ІНСАЙДИ:

Андрій Єрмак лишається фактичним керівником ОП та куратором владної вертикалі. Джерела

За інформацією наших джерел, офіційно звільнений Андрій Єрмак залишається  фактичним керівником ОП та куратором владної вертикалі. Саме з цим фактом пов’язана заява Володимира Зеленського під час зустрічі з представниками ЗМІ в четвер 11 грудня про те, що “питання призначення голови Офісу президента не є пріоритетним”. Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що остаточне рішення щодо призначення нового […]

Перемир’я заради виборів: нова стратегія ОП перед планом Трампа

Наші джерела повідомляють, що в Офісі Президента розглядають можливість використати виборчий трек як інструмент для тимчасового перемир’я. За інформацією співрозмовників, знайомих із внутрішніми обговореннями, це може стати єдиним способом виграти час на тлі різкого погіршення ситуації на фронті й неможливості Збройних сил утримувати лінію оборони без оперативної паузи. За задумом Банкової, ключовим має стати зміщення […]

«Міндічгейт» і тиск британської розвідки: чому Єрмаку довелося йти на публічний конфлікт

Андрій Єрмак продовжує конструювати внутрішньополітичний блок і одночасно визначає контури майбутньої зовнішньої політики України. Про це повідомили джерела, обізнані з ситуацією на Банковій. За їхніми словами, нещодавній публічний конфлікт і гучне «звільнення», яке злили в медіа як сенсацію, було елементом тактичної гри, спрямованої на охолодження скандалу, відомого як «Міндічгейт», та на корекцію комунікації з британською […]

Як проблеми управління ЗСУ знижують ефективність у війні з Росією

У нещодавньому інтерв’ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

У X, колишньому Твіттері, колишній офіцер та відомий аналітик під ніком Tatarigami, опублікував цікаве спостереження, яке у нього утворилося після спілкування з військовими. Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій, прокоментував ці висновки для видання LB.ua. На його думку, автор виділяє низку проблем, які знижують ефективність застосування Сил оборони у цій війні.

Так було завжди. І не лише в ЗСУ. Завжди було простіше змінити керівний документ або продовжити термін служби ракет, вигадати якісь нові норми оцінювання стану літальних апаратів, ніж купити і дати військам обладнання належної якості з прийнятним експлуатаційним ресурсом. Всі пригадують ракетний удар по Броварах у 2000 році, коли ракета, яка зберігалася довше встановленого, прилетіла не туди, куди її послали, а по житловому будинку.

Ресурс може продовжити виробник, обстеживши стан кожної конкретної партії. Але коли виробник – РФ, не варто на це сподіватися. Минулого тижня росіяни, наприклад, випробовували міжконтинентальну балістичну ракету РС-28 “Сармат”, намагаючись бряцнути чи то ядерною міццю, чи то кістками ядерних мощей. Результат – вибух ракети РС-28 в шахті, котрий розніс і саму шахту, і пів космодрома Плесецьк заодно (союзники порахують скільки точно від космодрому лишилося і десь напишуть). Це п’ята спроба бряцнути і як завжди – невдало.

Ракетою “Сармат” противник планує замінити МКБР РС-36 “Воевода” (ага, та сама SS-18 Satan), яку виробляли в Дніпрі на “Південмаші”. У РВСН РФ на бойовому чергуванні є 58 РС-36 і щось там продовжувати мають право лише його інженери, а не російські кулібіни. Зробимо припущення стосовно стану ракет РС-36, що перебувають на бойовому чергуванні в РФ: жителі Нижнього Тагілу, Домбаровського, Ужура, Виползова, Козельська, Ітатки, де розташовані позиційні райони 13-ї та 62-ї ракетних дивізій, перебувають в небезпеці, адже “Південмаш” ще в 2014 припинив продовжувати ресурс ракет в РФ.

Але ж ми – про своє: завдання, котрі ставлять військам, дуже часто не відповідають їхнім бойовим можливостям. Дивно, що ті самі враження у мене складалися після всіх командно-штабних навчань. Такі погляди проповзли в бойову практику і стали нормою? Звісно, це все можна пояснювати браком сил і засобів, але ж виконуючи нереальну задачу, підрозділ втрачає навіть той потенціал, що має, і проблема ще більш загострюється.

