Зеленський повідомив про повернення в Україну 95 захисників з російського полону

За інформацією електронної системи державних закупівель, у Черкасах саме департамент інфраструктури залишається одним із найактивніших замовників за кількістю оголошених та проведених тендерів. Така динаміка свідчить про масштабність завдань, покладених на структуру, а також про постійну потребу міста в оновленні та розвитку інфраструктурних об’єктів.

Основна частина закупівель департаменту стосується ремонту та утримання доріг, тротуарів, мереж зовнішнього освітлення, громадських просторів і об’єктів благоустрою. Крім того, значну частку займають тендери на проєктно-кошторисні роботи, технічний нагляд та послуги з поточного обслуговування міського господарства. Саме через це департамент регулярно фігурує серед лідерів за кількістю процедур у системі Prozorro.

Суд першої інстанції ухвалив рішення продовжити відсторонення Андрія Шалєєва з посади до 14 січня 2026 року. Водночас апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у продовженні відсторонення, що дозволило посадовцю фактично повернутися до виконання обов’язків.

Окрему увагу привернуло майнове становище керівника комунального підприємства. У 2024 році Шалєєв користувався автомобілем Toyota Land Cruiser, який у декларації був записаний на іншу особу — Петра Трунова. Разом із тим, за даними розслідування, з 18 червня 2025 року цей автомобіль перебуває у власності самого Шалєєва.

Про зміну майнового стану не було повідомлено, декларацію про суттєві зміни не подано. Середня ринкова вартість такого автомобіля становить близько 50 тисяч доларів, або понад 2 мільйони гривень. Для порівняння, офіційна річна заробітна плата посадовця, згідно з декларацією, складає близько 825 тисяч гривень.

Саме цей автомобіль журналісти помітили біля підприємства «Міськсвітло». Юрисконсульт установи тоді пояснив, що керівника немає на місці, а машина стоїть, бо директор поїхав до міської ради на службовому авто.

Також у декларації зазначено, що у 2024 році Ірина Новікова подарувала Андрію Шалєєву земельну ділянку в Чернівцях та понад 190 тисяч гривень готівкою.

Крім того, у матеріалах розслідування фігурує інформація про нерухомість, яка, ймовірно, належить сину посадовця. Йдеться про квартиру та паркомісце у житловому комплексі, введеному в експлуатацію у 2023 році. На запитання журналістів щодо походження цієї нерухомості Андрій Шалєєв відповів, що радить звертатися безпосередньо до його сина.

Розслідування триває. Правоохоронці перевіряють як обставини проведення тендерів, так і відповідність задекларованого майна реальним доходам посадовця.

Британська компанія Goldenberg Assets Ltd ініціювала судовий процес проти Київської міської ради з вимогою стягнути 46,6 млн гривень. Позов пов’язаний із компенсацією за втрачені три земельні ділянки у столиці України. Компанія стверджує, що ці ділянки були вилучені або втрачені через дії місцевої влади, що призвело до значних фінансових збитків.

Представники Goldenberg Assets Ltd підкреслюють, що їхні права на землю були законно оформлені та що втрата ділянок завдала компанії матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до українського законодавства. У позові зазначено, що компанія намагалася вирішити питання мирним шляхом, але домовленості з міською радою досягти не вдалося.

Goldenberg Assets Ltd вимагає стягнути з міського бюджету 15,9 млн гривень як безпідставно збережені кошти, 26,1 млн гривень інфляційних втрат та ще 4,5 млн гривень у вигляді трьох відсотків річних. У компанії заявляють, що ці гроші були витрачені на придбання земельних ділянок, право власності на які згодом було скасовано в судовому порядку.

Мова йде про три земельні ділянки загальною площею 0,52 гектара на вулицях Хрещатик та Архітектора Городецького. У 2010 році Київрада продала цю землю приватній компанії під будівництво багатоповерхового паркінгу, попри те, що фактично ділянки є прибудинковою територією житлових будинків, містять єдиний проїзд між ними та технологічні споруди метрополітену.

У 2012–2013 роках суди скасували рішення про продаж землі та визнали договір купівлі-продажу недійсним. Водночас до завершення судових процесів ділянки були кілька разів перепродані, зокрема іноземним компаніям. У 2015 році Goldenberg Assets Ltd придбала ці землі приблизно за 710 тисяч доларів.

