Загальна мобілізація в Україні: хто потрапляє під призов і чи варто очікувати змін у 2025 році

У Надвірнянському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області виникла резонансна ситуація, що викликала обурення серед місцевих жителів і громадських активістів. Керівник центру Ігор Калужак призначив свого 26-річного сина Станіслава Калужака на посаду головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування. Цей підрозділ безпосередньо займається формуванням мобілізаційних рішень, складанням списків громадян та видачею направлень на службу, що робить будь-які призначення родичів на ключові позиції надзвичайно чутливими.

Громадськість висловлює занепокоєння через ймовірний конфлікт інтересів та порушення принципів прозорості та неупередженості, які мають бути основою роботи територіальних центрів комплектування. Такий крок керівництва підвищує ризики дискредитації мобілізаційної системи та створює передумови для підозр у використанні службових повноважень у приватних цілях.

Формально призначення виглядає як стандартна кадрова ротація. Фактично ж це класичний «сімейний підряд» у структурі, яка має працювати за принципом рівності для всіх громадян. Парадокс стає ще більш очевидним на тлі того, що Станіслав Калужак до початку повномасштабної війни активно розвивав російськомовний контент у регіоні та був співтворцем YouTube-каналу Comedy Boys з аудиторією близько 300 тисяч підписників.

Ситуація викликає питання етичного та інституційного характеру. Тоді як тисячі сімей стикаються з мобілізаційними викликами, син керівника ТЦК отримує доступ до формування списків і пріоритетів, залишаючись поза зоною ризику. Для одних — повістка і фронт, для інших — комфортна посада у кабінеті.

Експерти наголошують, що це не питання мови чи контенту, а серйозний конфлікт інтересів і подвійні стандарти у системі. Відсутність публічних пояснень підриває довіру до ТЦК та загалом до механізму мобілізації. Суспільство має право знати, на яких підставах відбуваються такі кадрові рішення та хто перевіряє відсутність конфлікту інтересів.

Поки відповіді немає, ситуація виглядає як демонстрація кастовості системи і формує ризик втрати довіри громадян до державних інститутів, які відповідають за обороноздатність країни.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив інформацію, що викликала суспільний резонанс і поставила низку запитань до системи фінансового контролю державних посадовців. Йдеться про керівника одного з департаментів Фонду державного майна України Андрія Мельника, майновий стан якого, за даними публічних джерел, містить нетипові та суперечливі деталі.

Посадовець походить із Луганської області та, як зазначається, залишив окуповану територію після подій 2014 року, переїхавши на підконтрольну Україні частину країни. Саме цей біографічний факт додає особливої чутливості до подальших обставин, викладених у його електронній декларації.

Крім значних запасів золота, Мельник задекларував спецдозволи на розробку родовищ, розташованих на тимчасово окупованій території Луганської області.

Юрій Ніколов висловлює сумніви щодо логіки перебування такої заможної людини на державній службі з відносно низькою заробітною платою та підкреслює потенційні ризики для національної безпеки. Зокрема, виникає питання щодо можливої залежності українського чиновника, який керує державними активами, від російської сторони, що контролює доступ до його багатомільйонних статків у Москві.

Ця ситуація ставить під сумнів прозорість управління державними ресурсами та безпеку стратегічно важливих об’єктів, адже чиновник із значним фінансовим інтересом за кордоном може опинитися під тиском зовнішніх факторів.

Правоохоронці затримали мешканця Одеси, який намагався організувати незаконну схему «списання» військовослужбовців зі служби за станом здоров’я. Чоловік пропонував свої послуги через обіцянку використати зв’язки в медичних установах для оформлення документів, що свідчили б про нібито погіршення стану здоров’я військових. За таку «послугу» він вимагав великі гроші, переконуючи, що вдасться допомогти у вирішенні проблеми зі здоров’ям за фальшивими довідками.

За інформацією пресслужби Національної поліції України, шахрайська схема була викрита в результаті серії обшуків, що відбулися одночасно в кількох областях країни. У ході операції правоохоронці виявили, що чоловік неодноразово пропонував свої послуги родичам військових, які намагалися звільнити своїх близьких від військової служби. Зловмисник обіцяв оформити документи для «списання» за медичними показаннями в обмін на великі суми грошей.

За даними слідства, шахрай планував організувати оформлення медичних документів заднім числом про стаціонарне лікування військового в медзакладах Одеси без його фактичної присутності. Медики мали зафіксувати нібито погіршення стану здоров’я та підготувати відповідні довідки.

Щоб переконати «клієнта» у реальності своїх послуг, фігурант надіслав фотографію виписки з вигаданої історії хвороби. Це мало змусити військового сплатити обумовлену суму.

Наразі триває досудове розслідування, правоохоронці встановлюють усіх осіб, причетних до шахрайської схеми.

