Ворожий обстріл пошкодив залізницю між Миколаєвом та Херсоном

У районі прикордонного села Комарівка Шосткинського району Сумської області зафіксовано суттєве збільшення так званої «сірої» зони. Її площа зросла майже утричі — з 1,98 до 5,98 квадратного кілометра, що свідчить про ускладнення безпекової ситуації вздовж державного кордону. Такі дані наводять аналітики, які системно відстежують події на фронті та в прикордонних районах України.

Експерти зазначають, що останнім часом спостерігається підвищена активність російських малих піхотних груп, які намагаються діяти приховано та використовувати особливості місцевого рельєфу. Подібні підрозділи періодично заходять на територію населеного пункту, шукаючи можливості для тимчасового закріплення та створення напруження в прикордонній зоні.

Аналітики зазначають, що російські війська фактично прощупують оборону, перевіряючи можливості для розширення зони контролю та масштабування цієї тактики. За їхніми словами, подібний сценарій уже мав місце в районі Грабовського, де противнику вдалося закріпитися.

Українські Сили оборони намагаються оперативно реагувати на появу ворожих піхотних груп, виявляти їх та знищувати. Водночас, як зазначається, через низку об’єктивних проблем на окремих ділянках кордону зробити це вдається не завжди.

Осінтери також наголошують, що кількість подібних “сірих” зон уздовж українсько-російського кордону зростає. Втім, у багатьох випадках українським захисникам усе ж вдається на початковому етапі зірвати спроби проникнення військ РФ та ліквідувати загарбників ще до їхнього закріплення.

Заступник начальника управління з питань запобігання корупції Державної митної служби Юрій Занік, якого розглядають серед потенційних претендентів на крісло очільника ДМС, опинився під пильною увагою громадськості та експертів через структуру задекларованого майна його родини. Йдеться не лише про значні фінансові обсяги, а й про спосіб оформлення активів, який породжує запитання щодо прозорості та відповідності антикорупційним стандартам.

Згідно з наявними даними, сукупна вартість активів, пов’язаних із сім’єю посадовця, становить щонайменше 7,7 мільйона гривень. Водночас аналітики не виключають, що ця сума може бути більшою з огляду на ринкову вартість нерухомості та можливі додаткові активи. Ключовим моментом є те, що значна частина майна оформлена не на самого Юрія Заніка, а на його близьких родичів.

Матір посадовця у 2019 році придбала будинок із земельною ділянкою під Львовом орієнтовною вартістю близько 88 тисяч доларів. Водночас вона є пенсіонеркою і, за відкритими даними, не мала доходів, які б дозволяли здійснити таку покупку.

У тому ж 2019 році в документах з’являється ще одна особа — Оксана Біляк. Спершу вона вказується як така, що користується квартирою батька, а вже у 2020 році Занік задекларував спільне проживання з нею. Того ж року Біляк придбала будинок площею 247 кв. м вартістю близько 1,2 млн грн. Згодом об’єкт перейшов у спільну власність, однак джерела коштів на його придбання в деклараціях не були чітко пояснені.

У 2023 році родина задекларувала придбання ще однієї земельної ділянки під Львовом площею 324 кв. м. На цій землі передбачено будівництво житлового будинку площею 376 кв. м та господарської споруди. За ринковими оцінками, таке будівництво може обійтися у кілька мільйонів гривень, що означає: задекларована на сьогодні сума майна у 7,7 млн грн, імовірно, не є остаточною.

У сукупності ці факти формують картину, за якої активи концентруються на родичах — батьках-пенсіонерах і близьких особах — без очевидних підтверджених джерел доходів. На цьому тлі особливої уваги набуває те, що Юрій Занік обіймає посаду саме в антикорупційному підрозділі митної служби та претендує на керівну роль у відомстві.

Питання походження коштів, повноти декларування та можливого приховування майна через родичів залишаються відкритими і можуть стати предметом перевірок з боку контролюючих органів.

Ірпінський міський суд Київської області дедалі частіше згадується в професійному середовищі не як незалежний орган правосуддя, а як структура, де, за твердженнями співрозмовників серед юристів, сформувався комерціалізований підхід до ухвалення рішень. У неофіційних обговореннях цей суд описують як майданчик для «вирішення питань», де результат нібито може бути визначений наперед.

