Їсти корисно — не дорого: нутриціологиня спростовує головні міфи

24-річна Соня Кіперман, старша донька співачки Віри Брежнєвої, опублікувала у соцмережах знімок, який швидко зібрав чимало реакцій від підписників. Кадр з’явився в Instagram Stories і майже одразу привернув увагу завдяки своїй простоті та продуманій естетиці.

На фото Соня позує перед дзеркалом без верхнього одягу, однак композиція виглядає стриманою і виваженою. Інтимні деталі вона тактовно прикрила рукою, зберігши баланс між відвертістю та делікатністю. Образ доповнюють короткі шорти, кілька лаконічних браслетів і зібране в акуратний пучок світле волосся. Візуальний акцент зроблено не на провокації, а на чистих лініях і природності.

Публікацію Соня залишила без підпису, обмежившись лише білим сердечком. Втім, навіть без слів знімок справив сильне враження — підтягнута фігура й упевнена подача не залишилися непоміченими серед підписників.

Соня Кіперман — старша з двох доньок Віри Брежнєвої. Вона народилася у 2001 році від колишнього цивільного чоловіка співачки Віталія Войченка. Молодша донька артистки, Сара, з’явилася на світ у 2009 році в шлюбі з бізнесменом Михайлом Кіперманом.

Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть залишили по собі спадщину, що виходить далеко за межі військових перемог і героїчних походів. Політичне життя тогочасної України було складною й небезпечною грою, де боротьба за владу часто набувала форм, які більше нагадують драматичний трилер, ніж спокійний перебіг історичних подій. Як зазначає історик Кирило Галушко, зрада в середовищі козацької старшини нерідко сприймалася не як моральне падіння, а як інструмент політичного виживання.

Гетьманська влада від самого початку існувала в умовах постійної нестабільності. Обрання нового очільника Війська Запорозького рідко означало завершення боротьби — швидше, воно ставало стартом нової фази протистояння. Старшина могла змінювати політичні орієнтири залежно від балансу сил, підтримуючи то одного, то іншого претендента. У результаті палацові перевороти, усунення гетьманів і спроби силового перерозподілу влади були майже нормою політичного життя.

Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

Короткі довідки про гетьманів:

Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.

Суддя Господарського суду міста Києва Денис Вадимович Мандичев і надалі виконує свої службові обов’язки, попри наявність низки серйозних захворювань, які офіційно стали підставою для його виключення з військового обліку. Відповідне рішення було ухвалене після початку повномасштабного вторгнення Росії та оформлене Голосіївським районним ТЦК та СП у столиці.

Мандичев є уродженцем Донбасу та працює в судовій системі понад п’ятнадцять років. Суддівську мантію він отримав у доволі молодому віці — у 29 років, що свого часу стало помітною подією в юридичних колах. За роки роботи він розглядав значну кількість господарських спорів, зокрема справи, що стосуються великого бізнесу та державних інтересів.

Крім стану здоров’я, увагу викликає його біографія та зв’язки. Мандичев входить до групи впливу одіозних топсуддів Віктора Татькова та Артура Ємельянова, які раніше будували схеми контролю над судами та організовували рішення «під замовлення». ЗМІ повідомляли про наявність у судді рахунку у швейцарському банку на суму близько 660 тисяч франків, а також про кіпрський паспорт.

Такі факти викликають питання щодо доброчесності судді та справедливості його суддівської практики. Паралельно тривають перевірки щодо подібних випадків фейкових інвалідностей у прокуратурі, де вже були кадрові наслідки.

Випадок Мандичева демонструє, як офіційні медичні довідки, зв’язки в суддівській системі та міжнародні активи можуть поєднуватися у ситуації, що викликає сумніви щодо прозорості та ефективності судової влади в Україні.

Напередодні різдвяно-новорічних свят на українському кордоні традиційно спостерігається збільшення пасажиропотоку. Мільйони українців вирушають за кордон або повертаються додому, що часто призводить до значних заторів та довгих черг на пунктах пропуску. Однак правильний вибір дня та маршруту подорожі може суттєво скоротити час перебування в чергах і зробити поїздку більш комфортною.

Державна прикордонна служба України вже заздалегідь попереджає про можливі ускладнення на найбільш завантажених напрямках, зокрема на кордонах із Польщею, Угорщиною, Румунією та Словаччиною. Проте прикордонники наголошують, що дотримання кількох простих правил може значно зменшити час очікування на проходження контролю.

Найменше навантаження на пункти пропуску прогнозують безпосередньо у святкові дні — 25 грудня та 1 січня. Натомість 24 і 31 грудня традиційно стають найскладнішими днями для поїздок, адже саме тоді більшість людей вирушає у відпустки або поспішає додому на свята.

У ДПСУ пояснюють: у самі свята люди намагаються бути з родиною, а не проводити час у дорозі, тому потік у ці дні помітно зменшується.