Національне антикорупційне бюро України спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою завершили досудове розслідування та передали до суду кримінальне провадження щодо масштабної розтрати державних коштів у державному підприємстві «Укрекоресурси». Справу відкрито у зв’язку з закупівлею обладнання для перероблення відходів, що здійснювалася з грубими порушеннями законодавства та призвела до значних фінансових втрат.

Слідство встановило, що посадові особи підприємства діяли у змові з комерційними структурами, укладаючи договори на постачання техніки за завищеними цінами та з порушенням тендерних процедур. Частина обладнання не відповідала заявленим характеристикам або не поставлялася зовсім, однак оплата за нього здійснювалася з державного бюджету. Проведені експертизи підтвердили різницю між реальною ринковою вартістю обладнання та сумами, сплаченими підрядникам.

Слідство встановило, що під час виконання контрактів фігуранти штучно завищували вартість матеріалів та обсяг виконаних робіт. У результаті протягом 2023–2024 років, за версією правоохоронців, їм вдалося привласнити понад 2,5 мільйона гривень бюджетних коштів, призначених для відновлення шкіл та житлових будинків.

Усім обвинуваченим інкримінують розкрадання майна в особливо великих розмірах, створення та участь у злочинній організації, а також підроблення офіційних документів. Санкції відповідних статей Кримінального кодексу України передбачають тривалі строки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На час завершення досудового розслідування всі фігуранти справи перебувають під заставою. Після передачі матеріалів до суду саме судова інстанція має надати остаточну правову оцінку діям обвинувачених та визначити міру їхньої відповідальності.

Ірпінський міський суд Київської області дедалі частіше згадується в професійному середовищі не як незалежний орган правосуддя, а як структура, де, за твердженнями співрозмовників серед юристів, сформувався комерціалізований підхід до ухвалення рішень. У неофіційних обговореннях цей суд описують як майданчик для «вирішення питань», де результат нібито може бути визначений наперед.

За словами представників юридичної спільноти, мова йде про вибудувану модель роботи з мінімальною публічністю та прогнозованими строками розгляду справ. Такий формат, як стверджують джерела, приваблює клієнтів, які очікують не змагального процесу, а конкретного підсумку. У професійних колах це характеризують як «сервісний» підхід, що суперечить самій ідеї судочинства.

За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.

Суддя Господарського суду Рівненської області Ірина Пашкевич стала об'єктом уваги після того, як в її щорічній декларації за 2024 рік було вказано виграш її співмешканця в онлайн-казино. Цей виграш, на суму 164 тис. грн, був отриманий Іваном Юрнюком у казино Cosmolot, яке пов'язують із російським бізнесом. Як зазначено у декларації, зазначене казино належить ТОВ «СПЕЙСИКС» (код ЄДРПОУ 43635954), юридичному власнику, засновником якого є громадянин Російської Федерації Сергій Токарєв.

Виграш став частиною загального доходу родини Пашкевич, однак ситуація викликає певні питання щодо походження коштів та їхнього використання, зокрема через зв'язки з російським бізнесом. Це стає важливою темою для обговорення в контексті антикорупційної політики та прозорості фінансових операцій посадових осіб в Україні.

Сама Ірина Пашкевич задекларувала лише одну власну квартиру у Рівному площею 82 квадратні метри, придбану ще у 2011 році за 317 тис. грн. Водночас із 2017 року вона та Юрнюк користуються земельною ділянкою площею понад 1 тис. квадратних метрів, яка оформлена на батька судді Олександра Пашкевича. Її вартість у декларації вказана лише 100 тис. грн, що виглядає суттєво заниженим показником для міста Рівне.

З 2019 року на цій ділянці триває будівництво житлового будинку площею понад 191 квадратний метр. Суддя зазначає, що користується недобудованим будинком разом зі співмешканцем, при цьому формальним власником об’єкта також є її батько. Це означає, що після завершення будівництва житло фактично стане основним місцем проживання судді та її сім’ї, хоча юридично належатиме родичу.

У 2024 році Пашкевич придбала преміальний автомобіль Audi A6 2016 року випуску за 800 тис. грн. Її співмешканець того ж року купив старий Suzuki Vitara 1998 року за 140 тис. грн. Крім того, пара користується електромобілем Volkswagen e-Golf 2018 року, який оформлений на батька судді і оцінений у 659 тис. грн.

Заощадження родини також викликають питання. Суддя задекларувала 260 тис. грн, 23 тис. доларів і 3 тис. євро готівкою, а її співмешканець — ще 26 тис. грн і 15 тис. доларів. Окремо вказано зберігання 48 тис. грн готівки у ПриватБанку, ймовірно в індивідуальному сейфі. Банківські рахунки — як судді, так і Юрнюка — у декларації відсутні. Загальний обсяг заощаджень пари перевищує 2,1 млн грн.