Нові бригади, які мають переважно теоретично-полігонний досвід, опиняються на найбільш важливих ділянках і навряд чи здатні виконати бойове завдання так, як пише книжка. Таких епізодів можна пригадати чимало – Очеретине, Торецьк, наприклад.

Зараз в Курській області бойові дії веде бригада ТрО. Як вона взагалі опинилася у складі ОТУВ “Сіверськ”?! Зараз цим питанням переймаються депутати парламенту, існує відповідний депутатський запит. Максимально зблизити реальну оцінку боєздатності та паперову критично важливо, якщо треба змінювати методологію оцінювання – негайно це робити.

Виснажений війною персонал давно став визначальним фактором боєздатності, адже його моральний, фізичний, психологічний стан – ключові складові бойового потенціалу, бо саме персонал і є його головним носієм.

Статут внутрішньої служби відповідальність за стан бойової і мобілізаційної готовності покладає на командира від відділення до бригади. Нікого не пропускаючи. Будь-яка проблема підрозділу утворюється або через недогляд безпосереднього керманича, або старших начальників.

Звідти виникає розтяжка: або винен ти, за що відгребеш, або винен твій начальник і ти відгребеш, якщо про це цьому начальнику заявиш. Ця совкова модель не залишає простору для маневру і лише реальні лідери здатні не лише брати відповідальність на себе, але й протистояти тиску принципу “я – начальник, ти – дурак”.

Фото: EPA/UPG

Слабкі лідери просто приховують проблеми свого рівня ієрархії та генерують наверх фіктивну звітність. На рівні бригади штаб має три батальйони, дев’ять рот, 27 взводів лише піхоти і в умовах сучасного динамічного бою змушений переважно спиратися на донесення, що призводить до генерації завдань підрозділу, якій існує лише в уяві штабу та в донесенні командира цього підрозділу. Це все має вкрай сумні наслідки – втрати, залишені позиції, відступ.

Хто хоче заглибитися в тему – читайте дописи Романа Доніка, керівника навчально-інструкторської групи 151-го навчального центру, в якому рекрути здобувають базову військову підготовку. Вражає час від часу. Зокрема й стійкість командування та інструкторів центру протистояти деструктивному впливу вчорашнього дня армії на її день завтрашній. Професійна майстерність поповнень за оцінками більшості командирів на фронті далека від самостійного виконання функціональних обов’язків за посадою.

Так воювати неможливо і підрозділ отримує додаткову внутрішню задачу – донавчити, а часто – перепідготовити поповнення. Тобто бригада, котра має воювати, в проміжках між боями має ще й бути навчальним центром. Ні часу, ні ресурсів на це в бригаді немає. Вже поламані всі списи, що були, з приводу використання бойового досвіду, потенціалу військових, що частково втратили здоров’я, але мають педагогічний хист, в якості інструкторів. Але віз й нині на зупинці “побалакаємо про стандарти НАТО”.

Фото: АЗОВ

Десятий рік війни, а процедури post mission briefing так і не прижилися. Але на стратегічному рівні щороку відбуваються конференції, де обов’язковим предметом розгляду є досвід застосування військ (сил) в АТО/ООС/стратегічної оборонної операції Сил оборони. Вершина тактичної майстерності – бригада, ось там і має вирувати обмін досвідом. А не в голубому будинку на проспекті Повітряних Сил в Києві.

Приклад – з афганського досвіду: покійний генерал Рохлін, в Афгані – підполковник, командир 860-го полку в Файзабаді, отримав негативний досвід – батальйон полку в бою біля Бахарака відступив, не виконавши бойової задачі та залишив декілька справних БМП моджахедам.

Рохліна усунули з посади та призначили заступником командира 191-го омсп в Газні. Коли десь через рік його відновили в посаді, Рохлін запровадив наступну практику: кожен командир підрозділу після виконання задачі прибував до штабу полку та в спеціальний журнал записував яку задачу, якими силами він виконував, яких результатів досягнув, які ресурси мав, як витратив, що можна покращити наступного разу. Ці знання накопичувалися, нові офіцери мали доступ до цих знань, старі – можливість ефективніше готуватися до завдань, котрі до них хтось вже виконував.

