Європейський Союз продовжив санкції проти Росії до 2026 року через загрози гібридної війни

В Україні офіційно нараховується 9 267 професій, об’єднаних у дев’ять великих класифікаційних розділів, що формують основу державної системи обліку зайнятості. Такий поділ використовується для аналізу ринку праці, планування освітніх програм і спрощення взаємодії між роботодавцями та пошукачами роботи. Уже зараз статистика вакансій і відгуків дозволяє побачити, в яких галузях кадрів більше, ніж потрібно, а де нестача фахівців стає хронічною проблемою.

Перший розділ класифікації охоплює законодавців, вищих державних службовців, керівників і менеджерів різного рівня. Сюди входять очільники органів влади, керівники судів, директори підприємств, а також менеджери структурних підрозділів у державному й приватному секторах. Загалом до цієї категорії віднесено 1 268 професій. Протягом року інтерес до управлінських посад залишається стабільно високим, однак кількість претендентів часто перевищує реальну потребу ринку.

Другий розділ охоплює професіоналів із вищою освітою — лікарів, інженерів, адвокатів, економістів і науковців. Загалом це 1 249 професій. Попит у цій сфері залишається стабільно високим: понад 51 тисяча вакансій і більш як 70 тисяч шукачів роботи.

Третя група — фахівці середньої ланки з природничих, технічних і гуманітарних галузей. Йдеться про техніків, лаборантів, механіків та інших спеціалістів. Усього таких професій 987. Кількість вакансій перевищила 46 тисяч, тоді як кількість відгуків сягнула понад 65 тисяч.

Четвертий розділ об’єднує технічних службовців — касирів, офісних працівників, монтажників, макетників. У цій групі 211 професій. Роботодавці пропонували понад 23 тисячі вакансій, а кількість кандидатів становила близько 35 тисяч.

П’ятий розділ включає працівників сфери торгівлі та послуг. Серед них бармени, кухарі, охоронці, бариста, а також менш поширені професії. Загалом це 209 позицій. Саме тут зафіксовано один із найбільших обсягів пропозицій — близько 78 тисяч вакансій, тоді як кількість шукачів перевищила 113 тисяч.

Шостий розділ охоплює кваліфікованих працівників сільського та лісового господарства, рибальства й риборозведення. Це найменша група — лише 77 професій. Попри це, попит у галузі залишається відчутним: майже 9,5 тисячі вакансій проти 15,5 тисячі кандидатів.

Сьомий розділ об’єднує кваліфікованих робітників, які працюють з інструментом — електромонтерів, монтажників, гончарів, водолазів та інших. Загалом таких професій 1 367. Роботодавці відкрили близько 54 тисяч вакансій, і саме в цій групі зафіксовано помітний кадровий дефіцит — нестача сягає близько 10 тисяч фахівців.

Восьмий розділ стосується працівників з обслуговування та експлуатації технологічного устаткування. Це найбільша група, яка налічує 3 397 професій, зокрема водіїв, машиністів, верстатників і апаратників. Кількість вакансій становить близько 75 тисяч, тоді як шукачів — приблизно 65 тисяч, що також свідчить про нестачу кадрів.

Дев’ятий розділ охоплює найпростіші професії, для яких достатньо базової освіти. Йдеться про вантажників, двірників, сторожів, підсобних робітників. Усього таких професій 502. Попит і пропозиція в цій категорії майже зрівноважені — близько 66 тисяч вакансій і 70 тисяч кандидатів.

Загалом дані класифікатора демонструють кілька чітких тенденцій. В Україні зберігається висока конкуренція за керівні та інтелектуальні посади, водночас економіка дедалі гостріше відчуває нестачу робітничих спеціальностей, особливо пов’язаних із використанням інструменту та складного обладнання. Це свідчить про потребу в активнішій перепідготовці кадрів і підвищенні престижу робітничих професій.

У соціальних мережах та медіапросторі стрімко набрав обертів резонанс навколо радників нового очільника Офісу Президента Кирила Буданова. Після його призначення з’явилися публічні твердження про те, що частина помічників, які працювали ще за керівництва Андрія Єрмака, нібито зберегли свої позиції й за нового глави ОП. Це одразу стало ґрунтом для гучних заяв про «зраду», приховані домовленості та безперервність старих впливів.

Утім, більш уважний аналіз ситуації свідчить, що емоційна реакція значно випередила реальний стан речей. Політолог Олексій Голобуцький зазначає, що джерелом скандалу стали не кадрові рішення як такі, а особливості роботи державної бюрократії. За його словами, інформаційна хвиля виникла через формальні списки та документи, які не були оперативно оновлені після зміни керівництва.

Станом на перші дні після призначення новий очільник ОП справді не призначив повністю оновлену команду радників і помічників. Частина людей, які працювали з попереднім керівником, тимчасово залишалася поза штатом. Саме це й стало формальним приводом для гучних заголовків і хвилі обурення в соцмережах.

