Юлію Тимошенко розшукує Росія

Прокурор з Івано-Франківська Андрій Піварчук опинився в центрі уваги через суперечки навколо його майнового стану. У відповідь на суспільний інтерес щодо походження активів, які оформлені на його родину, Піварчук зробив спробу публічно пояснити ситуацію. Проте замість того, щоб розвіяти сумніви та надати зрозуміле пояснення, його коментарі лише поглибили ці сумніви. У своїй заяві прокурор намагався спростувати звинувачення, проте висловлені ним аргументи виглядали недостатньо переконливими та суперечливими.

Однією з головних тез, на якій Піварчук зосередив свою позицію, стало твердження про те, що масштаби його майна були значно перебільшені. Він наполягав, що зазначене «маєток» є насправді скромним домоволодінням площею близько 60 квадратних метрів. Піварчук підкреслював, що цей об’єкт — не більше ніж старе господарське приміщення, яке він сам називає недобудовою. Однак, цей аргумент не тільки не зміг повністю розвіяти підозри, але й породив нові питання. Адже мова йде про майно, яке, за його словами, було отримано від матері, що в умовах суспільної уваги не дає однозначних відповідей на запитання про законність і прозорість таких угод.

Ключове питання, яке залишилося без відповіді, стосується фінансових можливостей матері прокурора. Зокрема, Піварчук жодним чином не прокоментував походження сонячної електростанції потужністю 30 кіловат, встановленої на цьому ж об’єкті. Орієнтовна вартість такого обладнання становить сотні тисяч гривень, однак джерела фінансування цієї інвестиції у публічних поясненнях так і не пролунали.

Не менш суперечливою виглядає ситуація з автомобілем, яким користується прокурор. Піварчук стверджує, що не купував транспортний засіб на відомих аукціонах пошкоджених авто, а придбав його у приватної особи. Проте саме це пояснення породжує нові питання щодо ціни угоди, адже вартість автомобіля такого класу та року випуску на українському ринку перевищує мільйон гривень.

Окремої уваги заслуговує і тема ремонту автомобіля. Прокурор не надав жодної інформації про витрати на відновлення транспортного засобу, хоча такі витрати мали б бути відображені в декларації як істотні зміни майнового стану. Відсутність цих даних створює підстави вважати, що декларація може не відображати реальну картину витрат.

Загалом публічна реакція Піварчука справляє враження спроби звести серйозні фінансові питання до гри слів і емоційних формулювань. Замість чітких відповідей щодо джерел коштів, вартості активів і відповідності декларацій реальному майновому стану, суспільству запропонували риторику про «сарай» і формальні заперечення.

У результаті кількість запитань до прокурора лише зросла. І тепер ключовим залишається не те, як він називає об’єкти майна, а чи може пояснити їх походження у спосіб, що відповідає вимогам закону і стандартам доброчесності для представника прокуратури.

В Україні нещодавно було затримано громадянку Білорусі, яка діяла як агентка білоруського КДБ, прикриваючись журналістською діяльністю. За даними слідчих, 35-річна жінка співпрацювала зі спецслужбами Білорусі ще з 2015 року і мала на меті отримати доступ до одного з підрозділів української військової розвідки. Викриття агентки стало результатом тривалої контррозвідувальної роботи українських силових структур.

Правоохоронці повідомляють, що під прикриттям журналістки вона контактувала з медіаресурсами проросійської спрямованості, що давало їй можливість збирати інформацію та встановлювати контакти в Україні. Досвід роботи з медіа дозволяв їй отримувати доступ до кола осіб, що цікавили спецслужби, та завчасно маскувати свої дії під легальну професійну діяльність.

Слідство встановило, що агентка збирала інформацію про громадян Білорусі та Росії, які воюють на боці України, а також цікавилася діяльністю іноземних дипломатичних представництв у Києві. Отримані дані вона передавала кураторам з білоруських спецслужб.

Під час затримання у жінки вилучили мобільний телефон і диктофон, на яких зберігалися матеріали з конфіденційною інформацією, зокрема записи розмов та нотатки з розвідувальними даними.

Наразі затримана перебуває під вартою. Їй інкримінують шпигунство та державну зраду. У разі доведення вини їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Директор комунального підприємства «Київтеплоенерго» В’ячеслав Бінд у декларації за 2024 рік вказав дохід у вигляді заробітної плати на суму 2,87 млн гривень. Він очолює підприємство з грудня 2018 року, а до цього з квітня того ж року виконував обов’язки керівника, фактично керуючи ключовим міським теплопостачальним оператором у період структурних змін.