Перед поїздкою прикордонники радять обов’язково перевіряти завантаженість пунктів пропуску. Часто різниця в чергах між сусідніми переходами може становити кілька годин. Актуальну інформацію ДПСУ регулярно публікує онлайн — зокрема Західне регіональне управління оновлює дані кожні три години.

Приблизно половина всього пасажиропотоку припадає на польський напрямок. Найбільші черги зазвичай фіксують у пунктах пропуску «Шегині», «Краківець» та «Рава-Руська». Водночас менш завантаженими залишаються «Нижанковичі» у Львівській області, а також пункти пропуску на кордоні зі Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

У ДПСУ також звертають увагу на залізничне сполучення. На поїздах Інтерсіті прикордонний контроль здійснюється безпосередньо під час руху, що значно скорочує час перевірок. Уже з січня таку практику планують запровадити ще на дев’яти парах поїздів, зокрема на маршрутах Київ – Перемишль та Київ – Хелм.

Отже, щоб уникнути багатогодинних черг у святковий період, варто обирати менш завантажені дні, стежити за ситуацією на пунктах пропуску онлайн, розглядати альтернативні маршрути та заздалегідь підготувати всі документи.

Цього року українці мають шанс зустріти Різдво за справді зимової погоди, що стане рідкісним явищем, оскільки вперше за останні три роки очікується сніг та низькі температури. Про це повідомив начальник Черкаського обласного гідрометцентру, за його словами, погодні умови цього року будуть значно відрізнятися від попередніх зим, які приносили з собою відлигу та рідкісні заморозки.

Згідно з прогнозами, в період свят очікується стабільна зимова погода, з мінусовими температурами та сніговими опадами, які створять справжнє зимове диво. Це надзвичайно важлива новина для тих, хто чекає на традиційне Різдво з снігом та морозом, адже останні роки в Україні різдвяні свята часто проходили в умовах тепла та дощів, що позначалося на святковій атмосфері.

Водночас у вихідні, 20–21 грудня, погода залишатиметься радше осінньою. Під впливом антициклону Frieda по всій країні прогнозують суцільну хмарність і тумани. Нічна температура коливатиметься поблизу 0 градусів, а вдень повітря прогріватиметься до 3–5 градусів тепла.

На початку робочого тижня, 22–23 грудня, над Скандинавією та Норвезьким морем сформується новий антициклон із холодним повітрям. Він блокуватиме надходження теплих атлантичних мас та західно-східне перенесення повітря. Однак істотних змін у погоді синоптики в цей період не прогнозують: температура протягом доби коливатиметься від 2 градусів морозу до 3 градусів тепла.

Надалі, за прогнозами Віталія Постриганя, в Україну надійде арктичне повітря, що спричинить різке похолодання. Водночас стійкого снігового покриву не очікують — можливі лише поодинокі опади у вигляді снігу.

Синоптик також нагадав, що поточний тиждень є найтемнішим у році. Зимове сонцестояння настане 21 грудня 2025 року о 17:03 за київським часом. Саме тоді Сонце опуститься в найнижчу точку над горизонтом. Ніч на 21 грудня буде найдовшою, а день — найкоротшим і триватиме близько восьми годин. Уже з 25 грудня світловий день почне поступово збільшуватися.

Про похолодання наприкінці грудня повідомила й синоптикиня Наталія Діденко. За її прогнозом, з 25–26 грудня в більшості регіонів України нічна температура може знижуватися до -7–12 градусів. Водночас вона зауважила, що ці дані ще потребують уточнення.

вихідний текст або тему, на основі яких потрібно створити матеріал;

якщо є обмеження на фрази (ви вже згадували про це раніше) — напишіть їх до кінця;

Водночас у деклараціях Артема Селівона за відповідний період відсутні будь-які відомості про здійснені витрати або фінансові зобов’язання, пов’язані з цією інвестицією. Не зазначено ні розміру вкладених коштів, ні джерел їх походження, що є обов’язковими елементами фінансового контролю для суб’єктів декларування.

Антикорупційне законодавство зобов’язує декларантів відображати не лише майно, яке перебуває у власності членів сім’ї, а й значні витрати та фінансові зобов’язання. Це стосується й інвестицій у нерухомість, зокрема в об’єкти, що перебувають на стадії будівництва, незалежно від того, в якій країні вони розташовані.

Закон передбачає, що інвестиції у незавершене будівництво підлягають декларуванню саме на етапі здійснення платежів. Відсутність таких даних у деклараціях може свідчити про подання неповної інформації. У цьому випадку мова йде не про приховування самого факту інвестування, а про нерозкриття фінансових витрат, які мають ключове значення для оцінки доходів, способу життя та можливих ризиків конфлікту інтересів.