Однак логіка «Буданов залишив собі радників Єрмака» виглядає радше зручною для клікбейту, ніж коректною з точки зору реальної управлінської практики. За словами Голобуцького, новий очільник ОП у перші тижні роботи зосереджений не на косметичних кадрових рішеннях, а на значно важливіших питаннях — перемовинах із міжнародними партнерами щодо деталей мирного плану, реагуванні на масовані удари по енергетичній інфраструктурі, роботі в умовах постійно змінної внутрішньої та зовнішньої ситуації.

У таких обставинах очікувати миттєвого «перезавантаження» апарату — щонайменше наївно. Будь-яка бюрократична система працює інерційно, а швидкі кадрові рішення є радше винятком, ніж правилом. Тим більше — у момент, коли країна перебуває у фазі активних переговорів і кризових викликів.

Голобуцький наголошує: відсутність негайних звільнень або призначень не є свідченням політичної змови чи прихованої залежності. Це типовий перехідний період, коли новий керівник вивчає документацію, посадові інструкції та концентрується на критично важливих завданнях, а не на публічних жестах.

Інформаційний шум навколо цієї теми, за його словами, лише демонструє хронічну проблему українського медіаполя — прагнення знайти «зраду» там, де є звичайна управлінська рутина. У результаті суспільству підсовують спрощену і емоційну картинку замість тверезого аналізу.

У підсумку історія з радниками виглядає не як сенсація, а як приклад того, як перехідний момент і бюрократичні процеси стають ґрунтом для гучних, але порожніх скандалів. І, схоже, у цій ситуації варто більше говорити не про персоналії, а про реальні виклики, з якими нині стикається держава.

Українська співачка Наталія Могилевська відверто поділилася складною ситуацією, з якою зіткнулася її сім’я після повернення з відпочинку на Тенеріфе. За словами артистки, замість тепла й домашнього затишку рідних чекали умови, що виявилися фактично непридатними для нормального проживання.

Могилевська розповіла, що покладала великі надії на власний дім, який планувала зробити місцем підтримки та безпеки для близьких. Особливий символізм для неї мав камін — як елемент родинного тепла і спокою. Проте після повернення з’ясувалося, що будинок не готовий прийняти мешканців у зимових умовах.

У цій ситуації, за словами співачки, головна відповідальність лягла на її коханого. Він займається вирішенням технічних проблем — намагається відігріти будинок, розморозити труби і підготуватися до можливих наслідків після їхнього відтавання.

Поки ремонтні питання залишаються відкритими, родина шукає тимчасові рішення. В оселі встановили два малопотужні обігрівачі, які споживають мінімум електроенергії та не пересушують повітря. Удень вдалося частково прогрівати кімнати завдяки сонячним батареям. Також співачка зазначила, що з початку тижня діти повернуться до навчання — до школи та дитячого садка.

Психологічно родину підтримують теплі спогади про відпустку, які допомагають легше пережити складний побутовий період.

Шанувальники активно підтримали артистку теплими словами. У коментарях вони бажають родині миру, світла й тепла, захоплюються її витримкою та материнською турботою, а також висловлюють впевненість, що всі труднощі вдасться подолати.

Ірпінський міський суд Київської області дедалі частіше згадується в професійному середовищі не як незалежний орган правосуддя, а як структура, де, за твердженнями співрозмовників серед юристів, сформувався комерціалізований підхід до ухвалення рішень. У неофіційних обговореннях цей суд описують як майданчик для «вирішення питань», де результат нібито може бути визначений наперед.

За словами представників юридичної спільноти, мова йде про вибудувану модель роботи з мінімальною публічністю та прогнозованими строками розгляду справ. Такий формат, як стверджують джерела, приваблює клієнтів, які очікують не змагального процесу, а конкретного підсумку. У професійних колах це характеризують як «сервісний» підхід, що суперечить самій ідеї судочинства.

За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.

У районі Степногірська російські підрозділи діють за вже відпрацьованою схемою, не демонструючи суттєвих змін у тактиці. Противник продовжує регулярні спроби проникнення в межі населеного пункту, роблячи ставку на малочисельні піхотні групи. Такі дії інколи створюють ілюзію локальних успіхів, однак на практиці не дають змоги ворогу закріпитися на займаних ділянках.

Українські сили оперативно реагують на будь-які прояви активності. Ворожі групи виявляються ще на підходах або безпосередньо під час спроб просування в межах населеного пункту. Після цього по них завдається вогневе ураження, що унеможливлює подальше просування та примушує противника відступати або зазнавати втрат.

Паралельно російські війська не припиняють спроб інфільтрації в Приморському. Через кількісну перевагу піхота противника регулярно фіксується в межах села. Частина груп намагається сховатися та накопичитися для подальших дій, інші одразу пробують просуватися у напрямку Річного, де в більшості випадків зазнають втрат.

