному з найдорожчих передмість столиці. Формальна ціна — 57 тисяч гривень, хоча ринкова — у десятки разів більша. У 2024 році Трофіменко отримав дозвіл на будівництво садового будинку площею понад 200 м², але йдеться про котедж у закритому містечку «Друзі», де ціни стартують від 6,5 млн грн.

Зміни в автопарку теж вражають. Від скромного Volkswagen Polo до низки преміальних авто:

Toyota Highlander (2022)

Skoda Superb (2024)

Skoda Octavia (2020)

Toyota Camry (2023)

Загалом — понад 4 млн грн. Додатково родина користувалася Audi E-Tron S за понад 60 тисяч доларів, оформленою на бізнесмена, пов’язаного з тещею.

Олег Трофіменко служить у прикордонних військах понад два десятиліття: від застави «Малнів» до Донецького аеропорту та керівництва 7-м Карпатським загоном. Але кар’єрний шлях не пояснює раптове збагачення родини. Доходи пенсіонерів-батьків та нова робота дружини у компанії «Бубібо», пов’язаній із забудовниками того ж котеджного містечка, викликають нові запитання.

Святогірська громада розташована в Донеччині, всього за 14 кілометрів від лінії фронту, і нині знаходиться в зоні активних бойових дій. Щодня тут можна почути вибухи, а російські дрони та керовані авіаційні бомби регулярно атакують територію громади. У відповідь на ці загрози українська армія активно працює над зміцненням оборони, і вже в 2024 році на території громади розпочали будівництво фортифікаційних споруд, щоб забезпечити надійний захист і не дати ворогу можливості просуватися далі.

Проєкт по укріпленню Святогірської громади реалізується за підтримки Полтавської обласної військової адміністрації, а самі укріплення охоплюють понад 21 кілометр. Це бетонні блоки, вогневі точки, бліндажі та інші об’єкти, які повинні забезпечити максимальний захист для військових та місцевих мешканців у разі наступу. Важливість цих споруд важко переоцінити, адже вони є частиною стратегії оборони України на Донбасі, який, як і раніше, є однією з найгарячіших точок конфлікту.

Наскільки нині небезпечно залишатися у Святогірську, та чи стала нова лінія оборони частиною корупційної схеми, дізнавалися журналісти Реальної Газети.

Ще торік на території Святогірської громади розпочали масштабне будівництво фортифікаційних споруд — бліндажів, вогневих точок та бетонних укріплень. Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що замість реальних укріплень були зведені лише імітаційні конструкції, які не відповідають вимогам обороноздатності. Він заявив, що через фіктивні контракти, завищені ціни та «фронтові» компанії було виведено близько 200 мільйонів гривень. Відтак, аби спростувати таку заяву, Полтавська ОВА організувала престур на Донеччину, щоби журналісти мали можливість особисто оглянути споруди.

«Як бачите, ми тут, і крім нас тут нікого більше немає. Основна мета нашого приїзду — це показати, що фортифікаційні споруди збудовані, вони на підконтрольній території України. Дані фортифікаційні споруди проєктувалися і будувалися відповідно до проєкту, який був розроблений проєктною організацією на замовлення Генерального штабу й проєктного інституту Міністерства оборони України», — сказав тимчасово виконувач обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

Журналісти звернулися до Народного депутата Ярослава Железняка з питанням, що він думає стосовно такого престуру. Від своїх слів нардеп не відмовляється, натомість каже, що організаторам вже потрібно готуватися до допитів. Свої претензії до фортифікаційних споруд, зведених під керівництвом Полтавської обласної військової адміністрації, він також не раз озвучив у відео на своєму YouTube-каналі.

«Існує цілеспрямований та чіткий план привласнення близько 200 мільйонів гривень, який, на жаль, успішно реалізували у 2024 році. Полтавська ОВА взяла на себе один із ключових напрямів робіт на Донеччині, ближче до Покровська», — розповідає народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк.

У відповідь т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут запевнив, що адміністрація курувала роботи виключно на території Святогірської громади Донецької області, а народний депутат казав про Покровський район:

“Ми перебуваємо у Святогірському. Це — Краматорський район, Святогірська територіальна громада”.