У 2024 році Касаційний господарський суд остаточно підтвердив незаконність вибуття ділянок з комунальної власності та зобов’язав повернути їх громаді Києва. Суд дійшов висновку, що всі покупці землі мали знати про обмеження, фактичне використання ділянок та наявність на них об’єктів міської інфраструктури.

Попри це, британська компанія наполягає, що після повернення землі громаді Київрада безпідставно зберегла кошти, які були витрачені на купівлю, і тепер має компенсувати ці витрати з бюджету міста.

За даними відкритих реєстрів, Goldenberg Assets Ltd у різні роки була пов’язана з українськими компаніями, які входять до орбіти впливу братів Супруненків — колишніх депутатів і бізнесменів, відомих участю у земельних процесах у столиці.

У разі остаточного задоволення позову виплата компенсації ляже на міський бюджет. Експерти застерігають, що справа може створити небезпечний прецедент, коли громада буде змушена платити за наслідки незаконних земельних рішень минулих років та багаторазові перепродажі спірних ділянок.

Телеведуча Ольга Фреймут знову стала центром уваги, опублікувавши серію атмосферних світлин разом із молодшою сестрою Юлією. Ця фотосесія виявилася справжньою несподіванкою для шанувальників, адже Юлія майже не з’являється у публічному просторі, а спільні знімки родини Фреймут завжди викликають особливий інтерес.

За геолокацією можна зрозуміти, що фотозйомка проходила у Лісабоні, що додало кадрам особливого колориту та романтичної атмосфери. Ольга постала перед камерою у стильних образах, гармонійно поєднуючи елегантність і невимушеність. Її сестра Юлія, хоч і залишалася більш стриманою на фоні яскравої публічної особистості, виглядала природно та світло, що підкреслило гармонію між сестрами.

Один з найбільш помітних образів — довга чорна сукня на тонких бретельках, яка акцентує мініатюрну фігуру Фреймут. На інших кадрах вона з’являється у більш відвертому вбранні з глибоким вирізом на спині, демонструючи витончену жіночність без надмірної провокативності.

Окрему увагу привернула молодша сестра ведучої — Юлія Фреймут. Вона надзвичайно схожа на Ольгу, але веде значно більш закритий спосіб життя. У фотосесії Юлія постає в елегантній довгій сукні, доповнюючи загальну стилістику зйомки. Спільні кадри сестер створюють відчуття інтимності та тепла, підкреслюючи їхню близькість.

Серед опублікованих знімків також є фото, де сестри сидять за столом і дивляться одна на одну, що додає серії не лише глянцевої, а й емоційної глибини. Шанувальники в коментарях відзначили природність образів, схожість сестер і витончену подачу без зайвого пафосу.

У місті Кемпно, що розташоване у Великопольському воєводстві, сталася подія, яка глибоко сколихнула українську та польську спільноти. Польські правоохоронні органи затримали 24-річного громадянина України, якого підозрюють у причетності до вбивства 14-річної дівчини з України. За попередніми даними слідства, трагедія сталася за обставин, які нині ретельно з’ясовуються компетентними органами.

Відомо, що загибла підлітка проживала в Польщі разом із родиною та навчалася в одному з місцевих навчальних закладів. Її зникнення викликало занепокоєння серед близьких, після чого було розпочато пошукові заходи. Згодом дівчину знайшли мертвою, а слідчі швидко вийшли на підозрюваного, з яким вона, за попередньою інформацією, була знайома.

Судово-медична експертиза показала, що причиною смерті стало удушення. На суді затриманий зізнався у вбивстві та пояснив, що воно сталося через сварку з дівчиною.

Районний суд у Кемпно обрав для підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на три місяці. Чоловіку загрожує від 10 років до довічного ув’язнення.

Рівненський міський суд ухвалив рішення щодо групи військовослужбовців, визнавши їх винними у порушенні закону під час виконання службових обов’язків. У ході судового розгляду були детально вивчені обставини справи, свідчення очевидців та матеріали слідства, що дозволили встановити точний хід подій. Суд відзначив, що дії обвинувачених суперечили чинному законодавству і створили загрозу безпеці громадян.