Просте рішення, але дуже ефективне. Чому у нас – не так? Інша сторона цієї монетки – відповідальність для командирів, котрі не впоралися. Я не зміг пригадати випадків, коли відповідальність за невиконану бойову задачу наздогнала хоч якогось командира. Як казав Наполеон: “У перемоги багато батьків, поразка – завжди сирота”. Це слід змінити і якомога швидше.

Фото: тг-канал Сирський / Головком Олександр Сирський спілкується з військовослужбовцями ЗСУ під час візиту на східний напрямок фронту , 19 липня 2024

Через це триває генерація рішень сумнівної ефективності, ресурси розподіляються в ручному режимі, роками не вирішуються проблеми комплектування, навчання. Поглиблюється розрив між штабами, пошук тактичною ланкою відповіді на питання “що курить старший штаб?” набувають гносеологічного характеру після отримання кожної БРки.

Не варто звинувачувати солдатів, сержантів та молодших офіцерів, котрі не завжди належно навчені та забезпечені, але щомиті ризикують життям, виконуючи не завжди зрозумілі їм завдання в тому, що вони цих завдань виконати не змогли.

Якщо в старших штабах не навчаться нарешті аналізувати поразки, встановлювати їх об’єктивні причини, карати їх суб’єктивні причини, складати реалістичні дорожні карти подолання таких проблем (мовою НАТО – “розвиток спроможностей”), то на нулі будуть і надалі платити власними життями за консервацію ураженої управлінським артритом ієрархії.

Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій

Не пропустіть

Тіньова економіка як загроза бюджету: ключові схеми втрат державних коштів

Директор Бюро економічної безпеки України Олександр Цивінський публічно окреслив основні напрямки тіньової економіки, через які держава щороку втрачає колосальні фінансові ресурси. Йдеться про системні схеми, що роками підривають наповнення бюджету, створюють нерівні умови для легального бізнесу та послаблюють фінансову стійкість країни в умовах війни й економічних викликів.

За словами очільника БЕБ, одним із найбільших джерел недонадходжень залишаються контрафакт і нелегальна торгівля підакцизними товарами. Тіньовий ринок алкоголю, тютюнових виробів і пального не лише позбавляє бюджет десятків мільярдів гривень щороку, а й становить серйозну загрозу для здоров’я громадян. Попередні оцінки свідчать, що лише в цьому сегменті держава щорічно втрачає понад 50 мільярдів гривень через несплату акцизів і податків.

Окрему нішу займає діяльність конвертаційних і транзитних центрів, які, за оцінками БЕБ, «коштують» бюджету 40–50 мільярдів гривень щороку. Найбільші ж втрати пов’язані з ухиленням від сплати податків у сфері оплати праці. Використання зарплат «у конвертах» та залучення ФОПів як інструменту мінімізації податків, за різними підрахунками, призводить до втрат у 250–300 мільярдів гривень.

Цивінський наголосив, що ці суми є орієнтовними, адже точно порахувати те, що перебуває в тіні, надзвичайно складно. Водночас масштаби проблеми свідчать про те, що значна частина коштів, які могли б працювати на економіку та оборону, просто не доходить до бюджету.

Керівник БЕБ підкреслив, що завдання бюро — у тісній взаємодії з іншими правоохоронними та контролюючими органами — поступово виводити ці сотні мільярдів гривень із тіні та забезпечувати їх надходження до державної скарбниці.

Окремо він звернув увагу на різницю між видимими корупційними схемами та так званою латентною тіньовою економікою. За його словами, журналісти-розслідувачі та правоохоронці навчилися досить ефективно контролювати використання бюджетних коштів, зокрема у сфері публічних закупівель, коли завищені ціни стають очевидними для суспільства.

Водночас найбільші втрати часто залишаються непомітними, адже йдеться не про розкрадання вже виділених коштів, а про гроші, які взагалі не потрапили до бюджету. Саме з такими «невидимими» схемами, за словами Цивінського, працювати найскладніше, але водночас і найважливіше.

Події та традиції 11 грудня: церковні спогади, світові ініціативи та українські звичаї

Четвер 11 грудня позначений поєднанням церковних вшанувань, міжнародних дат та давніх народних прикмет, що відображають культурну багатошаровість цього дня. У православній традиції дата присвячена пам’яті київського подвижника, чиє життя стало прикладом духовної стійкості та служіння ближнім. За церковним календарем це час для молитви, рівноваги та внутрішнього зосередження.