При цьому за 2024 рік Пашкевич задекларувала лише 1,2 млн грн суддівської зарплати. Інших доходів у звітності вона не зазначила, хоча у вересні того ж року отримала 320 тис. грн від продажу свого автомобіля Peugeot 3008 2012 року громадянці Любові Пашковій. Ця операція в декларації за 2024 рік відсутня.

Доходи її співмешканця Івана Юрнюка за рік склали близько 600 тис. грн, включно із зарплатою у військовій частині А2943, соціальними виплатами, стипендією у Національному університеті водного господарства та природокористування, підприємницькою діяльністю та виграшем у казино Cosmolot.

Поєднання задекларованих доходів, дорогих автомобілів, користування елітною нерухомістю, а також коштів, отриманих від онлайн-казино з російським корінням, формує серйозні запитання щодо фінансової прозорості способу життя судді та її родини.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про конфіскацію активів загальною вартістю понад 5 мільйонів гривень у депутата Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Олега Ткаченка. Підставою для такого рішення стали результати перевірки, проведеної Національним агентством з питань запобігання корупції, яке дійшло висновку про невідповідність вартості задекларованого майна офіційним доходам посадовця та його родини.

У ході аналізу фінансового стану депутата НАЗК встановило, що частина цінного майна була оформлена на близьких родичів, що розцінюється як спроба приховати реальних власників активів. Зокрема, автомобіль Volkswagen ID4 2023 року випуску вартістю понад один мільйон гривень був зареєстрований на колишню дружину Олега Ткаченка. Інший транспортний засіб — Jaguar XF — оформлено на його сина, який, за даними агентства, не мав достатніх доходів для самостійного придбання такого майна.

Фактично користувався цим майном сам депутат. Автівки були придбані за його дорученням, і саме він їх використовував. Законних доходів для придбання такого майна ні у Ткаченка, ні у членів його родини не було.

Після того, як стало зрозуміло, що активи підлягають конфіскації, частину земель депутатська родина намагалася терміново продати третім особам, здебільшого «своїм». Однак прокуратурі вдалося накласти арешт, і приховати активи не вдалося.

Варто зазначити, що інформація про майно депутата була встановлена в межах кримінального провадження щодо злочину у сфері охорони довкілля, яке розслідує Броварська окружна прокуратура. Тому конфіскація активів може бути лише початком розслідування.

Сьогоднішній день в Україні та за її межами наповнений особливим символізмом, адже він поєднує одразу кілька важливих подій, що мають релігійне, народне та міжнародне значення. У календарі ця дата вирізняється різноманіттям смислів: від церковного вшанування святих до продовження стародавніх українських традицій і відзначення глобальних днів, покликаних нагадати людству про силу знань, культури та взаєморозуміння.

Для віруючих цей день має духовне наповнення. У храмах згадують святих, чиє життя та подвиги стали прикладом віри, смирення й служіння ближнім. Молитви та богослужіння спрямовані на внутрішнє очищення, подяку за прожитий рік і надію на краще майбутнє. Церковні традиції гармонійно вплітаються у повсякденне життя, зберігаючи зв’язок поколінь і духовну тяглість.

Святу рівноапостольну Ніну — просвітительку Грузії IV століття, яка принесла християнство на грузинські землі, маючи лише хрест із власного волосся та виноградної лози.

Преподобних отців, убитих у Синаї та Раїфі — ченців-мучеників, які загинули за віру в Єгипті та на Аравійському півострові.

Багато українців 14 січня святкують Старий Новий рік, що припадає на перший день нового року за юліанським календарем. Традиції свята включають:

Посівання: чоловіки розсипають зерно в домівках, бажаючи достатку. За повір’ями, першим у дім має увійти чоловік — це приносить удачу на весь рік.

Сімейна вечеря: родини збираються за столом, дякують за добробут і бажають щастя на наступний рік.

У день свята наші предки уважно спостерігали за погодою, щоб передбачити врожай і стан природи на рік:

Ясне небо та мороз — очікується багатий врожай зернових.

Іній на деревах — вдалий рік для бджолярів.

Сніг або завірюха — весна буде пізньою, але літо теплим.

Ожеледиця — до хорошого врожаю овочів.

Східний вітер — посушливе літо, західний — дощове.

Щоб не накликати невдачі, у цей день не можна:

Давати гроші в борг, стригтися, сваритися, лихословити, виносити сміття та рахувати дрібні монети.

Міжнародні святкування 14 січня відзначають:

Всесвітній день логіки — за ініціативи ЮНЕСКО для популяризації логічного мислення в науці та культурі.

Міжнародний день повітряних зміїв — коли в небо запускають тисячі яскравих зміїв, особливо популярно в Індії.

День впорядкування оселі — стимул почати рік із чистоти та гармонії в домі.

Таким чином, 14 січня 2026 року поєднує повагу до християнських святих, дотримання народних традицій та прикмет, святкування Старого Нового року і прагнення до гармонії у домі та душі.