У поданих відомостях зазначено, що основним джерелом доходу Бінда залишається саме заробітна плата, отримана на посаді директора комунального підприємства. «Київтеплоенерго» відповідає за постачання тепла та гарячої води мешканцям столиці, а також за експлуатацію й модернізацію теплових мереж, що робить посаду керівника однією з найбільш відповідальних у міській інфраструктурі.

З транспортних засобів у власності В’ячеслава Бінда Toyota Land Cruiser 200 (2017 р.в.) та водний засіб Finval 555 (2017 р.в.). Дружина керує Audi Q8 (2020 р.в.).

Серед фінансових активів декларанта – 510 акцій ПрАТ «АК «Київводоканал» (номінальна вартість 0,25 грн кожна). У готівкових коштах Бінд зберігає 403 тис. доларів США, 136 тис. євро та 863 тис. гривень, його дружина – 21,6 тис. доларів.

Декларація В’ячеслава Бінда викликала увагу через високий рівень зарплати та наявність дорогих активів, що підкреслює важливість прозорого контролю за корупційними тендерами на комунальному підприємстві.

Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради в Одеській області уклало контракт на відновлення двоповерхового житлового будинку, пошкодженого внаслідок атаки дронами-камікадзе. Вартість робіт становить 35,85 млн гривень, а завершення реконструкції заплановане до грудня 2028 року. Об’єкт розташований за адресою вулиця Топольна, 2 і включає вісім квартир, які зазнали значних руйнувань під час обстрілу.

Підрядником за результатами тендерної процедури стало приватне підприємство «Роднік». Водночас закупівля відбулася за відсутності реальної конкуренції — на торги фактично вийшов лише один учасник, що автоматично забезпечило йому перемогу. Такий формат проведення тендеру вже викликав увагу громадськості, адже йдеться про суттєві бюджетні кошти та довгостроковий проєкт відновлення.

Якщо розділити загальну вартість робіт на кількість квартир, середня ціна відновлення однієї становитиме близько 104 тисяч доларів. Це рівень, за який на ринку нерухомості можна придбати повноцінну трикімнатну квартиру в центральній частині Києва поблизу станцій метро.

Проєктну документацію для об’єкта виготовило приватне підприємство «Єленсан», а позитивний експертний звіт надала державна проєктно-дослідна установа у сфері реконструкції.

Аналіз кошторису показує суттєві завищення вартості будівельних матеріалів. Зокрема, шпаклівку типу «Сатенгіпс» у документах врахували по 23 гривні за кілограм, тоді як на регіональному ринку аналогічна продукція продається майже вдвічі дешевше. Полівінілацетатну дисперсію заклали по 372 гривні за кілограм, хоча роздрібні ціни в Одесі коливаються в межах 146–148 гривень. Повнотілу керамічну цеглу врахували по 15 гривень за штуку, попри те що ринкова ціна становить близько 10 гривень.

Найбільш показовою є позиція з кондиціонерами. У кошторисі їхня вартість становить 75 600 гривень за одиницю, тоді як офіційні продавці та великі торговельні майданчики пропонують аналогічні моделі за ціною від 28 до 33 тисяч гривень. За попередніми оцінками, лише на матеріалах потенційна переплата перевищує два мільйони гривень.

Участь у тендері фактично була закритою для сторонніх компаній. Замовник висунув вимогу надати щонайменше три аналогічні договори саме з ремонту багатоквартирних будинків, пошкоджених унаслідок збройної агресії, причому з повним переліком конкретних робіт — від улаштування залізобетонних поясів до електромонтажу та покрівлі. Такі умови значно звузили коло потенційних учасників.

ПП «Роднік» надало чотири договори, укладені раніше з тим самим Управлінням ЖКГ Ізмаїльської міськради. Йдеться про ремонти будинків на кількох вулицях міста, що фактично підтверджує сталу співпрацю між замовником і підрядником.

Частину техніки для виконання робіт компанія планує залучати у товариства, власницею якого є дружина голови Ізмаїльської районної державної адміністрації. Таким чином, у проєкті з’являється ще один рівень потенційного конфлікту інтересів.

Управління ЖКГ міськради очолює Олена Парамонова, а міським головою Ізмаїла є Андрій Абрамченко. Керівником і власником ПП «Роднік» є Ігор Дехтярьов — депутат міської ради від партії «Слуга народу» та багаторічний соратник мера. Їх пов’язують спільні проєкти ще з початку 2000-х років, зокрема у сфері місцевого спорту та громадських організацій. Обоє мають політичне минуле, пов’язане з Партією регіонів.

