За останні три роки різкий ріст кримінальних справ щодо зловживання владою в Україні

Упродовж тривалого часу на Харківщині існує стійка система постачання пального для комунальних потреб, у центрі якої опинилися колишній заступник голови Харківської ОДА Олександр Скакун та його брат Юрій. Їхні імена нерідко згадуються у зв’язку з мережею фірм, через які, за даними поінформованих джерел, реалізуються паливні схеми, вибудувані так, щоб забезпечувати гарантований прибуток обмеженому колу учасників. Ключова роль у цій конструкції нібито належить ТОВ «Брент Ойл», що фігурує як стабільний постачальник пального для комунальних підприємств регіону – попри претензії до якості продукції та непрозорість контрактів.

За зовнішньою коректністю публічних закупівель приховано багаторічний механізм, який працює за відпрацьованим сценарієм. На тендери виходять компанії, пов’язані між собою через спільних засновників, менеджерів або посередників, створюючи ілюзію реальної конкуренції. Коли пропозиції подаються від структур, що насправді контролюються одним центром впливу, результат торгів стає передбачуваним. У підсумку перемагає саме та компанія, якій і відводиться вирішальна роль у загальному ланцюгу постачання.

Важливу роль у цій схемі відіграє ціла низка афілійованих структур, пов’язаних із групою «Брент Ойл». У різних тендерах з’являються то «Брент-Інвест», то «Гарантор», то «Брент Ойл-98», то «Нафтохімснаб» та інші юридичні особи. Вони постійно змінюються, перетікають одна в одну, але фактичні вигодонабувачі, за оцінками джерел, залишаються тими самими. Контроль над комунальними та дорожніми закупівлями забезпечує стабільний потік бюджетних грошей, а наявність політичного й силового впливу в регіоні створює для цієї мережі своєрідний «захисний купол».

Саме вплив Скакуна на силові структури Харківщини, про який говорять наші співрозмовники, часто називають ключовим поясненням відсутності реальних наслідків для організаторів схем. Податкові й правоохоронні органи роками отримують сигнали про можливі зловживання, однак далі формальних перевірок або «похованих» проваджень справа зазвичай не йде. У результаті, за неофіційними оцінками, через подібні конструкції щороку виводяться сотні мільйонів гривень.

Паралельно з історією «Брент Ойл» існує ще один гучний паливний кейс – діяльність Мереф’янського нафтопереробного заводу, який пов’язують із бізнесменом Костянтином Валеуліним. Завод, за інформацією джерел, спеціалізується на виробництві низькоякісного дизельного палива, яке поступово «відбілюється» через складні ланцюжки посередників. На папері воно перетворюється на цілком легальний продукт, але фактично залишається «бодяженим» пальним, що не відповідає задекларованим стандартам.

Супровід цієї діяльності забезпечують схеми з обналу та «скруток» ПДВ. Юридичні особи з ознаками фіктивності, серед яких фігурують «Бітоксід», «Свей», той же «Гарантор» та інші компанії, використовуються для оформлення удаваних поставок, створення штучного податкового кредиту й виведення коштів у готівку. За роки існування таких схем через Мереф’янський НПЗ, за оцінками ринку, пройшли десятки мільйонів гривень «чорної» готівки.

Обидві історії – і «Брент Ойл», і Мереф’янський НПЗ – мають одну й ту саму логіку: впливові групи отримують доступ до тендерів та бюджетних коштів, будують навколо себе мережу афілійованих фірм, переводять державні гроші в готівку, а податкові органи й силові структури або закривають очі, або демонструють лише імітацію боротьби. Медійні розслідування, скандали, публічні заяви час від часу виносять ці схеми на поверхню, але без політичної волі та скоординованих дій правоохоронної системи ризики для учасників таких оборудок залишаються мінімальними порівняно з отриманими прибутками.

На цьому тлі паливний ринок перетворюється на одну з найстійкіших тіньових «годівниць», де перетинаються інтереси місцевих еліт, бізнесових груп і окремих представників силових органів. Питання лише в тому, чи буде готова держава нарешті розірвати цей замкнений цикл, у якому будуть змінюватися назви фірм, але не механіка заробляння на неякісному паливі та бюджетних тендерах.

На Запорізькому напрямку фіксується помітне загострення ситуації: російські війська скоротили дистанцію до Гуляйполя — важливого оборонного вузла, який ще у 2022 році відіграв ключову роль у стримуванні масштабної російської навали та не допустив прориву в бік Запоріжжя. Місто, що стало символом стійкості, знову опинилося в зоні підвищеної загрози через активізацію наступальних дій противника.

За оперативними даними, окупаційні підрозділи просунулися вперед на 10–12 кілометрів протягом останніх тижнів, скоротивши відстань до міста до приблизно 4–5 кілометрів. Таке зміщення лінії фронту створює додатковий тиск на українську оборону та вимагає перегляду логістичних рішень. Водночас противник, за оцінками українських військових, намагається уникати прямого штурму Гуляйполя, концентруючись на загрозі перерізання основних шляхів постачання.