У світовому контексті 11 грудня супроводжується низкою важливих ініціатив, пов’язаних із захистом довкілля, збереженням культурної спадщини та підтримкою різних соціальних груп. Міжнародні організації використовують цю дату, щоб привернути увагу до потреб планети та людей, для яких екологічні проблеми й глобальні зміни стали реальністю повсякденного життя. У багатьох країнах проходять тематичні конференції, інформаційні кампанії та освітні заходи, спрямовані на формування відповідального ставлення до природи та спадщини людства.

У світі 11 грудня відзначають Міжнародний день танго — танцю, який поєднує стриманість, драматизм і пристрасть. У багатьох країнах проходять майстер-класи, фестивалі та змагання, присвячені аргентинському культурному феномену. Медичні установи проводять Міжнародний день хворих на бронхіальну астму, спрямований на підвищення обізнаності про цю хворобу. Своє місце у календарі має й екологічна дата — Всесвітній день гір, покликаний привернути увагу до збереження гірських екосистем. Для українців це символічний привід згадати про Карпати та можливість єднання з природою. Також 11 грудня вшановують День заснування ЮНІСЕФ — міжнародної організації, яка вже багато років підтримує дітей у всьому світі, зокрема українських родин, постраждалих від війни.

У церковному календарі за новим стилем сьогодні вшановують преподобного Никона Печерського, якого також називають Никоном Сухим. Він відомий своєю відмовою від багатства та відданістю подвижницькому життю в Києво-Печерській лаврі. За старим стилем, який перестав використовуватися в Україні після 2023 року, цього дня згадували мучеників Іринарха, Василія, Стефана Нового та інших святих.

Українська народна традиція пов’язує 11 грудня з низкою прикмет, що дозволяють передбачити майбутнє літо. Вважалося, що чим холодніший день, тим спекотнішим буде червень; якщо йде дощ, то в липні річки можуть розлитися; рясний сніг обіцяв добрий серпневий урожай; а відсутність заморозків у цей час натякала на теплу новорічну ніч. На честь святого Никона люди молилися про матеріальне благополуччя, мир у родині та допомогу у складних життєвих ситуаціях. Серед народних обрядів особливе місце займав ритуал «на дитяче щастя» — батьки запалювали свічку, загадували бажання для своєї дитини та чекали, доки вогонь догорить.

Цей день мав і свої заборони. Найважливішою вважалася заборона на сварки: за повір’ями, конфлікти сьогодні могли відібрати щастя на весь наступний рік. Не можна було ображати дітей і тварин, використовувати гострі предмети без потреби чи ризикувати. Невдалим вважався і вихід на риболовлю — улову в цей день не чекали.

11 грудня поєднує культурні, духовні й народні сенси, нагадуючи про цінність пам’яті, важливість екологічної свідомості та необхідність берегти добрі стосунки в родині й громаді.

7 грудня в українському календарі: день духовної пам’яті, професійної пошани та народних традицій

7 грудня вирізняється насиченим поєднанням церковних, міжнародних і народних подій. Ця дата поєднує у собі глибокий духовний зміст, професійні відзнаки та багатовікові звичаї, що формували світогляд українців упродовж століть. У різні історичні епохи саме цей день вважався особливим рубежем перед зимовими святами та періодом духовного зосередження.

За новим церковним календарем християни цього дня вшановують пам’ять святого Амвросія Медіоланського — видатного богослова, проповідника та одного з найвпливовіших отців Західної Церкви. Його життя було прикладом служіння людям через слово, знання та моральний авторитет. У християнській традиції Амвросія вважають покровителем учителів, викладачів, наставників, тренерів і всіх, хто пов’язаний з переданням знань. У молитвах до нього просять мудрості, терпіння, справедливості та сили для щоденної праці з людьми.

У світі 7 грудня відзначають Міжнародний день цивільної авіації — професійне свято пілотів, бортпровідників, інженерів, диспетчерів та інших фахівців, без яких не відбувається жоден політ. До переліку інших міжнародних подій сьогодні належать День цукрової вати, День «Напиши листа» та День бароко.