З 2016 року підприємство «Роднік» отримало державних замовлень майже на 900 мільйонів гривень, причому найбільша частка контрактів припадає саме на нинішнього замовника — Управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради.

Історія з відновленням будинку в Ізмаїлі демонструє, як під прикриттям відбудови після обстрілів формується замкнене коло підрядників, завищених кошторисів і відсутності реальної конкуренції. У підсумку платником за «золотий ремонт» стає місцева громада.

Попри складну економічну ситуацію та триваючу війну, деякі компанії в Україні не лише утримують свої позиції на ринку, а й демонструють значне зростання оборотів завдяки співпраці з державними та місцевими бюджетними структурами. Яскравим прикладом такої динаміки є столичне товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопром». Підприємство спеціалізується на постачанні продуктів харчування та готових страв для навчальних закладів, лікарень, соціальних центрів і інших установ, що фінансуються за рахунок державного бюджету.

За підсумками лише січня цього року компанія отримала значну кількість замовлень на постачання харчових продуктів у місті Київ, що підтверджує високу довіру з боку органів влади та ефективність логістики та організаційних процесів «Зернопром». Стратегія компанії ґрунтується на поєднанні оптимізації внутрішніх витрат, високої якості продукції та дотримання вимог безпеки харчових продуктів, що дозволяє залишатися надійним партнером для бюджетних установ навіть у періоди економічної нестабільності.

Черговим підтвердженням стабільності компанії на бюджетному ринку стала закупівля, оголошена Вишгородським ліцеєм «Сузір’я». Навчальний заклад замовив постачання сніданків та обідів для учнів на період із січня по травень 2026 року. Договір на суму 5,18 мільйона гривень було укладено саме з ТОВ «Зернопром».

Січень виявився для компанії особливо результативним. За цей місяць вона отримала близько десяти бюджетних замовлень у столиці та області. Загальна вартість укладених угод склала майже 20 мільйонів гривень. Для порівняння, за весь 2025 рік «Зернопром» підписав договорів на 40 мільйонів гривень, у 2024 році — на 25 мільйонів, у 2023-му — на 17 мільйонів, а у 2022-му — менш ніж на 10 мільйонів гривень.

З моменту запуску системи публічних закупівель компанія отримала понад три сотні бюджетних контрактів. Загальна вартість укладених договорів перевищила 126 мільйонів гривень, а після коригувань фактична сума становить понад 107 мільйонів. Географія діяльності підприємства обмежується Києвом і Київською областю, однак коло замовників є надзвичайно широким — від музичних ліцеїв і загальноосвітніх шкіл до управлінь освіти та соціальних установ.

Найбільшими клієнтами «Зернопрому» стали Київський державний музичний ліцей імені Миколи Лисенка, а також освітні структури Обухова, Обухівського району та кількох громад Київщини. Саме ці замовники забезпечили компанії десятки мільйонів гривень бюджетних надходжень.

ТОВ «Зернопром» було зареєстроване у 1999 році в Києві подружжям Олександром та Оленою Мазурками. Згодом до складу власників долучився їхній син Максим, який став співзасновником компанії у 2012 році у віці 22 років. Сьогодні підприємство входить до ширшої бізнес-групи родини Мазурків, до якої також належать аграрні, будівельні та девелоперські компанії, що працюють у сфері АПК, нерухомості та оренди.

Бізнес-активність родини тісно переплітається з державною та політичною сферою. У 2012–2016 роках Олександр Мазурко очолював державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”», яке підпорядковувалося Фонду державного майна України. Сам Максим Мазурко у 2015 році став депутатом Київської обласної ради, де входив до комісії з питань бюджету та фінансів.

Його дружина у 2016–2020 роках працювала в Міністерстві юстиції України на посаді провідного спеціаліста профільного департаменту. Родинні зв’язки простежуються і в чинних структурах влади. Близький родич Мазурків нині працює в Офісі Президента України на посаді головного консультанта в директораті з питань економічної політики. У своїх деклараціях він зазначав користування квартирою та автомобілем, що належать членам родини Мазурків, а також отримання від них фінансових позик.

Окремої уваги заслуговує земельне питання. Родина Мазурків володіє десятками гектарів землі на Київщині, зокрема в Іванкові. Частина цих активів стала предметом судових спорів. Правоохоронні органи досліджували обставини придбання понад 40 гектарів землі компанією родини, з’ясувавши, що частина ділянок накладалася на землі лісового фонду. У 2021 році Верховний Суд остаточно скасував рішення, яким компанія визнавалася власником 42 гектарів, визнавши відчуження землі таким, що відбулося з порушенням законодавства.