На початку жовтня російські війська зав’язали важкі бої за Успенівський плацдарм на річці Янчур, і, попри опір українців, їм вдалося захопити кілька населених пунктів. Через це ЗСУ тимчасово відійшли з деяких сіл, щоб не опинитися в оточенні, і розташувалися на більш вигідних рубежах.

Аналітики зазначають, що прямий штурм Гуляйполя наразі малоймовірний. Найімовірніше, росіяни продовжать обстрілювати місто та логістичні шляхи, застосовуючи артилерію та безпілотники. Однак Гуляйполе має водну перешкоду – річку Гайчур, що ускладнює форсування для ворога.

Українське командування запевняє, що просування росіян на цьому напрямку загалом зупинено. Ситуація на Гуляйпільському, Олександрівському та Новопавлівському напрямках стабілізована, а подальше просування ворога обмежене.

До війни у місті проживало близько 16 тисяч людей, зараз залишилося лише близько 500. Наприкінці вересня 2025 року президент Володимир Зеленський надав Гуляйполю почесне звання «місто-герой».

Яворівський районний суд Львівської області ухвалив рішення, яке викликало жваве обговорення серед правників та громадськості: державного інспектора митниці Степана Білаша визнано винним у службовій недбалості, однак покарання до нього не застосовано через сплив строків давності. Судове провадження стосувалося інциденту, що стався ще у березні 2019 року, коли через пункт пропуску на українсько-польському кордоні було пропущено мікроавтобус Mercedes-Benz Sprinter без належного контролю. Як з’ясувалося, транспортний засіб перевозив значний обсяг незадекларованого товару.

З матеріалів справи випливає, що вказаний бус мав у вантажному відсіку понад 1,3 тонни різноманітної продукції: автозапчастини, одяг та інші товари, що підлягали декларуванню та ретельному огляду. Проте інспектор, відповідальний за проведення митних процедур, не вжив необхідних заходів контролю. Саме ця недбалість дала можливість перевізнику уникнути сплати відповідних митних платежів і створила ризики для державного бюджету.

Суддя Наталія Швед призначила митнику рік обмеження волі та позбавлення права обіймати державні посади, однак від покарання його звільнили через закінчення строку давності.

Цікаво, що Степан Білаш уже звільнявся з митниці у серпні 2021 року, але поновився через суди. Львівський окружний адміністративний суд скасував наказ про звільнення і повернув його на посаду, а також відшкодував майже 300 тис. грн зарплати за час вимушеного прогулу. Рішення підтвердили Восьмий апеляційний адміністративний суд та Верховний Суд.

Ця справа викликала широкий резонанс через поєднання контрабанди, недбалості державного службовця та тривалого судового процесу щодо поновлення на посаді.

В Україні завершено перевірку готовності до роботи Єдиного центру ідентифікації тіл та останків осіб, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Цей об’єкт створено відповідно до міжнародних вимог судово-медичної експертизи та інтегровано в загальнодержавну мережу установ, що функціонують під координацією Міністерства охорони здоров’я. Його запуск має на меті забезпечити системний та максимально точний підхід до встановлення особи загиблих, що особливо важливо в умовах масштабних воєнних втрат.

Керівництво МОЗ наголошує, що новий центр істотно модернізує процедури ідентифікації, застосовуючи новітнє обладнання та удосконалені методики. За словами заступника міністра охорони здоров’я Ігоря Копача, відкриття спеціалізованої установи стане потужним інструментом для підвищення якості експертиз, оперативності досліджень та прозорості всіх етапів роботи з невпізнаними тілами. Значна увага приділена і створенню умов для ефективної співпраці між експертами, слідчими органами та представниками силових структур, що дозволить оптимізувати обмін інформацією і прискорити процес встановлення особи загиблих.

Центр створено, щоб підвищити можливості держави у ідентифікації загиблих під час війни та у післявоєнний період. За словами заступника міністра внутрішніх справ Леоніда Тимченка, у приміщенні облаштовано робочі місця для слідчих, криміналістів поліції та працівників карного розшуку.

За потреби до роботи залучатимуть фахівців Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру та представників Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти. Для міжнародних організацій — Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти та Міжнародного комітету Червоного Хреста — створено необхідні умови для роботи спільно з українськими експертами.

МОЗ нагадує, що створення Центру є частиною ширшої реформи судово-медичної системи. З 2023 року обласні бюро судово-медичної експертизи були централізовані та передані у сферу управління міністерства.

Співробітники Державного бюро розслідувань викрили начальника навчального курсу факультету підготовки фахівців із забезпечення та експлуатації військової техніки Одеської військової академії у протиправних діях щодо курсантів. За даними слідства, інцидент почався з, на перший погляд, невинного жарту: четверо курсантів ховали мопед свого товариша неподалік території навчального закладу. Ситуація набула серйозного обороту, коли транспортний засіб був викрадений, а потерпілий звернувся за допомогою до керівництва.

Деталі розслідування вказують на те, що начальник курсу використав ситуацію для вимагання коштів від курсантів, погрожуючи у разі відмови утиском або дисциплінарними заходами. Така поведінка порушує не лише закони, а й внутрішні стандарти військової служби та етичні норми академії, створюючи атмосферу залякування та недовіри серед молодого особового складу.