Нові результати досліджень Оклендського університету поставили під сумнів традиційні уявлення про важливість сніданку для мозку. Науковці провели масштабний метааналіз понад 70 наукових робіт, у яких вивчали вплив короткочасного голоду на когнітивні функції людини, зокрема на увагу, пам’ять, швидкість мислення та здатність до концентрації. Згідно з їх висновками, відмова від сніданку не має суттєвого негативного впливу на роботу мозку.

В межах дослідження понад 3000 учасників порівнювалися за двома умовами: звичайне харчування та утримання від їжі протягом 8-24 годин. Виявилось, що короткочасний голод не призводить до значних змін у когнітивних показниках, таких як здатність до концентрації чи швидкість мислення. Навпаки, деякі учасники, які пропускали сніданок, показали навіть кращі результати в певних аспектах, таких як здатність до вирішення завдань.

Результати показали, що між цими групами немає статистично значущої різниці в показниках когнітивних тестів. Іншими словами, мозок демонструє однаково стабільну ефективність як після ранкового прийому їжі, так і без нього.

Автори пояснюють це здатністю організму швидко адаптуватися до тимчасової нестачі калорій. За відсутності надходження глюкози з їжі тіло переходить на використання внутрішніх енергетичних резервів, зокрема кетонових тіл, які утворюються під час розщеплення жирів. Ці сполуки можуть ефективно забезпечувати мозок енергією, не знижуючи розумової продуктивності.

Таким чином, звичка снідати або пропускати сніданок не є критичною з точки зору роботи мозку і більше залежить від індивідуального самопочуття, режиму дня та особистих уподобань, а не від фізіологічної необхідності.

Водночас дослідники звертають увагу на інший аспект харчової поведінки — обмін речовин. Поширеною є думка, що часті прийоми їжі невеликими порціями можуть прискорювати метаболізм, тоді як рідше харчування здатне його сповільнювати. У цьому контексті пропуск сніданку не обов’язково сприяє зниженню ваги й у деяких випадках може мати протилежний ефект. Тож питання ранкового прийому їжі варто розглядати комплексно — з урахуванням загального раціону, способу життя та індивідуальних особливостей організму.

Оперативна обстановка на запорізькому напрямку свідчить про тривожну тенденцію в ескалації бойових дій. Російські окупаційні війська поступово збільшують інтенсивність атак, зміщуючи фокус на ділянки, які до цього вважалися відносно стабільними. Це вже не одноразові спроби прориву, а системний тиск, який супроводжується масованими вогневими ударами та регулярними обстрілами.

Як зазначає військовий оглядач Денис Попович, ці дії окупантів вказують на зміну тактики та пріоритетів російського командування. Якщо раніше основна увага була сконцентрована на певних ключових ділянках фронту, то тепер противник намагається одночасно активізувати бойові дії на кількох напрямках. Це дає змогу російським військам створювати додатковий тиск на українські сили, змушуючи їх здійснювати розподіл ресурсів і витрачати резерви на кількох фронтах.

Ключовою ознакою підготовки до активніших наступальних дій є різке зростання інтенсивності артилерійських обстрілів. Противник застосовує як ствольну, так і реактивну артилерію, методично «випалюючи» прифронтові населені пункти та знищуючи інфраструктуру ще до можливого просування піхоти.

За оцінкою аналітика, ворог уже діє в межах досяжності важких систем, що створює підвищену загрозу не лише для військових позицій, а й для цивільного населення. Така тактика є типовою для російської армії перед спробами змінити лінію фронту.

Гуляйполе залишається одним із ключових форпостів на цьому напрямку. Його значення полягає не лише у стримуванні противника, а й у збереженні стабільності всієї оборонної конфігурації півдня Запорізької області.

У разі вимушеного відходу Сил оборони з Гуляйполя ситуація для регіону може різко ускладнитися. За словами Поповича, це відкриє ворогу можливість для просування з альтернативних напрямків, створюючи додатковий тиск на українські позиції та логістику.

Найбільш імовірним сценарієм у разі прориву оборони експерт називає спробу противника розвивати наступ у бік Оріхова. Захоплення або навіть наближення до цього міста дозволило б російським військам скоротити дистанцію до Запоріжжя та взяти обласний центр під ще щільніший вогневий контроль.

Попри значні втрати і втягнутість у важкі бої на інших ділянках фронту, цей напрямок виглядає для противника перспективним у стратегічному сенсі. Посилення тиску тут може перетворити життя в Запоріжжі на постійне випробування через артилерійську та дронову загрозу.

На південному напрямку російські війська вже активізували штурмові дії, зосереджуючи атаки на Гуляйпільському та суміжних ділянках. Противник намагається діяти вздовж логістичних маршрутів, ускладнюючи постачання українських підрозділів, паралельно готуючи штурмові групи до бойових дій у зимових умовах.