На цьому тлі стрімке зростання бюджетних контрактів «Зернопрому» виглядає не лише як приклад підприємницької успішності, а й як ілюстрація того, наскільки тісно в Україні переплітаються бізнес, політика та доступ до державних ресурсів.

Слідча поліції Одеської області Ольга Арику подала декларацію про майновий стан при звільненні, зазначивши у ній чималі подарунки від матері та власну нерухомість, розташовану в Одесі та Ізмаїлі. Інформація про зміни у її майновому стані стала доступною в результаті перевірки декларацій посадових осіб. Згідно з поданими даними, основним джерелом доходу Ольги Арику була її заробітна плата, яка склала 180 тисяч гривень на рік.

Особливу увагу привертає інформація про подарунки, отримані Ольгою від її матері, Олени Арику. Всього було задекларовано два подарунки, сума яких становить 1,285 мільйона гривень. Перший подарунок склав 840 тисяч гривень, а другий — 445,5 тисяч гривень. Такі значні суми викликають інтерес, оскільки вони явно виходять за межі звичних дарунків і можуть підняти питання щодо їх походження та обґрунтованості.

У розділі нерухомості зазначено:

квартира площею 68,9 м² в Ізмаїлі (власність Ольги Арику);

ділянка площею 1269,4 м² у селі Озерне Ізмаїльського району (власність Ольги Арику);

будинок площею 124,3 м² у селі Озерне (власність матері);

ділянка площею 2478 м² у селі Озерне (власність матері);

квартира площею 44,7 м² в Одесі (власність громадянки Домнікії Крецу);

квартира площею 63,9 м² в Одесі (власність Ольги Арику, оцінена у 1,24 млн грн).

У декларації не зазначено транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права чи фінансові зобов’язання. Також відсутня інформація про членів сім’ї.

Численні наукові дослідження підтверджують, що кава за помірного споживання може мати позитивний вплив на організм. Її пов’язують зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань, підтримкою когнітивних функцій і захистом клітин завдяки високому вмісту антиоксидантів. Натуральна кава без домішок здатна бадьорити, покращувати концентрацію та бути частиною збалансованого раціону.

Втім, сучасна культура кавових напоїв дедалі більше віддаляється від класичного уявлення про користь цього продукту. Кав’ярні та домашні рецепти часто пропонують напої з великою кількістю сиропів, підсолоджувачів, ароматизаторів і жирних добавок. У такому вигляді кава поступово втрачає свої корисні властивості та перетворюється на калорійний десерт, перенасичений цукром і штучними компонентами.

Ще одна проблема — зловживання цукром і штучними підсолоджувачами. Сиропи та підсолоджувачі можуть містити значну кількість доданого цукру, який швидко підвищує рівень глюкози в крові. Альтернативою може стати поступове зменшення солодкості та використання натуральних спецій, таких як кориця.

Важливу роль відіграє і якість кавових зерен. Неякісна або неорганічна кава може містити залишки пестицидів та інших хімічних речовин. За тривалого вживання це потенційно здатне негативно впливати на здоров’я.

Часто недооцінюють і час вживання кави. Надмірна кількість кофеїну або кава натщесерце можуть спричиняти нервозність, посилення тривожності, проблеми з травленням і печію. Крім того, кофеїн може залишатися в організмі багато годин, тому післяобідня кава нерідко стає причиною порушень сну.

Ще одна помилка — відмова від натуральних підсилювачів смаку. Спеції та натуральні добавки не лише збагачують смак, а й можуть мати антиоксидантні та протизапальні властивості, не перевантажуючи напій цукром.

Кава також може бути носієм корисних добавок. Деякі люди додають до неї колаген або інші поживні інгредієнти, поєднуючи ранковий ритуал із турботою про шкіру, суглоби чи відновлення після фізичних навантажень.

Регулярне вживання кави з кав’ярень і мережевих закладів — ще одна пастка. Такі напої часто містять приховані калорії, велику кількість жирів і цукру, а одна велика порція інколи за енергетичною цінністю дорівнює повноцінному прийому їжі.

Окремої уваги заслуговує водний баланс. Хоча кофеїн має легкий сечогінний ефект, сама кава складається переважно з води. Проблеми виникають тоді, коли кава повністю замінює звичайну воду протягом дня.

Нарешті, значення має спосіб приготування напою. Використання пластикових кавоварок або капсул може призводити до потрапляння в каву небажаних хімічних речовин під дією гарячої води. З цієї точки зору більш безпечними вважаються скляні, металеві або керамічні пристрої.