Найбільша активізація та зміна напрямків руху противника за останній період зафіксована на напрямках Лукʼянівського та Павлівки. Там ворог також діє невеликими піхотними групами, намагаючись інфільтруватися шляхом пошуку слабких місць в обороні.

Зазначається, що російські підрозділи користуються ділянками з меншою щільністю між українськими позиціями, що частково пов’язано з браком особового складу. Водночас Сили оборони забезпечують безперебійну роботу зі виявлення та знищення ворожих груп, не дозволяючи противнику закріпитися на зайнятих ділянках.

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.

Початок нового робочого тижня, понеділок 19 січня, не принесе відчутних змін у погодній ситуації на території України. Атмосферні процеси залишатимуться стабільними, а холодне повітря продовжить визначати температурний режим як у нічні, так і в денні години. Синоптична картина свідчить про збереження зимового характеру погоди майже в усіх регіонах країни.

У більшості областей опади будуть відсутні. Лише на території Криму можливі локальні прояви слабкого снігу, які не матимуть значного впливу на дорожню ситуацію. В інших регіонах прогнозується суха погода з переважанням хмарності та періодичними проясненнями. Атмосферний тиск залишатиметься відносно стабільним, а вітер — слабким або помірним, без різких поривів.

У західних областях збережеться сильний мороз. У Львові, Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську та Чернівцях вночі прогнозують до -20°, вдень температура коливатиметься в межах -7°…-9°. Найхолодніше вночі буде на Рівненщині та Житомирщині, де стовпчики термометрів можуть опускатися до -23°.

У центральних регіонах України, зокрема у Вінниці, Черкасах, Кропивницькому та Полтаві, нічна температура сягатиме -20°, а вдень повітря прогріватиметься до -9°. Схожі показники прогнозують і в Чернігові та Сумах.

На сході країни погода залишатиметься морозною, але дещо м’якшою. У Харкові вночі очікується до -18°, вдень — близько -9°. У Дніпрі нічна температура становитиме до -20°, денна — близько -8°. У Краматорську та Сєвєродонецьку прогнозують хмарну погоду з нічними морозами до -10°…-11° і денними показниками близько -5°.

Південні області перебуватимуть під впливом відносно м’якішої повітряної маси. В Одесі, Херсоні, Миколаєві та Запоріжжі вночі температура опускатиметься до -12°, вдень очікується від -6° до -4°. У Криму, зокрема в Сімферополі, буде хмарно, місцями можливий невеликий сніг. Температура повітря там коливатиметься від -12° уночі до -4° вдень.

Синоптики застерігають, що через стійкі морози водіям і пішоходам слід бути особливо уважними, а також нагадують про необхідність дотримуватися правил безпеки під час низьких температур.

Поліція Києва повідомила про підозру директору підрядної компанії, який, за даними слідства, організував схему розкрадання бюджетних коштів під час ремонту укриттів у гуртожитках одного з провідних університетів столиці. Загальна сума завданих збитків перевищує 1,2 мільйона гривень. Слідчі встановили, що керівник компанії уклав договори на проведення ремонтних робіт із ліквідації аварійного стану укриттів у двох гуртожитках. Під час виконання робіт він навмисно завищив обсяги виконаних робіт і вартість будівельних матеріалів, зазначених у кошторисній документації, що дозволило йому привласнити частину коштів, виділених на безпеку студентів.

За даними розслідування, у процесі виконання ремонту були оформлені акти виконаних робіт із завищеними показниками, що не відповідали фактичному обсягу проведених робіт. Таким чином, у документах фігурували матеріали та обсяги, які насправді не були використані або не були потрібні в такій кількості. Цей механізм дозволив підряднику отримати додаткові кошти з бюджету, які потім могли бути спрямовані на інші цілі, не пов’язані з безпекою укриттів.

Фактично ж, за даними правоохоронців, підрядник використовував значно дешевші матеріали, ніж ті, що були передбачені проєктом. Різницю між задекларованою та реальною вартістю робіт і матеріалів було використано для незаконного збагачення.

Для реалізації схеми директор залучив заступника головного інженера університету. Посадовець, за версією слідства, підписував підроблені акти виконаних робіт, у яких зазначалися неправдиві дані щодо їх обсягів і вартості. Саме ці документи стали підставою для перерахування коштів підрядній компанії.

У результаті таких дій бюджет університету зазнав збитків на суму понад 1,2 мільйона гривень. Правоохоронці кваліфікують дії фігурантів як привласнення бюджетних коштів в умовах воєнного стану, що передбачає сувору кримінальну відповідальність.

Досудове розслідування триває. Поліція встановлює повне коло осіб, причетних до схеми, а також перевіряє інші договори на проведення ремонтних робіт у навчальних закладах столиці.