4 вересня 2025-го стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України виправило до своєї підслідності кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Полтавської ОВА та пов’язаних із ними підрядників під час будівництва фортифікаційних споруд у зоні бойових дій.

Раніше ця справа перебувала в Бюро економічної безпеки на Полтавщині. Тамтешні детективи припускали, що службові особи ОВА спільно з підрядниками завищували вартість матеріалів у звітах. У документах, які передали до суду, йшлося, зокрема, про дерев’яні бруски, які у звітах коштували понад 9 тисяч гривень за кубометр, тоді як середня ринкова ціна — близько 6,6 тисячі. За підрахунками БЕБ, це могло спричинити збитки державі на понад 3 мільйони гривень.

Натомість Володимир Когут запевняє, роботи були не тільки виконані в рамках закладеного бюджету, а ще й кошти вдалося заощадити:

«Закінчилися роботи взимку 2024 року. Загальний кошторисний бюджет, згідно з проєктно-кошторисною документацією був з доповненнями, тому що коли приїхали виконувати роботу, виникла деяка ситуація на місцевості. Прийшлося коригувати деякі речі. Загальний бюджет становив 381 мільйон гривень. Згідно з актами від підрядника, загальна цифра склала 375,5 мільйонів гривень. Відповідно 5,5 мільйонів гривень, які були зекономлені, повернуті до державного бюджету», — наголосив Володимир Когут.

У Святогірській громаді фортифікаційні роботи виконували під керівництвом двох обласних військових адміністрацій — Полтавської та Хмельницької. Роботи розпочали й завершили майже одночасно, зазначив начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. І додав, що побудувати лінію оборони поблизу фронту — задача не проста. Під час робіт працівники часто потрапляли під ворожі атаки. А у суму робіт входить не тільки вартість будівельних матеріалів, а й оплата роботи працівників та технічного ресурсу.

«Працювало багато людей, техніки, будували ж і великі об’єкти, а для цього потрібні й крани, й екскаватори. Тобто це великі роботи, і ми їх зробили вчасно», — каже Рибалкін.

За його словами, під час будівництва не обійшлося без неприємностей: є поранені, підбита техніка, стався підрив екскаватору.

Водночас триває процес передачі робіт до Державної спеціальної служби транспорту. Це передбачає ретельну перевірку кожного об’єкта — від точності відповідності проєкту до технічного стану укріплень. Паралельно усуваються незначні недоліки, виявлені під час інспекцій, аби забезпечити максимальну готовність споруд до виконання бойових завдань у разі загострення ситуації на фронті.

«Виконується робота приймання й передачі даних споруд на баланс нашої служби, ВОПи (взводні опорні пункти) обстежуються. Є деякі недоліки, які одразу усуваються підрядними організаціями. Що саме це за недоліки, я не можу сказати. Також триває робота з приймання та перевірки документації. Вже зараз прийнято 2 опорних пункти, по інших роботи тривають», — розповів військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту.

Роки війни навчили українських захисників цінувати кожен метр укриття. Бо на початку війну укриттями слугували траншеї у посадках. Серед тих, хто вже бачив нові укріплення на власні очі, військовослужбовець Святослав.

Він дає позитивну оцінку виконаним роботам: «У 2022 році ми просто раділи траншеї у посадці, тут укріплені стінки широка траншея, не вузька, що сам ледве проходиш. Вже поросло травою, а влітку це — добре, це додаткове укриття. Загалом же фортифікації створені для життєдіяльності, щоби ти не рив собі нору десь, і тут я бачу, що умови створенні й основа на мою думку хороша. Натягнути сіточку від дронів, облаштуватися, й можна давати відсіч ворогу», — каже військовослужбовець Святослав.

Святогірська громада й досі живе під постійною загрозою війни. Від лінії фронту її відділяє всього кілька кілометрів — найближчий населений пункт громади близько 10 км від зони бойових дій. Попре це тут залишаються понад 2,6 тисячі людей, хоча ще після деокупації у 2022-му їх було понад 3 тисячі.