В Україні офіційно святкують День місцевого самоврядування. Привітання отримують працівники сільських, селищних, міських та обласних рад — люди, які щоденно займаються розвитком громад і вирішенням локальних проблем. Цього дня відзначають і культурне свято — День української хустки. Колись цей елемент одягу був символом статусу заміжньої жінки, а нині став атрибутом національної ідентичності. У багатьох містах дівчата та жінки одягають традиційні хустки, фотографуються й бережуть давню майстерність їх зав’язування.

Народний календар 7 грудня зберіг чимало зимових прикмет. Вважалося, що сильний снігопад обіцяє мокрий грудень, мороз — холодне Різдво, а ясне небо свідчить про сувору зиму. Дощ цього дня пророкував часті відлиги протягом місяця. Традиції включали початок приготувань до зимових свят, перевірку запасів і квашення капусти. За старим стилем це був Катеринин день — жіноче свято, коли дівчата збиралися на посиденьки, пліткували та ворожили на судженого.

Важких заборон цього дня немає, але вважалося небажаним сумувати, нарікати на життя або бажати зла іншим — адже негативні думки можуть «притягнути» 40 днів неприємностей. Незаміжнім дівчатам не радили мити голову, щоб уникнути проблем в особистому житті.

Відкриття давніх настінних розписів у Львівському музеї історії релігії

У коридорах Львівського музею історії релігії, що нині розміщується в приміщеннях колишнього домініканського монастиря, виявлено старовинні настінні розписи, походження яких фахівці відносять до кінця XVI – початку XVII століття. Виявлення цих фрагментів стало результатом тривалих досліджень і реставраційних робіт, про що повідомила реставраторка Леся Гануляк. Знахідка привернула значну увагу, адже йдеться про рідкісний зразок настінного мистецтва ранньомодерної доби, прихований під шарами пізніших ремонтів і нашарувань.

За даними Інституту Polonika, у 2025 році в монастирських коридорах проводили консерваційно-реставраційні роботи, які стали логічним продовженням досліджень, розпочатих у 2023 році. Під час детального обстеження стін спеціалісти зафіксували залишки орнаментальних і сюжетних декоративних елементів. Хоча на сьогодні збереглися лише фрагменти колись масштабної системи розпису, кожен з них демонструє високий рівень майстерності, характерний для художніх традицій того періоду.

Реставратори очистили одну стіну зали постійної експозиції, де знайшли фрагменти стінопису. Розписи були приховані понад 20 шарами пізніших перемалювань та тиньку. Виявлено два періоди створення розписів: давніший фресковий шар кінця XVI століття зображує коней, а верхній шар початку XVII століття виконаний у клейовій техніці та містить фрагменти зображень путті.

Проєкт реставрації вартістю 111 тис. злотих (майже 1,3 млн грн) фінансувало Міністерство культури Польщі, а роботи виконувала фірма Artem Renovo. Фахівці розчистили розписи, укріпили тиньк і фарбовий шар, а з нового року продовжать консерваційні роботи.

Нагадаємо, реставрація колишнього домініканського монастиря на площі Музейній у Львові триває з 2020 року. Раніше вже відреставрували монастирську трапезну та каплицю. Будівлю монастиря звели у XVI столітті на старіших спорудах, про що свідчать елементи готичної архітектури в структурі стін. У 1972 році монастир пристосували для музею.

Проживання без витрат: що відомо про безоплатне користування житлом прокурором Харківщини

У декларації прокурора Харківської області Амiла Азад огли Омарова виявлено деталь, яка привернула увагу як громадськості, так і антикорупційних експертів: посадовець разом із родиною багато років користується просторою квартирою в Харкові без жодної орендної плати. Цей факт став публічним після оприлюднення документів про його майновий стан, які підтверджують безоплатне проживання у помешканні площею 134,3 м².

За інформацією, вказаною у декларації, Омаров мешкає разом із дружиною Галамназ Талех кизи Омаровою та двома дітьми. Родина заселилася до квартири ще у 2018 році, і з того часу умови їхнього проживання не змінювалися. Формальним власником житла є Омаров Азад Енвер огли — особа, ймовірно пов’язана з прокурором родинними зв’язками, що підтверджує характер безоплатного користування майном.