Під час поїздки до відділу поліції курсантів супроводжував їхній куратор — начальник одного з навчальних курсів академії. Слідство встановило, що офіцер повідомив курсантам, що може «вирішити питання» щодо закриття кримінального провадження, і вимагав за це 8,8 тисяч доларів США. Він погрожував хлопцям до восьми років ув’язнення та відрахуванням з академії у разі відмови.

Наступного дня посадовець отримав першу частину грошей і змусив курсантів під диктування написати розписку про нібито борг. 12 листопада його затримали під час отримання другої частини суми.

Йому оголошено підозру за ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України («Зловживання впливом») та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчі також перевіряють, чи дійсно підозрюваний мав можливість «домовлятися» з правоохоронцями та чи були вони причетні до схеми.

Керівник Офісу президента Андрій Єрмак нібито роз’яснив президенту Володимиру Зеленському джерела корупційних скандалів, що останнім часом активно обговорюються в медіа та політичних колах. За інформацією "Української правди", він пов’язує ці інциденти з впливом олігарха Ігоря Коломойського. Мова йде, зокрема, про резонансне розслідування "Мідас", яке вже не один тиждень тримає в напрузі найвищі владні ешелони країни.

Як повідомляють джерела, розслідування справи "Мідас" викликало серйозну політичну напругу та навіть внутрішні розбіжності в оточенні президента. Коломойський, який знаходиться під арештом у СІЗО СБУ вже третій рік, активно коментує судові процеси, зокрема висловлюється на адресу Тимура Міндіча, якого він називає «стрілочником» і сумнівним кандидатом на роль лідера злочинної групи, ймовірно, причетної до незаконних фінансових схем.

Джерела, близькі до Банкової, стверджують, що у Офісі президента застосовують звичну тактику — “знайти ворога, щоб не визнавати провини”. Водночас керівництво держави найбільше турбує перспектива того, що Єрмак може отримати офіційну підозру у межах розслідування діяльності злочинної організації “Карлсона”.

Співрозмовники УП додають, що масштаб скандалу значною мірою пов’язаний із загостренням конфлікту між ОП і НАБУ влітку. Тоді спроби впливу на агентство призвели до того, що після оприлюднення матеріалів “Мідас” розгорівся набагато швидше та у більшій формі, ніж могло б бути у звичайному порядку.

Розслідування “Мідас”, оприлюднене НАБУ та САП, стосується діяльності масштабної корупційної мережі в енергетичній сфері. Серед фігурантів — бізнесмени, радники урядовців та представники “сірого” сектору. Публікація матеріалів викликала ланцюгову реакцію скандалів у державних органах та підвищила політичну напругу на Банковій.

Інформаційний простір сколихнула заява народного депутата Ярослава Железняка про те, що міністр енергетики Герман Галущенко нібито провів ніч у заарештованому маєтку, який раніше належав колишньому міністру внутрішніх справ Віталію Захарченку. За словами депутата, цей епізод стався напередодні обшуку, що його проводило Національне антикорупційне бюро України, що лише посилило резонанс ситуації.

Маєток, у якому, за твердженнями Железняка, перебував міністр, перебуває у віданні Агенції з розшуку та менеджменту активів. Цей статус передбачає чітку заборону на приватне користування, проживання чи тимчасове перебування сторонніх осіб без законних підстав. Будівля є одним із арештованих активів, що були вилучені у колишніх високопосадовців після втечі та відкриття кримінальних проваджень, тому контроль за її використанням має бути максимально суворим.

Як стверджує нардеп, у жовтні Галущенко терміново залишив будинок у Царському селі, однак безпосередньо перед обшуком знову там з’явився й провів ніч. Саме цей об’єкт і став однією з адрес, до яких прийшли детективи НАБУ.

Йдеться про маєток ексміністра МВС часів Януковича Віталія Захарченка. Він арештований ще з 2021 року та переданий в управління Національному агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Користування цим майном заборонено, а будь-який доступ до нього має відбуватися виключно під контролем правоохоронців.

За даними джерел Железняка, ключі від будинку знаходилися у силовиків, а клопотання про арешт свого часу подавало Державне бюро розслідувань.

Перший конкурс АРМА для передачі маєтку в управління відбувся лише у вересні–жовтні 2025 року, однак претендентів не знайшлося. Формально об’єкт мав залишатися незаселеним.

Як міністр енергетики Герман Галущенко та його заступник Ярослав Гринчук опинилися у заарештованому будинку — наразі невідомо. Розглядаються кілька можливих версій: доступ через правоохоронні органи, використання статусу посадовців або втручання так званого «бек-офісу».

Железняк додає, що ця історія має додатковий контекст: тривалий час діяльність АРМА, за даними низки журналістських розслідувань, перебувала під впливом бізнесмена та медіаменеджера Тимура Міндіча — одного зі співвласників «Кварталу 95» і фігуранта гучних корупційних записів.

Наразі офіційні коментарі від міністра енергетики, його заступника, АРМА чи правоохоронців відсутні.