Щодня виїжджає кілька родин, частина евакуюється через державні програми, частина — власними силами. А небезпека для мирних жителів лише зростає: громада відчуває удари С-300, шахедів, крилатих ракет, а особливо «КАБів» (керованих авіаційних бомб), проти яких не існує захисту.

«Наші люди бачили фактично все. Наприклад якщо ми кажемо про Ярову, то там фактично немає жодного двора. У Святогірську теж немає жодної неушкодженої будівлі. Трошки інше тут життя і трошки інші тут дії. Тому найголовніше у нас питання зараз це — евакуація й взаємодія з військовими, які виконують свої безпосередні обов’язки на лінії бойового зіткнення», — розповідає Володимир Рибалкін.

У такій ситуації питання укріплень дуже важливе. Якщо росіяни все ж таки почнуть тиснути, перед противником має постати не просто ряд укриттів, а складна, продумана система фортифікацій, підкріплена десятками кілометрів траншей, бетонних блоків та вогневих точок. Це не лише перешкода на шляху ворога, але й нова можливість для українських воїнів тримати позицію та завдавати значних втрат противнику.

Маша Полякова, виступаючи в ефірі програми «Вершиленко & Ко», поділилася неприємною історією, що трапилася з нею під час перельоту до Бостона. Виявилося, що агресивна реакція на її український паспорт була настільки сильною, що ситуація вийшла з-під контролю. За її словами, під час польоту, коли вона дістала свій паспорт, поруч сидів чоловік, який почав ображати її за національність.

Полякова зазначила, що цей чоловік почав із агресивних висловлювань, скандуючи неприязнь до українців, супроводжуючи свою реакцію нецензурною лексикою. Незважаючи на те, що вона не реагувала на провокації, конфлікт не припинявся. Стюардеса, яка помітила емоційну напругу, втрутилася в ситуацію, а Полякову в результаті переселили в інший клас літака.

Вона додала, що після втручання екіпажу її пересадили в перший клас, і віддячила стюардесі жартівливою подякою. На запитання ведучої, чи відповіла вона кривднику, Полякова зізналася, що відповіла йому «красномовними словами», наголосивши, що завжди вміє постояти за себе.

Маша Полякова наразі навчається у Berklee College of Music у США — одному з провідних музичних вишів, куди вона переїхала заради освіти. У соцмережах її розповідь викликала широкий резонанс: користувачі обговорюють питання безпеки пасажирів, прояви ксенофобії та необхідність чіткої реакції авіакомпаній на подібні інциденти. Деякі коментатори підтримали Полякову, інші — закликали звертатися зі скаргами до авіаліній і компетентних органів після прильоту.

Антикорупційні органи виявили складну схему підбурювання до надання неправомірної вигоди, у рамках якої прокурор Офісу Генерального прокурора та група адвокатів намагались домовитись про передачу 3,5 мільйона доларів США. За даними Національного антикорупційного бюро (НАБУ), ця сума повинна була бути використана для впливу на суддів Вищого антикорупційного суду та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), щоб домогтись закриття кримінального провадження, яке наразі перебуває на розслідуванні.

Матеріали слідства вказують на те, що з 10 лютого по 18 вересня 2025 року адвокати, перебуваючи у змові з прокурором Офісу Генерального прокурора, почали діяти як посередники, пропонуючи підозрюваному в рамках провадження НАБУ «вирішити питання» щодо закриття справи. Згідно з інформацією, яку розкрили правоохоронці, частина коштів була передбачена як хабар, щоб здійснити тиск на слідчих і суддів, які мали ухвалити рішення по справі.

Встановлено, що зловмисники розробили детальний план передачі хабаря частинами. На момент викриття детективами НАБУ прокурор та адвокати встигли отримати від підозрюваного 200 тисяч доларів США.

Наразі тривають слідчі дії, правоохоронці встановлюють усіх можливих учасників схеми та документують їхню діяльність. Деталі справи обіцяють оприлюднити після завершення розслідування.

У Києві, поблизу станції метро «Академмістечко», планується будівництво нового великого торгово-розважального центру та масштабна реконструкція підземних переходів. Ці роботи, згідно з розпорядженням КМДА, повинні розпочатися в 2025 році і тривати до 2027 року. Міська влада запевняє, що ці зміни не впливатимуть на функціональне призначення станції та не порушать нормальну роботу метрополітену. Проте в транспортних колах та серед громадських активістів вже виникла серйозна стурбованість.