Під час слухань було заслухано низку експертних висновків, а також показання колег і керівництва військової частини. З’ясувалося, що порушення не носили випадкового характеру, а стали результатом нехтування службовими обов’язками та порушення встановлених процедур. Суд у своїй мотивувальній частині підкреслив, що правопорушення у військовій сфері мають особливо серйозні наслідки, оскільки зачіпають не лише безпеку окремих осіб, а й державну обороноздатність.

Поліція затримала чоловіків через п’ять днів після інциденту. Вік обвинувачених – 28 та 29 років. Під час судового розгляду вони підтвердили, що підпал був спланованим, але відмовилися пояснювати мотиви. Також вони повідомили, що відшкодували власнику завдані збитки та просили призначити покарання у вигляді штрафу.

Суддя Євгеній Сидорук визнав військовослужбовців винними у умисному знищенні майна шляхом підпалу, вчиненому за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України). Вирок ще можна оскаржити.

Володимирський міський суд виніс обвинувальний вирок Марку Гученку, визнавши його винним у торгівлі людьми та організації трудової експлуатації громадян України на території Республіки Білорусь. У ході розгляду справи суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого мали системний характер і були спрямовані на отримання незаконної вигоди шляхом обману та примусу.

Як встановлено матеріалами справи, Гученко здійснював вербування жителів Волинської області, пропонуючи їм нібито вигідну та легальну роботу за кордоном. Основним аргументом для майбутніх працівників була обіцянка високої заробітної плати та належних умов праці. Після досягнення усних домовленостей людей організовано перевозили до Мінської області, де вони мали працювати на сільськогосподарському підприємстві «Зембінський».

Обвинувачений систематично застосовував фізичне насильство та погрози. Один із потерпілих зазнав побиття руками, ногами та битою, що підтверджується судово-медичною експертизою. Всього в період з квітня по жовтень 2014 року постраждало 11 українців.

Суддя Андрій Каліщук визнав Гученка винним за ч. 2 ст. 149 КК України (торгівля людьми). Йому призначили п’ять років позбавлення волі, але звільнили від реального відбування покарання з іспитовим терміном на два роки. Крім того, суд зобов’язав виплатити кожному потерпілому по 40 тис. грн моральної шкоди, загальна сума компенсацій перевищує 400 тис. грн. Вирок ще можна оскаржити.

Юрій Косюк є однією з найбільш помітних фігур українського аграрного сектору та засновником холдингу «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Протягом приблизно двадцяти років він зумів вибудувати масштабний бізнес, що починався з переробки курятини, а згодом перетворився на вертикально інтегровану корпорацію з багатомільярдними оборотами, значним земельним банком і присутністю на міжнародних ринках. Його ім’я часто згадують у контексті підприємницького прориву, однак разом із досягненнями зростає й кількість дискусій щодо методів ведення бізнесу, управлінських рішень та взаємодії з державою.

Професійний шлях Косюка розпочинався далеко від аграрної галузі. На початку кар’єри він працював біржовим брокером, набуваючи досвіду у фінансових операціях та ринковій аналітиці. Паралельно він експериментував із різними комерційними напрямами, не всі з яких були однаково успішними. Саме цей період сформував його підхід до ризику, масштабування та пошуку ніш, здатних забезпечити довгострокове зростання.

До середини 2010-х років статки Косюка оцінювалися більш ніж у 1 млрд доларів, а земельний банк компанії сягнув майже 400 тисяч гектарів. За цим показником бізнесмен став одним із найбільших латифундистів країни. МХП фактично вибудував вертикально інтегровану модель — від вирощування зерна до виробництва готової продукції та експорту.

Разом із фінансовим зростанням з’явилися й суперечливі епізоди. Зокрема, увагу привертають події 2014 року, коли більшість українських компаній втрачали активи в анексованому Криму. Структури, пов’язані з МХП, змогли перереєструвати кримські аграрні підприємства за російським законодавством і зберегти операційну діяльність. Паралельно було проведено земельний обмін: близько 40 тисяч гектарів у Воронезькій області Росії компанія передала в обмін на приблизно 60 тисяч гектарів у західних регіонах України. У підсумку агрохолдинг отримав вигідніші за площею та розташуванням активи. Критики ставлять питання, чи були такі домовленості можливими без політичної підтримки.