За словами представників юридичної спільноти, мова йде про вибудувану модель роботи з мінімальною публічністю та прогнозованими строками розгляду справ. Такий формат, як стверджують джерела, приваблює клієнтів, які очікують не змагального процесу, а конкретного підсумку. У професійних колах це характеризують як «сервісний» підхід, що суперечить самій ідеї судочинства.

За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.

Зима в умовах війни знову стала серйозним викликом для мешканців столиці. Екстрені відключення електроенергії перетворюють повсякденні речі на випробування витривалості, змушуючи людей шукати способи не лише зігріти оселі, а й зберегти емоційну рівновагу. У таких обставинах кожна тривала перерва в електропостачанні відчувається особливо гостро, адже зупиняється звичний ритм життя.

У подібній ситуації опинилася й акторка Наталка Денисенко, яка публічно поділилася переживаннями своєї родини. За її словами, у будинку не було світла майже добу, і цей час став справжнім випробуванням для всіх домочадців. Відсутність електроенергії означала не лише холод у квартирі, а й неможливість приготувати їжу, скористатися побутовою технікою чи підтримувати зв’язок у звичному режимі.

За словами Денисенко, відсутність світла принесла не лише побутовий дискомфорт. Через перебої з електропостачанням у квартирі вийшли з ладу деякі прилади, а холод негативно позначився на здоров’ї родини. Найболючішим для акторки стало те, що захворів її син.

Попри це, Наталка зізнається: намагається не втрачати внутрішню рівновагу. Щоб не піддатися відчаю, вона навіть влаштувала невелику прогулянку й фотосесію на тлі засніженого міста, намагаючись побачити красу навіть у темряві та холоді.

Історія акторки — ще одне нагадування про те, наскільки крихким залишається побут у столиці під час атак на енергетичну інфраструктуру. І водночас — про здатність українців триматися, навіть коли здається, що сил уже немає.

Правоохоронні органи відкрили кримінальне провадження за фактом можливих зловживань під час закупівлі надгробних пам’ятників для поховань військовослужбовців в Ірпені. У центрі уваги слідства опинилися колишня заступниця міського голови Лідія Михальченко, а також приватна підрядна компанія «Стоун Дизайн Україна», яка виконувала роботи в межах реконструкції меморіального комплексу.

За даними слідства, посадові особи Ірпінської міської ради могли діяти у змові з керівництвом підрядної структури, що призвело до розтрати коштів місцевого бюджету. Мова йде про закупівлю 75 надгробних пам’ятників у межах проєкту з оновлення меморіалу «Алея пам’яті захисників України» — місця, яке має особливе символічне значення для громади та родин загиблих воїнів.

Розслідування показало, що партія гранітних плит для виготовлення надгробків була імпортована з Китаю у десять разів дешевше, ніж продана Ірпінській міській раді. Компанія «Стоун Дизайн Україна» була зареєстрована у квітні 2023 року Інною Комар, яка на момент підписання договору обіймала посаду директорки. Наразі компанія належить Наталії Медусі, яка стверджує, що «Стоун Дизайн Україна» не має стосунку до розкрадання бюджетних коштів.

Меморіал «Алея пам’яті захисників України» є місцем поховання українських військових в Ірпені. У 2025 році Ірпінська міська рада також уклала договір на облаштування інфраструктури меморіалу вартістю понад 42 млн грн. Вартість могильних пам’ятників на українському ринку варіюється залежно від типу граніту та комплектації: простий хрест коштує близько 30 тис. грн, а повний комплект із стели, хреста та підставки — понад 70 тис. грн.

Слідчі продовжують перевірку всіх обставин справи та встановлення всіх причетних до розтрати бюджетних коштів.

Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім висловився щодо настроїв українського суспільства у контексті повномасштабної війни та перспектив відновлення зруйнованих територій. За його словами, ставлення громадян до подальшого перебігу війни суттєво різниться залежно від регіону, що зумовлено як безпековою ситуацією, так і особистим досвідом людей за останні роки.

Віталій Кім зазначив, що у західних областях країни переважає позиція про необхідність продовжувати боротьбу до повного відновлення територіальної цілісності України в межах кордонів 1991 року. Тамтешні мешканці, за його спостереженнями, демонструють високий рівень мобілізації та віри у перемогу, навіть попри втому від тривалого протистояння.

Він додав, що віддаленість від фронту впливає на сприйняття ситуації. «Дуже легко, коли ти далеко від лінії фронту, казати — давайте, давайте. Мобілізація показала, хто як працював і хто дійсно готовий захищати державу», — підкреслив голова ОВА.