Експерти та представники громадських організацій звертають увагу на кілька важливих проблем, які можуть виникнути внаслідок цієї реконструкції. Олександр Гречко з ГО «Пасажири Києва» підкреслює, що проект не враховує інтереси пасажирів та може значно ускладнити їх пересування. За його словами, будівництво великих торгово-розважальних центрів поруч з важливими транспортними вузлами створює додаткове навантаження на інфраструктуру. Підвищена кількість відвідувачів таких об'єктів може призвести до переповнених підземних переходів, заторів та проблем з доступом до станції метро.

Експерти також попереджають про транспортні наслідки: у проєкті наразі не прописано, де зупинятимуться автобуси, як організують під’їзд і паркування для відвідувачів ТРЦ та мешканців, тож існує ризик утворення заторів і «колапсу» транспортного руху, особливо для мешканців західних передмість — Ірпеня та Бучі — які користуються пересадковим вузлом.

Окрема претензія — відсутність рішень щодо безбар’єрності. За проєктом не передбачено ліфтів чи підйомників для людей з інвалідністю та маломобільних груп, наголошують активісти, через що доступ до станції та пересування в підземних переходах може стати проблемою для частини пасажирів.

Що пропонують фахівці: передбачити автобусну станцію в складі ТРЦ, облаштувати підземний паркінг із прямим переходом до метро та забезпечити безбар’єрний доступ у підземних переходах. Без цих змін, попереджають вони, проєкт може створити більше проблем, ніж вигод.

У КМДА в коментарі зазначили, що містобудівні умови та обмеження на будівництво комплексу були видані ще у 2011 році компанії «Гротто». У «Київському метрополітені» підтвердили, що точне розташування виходів і організація переходів будуть визначені проєктною документацією.

Термін виконання робіт — до 2027 року — означає тривалі будівельні роботи поблизу одного з ключових пересадкових вузлів міста. Через це мешканці і експерти очікують докладнішої проєктної документації, із роз’ясненнями щодо організації руху, заходів з пожежної безпеки та інклюзивних рішень.

Зведення великого ТРЦ поруч із метро ставить питання балансу між інвестиціями та транспортною доступністю — і змушує владні структури довести, що проєкт передбачає стале вирішення проблем пасажиропотоку, безбар’єрності та безпеки в одному з найжвавіших районів Києва.

Керівник державного підприємства «Українські енергетичні машини», раніше відомого як «Турбоатом», Віктор Суботін разом зі своєю родиною задекларували вражаючі активи, серед яких нерухомість, колекційні ювелірні вироби, люксові годинники та значні фінансові інструменти. Згідно з розслідуванням журналістів проекту «СтопКор», у публічних реєстрах та деклараціях фіксуються не лише вражаючі грошові суми, але й предмети розкоші, які неможливо не помітити.

Власне, дружина Віктора Суботіна у своїй декларації зазначила кілька розкішних ювелірних колекцій, що включають вироби від таких відомих брендів, як Pascal Bruni та Carrera y Carrera. Загальна вартість цих колекцій оцінюється в сотні тисяч і навіть понад мільйон гривень. Крім того, в деклараціях членів родини зазначено не менше 15 об'єктів нерухомості, серед яких розкішні квартири, будинки та інші майнові одиниці.

Журналісти зауважують, що в деклараціях фігурує значний «золотий» запас і великі доходи: мільйонні дивіденди, акції в десятках компаній і позиції кредиторів «Мегабанку» на суму понад 183 млн грн. Через інвестиційний фонд, очолюваний сестрою Інною Васищевою, нібито зберігаються родинні кошти на суму близько 28 млн грн.

Серед нерухомості журналісти вказують на маєток під Харковом площею понад 1 000 м² з двома гостьовими будинками та доглянутою територією, який оформлено на тещу Ніну Яценко. Остання також придбала будинок площею 272 м² і земельну ділянку в Ужгороді вартістю понад 3,2 млн грн, а в 2023 році стала співзасновницею ТОВ «С-Альфа Грин», пов’язаної з великою кількістю земельних ділянок.