Крім того, прокурор володіє будинком площею 56,3 м², придбаним у 2007 році за 106 тис. грн (близько 21 тис. доларів за тодішнім курсом). Також він користується автомобілем батька — Toyota Camry 2017 року випуску, придбаним за 683 тис. грн у рік випуску.

Основний дохід Аміла Омарова як прокурора становить 1,47 млн грн на рік. Дружина прокурора задекларувала 6 тис. доларів готівкою, сам прокурор має 21 тис. доларів, а також 8 тис. доларів і 223 тис. грн на банківських рахунках.

Фактично схема користування дорогим майном через родичів дозволяє прокурору мати доступ до власності, не будучи формальним власником.

Вирок у справі про збитки державному підприємству: ключові фігуранти отримали покарання

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення щодо двох учасників масштабної корупційної схеми, яка завдала державному підприємству «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» збитків на понад 13,4 мільйона гривень. До відповідальності притягнуто колишнього керівника цього державного закладу та очільника двох приватних компаній, які стали фактичними співорганізаторами незаконних дій.

Розслідування встановило, що обидва фігуранти діяли у змові, використовуючи службове становище для реалізації схеми, що дозволяла виводити фінансові ресурси державного підприємства. За даними слідства, посадовець ДП та його спільник з бізнес-середовища розробили механізм укладення договорів та ухвалення управлінських рішень, які не мали економічного обґрунтування і створювали штучні умови для перекачування коштів на користь приватних структур.

Суд визнав колишнього керівника ДП винним за ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 364 КК України. Йому призначено 4 роки позбавлення волі та заборону обіймати керівні посади у державному секторі протягом трьох років. Також суд зобов’язав його сплатити штраф 13 600 грн.

Директора приватних компаній визнано винним за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 364 КК України. Він отримав 3 роки 10 місяців позбавлення волі, а також заборону займати керівні посади у сфері господарювання строком майже на три роки. Крім того, суд призначив йому штраф у розмірі 12 750 грн.

ВАКС також повністю задовольнив цивільний позов державного підприємства і постановив стягнути солідарно з обох засуджених 13 407 841 грн як компенсацію за завдані збитки.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів у Апеляційній палаті ВАКС.

Суперечлива спадщина та статки прокурора Київщини Дмитра Прокудіна

Головний прокурор Київської області Дмитро Прокудін опинився в центрі уваги через значні статки своєї родини та минулі корупційні скандали, що знову стали предметом суспільних обговорень. У його декларації фігурують елітний позашляховик, заміські маєтки, оформлені на матір, а також коштовні подарунки від близьких родичів. Сім’я прокурора задекларувала близько семи мільйонів гривень заощаджень, а також вражаючий перелік об’єктів нерухомості, що викликає додаткові запитання щодо походження цих активів.

Попри все це, Дмитро Прокудін продовжує очолювати прокуратуру Київщини, що стало поштовхом до нового витка дискусій про доброчесність представників правоохоронної системи. Історія чиновника містить низку резонансних подій, які досі залишаються у пам’яті громадськості. Зокрема, у 2015 році, коли він обіймав посаду заступника прокурора Подільського району Києва, правоохоронці затримали його разом із колишнім прокурором району Сергієм Нечипоренком під час отримання хабара у 150 тисяч доларів. Нечипоренко, своєю чергою, був тісно пов’язаний із впливовими політичними колами, адже тривалий час вважався ексзятем одіозного представника Партії регіонів Сергія Ківалова.

У деклараціях та майнових реєстрах фігурує чимало активів, якими фактично користується Прокудін, але оформлені вони переважно на його матір. Сам він володіє дорогим позашляховиком Toyota Land Cruiser, а цінний годинник отримав у подарунок від тестя. Сукупні заощадження сім’ї сягають семи мільйонів гривень.

Близький до Прокудіна заступник Дмитро Сітар, який працює з ним ще з часів Печерської окружної прокуратури, демонструє схожу практику. Уся його нерухомість оформлена на дружину-підприємицю, а власний автомобіль він торік продав тестю. До роботи в прокуратурі Сітар був помічником народного депутата від Партії регіонів. За інформацією журналістів, кар’єрно йому міг допомогти батько — колишній співробітник КДБ, який за президентства Януковича очолив управління СБУ на Закарпатті.