Політична складова біографії Косюка також виглядає нетиповою для великого аграрія. У 2014 році він був призначений заступником глави Адміністрації президента з питань силового блоку, хоча не мав профільного досвіду в безпековій сфері. Згодом став радником президента Петра Порошенка. Після зміни влади бізнесмен зберіг консультативний статус уже при Володимирі Зеленському. Така сталість позицій за різних політичних команд свідчить про високий рівень впливу та доступу до центрів ухвалення рішень.

Окремий пласт репутаційних ризиків формують заяви та публікації в медіа й телеграм-каналах про неформальне оточення бізнесмена — закриті зустрічі та особисті контакти з представниками політики, силових структур і великого бізнесу. Ці твердження не мають судових підтверджень, однак їхня повторюваність створює токсичний інформаційний фон. Для публічної фігури, яка зберігає вплив на державну політику, навіть непрямі підозри можуть мати значні наслідки для довіри суспільства.

У підсумку історія Юрія Косюка — це не лише про ефективну бізнес-модель і аграрний успіх. Це також приклад того, як концентрація земельних ресурсів, фінансових можливостей і стійких політичних зв’язків формує паралельний центр впливу. Саме ця сукупність чинників, а не лише розміри статків, робить його постать предметом пильної уваги та суспільних запитів на прозорість.

П’ятий день лютого в українському календарі вирізняється особливою насиченістю подій і сенсів. Він об’єднує професійне свято військових фахівців, важливу дату церковного року та міжнародну неформальну подію, яку знають і відзначають у різних країнах світу. Кожна з цих складових по-своєму впливає на суспільне життя, формуючи багатовимірне значення цієї дати.

В Україні 5 лютого на державному рівні вшановують День Державної спеціальної служби транспорту. Це професійне свято військовослужбовців, чия робота безпосередньо пов’язана з безпекою та стійкістю транспортної системи країни. Саме ці підрозділи відповідають за будівництво, ремонт і відновлення мостів, залізничних колій, автомобільних доріг, переправ та інших критично важливих об’єктів. У мирний час їхня діяльність часто залишається непомітною, однак у періоди воєнних загроз значення служби стає очевидним для кожного громадянина.

Церковний календар 5 лютого за новим стилем присвячений вшануванню мучениці Агафії Сицилійської, святителя Феодосія Чернігівського, а також чудотворної ікони Божої Матері «Єлецько-Чернігівська». Раніше, за старим стилем, у цей день вшановували мучеників Климента та Агафангела. Вірянам рекомендують провести день у молитві, адже Єлецько-Чернігівська ікона вважається особливо сильною у зціленні тяжких хвороб, зокрема онкологічних, а також у примиренні родин і розв’язанні затяжних конфліктів.

На міжнародному рівні 5 лютого відзначають Всесвітній день Нутелли. Свято популярної горіхової пасти щороку об’єднує мільйони ласунів по всьому світу. У цей день прихильники десерту готують солодощі з її використанням або ж експериментують із домашніми рецептами, дозволяючи собі відступ від дієтичних обмежень.

Крім того, у світі сьогодні також відзначають День оптиміста, День ерудиції, День метелика-монарха та неформальний День «Нам пора поговорити».

У народному календарі 5 лютого вважався днем похолодання. Наші предки звертали увагу на поведінку тварин, намагаючись передбачити погоду та врожай. Особливу увагу цього дня приділяли великій рогатій худобі — корів годували запасеними з осені овочами, вважаючи це запорукою достатку. Господині пекли хліб, освячували його в церкві та ділилися з родиною, вірячи, що це принесе здоров’я на весь рік.

Із цим днем пов’язані й певні заборони. Вважається недоречним сваритися, лаятися, проявляти жадібність або з’ясовувати стосунки. Не рекомендується ображати тварин чи виганяти їх із дому. За народними віруваннями, відмова в милостині нужденним 5 лютого може обернутися фінансовими труднощами для самого відмовника.