У деклараціях зазначено також наявність мисливської та нарізної зброї (карбіни, пістолети, рушниці), зокрема комбінована рушниця Krieghoff і гвинтівка Browning.

Розслідувачі підкреслюють контраст між масштабною приватною розкішшю родини та економічними проблемами енергетичного сектору: прибутки підприємства «Укренергомашини» 2023 року, як повідомляється, знизилися до 376 млн грн без урахування частини витрат.

Журналісти також нагадують про історію «Мегабанку» та пов’язані з ним кримінальні провадження: після відкликання ліцензії частина заставного майна вважали фіктивною, проти деяких фігурантів уже вручено підозри, тоді як щодо Суботіна, за даними розслідування, офіційних підозр не оголошено. У матеріалі наводяться відомості з декларацій і реєстрів; журналісти пропонують звернутися до посадовців і фігурантів за коментарями.

Керівник державного підприємства «Українські енергетичні машини», яке колись було відоме під назвою «Турбоатом», Віктор Суботін понад 1,5 десятиліття очолює одне з ключових підприємств у галузі енергетики України. Під його керівництвом компанія не тільки зберегла свої лідерські позиції на внутрішньому ринку, але й зміцнила свої позиції на міжнародній арені, продовжуючи виконувати стратегічно важливі замовлення для енергетичного сектору країни.

За час своєї роботи на посаді керівника, Віктор Суботін реалізував низку значних проектів, спрямованих на модернізацію виробничих потужностей та вдосконалення технологічних процесів. Завдяки його зусиллям підприємство зберігає свою конкурентоспроможність навіть у складних економічних умовах, а також відіграє важливу роль у забезпеченні енергетичної безпеки України.

Окреме місце в декларації посідає колекція зброї: карабіни, гвинтівки, пістолети. Зокрема, комбінована рушниця Krieghoff 12-го калібру вартістю понад 200 тисяч гривень та гвинтівка Browning за 60 тисяч.

Фінансові активи родини вражають не менше. Суботін задекларував мільйонні дивіденди, пакети акцій у десятках компаній та понад 183 млн гривень, наданих як кредит «Мегабанку». Окремо зазначено золотий запас — близько 160 мільйонів гривень.

Нерухомість — ще одна складова капіталів. У Харкові журналісти зафіксували великий маєток площею понад 1000 м², розташований за високим парканом, із фонтаном, газонами та декоративними деревами. Поруч — ще один будинок, гостьові котеджі та кілька земельних ділянок. Усе це оформлено на Ніну Яценко — ймовірну тещу Суботіна. Маєток було придбано у вересні 2022 року, коли Харків перебував під загрозою окупації, а «Мегабанк» — у ліквідації.

У 2023 році Яценко придбала ще один будинок в Ужгороді площею 272 м² та землю, загальною вартістю понад 3,2 млн гривень. Вона ж записана власницею садиби із сонячними панелями та системою відеоспостереження.

Колишня вчителька перетворилась на бізнесвумен: вона є співзасновницею компанії «С-Альфа Грін», що володіє або орендує 634 земельні ділянки. Раніше, у 2022 році, вона увійшла до складу засновників ПОСП «Долинський ТОК» в Івано-Франківській області, внісши понад 6 мільйонів гривень до статутного капіталу.

Схеми Суботіна пов’язані також із сестрою його дружини — Мариною Яценко, та власною сестрою — Інною Васіщевою, яка очолює інвестиційний фонд «Збереження». Через цей фонд родина зберігає 4 та 24 млн гривень. У 2023 році Васіщева отримала в дар квартиру в центрі Харкова площею понад 300 м², вартість якої, за ринковими оцінками, перевищує 230 тисяч доларів.

Один із ключових каналів формування родинного капіталу — «Мегабанк». Йому довіряли міжнародні фінансові інституції, такі як ЄБРР, KfW та Міжнародна фінансова корпорація, інвестуючи кошти у розвиток малого бізнесу. Тепер виникає питання: чи не стали ці ресурси частиною особистого «золотого запасу» державного управлінця?