Ще одна заступниця Прокудіна — Олена Таможня. До призначення влітку 2025 року вона працювала прокуроркою Бучанської окружної прокуратури. За даними журналістів, Таможня приховує фінансові активи свого чоловіка, колишнього “регіонала”, який активно займається бізнесом і скуповує землю під Києвом за заниженими цінами.

У команді Прокудіна є і люди з медіа, пов’язаних із Віктором Медведчуком. Восени речницею обласної прокуратури стала Юлія Колтак — колишня журналістка каналів “112 Україна” та NewsOne. Вона працювала спецкореспонденткою видання “Страна.ua”, співпрацювала з Анатолієм Шарієм і брала інтерв’ю в так званого “ЛНРівця” Олексія Ільяшевича. Згідно з деклараціями та даними YouControl, Колтак досі володіє часткою медіахолдингу, до якого входять заборонені медведчуківські телеканали.

Наказ про її призначення підписав особисто Дмитро Прокудін. За інформацією джерел LIGA.net, Колтак не проходила спеціальної перевірки, і питання про її звільнення не стоїть.

Команда головного прокурора Київщини складається з людей з неоднозначною репутацією, минулим у структурах попередньої влади та значними незадекларованими або прихованими активами. Попри це, Прокудін продовжує керувати обласною прокуратурою.

Сумнівні закупівлі окупаційної адміністрації Маріуполя викликають запитання щодо реального призначення бюджетних коштів

Виконавчий комітет Маріупольської міськради, який діє під контролем окупаційної влади, оголосив низку закупівель на значні суми, що радше нагадують масштабну фінансову схему, ніж потреби міського управління. За інформацією з платформи Zakupivli.pro, лише на канцелярські дрібниці — папір, кулькові ручки, скріпки та інші витратні матеріали — передбачено витратити понад сто тисяч гривень. Така вартість виглядає вкрай завищеною, особливо з огляду на відсутність прозорого контролю та реальних потреб установ, які функціонують в умовах окупації.

Експерти відзначають, що подібні тендери часто використовуються для легалізації коштів, виділених окупаційними адміністраціями, адже фактичний стан інфраструктури Маріуполя не відповідає заявленим у документах обсягам робіт чи закупівель. У місті, де більшість комунальних будівель зруйнована, а доступ до базових послуг обмежений, витрачання таких сум на канцелярію виглядає нелогічним і викликає сумніви щодо мети цих угод.

ФОТО: Дані сайту Zakupivli.pro

Загалом, проаналізувавши останні закупівлі виконавчого комітету Маріупольської міськради, які загалом обходяться бюджету в мільйони гривень, можна побачити “нехитрі схеми по відмиванню коштів”.

Також, журналісти звернули увагу на постійне розширення штату адміністрації, незважаючи на окупацію міста. Зокрема, на сайтах пошуку роботи розміщено 13 вакансій. Серед вакансія головного спеціаліста відділу міжнародного співробітництва та протокольної роботи, вчителя-логопеда, вихователя, керівника підрозділу планування та розвитку персоналу, бухгалтера, юристів.

ФОТО: Скріншоти сайту з пошуку роботи

На фоні багатомільйонних трат на адміністрацію окупованого Маріуполя, досить резонансно звучить заява нардепа від Слуги Народу Віталія Войцеховського, про те що “1,3 млн сімей вимушених переселенців залишилися без житла, так як в бюджеті не вистачає коштів”.

Джонні Депп готує першу англомовну екранізацію “Майстра і Маргарити”

Джонні Депп оголосив про запуск амбітного кінопроєкту — повнометражної англомовної адаптації роману Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”, в якій він також виконає одну з головних ролей. Незважаючи на численні спроби відомих режисерів, таких як Роман Поланський, Федеріко Фелліні, Террі Гілліам та Баз Лурман, раніше повного англомовного втілення твору на екрані не було. Цей проєкт стане першим, який представить класичний сюжет світовій аудиторії у форматі великого кіно англійською мовою.

Студія IN.2 Film веде роботу над проєктом разом з виконавчими продюсерками Світланою Мігуновою-Далі та Грейс Ло, проте поки не розкриті деталі щодо режисера та повного акторського складу. Попередньо зйомки заплановані на кінець 2026 року, а виробники обіцяють зберегти атмосферу та дух оригінального роману, одночасно адаптуючи його для сучасного кіноглядача.