За його словами, мобілізаційні заходи наочно продемонстрували готовність українців до оборони та їхню активну участь у захисті країни, а також показали різницю у ставленні до війни у різних частинах держави.

Правоохоронці Львівщини направили до суду обвинувальний акт стосовно адвокатки та начальника відділу однієї з міських рад області за фактом одержання неправомірної вигоди. За інформацією Львівської обласної прокуратури, у 2023 році адвокатка надавала правову допомогу клієнту у справі щодо визначення місця проживання його 11-річної доньки. Дівчинка фактично постійно проживала з батьком, оскільки мати після початку повномасштабного вторгнення виїхала в Італію. Після офіційного розлучення батьків виникла необхідність юридично закріпити місце проживання дитини, що стало предметом судового розгляду.

За даними слідства, адвокатка домовилася з начальником відділу міської ради про отримання неправомірної вигоди за сприяння у прийнятті рішення на користь її клієнта. Сума хабара та конкретні обставини передачі грошей наразі уточнюються в рамках кримінального провадження. Правоохоронці підкреслюють, що такі дії є прямим порушенням законодавства та підривають довіру до системи захисту прав дітей і державних органів.

Юристка повідомила клієнта, що за певну суму може вплинути на суд та допомогти отримати необхідні документи. Для цього вона залучила свого спільника – начальника відділу державної реєстрації міськради. Посадовець мав забезпечити видачу акту обстеження умов проживання дитини та довідки, що батько виховує її самостійно. Адвокатка, у свою чергу, мала вплинути на суддю для прийняття рішення на користь клієнта.

Загалом обвинувачені отримали за свої «послуги» 6 700 доларів США. Крім того, адвокатка за 200 доларів організувала фіктивну зміну реєстрації місця проживання колишньої дружини клієнта, щоб справа розглядалася у «потрібному» суді.

Протиправну діяльність було припинено у липні минулого року. Адвокатці та посадовцю інкримінують одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Олег Цюра, громадянин Німеччини, який тривалий час мешкає у Швейцарії, вже понад десятиліття фігурує у матеріалах, що стосуються складних схем виведення коштів і сировини з українських державних підприємств. За інформацією з різних джерел, його роль у цих процесах не зводилася до епізодичного посередництва — він розглядається як один із системних операторів мережі фірм-прокладок, через які проходили фінансові та товарні потоки.

За наявними даними, ці структури обслуговували інтереси впливових українських та міжнародних гравців, серед яких згадуються колишній народний депутат Микола Мартиненко, бізнесмен Дмитро Фірташ, а також трейдери, пов’язані з російським ринком. Саме через такі компанії, зареєстровані в різних юрисдикціях, здійснювалося перепродавання сировини, заниження митної вартості та подальше виведення прибутків за кордон.

Схеми Цюри працювали й через офшорні структури, зокрема TF&H Transforwarding Holdings Ltd (Кіпр) та Jeprano Trading Limited (Кіпр), пов’язані з російськими компаніями. Вони фігурують у постачанні сировини для підприємств РФ, включно з «Авангард» і «Міка Холдинг».

Особливу увагу привертає робота Цюри в «Об’єднаній гірничо-хімічній компанії» у 2014–2017 роках, коли продукцію держкомпанії продавали афілійованим іноземним структурам за заниженими цінами. Збитки оцінюють близько 13 млн доларів США. У 2020 році схема продовжила роботу через ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH: купівля ільменіту Іршанського ГОКу за заниженою ціною з ймовірним постачанням до окупованого Криму.

Паралельно фігурує справа колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка щодо розкрадання Одеського припортового заводу та ОГХК на суму близько 10 млрд грн. Зв’язки Цюри простежуються через ITS International Trade та довірених осіб Фірташа.

Після 2022 року Цюра переформатував діяльність: у 2023 році він входить до правління UCG Trade AG (Швейцарія), у 2024 році акції переходять до Linvo AG, де працює разом із родичкою Людмилою Цюрою та іншими колишніми співробітниками Interchrome AG і Phoenix Resources AG, які тісно пов’язані з російською MidUral Industrial Group. Це свідчить про продовження каналів торгівлі з РФ.

Таким чином, Олег Цюра залишається ключовим гравцем у багаторічних схемах постачання та виведення ресурсів українських державних підприємств через складні міжнародні структури.