Цікаво, що співпродюсерки вже тривалий час судяться з Михайлом Локшиним, який у 2024 році випустив російськомовну екранізацію “Майстра і Маргарити”. Локшин звинувачує Далі та Ло у блокуванні показів його фільму в США, посилаючись на їхні права на англомовну адаптацію.

Ім’я Булгакова в Україні викликає суперечки. Письменнику закидають антиукраїнські погляди та критикують його ставлення до української незалежності. Після початку російської агресії у 2014 році активісти неодноразово вимагали закрити музей Булгакова на Андріївському узвозі у Києві. Міністр культури Олександр Ткаченко у 2022 році захищав музей, зазначивши, що Булгаков – уродженець Києва, а окремі сумнівні репліки належать персонажам.

Джонні Депп давно висловлював підтримку Україні: ще з 2014 року він підтримував Революцію Гідності, виступав за звільнення Олега Сенцова та відкрито висловлював солідарність після 2022 року.

Майбутня екранізація “Майстра і Маргарити” може стати не лише культурною подією, але й предметом дискусій через історичні суперечки щодо автора в Україні та складну репутацію минулих екранізацій.

Підозра у корупції в судовій системі: НАБУ затримало суддю на Закарпатті

Національне антикорупційне бюро України заявило про викриття та затримання судді Воловецького районного суду Закарпатської області, якого підозрюють у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди. За даними слідства, йдеться про корупційні дії, пов’язані з розглядом справи щодо арештованої лісопродукції.

Як встановили детективи НАБУ, суддя, користуючись службовим становищем, вимагав 1300 доларів США за сприяння у знятті арешту з деревини. За версією правоохоронців, ці кошти мали стати своєрідною «винагородою» за ухвалення потрібного рішення в інтересах зацікавленої сторони.

Як встановили детективи, мова йшла про кримінальне провадження, в межах якого було арештовано близько 20 кубометрів деревини. Суддя, за даними слідства, запропонував вплинути на рішення суду та зняти арешт за грошову винагороду у розмірі 1300 доларів.

Під час передачі коштів фігуранта затримали на вулиці в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Наразі з ним проводяться слідчі дії, готується повідомлення про підозру та вирішується питання щодо обрання запобіжного заходу.

У НАБУ наголошують, що оприлюднені записи є частиною доказової бази у справі та демонструють характер домовленостей між суддею та свідком. Розслідування триває, встановлюються всі обставини можливого злочину та інші причетні особи.

Придбання квартири прокуроркою у Вінниці викликало питання щодо ринкової вартості угоди

Прокурорка відділу земельних відносин Вінницької обласної прокуратури Лариса Моніч задекларувала значну зміну свого майнового стану, придбавши квартиру у Вінниці площею 54,7 м² за 2,22 мільйона гривень. Ця угода привернула увагу експертів і громадськості через те, що ціна за квадратний метр у межах приблизно 970 доларів значно відрізняється від середньоринкових показників на кінець 2025 року.

Для порівняння: середня вартість нового житла у Вінниці у цей період коливалася в межах 45–55 тисяч гривень за квадратний метр. У популярних житлових комплексах ціни сягали 60–80 тисяч гривень за квадратний метр, а у преміумсегменті — до 100–110 тисяч гривень. Виходячи з цих показників, квартира, придбана прокуроркою, обійшлася на 15–30 % дешевше від ринкової середньої ціни, що викликає запитання щодо умов і джерел фінансування угоди.

Продавцем виступив Концерн «Поділля» (ЄДРПОУ 33126939), один із найбільших забудовників Вінниці, земельні питання якого регулярно потрапляють до відділу Лариси Моніч.

Згідно з декларацією, 24 листопада прокурорка внесла перший платіж у розмірі 962 тис. грн, а 2 грудня оформила кредит і доплатила 1,3 млн грн. Офіційно угода задекларована, податки сплачені.

Факт придбання квартири за ціною, що значно нижча за ринкову, викликає питання щодо потенційного конфлікту інтересів, адже прокурорка відповідає за земельні справи місцевих забудовників.